Образ Росії періоду 1940-2010-х років на сторінках сучасних українських шкільних підручників з історії (2000-2012)

Образ Росії періоду 1940;2010;х років на сторінках сучасних українських шкільних підручників з історії (2000;2012)

У процесі становлення та розвитку української держави важливим є спільне сприйняття суспільством власного минулого, співвіднесення себе з ним, що сприяє формуванню національної самоідентифікації — невід'ємної ознаки націй на сучасному етапі історії. Важливим чинником у вихованні національно свідомих громадян виступає шкільна освіта, насамперед, її гуманітарна сфера. Ще О. фон Бісмарк відзначав, що війни виграють не генерали, а шкільні вчителі. Відтак, сучасні шкільні підручники, які відіграють значну роль у процесі навчання, з-поміж іншого, виконують також і функцію формування національної самосвідомості учнів, особливо якщо йдеться про навчальні видання з історії.

Разом з цим, ключовим для самоідентифікації є і візія образів «Іншого» — сусідньої спільноти, народу, держави тощо, які також вимальовуються на сторінках шкільних навчальних книг. Дослідження цих образів дозволяє виявитиконцептуальні настанови авторів підручників стосовно «Інших», а також історичні міфи та стереотипи, що культивуються на уроках історії, які, з одного боку, можуть сприяти об'єднувальній ідеї української нації, але, з іншого, — продукувати ненаукові твердження та поле для політичних маніпуляцій стосовно сприйняття сусідніх народів. Особливо гостро це питання постає, якщо говоримо про Росію, — державу, із якою в України історично склались тісні, тривалі та досить неоднозначні взаємовідносини.

Метою даної статті є спроба дослідити сутність та особливості образів Росії, які створюються на сторінках українських шкільних підручників з історії, та проаналізувати основні концепції бачення України у контексті відносин із Росією у цих навчальних книгах.

Джерельною базою дослідження виступають шкільні підручники зі вступу до історії України для 5 класу та з історії України і всесвітньої історії для 11 класу, що вийшли у світ у період між 2000;2012 рр., у яких російська проблематика розглядається як безпосередньо (у курсі всесвітньої історії), так і опосередковано (на уроках історії України). Досліджується період 1940;2010;х рр. — проміжок часу від початку Другої світової війни у 1939 р. до президентства Дмитра Медвєдєва у Російській Федерації. Розглядаються підручники, видані у роки президентства в Україні Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Віктора Януковича (до 2012 р., коли переважно проросійський курс політики останнього несподівано було замінено на проєвропейський, щоправда, тимчасово).

