Аудиторская діяльність й перспективи розвитку в Киргизької Республике
Наприкінці XVII на століття було прийнято (в Шотландії) перший закону про заборону певним посадових осіб б служити у ролі міського аудитора; тим самим у Західному світі було запроваджено сучасне поняття незалежності аудитора. Основний поштовх подальшого розвитку аудиту безумовно дав закон про британських компаніях, який було ухвалено 1862 г. У ньому наказувалося в обов’язковому порядку перевірка… Читати ще >
Аудиторская діяльність й перспективи розвитку в Киргизької Республике (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Оглавление ВВЕДЕНИЕ Глава 1. Історичні аспекти виникнення аудита.
1.1 Історія виникнення аудиту. 9 1.2 Походження та розвитку аудиту США. 16 1.3 Виникнення та розвитку аудиту у країнах Західної Європи. 19 1.4 Аудит у країнах Азії, і Східної Європи. 30 1.5 Міжнародні аудиторські організації, їх роль стандартизації галузі. 49.
Глава 2. Необхідність аудиту в перехідний пе-ріод до ринкової економіки країн СНГ.
2.1 Необхідність аудиту в перехідний пе-ріод до ринкової економіки. 61 2.2 Становлення та розвитку аудиту у Росії. 70 2.3 Становлення та розвитку аудиту Республіка Казахстан. 83.
Глава 3. Аналіз гніву й розвитку аудиту в Кыргызской.
Республике.
3.1 Становлення аудиту в Кыргызской Республіці та його розвитку, як підприємницької діяльності. 94 3.2 Законодавча база аудиту в Кыргызской Республіці. 101 3.3 Професійні організації бухгалтерів і аудиторів в Кыргызской.
Республіці. 122 3.4 Аналіз ситуації над ринком аудиторських послуг у Кыргызской Республіці. 130 3.5 Перспективи розвитку аудиту в Кыргызской Республіці 142.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
152.
Список використовуваної літератури 159.
Аудит — це вид діяльності, що полягає разом й оцінки фактів, що стосуються функціонування та становища економічного об'єкта (самостійного господарського підрозділи) чи що стосуються інформації про таке становище і функціонуванні, і здійснюваний компетентним незалежним обличчям, яке, виходячи з установлених критеріїв, виносить висновок про якісний бік цього функціонування. Отже, під аудитом розуміється незалежна перевірка і вираження думки фінансового звітності підприємства. Головна мета аудиту у визначенні достовірності й правильності фінансової звітності суб'єкта перевірки, а й у контролю над дотриманням клієнтом законів і норми господарського правничий та податкового законодательства.
Потреба послугах аудитора виникла в з відмежуванням інтересів тих, хто займається управлінням підприємством (адміністрація, менеджери), хто вкладає кошти на його (власники, акціонери, інвестори), і навіть держави як споживача інформації про результати діяльності предприятий.
Наявність достовірною інформацією дозволяє збільшити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і наслідки прийняття економічних рішень. Проведення аудиторської перевірки навіть у тому випадку, коли він перестав бути обов’язкової, безсумнівно, має важливе значение.
У разі ринку підприємства, кредитні установи, інші господарючих суб'єктів входять у договірні відносини з використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій та інвестицій. Достовірність цих відносин повинна підкріплюватися можливістю отримувати використовувати фінансову інформацію усіма учасниками угод. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.
Власники і колективні власники — акціонери, пайовики, і навіть кредитори неспроможна самостійно переконатися, що операції підприємства, численні скарги й часто дуже складні, законні і відбито у звітності, оскільки звичайно немає доступу до облікованим записів і одержувачів відповідного досвіду, тож потребують послугах аудиторов.
Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств й дотримання ними законодавства необхідно державі прийняття рішень у сфері економіки та оподаткування. Аудиторські перевірки необхідні зміни і державних органів, суддям, прокурорам і слідчим на утвердження достовірності цікавій для їхньої фінансової отчетности.
Історичний шлях аудиту — як науки, складний і звивистий. Аудиторський процес, що стосується громадських явищ, явищ виробництва та обміну, соціально-економічного суспільний лад, що стосується безлічі фактів, спостережень, навів людську думку до того що, що саме виробництво, добробут людей підпорядковані якимось могутнім, але прихованим від своїх безпосереднього погляду, громадським чинникам, глибинним законам економічного розвитку. Щоб виявити цих законів, недостатньо простого спостереження, описи явищ. Потрібна наука, здатна поринути у суть цих процесів виявити їх рушійні сили. Такий наукою повинен стати — аудит. Історія розвитку та становлення аудиту іде у давні й середні века.
Усі знають, що ведення бухгалтерського обліку, вимагає солідних професійних знань. Вони який завжди, точніше які завжди, об'єктивно, достовірно й раціонально відбиває реальні господарськимфінансові процеси. І це породжує необхідність створення контрольних органів, своєрідних і самостійних структур, здійснюють хіба що «нагляд», наступний контролю над правильністю ведення самого бухгалтерського обліку, за правильністю складання балансу і за звіту про фінансові результати, а головним глибокого аналізу цих результатів (розміру прибутків і чинників, її що підвищують, і особливо збитків і внутрішніх чинників, їх що породжують). Ці контрольні функції виконуються спеціальної аудиторської службой.
Перехід до ринкової економіки зумовив появу нової нам галузі наукових знань і з практичної діяльності, із якими колись, ми не зустрічалися. Це — АУДИТ. У спеціальних літературах останніх видання поняття аудиту окреслюється перевірка, ревізія, аналіз господарської діяльності. У деяких джерелах, викладають іноземний досвід, аудит треба розуміти як комплексно-экономический анализ.
Аудит — незалежна експертиза і аналіз бухгалтерської і втратити фінансове звітності господарюючого суб'єкту на договірних засадах, перевірка стану внутрішнього контролю та відповідності бухгалтерського обліку чинним законодавствам, і навіть надання консультаційних та інших послуг на контрактної основе.
Відсутність концепції підприємництва, недосконала організація бухгалтерського обліку, і її неправильна ведення загрожує зловживаннями чи прямими розкраданнями майна, розвал роботи, банкрутства й припинення підприємств викликали потреба організації нова форма контролю над роботою суб'єктів господарювання — незалежних аудиторських фирм.
Достовірна інформацію про роботи і доходах підприємств потрібна як керівництву підприємств, банкам, а й, оскільки за податкові інструменти формується державний бюджет.
Система контролю над витрачанням матеріальних, фінансових і трудових ресурсів складалося в Кыргызской Республіці протягом кількох десятиліть. Вона стала жорсткою і спрямованою для досягнення вузьковідомчих цілей. Слабкість такого контролю у тому, що він сосредотачивал увагу головним чином розтині випадків зловживань і безгосподарності, залишаючи поза увагою економічний аналіз причин сформованого положения.
У разі початку ринкової економіки важливе місце відводиться аудиторським службам, покликаним здійснювати незалежну експертизу й аналіз бухгалтерської звітності підприємств і закупівельних організацій, професійних консультацій із податковим, бухгалтерським питанням, відповідності діяльності підприємства нормативних документів і законодавчих актів. Створення ринку цінних паперів, вироблення етики ділових комерційних відносин, поведінка виробників товарів та послуг, продавців і покупців, забезпечуються яка робиться цього складної ринкової інфраструктурою, розвиток якої вимагає теоретичного обгрунтування й реальних практичних действий.
У аудиторському контролі нове те що умовах переходу Кыргызской Республіки до ринкової економіки він забезпечує реалізацію практичної суспільної потреби — підтвердження достовірності фінансової інформації про характер і результатах діяльності суб'єктів господарювання, зацікавлених цивілізовано і ефективно працювати заради прибыли.
Незалежний аудиторський контроль — це підприємницька діяльність, здійснювана на комерційній основі й з допомогою перевірених економічних субъектов.
Аудит як нову форму організації контролю та як і будь-яке нове явище вимагає вивчення, на наукове обґрунтування шляхів формування та результатів його розвитку на Кыргызской Республіці. У цьому особливе значення мають дослідження як-от узагальнення досвіду організації там, роль аудиту щодо ефективності економіки нашої країни, вдосконалення методи і механізму організації аудиторських проверок.
Усе це визначає актуальність теми дослідження, теоретична і практична значимість, що виникає через те, що проблеми аудиту й його роль розвитку економіки Кыргызской Республіки поки що лише изучаются.
Важко переоцінити роль аудиторів у проведенні реформи бухгалтерського обліку. По-перше, аудитори беруть участь у вдосконаленні нормативної правова база, і це постійний процес. По-друге, професійні саморегулируемые організації бухгалтерів і аудиторів займаються перепідготовкою фахівців над ринком. Провідні фахівці Об'єднання бухгалтерів і аудиторів (ОБИДВА) і Палати бухгалтерів і аудиторів (ПБА) з допомогою Американського агенції із міжнародному розвитку (USAID) і корпорації ПРАГМА пройшли навчання, сертифікацію й у справжнє час проводять перепідготовку фахівців із питань, що стосуються переходу на МСФО. У — третіх, вони безпосередньо працюють з реформування системи бухгалтерського обліку, надаючи послуги з конверсії. Саме питаннях конверсії аудитори відіграють істотне значення у наданні допомоги підприємствам. Тому всі це — реальний внесок аудиторів в реформу.
У Кыргызской Республіці офіційної датою народження аудиту вважається січень 1993 р., коли постановою уряду було затверджено його становище, де було дано визначення аудиту, його організаційні форми і його носії. Фактично окремі аудиторські фірми республіки почали працювати з року. Наприклад, «Аудит ЛТД».
Аналіз тлумачень аудиту свідчить про досить великому разнобое у трактуванні такої важливої питання. Визначень поняття «аудит» майже стільки, скільки авторов.
Ринок аудиторських послуг у Кыргызской Республіці робить початкові кроки свого розвитку, а динамічного зростання необхідно створити нормативну правову базу, що однією з основних функцій Держкомісії. Є певних успіхів у цьому: передусім прийняття Закону «Про аудиторську діяльність», де закладено норми, не дискриминирующие присутність іноземних аудиторських фірм. Міжнародні аудиторско — консалтингові компанії, цьому плані, на рівних умовах до наших, вітчизняними, і може здійснювати своєї діяльності в Киргизстані при дотриманні всіх своїх вимог законодательства.
Питання необхідності значної частини аудиторських і консалтингових фірм, а чи не достатності однієї - двох, запрошених з-за кордону — не можна допустити здобуття права ринку аудиторських послуг лише кілька фірм, і особливо з-за кордону. Допускати, щоб працювало лише одна чи дві запрошені фірми не можна, оскільки це відсутність національного ринку з одного боку, з іншого — монополію з боку цих компаний.
Якщо це допустити, загубиться елемент здоровій конкуренції, і тоді же не бути нормальному развивающемуся ринку аудиторських послуг у Киргизстані. Саме з цього, нині існує понад 40 аудиторських фірм (їх великих більш 20) цьому ринку, і вважаю, цей ринок ще хоч поки не розвився, але розвивається цілком «здорово».
Молодий галузі необхідно перейматися у відношенні фактичного розвитку, вдосконалення законодавчої бази для, а й у відношенні якості аудиту. А високу якість аудиту можна забезпечити і під час вимог попереднього, поточного й послідовнішого контролю кожному этапе.
Попередній контроль виконується на стадії атестації і ліцензування аудиторів і аудиторських фирм.
Поточний контроль — контроль окремих аудиторських перевірок і загальний контроль якості аудиту. Контроль окремих аудиторських перевірок передбачає забезпечення незалежності, професіоналізму й компетентності аудиторів, перевірку виконаної роботи з погляду її відповідності стандартам, досягнення цілей аудиту. Загальний контроль якості аудиту забезпечує необхідний рівень особистих якостей аудитора (чесність, об'єктивність, незалежність, конфіденційність і профессионализм).
Наступний контролю над якістю роботи аудиторів, відповідно до законодавством, виконує державний уповноважений орган, який видав ліцензії за проведення аудиторської деятельности.
Певний рівень гарантії адекватності результатів аудиторської перевірки досягається дотриманням аудиторських стандартів, які формують єдині базові вимоги до якості й надійності аудиту. Основна мета аудиторських стандартів — забезпечити всіх аудиторів і користувачів аудиторських служб однаковим розумінням основних принципів, і цілей аудиту, правий і обов’язків аудитора, методів і прийомів формування та висловлювання незалежного аудиторського думки. Стандарти служать також основою оцінки якості проведення аудиту й визначення заходи відповідальності аудиторів при несумлінному вираженні мнения.
Проте важливу роль становленні та розвитку аудиту має зіграти й держава. Нині аудиторський співтовариство переживає нову фазу поетапного, коли слід переглянути ставлення професіоналів, держави до правил «гри» над ринком, до якості аудиту, до професійну етику. Звісно, ефективний контроль якості аудиту може забезпечений безумовним контролем з боку держави за становленням та розвитком аудиторську діяльність, але за тісній взаємодії зі гнучкою системою професійного самоврядування і за жорстке дотримання професійної этики.
У деяких країнах аудиторська діяльність регулюється професійними організаціями аудиторів, за іншими — державою. У нашій країні аудиторська діяльність регулює держава, що закріплено законодавством Кыргызской Республіки. З досвіду багатьох країн аудит діє приблизно від однаковою ефективністю незалежно від способі регулирования.
В усіх країнах з розвиненою ринковою економікою держава активно здійснює регулювання аудиторську діяльність. Воно визначає обов’язковість аудиту, виділяючи значимі державі підприємства, фінансові проблеми яких міг би суттєво вплинути на економіку. Державу ж визначає вимоги, і до аудитору (освіту, кваліфікація, порядок складання іспитів і, відповідальність тощо.). Як правило, регулювання аудиторську діяльність в розвинених країн держава здійснює за посередництвом законів, залишаючи у своїй значні можливості саморегулювання аудиту з боку громадських організацій аудиторів. У той самий час, твердження, що у всіх розвинених країнах діють незалежні Палати аудиторів, відповідає действительности.
Наприкінці слід визнати, що актуальність аналізованої теми очевидна, т.к. аудиторські перевірки просто незамінні за умов ринкової економіки та на перехідному етапі розвитку Кыргызской Республіки. Аудитор не лише виявляє помилки у бухгалтерський облік і оподаткуванні, як розкриває вади на системи управління й організаційної структурі підприємства, але може дати саму кваліфіковану консультацію за цими питанням. Будучи незалежної, аудиторська діяльність сприяє не лише поліпшенню всієї хірургічної роботи економічного суб'єкта, захищає інтереси його власників, а й слід за варті інтересів, дотримання законів і нормативних актів. Звідси — виявлення й розв’язання проблем, що б повноцінному розвитку і становленню аудиту з нашого країні, має приділятися велике внимание.
У одній з інтерпретацій закону Мерфі сказано: «Якщо проаналізувати проблему досить уважно, то Ви побачите себе частиною цієї проблеми». У цьому глибокодумною фразі, власне, і є мета справжньої роботи, тобто. відчути себе складової проблематики галузі сучасного аудиту. Загальновідомо, що нічого немає так просто. Будь-які процеси, соціально-економічні зміни, мають, начебто, поверховий, скопійований на кшталт наслідування кому або чомусь характер, насправді характеризуються об'єктивними причинами. Це прямо стосується й кыргызского аудиту. Не беремося сказати, наскільки поширене у багатьох сферах думка у тому, що аудит — це англійської назви російської ревізії, але таке судження зустрічається ще часто. І вже звідси, просто через неправильного розуміння слова, починається чимало закутків. Усе це яких і визначає завдання справжнього исследования:
— становлення та розвитку аудиту як галузі країнах заходу і востока;
— необхідність її розвитку на країнах СНГ;
— стандартизації специфіки діяльності аудиторських компаний;
— розтин об'єктивних чинників, що зумовили становлення аудиту в.
Кыргызской Республики;
— характеристика сучасного стану аудиторської галузі й які у сьогодні рушійних сил;
— побудова конкурентного профілю аудиторських компаній Кыргызской.
Республіки «Сучасні бізнес — технологии».
Глава 1. Історичні аспекти виникнення аудита.
1.1 Історія виникнення аудита.
Аудит має давню історію. Вважають, що фактично ще Давньому Єгипті (близько 2600 р. е.) існували чиновники, що поєднували функції обліку, управління і місцевого контролю, тобто. власне, виконували ряд дій, частина з нині називається аудитом.
Історичний шлях аудиту — як науки, складний і звивистий. Аудиторський процес, що стосується громадських явищ, явищ виробництва та обміну, соціально-економічного суспільний лад, що стосується безлічі фактів, спостережень, навів людську думку до того що, що саме виробництво, добробут людей підпорядковані якимось могутнім, але прихованим від своїх безпосереднього погляду громадським чинникам, глибинним законам економічного розвитку. Щоб виявити цих законів, недостатньо простого спостереження, описи явищ. Потрібна наука, здатна поринути у суть подій і процесів виявити їх рушійні сили. Такий наукою повинен стати — аудит. Історія розвитку та становлення аудиту іде у давні й середньовіччі. Деякі вчені обгрунтовано пов’язують виникнення аудиту зі становленням бухгалтерського обліку, з балансоведением. У блискучих нарисах з історії бухгалтерського обліку Я. У. Соколов пише, що «бухгалтеру потрібно завжди пам’ятати, що описи (інтерпретації) фактів господарському житті може бути різноманітними. І тому використовуються кошти аналізу та синтезу. Аналіз розкриває структуру теорії, представляє знання, синтез, показує функції, що виконує теорія, дозволяє зрозуміти її. Що стосується фактам господарському житті аналіз розглядає їх зсередини, синтез — ззовні». І тут аналіз елемент аудиту, представляє необхідність, громадську корисність, незалежну перевірку організаційного властивості і негативні риси таку важливу науки, як бухгалтерський учет.
Усі знають, що ведення бухгалтерського обліку, вимагає солідних професійних знань. Вони який завжди, точніше які завжди, об'єктивно, достовірно й раціонально відбиває реальні господарськимфінансові процеси. І це породжує необхідність створення контрольних органів, своєрідних і самостійних структур, здійснюють хіба що «нагляд», наступний контролю над правильністю ведення самого бухгалтерського обліку, за правильністю складання балансу і за звіту про фінансові результати, а головним глибокого аналізу цих результатів (розміру прибутків і чинників, її що підвищують, і особливо, збитків і внутрішніх чинників, їх що породжують). Ці контрольні функції виконуються спеціальної аудиторської службой.
