Гражданская війна до й її відбиток англійською языке

Міністерство освіти України.

Запорізьке обласне відділення малої академії наук України.

Профіль: філологічний секція — іноземна мова (англійська) назва — «Громадянська війна США та пї.

відображення у англiйській мові «.

Наукова робота.

учня 11 класу гімназії № 11.

м. Запоріжжя.

Шлайфера Григорія Михайловича.

Керівник: вчитель англійської мови -.

Огороднiк Оксана Михайлівна.

Запорiжжя.

Громадянська війна до й її свій відбиток у англійському языке.

Реферат.

Текст наукової роботи 39 стор., 55 джерел АВРААМ ЛІНКОЛЬН, АБОЛІЦІОНІСТИ, РАБСТВО, ПІВНІЧ, ПІВДЕНЬ, ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА, США, КОНФЕДЕРАЦІЯ, ФЕДЕРАЛІСТИ, НЕГРИ.

Про «єктом дослідження у даній роботі є період історії США із 1800 до 1877 р., а також зміни у складі англійскої мови, зроблені под годину цого періоду.

Метою роботи є дослідити хід війни та її передумови, проаналізувати її заподій, дослідити її вплив на англійську мову та класифікувати нові слова, яки із «явилися под годину вiйни.

У ході дослідження реалізовані такі заподіяння: 1) дослідити передумови, хід війни та її вплив на життя країни; 2) проаналізувати відображення війни у англійській мові; 3) класифiкувати нові лексичні одиниці, котрі виникли у період вiйни у.

У «єтнамі.

Методи дослідження: аналіз словників, дослідження та коментування наукової літератури та архівних матеріалів, пошук матеріалів в Інтернеті та комп «ютерних енциклопедіях.

Наукова новизна даної роботи полягає у спробі узагальнити та систематизувати відомі знання про вплив громадянської війни США на словниковий склад Сучасної й тогочасної англійської мови.

Практичне значення: ця робота може бути використана як навчальний посібник у гімназіях та вузах.

Зміст Вступ …

Розділ I. Предумови до війни…

I.1. Причини Громадянської війни …

II.2. На шляху до невідвертного конфлікту…

Розділ II. Громадянська війна…

Розділ III. Період Реконструкції як підсумок Громадянської війни …

Розділ IV. Вплив Громадянської війни на словниковий склад англйської мови…

IV.1 Воюючі сторони…

IV.2 Політико-економічні зміни періоду війни та Реконструкції…

IV.3 Артилерійські терміни…

IV.4 Жаргонізми…

Бібліографія…

Вступление.

У кожної держави чимале значення має його історія. Історія держави — це способи його освіти, його помилки і економічні успіхи. Тож будь-якого освіченої людини, хоче робити щось для процвітання своєї країни, дуже важливо знати історію інших держав, аби запобігти вже кимось скоєних помилок чи піти чийомуабо правильному пути.

Історія кожної держави дуже різноманітна. Історія США перевищив на 80% складається з війн. Слід зазначити, що в всіх війнах уряд США займало таку позицію, що як не руйнувалася, а й отримувала прибуток. За 200 з небагатьом років свого існування США ввязаны під час війни близько 200−250 раз.

У історію ввійшли лише окремі з цих війн. Я зупинився на Громадянської війні чи, як його часто називають, на війні Півночі та Півдня. Ця війна, що тривала лише чотири року, вважається найкровопролитнішою історія Америки. У ході військових дій зі обох сторін було вбито 635 000 людина і більше 1 млн. — покалічено. Близько 35% населення залишилося без коштів до существованию.

Головною відмінністю став те, що це передусім була війна проти рабства, проти жорстокої експлуатації негрів і «білих бідняків. У ньому формувалися підвалини демократичного суспільства на США, стали встановлюватися норми рівноправного відносини людей друг до друга, зникла практично вся расова дискриминация.

Природно, що таке важлива подія виявилося в мові. Нині чимало нових слів більше, деякі слова придбали інші значення. Частина стали історичними термінами, частина — надійно ввійшли в американський варіант англійської, і деякі придбали сучасні значення, що доводить актуальність обраної мною теми навіть в сьогоднішнє время.

Об'єктом моєї роботи стала як Громадянська війна, а й увесь період історії США з 1800 р. (перше збройне повстання негрів-рабів) по 1877 р. (офіційний кінець періоду Реконструкції), до складу якого у собі передумови і наслідки війни, і навіть зміни у словниковому складі англійської, що відбулися під час цього періоду. Цей період висвітлювали чимало істориків, наприклад, Ш. А. Богина, Т. В. Алентьева тощо. Філологічний ж аспект ні висвітлений никем.

У своїй роботі я використовував роботи вищезгаданих істориків в ролі джерел деяких фактів. Також я аналізував словники (як перекладні, і розумні словники англійської), вивчав архівні матеріали, коментував наукові праці. Джерелами для моєї роботи послужили різноманітні видання. Це словники, навчальні посібники, наукова література, енциклопедії, газети, сайти мережі Інтернет та комп’ютерні тексты.

Працюючи з допомогою переробки усіх перелічених вище джерел були реалізовані такі задания:

1) проаналізувати передумова войне;

2) описати хід войны;

3) проаналізувати соціальні, політичні й економічні зміни, зміни у США протягом періоду Реконструкции;

4) простежити і проаналізувати зміни у складі англійського мови, пов’язані з аналізованим периодом.

Наукова новизна даної праці полягає у спробі узагальнити і систематизувати раніше відомі даних про Громадянської війні та зміні словникового складу англійського языка.

Ця робота можна використовувати як навчальних посібників для гімназій і вузів. Розділ I. Передумови до войне.

I.1. Причини громадянської войны.

У громадянської війни було багато причин, але вони полягали в однієї - необхідності скасування рабства. Однак необхідно відзначити, що у перші десятиліття після війни за незалежність рабоволодіння США хилилося до занепаду через низьку продуктивність праці та явного протиріччя, у якому воно вступав із развивавшимися капіталістичними відносинами. Безліч голосів вимагало покласти край рабством. У північних штатах, де початку зароджуватися машинна промисловість і який переживали найсправжнісінький економічний бум, рабство до 1815 — 1820 рр. скасували. Проте за Півдні рабоволодіння ожило і навіть переживало певний підйом. Що й казати став приводом для этого?

Деякі історики просто більше не згадують про неї. До таких можна віднести англійського історика Джонатана Роуза. 1] Радянський ж історик Ш. А. Богина називає причиною цього підйому промисловий переворот — «…поштовх рабовладению дало винахід Елі Вітні хлопкоочистительной машини «джин », яка значно підвищила продуктивності праці плантаційного господарства «. 2] Але ще вона каже лише у тому, що винаходи періоду промислового перевороту збільшили продуктивності праці рабовласницького господарства. Вона не згадує про величезному попиті на бавовну, який була викликана промисловим переворотом. На існування цієї причини вказує український історик Ігор Коляда, але отримав лише мимохіть помічає те, що «великий попит на бавовну стимулював зростання його виробництва видобутку США «. 3] Докладно ж це аспект висвітлюється в енциклопедії «Всесвітня історія «. 4].

Промисловий переворот США пішов англійської шляху, тобто. під час першого чергу почала розвиватися текстильна промисловість. Так було в 1790 р. промисловець Самюель Слейтор побудував англійської зразком мануфактуру на кілька десятків веретен, а десять років таких мануфактури вже було сотні. У 1814 р. у місті Лоуэлле, штат Массачусетс, одній із фабрик вперше з’явився механічний верстат, приводившийся в рух з допомогою води. Він перетворював виляск у пряжу і ткав з її матерію. У 1821 р. у тому ж місті побудували великий хлопкоперерабатывающий завод. Робітницями на тому заводі стали жінки, оскільки робота за ткацьким верстатом не вимагала великому фізичному сили та кваліфікації. Такі нововведення дозволили США вийти спочатку на III у світі з продажу бавовни. Потім США почали трохи майже домінувати. Загалом, для процвітання рабовласництва були створені всі умови і, природно, плантатори скористалися ними воспользоваться.

Отже, США розділені на дві області: область швидкого капіталістичного розвитку, заснованого на системі найманої праці - Північ, і науковотехнологічна галузь панування рабовласництва за умов капіталістичного виробництва — Південь. І, як стверджує І. Коляда «ця двоякость породжувала суперечать одна одній громадські й психологічні відносини у однієї країні, що й спричинило конфлікт, який, обострившись, набув форми громадянську війну «. 5] У цьому ні згоден із цим істориком. Причинами конфлікту стали розбіжності не між двома географічними областями, а розбіжності між різними класами американського суспільства. Конфлікт спалахнув між плантаторами і великій буржуазією, вкладывавшей гроші у текстильну промисловість, з одного боку, і фермерами і середній буржуазією, з другой.

Однією з розбіжностей було питання західних теренах. Рабству було властиво грабіжницькому використанню землі. Поширення його за нові території, тобто. екстенсивний спосіб розвитку, захопив плантаторів більш вигідним, ніж внесення на російський грунт добрив чи використання сільськогосподарських машин.

Також, плантатори були зацікавлені у розширенні числа рабовласницьких штатів і з політичних причин: зважаючи на те, що південне населення зростало значно повільніше північного, переповненого іммігрантами, рабовласникам було важко домогтися переважання у конгресі в Палаті представників, члени якої обиралися пропорційно до чисельності населення. Тому всі їх зусилля звернені на завоювання посади президента США (що він непогано вдавалося) і придбання більшості місць у сенаті, представленому двома членами від кожної штата.

Враховуючи те, що як перша половина ХІХ століття для США характеризовывалась збільшенням території від 1000 кв. км (1776 р.) до 9369 кв. км (1867 р.) за рахунок приєднання Луїзіани (1803 р.), Флориди (1819 р.), території верхів'їв річки Міссурі (1818 р.), Техасу (1845 р.), Орегона (1846 р.) і НьюМексико (1848 р.), можна зрозуміти, чому питання вільних землях ставав таким гострим. Відразу ж із приєднання чи завоюванню нових земель туди рвалися плантатори відносини із своїми рабами і фермери. Хоча останні і могли витримати конкуренцію із боку рабовласників зі своїми величезними плантаціями, тож змушені були відступати й віддаватиме землі, вони провадили відчайдушну боротьбу проти рабовласників, отже, та запровадження проти рабства в цілому. Мета цієї боротьби було забезпечити вільний доступом до західним землям. Це дуже добре висвітлюється американським істориком Ф.Дж. Тернером. 6].

Радянський історик Т. В. Алентьева надає великої ваги економічним розбіжностям між плантаторами і середній буржуазией. 7] Уперших, рабство дуже гальмувало розвиток капіталістичних відносин, працюючи, переважно, експорту бавовни і перетворюючи США в аграрне держава, цим роблячи економіку залежною з інших країн. По-друге, чимале значення приймав питання мита. Плантатори вивозили свій товар зарубіжних країн, і їх було досить вигідно зниження мит, тоді як буржуазії це означала б вірний крах. У результаті зниження мит створилася величезна конкуренція із боку Англії, яку промисловці США перевищив на рівні розвитку промисловості, котрий лежить був, ми змогли б винести. Отже, між середньої буржуазією і рабовласниками теж назрівав серйозний конфликт.

Існувало ще одне суперечність, що охопила усю країну. Він був грунтується на моральних принципах людей. Раби, хоча вони були основою економіки Півдня, нещадно експлуатувалися. Їх змушували працювати по 20 годин на добу. Годували з такою розрахунком, щоб раб завжди був голодним, а й у той час не подыхал. За найменший провина раба могли забити на смерть, зацькувати псами і т.д. Практично всіх рабів таврували як і, як і корів. Їх продавали щодня на ринках, часто розлучаючи батьків із дітьми. Усе це несправедливість стосовно негрів дуже добре описана у книзі Гарриет Бичер-Стоу «Хатина дядька Тома ». До того ж негри або не мали практично ніяких цивільних прав. Вільного негра могли продати, коли він жив у рабовласницькому штаті шість чи більше років. Але й цього плантаторам майже немає. Як вигукує герой Марка Твена, — «І який це уряд, коли можна продати вільного негра, що він не прожив у штаті шість місяців? «[8] Звісно, багато людей були обурені цієї безсердечної експлуатацією негрів й боролися за скасування рабства.

Отже, всі ці запитання та сформували мета війни — скасування рабства. Хоча необхідно згадати у тому, що офіційної метою війни було збереження Союзу, а чи не скасування рабства. Лінкольн говорив: «Моя головна ціль десь у цій боротьбі - врятувати Союз безвідносно збереження чи руйнації рабства. Якщо зможу врятувати Союз без звільнення рабів, я зроблю так; якщо зможу врятувати її, лише звільнивши всіх рабів, зроблю так «. 9] Отже, бачимо, що причинами до війни стали розбіжності між плантаторами і фермерами та між рабовласниками і середній буржуазією. Цілі цих класів розрізнялися. Народ йшов війну із єдиною метою скасувати рабство, тоді як турбувала лише одне думку — як зберегти Союз у єдності і цілісності. Але потім уряд Лінкольна зрозуміло, що збереження Союзу не домогтися без скасування рабства і змінило політику. Але це сталося лише з другому етапі войны.