Різні аспекти досліджень навчальних видань з історії починають вивчатись дедалі ширшим колом дослідників. Ще у 1990;х рр. з’явились статті С. Кульчицького Кульчицький С. В. Історія і час. Роздуми історика / С. В. Кульчицький // Український історичний журнал (Київ). — № 4. — С. 3−10., В. Сарбея Сарбей В. Г. Роздуми з приводу фундаментальної «Історії України» / В. Г. Сарбей // Київська старовина (Київ). — 1995. — № 2. — С. 2−10., у яких містились теоретичні роздуми над принципами розбудови історичної науки в умовах української незалежності, у тому числі і у сфері написання підручників. Зокрема, В. Сарбей стверджував про необхідність певної романтизації історії у шкільному підручнику, на противагу збереженню принципу науковості академічної історії. Згодом з’явились й інші розвідки, зокрема ті, що стосувались розгляду історичних міфів та власне образів «Іншого» у навчальних виданнях. Йдеться про статті І. Гирича Гирич І. Страсті навколо підручників з історії: підручник як головний засіб будівництва держави / І. Гирич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 16. — № 1. — С. 243−252., Н. Гончаренко Гончаренко Н. Міфи в сучасних підручниках з історії України / Н. Гончаренко // Дух і літера (Київ). — 1998. — № 3−4. — С. 220−229., Л. Зашкільняка ЗашкільнякЛ. Історія «своя» й історія ''чужа" / Л. Зашкільняк // Критика (Київ). — 2009. — Ч. 9−10 (143−144). — С. 24−27.; Його ж. Образ Польщі та поляків у сучасній Україні / Л. О. Зашкільняк // Проблеми слов’янознавства (Львів). — 2011. — Вип. 60. — С. 68−80., О. Лукачук Лукачук О. В. Литовська тема в українській навчальній літературі / О. В. Лукачук // «Гі-, М. Мудроголея: науковий вісник»: зб. наук. пр. — Київ: Вид-во УАН ТОВ «НВП «ВІР», 2012. — Вип. 58. —, В. Середи№ 3. — С. 62−67., А. Портнова⁹, Н. Яковенко¹⁰, розвідку співробітників Інституту історії України НАН України Мудрий М. Образ поляка (Польщі) та німця (Німеччини) в сучасних українських шкільних підручниках з історії / М. Мудрий // Polska—Niemcy—Ukraina w Europie. Narodowe identyfikacje i europejskie integracje w przededniu XXI wieku / Pod. red. Wlodzimierza Bonusiaka. — Rzeszow: Wydawn. Wyzszej Szkoly Pedagogicznej, 2000. — S. 139−145. Середа В. Конструювання образу іншого та історичної ідентичності в Україні і Польщі: порівняльно-текстуальний аналіз шкільних підручників з історії / В. Середа // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. — Харків: Видавничий центр Харківського національного університету, 2003. — С. 270−276. Портнов А. Беларусь і беларусы ва украінскіх падручніках па гісторьіі / А. Портнов // Беларускі Гістарьічньї Агляд (Мінск). — 1998. — Т. 5. — Сш. 2. — С. 434−447; Його ж. Terra historica. Образ Росії в українських шкільних підручниках з історії / А. Портнов // Історії для домашнього вжитку: Есеї про польсько-російсько-український трикутник пам’яті. — Київ: Критика, 2013. — С. 55−82. Яковенко Н. Польща та поляки в шкільних підручниках історії, або відлуння давнього й недавнього минулого / Н. Яковенко // Її ж. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст. — Київ: Критика, 2002. — С. 366−382. Касьянов Г., Смолій В., Толочко О. Україна в російському історичному дискурсі: проблеми дослідження та інтерпретації / Г. Касьянов, В. Смолій, О. Толочко. — Київ: Б. в., 2013. — 128 с. Заслуговує уваги й збірник матеріалів Робочої наради з моніторинґу шкільних підручників історії України, який містить результати дискусії дванадцяти українських істориків, що відбулась у 2007 р., стосовно сучасних навчальних видань з історії Шкільна історія очима істориків-науковців: матеріали Робочої наради з моніторинґу шкільних підручників історії України / упор. Н Яковенко. — Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2008. — 128 с. Однак, назагал ця проблема залишається невичерпаною та продовжує цікавити дослідників.

Вперше учні знайомляться із історією у 5 класі, коли вивчають курс зі вступу до історії України. Саме тоді школярам подається узагальнений образ України та її минулого, у тому числі у контексті відносин останньої із Росією. В. Власов та О. Данилевська пропонують у своєму підручнику історичні оповідання, «які покликані донести певну історичну інформацію й викликати емоційне ставлення до прочитаного» Власов В. С., Данилевська О. М. Вступ до історії України: Підруч. для 5 кл. загальноосв. навч. закладів / В. С. Власов, О. М. Данилевська. — Київ: Генеза, 2002. — С. 4. У цьому руслі автори подають й образ Росії середини XX ст., яка в іпостасі СРСР постає як «держава, на світовому дурилюдстві заснована» у якій «проста людина […] принижена й застрашена, селянство приречене тільки на вимирання […] в житті панує брехня, донос» Там само. — С. 219.

Говорячи про період Другої світової війни, автори підручника покладають частину відповідальності за розв’язання конфлікту на СРСР, наголошуючи на підписанні останнім таємного протоколу пакту про розподіл сфер впливу у Північній та Східній Європі із нацистською Німеччиною Власов В. С., Данилевська О. М. Вступ до історії України… — С. 223. Показово, що автори називають події періоду з 22 червня 1941 р. по 9 травня 1945 р. не Великою Вітчизняною, а радянсько-нацистською війною Там само. При цьому, Організація українських націоналістів (ОУН) трактується авторами як очільниця «національно сві-домих українців» Там само. — С. 224., а створення та діяльність Української повстанської армії (УПА) оцінюється позитивно, наголошується на боротьбі останньої як із нацистами, так і з більшовиками, при цьому війна між радянською владою та УПА визнається «свідченням більшовицького терору» Там само. — С. 224−225.