Значні особливості у створенні обліку в т. год. аудиту, має місце у Китаї. Сучасні автори вважають, що історія обліку у країні налічує 3000 років. До XII — XIII ст. н.е. склалася дуже розвинена система обліку тих матеріальних цінностей. Облікові працівники зосереджувалися у трьох відділах, де фіксувався прихід, витрати електроенергії і залишок цінностей. Перший і друге відділи показували рух цінностей, а третій проводив інвентаризації і виводив натуральний залишок, але з знав залишку облікового. У спеціальних літературах період її виникнення визначається по-різному. Так було в журналі «Контроллинг» № 1, 1991 р. Косинців До. Л. у статті «Історія аудиту» наводить такі відомості: «Згідно з історичними записів, Китай, можливо — перша країна у світі, створила аудиторську систему. Давні китайські записи вказують, що у 700 року е. там існував посаду генерального Аудитора, основний обов’язком якого була гарантія чесності урядових обов’язків, котрі мають користування державними грішми і майном. Згодом обов’язки, правничий та форми урядових аудиторських органів змінювалися від однієї династії в іншу». Державну систему обліку династії Чжоу (1122— 256 рр. е.) у Китаї включала старанно розроблений бюджет і аудит всіх урядових департаментов.
У Афінах V століття е. народне Збори контролювало доходи і доходи витрати, яке фінансову систему включала урядових аудиторів, які перевіряли документи всіх посадових осіб із закінченні їх повноважень. У приватний сектор господарі майна самі проводили аудит своїх рахунків. Древній світ зберіг нас іще одну цікаву подробицю — особливості публічно-правовий звітності. У Римі облік державних, і зокрема армійських, фінансів було зосереджено до рук інвесторів, які контролювали усі фінансові операції, пов’язані із виплатою грошей. Виплата здійснювалася лише з уявленню первинних документів, які були єдиним основою складання записів. Було створено спеціальна податкова поліція. У Римській республіці державні фінанси перебували під медичним наглядом Сенату, а до державного бюджету перевірявся штатом аудиторів під наглядом скарбника. Римляни практикували поділ обов’язків, роблячи різницю між посадовими особами, що відповідальність за податків і витрати, і тих, хто мав справу з виручкою і платежами, і, подібно грекам, розробили складна система перевірок і взаимопроверок.
Першими прийомами господарського обліку были:
1) якісно однорідні облікові сукупності (групи) — облікові рубрики, те що подальшому одержало назву счетов;
2) інвентаризація — як обов’язковий елемент аудита;
3) контокоррент (рахунок, відкритий для взаємних розрахунків із якимось лицом).
Оскільки кожен прийом виникає з потреб господарської практики, судячи з усього, всі ці тут прийоми виникли одночасно, причому спочатку контокоррент був із торгівлею, інвентар (інвентаризація) — з виробничим і споживчим хозяйством.
У Римській імперії (з VII століття е.) контрольні функції здійснювалися спеціальними службовцями (куратори, прокуратури, квесторы). Квесторы (від латів. quaestor — розвідувач) спочатку призначалися консулами, і з 447 р. е. обирав народ. З 421 р. існували чотири квесторские посади, з 267 р. — вісім, при Сулле — двадцять, при Цезаря — тимчасово — сорок. Міські квесторы завідували скарбницею, провінційні - фінансовим управлінням провінції. Квесторы утворили нижчий клас у римському сенате.
Після падіння Римська імперія аудит набув широкого поширення Італії. Купці Флоренції і Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових суден, які везли величезні багатства на континент. Саме тоді аудит мав суворо цільове напрям — запобігання ошибок.
У англомовних країнах найдавніші з дійшли до нас дисконтних документів і майже згадувань про аудит — це архів Казначейства Англії й Шотландії, датований 1130 г.
Батьківщина сучасного аудиту Англія. Ще ІХ ст. дали поштовх рахунку і мері в Британської господарському житті. Коли збережених країни древніх культи й у Нормандії бухгалтерські прийоми римлян отримали знову житейська додаток до врахування економічних явлений.
Вже часи із загального поняття бухгалтер виділяється суміжне поняття аудитор. За котра першою його повсякденну діяльність зберігаються функції особи, організуючого й ведучого рахунки, але в другого покладаються самостійні незалежні функції контролера, котрий перевіряє счета.
У XIII столітті зустрічаються згадки — писемні пам’ятки, що вказують існувати аудиторства як і Англії, і у Італії, а французьке твір про управління майном, написаний тому самому столітті, рекомендувало щорічно проводити аудит рахунків. Лондонське Сіті піддавалося аудиту, по крайнього заходу, вже у 1200-е роки, інститут аудиторів виник у Англії ще 1299 року. На початку XIV століття, у числі виборних посадових осіб значилися і аудитори. З того часу архіви рясніють документами, що свідчать про широкому визнання значення аудиту й про регулярному здійсненні аудиту звітів муніципалітетів, приватних землеволодінь і ремісничих гільдій. У середньовіччя формуються три основні напрями обліку — камеральна, проста, і подвійна бухгалтерия:
1) камеральна (по касі ведеться реєстрація надходжень і виплат денег);
2) проста, куди входять все майнові та особисті рахунки; вони ведуться за принципом дебет-кредит, але у дисконтну сукупність не входять рахунки власні кошти — ще немає системы;
3) подвійна — вже включає рахунки власних средств.
Колись у Великій Британії проводився аудит два види. У містах аудит здійснювався публічно, у присутності правлячих посадових осіб і громадян. Він був у слуханні аудиторських звітів, які читав вголос скарбник. Так звіти про аудитах гільдій заслуховувалися їх членами.
«Аудит» походить від латинського слова, що означає буквально «він чує». Спочатку воно означало «выслушивающий», тобто людина, який щось вислуховує. Від неї виникло слово аудитор, що означає в перекладі слухач. У середньовічний Європі, де породжувався аудит, грамотні і вміють писати люди зустрічалися дуже рідко і тому аудитором називали службовця, що був вислуховувати звіти посадових осіб. До середині XVI століття аудитори міст почали включати у свої звіти примітки типу «выслушано» нижеподписавшимися аудиторами. Усі звіти, надані аудиторами, можна простежити до цієї початкової форми «аудиторського документа».
Другим типом аудиту була детальна перевірка рахунків сплат управляючих фінансами великих маєтків по «дебету і кредиту» із наступною «аудиторської декларацією», т. е. усним звітом перед власником і радою управляючих даного маєтку, У ті далекі часи люди щирі вважали, що усна форма звіту навіть від письмовій, адже будь-який документ можна підробити, а збрехати, коли на тебе дивляться суворі очі начальника аудитора, неможливо чи, по крайнього заходу, виявляється значно складнішим. Зазвичай аудитор був членом ради і, отже, був попередником сучасного внутрішнього аудитора. Обидва типу аудиту, практиковані у Великій Британії до XIII століття, насамперед були спрямовані забезпечення підзвітності державні й приватні посадових осіб, стосовно підпорядкованих їм коштів. Метою таких видів аудиту не була перевірка якості рахунків, окрім тих випадків, коли неточності могли сигналізувати про наявність обману. Не скажеш, що аудит був невідомий. Навпаки, фахівці з бухгалтерського обліку й економічному аналізу, зацікавлені зарубіжної обліково-аналітичної практикою, знали про такий явище, як аудиторська діяльність, виконувана фахівцями з аудиту із раннього етапу її походження. Прийоми аудиту тоді становили переважно у детальної перевірці кожну операцію. Тестування чи вибіркова перевірка, як аудиторські процедури, були неизвестны.
У розвитку аудиту можна виокремити декілька периодов:
до 1500 г.;
1500 — 1830 (1862) г.;
1830 (1862) — 1905 г.;
1905 — 1933 г.;
1933 — 1940 р.; з 1940 р. — по справжнє время.
Перший період закінчувався в 1500 р. Ця дата відзначено довільно, але надійно точно відбиває стан перелому у спільній економічної ситуації. Однією з причин їхнього цього було відкриття Америки, як наслідок збільшення обсягів товарів, капіталу, робочої сили загальносвітовому масштабі. Інша причина — 1494 р. з права вважається датою підстави вчення про подвійному записі (Лука Пачоллі видав у Венеції трактат «Про рахунках і записях»).
1500 — 1830 (1860) гг.
Мета і прийоми аудиту були змінено й листувалися виявленні помилок і перевірці чесності осіб, відповідальних за податкові платежі. Саме тоді істотно підвищився значення аудиту, т.к. відбувся розподіл між власниками підприємства на управляючих і інвесторів. Акціонерам не лише була потрібна гарантія схоронності капіталу, а й одержання дивідендів. Тільки аудитор могла дати висновок про вірності і об'єктивності перевіреної фінансової звітності і ймовірності продовження діяльності підприємства у найближчим часом. Настав усвідомлення потрібності й важливості існування системи внутрішнього контролю. Цей період закінчується 1862 року, коли у Великобританії було прийнято закон «Про обов’язковому аудит» (аналогічний закон ухвалений і у Франції 1897 году).
1862 — 1905 гг.
Період відрізняється бурхливим економічним зростанням. Величезні за своїми масштабам угоди увінчалися створенням корпорацій. Цей період відзначений появою консолідованого балансу (1904 г.).
Усе це підвищувало роль і значення інституту аудиторства. Була визнана необхідність внутрішнього контролю. Та перешкодити йому відводилася роль органу, котрий брав участь над перевірки й виявленні помилки, а створенні єдиної стандартної системи обліку. Основний акцент направили на систему контролю грошових потоків. Оскільки і облікова система, й організаційна структура зазнали значних змін у напрямку посилення, те й аудитори могли вже застосовувати прийоми вибірки. Тестування стало застосовуватися лише за останні десятиліття ХІХ століття. У разі швидкозростаючого виробництва аудитор не міг перевіряти кожну операцію корпорації. Аж по 1905 р. обмежувальним чинником обсягу тестування були зміни і нововведення у системі обліку, і внутрішнього контролю. Цілі аудиту тим часом перебувають у виявленні різного роду помилок що збирається характеру. Історично основним центром розвитку аудиту з’явилися Велика Британія чи США. У перше десятиріччя ХХ в. американський аудит став розвиватися незалежно, оскільки підприємцями США було визнано неможливість застосування цілей і підходів англійського аудиту до особливостей їх бизнеса.
Перші роботи з американському аудиту характеризують зміна цілей так: виявлення і запобігання ненавмисних помилок. Пізніше цілями аудиту стали:
— встановлення фінансового становища та дохідністю предприятия;
— запобігання навмисних і ненавмисних помилок — другорядна цель.
Відповідно до зміною цілей відбулися значних змін в прийомах. Спостерігається остаточний перехід від детальної перевірки до тестуванню. Стало ясно, що з здобуття права отримати фактичні суми, проверяемые у процесі аудиту, не потрібно проводити детальну перевірку кожної проводки за изучаемый період. Отримує визнання важливість внутрішнього контролю. У опублікованих у 1909 р. Програмах аудиту зазначено, що «як першому місці аудиту має бути встановлення системи внутрішньої проверки».
1933 — 1940 гг.
На аудит впливає Нью-йоркська фондової біржі і урядові організації; був спільної думки щодо цілей аудита.
На початку цього періоду більшість авторів зійшлася на думці, що завдання аудиту полягає у виявленні помилки. Пізніше погляди були істотно змінені, і це встановлено, що аудитору годі було концентрувати своє увагу тільки на виявленні ошибки.
Аж по 1940 р. немає будь-яких документів, визначальних відповідальність аудиторів за виявлення помилок. Було наголошено лише, що це дуже важливе запитання, та більшість авторів зійшлася на думці, що його не може належати до головному завданню аудиторської проверки.
З 1940 року по нашого часу мети аудиту зазнали незначні зміни. Акцент робився на підтвердження вірності фінансової звітності. Офіційно це положення було проголошено в документах Американського Інституту Присяжних Бухобліку: «перша мета перевірки звітності незалежним аудитором полягає у вираженні думки про представленої фінансової отчетности».
Частина знову розроблених прийомів аудиту мала сувору орієнтацію на виявлені помилки. У 1961 р. в Положенні про аудиторських процедурах було встановлено, що аудитор визначає помилку, у разі, якщо вона матеріальна, може надати негативний вплив з його думка про вірності представленої фінансової звітності і проведення перевірки у відповідність до загальноприйнятими аудиторськими стандартами, він має оцінити рівень її вероятности.
Інша думка на мети аудиту у тому, що завдання незалежного розгляду полягає у вираженні думки про інформацію, включаемой в фінансові звіти. Що ж до відповідальності аудитора, то плані вона складається лише проведенні тестів, відповідно до загальноприйнятими аудиторськими стандартами, розробленими в такий спосіб, аби виявити можливість визначення роду невідповідностей, тобто. аудитор і не відповідає за необнаруженные помилки, але від нього має зніматися відповідальність за перевірку вузького місця у процесі аудита.
Не варто 40-х років аудит переважно був у перевірці документації, підтвердження записи грошової операції, і правильної угрупованню операцій у звітах. То справді був підтверджує аудит.
Після 1949 р. незалежні аудитори стануть більш уваги приділяти питанням внутрішнього контролю, вважаючи, що з до ефективної системи внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна, і фінансові дані досить сповнені і точні. Аудиторські фірми почали займатися більше консультаційну діяльність, ніж безпосередньо перевірками. Це системно-ориентированный аудит.
На початку 70-х рр. почалася розробка міжнародних аудиторських стандартів. На цей час є кілька загальновизнаних світових стандартів аудита:
Загальноприйняту стандарти аудиту (Generally Accepted Auditing Standards;
GAAS), їх лише 10;
Спеціальні стандарти аудиту (Special Auditing Standards — SAS), їх кількість стає більше, зараз у районі 70.
Отже, можна назвати, що за історію розвитку аудиту основна мета аудиту завжди визнавалося встановлення достовірності представленої звітності. З іншого боку, останнім часом відзначається зростання надійності внутрішнього контролю та зниження деталізації целей.
1.2 Походження та розвитку аудиту в США.
Історію розвитку аудиту, як науку можна було б периодизировать так: ранні етапи походження аудиту, виникнення та розвитку аудиту в Західної Європи, історія розвитку аудиту США, становлення аудиту в країнах Азії та Східної Європи, стан аудиту країн СНД тощо. д.
У 1631 г. з Голландії в Плімут, штат Массачусетс, США посланий бухгалтер для з’ясування причин зростаючій заборгованості колонії. Це вважається першої аудиторської перевіркою і в Америці. Проте законодавчої батьківщиною аудиту вважається Великобританія, де з 1844 г. виходить серія законів про компаніях. Відповідно до цими законами компанії були зобов’язані не рідше разу на рік запрошувати спеціального професіонала для перевірки бухгалтерських рахунку також звіту прибутки на подальше доповіді на зборах акционеров.
І найперша галузь за Сполучені Штати, яка створила вперше службу внутрішніх аудиторів — Залізничний транспорт. Наприкінці ХІХ століття звані роз'їзні англійські аудитори вже відвідували розкидані всій країні транспортні агентства завдання оцінити відповідальність адміністрації за майно і системи звітності. До рубежу ХХ століття незалежний аудит Сполучених Штатів будувався по англійської моделі. Вона передбачала детальні дослідження даних, які стосуються балансу. Всесвітньо відомий американського вченого Роберт Хайстер Монтгомері (1872—1953 рр) в першому видані книжки «Аудит» назвав американський аудит цього раннього етапу «счетоводческим аудитом», підкресливши, що три чверті робочого дня аудитора забирали підрахунки і впорядкування бухгалтерських книжок. Бо у Америці немає встановлених законом вимог до аудиту і через те, що здебільшого перевірки здійснювали аудитори, надіслані з Англії, англійськими інвесторами в фірми Сполучених Штатів, ця професія спочатку розвивалася повільно. Аудиторський залежить від США виникла 1887 г. із заснуванням асоціацій аудиторів під впливом британської практики аудиту. У 1896 р. законодавчими органами штату НьюЙорк було прийнято законопроект, регулюючий аудиторську діяльність присяжних бухгалтерів. Р. Монтгомері писав з цього приводу: «Ми одразу на порозі те, що може бути нової ерою професії у Сполучених Штатах». До 1900 р. Сполучених Штатів публікувалося обмаль робіт з питанням аудиту. У 1905 р. і у 1909 р. Монтгомері видав у Америці написану в Англії книжку Лоренса Р. Діксі «Аудит: практичне керівництво для аудиторів», а 1912 р., побачивши, що перша американська практика відрізняється від британської, він зробив першу американську книжку про аудиторстве («Аудит: «теорія і практика», пізніше яка дістала нову назву «Аудит Монтгомери»).
Поступово американський аудит розвився в «тестовий аудит», коли процедури почали пристосовуватися до швидко расширяющемуся американському бізнесу, представники якого вважали, що британський стиль перевірки підрахунків і переносів вимагає занадто багато часу та коштів. Крім методів тестування, виборюючи дедалі більше місце, аудитори почали практикувати збір свідчень про діяльність фірм у партнерів з бізнесу з метою перевірки операцій. З огляду на інтереси інвесторів, вони почали приділяти більшої уваги оцінці активу і пасиву. Всі ці нововведення відбивали розширення завдань аудиту, який обмежувався більше перевіркою канцелярської точності. По існуючому США законодавству, більшість приватних корпорацій й урядових відомств щорічно піддаються фінансової перевірці, проведеної аудиторськими фірмами. Звіт про перевірки надходить власникам, кредиторам підприємства. У ньому є меморандум з оцінкою правильності й обгрунтованості процедур бухгалтерського обліку, а також рекомендації для поліпшення його форм і методи ведення. У Штатах розвивався незалежний аудит в сучасному буквальному розумінні; необхідність її диктувалася значною мірою попитом кредиторів, особливо банків, на надійну фінансову інформацію, з урахуванням якому вони могли приймати рішення про надання кредита.