I.2. Дорогою до невідворотному конфликту.

У 1819−1820 рр. країни розгорівся перший загальнонаціональний конфлікт в питанні про рабстві. «Територія «(нова галузь американського держави, мала самоврядування, але з мала прав штату) Міссурі, де панувало рабоволодіння, просила залучити її у спілка перетворилася на ролі штату. Більшість конгресменів виступили проти входження Міссурі у складі США, вимагаючи заборони там рабства, бо прийняття цього штату у союзну спілку як рабовласницького створило в сенаті чисельну перевагу рабовласників. Тоді 13 лютого 1819 року Дж. Толмадж вніс у конгрес поставити умовою проханні Міссурі запровадження там конституції, що передбачала спочатку обмеження, і потім і заборона там рабства. 10] Населення країни розділилося надвоє, обговорюючи цієї проблеми. Вперше проблема рабовласництва перетворилася на національна. Жителі Півдня протестували, боротьба лихорадила всю країну. Зрештою, з ініціативи Генрі Клея, було досягнуто так званий «Миссурийский компроміс ». Він складалося з кільканадцяти положень: а) територія Міссурі приймалася в Радянський Союз як штату разом із територією Мен (виділеної із Массачусетсу); б) » … обидва штату приймалися формально, без жодних обмежень, але передбачалося, що Міссурі стане рабовласницьким (т.к. внизу було рабоволодіння), а штат Мен — вільним (щодо дотримання політичного паритету) «[11] або ж » … Міссурі було ухвалено склад США як рабовласницький штат разом із вільним штатом Мен «. 12] Остання формулювання менш точна, ніж перша, але він відбиває всю сутність рішення; в) біля, лежачої на захід від річки Міссісіпі та північніше 36 030 «с.ш. рабство заборонялося; р) вирішувалося надалі брати участь у Союз дві штату одночасно: один рабовласницький, один вільний (знов-таки щодо дотримання політичного паритета).

З положень цих умов бачимо, що рабовласники залишилися у виграші. Міссурі, мав значно більшу територію, ніж Мен, став рабовласницьким. Це було першим проявом панування і ненаситного апетиту рабовласників масштабу країни. Відразу необхідно розповісти про «Компроміс 1850 р. » .

Підвищення ціни бавовну, обумовлене відкриттям родовища золота в 1848 р. у Каліфорнії, поліпшило економічне становище жителів півдня і додало їм ще більшу політичної ваги (і пояснюється зміст компромісу). До до того ж доля захоплених у Мексики територій не була вирішена. З часу війни з Мексикою жителі півночі - противники рабства вимагали покінчити з рабовласництвом, царившим там. Населення цих територій також було понад то, щоб покласти край рабством. Каліфорнія, наприклад, сама просила залучити її у спілка перетворилася на ролі вільного штату. Жителі Півдня ж погрожували вийти Європейського союзу у разі задоволення цих требований.

Представники Півночі знову вирішили вдатися до компроміс. 29 січня 1850 р. великодосвідчений Генрі Клей вніс в руки сенату ряд компромісних резолюцій: допустити Каліфорнію у складі Союзу без обмеження рабства, запровадити територіальне управління Нью-Мексико і Юті, установити межі Техасу і вимагали виплатити компенсацію цьому штату за територіальні уступки. 13] Пропозиції Клея також передбачали заборона работоргівлі у столичному окрузі Колумбія і прийняття нових законів проти рабів-утікачів. Боротьба у конгресі тривала 9 місяців. Нарешті, у вересні 1850 р. Конгресом США ухвалено кілька законів, основою яких лягли пропозиції Клея. Вони і дорівнювали так званий «Компроміс 1850 р. «. 14] Цей компроміс показав всьому народові Сполучених Штатів Америки агресивність і ненаситність рабовласників і сколихнув народні маси на масові виступи у користь рабов.

Отже, першим був закону про Техасі і Нью-Мексико, який визначав кордону Техасу і передбачав виплату 10 млн. доларів цьому штату. Гроші ці йшов погашення боргу цього штату і збагачували власників цінних паперів, тобто. практично лише велику буржуазію. Питання рабстві в Нью-Мексико надавалося вирішувати самому населенню. Оскільки Нью-Мексико входив у сферу рабовласництва відповідно до Миссурийскому компромісу, звісно ж передбачалося освіту чергового рабовласницького штату. Ще однією великої поступкою плантаторам був закону про території Юта, яка перебувала вище 36 030 «с.ш. Питання рабстві тут також має був вирішуватися самим населенням. Отже завдавався прямого удару по компромісу 1820 р. Рабовласникам, щоправда, зірвалася завадити вступу у союзну спілку як вільного штату Каліфорнії. Вони також змушені були вдатися до заборона работоргівлі у столичному окрузі Колумбія, але загалом це змінювало характеру компромісу 1850 г.

Особливо чітко зміцнення позицій плантаторів проявилося під час законі про швидких рабів. Повернення рабів-утікачів господарям, у якому втікачі ні перебували, у спільній формі передбачалося конституцією навіть в 1793 р. був ухвалений спеціальний закон, поручавший виконання цієї пункту владі штатів. Але закон не дотримувалися, північні штати не бажали виконувати його, і на початку 40-х років Верховного суду навіть визнав по них таке. Адже 1850 р. як встановлював значно більше суворі кари за приховування швидких чи допомога їм, а й доручав поимку федеральним чиновникам. Воно давало плантаторам широкі права в переслідуванні втікачів території інших штатів. Поліція і федеральні суди повинні були допомагати щодо повернення рабів. Винагороду спеціальним уповноваженим встановлювалося залежно від результатів: 10 доларів під час вирішення суду на користь заявника і п’яти доларів, за рішенні проти. За порушення закону призначався штраф у 1000 доларів. Цей Закон з’явився поштовхом до активізації аболиционистского руху, тобто. руху протягом скасування рабства.

З усього Півночі проходили масові мітинги, у яких виступали ораториаболиционисты. У багатьох містах створювалися «комітети пильності «, що поставили мету допомогу швидким рабам. Конгрес був буквально засипаний петиціями проти ненависного закона. 15] Різко засуджували цього закону передові артисти. Філософ Р. У. Емерсон записав у своєму щоденнику: » … подумати лише, цей брудний закон прийнятий у ХІХ столітті людьми, які вміють читати і писати. Присягаюся небом, я — не стану виконувати його «. 16] Історик і письменник Р. Хилдрет затаврував компроміс 1850 р. у романі «Білий раб »: «Нехай хто б піддається обману, коли за ньому вимовляють ці повні брехні слова «вільні штати ». Цю саму назву північних штатів немає під собою аж ніякого підстави… Шановні громадяни не володіють рабами — про, зрозуміло, немає. Рабство, вони вважають, — це жахлива жорстокість. Але вони немає рабів, і вони задовольняються роллю сищиків та поліцейських, які допомагають рабовласникам «. 17] Закон про швидких рабів був таку небезпека для негритянського населення США, що відразу після ухвалення багато вільні негри бігли до Канади. Він відновив проти рабства багатьох північан, колись байдужих щодо нього. У північних штатах раз у раз спалахували масові виступи, найчастіше збройні, на захист негрів, яким загрожувала поимка.

Характерні події, які відбуваються навесні 1854 р. в Бостоні, який став осередком боротьби з мисливців на рабів-утікачів. Втікали до нього з Вірджінії раба Антоні Бернса суд ухвалив повернути хазяїну. Тоді, у місті почалося масове виступ противників рабства. У будинку Финнель-Холл, де збиралися ще патріоти часів війни за незалежність, скликано багатолюдний мітинг. Бернса спробували звільнити силою. Однак це спроба виявилася цілком невдалою, і Бернса при варті 1100 солдатів відвезли на Південь. Коли 2 червня його вели до пристані, площею, де у 1770 р. відбулася «Бостонська бійня », стояла труна з написом «Похорон свободи » .

Слід зазначити, що в той момент боротьба за повернення рабів ставала боротьбою принципів, а чи не боротьбою за власність, якою вона була спочатку. А, щоб відправити Бернса хазяїну, місто був оточений військами. 22 роти місцеву міліцію, 4 взводу моряків, артилерійський дивізіон федеральних військ навіть міська поліція мали, щоб забезпечити виконання цієї акта, який коштував уряду 40 тисяч доларів (раб ж у цей час ринку коштував над ринком щонайбільше 5 тисяч доларів). Десятки тисяч чоловік міста брали участь у вуличної демонстрації протесту проти дії влади, на фасадах будинку висіли приспущені з трауру національні флаги. 18] Після повернення А. Бернса в рабство легіслатура Массачусетса ухвалила Закон про особистої свободи, фактично скасовував закону про швидких рабів. Він передбачав різні покарання — від штрафу до ув’язнення — за переслідування рабів-утікачів, якщо їх приналежність тому чи іншому хазяїну не доведено. Такі закони були ухвалюватимуть у Вісконсині, Коннектикуті, Нью-Йорку, Огайо, Пенсильвании.

Новий конфлікт між Північчю і Півднем вибухнула 1854 р., коли сенатор С. А. Дуглас (демократ із Університету штату Іллінойс) вніс в руки комітету у справах територій білль, у якому пропонував розділити Небраску на дві території - Канзас і Небраску, причому питання рабстві мав, відповідно до нового білля, вирішуватися населенням територій. Знову-таки, при наявності політичної влади в рабовласників неважко було, як вдасться вирішити це запитання. Оскільки ці дві території перебували північніше 36 030 «с.ш., білль Дугласа практично означав скасування Миссурийского компромісу. Усі населення наочно переконувалося насправді наступу повного панування рабовласників країни. До Канзасу відразу ж потрапити кинулися два потоку переселенців. З південних штатів, особливо із з Канзасом Міссурі, йшли плантатори відносини із своїми рабами, з північних штатів рухалися майбутні фермеры.

Ні та, ні інша колонізація була лише стихійної, як зазвичай бувало заселення нових земель. Вона носила характер економічної і політичною кампанії. У «Новій Англії й інших Півночі організовувалися еміграційні суспільства, які постачали переселенців в Канзасі. Збиралися грошей господарське обзаведення переселенців і зброю їм. Останнє довелося б, оскільки банди жителів півдня тероризували фермерів. Кореспондент газети «New York Daily Tribune ІІ «Джеймс Редпас писав, що переселенці, вирушаючи на ріллю, завжди з собою гвинтівки і об'єднувалися до груп по 5−10 людина, щоб відбити постійні нападу банд з Міссурі, Алабами і Джорджії. Охорону несли вдень і вночі. Коли двоє зустрічалися, тримають у руках револьвери, то замість вітання ставилося питання: «За вільний штат чи рабовласницький? ». Нерідко за відповіддю дотримувався выстрел. 19] У протягом двох років у Канзасі лютувала свого роду невеличка громадянська війна. У ньому відзначився командир партизанського загону аболиционист Джон Браун.

Нова хвиля масових виступів прокотилася країною у зв’язку з рішенням Верховним судом у справі раба Дреда Скотта з Міссурі, який домагався звільнення з тієї причини, що жив з власником Півночі. Рішення більшості членів Верховним судом (судді Маклін і Кертіс залишилися при окремій думці), оголошене суддею Р. Тоні у березні 1857 р., наголошувала: «1. Негр немає прав громадянина. 2. Раб, узятий своїм господарем у вільні території, немає права стати вільним. 3. Конгрес немає права заборонити рабство в територіях, отже Миссурийский компроміс неконституційно «. 20] У рішенні Верховним судом також говорилося, що конституцію визнає рабів той самий власністю, як і будь-яку іншу річ, тому уряд зобов’язане захищати власність. Рабовласник може брати раба у будь-якій штат і використовувати там його працю. Цю постанову робило сутнісно рабство законним на території Сполучених Штатов.

Підйому боротьби з рабства Півночі супроводжувало посилення цієї боротьби півдні. У 50-ті роки пагони рабів, які представляли собою основну форму їх опору, стали надто частими. За підрахунками, в 1830—1850 рр. до Півночі щорічно добирався близько двох 000 рабів-утікачів. Втечі у ці роки організовувалися таємницею аболиционистской організацією — «підземної залізницею ». Це було розгалужене таємне суспільство, у якому брали участь тисячі білих хусток і негрів — борців проти рабства. Негри — противники рабства таємними стежками виводили втікачів до кордону вільних штатах, в якому було вони ховалися в фермерських будинках, прозваних «станціями «цієї «залізниці «. Їх таємно переправляли з одного станції в іншу, найчастіше — аж до Канади. Легендарним «кондуктором підземки «стала негритянка Гарриет Табмен, яка одна зробила 19 «рейсів «на Південь і допомогла бігти більш як 300 рабам. Її голову рабовласники обіцяли 40 000 доларів, але вона була неуловима. 21] У зв’язку з частішанням втеч, негры-рабы стали ще більше йти до свободе.

