Перспективи розвитку біржового права України

Біржова право — це галузь, що впродовж тривалого періоду формувалось, разом з обов’язковими принципами організації біржової торгівлі. Зрозуміти всі нюанси, які притаманні біржовій діяльності не легке завдання. Адже, як зазначає А.І. Берлач, майнові, грошові та кредитні відносини «як елементи біржових» відображають найскладніші явища суспільного життя, оскільки стосуються відносин між людьми, які і є найбільш складними її - біржової справи — суб'єктами.

Останній час дедалі більше науковців почали займатися проблемами біржового права. Ці праці стають підґрунтям для подальшого вдосконалення вітчизняного біржового ринку та формування механізму регулювання відносин, що виникають у сфері біржової діяльності і є необхідною умовою успіху економічних перетворень, що відбуваються в країні.

При аналізі сучасного стану біржового права, зразу постає питання щодо виділення біржового права в самостійну галузь права. Про це іде дискусія серед зарубіжних та вітчизняних вчених вже тривалий час і думки щодо цього існують різні. Однак переконливим для всіх є твердження, що сутність біржового права визначається тими завданнями, які воно покликано вирішувати в суспільстві, а саме — системне правове регулювання біржової діяльності суб'єктів ринку.

Так, питань щодо біржового права виникає більше ніж відповідей, однак незаперечним є той факт, що суспільним відносинам, як власне й праву притаманний розвиток. Біржові інститути, хай поки що формально, але все ж таки входять в нашу свідомість як об'єктивна реальність. Сьогодні практично ніхто в Україні не заперечить доцільність розвитку ринкової економіки, що обов’язково передбачає функціонування біржових інститутів. Відтак виникає потреба у регулюванні поведінки частини суспільства, причетної до організації біржової діяльності.

Тому можна зупинитися на тій думці, що біржове право, як комплексна галузь права може вважатися правовим утворенням.

Відродження біржової діяльності, а відтак і біржового права почалося з проголошенням незалежності України та початком біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф’ючерсних угод та опціонів. Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами.

Перші товарні біржі, зареєстровані в Україні у 1990 р., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

О.М. Сохацька зазначає, що в Україні перші кроки становлення організованих ринків сировини, капіталу і валюти було зроблено під знаком боротьби з біржею. З цього приводу можна згадати неодноразове припинення біржових торгів на Міжбанківській валютній біржі та збитки, яких завдали ці «заходи» українській економіці 1992;1993 рр.

Взагалі, як наголошує І.В. Кононенко, необхідно відзначити, що весь свій шлях становлення аж до початку 20-го століття біржа проходила, долаючи серйозний супротив з боку суспільної думки. Причини сильної негативної реакції полягали в консервативності суспільства і новизні самої ідеї біржових відносин.

За більше ніж двадцять років незалежності нашої держави, біржовий рух пройшов дуже складний шлях але ще і досі в Україні, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, місце біржі є невизначеним.

Детально врегулювавши на законодавчому рівні біржові відносини, а саме Господарським кодексом України [1] - поняття біржової торгівлі; Законом України «Про товарну біржу» — створення та діяльність товарних бірж; Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» [4] - створення та діяльність фондових бірж, біржовий процес в Україні має ряд особливостей, які зумовлюються загальними економічними та історичними умовами. Треба зазначити, що вітчизняні біржі важко назвати біржами «в класичному» розумінні подібного інституту. Скоріш за все, це не біржі, а торгові будинки або ж великі регіональні брокерські контори. Дійсно, якщо західні біржі за своїм статусом і суттю є некомерційними організаціями, то акціонери наших бірж сподіваються, передусім, на прибуток від біржової діяльності. Більше того, були прецеденти, коли біржа сама займалася брокерською діяльністю, створюючи так звані «нульові» брокерські контори. Практично всі біржі без виключення займаються підприємницькою діяльністю, що в наших умовах є не бідою, а необхідною мірою існування і виживання бірж .

Наші біржі не є «класичними біржами» також і з тим набором товарів, які виставляються на торги. В усьому світі класичними є 60−70 найменувань товарів і продуктів, тоді як на найбільших наших біржах в день торгів виставляються до тисячі найменувань товарів. Дуже незначну їх частину можна назвати «біржовим» товаром. І, передусім це відбувається через відсутність сертифікації і біржових стандартів. Тому переважна більшість товарів, що реалізовуються на наших біржах, не завжди стають предметом біржової угоди на класичних біржах. Такі біржові товари як метал, цемент, ліс, які продаються на наших біржах не завжди знаходять попит на світовому ринку, оскільки вони не відповідають повною мірою загальноприйнятим світовим стандартам якості, не придатні для транспортування на далекі відстані за своєю формою і габаритами, не мають відповідної упаковки і типорозмірів.

Також, як зазначають багато дослідників в країнах з розвиненою ринковою економікою головне місце посідають за обсягами біржового обороту фондові біржі, а у нас _ явна перевага на стороні товарних бірж. Ця обставина пов’язана з розвалом колишньої системи матеріально-технічного постачання та із загальною нерозвиненістю ринку цінних паперів. Нині в нашій країні досить кволо функціонує і вторинний ринок цінних паперів.

На товарних біржах світу відбувся еволюційний перехід від угод з реальним товаром (спотових і форвардних) до ф’ючерсних, а у нас знов таки перевага на боці першого виду угод. Хоча в більшості правил біржової торгівлі, прийнятих біржами, даються всі види угод, основним їх типом є угоди на реальний товар з негайною поставкою і сплатою. Однак якщо для становлення договірної торгівлі зараз потрібно в основному впевненість у завтрашньому дні, то для створення ф’ючерсного ринку необхідні більш глибокі якісні зміни, зокрема, стандартизація біржових контрактів, формування надійного механізму, що гарантує виконання операцій, розвиток сфери оптової торгівлі. 12].

Щодо перспектив розвитку біржового права в Україні то можна запропонувати наступне:

• 1) скоротити загальну кількість бірж (на даний момент в Україні їх налічується близько 600, а для порівняння: у цілому на світових ринках функціонує близько 50 товарних та 250 фондових бірж), внесенням змін у законодавство або за рахунок перетворення ряду регіональних бірж в торгові доми і великі брокерські компанії;
• 2) стандартизувати правила біржової торгівлі, біржові контракти і брокерську документацію;
• 3) стабілізувати ціни на акції найбільших бірж і цін на брокерські місця;
• 4) вжити необхідних заходів для зростання кількості фондових бірж (фондових відділів товарних бірж), а також валютних бірж (валютних відділів фондових бірж);
• 5) розвивати ф’ючерсну торгівлю;
• 6) поступово відмовитися від бартерних угод і аукціонних принципів;
• 7) розробити механізм тісної співпраці біржі з іншими фінансовими установами України;
• 8) сформувати єдиний інформаційний простір біржової діяльності на всій території країни.