У роки нашого століття, ті, хто користувався фінансовими звітами, продовжували вважати баланс основним показником надійності компанії, і аудитори у роботі головну увагу здебільшого приділяли балансу. Перше Сполучених Штатів офіційне постанову про аудит, підготовлене Американським інститутом бухгалтеров-экспертов (нині Американський інститут дипломованих присяжних бухгалтерів — АIСРА) по проханні Федеральної комісії з торгівлі, було опубліковано в 1917 р, і присвячено «аудиту балансів». Переглянуте видання вийшло 1929 р. під заголовком «Перевірка фінансових звітів». Хоча у цієї брошурі головний акцент як і робився на аудит балансу, тут, тим щонайменше, докладно йшла промову про рахунках прибутків і збитків, що пов’язані з зростаючим інтересом до результатам операцій. Видання 1929 р, вже було говорено і Практиці складання висновків, і навіть підкреслювалася важливість внутрішнього контролю. У 1936 г. вийшла брошура під назвою «Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами». Для її зміст вплинули багато питань події останніх, у тому числі найбільш примітними стали співробітництво АIСРА з нью-йоркською фондовій біржею, спрямоване на вдосконалення стандартів складання висновків, і навіть набрання чинності закону про цінні папери від 1933 г. і закону про біржах 1934 р., які вимагали, щоб зареєстровані компанії становили відповідні форми фінансової отчетности.
Сучасна ера стандартизації аудиту почалося з 1939 р., коли АIСРА заснувала Комітет із аудиторським перевірок і він видав перше Положення про аудиторської процедурі (SАF). До 1972 р. включно вийшло 54 Положення, а комітет отримав цей час нове найменування: Виконавчий комітет із аудиторським стандартам (пізніше перейменований до Ради по аудиторським стандартам), який кодифікував все Положення, звівши їх докупи як Положення про аудиторської процедурі (SAF) № 1, яке чи діє у справжнє час; 70-і роки і 80-ті роки відзначені підвищенням інтересу громадськості до кола обов’язків і аудиторів. Цей період пов’язані з цілу низку невдалих перевірок, що їх йшли слухання у Конгресі, створенням спеціальних комісій визначення ролі й відповідальності аудитора, висновком про наявність невідповідності тим часом, у яких, за поданням суспільства, повинен полягати аудит, та можливостей реального процесу аудиту, які є обмеженими певними рамками; посиленням активності Ради з аудиторським стандартам, спрямованої ліквідацію цього разрыва.
1.3 Виникнення та розвитку аудиту у країнах Західної Европы.
Формування бухгалтерського обліку, зокрема. аудиту, пов’язані з порядком реєстрації, хронологічної і систематичної записами, з формами обліку, і її регістрами. Справжня еволюція форм рахівництва підрозділяється по наступному: Л. Пачолі (1494) — стара італійська, Ф. Гарратти (1688) — нова італійська, М. де ла Порт 1685 — французька, Ф. Гельвич (1774) — німецька, Ж-Б. Дюмарже (1914) — інтегральна, І. З. Розниченко (1952) — журнально-ордерная форма обліку. У основі розвитку форм лежить принцип диференціації облікової запис у журналі. Логіка підказує, що з збільшенням обсягу підприємств, повинен ускладнюватися і бухгалтерський облік, що потребуватиме здійснення з себе відповідного контролю (аудиту). Тому вважається, що аудиту можна зарахувати до періоду формування бухгалтерського обліку як галузі наукових знаний.
ІТАЛІЯ. Першими теоретиками бухгалтерії були Бенедетто Котрульи (1458г.) — купец-гуманист з Дубровніка і Лука Пачолі (1494 р.) — відомий вчений-математик, та його послідовники. Від цих перших авторів у сфері бухгалтерського обліку беруть свій початок дві основні теоретичних напрями. Незалежно від цього, як різні автори вирішували питання природі бухгалтерського обліку, усі вони внесли певний внесок у розв’язання тих практичних і теоретичних проблем, які їх. Розвиток наукового напрями призвело до переоцінці цілей, завдань, які урахуванням; якщо раніше єдиною метою вважалося забезпечення контролю над збереженням цінностей, чи до початку в XIX ст. починає формулюватися і нове мета — виявлення ефективності господарських процесів, облік починає розумітись як знаряддя контролю та управления.
Як повідомили нас відомо, першу наукову книжку з бухгалтерського обліку написав видатний італійський математик Лука Пачолі (1445—1515). У 1494 р. вирушив у світло його працю «Трактат про рахунках та записах». На думку таке обгрунтування більш аргументально, ділити бухгалтерський облік з аудитом не можна. Так було в главі 23 «Про порядок і способі ведення рахунки магазину, який ведеш сам чи ти довірив іншим, як рахунок ведеться окремо в основних книгах господаря і у книжках магазину» говориться у тому, під магазином треба розуміти філія торгової фірми, де присвячена обліку внутрішньофірмових розрахунків. Підкреслюючи систему (план) рахунків обумовлюється метою спостереження та зі зміною мети рахунки повинні змінюватися. У 1494 р. Л, Пачолі у своїй книжці писав, що «Рахунки — суть, лише як належний порядок, встановлений самим купцем, за вдалого застосуванні якого він отримує відомості про всі справи про те, йдуть чи справи його успішно чи немає». І далі: «…Дивлячись за потреби удайся до цього способу — влаштуванню рахунку також пам’ятай, що вдається збільшити або зменшити число рахунків». Отже, вже під кінець 15 століття була усвідомлено деяка умовність, яка привносить контроль над рахунками у світ господарських ценностей.
Італійський учений Д. Маса (1850—1918), підкреслював, що з нього бухгалтерський облік непросто наука про управління, а наука про управління людьми. «У цілі й завдання счетоведения, — на думку Маса, — входить виявлення результатів господарську діяльність, контроль всієї хірургічної роботи господарства, що здійснюється у тому, щоб діяльність цього господарства протікала відповідно до отриманих від управляючого органу вказівкам». Маса докладно висловлювався за повну незалежність контрольного органу — бухгалтерії — від адміністрації; «…контроль, — писав Пауль, — у тому, щоб бути дійсним, може бути вірний такому органу, який, з одного боку, мав би інформацію про кожному акті і документі, з іншого — користувався необхідна незалежністю, щоб мати змогу діяти вільно. Якби контроль зберіг особам залежним, куди адміністрація може тиснути, чи, гірше, — учиняти стосовно ним репресії, то ми не було б ніякої гарантії нормальної його роботи. Логіка підказує, що під «незалежним контролем» він увазі — аудиторство. У 1874 р. Д. Маса почав видавати перший бухгалтерський часопис на Італії, який у протягом тридцяти лет.
Інший італійський учений Фабіо Беста (1845—1923) вважав, що оцінка — мета обліку, цінності — його предмет. Сам бухгалтерський облік — наука про контролі. Господарство — частину майна товариства, і це також поділяється інтересами осіб, у ньому зайнятих. У кожному господарстві Ф. Беста помічав три виду функцій. Писав, що «господарський контроль повинен примусити кожного працював у підприємстві бути чесним, хоча ще й проти бажання. Рахівництво має бути наукою господарського контролю та нічим більше». Ототожнюючи бухоблік з господарським контролем, вона бачила контроль попередній, поточний і последовательный.
Італійські вчені хоча у основному розвитком бухгалтерського обліку, однак у їхніх висловлюваннях є роздуми в розвитку аудиту. Економічні зміни у період 1600 — 1800 рр., які характеризувалися зростанням міст, фабрик, і навіть розширенням торгівлі, викликали поява нових підходів до врахування. Вони ставили на чільне місце право власності на майно і калькуляцію прибутків і збитків економічному розумінні. Аудит також почав перетворюватися з процесу слухання у докладний аналіз письмовій документації як дослідження підтверджують свідчень. Інші автори пишуть, що «історія аудиту перегукується з XVIII віці, коли якийсь Джордж Вотсон порекомендував шотландським комерсантам перевірити з бухгалтерської звітності. Проведена перевірка показала таку високу результативність, що у поширеній думці інших британців, „черстві, скупі і педантичні“ шотландці визнали користь таких перевірок і відтоді почали їх практиковать».
АНГЛИЯ. Якщо родоначальной країною за бухгалтерського обліку вважається Італія, то аудиторством вважають Англію. Вже 1773 р. в адресній книзі Единбурга — столиці Шотландії, значилися імена семи аудиторів. Пізніше, в 1854 р. тут була створена «Суспільство бухгалтерів», що об'єднало бухгалтеров-аудиторов. Це забезпечило підставу окремим авторам дійти невтішного висновку про тому, що у «західні країни професійний аудит виник у Шотландії середині в XIX ст.» У чиїх інтересах власника й з, що з ними діловими відносинами, з’явилася Законодавча регламентація дисконтних записів. Найбільш впливовим актом можна вважати комерційний кодекс Савари (1673). Були й більш нормативні документи. Так було в Кастилии в XIII в. було видано законодавчий акт, найбільш закінчена його редакція належить до 1549 г. Ці документи вже чітко гарантували права кредиторів. Із середини в XIX ст. поширення акціонерних товариств та зміни у оподаткуванні сприяли різкого посиленню податкового законодавства, підвищилася роль аудиторів. (Інститут аудиторів виник у Англії ще 1299 г., але найсучасніші форми навчання почалися ще Единбурзі з 1854 г.).
На думку Угольникова До. Л. «Аудит в сучасному понятті цього терміну існують вже більш 200 років. Коріння її виникнення походять вчасно, коли вперше з’явився розподіл інтересів серед тих, хто безпосередньо займається управлінням підприємств і тих, хто вкладає гроші у його. У цей час почали зароджуватися акціонерні суспільства, і аудитор (ревізор) зайняв центральне місце громадського контролера зовнішньої отчетности».
Наприкінці XVII на століття було прийнято (в Шотландії) перший закону про заборону певним посадових осіб б служити у ролі міського аудитора; тим самим у Західному світі було запроваджено сучасне поняття незалежності аудитора. Основний поштовх подальшого розвитку аудиту безумовно дав закон про британських компаніях, який було ухвалено 1862 г. У ньому наказувалося в обов’язковому порядку перевірка рахунку також звітів компаній аудиторами по меншою мірою раз на рік. Залізничний транспорт — одне з перших галузей у Великобританії, які створили службу внутрішніх аудиторів. У кінці ХІХ століття звані роз'їзні англійські аудитори вже відвідували розкидані всій країні транспортні агентства завдання оцінити міру відповідальності адміністрації за майно і системи звітності. Це було викликано потреби у об'єктивного оцінювання звітності акціонерного товариства про те, щоб отримати достовірні даних про дійсному фінансовому стані підприємства міста і результатах його господарську діяльність за певного періоду. Покладатися повністю на саму компанію було ризикованим, оскільки непоодинокими були банкрутства підприємств, внаслідок яких акціонери, і пайовики чи кредитори втрачали свої капітали, У результаті недовіру акціонерів і кредиторів, з одного боку, і податкові органи, — з іншого, до достовірності бухгалтерських балансів і звітів про доходи спричинило появу бухгалтеров-аудиторов, які мали вивчати і аналізувати звітність акціонерного нашого суспільства та давати кваліфіковане висновок про її достовірності. Під час обговорення річного звіту суспільства до загальних зборах акціонерів заслушивалось висновок аудитора, і лише після цього звіт затверджувався (або затверджувався) і робилася оцінка діяльності правління суспільства. Іншими словами, професія бухгалтера-аудитора з’явилася вперше у акціонерних компаніях, коли акціонери, кредитори і податкові служби змушені були шукати стороннього незалежного фахівця, який міг би дати об'єктивні висновку про фінансовий стан предприятия.
Найбільший авторитетний англійський учений Лоуренс Діксі аудиторство і техніку ревізій бачив у выявлении:
1) подлогов;
2) випадкових ошибок,.
3) недоліків у організації учета.
Ревізія починалося з каси. Аналіз балансу розглядали з місця зору інтересів різних зацікавлених осіб. Теоретично та практиці аудиторської роботи, передусім, необхідно назвати А. Т. Ватсона, який визначив три фальсифікації обліку в котором:
1. Ситуація означає, що матеріально відповідальні особи здійснили розкрадання, він міг бути з власника, в іншого матеріально відповідального обличчя і у сторонніх осіб, наприклад у покупців, що називається сокрытием;
2. Ситуація виникає у цілях прикрашання дійсного положения.
(наприклад, бажання підняти курс акцій), т. е. вуалированием;
3. Ситуація означає, що дійсне набагато краща ситуація відображеного у балансі (наприклад, бажання змінити суми податкові платежі, також вуалированием).
Будь-яка фальсифікація, як більше широке поняття, розглядався й аналізувалося англійськими аудиторами. Для виявлення фальсифікації по Ватсону необхідні такі условия:
1) сприяння глави фірми, він у кращому разі готовий викрити приховування, але ніколи — вуалирование;
2) чітке уявлення, із метою може зазнати той чи інший рахунок фальсифікації (для ревізора потрібна спеціальна класифікація счетов);
3) знання психології потенційного розтратника, прагнення і умение.
«звернути оточуючі обставини на свій пользу»;
4) аналіз взаємовідносин співробітників ревизуемого предприятия.
5) тривалість роботи «робить злочинця менш осторожным»;
6) амбіційність, у тому чи іншою мірою закладена у характері кожної людини, може завжди підвести психічно нестійкого і зажерливого человека;
7) недбалість в записях;
8) занедбаність, відставання бухгалтерських записів від скоєння фактів господарському житті; що більше відставання в обліку, тим більша можливість виникнення злоупотреблений;
9) призначення посади за протекцією — одне з великих зол учета.
Названі обставини призводять до висновку, що предметом аудиту й ревізії, й у кінцевому підсумку бухгалтерського обліку є психологія осіб, зайнятих у господарстві, помиляюся й обов’язки співробітників, а мотиви їх дій. Управляти господарством — отже управляти бажаннями людей ньому зайнятих. Самі бухгалтера — ті самі і де вони обов’язково кращі тих, дії яких їм доводиться перевіряти. У житті це ревізори, але ревізорів треба ревізувати тоже!
Годдард з такої печальної оцінки своїх сучасників та його колег стверджував, що дев’ять десятих всіх розкрадань відбувається з вини бухгалтера, а Ватсон, зазначаючи психологічну нестійкість людей, спеціально виділяв одинадцять найбільш типових злочинів людей цієї профессии:
. не приходуются цінності, передусім денежные;
. документи оформляються не тим днем;
. штучно завищуються залишки по грошовим (каса) та «матеріальним счетам;
. завищуються підсумки платіжних ведомостей;
. завищують зарплата «друзям» бухгалтера;
. виписуються грошей підставних осіб («мертві души»);
. завищуються ціни у змові з поставщиками;
. фіктивне кредитування рахунки Каси чи відбиток фіктивної кредиторської задолженности;
. оплата завищених комісійних і розподіл його з получателями;
. підробка документів, зазвичай чеков;
. оплата кілька разів однієї й тієї ж документа (або його різних экземпляров).
Звісно, комерційна практика на той час знала і багато інших злочинів. Засобами фальсифікації виступали операційні рахунки (витрат, витрат, витрат майбутніх періодів тощо. п.), документи, які підроблялися, виправлялися, підчищалися тощо. п. і навіть «подвійні книжки», одна собі, інші для зовнішнього вживання (одні чорнові, але вірні, інші білові, але обманные).
Засобами боротьби з фальсифікацією рекомендувалися: ревізії із частотою від 3 до 6 місяців, суцільні інвентаризації всіх складів фірми одночасно, часте переміщення матеріально відповідальних осіб із складу складу; інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованості (контрактами направляються листи з переліком правий і вимог, адресати мають їх підтвердити); раптові перевірки розрахункових документів, зазвичай розрахункових книжок співробітників (бухгалтер міг показати в особовому рахунку більше, ніж у розрахункової книжке).
При ревізії усім перевірених документах проставляли особистий штамп ревізора. Визнавалося, що контролер повинен, з одного боку, підозрювати всіх, з другого, будучи гранично чемним, — в жодному разі дати зрозуміти цього проверяемым.
Щодо послідовність здійснення ревізії думки розходилися. Якщо Ватсон і Чэдвик вважали за потрібне перевірити передусім касу, а потім решта в послідовності, обраній ревізором, то Р. Годдард наполягав на перевірці передусім Головною книжки. Перевірка повинна була проводитися в послідовності рахунків, яка встановлюється ревізором. Звідси правило Годдарда: «Перш ніж можливість перейти до наступному рахунку, попередній може бути цілком исчерпан».
Великі праці з бухгалтерської експертизі залишили Л. Діксі і Ф. Пикслей. Техніка англійських ревізорів часто викликала захоплення за іншими країнах. У 1908 г. А.І. Гуляєв писав роботу у Петербурзі двох англійських експертів. Вони керувалися анкетой-инструкцией, що містить близько 150 питань, проставляли як відповідей числа і «картина стану речей компанії виходила дивовижно ясна й полная».
У Великобританії створено Інститут присяжних бухгалтерів Англії й Уельсу (1880), Асоціація дипломованих і корпоративних бухгалтерів, членами яких журналісти ставали як жителі Британських островів, а й представники британських домініонів, колоній і підмандатних територій. У подальшому при розвитку національно-визвольного руху, і отриманні незалежності цими двома країнами у яких стали створюватися своє національне організації, що об'єднають представників аудиторської професії. Питання виникнення в Англії аудиту, не можна поділяти його історією, появою і становленням бухгалтерського обліку. Один англійський автор У. Т. Бакстер розвитку обліку, і аудиту розділив чотирма периода:
1) класичний, до складу якого у собі історію древнього світу і средневековья.
2) з 1200 по 1850 р. народження позиційної системи числення, застосовуючи яку дозволило створити подвійну бухгалтерію й забезпечити літочислення фінансових результатів дисконтними методами;
3) з 1850 по 1950 — різке ускладнення економічного життя, поширення врахування витрат і калькуляції собівартості, виникнення публічної звітності і аудиторства;
4) 1950;го року виник принципово новий період історії обліку, і аудита.
Він пов’язані з поширенням електронно-обчислювальної техніки, необхідністю відбивати інфляційні процеси з гармонізацією дисконтних процедур, що виявляються з розробки дисконтних і аудиторських стандартів. Нині є понад 200 аудиторських фирм.
ФРАНЦІЯ. Історичний шлях становлення економічних аспектів бухгалтерського обліку, і аудиту мови у Франції характерний й у праць чотирьох найбільших учених французької школи: Жана Густава Курсель-Сенеля, Леоні Сейя, Адольфа Гільбо і Ежена П'єра Лесте і так можна трактувати його за двом основним напрямам: а, по роду елементів: капіталу, цінностей, амортизації, третіх осіб, результатів; б) історичними періодам: на даний момент освіти підприємства, під час функціонування підприємства міста і на даний момент виявлення фінансових результатов.