Цим пояснюється те щоб Півдні почастішали повстання негрів і «білих проти рабства. Так було в серпні 1800 р. біля Ричмонда в Вірджінії спалахнув заколот негрів. Повстанці захопили зброю, до них примкнуло кілька сотень рабів, й вони виступили водночас у похід на Річмонд. Проте повстання було придушене переважаючими за силою і числу федеральні війська. Габріель (негр — керівник повстання) і 35 його товаришів були засуджені до страту. Далі, у серпні 1831 р. спалахнуло повстання негрів в Вірджінії під керівництвом негритянського проповідника Ната Тернера. Повсталі вирушили на плантації, де до них приєдналися більше рабів. Але вже за кілька днів місцеве ополчення і війська придушили повстання. Нат Тернер та її 16 соратників повісили. Але це повстання зробило чималий внесок у боротьбу негритянського населення проти рабства. Воно послужило прикладом багатьох інших наступних восстаний.

На гребені хвилі цих повстань і виникло наприкінці 1859 р. повстання Джона Брауна. Бойовий аболиционист Джон Браун поставив метою свого життя звільнення негрів-рабів. Вирішивши підняти із метою повстання, він у главі невеликого загону білих хусток і негрів (17 білих хусток і 5 негрів) 16 жовтня 1859 р. захопив арсенал в Харперс-Ферри (штат Віргінія). Загін завзято пручався регулярним військам, але підтриманий оточуючим населенням і був узятий в полон. 2 грудня 1859 р. Джон Браун був повішений. Його повстання мало дуже велике значення для громадянської війни. Дуже глибоку оцінку йому дав Карла Маркса: «На погляд, найбільші події у світ у справжнє час — це, з одного боку, американське рух рабів, яке започаткували зі смерті Джона Брауна, і, з іншого боку, — рух рабів у Росії «. 22] Але тоді як Росії революцію скасували скасуванням кріпацтва «згори », то США спалахнула Громадянська война.

Приводом до цього послужило те щоб виборів у президенти США 1860 р. переміг представник республіканської партії - Ейбрегем Лінкольн. Багаторічному панування жителів півдня настав край. Рабовласники не бажали миритися з цим, і 20 грудня 1860 р. про свій вихід зі Спілки заявив штат Південна Кароліна, а слідом за пішли ще південних рабовласницьких штатів: Міссісіпі, Флорида, Джорджія, Алабама, Луїзіана, Техас, Арканзас, Віргінія, Теннеси і Північна Каролина.

Задля збереження єдності нового президента погоджувався про всяк компроміс, навіть заявив, що не втручатися у справи жителів півдня, але, будучи юристом, категорично прийняв відділення південних штатів, і, посилаючись на можливість конституцію США, заперечував можливість виходу зі Спілки будь-якого штату. Проте жителі півдня по-своєму інтерпретували становище конституції про сецесії, обгрунтували своїх прав для виходу особливим становищем Півдня, і 4 лютого 1861 р. з'їзд м. Монтгомері представники 6 отколовшихся штатів утворили Конфедерацію Сполучених Штатів. Президентом Конфедерації був обраний великий плантатор Джефферсон Девіс. Столицею Конфедерації оголосили р. Річмонд (штату Віргінія). На жаль, спроби Лінкольна уникнути розколу країни не увінчалися. Ситуація загострилася настільки, що яку можна було визначити лише за застосування сили. Розділ II. Громадянська война.

Перше збройне зіткнення сталося 12 квітня 1861 р., коли жителі півдня бомбардували зайнятий федеральні війська форт «Самтер «в бухті Чарлстона (штат Південна Кароліна). У цій форту били гармати форту «Джексон », який перебуває на протилежному березі протоки, і трьох батареї польовий артилерії. На території бомбардируемого форту почалися пожежі, частина артилерії була з ладу. Опівдні 14 квітня під бій барабанів в форте «Самтер «спустили прапор США, гарнізон посаджений в шлюпки та рибопродукції відправлений до берега. Сам форт із його потужними укріпленнями перейшов до рук Півдня. Слід зазначити, що у книзі «США: 200 років — 200 війн «ці самі факти даються з деякими змінами отже стає абсолютно незрозуміло, хто ж саме почав військові действия. 23] У енциклопедії ж «Світова історія «ясно говориться у тому, що ініціаторами війни були призвані южане. 24].

Отож, відразу після падіння форту «Самтер «президент Авраам Лінкольн, був згідно з Конституцією головнокомандувачем армією, і флотом США, закликав 75 тисяч волонтерів в федеральну армію подолання заколоту в південних штатах. Особам, котрі організували змова проти Союзу, дав 20 днів, аби вгамувати конфлікт у самому його зародку. Та цього президент Конфедерації Джефферсон Девіс видав відповідний указ про видачу документів на каперство для боротьби своїх кораблів проти судів торговельного і військового флотів США. Через 2 дня Лінкольн відповів цього оголошенням блокади всіх південних штатів, кваліфікуючи дії конфедератів як розбійницькі. І так було належить початок найкровопролитнішою війні історія США — Громадянської війни між Північчю і Півднем, які розділили націю надвоє, продлившейся 4 року, у якої по обидва боки було вбито 635 тисяч чоловік понад 1 мільйона чоловік було искалечено.

Жителі Півдня були дуже переконані у своїй перемозі, і це впевненість зовсім не від була безпідставною. За ній стояло реальний стан справ: на початку війни Південь практично як не глянь мав переваги над Північчю. Рабовласники розраховували насамперед свою військову перевагу. У арсеналах Півдня після недавніх бої з мексиканської армією зосереджена дуже багато зброї. У газетах Півдня ще 40 — 50-і роки обговорювалася проблема сецесії, і, передбачаючи ситуацію, як та, що склалася, жителі півдня почали задовго готуватися до войне.

Необхідно згадати, що у федеральної армії США традиційно більшість солдатів були уродженцями Півдня і що багато жителів півдня було серед старшого начальницького складу: офіцерів і генералів. До того ж у тилу Півночі досить-таки успішно діяли таємні агенти жителів півдня. Їм прізвисько «щитомордники ». Слова про на них можна натрапити у роботі радянського історика Ш. А. Богиной. 25] Опорою щитомордников був Нью-Йорк, який був із Півднем матеріально через експорт бавовни, работоргівлю і фінансові операції. Уряд Лінкольна вживало кількаразові репресії проти «щитомордников », а ті не заспокоїлися. Так, влітку 1863 р., саме на період боїв під Геттисбергом, вони спровокували у містах Півночі ряд заколотів проти набору до армії, зігравши у тому, що за законом про наборі багатії мали змогу відкуповуватися від солдатчини. «Щитомордники «також стравливали білих злидарів із негритянським населенням Севера.

Отже, бачимо, що «щитомордники «приносили чималу шкоду Півночі. Але вони не були заключающим перевагою Півдня. Армія Півдня перевершувала армію Півночі із військової підготовці. Оскільки Півдні продуктивною працею займалися раби, то жителі півдня могли мобілізувати на війну більшу частину населення, здатного зброї, не завдаючи значного збитку продуктивності. У армії ж Півночі було чимало людей, які вміють поводитися зі зброєю, т.к. у промисловості працювали дуже багато людей.

З іншого боку, конфедерати вельми сподівалися ось на підтримку Німеччині й Англії. Можливість такий інтервенції здавалася жителям півдня безсумнівною. Англійські капіталісти прагнули до знищення потенційно небезпечного противника — промисловців північного сходу США. Що стосується перемоги Півдня над Північчю США би в економічному сенсі знову перетворилися в колонію Великобританії; південні штати тоді були майже монопольним постачальником бавовни, якого зупинилася б гігантська бавовняна промисловість Англії, тісно пов’язана, в такий спосіб, з рабовласниками південних штатів. У Франції ж були свої інтереси у США. Імператор Наполеон III хотів повернути колишні французькі колонії США від Луїзіани до Небраски, що він сподівався захопити, щойно на американську грунт вступлять його збройні силы.

Про те, що жителі півдня розраховували допоможе країн Європи, говорили два факту. Перший: заяву сенатора Джон Хаммонда із Південної Кароліни, зроблена ще 1858 р.: «Без єдиного гарматного пострілу і оголюючи меча, ми можемо ставити навколішки увесь світ, якщо вони посміють розпочати на нас війну… Що буде, якщо протягом трьох років нічого очікувати поставки бавовни? Я докладно у тому, що з вас може собі уявити, але одне підлягає сумніву: Англія зробить усе можливе й мобілізує все мули й усе цивілізований світ, аби врятувати Південь. Ні, ви посмітите не воюватимемо з бавовною. Немає такої влади, яка посміла би ще воювати з нею. Бавовна править світом «. 26] Другим фактом, які б, що Південь розраховував на допомогу, служить заяву перед самої війною, 26 березня 1861 р., посла США лорда Лайонса, який вимовив при побачення з державним секретарем США Стюардом: «Якщо Сполучені Штати вирішаться силою призупинити настільки важливу для Великобританії торгівлю з що роблять бавовну штатами, я — не відповідаю через те, що може статися… «[27].

Отже, бачимо, що конфедерати були дуже підготовлені до війні, на відміну північан. Оскільки жителі півдня розраховували на військової допомоги Великобританії та Франції і сподіваюся, що проти них виступатиме біле більшість Півночі, і навіть мали кращих солдатів та кавалерію, з допомогою що вони могли блискавичним ударом захопити столицю США — Вашингтон, вони у повній мірі і небезпричинно розраховували на успіх. Але потрібно вказати, що названі вище переваги давали Півдню перевагу лише в короткочасною війні. При затягуванні бойових дій всі переваги мали виявитися за Півночі. За чисельністю населення північні штати значно перевершували південні. Так, на Півночі в 22 штатах мешкало близько 22 млн. людина, але в Півдні в партії 11 штатах — всього 9 млн. людина. Це пояснювалося тим, що у північне населення вливалася практично вся європейська імміграція, надзвичайно вища наприкінці 40-х — початку 50-х років внаслідок економічних і полі-тичних зрушень, що з революціями 1848−1849 гг.

Північ США виробляв ¾ промислової продукції країни й мав більш широку мережу залізниць та судноплавних каналів, тоді як у Півдні майже не була розвинена індустрія. Бавовна настільки панував у його економіці, що у достатню кількість не вироблялося навіть необхідних продуктів, зокрема хліба: озброєння і провіант для армії морським шляхом, але в море жителі півночі над жителями півдня також мали величезну перевагу. Слід зазначити, що історик Богина у роботі висвітлює самі факти, проте згадує у тому, що вони давали Півночі перевагу лише затяжний войне. 28] До того ж Богина не висвітлює слабких місць Конфедерації, яких в неї було чимало. Однією з найслабших місць Півдня було те, що близько 35% населення південних штатів становили потенційно небезпечні негрираби, які й чекали моменту, щоб піднятися боротьбі за своє звільнення. Жителів Півдня послабило і те, що й виступ не підтримала перебувала з фермерів значної частини білого населення західних районів Вірджінії, найпівнічнішого штату Конфедерації. Населення цього району залишилося привержено уряду Лінкольна і від початку бойових дій в створило самостійний штат — Західну Виргинию.

У першому етапі в 1861 р. армія федеральних військ зазнавала поразки одне одним. Так було в першому сухопутному битві біля струмка Булл-ран, неподалік Вашингтона, жителі півдня досягли успіху, просунулися безпосередньо до Вашингтона, і тільки ціною величезних зусиль жителям півночі вдалося зупинити противника, та був і кілька потіснити его.

Причин поразки північан спочатку війни було кілька. Армія Півночі справді дуже слабка і неорганизована. Понад те, урядові війська використовувалися щоб упіймати швидких рабів. Слід зазначити, що у перших етапах війни мети уряду та громадян не збігалися. Коли генерал Фримонт видав наказ про звільнення рабів, повсталих проти рабовласників Міссурі, уряд Лінкольна скасував його. «Моя вища ціль десь у цій боротьбі - порятунок Союзу, а чи не порятунок або винищення рабства » , — заявляв у про час Лінкольн. Далі, вироблений командуванням Півночі стратегічний план (анаконда-план) мав серйозні недоліки, він полягав в оточенню супротивника й поступового стиску кільця. До того серед командувачів армією Півночі було чимало прибічників жителів півдня. І це стоїть зарахувати генерала Мак-Клеллана, який згодом став кандидатом Півдня під час виборів 1864 р. До того не варто забувати про те, що жителі півдня могли реалізувати свої переваги лише у короткочасною війні та тому докладали всі свої зусилля, щоб як і швидше виграти цю войну.