При описі подій другої половині XX ст. СРСР постає лише тлом, на якому розвиваються події в Україні: діяльність дисидентів, зокрема, шістдесятників та правозахисників, Чорнобильська катастрофа, врешті-решт, — проголошення незалежності України Там само. — С. 230−241. Росія після 1991 р. у підручнику побіжно згадується лише як країна проживання значної частини української діаспори, а також як східний сусід України Там само. — С. 245 — 247.

У перевиданні цього ж підручника 2010 року Власов В. С., Данилевська О. М. Вступ до історії України: підруч. для 5 кл. загальноосв. навч. закл. / В. С. Власов, О. М. Данилевська. — Вид. 2-ге, переробл. та доповн. — Київ: Генеза, 2010. — 208 с. назагал повторюються концепція та вищезгадані сюжети щодо Росії видання 2002 р., із певними доповненнями та змінами. Зокрема, замість терміну «німецько-радянська війна» говориться про Велику Вітчизняну війну Там само. — С. 172., а діяльність УПА оцінено стриманіше, натомість більше інформації подано про Червону армію та радянське підпілля Там само. — С. 176; 178−181. Разом з цим, радянська історія другої половини XX ст. зображується як час «отримання безкоштовного житла», «зростання заробітків» громадян СРСР, досягнень в науці та освіті, а матеріал про діяльність дисидентів, обмежується лише інформацією про В. Стуса Там само. — С. 181−187.

Ще одним навчальним виданням для учнів 5 класу є підручник В. Мисана Мисан В. О. Вступ до історії України: підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. О. Мисан. — Вид. 2-ге, переробл. та допов. — Київ: Генеза, 2010. — 176 с. Загалом автор повторює концепцію викладу історії підручника В. Власова та О. Данилевської із певними власними нюансами. Зокрема, В. Мисан своєрідно описує період Другої світової війни: стверджує, що українці Західної України, куди 17 вересня 1939 р. вступила Червона армія, зустрічали останню «радо», адже «прийшли свої брати — слов’яни», хоча вказує і на негативи політики радянізації у Західній Україні Там само. — С. 149., а події 1941;1945 рр. названо «Великою Вітчизняною війною» Там само. — С. 150. Повоєнна радянська Росія постає у підручнику як один із найтісніших союзників України у відбудові після війни, адже постачала останній «устаткування для вугільних шахт Донбасу […] машини та верстати для заводів» Там само. — С. 155. Після цього Росія у підручнику більше не згадується.

Із найновішим періодом історії ХХ-ХХІ ст. учні знайомляться в 11 класі. Писати підручники з історії для старшокласників найважче, адже йдеться про найбільш заполітизований проміжок історії, про який учням відомо на рівні повсякденних розмов, ЗМІ, спілкування із живими свідками подій і який є частиною колективної пам’яті сучасників. Зокрема, школярі детальніше розглядають одну із найбільш дискусійних тем не лише в історіографії, але й на рівні національної пам’яті — час Другої світової війни та участь радянської Росії у ній.

Підписання радянсько-німецького пакту про ненапад та таємного протоколу до нього у підручнику співавторства Ф. Турченко, П. Панченко та С. Тимченко оцінене як подія, що «проілюструвала імперську суть обох держав, цинічне ігнорування їхнім керівництвом загальноприйнятих у цивілізованому світі принципів міжнародних відносин» Турченко Ф. Г., Панченко П. П., Тимченко С. М. Новітня історія України (1939;2001): Підруч. для 11-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ф. Г. Турченко, П. П. Панченко. — Вид. 4- ге, доопрацьовне. та допов. — Київ: Генеза, 2001. — С. 5. По суті, йдеться про визнання СРСР однією з країн, що спровокували початок Другої світової війни. Такі ж оцінки мають місце і в низці інших навчальних книгГупан Н. М., Пометун О. І., Фрейман Г. О. Новітня історія України: Підручник для 11-го кл. / Н. М. Гупан, О. І. Пометун. — Київ: А. С. К., 2007. — С. 7.; Турченко Ф. Г. Історія України: 11 кл.: підруч. для загальноосв. навч. закл.: профільний рівень / Ф. Г. Турченко. — Київ: Генеза, 2011. — С. 12.