Відомий французький вчений Леон Цей вважав, що бухгалтерія не висвітлює шлях у майбутнє, але, по крайнього заходу, вказує дорогу, через яку йшли, і пункт, у якому перебуваєш. І головна складова обліку — контроль. «У основі контролю, писав Л. Цей, — лежить знаної родини передусім недовіру, яке часом не міряється з довірою»; найважливіше у контролі — «своя ціна» — собівартість. Там, де є конкуренція, де ринок знає постійні коливання цін, собівартість стає параметром господарському житті. Там, де на кількох ходових виробах встановлено прейскурант, — калькуляція не потрібна. Отже Л. Сей на той час вже розумів «ціну» аудиту й ринку. Справжній розквіт французької ученого думки пов’язані з працями двох. авторів. Еге. Лесте й О. Гільбо висунули доктрину трьох функцій учета:
. счетоводной, що з розробкою спеціальної логіки, з класифікацією об'єктів тощо. д.;
. соціальної, сопоставляющей, як ми б, класові интересы;
. економічної, що дозволяє з допомогою облікової інформації здійснювати управління господарськими процессами.
Ці функції реалізуються з допомогою спеціальної конструкції, «початкового рахівника», під яких вони розуміли «обличчя, внаслідок властивою маестро обов’язки вести рахівництво про своє майні та змін у останньому під впливом господарських операций».
Вже за п’ять років, в 1867 року після встановлення обов’язкового аудиту в Англії, було прийнято його та Франції, у якому записано про обов’язкове перевірки й оцінці балансів акціонерних товариств особливими ревізорами, іменованими «комісарами за рахунками». Капіталіствласник дедалі рідше займався безпосередньо виробничими і фінансовими справами, доручаючи це найнятим службовцям, чи перетворювалася на рантьє, котра живе в прибутки від володіння акціями чи облігаціями якогось суспільства. Для власника цінних паперів бухгалтер-аудитор, ревизующий облік і звітність в акціонерному суспільстві, видавався свого роду гарантом достовірних даних про фінансової стабільності підприємства міста і прибутках його деятельности.
Однією з відомих бухгалтеров-ревизоров у Франції був Едуард Мішо. Бажання геть усе регламентувати виразилося у Франції спробі створити бухгалтерський кодекс і появу нової галузі бухгалтерського права. Кодекс мав, на думку Луї Рашу і Ж. Октора, утримувати юридичне визначення професії та зобов’язання сторін (бухгалтера і наймача), тобто. те що США називають етичним кодексом бухгалтера. Після другий Першої світової у низці країн Європи (ФРН, Франція, Швеція, Бельгія, Данія, Люксембург) вводиться жорстка й дуже детальна регламентація бухгалтерського обліку, в т. год. аудиту. Очікується найближчим часом створення спеціальної галузі права — бухгалтерського. Мета жорсткої регламентації обліку — забезпечення інтересів транснаціональних корпораций.
У 1942 р. мови у Франції було створено Палата бухгалтеров-экспертов і атестованих бухгалтерів (причому друга категорія не мала усіма правами, які мають бухгалтеры-эксперты). Через 3 роки діяльність Палати бухгалтеров-экспертов була регламентована урядовим декретом. Ця палата перебуває під опікою міністра економіки та фінансів. Велику роботу з удосконалення аудиторського справи провели Світлана та інші національні суспільства бухгалтеров-аудиторов. Зокрема, створене 1945 р. Французьке суспільство бухгалтеров-экспертов і атестованих бухгалтерів ставить собі такі; захищати інтереси суспільства перед державою, сумлінного і кваліфікованого продовжувати виконувати обов’язки, бути і відстоювати економічні інтереси професії та готувати кадри фахівців з обліку, ревізії, контролю і аудиту.
Це Суспільство регулярно скликало з'їзди, у яких обговорювалися найважливіші проблеми, які мають великий інтерес спеціалістів, по матеріалам з'їзду публікуються звіти, містять рекомендації з обліку, правовим питанням, методику проведення аудиторських перевірок. Матеріали з'їздів використовуються бухгалтерами-аудиторами у своїй практичній роботі. Французьке суспільство бухгалтеров-экспертов і атестованих бухгалтерів очолюється органами двома рівнях — національному й региональном.
У Франції створена «Національна Компанія Комісарів за рахунками Франції», регулююча аудиторську діяльність, що об'єднує у своїх лавах аудиторів і аудиторські фірми у регіонах. Аудитори й аудиторські фірми Франції свої членські внески перераховують регіональним відділенням, а регіональні відділення — Національної Компанії Комісарів за рахунками. Усі й інші вимоги мови у Франції закріплені законодавчо, і є обов’язковими до выполнению.
Вищий Рада, до складу якого до свого складу 24 чоловіки й 8 заступників, таємним голосуванням терміном роком обирає президента. З іншого боку, на національному рівні діє комітет, займається веденням списку осіб, допущених до виконання аудиторських обов’язків, дисциплінарна палата і контрольні органи, здійснюють нагляд над діяльністю вищого Совета.
На регіональному рівнях створюються департаментские Ради, департаментские дисциплінарні палати органи контролю над діяльністю департаментського Ради. Особливо слід відзначити, що контрольних органів входять урядові комісари, призначені Міністерством економіки та финансов.
НІМЕЧЧИНА. Великим досягненням німецької школи був перехід від ідей, що з конструюванням і трактуванням балансу, для її аналізу. У спробах поглибити вивчення балансу виділимо три напрями: перше, найбільш плідне, перетворилася на створення економічного аналізу (Шер, Штерн, Ляйтнер, Герстнер та інших.), друге розвивало аналіз юридичний і створило бухгалтерської ревізії (Р. Байгель, Еге. Рёмер, До. Порциг і ін.), третє популяризировало знання баланс серед акціонерів (Брозиус, Губер, Шенвандт та інших.). Такі інститути бухгалтеров-ревизоров не без впливу німецької традиції були організовані у Христиании (Осло), Відні, Будапешті, Цюріху, Ризі, Гельсинфорсе). Інститут існував коштом банків та відбивав інтереси великого фінансового капіталу. Бухгалтераревізора називали трейгендер. Про ці людей із симпатією писав Герстнер: «Трейгендер як представник в сенсі, а й довірена обличчя, друг, порадник, помічник, коротше — правиця, вірна рука, яка нам працює там, куди ми самі доручаємо чи де умови місця, часу, особисті, господарські, матеріальні нам заважають самим докласти всіх зусиль і нам необхідно третя особа, саме трейгендер». Незалежно від оцінок сучасників інститут ревізорів сприяв виробленні і вдосконаленню певних способів проведення документальних ревізій, формулювання вимог до осіб нової професії: «Ревізор повинен уникати усе те, що робить враження, наче його думки і система єдино правильні; вона повинна перетворювати дрібні помилки у державні злочину, тоді як загальному у роботі була необхідна ретельність і сумлінність; він має спокійно вислухати погляди й думки інших якщо вони суперечать її власному думці, бо буває, що вичитане і винайдена в кабінетах чи схвалене інших підприємствах можна вважати необхідним і правильним запровадження у власній підприємстві. Не завжди добробут підприємства міста і гарантія його правильного ведення залежить від упорядкування та застосування нових формуляров.
У Німеччині з 1908 р. при Лейпцизької Вищої Комерційної школі була розпочато спеціальна підготовка бухгалтеров-ревизоров. На відділення канцелярія приймала тільки особи, вищу економічну освіту і зарубіжний досвід бухгалтерської роботи. Термін навчання — рік. Подальший поштовх розвитку аудиторського справи в самісінький Німеччини дав світовий економічний криза 1929—1933 рр., коли масовому банкрутству акціонерних товариств та підприємств інших форм зажадало жорсткості порядку перевірки і затвердження звітів і балансів із боку незалежних аудиторів. Вже 1931 р. було винесено урядову постанову, що зумовила обов’язкову аудиторську перевірку звітів і балансів акціонерних товариств, та інших підприємств і яка регламентує саме її проведение.
У Німеччині є дві професійні аудиторські організації: Палата аудиторів та Інститут аудиторів. Членство в Палаті аудиторів обов’язково кожному за аудитора і аудиторської фірми, а друга організація — суто добровільна, хоча у ній складаються понад 90% всіх німецьких аудиторів. Членство в Палаті аудиторів обов’язково й тим членів правлінь аудиторських фірм, які не є професійними аудиторами, і навіть для порівняно нечисленних присяжних контролерів книг.
До завдань Палати аудиторів входить надання консультаційної і питання правової захисту аудитора, дозвіл спірних питань між членами організації, контролю над виконанням аудиторами професійні обов’язки, сприяння навчання та підвищення кваліфікації аудиторів й у формуванні кваліфікаційних і екзаменаційних комісій для присудження звання бухгалтера-аудитора.
Діяльність палати контролюється федеральним міністром економіки. Цей контроль передбачає управління її справами, а обмежується наглядом над виконанням законів ФРН та Статуту самої палаты.
Палату ФРН очолює правління, що складається з 9 людина, одне з яких обирається президентом. Інститут аудиторів ФРН також займається проблемами аудиторського справи в самісінький країні, розвитку і зміцненню міжнародних зв’язку з родинними професійними органами, здійснює видавничу діяльність, випускаючи щомісяця журнал, різні довідники з аудиту британське, правовим і податковим питанням, і навіть розробляючи програми професійної аудиторської подготовки.
Органи управління інституту є загальні збори членів інституту, Рада управляючих, яких обирає правління з 5 людина. Такі інститути бухгалтеров-ревизоров не без впливу німецької традиції були організовані у Христиании (Осло), Відні, Будапешті, Цюріху, Ризі, Гельсингфорсі). Так було в вересні 1990 р. було створено суспільство бухгалтерів і аудиторів Литовської Республіки, тож під кінець листопада о Вільнюсі відбувся його перший съезд.
Під упливом британської практики аудиторства відбувалося становлення цій професії та інших країнах, нині входять до складу Британського співдружності націй. Зокрема колишній британської підмандатної території в Палестині в 1948 р. виникло держави Ізраїль, у якому народних обранців налічувалося близько сотні бухгалтеров-аудиторов, хто перебував членами різних британських професійних товариств. По британським зразкам й під керівництвом міністра юстиції Ізраїлю створено спеціальний рада, в чиє завдання входили прийом іспитів у претендентів звання бухгалтеров-аудиторов і присвоєнням на звання. У 1955 р. парламент Ізраїлю затвердив положення про бухгалтерах-аудиторах, яким передбачалися як умови присвоєння звання, і вимоги, які пред’являються бухгалтеру-аудитору під час здійснення їм професійної деятельности.
залучення іноземних аудиторських фірм із далекого зарубіжжя і вивчення їх досвіду безумовно нам дуже важливо. Створення спільних аудиторських фірм із СНД за умов поглиблення інтеграційних процесів значно підвищить ефективність аудиторських перевірок і якість які надають консультаційних послуг, сприятиме прискоренню наукової і з практичної розробки багатьох актуальних питань, пов’язані з розвитком аудиту з нашого Республике.
1.4 Аудит у країнах Азії, і Східної Европы.
Своєрідний цікавий шлях минуло розвиток аудиторства у державі — КИТАЙ. Як було раніше зазначено, Китай є перша країна у світі, створила аудиторську систему. Так, за даними книжки У. Хань «Життєпис Чжу Юапьчжана», М. Прогрес 1980 р., стор. 140, описується: «…При династії Юань ревізію здійснював цензорат. У 15-му року Хуньу (1382 р.) Чжу Юаньчжан перетворив їх у палату головного ревізора (аудитора). У ньому старшими начальниками були лівий правий головні цензори, лівий правий помічники головних цензорів і лівий правий товариші головних цензорів. Нижче їх стояли 110 цензоров-ревизоров, яке здійснювало своїх функцій в наместничествах. Вони були викривати зловживання переважають у всіх установах, виявляти несправедливі звинувачення й могли негайно звинуватити в службових злочинах тих великих сановників, які виявлялися безчесними, лагодили самоправність і вносили безладдя у керування, чи якщо чиновники виявлялися непочтительными до старшого, виявляли жадібність, робили зловживання і підривали систему, встановлену предками. Цензоры-ревизоры були, на рангу рівні начальникам повітів, але користувалися більшої владою. Імператор використовував їх, щоб тримати під медичним наглядом високих чиновників, контролюючи великих з допомогою малих та периферію з допомогою столиці. Він дарувавши їм право говорити усе, що вони вважають за потрібне, вносити будь-які пропозиції з доносити будь-яких високих чиновників до князів… При дворі цензоры-ревизоры перевіряли весь бюрократичний апарат, а виїжджаючи на місця, ревізували там установи, виробляли чистку до армій, інспектували школи, перевіряли солеварни, чайні і кінські ринки, виробляли огляд військ та виконували інші функции».
Чжу Юаньчжан ще 1367 року дав директиву чиновникам цензората і центрального уряду встановлювати прості і суворі закони. Їм були відібрано вчені, які у праві, упорядкування узаконень. У результаті проведення ретельних досліджень, і обговорень були складено «Закони великої Мін», які з час тридцятирічної роботи над ними чотири-п'ять разів змінювалися, і скорочувалися. Вони уявляють собою найважливіше історія китайського уряду звід уложень. Після закінчення роботи з упорядкування зводу законів Чжу Юаньчжан наказав чиновникам перекласти розмовну мову ті частини, його, що стосувалися народу; переклад було названо «дослівним тлумаченням» і розісланий за всі областям і повітам. Усе це робилося із єдиною метою, щоб простий люд зрозуміли закони та виконували их".
Закони та укази його були надзвичайно складними, й іноді нагромаджувалися гори архівних матеріалів; чиновники штучно роздуваючи діловодство, робили зловживання, які не можна було знайти. До того ж робота у канцеляріях і писання казенних паперів почали вимагати спеціальних знань, оскільки правила складання документів передбачали занадто багато дрібниць. Чиновник, який розпоряджається печаткою (старший чиновник), у кожному ямэне, призначався визначений термін, навряд чи починав розуміти б у діловодстві, як він перекладали інше місце, а канцеляристи, зазвичай, служили все життя у одному місці ми. У результаті правити державою і народом стали фактично канцеляристи, а не чиновники. 1920;го року Хуньу (1387г.) Чжу Юаньчжан встановив «Правила усунення труднощів у казенних паперах» і розіслав їх за ямэням із єдиною метою спрощення форми документів, щоб були зрозумілі й зрозумілі і щоб делопроизводители не робили злоупотреблений".
У 1982 р. Всекитайским зборами народних представників (ВЗНП) була проголошена нова Конституція Китаю, яка зажадала від уряду створення аудиторської адміністрації. У вересні 1983 року був зареєстровано понад 3000 аудиторських організацій, у яких працювали понад 34 тис. штатних членів. Отже, конституція гарантує незалежність аудиторської адміністрації. Задля більшої успішного виконання аудиторської адміністрацією своїх можливостей стаття 91 Конституції зумовило, що «за вказівкою Прем'єра Державної ради аудиторська організація незалежно здійснює свого права консультувати у вигляді проведення аудиту відповідно до законом за умови невтручання зі боку будь-яких адміністративних органів або громадських організацій чи лиц».
Об'єктивність і Генерального аудитора захищається Конституцією. За цим законом, Генеральний аудитор може призначатися і зміщатися ВЗНП за рекомендацією прем'єра. ВЗНП є найвищим виборним керівним органом Китаю, тому це положення ефективно перешкоджає втручанню адміністративних органів уряду у аудиторську роботу Генерального аудитора. Отже, може діяти вільно, в відповідно до закону, свої обязанности.
Хоча загальні принципи обов’язків і зумовлені Конституції, багато деталей завдань проведення аудиту були розроблено. Тому уряд становило закону, де зумовило обов’язки, і права аудиторської адміністрації, і заходи, що їй потрібно починати при виявленні нарушений.
«Тимчасові правила аудиторської роботи, оголошені в 1985 р., встановили основні обов’язки аудиторської адміністрації. У результаті того, що аудиторська адміністрація знаходить, більшість державних підприємств мають дуже слабкий фінансовий і бухгалтерський контроль, в правила включена спеціальна стаття, яка зобов’язує все урядових установ, і навіть великі й середніх підприємств розвивати систему внутрішнього аудиту у тому організаціях. Наприкінці вересня 1986 р. країни існувало 21 000 внутрішніх аудиторських громадських організацій і 32 000 внутрішніх аудиторов.
Китайське уряд заохочує збільшення серед бухгалтерів числа СРА (Certified Public Accountantants — дипломованих громадських бухгалтерів). Більшість фірм СРА надають послуги спільним підприємствам, заснованим з урахуванням іноземних інвестиції. Проте, принаймні свій зріст, велика кількість фірм СРА зможе надавати послуги та інших фірмам. Деякі фірми СРА вже роблять це підприємствам, які представляють собою колективну і індивідуальну власність. Фірми СРА можуть також проектувати систему внутрішнього контролю, підготовку персоналові та ведення бухгалтерських книжок підприємствам. Їх послуги допомагають посилити контроль багатьох підприємств, не аудируемых аудиторської адміністрацією. Щоб допомогти СРА розвиватися належним чином, уряд 3 липня 1987 р. встановило нові правила із таких фірмам, що визначають необхідні умови для надання статусу «СРА». У дію будуть також введено ці нові іспити на СРА, і вперше правила дозволяють фірмам СРА надавати аудиторські послуги урядовим органам і підприємствам. У Китаї по закінченні коледжу фахівцю присвоюється ступінь бакалавра, а отримання ступеня магістра наук необхідно подолати двухгодичное навчання й протягом третього року виконувати наукове исследование.
З 1984 р. по 1986 р. аудиторська адміністрація провела багато типів аудиту в адміністративних органах і державних підприємствах. Попри неукомплектованість штату і брак підготовки, адміністрація виявила багато випадків шахрайства, помилок, розтрат і відхилень сплати податків, оцінюваних загалом приблизно 4.3 млрд. юанів. На середину 1986 року аудиторська адміністрація мала 3000 відділень і штат аудиторів в 34 000 чел.
У 1986 р., з метою попередження догляду заводських управляючих до проведення аудиту бухгалтерських книжок, було винесено нове правило: все управляючі підприємств що неспроможні піти у відставку чи свої робочі місця до проведення аудиту администрацией.