Проте, попри це, вже восени 1861 р. зрозуміли, що конфедерати не зможуть перемогти північан, у військ Півдня стала відчуватися недостача озброєння. Конфедератам за стислі терміни потрібно було підняти промисловість регіону, а цього через індустріальної відсталості вони зробити було неможливо, не звернувшись по допомогу до Англії. Проте розрахунки конфедератів ось на підтримку інших держав, насамперед, Великобританії, не справдилися. Військово-морський флот північан до 1862 р. встановив морську блокаду узбережжя південних штатів, перешкоджаючи ввезення продуктів, споживчих товарів хороших і зброї, у якому гостро мав потребу Юг.

У 1862 р. жителі півночі нарешті змогли перейти у настання. На заході, у районі форту Хенрі (штат Теннеси) федеральні війська під командуванням генерала Улісса Сімпсона Гранта (1822−1885) без особливих зусиль перейшли кордон Конфедерації. У той самий час 1 травня йому назустріч рушили війська генерала Фарагута і ударом десанту з моря, и суші оволоділи Новим Орлеаном. Цим одночасним ударом з півдня України та півночі федеральні війська хотіли відокремити найзахідніші рабовласницькі штати Арканзас, Луїзіану і Техас з більш промисловій частині Конфедерації. Проте основних сил Півдня в цей час зосереджувалися по центральному ділянці фронту у Ричмонда, де армія північан під керівництвом Мак-Клеллана терпіла серйозні невдачі. До до того ж досить-таки неспокійно був у штатах Канзас і Міссурі, де немає велися активні воєнних дій. Там під керівництвом Вільяма До. Квонтрилла, виступивши за Конфедерації, в 1861—1862 рр. спалахнув мятеж.

Критична ситуація на фронті змусила уряд Лінкольна та середини 1862 р. вдатися до радикальніші зміни у економічному просторі і політичне становище країни, щоб, нарешті, розпочати реалізацію потенційних переваг Півночі для перемоги над Півднем. Ще 1861 р. був прийнято вигідний промисловцям протекціоністський тариф. У 1862 р. великі державні субсидії дозволили завершити Тихоокеанську залізничну магістраль, яка дозволила з'єднати західні регіони з промисловим центром країни. Уряд очистило армію північан і його штаби від прибічників Конфедерації. У тому 1862 р. з посади головнокомандувача було усунуто МакКлеллан. Настав переломний період войны.

Навесні та влітку 1862 р. Півночі розвернувся народний підйом. Зростання промисловості другого року війни призвів до пожвавленню робітничого руху, яке чималий досвіду у багате стачками і демонстраціями передвоєнний десятиліття. Це пожвавлення відчувалося й у армії, 38% якої становили робочі. Солдати були незадоволені ходом війни" та її тактикою. Вони вимагали рішучого наступу, звільнення наступаючими військами рабів, конфіскації землі в плантаторів. Аналогічне вимоги висувалися на мітингах у тилу. Уряд Лінкольна початок розуміти, що звільнення рабів неможливий розгром конфедератів та своєчасне відновлення державного единства.

У травні уряд Лінкольна провело через Конгрес закон «Про гомстедах », який визначив політику безплатного землекористування, що його протягом двох із зайвим десятиліть домагалися фермери. Відповідно до цього закону, будь-який переселенець — голова родини, який побажав стати фермером, який сягнув 21 року й має громадянство Сполучених Штатів чи що збирається його отримати, міг взяти мінімальний наділ в 160 акрів. Земля викуповувалася за невелику плату — 1,25 долара за акр, а згодом уряд стало надавати поселенцям ще більші наділи, стягуючи за це суто символічну плату (збір у 10 доларів за розмежування) і навіть безплатно. Цей, здавалося б, далека від військових зведень, закон мав дуже велике значення для течії війни" та її результату. Він його з радістю зустрінутий фермерами і селянами, у тому числі, переважно, і полягала армія. Акт «Про гомстедах «був своєчасним рішенням аграрного вопроса.

У тому ж 1862 р. Конгрес заснував міністерство сільського господарства. Його функціями було: накопичення і систематизування знання сільському господарстві; нагляд за національними лісами; запровадження у сільському господарстві новітніх досягнень техніки. Федеральне уряд стало приймати найбезпосереднішу особисту участь у формуванні і проведення сільськогосподарської політики. Щодо новизни реформ сільське господарство, що проводилися той період, підняли віру до уряду у власних очах більшості найбідніших народних мас, на плечі лягло головне тягар витрат війни, і зміцнили існуючу систему їм малих сімейних ферм.

Армія Півночі терміново перевооружалась, тоді як Південь було собі цього дозволити через морської блокади. Проте 1862 р. Вашингтон знову виявився під загрозою захоплення жителями півдня. Бої у цьому ділянці прийняли запеклий характер, не який приносить самі нікому явного переваги. Обидві боку несли величезних втрат. Великі бою сталися у Ричмонда у червнілипні, коли відразу після 7-дневного наступу чисельно переважає армія північан мусила все відступати під ударами конфедератів, якими вміло командував генерал Роберт Є. Лі, і у вересні у Харперс-Ферри, де війська Півдня під керівництвом тієї самої генерала Р. Лі в битві за штат Меріленд двічі форсувала Телемак. Наступні перемоги конфедератів в Теннеси під командуванням Моргана і Форреста і досить важкі для федеральних військ бою під Булл-Рене змусили Лінкольна приймати найрадикальніші заходи, які підказували йому петиції від аболиционистов, котрі закликають уряд покласти край існуванню рабства.

Отже, нарешті, 22 вересня 1862 р. Лінкольн видав документ, який змінив історію навіть призвів до перемозі Півночі - прокламацію про звільнення з початку 1863 р. всіх рабів без викупу. Таке рішення, викликане, під час першого чергу, військовими міркуваннями, мало велике значення, й призвело до корінному перелому під час громадянську війну. Однак слід зазначити деяку обмеженість Основних напрямів. Воно складалося у цьому, що до Прокламації про звільнення рабів, звільнялися від рабства негри лише бунтівних штатів, Прикордонні ж штати не рушали. Це тим, що Лінкольн дуже боявся те, що ці прикордонні штати могли перейти на бік Конфедерації. І він я не приймав ніяких радикальних заходів для відношення до цим штатам до того часу, поки перемога Півночі над Півднем стала очевидной.

У війні настав переломний період. На початку 1863 р. головні бою як і відбувалися Півночі. Під Фредериксбургом (штат Віргінія) в в самісінькому кінці 1862 р. генерал Р. .Лі зумів розбити північан, мають чисельна і збройне перевага, і відкинути їх до кордонів Конфедерації. У квітні 1863 р. полковник північан Стрейт зробив кавалерійський рейд в Джорджию, Метою цього рейду був захоплення головною залізниці Конфедерації, яка зв’язує Теннеси із цілком індустріальним містом Півдня — Атлантою (Атланта також була центром військової промисловості). Але він зазнав провал. Кіннота північан на голову розбита генералом жителів півдня М. Форрестом. Невдачі північан на початковому етапі можна пояснити тим, що деякі воєнних дій робилися без попереднього погодження з головнокомандуючими. Прикладом служить рейд полковника Стрейта. До того ж варто так відзначити, що білі солдати Півночі виборювали скасування рабства, за вільні землі, за вільний розвиток промисловості, але де вони нічого потаємного не захищали. Жителі Півдня ж захищали свої місця, плантації, сім'ї, спосіб життя. Природно, вони воювали наполегливіше, позаяк у разі поразки втрачали б, усе цінне для них.

Тому у травні 1863 р. армія конфедератів сама перейшов у контрнаступ, провела успішний рейд на півдні Пенсільванії. Армія жителів півдня здобула велику перемогу при Чанселорсвилле. Однак вже був останні воєнні успіхи жителів півдня, т.к. в них закінчувалося зброю, а військова промисловість Півдня своєму рівні не могла забезпечити армію достатню кількість озброєння. До того ж, в боях загинула велика частина полководців, зокрема і з генерали. На західному фронті бойова обстановка була поліпшено на користь північан. Там продовжував своє наступ генерал Грант. Вже червні війська Гранта оволоділи столицею Теннеси Мемфисом і продовжили заглиблюватися на Південь, просуваючись річкою Міссісіпі. 4 липня 1863 р. після тривалої і жорстокої облоги, що тривала більш як півтори місяців, військо генерала Гранта взяла Віксберг, а війська генерала Міда зайняли Геттисберг, після чого вся долина річки Міссісіпі від СентЛуїса до Нового Орлеану була під контролем військ Півночі. Конфедерація виявилася розколотої надвоє. Найбільш важку завдання досягнення цієї мети виконала армія Півночі під керівництвом генерала Вільяма Текумсе Шермана, якої знаменитим «маршем на море «від річки Міссісіпі призначено було вийти до узбережжя в Атлантичному океані. Протягом усього 1864 р. армія Шермана вела лихоліття і виснажливі бої, неодноразово відступаючи і здаючи противнику вже зайняті міста. Попри це, вони минули тил жителів півдня по штатам Теннеси і Джорджія, майже підстави зруйнувавши міста Чаттануга, Чикомагуа, Долтон, Атланту інші міста, і на порт Савана. Таким чином, військова міць Півдня була сломлена.

Проте, прибічники рабовласництва, які становлять ядро демократичної партії, не думали здаватися і зосередили свої зусилля на виборах у Президенти США 1864 року. Вони виставили проти кандидата правлячої республіканської партії - Лінкольна свого кандидата — колишнього генерала північан Мак-Клеллана. Демократи покладали великі сподівання перемогу у виборах, оскільки були традиційно у тому сильні (з моменту її освіти у 1828 р. демократична партія лише тричі - в 1840, 1848, 1860 рр. — програвала вибори, вигравши п’ять). Але реакції зазнали краху. Лінкольн переобрали другого термін. Прагнучи закріпити свою перевагу, у грудні 1865 р. Лінкольн зміг переконати Конгрес прийняти 13-ую поправку до Конституції, яка забороняла рабство негрів по всій території США. Ще однією причиною було те, що перемога Півночі над Півднем ставала неминучою, і тому Лінкольн не боявся переходу прикордонних штатів набік Півдня. 13-ая поправка до Конституції мала важливого значення, т.к. закріпила свободу негритянського населення США законодательно.

Взимку 1865 р. на фронті тривало наступ армії північан під командуванням генерала Шермана вглиб території Півдня. У його армія взяла столицю Південної Кароліни Колумбію і, стискаючи кільце навколо основних військових сил жителів півдня, початку рухатися до Півночі. Командування жителів півдня розпочало відчайдушну спробу нового наступу на Вашингтон, задуману задля відволікання сил північан від Ричмонда, але ці наступ було відбито переважаючими силами Півночі. Навесні 1865 р. федеральні війська зайняли більшу частину південних штатів. Південь був практично паралізований, найбільші і найважливіші міста були зруйновані, при цьому на теренах Конфедерації настали голод і розруха. Повсюдно діяли загони отримали свободу негрів. 2 квітня 1865 р. після наполегливих про кровопролитних боїв в Вірджінії під столицею Конфедерації містом Ричмондом головнокомандувач федеральними військами У. Грант запропонував генералу армії жителів півдня Р. Лі здатися. Наступного день залишки ударної угруповання армії жителів півдня залишили Річмонд, відступивши до Аппоматоксу, але з здалися. На півдні, у Північній Кароліні, ще тривали бої армією генерала У. Шермана. Через тиждень, 9 квітня, 28-тысячная армія жителів півдня на чолі з генералом Р. Лі, програвши останнє бій, капітулювала. Протягом тижнів після капітуляції армії генерала Р. Лі інші Збройні сили Конфедерації також визнали свою поразку. Закінчення громадянської війни був затьмарений трагічним подією. 14 квітня 1865 р., в річницю збройної сутички між Північчю і Півднем у форте «Самтер », президент США Ейбрегем Лінкольн був смертельно поранений акторомфанатиком Джоном Уилксом Бутом. Ім'я Лінкольна, очолив боротьбу проти рабства, стало символом революційних традицій американського народу. Розділ III. Період Реконструкції як підсумок Громадянської войны.

Після закінчення бойових дій перед країною постало питання про «Реконструкції «, як його прийнято називати історичних роботах, — відновленні державного єдності і перебудові життя Півдня. Рабство скасували безповоротно: ще за життя Лінкольна, у лютому 1865 р. конгрес ухвалив 13-ую поправку до Конституції, яка забороняла рабство на території США. Проте звільнені раби опинилися у дуже тяжкому становищі. Господарство Півдня було розорене війною. Негри, добывшие начебто особисту свободу, не отримали коштів для існування, багато скиталися по дорогах і гинули з голоду. Негри вимагали поділу землі та інвентарю плантацій — «40 акрів і мулу! ». Місцями вони захоплювали плантаторские землі і межевали їх, іноді піднімаючи збройні повстання. Вони вимагали повноправного участі у політичного життя й у просвещении.