Неоднозначно оцінено у навчальних виданнях вступ Червоної армії у Західну Україну 17 вересня 1939 р. та подальшу радянізацію цих теренів. З одного боку, перехід радянсько-польського кордону радянською армією показано у підручниках як «фактичний вступ Радянського Союзу в Другу світову війну», з іншого, — як реалізація «споконвічних прагнень» західних українців «до єднання зі своїми східноукраїнськими братами» Турченко Ф. Г., Панченко П. П., Тимченко С. М. Новітня історія України (1939;2001)… — С. 5−6. Вказуючи на позитивні аспекти початку політики радянізації у Західній Україні (розширення мережі українських шкіл, українізація вищої освіти та усіх сфер культури, введення безкоштовної медицини тощо), автори навчальної літератури наголошували і на їхніх «темних сторонах»: недоцільності всеохоплюючої націоналізації підприємств, початку колективізації у селі, масових репресіях Турченко Ф. Г. Історія України: 11 кл. — С. 17−18.

Етап війни із 22 червня 1941 р. по 9 травня 1945 р. у всіх розглянених підручниках названо «Великою Вітчизняною війною», акцентовано увагу на її «всенародному» характері, у якій взяли участь усі народи СРСР, у т. ч. українці.

Розповідаючи про події 1941;1945 рр., автори підручників з історії України намагаються разом із нарацією про Червону армію та радянське підпілля в Україні, відобразити діяльність тодішніх українських націоналістичних організацій та їх збройних формувань. Однак моментами оцінки цих сил у підручниках відрізняються. Так, переважно знаходимо збалансовану характеристику як діяльності червоноармійців та радянських партизан, так і ОУН та УПА, при цьому, ОУН (б) в одній з книг зображена як «найсерйозніша небезпека» длянацистів у 1941;1942 рр. Там само. — С. 28. В одному ж підручнику, що вийшов у світ у 2012 р., коли міністром освіти і науки України був Дмитро Табачник, досить емоційному викладу матеріалу про радянських партизан і спонуку їх до дій, що «були ініційовані самим народом інтернаціональним за складом» та його «непримиренністю до окупаційного режиму» протиставляється безбарвне та нечітке відображення діяльності націоналістичного крила українського руху Опору Пометун О. І., Гупан Н. М. Історія України: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / О. І. Пометун, Н. М. Гупан. — Харків: Сиция, 2012. — С. 47−50. Більше того, очільники українських націоналістів постають у цьому виданні ледь як не колаборанти: мовляв, їх лідери «здійснювали спроби прислужитися (курсив наш — П. А.)» нацистській владі, і лише відмова останніх у підтримці «позбавила перспектив український політичний колабораціонізм» Там само. — С. 26. І це — на тлі зображень «масового героїзму» радянських воїнів, при відносно стриманій, в порівнянні із іншими підручниками, критиці прорахунків радянського керівництва.

Перемога у Другій світовій війні трактується у підручниках як результат «звитяжної праці тилу» Кульчицький С. В., Лебедєва Ю. Г. Історія України: Підруч. для 11-го кл. серед. Загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень / С. В. Кульчицький, Ю. Г. Лебедєва. Київ: Генеза, 2011. С. 67. та «ратного подвигу червоноармійців у складі багатонаціональних радянських з'єднань» Турченко Ф. Г., Панченко П. П., Тимченко С. М. Новітня історія України (1939;2001): Підруч. для 11-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ф. Г. Турченко, П. П. Панченко. — Вид. 4- ге, доопрацьовне. та допов. — Київ: Генеза, 2001. — С. 56., при чому мають місце і тези про винятково важливу роль Радянського Союзу та його Збройних сил для її досягнення Пометун О. І., Гупан Н. М. Історія України: Підруч. для 11 кл… — С. 56. Повоєнний час характеризується як «складний і суперечливий», коли, з одного боку, спостерігалось зміцнення позицій сталінського режиму (назване в одній із книг «об'єктивним соціально-політичним явищем» Там само. — С. 112.), яке проявлялось у репресіях, посиленні ізоляції країни від зовнішнього світу, реанімації образу внутрішнього ворога, а, з іншого, — досягались «значні здобутки в економіці та культурі» Там само. — С. 66. Більше того, у підручнику Ф. Турченка наголошено, що саме у цей період серед населення СРСР «зникав страх перед тоталітарним режимом, відроджувалося […] почуття громадянської і національної самосвідомості, наростало прагнення до змін» Турченко Ф. Г. Історія України: 11 кл… — С. 122.