Слід зазначити, що у процесах оздоровлення економіки та стабілізацію ринку у Китаї аудиторські служби зіграли величезну роль. Тільки за 1989 р. в результаті перевірок виявили «проблемних грошей», виділені на фінансування будівництва непотрібних об'єктів, виплати незароблених премій, величезних «представницьких» витрат на 24 млрд. юанів, що становить близько 2% валового національного дохода.
За період 1990 — 1992 рр. очевидна величезного прогресу у розвитку аудиторської системи Китаю. Принаймні того, як китайська економіка стає більш яка орієнтована ринок, знадобиться більше спостереження та фінансового контролю над сектором бизнеса.
У зв’язку з що спостерігається тенденцією до більшої інтернаціоналізації світової економіки, бізнесу і торгівлі, відбувається значне зростання обсягів продажів і значення міжнародного бухгалтерського облік і звітність, почали створюватися міжнародні професійні організації бухгалтерів, а саме; міжнародні і регіональні організації, втягнуті у межах своєї компетенції у процес узгодженості дисконтних і аудиторських стандартов.
У попередній ЯПОНІЇ в 1520 р. видається розпорядження про порядок ведення дисконтних книжок. Перші які дійшли до нас пам’ятники датуються 1615 і 1634 р. Облік вівся за простою системі. Спочатку використовувала лише хронологічні, та був хронологічні і систематичні записи одночасно. Хоча деякі японці був знайомий із подвійний бухгалтерією, до 1854 р. цю систему не надавала ніякого впливу практику. Після 1854 р. «сучасний бухгалтерський облік, — так пише До. Нішікава, — був імпортовано до Японії одночасно з країн». Цими країнами були: Англія, США, Франція, Німеччина й Росія. Вплив двох перших країн було б найбільш сильным.
Вперше подвійний облік запроваджено французькими фахівцями в 1865 р. Тільки 1873 р. французів в обліку змінили японці. У великих підприємствах згодом працювали головними бухгалтерами англійці чи американцы.
Трансплантація західної моделі обліку, і аудиту, проведена після Другої світової війни, виявилося зовсім вдалої операцией.
Європейський стиль ведення подвійний бухгалтерії був цілком невідомий у Японії до середини ХІХ століття, коли це острівне держава під тиском США нарешті відмовилося від політики самоізоляції, проведеної з початку XVII століття. Вважається, що подвійна бухгалтерія уперше було представленій у Японії 1865 року у Епоху Едо. Насправді вона до початку застосовуватися після появи відповідних інструкцій Національного банку України Японії (1872 р.) і відстежуючи публікації Міністерство фінансів нормативного документа під назвою Ginko Boki Seiko (Метод бухгалтерського обліку операцій на банке).
Перші законодавчі акти у сфері обліку писалися по англійським зразкам. Однак згодом американське вплив стає преобладающим.
Перша книжка в подвійний бухгалтерії, що вийшла Японії 1873 р., була перекладним, і переклад, трактування І що найважливіше, розробку термінології виконав Юкичи Фукузава — перший японський бухгалтер в європейському цього слова — батько японської бухгалтерії. Вже до кінця століття японському мові було опубліковано більш 90 бухгалтерських книжок на здебільшого переведених з англійської мови. У 1886 р, виходить книжка з історії учета.
У 1878 р. було відкрито фондові біржі у Токіо й Осаці, та був як гриби після дощу почали з’являтися різноманітні акціонерні товариства. У 1890 року було прийнято Комерційний кодекс, за яким акціонерні товариства були зобов’язані представляти громадськості інформацію про наявні активи і бухгалтерський баланс. Саме цього року Японії та починається суттєвий прогрес у розвитку бухгалтерського учета.
Значну роль народженні бухгалтерської професії у Японії зіграло також податкового законодавства. Податок з доходів був у 1896 р., після чого, крім звичайних бухгалтерів, з’явилися податкові агенти, надавали компаніям професійні консультації у сфері сплати податків. Отже, ще наприкінці ХІХ століття у Японії побутували два категорії бухгалтерів — одні вели облік в компаній готували фінансову звітність, інші специализироваись на питаннях податкового обліку, і надання консультаций.
Бухгалтерський облік відповідно до положеннями Комерційного кодексу 1890 року у обов’язковому порядку піддавався аудиторської перевірці зі боку штатних аудиторів. Роль штатного аудитора, як вказують Т. Кук і М. Кикуйя, була подібна ролі внутрішнього аудитора, у країнах і південь від нього не було вимагалося наявність сертифіката професійного бухгалтера. Фактично, цих людей називалися аудиторами номінально і контрольні функції мало выполняли.
Приміром, в 1909 року було виявлено факти шахрайства у компанії Dai Nihon Seito Co. (згодом цей прецедент став відомий як «справа Nitto Inc.»). Шахрайство супроводжувалося маскуванням незаконних операцій в обліку і виплатою про «дивідендів», якими ефективно «заплющували очі на» членам наглядового ради. Через війну несподіване падіння ціни акцій призвело до банкрутства компанії. Після цього випадку сер Клод Максвелл Мак Дональд, тоді британський посол у Японії, рішуче зазначив необхідність аудиторов.
Отже було покладено початок формуванню японського аудиту по прикладу Великобританії, система обліку, і аудиту у якій вважалася на початку сучасності найрозвиненішої і прогрессивной.
Міністерство сільського господарства і торгівлі Японії, яке на той час мало найбільші повноваження на цьому питанні, негайно провело дослідження систем обліку у Великій Британії, навіть Європі. Резюме цього дослідження було опубліковано в 1909 р. під назвою «Звіт про дослідження систем [підготовки] дипломованих громадських бухгалтерів». Слід зазначити, що з японських бухгалтерів тим часом почалося активне спрямування користь прийняття закону про зареєстрованих бухгалтерів. Перший проект такого закону підготовлений в 1914 р., але його відхилений через невирішених спірних моментів. Усього проекти цього закону виносилися на обговорення вісім разів і тільки через 13 років (1927 р.) Закон про зареєстрованих бухгалтерів був нарешті принят.
Причина, через котру ранні проекти цього закону було відкинуто, у тому, що у Японії початку сучасності не було атмосфери, яка сприяла прийняттю аудиторів суспільством. Багато хто сумнівався в необхідності такого законодавства. Навіть прийнятий у 1927 р. Закон про зареєстрованих бухгалтерів був дуже далекий до досконалості й мав безліч відмінностей від британської системи обліку, що з початку визначено за взірець. До нього був включено жодного становища, що захищає бухгалтерів. Будь-який, хто вивчав бухгалтерію в університеті (коледжі) чи мав по крайнього заходу рік практичний досвід, міг зареєструватися як професійного бухгалтера.
Починаючи ніяк не, японці невдовзі досягли величезних успіхів. Вже 1912 р. З. У. Мыльников писав: «Сучасна організація торгово-промислових установ Японії налічує за собою трохи більше 20 років. У цей час більшість великих підприємств влаштована за останнім словом бухгалтерської техніки і з них зі своєї організації можуть змагатися з найкращими європейськими і з американськими фирмами».
Функція бухгалтерського обліку відповідно до Иошиаки Джиннаи — контроль, при цьому контроль не юридичний, пов’язані з відповідальністю осіб, зайнятих в господарському процесі, а економічний, дозволяє зможе ефективно управляти запасами і потоками коштів. Контроль — найважливіша функція бухгалтерського обліку, має дві галузі, перша пов’язані з відбитком контролю за рухом власності, друга — ресурсів немає і економічних процесів. Причому у обох випадках традиційна трактування описання контролю виходить із діяльності окремих осіб, зайнятих у господарському процессе.
Наприкінці 20-х — в 30-х роках ХІХ століття побільшало податкових агентів, бажаючих легалізувати своєї діяльності за прикладом бухгалтерів. Необхідні передумови при цьому склалися в час 2-ї Першої світової, коли податки істотно зросли. Задля більшої успішного проведення політики національного уряду Японії, що з податковими реформами, в 1942 р. було прийнято закон про податкових агентов.
Після поразки Японії у 2-ї світової війни всі наступні реформи проводилися лише як частина окупаційної політики, проведеної Головним штабом Союзницький окупаційних сил (GHQ). Однією із визначальних напрямів цієї політики була економічна реформа, що з розпуском дзайбацу — японських фінансових об'єднань. Командування окупаційних сил прагнуло забезпечити демократизацію ринку цінних паперів й необхідні умови (зокрема. і юридичні) для залучення у японську економіку іноземного капитала.
У 1948 р. було прийнято закон про цінні папери фондовий ринок, який за захистом інтересів інвесторів передбачав обов’язкове розкриття необхідної інформацією фінансової звітності й підтвердження її незалежними аудиторами. Цей Закон майже зовсім копіював американське законодавство, саме Закон про цінних паперів 1933 року й Закон про фондову біржу, прийнятий у США в 1934 году.
Проблеми у зв’язку з створенням системи аудиту, оскільки професійних аудиторів у Японії немає, а зареєстрованих бухгалтерів командування окупаційних сил вважало непідготовленими до роботи на умовах нового законодавства. Відтак у 1948 року було прийнято закон про дипломованих громадських бухгалтерів (CPA).
Новий Закон передбачав проведення спеціального іспиту для зареєстрованих бухгалтерів, які мали принаймні 3 роки практичний досвід. Колишня раніше система обліку скасували. Якщо раніше багато бухгалтера на гадку не пробували проводити аудиторські процедури, нині, зусиллями командування окупаційних сил, вони мають були навчитися цьому, і навіть освоїти усталені Заході принципи бухгалтерського учета.
Економічні реформи, проведених під егідою командування окупаційних сил, торкнулися також японської податкової системи. У 1949 р. в Японію прибула група експертів на чолі з професор Колумбійського університету Карлом З. Шоупом, яка б розробити рекомендації з реформування податкової системи. Запропонована групою Шоупа система прогресивного оподаткування, зосереджена на прямих податках, чи діє у Японії зараз. З іншого боку, рекомендацій Шоупа було зазначено на низьку кваліфікацію податкових агентів, через які в повоєнної податкова адміністрація часто виникали непорозуміння. Через війну проведеного наради стару систему, що з діяльністю податкових агентів, скасували, а 1951 р. було прийнято закон про дипломованих громадських податкових бухгалтерів, діючий по сьогоднішній день.
Отже, пройшовши досить важкий шлях, виникли дві професійні категорії японських бухгалтерів. Перша їх — дипломовані громадські бухгалтери — виконує власне бухгалтерські і аудиторські функції, а друга, що об'єднує податкових бухгалтерів, спеціалізується на питаннях податкового обліку. Обидві професійні групи встановили досить складні вимоги до экзаменующимся звання дипломованого бухгалтера і дистриб’юторів створили свої организации.
Ми згадували раніше, що системи публічного розкриття фінансової інформації та незалежного аудиту в недержавному реальному секторі економіки Японії до закінчення 2-ї Першої світової фактично не існували. Фактично всю економіка Японії контролювалася дзайбацу і саме його розпаду утворився вакуум, які було якось заповнити. У післявоєнної Японії компанії стали об'єднуватися кілька інших засадах, ніж це відбувалося до цього часу Сполучених Штатів або Великобританії. Після розпуску дзайбацу вигіднішим шляхом отримання необхідних коштів на більшості компаній було непряме банківське фінансування, а чи не пряме фінансування з допомогою ринку. Відповідно, консолідована система обліку, характерна західних компаній (корпорацій) в післявоєнної Японії була створена багато компаній продовжували вести справи відносини із своїми численними відділеннями як колись. Облік таких операцій ряснів сокрытиями доходів, маніпулюванням прибутками і випадками мошенничества.
Тоді деякі дипломовані японські бухгалтера мали хоч певний досвід проведення аудиту. Спричинено це було розглянуто нами раніше. Здійснення аудиту, природно було небагато через брак кваліфікованих кадрів. Аудиторської перевірці піддавалися лише ті корпорації, які були на фондову біржу і тому підпадали під дію положень закону про цінні папери фондовий ринок 1948 року. У ті самі час кілька великих корпорацій не піддавався незалежному аудиту, а майже всі середні й невеличкі компанії було охоплено лише перевірками внутрішніх аудиторів, що працюють у відповідність до Комерційним кодексом. Багато внутрішні аудитори все життя працювали однією компанію, мали недостатні знання з бухгалтерського обліку, і методології контролю та відчували недолік незалежності у тому, щоб бути объективными.
Отже, внаслідок нереформованої системи аудиту корпоративний контроль у Японії до другої половини 40-х ХХ століття був досить слабким і неефективним. З огляду на дуже ненадійного бухгалтерського обліку такий контроль ставив під велике питання швидке поява настільки потрібних Японії іноземних інвестицій. Нарешті, у перших повоєнні роки аудиторські фірми у Японії повністю відсутні, а рідкісні аудиторські перевірки проводилися окремими дипломованими бухгалтерами.
Траплялися, щоправда, ситуації, коли аудит проводився узгоджено кількома объединившимися аудиторами, але багато компаній укладали угоди про співробітництво з індивідуальними экспертами-бухгалтерами, мають сертифікат CPA. Звісно, один аудитор фізично було виконати всю попрацювали, якби йшлося про велику корпорацію, але він був зацікавлений у дуже високою оплаті, яку така корпорація пропонувала і що її треба було ділити із колегами. Отже, створювалися умови для втрати незалежності, оскільки аудиторы-одиночки дуже дорожили своїми корпоративними клієнтами, і у разі хотів їх втрачати. З іншого боку, незалежність було досить проблематичним питанням для японських аудиторів через проблеми культурного і ментального характеру, потім вказує у своїй статті Дж.Л. Мак Киннон.
Минуло досить багато часу доти, як у Японії запровадили повномасштабний аудит. Це було лише у 1957 року, а доти (1951; 57 рр.) японські аудитори в експериментальному порядку набивали собі гулі, намагаючись шляхом спроб і помилок як слід опанувати профессией.
Після запровадження обов’язкового аудиту, які пройшли без особливих непорозумінь (позитивно позначився шестирічний експериментальний період), здавалося, що аудит міцно утвердився на японської землі, але вони бытовавшие багато років значиться шахрайські схеми отримання прихованих дивідендів і були викоренено. Турбота навколо численним фактам приховання реальної інформації компаніями тимчасово ослабла, чому сприяла швидкий економічного зростання Японії, що тривав на початок 1960;х років ХХ века.
У 1963 року у японської економіці почався криза, який привів до банкрутства багатьох компаній, особливо у 1964;1965 роках. Саме тоді розкрилися випадки незаконних діянь керівництва компаній, пов’язані з маскуванням реальному прибутку і веденням подвійного обліку. Незалежні аудитори, чимало з яких діяли індивідуально, виявили себе у період кризи ні з кращого боку. Тому проведення аудиту компаній у одиночній тюремній камері було заборонено і з 1967 року почали створювати перші фірми, що об'єднають CPA.
Був реорганізовано JICPA, яка об'єднала переважна більшість практикуючих аудиторів. З іншого боку, остільки внутрішній аудит теж виявив не дуже добре, було вжито заходів у зміцненні системи внутрішнього аудиту в японських корпораціях. На жаль, попри вжиті заходи, японські аудитори зіштовхнулися з новими проблемами.
По-перше, JICPA набув статусу так званої спеціальної корпорації, що у значною мірою було реакцією на гучні скандали навколо збанкрутілих компаній (особливо показовим було банкрутство Sanyo Special Steel Co., яке міцно увійшло історію як одне з скандальних історія Японії). Для аудиторів, несумлінно виконують своєї роботи, ввели адміністративні санкції до анулювання регистрации.
Уряд, проте, не зупинилося цих санкції. Міністерство фінансів, яке особливо вірило у спроможності JICPA до самоочистке і оновленню, одержало реальні важелі впливу на організацію. Запровадження для JICPA статусу спеціальної корпорації передбачало встановлення жорсткого урядового контролю, обумовленого специфікою цього організаційної структури (у Японії спеціальні корпорації створюються уряд із певної стратегічною метою і жорстко контролюються им).
По-друге, реформування системи бухгалтерського обліку просувалося надто повільно. Лише 1974 року аудит, проведений CPAs, передбачено Комерційним кодексом у відповідь все частіші потреби у створенні надійного внутрішнього контролю у корпораціях. Реформування системи обліку та аудиту проходило за дверима і практикуючі фахівці мали значно менше впливу процес, ніж урядові чиновники.
По-третє, з кожним роком відкривали дедалі нові випадки шахрайства в обліку корпорацій, причому бухгалтери і аудитори, відповідальні це, відмахувалися порівняно легко — зазвичай, незаконні операції просто скасовувалися. Менеджери, які мають нести за шахрайські схеми, що відобразяться в обліку, також покарання мало несли.
За таких умов на початку 1990;х років японська економіка впала в безпрецедентну депресію. У 1996 року розвалилися багато компаній, які спеціалізуються на позички під до житлового будівництва, а 1997 року така доля спіткала Каріна-Даниленка та ряд будівельних компаній. Далі, 1998 року, пішов колапс банку Hanwa і банкрутство Банку довгострокового кредитування Японії. Дивно, що у всіх таких випадках укладання аудиторів були позитивними. Звісно ж, коли корпорації одна одною падали у безодню фінансової кризи, аудитори потрапили під скажений вогонь цілком заслуженої критики. Отже, недавній випадок банкрутства Enron — найбільшої енергетичної компанії США — з глибоким розумінням був зустрінутий у Японії, яка пережила щось схоже, лише у великих масштабах, у другій половині 90-х годов.
У значною мірою ослаблення незалежного аудиторського контролю було зумовлено політикою Міністерства фінансів Японії, який практично повністю підкорило собі JICPA. Багато членів керівництва останнього — колишні відповідальні працівники Міністерства фінансів, які активно впливають на діяльність формально незалежних японських аудиторів. У результаті виявилося, що позитивні укладання для компаній, які збанкрутували, аудитори давали під значним тиском із боку Міністерства фінансів. Саме і пояснюється факт, що аудитори, дали позитивні укладання потенційним банкрутам, не понесли ніякого покарання. Інакше і могло — Міністерство фінансів Японії було готове публічно висікти саме себя.
Причини економічної кризи, який вибухнув у Японії, не вичерпуються, звісно, проблемами обліку, і аудиту, але цього чинника слід все-таки вважати однією з основних. Неадекватність системи незалежного аудиту й внутрішнього контролю у японських корпораціях рівню економічного розвитку, і навіть вимогам ринку, значно збільшила криза, який можна було б, якщо не запобігти, так хоча б смягчить.