Спроби захоплення земель зазвичай придушувалися федеральні війська. Плантатори переважали органів влади, обраних у повоєнний рік. Колишні рабовласники запровадили кількох штатах «чорні кодекси », які створювали для негрів полурабский режим: обов’язок працювати на колишнього хазяїна з його умовах, жорстокі покарань бродяжництво, заборона володіння землею, заборона займати громадські посади, розпочинати шлюб — з білими, штрафи вихід з роботи, запровадження тілесних покарань для негрів, які досягли 18 років, тощо. Усе це наштовхнулося на опір із боку негритянського населення. У південних штатах стали скликатися негритянські з'їзди, потребували роздачі землі, скасування «чорних кодексів », рівноправності тощо. Такі самі вимоги висували союзні ліги, виникаючі півдні за образом Півночі. У ті ліги входили і негри, і білі бідняки, але порізно. У негритянських лігах провідної ролі грали найчастіше ті негри, хто був вільними і по скасування рабства. Нерідко ліги представляли собою збройні отряды.

Наступник Лінкольна, колишнього віце-президента Ендрю Джонсон став проводити політику, благоприятствовавшую переможеним заколотникам. Він з широкої амністії, повернувши майно та громадянські права тим, хто присягав на вірність штатам. Здавалося, що у південних штатах відновлюються колишні порядки. Проте як і урядової політиці поклав межа Конгрес, що набрався на сесію у грудні 1865 р. Панували у ньому радикальні республіканці виступили проти політичної та економічної реставрації плантаторів. Південні делегати були допущені до Конгресу, що відсторонило Південь від на загальнодержавні дела.

У 1866 р. Конгресом було прийнято 14-ая поправка до Конституції, яка давала негрів цивільні права, позбавляла багатьох учасників заколоту право обіймати державницькі посади і заявила недійсними військові борги Конфедерації. У 1870 р. було прийнято уже виповнилося 15- а поправка до Конституції, яка давала негрів франшиза. Тільки за умови ратифікації цих поправок південні штати були прийнято знову на Союз.

Радикальні республіканці підтримали висунуте неграми вимога землі. Лідер радикалів Стівенс запропонував конфіскувати землі великих плантаторів, роздати негритянським сім'ям ділянки розміром 40 акрів, решта розпродати дрібними ділянками про те, щоб у зароблені гроші платити військові борги і додаткової пенсії. План цей забезпечив би землею як негрів, але і «білих бідняків США. Ця політика було підтримано широкими масами північан, на виборах у Конгрес 1866 р. радикальні республіканці перемогли. Їх штабом у конгресі став так званий «Комітет 15-ти », відав Реконструкцією і буде очолюваний Стівеном. Керований радикалами Конгрес вступив у гострий конфлікт за президентом Джонсоном, якого підтримували праві республіканці і демократи. Вперше у історії США президент майже віддали під суд.

У 1867 р. у південні штати, за рішенням Конгресу, були знову запроваджені федеральні війська. Південь був п’ять військових округів, й громадянську владу у кожному окрузі очолював генерал північної армії. До органів самоврядування представників вибирало саме населення, включаючи негрів і виключаючи активних учасників заколоту. Серед таких представників було чимало північан, які переїжджали на Південь спеціально у тому, щоб у керівні органи штатом чи городом.

Настали небачені у житті Півдня роки. Негри, вчорашні раби, активно брали участь у керуванні та як виборці, як і обрані. Їх представники як засідали в муніципальних органах і законодавчих зборах штатів, а й посилалися до Конгресу США. Ті органи виконавчої влади, в яких переважали представники трудових мас негритянського і білого населення, здійснили низку демократичних реформ. Значну увагу приділено з освітою, якого прагнули колишні раби. Відкрилося багато негритянських шкіл, у яких навчалися грамоті діти так і дорослі. Багачі, в особливості великі плантатори, оподатковувалися великими податками, надходження з яких ішли громадські благоустрій. Усе це відбувалося при небувалою активності чорних і «білих трудящих, організованих в бойові союзні ліги, за умов гострої боротьби з колишнім панівним классом.

Буржуазно-демократична революція, що з громадянської війни, тривала. Але розгорталася вона у національному масштабі, а в своєрідних умовах Півдня, і те були її аръегардные бої. У той період спаду революції не вдалося докорінно дозволити земельне питання на Півдні. Уцілілі плантації, позбавлені рабської праці, ділилися тепер у дрібні ділянки, які здавалися в издольную оренду негрів, іноді білим. Прагнучи до землі та які мають інших засобів для існування, негри змушені були погоджуватися на умови такий оренди, коли він землевласнику віддавалася значна частина врожаю, а орендар, нерідко одержавши його й знаряддя праці, знаходився біля землевласника в неоплатному боргу. Про багато які десятиліття південних штатах встановилася цю систему издольной оренди («кропперство »), обрекавшая издольщиков («кропперов ») на злиденне існування й полурабские умови. Цю систему згубно озвалася на життя Півдня, та ще всієї страны.

Але це означає, що у Півдні відновлювалися колишні економічні порядки. Рабовласницьким латифундиям був нанесений рішучого удару. Одні конфіскували в часи війни, інші цілком розорені, треті захоплено неграми і білими бідняками і повернуті колишнім власникам; багато плантації продано через несплату податків у повоєнні роки. Революційні уряду південних штатів в період Реконструкції проводили цю політику неухильно, причому землі дробилися на дрібні ділянки і продавалися за ціною. З іншого боку, на державні землі південних штатів був поширений закону про гомстедах зі усіма потім із нього наслідками. Отже, на південних землях постало безліч малих і середніх фермерських господарств, належали в вона найчастіше білим владельцам.

Американський шлях розвитку капіталізму сільському господарстві переміг у масштабах усієї країни — і Півночі, і Півдні, хоча розвиток Півдня було обтяжується пережитками рабства. Розвитку капіталізму на повоєнному Півдні добряче сприяла північна буржуазія. Багато землі скуповувалися північними капіталістами, офіцерами, політиками. Цими землях часто організовувалося велике господарство, з найманим працею. На Південь кинулися шукачі легкої наживи, богатевшие на спекуляції і шахрайстві. Північний капітал набував півдні міцні економічні позиції. Правляча республіканська партія дедалі більше перетворювалася переважно у його агентуру і в міру спаду революції втрачала зв’язку з широкими масами як Півночі, і Півдня. Радикальне крило її послаб. На Півдні республіканці, домігшись поразки своїх політичних суперників, поступово перестали підтримувати революційні масові організації. Плантаторам вдалося, розпалюючи економічне суперництво і расову ворожнеча, роз'єднати білих бідняків і негров.

Уряди радикальної реконструкції скидалися одне одним. Відроджувалися «чорні кодекси ». На Півдні панував терор. Виниклий ще 1865 р. Ку-Клукс-Клан та інші таємні расистські терористичні організації вбивали й калічили негрів і «білих, які допомагають їм. У політиці Південь почав «оживати ». На виборах 1867 р. республіканці уклали з демократами компроміс, яким президентом став республіканець Хейс. Жителі Півдня допускалися на федеральні посади, проектируемым півдні залізницях даровались землі тощо. У 1877 р. з Півдня опинився все федеральні війська, що було офіційним кінцем Реконструкции.

Внаслідок цього півдні встановилося безроздільне панування «Бурбонів », як почали називати південну реакційну верхівку за аналогією з французьким королям часів Реставрації. Але то це вже були колишні плантатори, а комерсанти і поміщики, що об'єдналися з північними капіталістами. Формально вільних негрів тепер експлуатував вже весь американський капітал. Проте один з головних цілей війни — скасування рабства — була досягнуто. Розділ IV. Вплив громадянської війни на словниковий склад англійського языка.

IV.1 Воюючі стороны.

Громадянська війна відчутно вплинула складу англійської. У час війни" та періоду Реконструкції з’являлося чимало нових слів більше. Всі ці слова можна розділити визначені групи. Першу групу становлять слова, що визначають воюючі стороны:

the Union — 22 штату, які прагнули для збереження Союзу, і скасування рабства the Confederacy — Конфедерація the Federals — федеральні війська (війська Півночі) the Greys — війська Півдня the Blues — війська Півночі copperheads — таємні агенти жителів півдня, які діяли тилу Півночі bushwhackers — партизани (під час громадянської війни) abolitiondom — північні штати abolitionist — аболиционист (людина, вимагає скасування рабства).

The Union — утворилося так: північні штати боролися збереження союзу у країні. Слово «союз «щодо англійської мові - і є слово union. Отож, слово union просто набуло додаткового значення: штати, які боролися збереження Союзу, тобто. північні штаты.

— Everything deteriorated rapidly for the Union attackers.

" Crater The Mine Virginia «- American Civil WarJuly 30, 1864.

The Federals — з’явилося з словосполучення federal troops, яке означає буквально «федеральні війська ». Потім із цього словосполучення зникло слово troops, а до речі federal додалося закінчення множини іменниківp.s, у результаті слово federal з прикметника стало іменником і набуло нового значення — війська Півночі (федеральні войска).

— After weeks of preparation, on July 30 the Federals exploded a mine in Burnside «p.s IX Corps sector beneath Pegram «p.s Salient, blowing a gap in the Confederate defenses of Petersburg.

" Crater The Mine Virginia «- American Civil WarJuly 30, 1864.

The Blues — походить від словосполучення bluecoat — синя куртка. Практично всі солдати Півночі носили форму синього кольору, тому їх часто називали blue-coats. З часом blue-coats перетворився на the Blues шляхом відкидання частини словосполучення coat. У цьому до речі blue додалося закінчення множини іменниківp.s, внаслідок чого слово blue з прикметника стало іменником the Blues і набуло нового значення — війська Севера.

— It was the war of the Greys and the Blues… Internet «Chto? Gde? Kogda? «game.

The Greys — походить від словосполучення grey-coat — сіра куртка.

Copperheads — утворилося від слова copperhead — щитомордник (рід отруйних гримучих змій). Ще початку іракської війни, представники деяких партій були її і пропонували світ на вигідних для Півдня умовах. Їх порівнювали з отруйними зміями, з щитомордниками, т.к. їх у США досить-таки багато. У 1861, Республіканці почали називати антивоєнно налаштованих Демократів «copperheads », порівнюючи його з отруйними зміями. Після цього термін було прийнято самими Демократами. До 1863 р. Демократи сприйняли це назва, але їм слово copperhead розбивалося на словосполучення copper «head », яке означало мідна «голова «- це був аналогія із зображенням профілю Свободи на мідних пенні, які представники цієї партії носили як пізнавальні знаки. 29] Згодом це слово стала означати не лише членів цієї партії, а й всіх людей, хто був настроєний проти Севера.

Bushwhackers — походить від слова bushwhacker — житель лісової глухомані. Ще початку громадянської війни в штатах Півдня успішно діяли партизанські загони. Природно, їх вітали на плантаціях, тому вони переважно у лісах. Тому і спочатку і називали bush-whackers — лісові жителі. З часом це слово стало загальним назвою всіх партизанських загонів того часу й ввійшло в англійська мова як історичний термин.

— The bushwhackers crowded closer and our men, sensing trouble, drew near also.

" Across the Plains in «64 «- Anna Dell Clinkinbeard.

Abolitionist — походить від слова to abolish — скасовувати, знищувати. Вже на початку ХІХ століття багато людей не були проти рабства і українська вимагали його скасування. Їх вимогою було скасування рабства — abolition of slavery. Невдовзі слово abolition стало розуміти непросто скасування чогось, саме скасування рабства. І було з слова abolition з цим значенням шляхом додавання суфіксаist, який свідчить про виконавця якийабо функції, утворилося слово abolitionist — людина, вимагає скасування рабства.

— The slightest manifestation of sympathy or justice toward a person of color, was denounced as abolitionism; and the name of abolitionist, subjected its bearer to frightful liabilities.

" My Bondage and My Freedom «- Frederick Douglass.

Abolitiondom — походить від слова abolition — скасування, знищення (рабства). До речі abolition приєднався суфіксdom, який перетворює прикметник в іменник і надає цьому іменнику відтінок зосередженості у якомусь певному місці чи понятті чи почутті. Цього слова стало назвою північних штатів, оскільки то й процвітав аболиционизм (рух за скасування рабства).

— … a secret expedition which will shake Abolitiondom to foundation.

" This Week in the Civil war «.

IV.2 Політико-економічні зміни періоду війни" та Реконструкции.

По-друге головну групу я вмикаю слова поняття, які виникли в з будь-якими політико-економічними змінами періоду з 1800 р. (перше велике повстання негрів-рабів) по 1877 р. (офіційне закінчення періоду Реконструкції). Їх, своєю чергою, можна розділити сталася на кілька подгрупп:

1) назви законодавчих актів, котрі почали історичними терминами;

2) слова, які постали із Президентом США Авраамом Линкольном;

3) слова пов’язані з деякими політичними чи економічними явлениями.

До першої підгрупі належить непогані і багато слів, оскільки надійно ввійшли в англійська мова назви лише найважливіших документів, урядових актів чи промов. Проте досі ми часто можемо зустріти в художньої літератури. Тому забувати про неї нельзя:

Fugitive Slave Act — закон «Про швидких рабів «.

Homestead Act — акт «Про гомстедах «.

Emancipation Proclamation — «Прокламація про звільнення негріврабів «.