Період «хрущовської відлиги» зображений у підручниках як час проведення реформ як у сфері економіки, що посприяло суттєвому покращенню життєвого рівня населення, так і у суспільному та культурному житті, які спричинились до виникнення дисидентства у радянських республіках. Разом з цим, наголошується на половинчастості та незавершеності реформ, які, в результаті, було згорнено, але «закладена в них демократизація економічного життя сприяла вивільненню творчої енергії народу» Пометун О. І., Гупан Н. М. Історія України: Підруч. для 11 кл… — С. 120. Період середини 1960 — початку 1980;х рр. (т. зв. брежнєвського «застою») трактується як час «загострення кризи радянської системи», що вичерпала можливості свого розвитку" та проявила себе у деморалізації партійної номенклатури, поступовому зниженні економічних показників, політизації культури Турченко Ф. Г. Історія України: 11 кл. — С. 217−220. Однак, в одному з підручників маємо твердження, що «більшість громадян УРСР приймала радянський режим як природний і ототожнювалася з ним» Пометун О. І., Гупан Н. М. Історія України: Підруч. для 11 кл. — С. 170. Там же має місце теза про «поразку» дисидентського руху, спричинену відсутністю широкої підтримки останнього серед населення Там само. — С. 178.

Реформи доби «Перебудови» в СРСР зображені у виданнях як спроби «оновлення, модернізації всіх сфер життя, надання соціалізму демократичного характеру» Турченко Ф. Г. Історія України: 11 кл. — С. 270., які, втім, виявились половинчастими, запізнілими, що призвело до наростання розчарувань серед населення, його зневіри у можливість керівництва зупинити розвиток кризи у країні, а політика «гласності» лише «посилила процеси суверенізації союзних республік» Пометун О. І., Гупан Н. М. Історія України: Підруч. для 11 кл. — С. 223. та прискорила розпад радянської держави. Заколот ДКНС оцінено як ще один каталізатор розколу СРСР, який, врешті-решт, було юридично оформлено у Біловезькій Пущі, під час зустрічі президента Російської Федерації (РФ) Б. Єльцина, президента України Л. Кравчук і голови Верховної Ради Білорусії С. Шушкевича, на якій останні заявили, що «СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність» припинив існування Кульчицький С. В., Лебедєва Ю. Г. Історія України: Підруч. для 11-го кл. — С. 236., та підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). український історія російський підручник Росія після 1991 р. у підручниках із історії України постає як держава, що, з одного боку, однією з перших визнала незалежність України, встановила тісні політичні та економічні взаємовідносини, а, з іншого, — прагнула «зберегти за Москвою функції керівного центру в республіках колишнього СРСР» Кульчицький С. В., Лебедєва Ю. Г. Історія України: Підруч. для 11-го кл. — С. 243. та мала територіальні претензії до своїх сусідів, зокрема до України (проблема Криму та острова Тузла). Тим не менше, російсько-українські відносини виступають, на рівні із відносинами із ЄС, США та державами, які виникли на території колишнього СРСР, як основний напрям зовнішньої політики України. Однак, якщо у більшості підручників ці напрями зображені рівнозначними, із певним навіть пріоритетом щодо питань євроінтеграції, то у вже згаданому «табачницькому» підручнику знаходимо рядки про країни колишнього СРСР «як найсприятливіший (курсив наш — П. А.) економічний простір […] де є реальні можливості для активізації відносин на новій політико-економічній основі» Пометун О. І., Гупан Н. М. Історія України: Підруч. для 11 кл. — С. 276., а в одному ізостанніх абзаців книги маємо «обґрунтування» проросійської орієнтації української влади у 2010;2011 рр: «Швидкої євроатлантичної інтеграції не сталося […] Тому цілком природньо, що згодом домінуючим напрямом української зовнішньої політики стала Росія. Основою такого орієнтира було прагнення влади спільними зусиллями сусідніх країн подолати кризові явища вітчизняної економіки» Там само. — С. 318.