Попри те що, що незабаром після 1999 року у Японії було прийнято деякі заходи з підвищення якості аудиту, проведеного CPAs, такі як запровадження обов’язкового постійного навчання аудиторів і перевірок роботи аудиторських фірм із боку JICPA, багато хто висловлює підозру, що ситуація буде докорінно змінена в цю справу. На жаль, вплив Міністерства фінансів Японії на аудит залишається надто великою, що шкодить незалежності аудиторів і аудиторських фірм. З іншого боку, специфіка японської корпоративної культури та менеджменту роблять досить проблематичним запровадження повноцінного внутрішнього аудиту, наприклад, у вигляді, що не він є в США.
Слід визнати, що спроби зміцнити Японії західні моделі бухгалтерського обліку, і аудиту вдалися далеко ще не повністю. Так не вдалося створити незалежні професійні організації бухгалтерів і аудиторів (крім JICPA, фактично підконтрольного Міністерству фінансів), які міг би служити гарантами прогресу і удосконалити практику обліку, і аудиту. Внутрішній аудит в японських корпораціях не прижився, що істотно знижує ефективність корпоративного контролю. Ми, що подібні невідповідності може бути, м’яко висловлюючись, дуже неприємними. Досвід Японії є наочним і поучительным.
Також світовий економічний криза прискорив формування інституту бухгалтеров-аудиторов й у Японії під егідою міністерства в промисловості й торгівлі. Сучасне стан бухгалтерського облік і звітність у цій країні склалося під впливом американської окупації Японських островів в 1945 р. та дійових заходів економічного перебудови, проведених адміністрацією генерала Дугласа Макартура. У цей час розробили правила бухгалтерського облік і звітність, засновані на форми і методи, сформованих ув американській практиці, неминучими відбилося й на організації аудиторського справи. У Японії, зокрема, Рада з питань бухгалтерським стандартам розробив деякі положення, зокрема по ревізії на підприємствах. Система підготовки аудиторів у Японії трохи складніше. Щоб самому отримати звання аудитора у Японії необхідно здати три туру экзаменов.
Метою першого туру іспитів є визначення відповідності рівня загальноосвітньої підготовки кандидатів вимогам наступного туру іспитів. До нього допускаються обличчя незалежно від статі, віку, освіти і національності, а позбавлені нього випускники коледжів і університетів. У першому турі абітурієнти складають іспити з математики, твору японському языку.
Іспити другого туру є іспитами отримання звання молодшого аудитора. Здаються письмові іспити з бухгалтерського обліку, балансоведению, обліку витрат за виробництво продукції, техніці проведення фінансових ревізій, методів управління підприємством, економіки та комерційному законодавству. Від цих іспитів звільняються лише особи, які викладали ці предмети в університеті чи коледжі щонайменше трьох років. Цей тур зазвичай проходить всього 7—9% абитуриентов.
Умовою допуску до третьої туру іспитів звання аудитора є щонайменше ніж трирічний стаж роботи як молодшого аудитора при наявності документа про закінчення річних курсів з цієї спеціальності. Навчання зазвичай ведеться після роботи тричі на тиждень по 3 години. У результаті навчання учні кілька разів складають іспити й готують самостійні роботи. Навчання платне. Протягом трьох років вони мають зарплату молодшого аудитора.
У третьому турі складаються іспити з практики і процедурам виконання ревізій, фінансовому аналізу, оподаткуванню, бухгалтерського обліку, обліку витрат з статтям собівартості. Успішно складають іспити у середньому 42,5 абітурієнтів. Іспити також платні. Заліково-екзаменаційна комісія видаляє з іспитів абітурієнтів, намагаються використати незаконні методи підготовки до відповідальності (шпаргалки, підказування та т. п.) і може позбавити права повторної здачі терміном близько трьох лет.
До речі, у Японії діяльність аудиторів суворо контролюється міністерством фінансів. Зокрема, міністр фінансів згідно із законом про аудиторську діяльність зобов’язаний розпочати розслідування протизаконних діях аудитора і при отриманні відповідної інформації від будь-якої лица.
При розслідуванні, міністр зобов’язаний почути думку всіх зацікавлених осіб, або зібрати вони письмові свідчення і у разі необхідності зробити експертизу, зажадати всю що підтверджує документацію і зробити несподівану ревізію документів фірм, із якими працював аудитор. Витрати всіх свідків і експертів оплачуються міністерством фінансів. За результатами розслідування заповнюється протокол з обгрунтуванням мотивів рішення. Будь-яка зацікавлена особа може зажадати її ознайомлення відповідну плату. Про результати розслідування як повідомляють у професійної прессе.
Як покарання Міністерство фінансів може заборонити аудитору виконання його обов’язків терміном до один рік шляхом анулювання його реєстраційного посвідчення навчання аудиторської посади. У цьому випадку після закінчення терміну заборони аудитору доведеться знову пройти трудомісткий і тривалий процес регистрации.
Історія бухгалтерського обліку, і аудиту в Японии.
|1890 |Прийнято Комерційний кодекс Японії | |1948 |Прийнято Закон про цінні папери фондовий ринок та Закон про | | |дипломованих громадських бухгалтерів (CPA) | |1949 |Опубліковані стандарти фінансового обліку для комерційних | | |підприємств. | | |Створено японський Інститут дипломованих громадських | | |бухгалтерів (JICPA) як саморегулююча асоціація | |1950 |Опублікована Інструкція про термінологію, форми й фізичні методи | | |підготовки фінансових звітів. | | |Вперше опубліковані стандарти аудиту й пов’язані із нею | | |правила | |1951 |Аудит, проведений дипломованими громадськими бухгалтерами, | | |став обов’язковим відповідно до Законом про цінні папери | | |фондовий ринок | |1966 |JICPA реорганізована у відповідність до новими положень Закону | | |про дипломованих громадських бухгалтерів, за якими | | |все CPA повинні прагнути бути членами JICPA | |1967 |Створено першу аудиторська компанія відповідно до | | |переглянуте Законом про дипломованих громадських | | |бухгалтерів | |1971 |Опубліковані стандарти бухгалтерського обліку приватних шкіл | |1973 |JICPA став однією з членів-засновників Міжнародного комітету | | |за стандартами бухгалтерського обліку (IASC) | |1974 |Аудит, проведений дипломованими громадськими бухгалтерами, | | |став обов’язковим відповідно до Комерційним кодексом Японії| |1975 |Опубліковані стандарти, пов’язані з упорядкуванням | | |консолідованої фінансової звітності | | |Став обов’язковим аудит банків та страхових компаній | |1977 |Почалося проведення незалежного аудиту проміжних і | | |консолідованих фінансових звітів | | |JICPA став однією з членів ради ніхто засновників Міжнародної | | |федерації бухгалтерів (IFAC) | |1979 |Опубліковані стандарти бухгалтерського обліку операцій на | | |іноземній валюті | |1987 |У Токіо відбувся 13-й Світовий конгрес бухгалтерів | |1988 |Істотно переглянуті вимоги до розкриття інформації про | | |сегменти діяльність у фінансових звітах. | | |Виправлені вимоги до розкриття операцій із пов’язаними | | |сторонами і уявленню інформації про ринкову вартість | | |цінних паперів, представлених на фондовий ринок | |1992 |Внесено змін до Закону про дипломованих громадських | | |бухгалтерів, пов’язані одночасно з проведенням іспитами для CPA і | | |інші проблеми | |1993 |Внесено зміни у Комерційний кодекс з розширення прав| | |акціонерів й розширенні повноважень штатних аудиторів, і навіть поліпшення | | |процедур, що з виникаючими борговими зобов’язаннями | |1995 |Змінено стандарти бухгалтерського обліку операцій на іноземної | | |валюті. | | |З'явився Закон про поліпшення та розширення сфери контролю та | | |менеджменту у установах | |1998 |Відзначено п’ятдесята річниця початку діяльності CPA в | | |Японії | |1999 |Опубліковані стандарти бухгалтерського обліку фінансових | | |інструментів. | | |Внесено зміни у Комерційний кодекс з метою створення нової | | |фондової біржі і трансфертної системи. | | |Виправлені стандарти бухгалтерського обліку операцій на | | |іноземній валюті |.
Сфера обов’язкового аудиту в Японии.
|Виды аудиту й |Об'єкти аудиту | |законодавчі| | |акти | | |Обов'язковий |компанії (kabushiki kaisha) з неоплаченими звичайними | |аудит |акціями у сумі 500 млн. єн і більше, чи на суму| |Комерційний |боргових зобов’язань 20 млн. єн і більше; | |кодекс і |взаємні страхові компанії, кредитні банки (shinyo | |пов'язані з ним|kinko), кредитні кооперативи (shinyo kumiai), трудові| |закони |банки (rodo kinko), певні відповідними | | |законами | |Закон про |комнании, внесені до список на фондову біржу; | |цінних паперів и|компании, зареєстровані Японської асоціацією | |фондовий ринок |дилерів цінних паперів; | | |компанії, запропонували для вільного звернення цінних | | |паперів у сумі 500 млн. єн і більше; | | |компанії, які нараховують по крайнього заходу, 500 акціонерів| |Інші випадки |приватні школи, отримують субсидії від держави або | |обов'язкового |місцевих органів влади; | |аудиту |профспілки; | | |звіти про субсидії, надані політичними | | |партіями відповідно до Законом про допомогу | | |політичних партій; | | |місцевих органів влади | |Необов'язковий |компанії, у яких інвестували кошти малі і | |аудит (не |середні інвестиційні і консультаційні фірми; | |предусмотренный|религиозные і некомерційні організації, | |законом) |споживчі кооперативи та молодіжні організації | | |охорони здоров’я; | | |аудит у разі злиття компаній, передачі чи | | |придбання бізнесу; | | |аудит за іншими випадках, не зазначених вище | |Міжнародний |японські компанії, котрі увійшли до біржових списках інших| |аудит |країн; | | |іноземні компанії, здійснюють операції у Японії |.
Ставиться більш високий рівень контрольно-ревізійна діяльність в східноєвропейських країнах (Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та Румунії), де у сутності відтворюється аудиторська професія. У Польщі, як та інших східно-європейських країнах, за переходу до ринкової економіки зіштовхнулися із повною відсутністю кадрів аудиторів, що відразу ж потрапити поставило перед необхідністю підготовки в них. Швидке створення аудиторської служби змушує як аудиторів тимчасово залучати людей знайомих із ревізорської банківською діяльністю та які займаються нею. Наприклад, в ПОЛЬЩІ після ухвалення «закону про перевірки й публікації фінансових звітів, і навіть про аудиторах та його самоврядуванні» передбачено на протязі 4 років допускати до виконання аудиторських обов’язків ревізорів, мають відповідну освіту і висловили бажання стати аудитором. Після закінчення чотирьох років у списках можуть тільки фахівці із вищою освітою, здали відповідних екзаменів перед Державної екзаменаційної комісією, призначеної міністром фінансів за згодою Аудиторською палатою і мають щонайменше чотирьох років практичного стажу, в т. год. щонайменше два роки під керівництвом досвідченого бухгалтера-аудитора або мають щонайменше п’ять років практичної роботи з керівних посадах, двох років практики під керівництвом бухгалтера-аудитора. З іншого боку, майбутні аудитори повинні принести присягу на сумлінне виконання своїх зобов’язань. Текст присяги говорить: «Обіцяю, що у ролі бухгалтера-аудитора виконуватиму довірені мені завдання з відповідальністю, з усією сумлінністю і неупередженість, в відповідно до вимог законом і професійними нормами, керуючись у діях професійної етикою і незалежністю. Виявлені під час перевірки факти і що обставини, що стосуються третіх осіб, зобов’язуюся зберігати в тайне».
Майбутні польські аудитори зобов’язані здавати усні і письмові іспити за такими предметів: за загальним курсу бухгалтерського обліку, за курсом урахування витрат виробництва, оцінці балансу і за фінансового стану, по організації внутрішнього контролю у інформатики, цивільному і трудовому праву, з фінансів і статистике.
Певних корективів в методологію обліку вимагає лінія на зближення побудови облік і звітність з західноєвропейськими стандартами, що у має забезпечити інтеграцію Польської економіки Загальний рынок.
З січня 1991 р. почали працювати нові принципи організації бухгалтерського обліку, засновані на положеннях 4 директиви Ради Європейських Співтовариств. Тому, із травня до жовтня 1991 р. було організовано кілька тритижневих семінарів для лекторів, які, своєю чергою, мають проводити справжні семінарські заняття з майбутніми аудиторами. З допомогою Інституту присяжних бухгалтерів Англії й Уельсу, і навіть транснаціональної аудиторської фірми «Куперс енд Лайбрэнд» були готові 120 лекторів для проведення семінарів. Наголос у підготовці робився на вміння читати і аналізувати баланс і обсяг річного звіт при аудиторської перевірці. З іншого боку, майбутні аудитори вивчають способи точного визначення фінансових підприємств, фінансового стану підприємств, і навіть облік операцій, що з зверненням цінних паперів. Значну увагу при професійної підготовці приділяється вивченню основ приватного комерційного права. У цілому нині поставлено завдання наблизити підготовку аудиторів до тих вимогам, які пред’являються у країнах Спільного рынка.
Нинішня ситуація у Польщі характеризується тим, що зменшується кількість великих і лавиноподібно збільшується кількість середніх, а також дрібніших підприємств. Тому майбутній аудитор має бути майстром попри всі руки: досконально знати бухгалтерський облік й уміти здійснювати все бухгалтерські операції, починаючи з первинного документування і закінчуючи упорядкуванням балансу і за за інші форми звітності. Оцінюючи достовірність звітності і, аналізуючи, фінансове становище підприємства, аудитор повинен порадити, крім збитки власникам (чи власнику) підприємства сплачувати податки державі, як раціонально використовувати отримані кредити і оцінку можливості їх погашения.
Істотну методичну й фінансову допомогу Польщі відбуваються у підготовці фахівців нових типів надають французькі аудитори через фонд Франція — Польща. У 1991 р. було також проведено заняття з майбутніми викладачами на організованих згодом семінарах у різних округах страны.
Досвід Польщі представляє великий інтерес. Природно, умови країн СНД багато в чому відрізняються. У Польщі ніколи остаточно не викорінювалася приватна власність і, він був живий дух підприємливості, що значно полегшило перехід країни, до ринкової економіки. Досить жваві економічні, наукові й культурні зв’язки Заходу дозволяли польським підприємцям ознайомитися з передовим закордонним досвідом у сфері організації ділової діяльності (а простіше, бізнесу, зовнішньої торгівлі, валютно-фінансових операцій). Цьому сприяла також численна польська діаспора у багатьох європейських і американських державах, представники яких часто відвідували Польщу, приносячи свої ставлення до сучасному підприємництво і вимогах, що висуваються до підприємству умовах ринкової економіки. Тому польським економістам та підприємцям багато ази ринкового господарства були вже добре знакомы.
Як у Польщі, і у ВЕНГРИИ віддавна існувала категорія эксперта-бухгалтера (але не тому сенсі, який має місце щодо призначення эксперта-бухгалтера під час проведення судово-бухгалтерської експертизи у час попереднього слідства й в суді). Техніка бухгалтерської експертизи, професійні й етичні вимоги до экспертам-бухгалтерам багато в чому збігалися з прийомами аудиторської перевірки, діловими і моральними нормами, що відповідають вимогам, що ставляться до бухгалтерам-аудиторам. Наприклад, бухгалтера-эксперты як і, як і аудитори, займалися перевіркою звітів й у першу чергу, балансів підприємств, стану бухгалтерського обліку, і готували свої висновки по результатам перевірки, даючи одночасно рекомендації для поліпшення роботи підприємства у цілому, Не тільки про його фінансової деятельности.
Велика роботу з підготовки аудиторських кадрів проводиться створеним 1987 р. Угорським суспільством бухгалтеров-аудиторов, коли країна стала переходити до ринкової економіки. Проблема нестачі (скоріш, повного відсутності кваліфікованих аудиторів) була дуже суворої для неї. Проте, від початку прийнято якомога енергійніші міри і організовано централізоване. управління процесом підготовки кадрів. Зокрема, аудиторський колектив Угорського суспільства бухгалтеров-аудиторов підготував вказівки, які мають послужити підвищенню кваліфікації професійних аудиторів. У вказівки, службовців доповненням до закону про бухгалтерському обліку, містяться необхідні дані про завданнях аудитора, його прийомах і методах, про порядок укладання договірних відносин аудиторів з клієнтами, про дотриманні конфіденційності тощо. буд. 6 час комісія Товариства перейнята виробленням кваліфікованих вимог, і умов допуску майбутніх здобувачів звання бухгалтера-аудитора до кваліфікаційним іспитів. .Одночасно намічаються заходи для перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, котрі вже звання бухгалтеров-аудиторов. Організовано вивчення за західними зразками і ознайомлення з засадами аудиту, відповідно до 4- і і 8-ї директивам Ради Європейських Співтовариств. Відповідні заняття проводились Економічній університеті, і Финансово-учетном інституті разом з тим, щоб студенти спромоглися вчасно підготуватися зі своєю майбутньої практичної деятельности.
Угорським аудиторам допомагають західні аудиторські фірми. Наприклад, одне з цих фірм провела заняття з членами Угорського суспільства бухгалтеров-аудиторов, у своїй викладалися принципи аудиторської роботи, а також наводилися практичні приклади. Слід зазначити, що цим занять справила підтримку уряд землі Північний Рейн-Вестфалія ФРГ.
Налагоджується співробітництво угорських аудиторів з колегами зі інститутів аудиторів Англії, Уельсу та Північної Ирландии.
Проте перебудова господарського механізму східно-європейських країнах, що з їх переходом на ринкову економіку й «поверненням в Європу», зажадала докорінної зміни характеру контрольно-ревізійної праці та формування такий категорії фахівців, як незалежні бухгалтеры-аудиторы. У 1988 р. в ЧЕХІЇ і СЛОВАЧЧИНІ було ухвалено Закон про підприємствах, із іноземним участю, у зв’язку з ніж заснована посаду бухгалтера-аудитора. Усі підприємства з іноземним участю повинні представляти на перевірку і запровадження свої річні звіти по крайнього заходу двом незалежним бухгалтерам-аудиторам, які щоб одержати на звання повинен мати вищу економічну чи юридичну освіту, щонайменше десятиріччя стажу практичної роботи у господарських організаціях, і навіть не молодший 35 років (судячи з останніх повідомленням, припустимий вік буде знижений до 30 років), а у тому, що бухгалтер-аудитор повинен мати і відповідними моральні якості. Здобувачі звання бухгалтера-аудитора повинні витримати випробування перед комісією, затвердженої федеральним міністерством фінансів, показавши знання і вміння застосовувати їх у практике.