Gettysburg Address — «Геттисбургская мова «.

Ім'я Лінкольна для американського народу — символ революційних традицій, непохитного духу, надзвичайного розуму. Тож не дивно, що щодо англійської мові з’являлися і вважаю, з’являються нові слова, пов’язані з нею. До них зарахувати і такі слова:

lincolnite — людина, ориентировавшийся на Північ чи який був йому в час громадянської війни log-cabin — не аристократичне походження (з народних низов).

Abe «p.s chair — кріслі з високими прямокутними подлокотниками.

Lincolnite — походить від прізвища 16-го президента США Авраама Лінкольна. До цьому прізвищі - Lincoln був прибавлен суфіксite, що надає освіченій іменнику таке значення: послідовник чогось або будь-кого. Отже, з власної назви — Lincoln — було створено ім'я загальне — lincolnite, що означає людини, ориентировавшегося на Північ в часи війни, тобто. на політику й уряд Линкольна.

— By this time, beardless boy though I was marked and spotted as a «Lincolnite, «» a Yankee sympathizer, «and a «traitor. «.

" The Adventures of a Conscript «- W. H. Younce.

Log-cabin — походить від словосполучення log cabin — бревенчатая хатинка, хатина. Лінкольн часто-густо говорив, що він у сім'ї дроворуба і тривалий час жив саме у log cabin. Тим самим він хотів показати, що домігся всього, що мав, своїм розумом і працею, і навіть, що він був виходець з народу і дуже чудово розумів його проблеми. Згодом ці слова (log cabin) стали атрибутом багатьох політиків з-поміж з так званого «рабочеселянського «походження. Тому з часом це словосполучення перетворилася на один голос, і з цих двох іменників утворилося одне прикметник, що означає належність до неаристократическому происхождению.

Abe «p.s chair — походить від слова chair — стілець і зажадав від слова Abe — скорочена форма імені Abraham. Дане словосполучення була створена як звичайне словосполучення. Із двох слів — Еб і випорожнення була створена одне словосполучення «стілець Эба «шляхом додатку до речі Abe закінчення «p.s, що висловила приналежність якогось елемента особі, якого долучено дане закінчення. Дослівний переклад отриманого висловлювання — «стілець Эба ». Але цього разі слід розуміти все буквально. Авраам Лінкольн було дуже високим людиною з довжелезними саме руками і ногами, його можна було й назвати нескладним. І він дуже не любив крісла з високими прямокутними підлокітниками, у його честь ці крісла стали називатися «крісло Эба «чи Abe «p.s chair.

Нарешті ми підійшли до третьої підгрупі слів. Їх досить-таки важко систематизувати, оскільки вони пов’язані з різними подіями та роками. Деякі з’явилися ще 1812 р., інші лише з закінчення війни" та т.д. У зв’язку з цим вони також небагато різняться і характером. Є слова, які постали з будь-якими політичними змінами, а є слова, які постали з якимись економічними змінами у життя в країні. Більшу частину їх перейшов у сучасна мова з цим значенням. Отже, ці слова:

to Gerrymander — утворювати виборчі округу з нерівним кількістю виборців і ряду порушенням територіального принципу з мета отримання під час виборів більшості голосів, бажаного пануючій партії; (совр.) фальсифікувати факти, підтасовувати вибори carpetbagger — житель півночі, після закінчення війни, що обиралися до органів влади півдні і грали там чималу політичну роль; (совр.) політичний шахрай, пройдисвіт carpetbag government — уряд Півдня, що складається з північан; (совр.) уряд політичних пройдисвітів plantocracy — влада плантаторів scalawags — білі жителі півдня, котрі входили у складі уряду Півдні в перші повоєнні роки sharecropping — издольная оренда sharecropper — издольщик.

To Gerrymander — походить від назви карикатури. Історія освіти цього терміну досить-таки цікава. Вже на початку ХІХ століття рабовласники почали захоплювати політичну владу у своїх рук. І тому вони пускалися на всілякі хитрощі і підступи. Одне з таких рабовласників — губернатор штату Массачусетс Еге. Джеррі ввійшов у історію завдяки своїм витворам. Він перекроював виборчі округу таким чином, щоб отримати якнайбільше тих голосів, які потрібна була демократичної партії. Але він настільки ретельно робив, що наприкінці кінців трохи перестарався. Його махінації помітили й опублікували в газеті, у тій газеті надрукували карикатуру з його округу вигадливої форми. Вона являла собою виборчий округ у вигляді саламандры.

Автор карикатури назвав її Gerrymander — від слова salamanderсаламандра і прізвища мера штату Gerry. Саме назва карикатури згодом стало дієсловом, що позначає освіту таких виборчих округів. З часом це слово набуло додаткового значення, аналогічне попередньому — фальсифікувати факти, підтасовувати вибори. У другому значенні воно частіше використовують у словосполученнях, наприклад: racial gerrymandering. Цей вислів позначає таку підстановку при голосуванні, коли він перевагу надають білому населению.

— It isn «t fair the first way because the district was Gerrymandered, so the biggest party, the Mad Hatter «p.s, was turned into a minority.

" Alice Doesn «t Vote Here Anymore «- Michael Lind.

Carpetbagger — є дві версії походження. Перша версія: дане слово походить від словосполучення carpet bag — сумка для подорожей з особливої тканини. Після закінчення війни багато жителі півночі переселялися на Південь, де влаштовувалися до роботи чи до уряду. Оскільки таким переселенців було небагато речей, вони подорожували тільки з одного дорожньої сумкою — carpetbag, тому їх прозвали carpetbaggers — ті, хто подорожує з одного дорожньої сумкою. Більшість цих приїжджаючих на Південь північан потрапляло до уряду міста, чи штату, тому згодом слово carpetbagger прийняло інше значення — житель півночі, котрий обіймає якийабо посаду інформації з уряду Юга.

Друга версія: слово carpetbagger означало «чужинець », «той, хто балотується над своєму окрузі «. Оскільки жителі півночі були для Півдня чужинцями, та й ставлення білого населення Півдня до них було найкращим, можна припустити, що слово carpetbagger було зовсім на приязною прізвиськом північан інформації з уряду, а згодом стало загальним для всіх північан, вже без відтінку тієї неприязні. Слід зазначити, що з цих версій є одне подібність, — жителі півдня ставилися до жителям півночі з такою ворожістю, що це дуже позначилося мові. Так, слово carpetbaggers ближчі один до нашим часів набуло ще одне значення — політичний аферист, авантюрист, шахрай. Це відбиває проблему взаємовідносин Півночі та Півдня, трохи ослабшую в наші времена.

— Fred Tuttle, 79, the star of the 1997 documentary Man With a Plan, and a Vermont dairy farmer knocked off a «carpetbagger «millionaire from Massachusetts in the September primary, and has since run the cleanest and most friendly campaign anywhere in the country.

" Politics is Loco «- Politic Humor 10/26/98 — Barbara Sehr.

Carpetbag government — створено з слова government — уряд і carpetbag — прикметник від іменника carpetbagger. Шлях освіти даного словосполучення досить-таки простий. Спочатку шляхом відкидання суфіксаer від слова carpetbagger утворюється прикметник carpetbag, що означає склад або ж належність до певному типу будь-якого іменника. Потім до нього приєднується слово government — уряд, виходить стійке словосполучення carpetbag government — уряд Півдня, що складається з північан, чи — уряд шахраїв і розширення політичних махінаторів (сучасна трактовка).

— Drawing a parrallel between the Clinton administration and the government that burned Atlanta, devastated and occupied the region with hostile forces and imposed a carpetbag government…

" Speaker Says South Must Resist Efforts at «Global Reconstruction «- Rob.

Dill.

Scalawag — створено з слова scalawag — ошуканець, зрадник. По закінчення війни у південних штатах було організовано виборні уряду, набагато основному входили жителі півночі і негри. Проте зрідка у ці уряду обиралися і жителі півдня. Таких жителів півдня вважали зрадниками і ошуканцями. Тому і називали scalawags — обманщики, зрадники. З часом це їхнє прізвисько стало загальним й ввійшло в англійський язик як історичний термин.

— The so-called «scalawags «were by no means confined to the dregs of Southern white society.

" Reconstruction Period «- Compton «p.s Encyclopedia.

Також зараз The Scalawags є назвою об'єднання, що від часу вибираються на природу і перевдягаються солдатами часів Громадянської войны.

— The Scalawags are a group of men and women of all ages who have an interest in the American Civil War (1861−65), and like to «get away from it all «for a couple of weekends a month to attempt to recreate soldiers and citizens of 1863.

The Scalawag Mess.

Plantocracy — створено від слова planter — плантатор. У 10−50-х рр. ХІХ століття політична нібито влада країни належала плантаторам. Саме цей період, і виникає термін plantocracy. До речі planter — плантатор додається словообразовательная морфемаcracy, яка позначає «влада когось ». Отже, ми маємо слово plantocracy — влада плантаторів, панування плантаторів. Згодом це слово також набуло значення «плантатори, очолюють уряд » .

— Bacchus argues that after 1846 the elite white plantocracy used the educational system to maintain domination following the end of slavery.

" Education as and for Legitimacy: Developments in West Indian Education.

Between 1846 and 1895 «- M. Kazim Bacchus.

Sharecropping — створено від дієслова to share — ділитися ласощами й від слова crop — врожай. Після закінчення чимало колишніх раби і білі бідняки ніхто не звернув роботи, притулку, землі тощо. Ті, хто мав землю, зуміли вигідно використати ситуацію. Було введено систему издольной оренди. Суть її полягала у тому, що орендар віддавав землевласнику частину свого врожаю. Спосіб освіти слова: спочатку з дієслова to share — ділитися ласощами й іменника crop — врожай шляхом поєднання двох слів за одну виник дієслово to sharecrop — «ділитися врожаєм «(в перекладі). Далі до цього дієслову додається закінченняing, який перетворює дієслово в іменник і надає іменнику значення системи чогось. Отже, виходить слово sharecropping — система издольной оренди (оренди, коли він орендар землі віддає частина врожаю землевласнику, тобто., як кажуть, «ділиться «з нею урожаем).

— «The evolution of the new tenure system, characterized by sharecropping and tenancy, spanned the thirty years after the Civil War and became an incredibly complex mixture of law and custom, freedom and slavery, prosperity an ruin. «.

" Sharecropping in the Cotton Economy «- Pete Danie.

Sharecropper — створено від слова sharecropping — система издольной оренди. Утворюється шляхом відкидання від слова sharecropping закінчення іменника, що висловила систему чогось, — ing і приєднання суфікса іменника, що означає виконавця будь-якого дії, — er. Отже, ми маємо слово sharecropper — здольник (той, хто орендує грунт під издольную аренду).

— For the sharecropper family, planting a cotton crop was a year «p.s gamble against the indifferent forces of nature and the sometimes unjust social relations of men.

" Sharecropping in the Cotton Economy «- Pete Daniel.

IV.3 Артилерійські термины.

Третьої групою є слова, пов’язані з самими бойовими діями, характеристиками знарядь, назвами їх тощо. Масового вживання у сучасному мові вони, але залишилися историзмами і характерними саме з аналізованого періоду. Це переважно артилерійські терміни чи назви озброєнь і їх характеристик. Назви їх була досить-таки простими й невигадливими, тому пояснення будуть йти відразу з значенням цього слова.

Bolt — дослівно «стріла, блискавка, удар «- снаряд для артилерійського гармати з нарізним стволом. Зазвичай це був гострий циліндр, як і породило аналогію зі стрелой.

Bore — канал стовбура, куди завантажувалися снаряди. Породило вираз: «If you are a bore man (людина, заряджаючий знаряддя) you won «t be bored ». («Якщо ж ти заряджаючий, то нудьгувати не доведеться »).

Breech — казенна частина орудия.

Caisson — «кесон «(ящик, де є снаряди). Під час громадянської війни так називали й не так ящик, скільки двоколісну візок, де підвозили снаряды.

Canister — дослівно «невеличка бляшана коробка «- назва протипіхотних боєприпасів. Вони виглядали бляшані коробки, містять у собі сталеві кульки (картеч) разом із тирсою. Згодом від надання цього слова утворилося canister-shot — «картеч » .

Case Shot — дослівно «постріл у разі «- назва протипіхотних снарядів. Представляли собою звичайний снаряд, порожнину якого було частково заповнена шрапнеллю. Від вибуху шрапнель розліталася врізнобіч і тому потрапляла по людях «випадково », тобто. не прицільно. І ось слово case має військово-історичне значення — «картеч » .

Grape Shot — «виноградний постріл «- протипіхотний снаряд. По будовою нагадує canister, проте куль було менше, розмір їх більше, і вони були або скріплені залізними кільцями або з'єднані при допомоги мотузок і тканини. Через це сполуки вони нагадували виноградну гроно і це дасть назва цьому різновиду снаряда.

Worm — дослівно «черв'як «- закручений спіраллю на два повних обороту гак, який використовували видалення сміття з каналу стовбура. Назва отримав за схожість із извивающимся червяком.