Більшу частину розділів про Росію у підручниках із всесвітньої історії для 11 класу присвячено відображенню політичної трансформації тоталітарного СРСР, однієї з країн-переможців у Другій світовій війні, наддержавою другої половини XX ст., очільника «соціалістичного табору», що конфронтував із блоком країн НАТО на чолі із іншою наддержавою — США. Розпад радянської держави та комуністичної системи в одному з видань відзначено як «видатну подію кінця XX ст.» Бураков Ю. В., Кипаренко Г. М., Мовчан С. П. Всесвітня історія: новітні часи: Підруч. Для 11-го кл. серед, загальноосв. навч. закл. / Ю. В. Бураков, Г. М. Кипаренко, С. П. Мовчан. — Вид. 4-те, виправл. та доповн. — Київ: Генеза, 2005. — С. 347., що позитивно вплинула на світову геополітику, а угоду про створення СНД названо «швидше політичною декларацією, аніж реальним договором» Там само. — С. 163.

Росія часів президенства Б. Єльцина у підручниках — це держава, у якій, поперше, розпочався перехід до ринкової економіки, що супроводжувався формуванням фінансової олігархії, нелегальним вивезенням капіталів за кордон, появою кримінальних угрупувань, дефолтом 1998 р., по-друге, постійним було протистояння виконавчої (президентської) та законодавчої (парламентської) гілок влади, що особливо проявилось у політичній кризі 1993 р., а, по-третє, відбулась перша російсько-чеченська війна, яка «була непопулярною у російському суспільстві» Бураков Ю. В., Кипаренко Г. М., Мовчан С. П. Всесвітня історія: новітні часи… — С. 167−172. Президентство ж В. Путіна характеризується як час другої російсько-чеченської війни, на цей раз підтриманої громадськістю Росії, здійсненням екстремістами низки терористичних актів у 2002;2004 рр. та посиленням «авторитарного внутрішньополітичного курсу президента» Там само. — С. 173−174. Разом з цим, президентство Д. Медвєдєва в одному з видань зображене як час «подальшого розвитку громадянських і економічних свобод» Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручн. Для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень / Т. В. Ладиченко. — Київ: Грамота, 2011. — С. 123. У тому ж підручнику підписання та ратифікація договору про продовження Чорноморського флоту Росії в Севастополі до 2042 р. пояснюється тим, що «Росія й Україна — стратегічні партнери, які повинні розвивати широке співробітництво в різних сферах, вони мають десятки спільних проектів і програм» Там само. Врахувавши, що це видання побачило світ в роки президенства В. Януковича, стає зрозумілим, що нерідко навчальні книги з історії містять в собі не стільки інформацію про минуле, як бачення сучасності та майбутнього країни чинною на час виходу підручника провладною політичною елітою.

Таким чином, образ Росії в шкільних підручниках з історії для українських учнів є досить амбівалентним. Радянська Росія, з одного боку, виступає як одна із країн-агресорів, що спровокували початок Другої світової війни, а з іншого — як учасник антигітлерівської коаліції та одна із держав-переможниць у цьому глобальному конфлікті. Повоєнна Росія зображується як і союзна до України частина СРСР, між якими існували тісні політичні, економічні та культурні зв’язки, так і як оплот існування радянської тоталітарної системи, російського шовінізму та русифікації, чужоземного панування. Різняться оцінки відносин України і Росії й на сучасному етапі у підручниках: поруч із тезами про пріоритет євроінтеграції України, мають місце й переконання про Росію як основного стратегічного партнера.

Такі оціночні судження значно корелювались провладними політичними елітами протягом всього досліджуваного періоду, і мали, насамперед, на меті не лише ознайомити учнів із недавнім станом у місцевій геополітиці, а із власними політичними проектами та побажаннями.