Щоправда, у Чехії та Словаччини законодавство допускає проведення аудиторської перевірки підприємств із іноземним участю іноземними аудиторами, але й виникають проблеми різниці між чеським і словацьким урахуванням психології та тими формами і методами, що у міжнародній практиці. Проте, ряд транснаціональних фірм вже заснував свої представництва у Чехії та Словаччини, насамперед, в Празі й у Братиславе.
Інститут дипломованих бухгалтеров-аудиторов створений Австралії, і його членами може бути як австралійці, а й громадяни азіатських держав, наприклад, Малайзії, Сінгапуру і Гонконгу. Представникам цих країн в Австралії виявляється сприяння з їхньої навчання аудиторської професії, прийому кваліфікаційних іспитів присудженню відповідних званий.
Суспільство бухгалтерів Нової Зеландії включає до свого складу і дипломованих (присяжних) бухгалтеров-аудиторов (до 96% чисельності всього суспільства). Проте задля отримання звання бухгалтера-аудитора потрібно мати відповідну освіту і необхідний стаж практичної роботи. До отримання такого звання фахівець то, можливо членом суспільства бухгалтерів, однак лише як стажиста, з так званого «тимчасового члена», не яка має право голоса.
Сьогодні в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту з своєї правової та організаційної інфраструктурою. Як кажуть, країни, котрі вступають на шлях розвитку ринкової економіки, відчувають одні й самі труднощі: брак кваліфікованих аудиторів, і навіть часу (і коштів) з їхньої підготовку. Водночас використовують різні шляхи до подолання цих труднощів, в т. год. спираючись на досвід зарубіжних аудиторських организаций.
Не заперечуючи корисності вивчення закордонного аудиторського досвіду, ми вважаємо, що і повністю вона може бути застосований в умовах. Необхідно узагальнити і уважно вивчити той досвід, які вже накопичений у нашій країні. Це дозволить уточнити навчальні програми розвитку й підготувати необхідні методичні посібники та навчальну літературу, використовуючи ті лекційні курси, у яких читають у різних навчальних закладах. І тому знадобиться об'єднати зусилля наукових закладів та практичних працівників, котрі займаються становленням аудиту в стране.
1.5 Міжнародні аудиторські організації, їх роль стандартизації отрасли.
I. Комітет із міжнародним бухгалтерським стандартам створено для розробки стандартів, які можна було б поширити всі країни світу. (IACS).
IACS заснований 1973 р. провідними професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, ФРН, Японії, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та. Нині до нього входять представники 100 бухгалтерських організації з 75 країн. На відміну від низки відділу міжнародних організацій, про які йтиметься нижче, IACS об'єднує представників лише неурядових професійних организаций.
Роботою IACS керує рада, що з представників 13 країн, включно з країнами, котрі заснували комітет. У розробці міжнародних стандартів можуть брати участь широкі прошарки професійних бухгалтеров.
Не всі розбіжності у обліку і звітності пояснюються особливостями соціально-економічної середовища тій чи іншій країни. Фактично, діяльність IACS зводиться до виділення й за можливості виключенню тих національних особливостей бухгалтерського обліку, які можна пояснити впливом оточуючих соціально-економічних чинників. Міжнародні облікові стандарти у принципі призначені для будь-яких компаній, а насамперед вони може бути поширені діяльність мультинаціональних корпорацій (МНК). На цей час IACS видав близько тридцяти міжнародних дисконтних стандартов.
Стандарти IACS мають рекомендаційний характер, тому МНК самостійно вирішують орієнтуватися на них для підготовки своєї звітності. Проте підтримка діяльності IACS і визнання його стандарту розширюються. Зміцнюється думка, що комітет стає дедалі впливової силою і розробити прийнятних дисконтних принципів «світового класса».
II. Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ) створена 1977 року для розвитку і зміцненню престижу бухгалтерської професії. Цілі цієї організації у значною мірою збігаються з цілями IFAS, проте пріоритет віддається власне бухгалтерської професії. Членами IFAS є представники професійних дисконтних організації з більш як 75 стран.
Чинний у складі федерації Комітет із узагальнення практики аудирования видає спеціальні керівництва, у яких узагальнюється і аналізується практика аудирования за кордоном мира.
Робота Комітету з професійну підготовку спрямовано уніфікацію кваліфікаційних і навчальних критеріїв для підготовки професійних бухгалтерів. Комітет із етики займається узагальненням національних кодексів професійної етики й виробленням єдиного стандарта.
III. Організація Об'єднаних Націй (ООН) також виявляє певний інтерес до проблем обліку, і отчетности.
Членами ООН є майже всі держави, зокрема й дуже звані країни третього світу. Уряди останніх дуже стривожені можливістю їх експлуатації із боку індустріально розвинутих країн, і МНК. У зв’язку з цим одній з завдань, завдань, які експертами ООН, є вироблення рекомендацій щодо наповнення звітів МНК такий інформацією, яка б урядам слаборозвинених країн отримувати повніше уявлення про діяльність цих корпорацій з їхньої территориях.
Проблемами стандартизації обліку в ООН займається Міжурядова робочу групу експертів по міжнародних стандартів облік і звітність, створена в 1979 г. Щороку проходить сесія де, розглядаються проблеми обліку за умов інфляції, соціальній та спільних підприємствах, свій відбиток у звітах впливу соціально-економічних чинників, створення бухгалтерського термінологічного словника. Ця робочу групу експертів ООН активно працює та країнах СНГ.
IV. Організація Економічного Співробітництва та розвитку об'єднує уряду 24 країн, включно з більшістю індустріально розвинених держав: Австралію, Австрію, Бельгію, Великобританію, Голландію, Грецію, Данію, Ірландію, Ісландію, Іспанію, Італію, Канаду, Люксембург, Нову Зеландію, Норвегію, Португалію, США, Туреччину, Фінляндію, Францію, ФРН, Швейцарію; Швецію і Японію. Мета програми — сприяти економічному розвитку країн — членів організації шляхом надання консультаційної допомоги по широким спектром проблем (наприклад, на проблеми упорядкування валютних курсів), за змістом фінансового звіту, щодо зближення національних методик обліку, і отчетности.
V. Європейське економічне співтовариство відоме ж під назвою Загальний ринок, створене 1957 р. Рада європейського співтовариства видав ряд директив, зокрема четверту, сьому і восьму, які визначають як склад парламенту й будова звітності капіталістичних компаній, і порядок аудиторських перевірок, причому у директивах передбачаються жорсткі відповідність кваліфікаційним вимогам, які пред’являються бухгалтерам-аудиторам.
Для заохочення фінансової складової діяльності і активізації зусиль з нагромадженню капіталу експерти ЄЕС займаються рішенням проблеми узгодженості обліку у межах співтовариства, що є частиною більш широкої програми уніфікації загальних принципів економічної діяльності. У межах програми ЄЕС опублікувало ряд директив, що становлять в певному сенсі звід законів співтовариства, які країни-учасниці повинні інтегрувати в системи своїх національних законов. Усилия ЄЕС у тому напрямі унікальні, бо їх реалізація може кардинально змінити умови життя покупців, безліч функціонування бізнесу у Европе.
VI. Асоціація бухгалтерів країн Америки об'єднує бухгалтерські організації 21 країни Американського континенту. Сфера інтересів асоціації переважно обмежується проблемами обліку в південноамериканських країнах. Кожні 2—3 року за результатами конференцій учасників публікуються науковометодичні материалы.
VII. Федерація бухгалтерів Асоціації держав, Південно-Східної Азії вже об'єднує бухгалтерські організації п’яти країн — членів блоку: Індонезії, Малайзії, Філіппін, Сінгапуру і Таїланду. Крім рішення основної мети — підвищення статусу бухгалтерської професії — федерація розглядає питання узгодження національних методик учёта.
VIII. Конфедерація бухгалтерів Азіатського і Тихоокеанського регіонів об'єднує представників більш 20 країн. Її поточна мета — координація розвитку облікової професії у регіоні. У найближчому майбутньому конфедерація планує зайнятися проблемою гармонізації учета.
IX. Федерація європейських бухгалтерів головна професійної організацією у Європі. Її було створено в 1986 р. в результаті об'єднання двох професійних асоціацій, одній із яких представляла інтереси країн Спільного ринку, а друга — інтересів інших країн Європи. Федерація зберегла і розвинула європейські традиції проведення науково-дослідної роботи, організації конференцій і семінарів, випуску друкованої продукції з проблемам обліку. Факт, що у процес гармонізації обліку включилися професійні організації, свідчить серйозність зазначеної проблеми. Питання, потрібна уніфікація обліку, не здається риторичним. Відмінність принципах бухгалтерського обліку призводять до того, що фінансові звіти компаній істотно відрізняється як формою, а й у змісту. Непорівнюваність звітних даних не сприяє прийняттю оптимальних управлінські рішення інвесторами і кредиторами. Аналогічно, якщо національні відмінності процесу перевірки фінансової звітності значні, то надійність і достовірність представленої у ній інформації неможливо знайти однакові переважають у всіх странах.
Проте, деякі бухгалтери оспорюють доцільність гармонізації обліку. Своєї позиції вони аргументують тим, що штучна уніфікація дисконтних методик при різному соціально-економічної середовищі можуть призвести до їх зниження його роль процесі управління. З іншого боку, інвестори та кредитори можуть зажадати від корпорації додаткову інформацію, якщо якісь аспекти обліку чи звітності їм незнайомі чи незрозумілі. І корпорація зобов’язана надати цю інформацію, якщо не хоче понести убытки.
Економічні умови за кордоном мають багато спільного і одночасно різного. Тільки рамках того загального, що об'єднує національні економіки, зусилля щодо гармонізації обліку можуть успішними бути. Це справедливе й для регіонального, й у міжнародного рівня. Гармонізація може бути нав’язана згори, ініціатива повинна бути знизу. Праця у цьому напрямі триватиме. Колективна мудрість бухгалтерів різних націй у вирішенні питань розвитку бухгалтерського обліку може дати кращі результати, ніж їх індивідуальне творчество.
X. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБУ) (International Accounting Standards) розробляються та публікуються Комітетом по міжнародних стандартів обліку (International Accounting Standards Committee). Вони мають рекомендаційний характері і стосуються окремих питань обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат і різних господарських операцій. Зазвичай, рекомендована ними практика урахування тих чи інших господарських подій відрізняється многовариантностью. Це є характерною рисою стандартів обліку багатьох країн, зокрема, США. Слід зазначити, що міжнародні стандарти у цілому перебувають під сильним впливом американської дисконтної системи, наявністю великої кількості американських фірм (представництв, іноземних компаній, транснаціональних корпорацій, мають головний офіс США) російському ринку. З іншого боку, американська система обліку була практично «експортована» з Росією, оскільки американці стали першими активно брати участь у різних програмах підготовки й перепідготовки (студентів, викладачів, практиків), забезпеченні вузів підручниками, фінансуванні перекладів цих підручників російською мовою. Здебільшого, все перекладні видання, що стосуються питань обліку, і аудиту — це американські учебники.
Під міжнародним урахуванням розуміють якийсь єдиний звід законодавчих актів, регулюючих ведення обліку, і складання звітності у країнах. Проте, такого переліку документів немає, і, власне західний обліку, ми тільки розуміємо облікові стандарти, які від російських. Існує специфіка стандартів кожної країни, і навіть відмінність облікової трактування одним і тієї ж подій господарському житті. Але, попри це, можна виділити ряд загальних принципів (вимог, допущень, концепцій), що у основі ведення обліку, і складання звітності, наприклад, принцип нарахувань, принцип триваючої діяльності, вимоги суттєвості й надійності інформації т, п. Ці принципи, згруповані тим чи іншим чином, прийнято в усіх країнах, зокрема тепер разом і в Кыргызской Республіці; і навіть вони закріплені як концептуальні засади складання звітності у міжнародних стандартах.
Розробкою стандартів США займається кілька професійних організацій бухгалтерів, найвпливовішими у тому числі являются;
— Американський інститут дипломованих громадських бухгалтеров.
(American Institute of Certified Public Accountants) —AICPA.
— Комітет із стандартам фінансового обліку (Financial Accounting.
Standards Board) — FASB;
— Комітет із стандартам обліку для державні органи (Government.
Accounting Standards Board) — GASB;
— Комісія зі цінних паперів і бірж (Securities and Exchange.
Commission) — SEC;
— Американська бухгалтерська асоціація American Accounting.
Association) — AAA.
Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів (АIСРА).
Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів — це національна професійна організація практикующая дипломованих громадських бухгалтерів (Certified Public Accountants), яка зіграла великій ролі з розробки американських стандартів учета.
Після кризи і депресії 1930;х стало очевидним необхідність створення загальноприйнятих бухгалтерських принципів, яка б користувачеві мати реальну інформацію про діяльність компанії. З цього метою 1938 р. А1СРА створив спеціальний орган — Комітет із бухгалтерським процедурам (Committee on Accounting Procedure — САР). Він складалася з практикуючих дипломованих громадських бухгалтерів, і основним своїм завданням ставив зменшення різночитань і невідповідностей у бухгалтерській документации.
Проте узкопроблемный підхід і рекомендаційний характер бюлетенів не дозволили Комітету з бухгалтерським процедурам розробити систему бухгалтерських принципів, і стандартів. Через війну, в 1959 р, він був розформовано, а замість нього було створено Комітет із бухгалтерським принципам (Accounting Principles Board — АРВ). Його завданнями були створення концептуальних засад бухгалтерського обліку, «письмове оформлення» бухгалтерських принципів, визначення необхідних і доречних практичних методів обліку на вирішення певних бухгалтерських проблем. У його склад (близько 20 людина) входили представники професійних бухгалтерів, вчені, бізнесмени. Цей комітет мав вулицю значно більше повноважень і відповідальності, ніж його. Офіційні рішення АРВ виготовлялися формі Думок, Положень і Дисконтних интерпретаций.
З 1959 по 1973 р. АРВ було випущена 31 Думка. Думки АРВ придбали предписательный характер, хоч і давали багатоваріантний набір методів обліку господарських операцій. Проте з кінця 60-х рр. процес розробки бухгалтерських стандартів АРВ став піддаватися різкій критиці. Критикувалося недостатнє участь інших у цьому процесі, якість Думок АРВ, її нездатність розробити концептуальні засади обліку, мала продуктивность.
У результаті, в 1973 р, АIСРА скасував АРВ і сформував новий незалежний орган, що займається розробкою стандартів обліку, і по цей день — Комітет із стандартам фінансового обліку (Financial Accounting Standards Board— FASB). Цей комітет випускає ці рішення, регулюючих ведення обліку США. Вперше їм введено слово «стандарти» до назви цих документов.
Слід підкреслити, що з характерних рис системи регулювання обліку США є «наступність поколінь». Ті Бюлетені САР, Думки АРВ та інші випущені документи, які були замінені чи виправлені наступними рішеннями FASB, діють досі і становлять не перший і основний рівень «системи СААР».
Попри те що, що офіційні повноваження у розробці стандартів обліку було передано FASB, АIСРА досі грає помітну роль процесі стандартизації. У 1974 г. у складі підрозділ з стандартам обліку був створено Виконавчий комітет із бухгалтерським стандартам з єдиною метою уявлення АIСРА у сфері фінансового обліку, і отчетности.
Цю пропозицію прийнято АIСРА, і основний функцією Виконавчої комітету стала розробка рекомендацій по специфічним проблемам різних галузей економіки, шляхом випуску Доповідей про проблеми. Ці документи ідентифікують, пропонують альтернативи і представляють рекомендації по поточним питанням фінансової звітності у різних галузях. Така процедура забезпечує FASB своєчасної інформацією щодо виникаючих дисконтних проблемах і сигналізує про необхідність розроблення стандартів. З іншого боку, Виконавчий комітет із бухгалтерським стандартам АIСРА випускає Практичні бюлетені, які мають думка АIСРА про тому, як мають відбиватися в обліку і звітності ті чи інші господарські операції. АIСРА також публікує Галузеві посібники з обліку і аудиту, які становлять специфічні керівництва окремих деяких галузей і сфер економіки (наприклад, облік в казино, облік в університетах тощо. д.).
Крім власне дисконтних проблем, АIСРА займається й скрутами аудиту. У його складу входять Комітет із аудиторським стандартам який є основним розробником аудиторських стандартів, регулюючих практику аудиту, професійну етику тощо. АIСРА розробляє програми кваліфікаційних іспитів привласнює ступінь дипломованого громадського бухгалтера (СРА).
Отже, в Американському інституті дипломованих бухгалтеріваудиторів American Institute of Certified Public Accountants — AICPA налічується близько 000 бухгалтерів, мають дипломи СРА. Дипломовані бухгалтера займаються різними видами діяльності: виконання розрахунків з податках, консультації з питанням оподаткування, аудирування фінансової звітності. А1СРА публікує стандарти, яким зобов’язані дотримуватися аудитори у процесі аудиторської перевірки. Директиви по аудиторським стандартам (Statements on Auditing Standards) розкривають різні аспекти аудиторської роботи: планування і виконання аудирования, підготовка аудиторського звіту, застосування вибіркових обстежень у процесі аудирования, поведінка аудитора у разі розтину неточностей і недостовірних відомостей у звітності та інших. AICPA також є неурядової организацией.
XI. Комітет із стандартам фінансового обліку (Financial Accounting Standards Board —FASB).
Як зазначалося, після скасування АРВ в 1973 р. було створено нова структура, що займається розробкою стандартів фінансового обліку, основну роль якої грає FASB. До складу цієї структури входить три организации:
— Фонд фінансового обліку (Financial Accounting Foundation — FAF);
— Комітет із стандартам фінансового обліку (Financial Accounting.
Standards Board — FASB);
— Консультативний раду з стандартам обліку (Financial Accounting.
Standards Advisory Council — FASAC.
Фонд фінансового обліку складається з 9 членов-попечителей, призначуваних радою директорів АIСРА. Його функціями, є призначення членів.- FASB і FASAC, привлечение фінансових коштів на розробки стандартів, загальне нагляд діяльністю FASB.