IV.4 Жаргонизмы.

І останньої, проте найстійкішою групою слів і словосполучень є група жаргонізмів, які з’явились у армії. Більшість цих слів і словосполучень увійшла у повсякденну і іноді їх можна почути навіть у молодіжний сленг, попри те, що виникли дуже давно.

All shit and no sugar — no fun — переважно належала до бойовим діям, хоча часто використовувалося на теренах як на стандартний питання «How it «p.s going? «(«Як? »). Російською найточніше перекладається «Не солодко » .

— «How it «p.s going? «- «Don/t even ask. All shit and no sugar. «.

Internet chat with native speaker.

Blow on him — tell on him — говорити про будь-кого. У наказовому нахиленні мав державне значення «Розповідай більше! ». У інших випадках — «відгукуватися, згадувати про будь-кого » .

— I «m afraid that he might still be annoyed because I blew on him…

" Jeux d «Oiseaux «- Clara Ponty.

Brevet Eagle — turkey — структуру даного словосполучення полягає в грі слів. Слово brevet позначає присвоєння наступного звання без зміни окладу, тобто. власне, лише зайву нашивку, яка нічого істотного це не дає. Звідси випливає, що птах, в такий спосіб «підвищена «до орла (eagle), в суті своїй є прийнятою «індичкою «(turkey).

Brevet Mule — mule — мул. Створено абсолютно аналогічно попередньому примеру.

Bug Juice — whiskey — віскі чи навіть будь-який інший спиртне. Буквально отже «сік, вичавлений з жуков/клопов ». Річ у тім, що ідіома з’явилася солдатської середовищі, куди хороше спиртне просто більше не доходило, і т.к. вони змушені були пити різноманітну гидоту, вони порівнювали її із цілком огидним у таборі, що міг собі уявити, тобто. з клопами, яких внаслідок складних санітарних умов у обох арміях хватало.

— We poured beads of the ubiquitous «bug juice «around shirt and pant cuffs hoping to repel them at the point of entry. It never worked.

" The War Stories I Tell My Kids «- Mark Webb.

Capting — captain — капітан (армійський чин). Сталося зміна в написанні за принципом «як чую, і пишу ». Вживається практично лише у розмовної мови, в словниках не фігурує, хоча часто можна натрапити у художньої литературе.

— And the «capting» never thought for once of giving the word «Right face! dismissed!» till they were gravely reviewed by the «old sogers.

" Genealogy is Hereditary «- Taliaferro Times.

Comrade — fellow soldier — Буквально перекладається «товариш ». Значення — солдат-союзник. Спочатку була створена словосполучення comrade in arms — «товариш за зброєю ». Під час війни останні слова просто відкидали і жодного солдата-союзника називали вже просто comrade.

Critters — lice and vermin — Дослівно «домашніх тварин ». Саме поняття critters є нічим іншим як варіант вимови слова creatures (істоти), яке згодом набуло значення «домашніх тварин ». Під час війни те слово почали називати… вошей і тарганів, т.к. санітарні умови до армій залишали бажати кращого і, природно, ці паразити стали насправді «домашніми улюбленцями «для солдат.

Dog robber — soldier cooking for his mess — Дослівно «викрадач собак ». Так називали солдата, призначеного готувати їжу все загін. Єдине, було гірше їжі до армій, були вищезгадані санітарні умови, тому будь-яке м’ясо, яке зрідка траплялося в їжі, відразу зараховували до собачому і весь час запитували кухарі, де зараз його впіймав стільки собак. До того ж вважалося, що собак ловили лише бродячих, отже цей солдатів буквально нишпорив по смітниках й інших солдатів. Тому це слово придбало й додаткового значення: солдатів «на побігеньках », адъютант.

— All officers in the cavalry had a dog robber (orderly)to take care of their horse and shine their boots. It made them feel like a General.

" Spearheader «p.s memories «- Harry Haines.

Draught — checker — «потік повітря ». Під час війни набуло значення «стукач, донощик ». Вочевидь, проводилася аналогія між потоком повітря, приносить відомості від однієї воюючою боку в іншу. Але є і уточнення, наведена з словника використання англійського языка[30]: слово draught сприймається як «a draught (current of air) from an illfitting window », тобто. «протяг, що йде з неплотно закритого вікна ». Ця трактування ще більше підходить до того значенням слова draught, яке воно набуло під час войны.

Draw your furrow straighter — tell the truth — «Поводься борозну прямо ». У переносному значенні означало: «Кажи правду ». У зв’язку з тим, що чималу частина військ Півночі становили фермери, а Півдня — плантатори, стає зрозуміла саме така аналогія, що з землевладением.

Flicker — coward — боягуз, боязкий людина. Створено від дієслова to flicker (тремтіти, мерехтіти) перейшовши дієслова в ім'я существительное.

Fresh fish — raw recruits — «свіжа риба ». Так «ветерани «називали рекрутов-новичков, котрі пройшли випробувань боями. Найкраще перекладається російський ідіомою «Молодо-зелено «або як жаргонним варіантом «Салаги ». Сленгове значення: «новачок », «бевзю » .

— Find fresh fish. … A fool and his money are easily parted.

" Billiards «- Nick Prinsloo.

Grab a root — go eat — «хапай корінь ». Цими словами зазвичай звали є. Знову-таки видно лінія знущання й те водночас звичайного жартування над солдатської їжею. Було у вигляді, хапай свій корінь, що встиг викопати і швидше його їж, поки хтось не відібрав її в тебя.

— «At Memphis one hour was given the officers to run up town and buy food, or get a drink. Nine officers overstayed their time arrived at the wharf in time to yell out and beg to be taken on but the captain didn «t heed and the boys enjoyed the sport and amused themselves at the officers «expense by yelling to them «Grab a root! Grab a root! «.

" 1865: Our Johnnies Come Marching Home «- Samuel L. Daihl.

Grey back — louse — так називали вошей — запеклих паразитів армії. Я вважаю, що було у вигляді словосполучення «Сірі повернулися », тобто. це вираз впровадили ужиток солдатами Півночі із єдиною метою приниження їх суперників (the Greys).

— Regimental medical officers knew that clothing provided a perfect home for a persistent camp follower and disease carrier—the common louse (the «Greyback «of the Civil War).

" Cleaning the Sword «- Charles F. Moore.

Hoofing it — marching — «бити копитом ». Процес пересування військ способом марширования солдати найчастіше порівнювали з рухом стада великої рогатої худоби, звідки і пішла вираз «стукати копитами », яке згодом прийняло стійке значення «марширувати » .

— July 1: Hoofing it in 95-degree heat.

" Dear America: Letters from Bosnia «.

Horse Collar — blanket roll — «ярмо, хомут ». Солдати носили усе своє обмундирування, амуніцію, припаси, а зброю, у собі. Усі це развешивалось на пояс, плеча, по кишенях. Ковдру ж скочувалося в рулон і у вигляді кільця вішалося на шию, захоплюючи праве плече і лівий бік. Він дуже мені важким, і тому солдати порівнювали його з кінським ярмом, т.к. як на вагу і принципу носіння, а й у зовнішнім виглядом воно нагадувало саме хомут.

Lead pills — bullets — «свинцеві пігулки ». Кулі виготовлялися з свинцю, а формою своєї трохи нагадували пігулки. Вони також «теж «гарантували «звільнення від будь-який болю » .

—. Although I liked the excitement, I didn «t like the music of those lead pills that were flying about so carelessly.

" For Our Beloved Country: The Diary of a Bugler «- George Sargent.

Leftennant — lieutenant — «лефтенант ». Черговий варіант вимови військового звання лейтенант. Хоча це і лише неправильне вимова, згодом воно у мову і став позначати теж «лейтенант » .

— Those of us old enough (and fortunate enough) to have lived through the sexual revolution of the 60 «p.s (in which we earned a field commission as First Leftennant, our only military service) will recall that sex was not, at that time, considered instant death. It was, rather, considered quite pleasant, and many people engaged in it.

" Shore Journal «.

Manure spreaders — cavalry — «розповсюджувачі добрив ». Так звичайна піхота називала кавалерію тому, що й коня справляли свої природні потреби деінде, зокрема й сам військовий табір, і тому розлютовані солдати не бачили від нього пуття, крім «поширення гною » .

Nuts for us boys — easy for us — найчастіше вимовлялося в виступах командирів перед атаками. Найкраще идиоматически перекладається «отщелкаем як насіння » .

Pard — best buddy — найкращий приятель, товариш. Створено шляхом скорочення слова partner (партнер) заміна м’якого звуку у середині слова більш придатний його закінчення твердый.

— So don «t be a piker, old pard!

" The Quitter «- Robert W. Service.

Play off — shirk duty — уникнути чергування, роботи. Play off перекладається «розігрувати когось », «видавати за щось », тобто. можна наблизити значення цієї вислови до «обдурити », як і зробили солдати на той час. Головним «розіграшем «було саме уникнути чергування, що дуже стомлюючий і выматывающим. У сучасне значення (в особливості у разі, коли цей вислів стосується армії, чи солдатів) воно вживається як «уникнути роботи, від чергування » .

Played out — exhausted — виснажений. Слово play має значення «витрачати час на азартні ігри ». Звідси played out означає «проигравшийся ». У армії азартні ігри (зокрема, карти) займали далеко ще не останнє місце в дозвіллі солдатів, тому втомлена людина часто пояснював свій стан саме цими словами (по аналогии).

— If a whole reset is played out, it «p.s bad news.

MUSE site.

Puny list — sick-call — виклик хворого його до лікаря. Дослівно перекладається як «список слабких, хирлявих, хворих ». Під час бою, звісно, був часу займатися усіма хворими і пораненими. Тому, що ще міг пересуватися, тобто. не потребував екстреної медичної допомоги, запам’ятовувався або ж заносився до списку помічником доктора. Під час привалу чи часу між військовими діями, лікар, але частіше його помічник оминав військові частини з цим списком і викликав тих, хто потребував допомоги його до лікаря. Звідси пішов вислів «That «p.s puny-list going ». Тут слово puny-list означало самого помічника доктора, але воно набуло значення «виклик його до лікаря ». Вислів «to be on a puny list «позначає «перебувати обліку у лікарні «.

— He wanted to know about his mama cause she had been on the puny list.

Interview with Fred Hryhorchuk by Patricia Forrest.

Putting on style — putting on airs — важливий, утримуваний зарозуміло. Putting on style дослівно означає «розігрувати стильність ». До армії нерідко приходили як фермери, а й багаті молодики, бажаючі пригод. Здебільшого що це міські щиглі, завжди стежили за модою. Про такі людях говорили: «He is putting on airs «(«Він модничает »). Але поза тим, що вони намагалися відповідати вимогам часу, вони що й поводилися погордливо й бундючно, тому згодом цей вислів стало сприйматися переважно у цьому значении.

— Hard crackers are getting to be a great delicacy in this God forsaken land of Virginia, especially for the ragged Second, as the fighting Fifth calls us; but we will show them how what does putting on style mean when we get our new clothes.

" September, 1861 «.

Salt horse — salted beef — солонина. Солонина перебувала у складі солдатського пайка. Єда їх, на жаль, розмаїттям не відрізнялася, тому сухий пайок був основним їжею солдатів. М’ясо, поставлене солдатам, дуже погано зберігалося і це досить-таки несмачна. Томуте вони й почали називати його «солоною кониною » .

— The beef supplied to soldiers was often poorly preserved and verged on inedible. With typical soldierly gallows humor it was labeled «salt horse. «.

Civil War Cooking — Bob Hurst.

See the elephant — see combat for the first time — вперше побувати у бою. Elephant в сленговом значенні є прізвиськом демократичної партії. Тому війська Півдня казали, що бачили «слона «(демократа) в бою. Є також і друга версія походження цього висловлювання. Спочатку воно виникло в шахтарів, які за золотом під час «золотий лихоманки ». Вони казали, що збираються «побачити слона ». Коли вони поверталися, вони казали, що «бачили хвіст чи хобот слона ». Виникло він у в зв’язку зі анекдотом: один фермер дізнався, що до міста приїжджає цирк зі слоном. Вона ніколи у житті бачив слона і він захотів оцінити нього. Фермер навантажив віз овочами, аби здати над ринком і у місто. Коли він під'їжджав до міста, він побачив циркову професію, яку очолював слон. Фермер був заворожений, яке коня злякалися і перекинули віз, зіпсувавши все овочі. Фермер ж сказав: «Мені байдуже, бо в мене бачив слона «[31]. Для золотошукачів цей вислів сполучило розчарування (від витрат за поїздку) і задоволення від отриманих переживань. Для солдатів ж — задоволення від справжнього бою та сидіти розчарування втрат перезимувало і померлих друзів. Точнісінько сказати, яка з цих версій правильна, не можна, однак схиляюся більше до другої, хоч і перша не позбавлена обоснованности.

Sinkers — biscuits -військові сухарі. Дослівно sinkers позначає «вантажило ». Солдати порівнювали снеки із грузилами що їх неможливо було розкусити, і оскільки складалося враження, що й насправді можна було прикріпити до леске, і вони пішли б до дну.

Skedaddled — retreated — дезертири. To skedaddle позначає «утікати ». Звідси skedaddled — «удравшие », т. е.дезертировавшие.

— The conscript officers, doctors and their assistants skedaddled to the woods.

" Tallatega During the Civil War «- Grace Jemison.

Skirmish — pick lice out of clothing — вибирати з одягу вошей. Спочатку слово to skirmish означало «боротися дрібними загонами ». Солдати насправді «боролися «з вошима, тому це слово набуло таке значение.

Traps — gear — особисті речі. Під час бою будь-які особисті речі ставали перешкодою. Або вони заважали бігти уперед і наздоганяти ворога, або відступати. І те в іншому випадку вони були хіба що пасткою. «Пастка «ж англійською саме trap. Усі особисті речі й почали називати traps (ловушки).

Toad Stabber — sword or bayonet — шпага чи багнет. Toad Stabber можна перекласти, як «прокалыватель жаб ». Проте вважаю, що це завжди буде неправильно, т.к. таке переведення було передбачає зневажливе ставлення до холодного зброї з боку його власників, може бути припустимо в сьогоднішнє час (з його озброєнням), але в час аналізованого періоду. Холодного зброї приділялася велика увагу, адже бій часто-густо переростав в рукопашний. Тому мені пропоную іншу трактування. Stabber так і залишається «прокалывателем », тоді як слово toad має також значення «огидний людина, гадина ». І тепер Toad Stabber літературно перекладається «прокалыватель ворогів », що як відповідає суті словосочетания.

— Oh. Uh, your French toad-stabbers, they «re fine for some, but. .. «He turns away, finishing with mild contempt, «... they «re kind of puny.

" Patient Number 7 «- film script for Highlander.

Veal — raw recruits — новобранці. Дослівно перекладається «телятина ». Говорячи образно, таке порівняння пояснюється так: новобранці є «телятину «- «гарматне м’ясо », яке стало ще просоленным і закопченим кількавідерним фінансовий боєць і. Теляче м’ясо дуже ніжне, а новобранці переважно, теж особливої загартованістю не отличались.

Wag — joker — жартівник, ледар, прогульщик.

Who wouldn «t be a soldier — who cares — «Кому яке діло? ». Створено за аналогією з диалогом:

— Who cares? («А хто волнует?).

— Nobody (Никого).

Аналогічно відбувається з цим выражением:

— Who wouldn «t be a soldier? («Хто нічого очікувати солдатом? — тобто. вже кому вдасться не піти у армию).

— Nobody (Усі будут).

— No work and all play, who wouldn «t be a soldier?

Edgar Clarks Civil War Journal — August 31, 1862.

Yaller Dogs — officers — офіцери. Yaller dog — так жителі півдня називали собак породи Carolina. Це був собаки з досить довгою рудуватою вовною, торчащими вухами і трохи закручивающимся по годинниковий стрілці хвостом. Ці собаки виглядали завжди лощеными належали, переважно, лише з добре забезпеченим людям. Солдати проводили аналогію між такими ж лощеными офіцерами — вихідцями із багатих семей.

Отже, загалом слід зазначити, що період із 1800 р. по 1877 р. привніс значна частина змін — у структуру англійської. Я виділяю два виду змін: освіту нових слів більше і надання вже існуючих у мові словами нового значення. Найбільше можна нарахувати жаргонізмів, які утворювалися шляхом переосмислення слова. Після жаргонізмів йдуть слова, пов’язані з будь-якими політичними змінами. Проте причиною яких є чи, що у жаргоні солдатів чи навіть жаргоні з’являється слів більше, ніж, припустимо, в газетах, політиці й економіці. Вся річ у тому, що дуже багато слів, пов’язаного з політикою на той час, залишилися историзмами, а просто до нас потребу не дійшли, тоді як сленгизмы надійно ввійшли у мову. Основним способом освіти слів було використання словотвірними морфем. Іноді відбувалася конверсія. Чимало слів, які стосуються оскільки він розглядався періоду, стали историзмами, та деякі придбали сучасніше значення й закони використовують в мовою. Використовуючи цю роботу можна лише відстежити вплив громадянської війни англійською мовою і в Америці і проаналізувати цей вплив, а й, з іншого боку, використовуючи систематизацію і вислів, що з’явилися в час аналізованого періоду простежити проблеми даного тимчасового відрізка. А кількість цих слів свідчить у тому, що й більш як 100 років, тема війни Півночі та Півдня як і актуальна.

БИБЛИОГРАФИЯ.

1. Коляда І., Гісем М. Всесвітня історія. — Київ, 1996 2. Annals of Congress, 15th Congress, 2nd session — missing Internet site 3. Aptheker H. Essays in the History of the American Negro. — New York,.

1945 4. American Civil War — July 30, 1864 .// internet va070. html 5. Bacchus M. Kazim. Education as and for Legitimacy: Developments in West.

Indian Education Between 1846 and 1895.// internet wwwbooks/bacchus.html 6. Prinsloo Nick. Billiards.// internet weekly/blhustler2.htm?iam=ma 7. Clinkinbeard Anna Dell. Across the Plains in «64 .// internet 1sthand/atp/atp.html 8. Compton «p.s Encyclopedia Online. (Reconstruction Period)// internet comptons/ceo/3 993_A.html#003 9. Conrad E. Hurriet Tubmen. — New York, 1942 10. Daihl Samuel L. 1865: Our Johnnies Come Marching Home.// internet edu/vshadow2/KHS/pa.fr.johnny.html 11. Dear America: Letters from Bosnia.// internet 12. Dictionary of Artillery Terms.// internet 13. Dictionary of Civil War Slang.// internet of_civil_war_slang.htm.

14. Documents of American History, vol. 1/Ed. By H.S. Commager. — Englewood.

Cliffs, 1973 15. Edgar Clarks Civil War Journal — August 31, 1862.// internet jeffclark/edgar/ej620831.htm 16. Haines Harry. Spearheader «p.s memories.// internet index. htm 17. Home Front. Copperheads «Peace Democrats » .// internet HomeFront/copperheads.html 18. Hurst Bob. Civil War Cooking.// internet 19. Interview with Fred Hryhorchuk by Patricia Forrest.// internet txnewton/oral/hryhorchuk.htm 20. Jemison Grace. Historic Tales of Tallatega.// internet 21. Kirkpatrick Betty. Dictionary of English Usage. — Bloomsbury Books ;

London, 1994 22. Korngold R. Two friends of Man: The Story of William Lloyd Garrison and.

Wendell Phillips and Their Relationship with Abraham Lincoln. — Boston,.

1950 23. Moor Charles F. Cleaning the Sword.// internet 24. Mother Jones — 1998 March/April (Lind Michael. «Alice Doesn «t Vote Here.

Anymore ").// internet 25. New York Daily Tribune ІІ - 1857, March 7. — missing Internet site 26. Pete Daniel. Breaking the Land: The Transformation of the Cotton,.

Tobacco, and Rice Cultures since 1880. — Urbana, 1985.// internet shrecrop. htm 27. Politic Humor 10/26/98 (Barbara Sehr. «Politics is Loco »).// internet about.com/entertainment/politicalhumor/library/weekly/ aa102698. htm?iam=ma 28. Redpath J. The Roving Editor, or Talks with Slaves in the Southern.

States. — New York, 1859 29. Rose Jonathan. History: Leif Ericson to 1865. — The United States.

Information Agency, 1986 30. Sargent George. For Our Beloved Country: The Diary of a Bugler.// internet 31. Shore Journal.// internet 32. Service Robert W. Rhymes of Rolling Stone.// internet arcticculture/library/service/blrollstone26.htm?iam=ma 33. Taliaferro Times — Volume I, February 11, 1998 — Issue No. 37.

(«Genealogy is Hereditary »).// internet 34. The Elephant.// internet 35. The League of the South in the Press — 1999 (Rob Dill. «Speaker Says.

South Must Resist Efforts at «Global Reconstruction »).// internet 36. The Scalawag Mess.// internet 37. The United States Past to Present. — Lexington, 1985 38. This Week in the Civil war.// internet 39. Turner F.J. Rise of the New West, 1819−1829. — New York, 1906 40. Webb Mark. The war stories I tell my kids.// internet 41. Webster «p.s Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language. ;

New York, 1989 42. Wilson H. History of the Rise and Fall of the Slave Power in America, vol. 2 — New York, 1969 43. Younce W.H. The Adventures of a Conscript.// internet grayson/adventur.htm 44. Алентьева Т. В. Дорогою до невідворотному конфлікту.// Історія США, том.

1. — Москва, 1972 45. Англо-російський словник, 11-те вид. — Санкт-Петербург, 1996 46. Богина Ш. А. Сполучені штати Америки у першій половині XIX века.//.

Нова історія. — Москва, 1972 47. Болховитинов М. М. Ера доброго згоди.// Історія США, тому 1. — Москва,.

1983 48. Світова історія, тому 17. — Мінськ, 1997 49. Світова історія (енциклопедія для дітей). — Москва, 1996 50. Маркс До. Енгельс Ф. Тв. 2-ге вид., т. 30 51. Словник іноземних слів, 18-те вид. — Москва, 1989 52. США: 200 років — 200 війн. — Москва, 1975 53. Твен Марк. Пригоди Гекльберрі Фінна. — Москва, 1975 54. Уманський П. Б. З боротьби негрів за свободу: (Негри в аболиционистском русі, 30−50-ті роки ХІХ століття). — Казань, 1963 55. Хилдрет Р. Білий раб. — Москва; Ленінград, 1960.

———————————- [1] Jonathan Rose. History: Leif Ericson to 1865. — The United States Information Agency, 1986. [2] Ш. А. Богина. Сполучені Штати Америки у першій половині ХІХ століття.// «Нова історія ». — Москва, 1972, З. 361. [3] I. Коляда, Н.Гiсем. Всесвiтня iсторiя. — Киiв, 1996, З. 84. [4] «Світова історія », тому 17. — Мінськ, 1997 — З. 31. [5] I. Коляда, Н.Гiсем. Всесвiтня iсторiя. — Киiв, 1996 — З. 85. [6] F.J. Turner. Rise of the New West, 1819−1829. — New York, 1906. [7] Т. В. Алентьева. Дорогою до невідворотному конфлікту.// «Історія США », т.1. — Москва, 1983 — С. 366. [8] Марк Твен. Пригоди Гекльберрі Фінна. — Москва, 1975 — С. 29. [9] «Світова історія «(енциклопедія для дітей). — Москва, 1996 — З. 550- 552 [10] Annals of Congress, 15th Congress, 2nd Session, p.1166 [11] М. М. Болховитинов. Ера доброго згоди.// «Історія США », т.1. — Москва, 1983 — З. 291. [12] «Світова історія », т.17 — Мінськ, 1997 — С.31−32. [13] H. Wilson. History of the Rise and Fall of the Slave Power in America, vol. 2. — New York, 1969 — P. 279−280. [14] Documents of American History, vol. 1/ ed. by H.S. Commager. — Englewood Cliffs, 1973 — P. 319−323 [15] П. Б. Уманський. З боротьби негрів за свободу: (Негри в аболиционистском русі, 30−50-ті роки ХІХ століття). — Казань, 1963, З. 50−51 [16] R. Korngold. Two Friends of Man: The Story of William Lloyd Garrison and Wendell Philips and Their Relationship with Abraham Lincoln. — Boston, 1950 — P.215. [17] Р. Хилдрет. Білий раб. — Москва; Ленінград, 1960 — З. 251−252. [18] H. Aptheker. Essays in the History of the American Negro. — New York, 1945 — P. 135. [19] J. Redpath. The Roving Editor, or Talks with Slaves in the Southern States. — New York, 1859 — P. 341. [20] New York Daily Tribune ІІ - 1857, march 7. [21] E. Conrad. Hurriet Tubmen. — New York, 1942; J. Aptheker. Essays in the History of the American Negro. — New York, 1945 — P. 135. [22] До. Маркс, Ф. Енгельс. Тв. 2-ге вид., т.30 — З. 4 [23] «США: 200 років — 200 війн ». — Москва, 1975 р. — З. 26. [24] «Світова історія », т.17. — Мінськ, 1997 р. — З. 66. [25] Ш. А. Богина. Сполучені Штати Америки у першій половині XIX століття.// «Нова історія ». — Москва, 1972 — З. 590. [26] «Світова історія », т. 17. — Мінськ, 1997 — З. 66. [27] «Світова історія », т. 17. — Мінськ, 1997 — З. 66. [28] Ш. А. Богина. Сполучені Штати Америки у першій половині XIX століття.// «Нова історія ». — Москва, 1972 — З. 581. [29] Home Front. Copperheads «Peace Democrats «[30] Betty Kirkpatrick. Dictionary of English Usage. — Bloomsbury Books — London, 1994 — P. 82 [31] The Elephant.