Комітет із стандартам фінансового обліку (FASB) — основна діюча організація структури. У його складу входять 7 членів, що працюють у комітеті на основі, високо оплачуваних і що обираються у термін. FASB є незалежною професійної організацією (незалежної як від державні органи влади, і з інших організацій, наприклад, АIСРА; ще, члени FASB немає права працювати у якихось інших організаціях чи фірмах). Головне завдання FASB — розробка стандартів фінансового обліку, що є основою системи GAAP. FASB також здійснює різні дослідницькі програми із метою підтримки процесу розробки стандартов.
XII. І, нарешті, Консультативний раду з стандартам фінансового обліку (FASAC), що з 35 членів; проводить консультації FASB різноманітні бухгалтерським проблем і питанням, з пріоритетних напрямів розвитку; надає FASB допомогу у організації робочих груп щодо різноманітних проектів; представляє відгуки запропоновані стандарты.
Нині FASB є основним організацією, що розробляє стандарти обліку США. FASB розробляє і випускає низку документів, стандартизирующих практику учета:
— Положення про концепціях фінансового ;
— Положення про стандарти фінансового учета;
— Інтерпретації (толкования);
— Технічні бюллетени;
— Положення робочої групи з які виникають проблемам.
Існує 5 діючих Положень про концепціях фінансового обліку, випущеними FASB із 1978 по 1985 р. Вони уявляють собою концептуальні засади, є базою для власне стандартів фінансового облік і звітність, чи, інакше кажучи, принципи, які у основі фінансового учета.
Становище № 1 Цілі фінансової звітності комерційних предприятий.
Становище № 2 Якісні характеристики бухгалтерської информации.
Становище № 4 Цілі фінансової звітності некомерційних организаций.
Становище № 5 Принципи відблиски і оцінки інформацією фінансової звітності комерційних предприятий.
Становище № 6 Елементи фінансової звітності (замінило № 3).
Ці документи визначають ієрархію загальноприйнятих принципів обліку в трирівневої системе.
Положення про стандарти фінансового обліку — це основні документи, випущені FASB, які представляють власне стандарти обліку, і є основною складовою системи GAAP. Іноді між поняттями власне стандартів, і GAAP ставлять знак рівності, але це ні правильно, оскільки поняття GAAP ширше, ніж просто Положення про стандарти. Положення про стандарти фінансового обліку визначають варіанти відображення в бухгалтерський облік різних господарських засобів і операцій, передбачають рішення бухгалтерських проблем. З 1973 р. FASB випустили понад сто таких стандартов.
Оскільки стандарти обліку мають відбивати інтереси всіх учасників економічного співтовариства, у яких зацікавлених, то процедура схвалення і випуску стандартів досить складна й многошагова. Цей процес відбувається складається з 9 ступеней:
1) ідентифікується обліковий питання створення та ставлять у порядок денний FASB;
2) формується робочу групу експертів з різних галузей, що визначає проблеми освіти й альтернативи вирішення цього вопроса;
3) проводяться дослідження та здійснюється аналіз цього питання технічним персоналом FASB зовнішніми экспертами;
4) готується Меморандум до обговорення і розсилається поважним всім зацікавленим сторонам;
5) проводяться публічні слухання, зазвичай, після закінчення 60 днів після випуску Меморандума;
6) FASB аналізує і оцінює всі отримані отклики;
7) приймають рішення про випуск стандарту, коли вона позитивне, то готується й поширюється Запропонований проект, з проханням надіслати коментарі всім зацікавленим сторонам;
8) FASB аналізує що надійшли відгуки (мінімальний період їхнього збору — 30 днів) й за необхідності переглядає і виправляє проект.
9) переглянутий проект виноситься до обговорення FASB (у тому, щоб було схвалено ролі стандарту, «за» повинні проголосувати 4 члена комітету з 7.
Отже, у процесі стандартів беруть участь все зацікавлені сторони (стадії 4, 5, 7). АIСРА, SEC та інші урядові органи, бухгалтерські і аудиторські фірми, фінансові аналітики, банкіри, представники різних фірм, представники академічних кіл, юристи й т. д.
Таку процедуру затвердження повинні відбутися як Положення про стандарти фінансового обліку, і Положення про концепціях фінансового учета.
Інтерпретації є модифікації чи доповнення існуючих стандартів. Інтерпретації можуть ставитися як до Положенням про стандартах FASB, і до Думок АРВ. Вона має таку ж силу, як і стандарти, та його твердження вимагає цих ж до результатів голосування (4 з 7), але вони нічого не винні проходити всю процедуру, вищеописану. У час є близько 40 интерпретаций.
Технічні бюлетені випускаються у відповідь запити від різних організацій про застосування існуючих стандартів, як керівництво до їх використанню, за необхідності своєчасного та швидкого реагування на виникаючі облікові проблеми. Слід сказати, що технічні бюлетені випускаються в тому разі, якщо: а чи не очікується, що вони змусять у себе глобальні зміни облікової практики для великого кількості підприємств; б) вартість їхнього перебування виконання невелика; в) керівництво, рекомендований бюлетенем, не в конфлікті ні з однією із добре використовуваних принципів обліку. Наприклад, внаслідок податкової реформи компанії мали елімінувати (виключати) частина нарахованого прибуток. Виникало питання, як враховувати цю суму: як зниження витрат на виплату податку поточного періоду, як коригування попередніх періодів чи як екстраординарне подія. Випущений Технічний бюлетень з цього питання наказував використовувати перший вариант.
Положення по які виникають проблемам, випущені робоча група, охоплюють питання обліку нові й незвичайних бухгалтерських операцій, які потенційно можуть урізноманітнити практику фінансової звітності. Робоча трупа по які виникають проблемам було створено FASB в 1984 р. і складається з 17 членів — представників бухгалтерських (аудиторських) фірм, різних компаній, FASB, соціальній та її складу входить один спостерігач від SEC. Для прийняття Положення не потрібна згода 15 з 17 членів. Положення носять рекомендаційний характер, проте, SEC, наприклад, жадає від компаній серйозних обгрунтувань, якщо їх практика відрізняється від рекомендованої. EITF грає досить значної ролі у процесі стандартизації обліку. Позначаючи проблеми, вона приваблює до них увагу громадськості на, і за неможливості самостійного рішення, дає напрям до роботи FASB, будучи своєрідним «фільтром проблем».
XIII. GAAP — узвичаєні принципи обліку. Це принципи і правил, мають «істотну уповноважену підтримку», прийняті США.
Облікові принципи діляться на великі категории:
— принципи виміру (оцінки) що визначають момент відображення події у бухгалтерський облік величину, записувану в бухгалтерських регистрах;
— принципи розкриття — описують якісні характеристики інформації, які мають утримуватися у фінансовому отчетности.
Отже, GAAP— це система бухгалтерських стандартів, і процедур, що має своєї ієрархічної структурою. Цю систему об'єднує належним чином документи, розроблювані вищезгаданими організаціями з їхньої значимості. Суть цих документів було розглянуто вище. У розділі статті читачеві пропонується огляд системи, у якій существуют.
Зазвичай, виділяють 4 рівня системи GAAP. Такий поділ зумовлено тим, що, відповідно до Правилам етики незалежних громадянських дипломованих бухгалтерів (правило № 203), аудитор може дати стандартне висновок про фінансової звітності компанії лише, якщо вона складена відповідно до загальноприйнятими принципами обліку (GAAP). Відповідно, 4 рівня системи GAAP визначають обов’язковість виконання тих чи інших стандартів — документів, прийнятих уповноваженими организациями.
1 рівень. Офіційно встановлені принципи (стандарти) обліку — документи FASB і попередніх йому организаций:
— положення про стандартах фінансового обліку (FASB);
— інтерпретації (FASB);
— думки АРБ (АIСРА), не скасовані наступними рішеннями FASB;
— бюлетені бухгалтерських досліджень САР (АIСРА), не скасовані наступними рішеннями FASB.
Якщо фінансова звітність компанії не відповідає вимогам цих документів, то аудитор немає права давати стандартне висновок, за винятком незвичайних, екстраординарних випадків, коли проходження загальновизнаних стандартів спотворює сутність отчетности.
Документи першого рівня — це обов’язкові стандарти обліку. Досить часто цю частину GAAP ототожнюють з GAAP загалом, хоча, по думці автора, тут можна говорити лише про GААР у вузькому значенні чи про більшості системи GAAP.
2 рівень. Документи, прийняті уповноваженими професійними бухгалтерськими організаціями, затверджені відповідному порядку і встановлюють певні бухгалтерські принципи (стандарти) чи описують загальноприйняту існуючу практику. До них належать: Галузеві посібники з обліку і аудиту (АIСРА), Заяви про позицію (АIСРА), Технічні бюлетені (FASB, GASB).
До цих джерелам інформації аудитор повинен вдаватися, якщо бухгалтерська трактування облікового події не відбито у категорії документів 1 уровня.
3 рівень. Сформована практика і документи, що є «загальноприйнятими», оскільки є превалюючий спосіб обліку в галузі чи широко використовують у конкретної історичної ситуації. Цей рівень представлений Дисконтними інтерпретаціями (АIСРА) і дуже використовуваної практично у різних галузях хозяйства.
У другому й третьому разі аудитор може дати стандартне висновок, обґрунтувавши бухгалтерську трактування. Документи 2-го і 3-го рівня є предпочтительными GAAP, на відміну 1 уровня.
4 рівень. Бухгалтерська практика, рекомендована іншими документами і бухгалтерської літературою. До документам цього рівня ставляться Положення (АРB), Доповіді про проблеми (AICPA), Практичні бюлетені (АIСРА), Положення робочої групи з які виникають проблемам (FASB), Положення про концепціях фінансового обліку (FASB) інші документи професійних організацій корисною і регулюючих органів (наприклад, SEC), і навіть бухгалтерська література і періодика. Використання самих джерел інформації залежить від даних конкретних обставин, специфіки документа, статусу організації, яка випустила документ (очевидно, що документи FASB мають велику значимість, ніж стаття у журналі). Укладання аудитора у разі буде базуватися більшою мірою фаховому суждении.
Отже, цієї статті ми розглянули поняття і складові частини системи GAAP, організації, займаються розробкою стандартів обліку США, і навіть відмінність GAAP від міжнародних стандартів обліку, і від стандартів, і правил інших стран.
Через війну вищевикладеного, можна визначити GAAP як ієрархічну систему стандартів обліку (у сенсі), прийняту в США.
Досліджуючи функції, шляху організації, характері і значення виконуваних аудиторськими фірмами послуг у навіть інших країнах із розвиненою економікою можна дійти невтішного висновку, ідея цієї служби заслуговує найсерйознішого відносини, та її використання у умовах Кыргызской Республіки міг би дати величезний соціальний, організаційний й економічна зрушення у справі вдосконалення обліку, і управління производством.
Професійні організації внутрішніх аудиторов.
Робота зовнішніх (незалежних) аудиторів багато в чому спирається на результати своєї роботи аудиторів внутрішніх. У професійна організація внутрішніх аудиторів була створена 1941 р. й отримала назву Інституту внутрішніх аудиторів, який і прийняв девіз: прогрес через партнерство. На початку 70-х рр. інститут переніс свій центр в штат Флорида. Свою діяльність зазначений інститут будує з урахуванням: а) загальних професійних знань внутрішніх аудиторів; б) програми безперервного професійного розвитку; в) економічного кодексу; р) професійних норм; буд) програми сертификации.
Така була внутрішніх аудиторів спричинило необхідністю об'єднати їх розрізнені зусилля щодо захисту власних інтересів, і навіть по подальшого розвитку професійного майстерності, підвищення ефективності діяльності. Інститут координує і регулює діяльність внутрішніх аудиторів, забезпечує загальноосвітню діяльність й розробляє норми даної професійної практики. Він постійно розширює своїх функцій і внутрішніх аудиторов.
Інститут визнаний авторитетом у професійному світі внутрішніх аудиторів. Він налічує десятки тисяч членів, працюючих більш ніж 100 країнах. Крім відділень інституту, у США є національні інститути тієї самої профілю в Австралії, КНР, Індії, Ізраїлі, Японії, Малайзії, Нової Зеландии, Африці, Великій Британії та Північної Ирландии.
Глава 2. Необхідність аудиту в перехідний час до ринкової економіки країн СНГ.
2.1 Необхідність аудиту в перехідний пе-ріод до ринкової экономике.
Із цілковитою підставою можна сказати, що дітищем командноадміністративної системи управління була практика меморіалу, давнього господарського розрахунку, орієнтована на монопольну форму власності, централізація управління, як наслідок відсутність ринку на його початковому розумінні, сутнісно, які у певної міри служили інтересам того суспільства. Практика господарського розрахунку не охоплювала основного етапу — одержання прибутку і його стимулювання і тому забезпечувала реалізації проголошених теорією принципів господарського розрахунку. Слід визнати, що чимало його теоретичні положення було зайве заидеологизированы і схоластичны, а практичні результати впровадження форм і моделей дуже невтішні. Власне, що це не форми і моделі господарського розрахунку як, а лише алгоритми і розподілу і перерозподілу прибыли.
Ринкові відносини, перебудова господарського механізму, і його орієнтація зажадали перегляду традиційного розуміння багатьох важливих економічних категорій, а конкретних випадках наповнення їх зовсім іншим вмістом у практичної деятельности.
Процесом децентралізації системам управління господарюючими суб'єктами, перенесення центру ваги на мікрорівні, безпосередньо до процесів виробництва та обміну, пов’язані з появою альтернативних і рівноцінних форм власності і вони становлять об'єктивні умови формування елементів ринкової экономики.
У ринкових умов виникає нагальна потреба приведення в відповідність всіх елементів що формується економічної системи управління з адекватними їй методами господарювання, найважливішим із яких виступає підприємницький расчет.
Коли вимога порівняння розмірів вкладених коштів із фінансовим результатом їх вкладення перетворюється на чільне, впровадження нової економічної категорії діалектично зумовлене і практично виправдано, оскільки він загалом відбиває суть що відбуваються змін — у республіканської экономике.
Таке розуміння питання зовсім не від означає відмови від накопиченого теоретичного потенціалу практичний досвід використання такого методу, як господарський розрахунок. Сфера використання раціонального початку господарського розрахунку обмежена макроуровнем, необхідністю державного регулювання з метою забезпечення поєднання економічних інтересів суб'єктів у різних формах собственности.
Особливість аудиту як підприємницької діяльність у умовах ринкових відносин потребує суттєвого зміни його завдань та зняття функцій, що тягне у себе вивчення та впровадження його методологією й методики. З орієнтацією виробничої, посередницької та інших видів діяльності на вимога як внутрішнього, і зовнішнього ринку виникають цілком нові, не традиційні для існуючої господарської практики завдання, реалізовані у межах маркетингової діяльності суб'єктів господарювання. Слід зазначити двоїстий характер застосовуваних маркетингу методів і прийомів аудиту. Основними завданнями аудиту, як елемента ринкової економіки, є документальна перевірка, де встановлюється відповідність первинної бухгалтерської документації істинного змісту господарських операцій, існуючих законів і юридичним підзаконним нормативам. Особливої уваги вимагають себе операції, пов’язані з оподаткуванням, приховування й применшення прибутку, прострочення в погашенні заборгованості бюджету та інших. злоупотребления.
Перетворення форм власності насамперед, приватизація підприємств, мали передбачати рішення як організаційних питань, т. е. як і до кого продати магазин чи підприємства, а й економічних, вкладених у створення відповідальних б новим вимогам систем обліку, контролю, аудиту й планування. У цьому слід враховувати, що особливістю підприємницької концепцію діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта за умов несформованого ринку, а можна вважати й надалі — і це показав досвід створення кооперативів, підприємств, товариств і суспільств, із обмеженою відповідальністю — буде універсалізація видів діяльності, отже, і об'єктивність економічного управління. Це, безсумнівно, має відбитися, як у структурі маркетингових служб, і у складі функціональних завдань всієї підприємницької діяльності торгових підприємств, природно, при достатньому товарному обеспечении.
Тільки рішуче розширення виробництва та випуску товарів, наповнення прилавків продуктами харчування та інші товарами першої необхідності можуть вивести республіканську економіку на принципово новий шлях розвитку. Інакше — товарний дефіцит, а де й товарний голод, який породжує нестримну спекуляцію і «мінової беспредел».
Проведення аудиту підприємницької діяльності, з одного боку постає як засіб реалізації функцій маркетингу, де застосовується методика внутрішнього і зовнішнього аудиту. Тут функціонує господарський суб'єкт, аудит ринків, виробників сировини й споживачів, конкурентоспроможності продукції, надання послуг від попиту й збуту, формування цінової газової політики тощо. З іншого боку — як функція управління маркетингової діяльністю загалом сопоставляются видатки зміст маркетингової служби й вплив результатів її функціонування формування прибутку. Результати такого аудиту є частина аналітичних розробок, здійснюваних у межах повного аудиту всієї діяльності господарюючого субъекта.
Істотне впровадження аудиторських послуг у Кыргызской Республіці пов’язане з формуванням ринку послуг і проявом цілого ряду нетрадиційних для республіканської економіки фінансово-кредитних інститутів (инжениринговых, консалтингових, лізингових і факторинговых та інших.). Як відомо, послуги мають усіма ознаками товару, мають громадську споживчу вартість будівництва і споживаються у вигляді обміну. Отже, об'єктом аудиту можуть бути все етапи життєвого циклу сфери, і послуг, а при поданні окремих із них, наприклад — консалтингових, — основним засобом їх створення. Слід зазначити, що всі дійові аудиторські фірми і аудитори незалежно від виду категорії займаються консалтинговими послугами. Більша частина його роботи зводиться до написання бухгалтерського балансу і за фінансової отчетности.
У перше місце повинна висунутися консалтингова діяльність. У разі аудит виконуватиме функції консалтингових фірм, надаючи своїх клієнтів консультаційну допомогу у частини правильної організації бухгалтерського обліку, відповідності його міжнародним стандартам, умовам ринкової економіки. Це обмежить потреба у наступних перевірках правильності ведення бухгалтерського обліку, соблюдений вимоги єдиного плану бухгалтерських рахунків, єдиного підходи до відображенню господарських операцій цих рахунках дозволить виходити єдині формою баланс і звіт про результати фінансової складової діяльності. Аудитор, в перспективі може бути фахівцем найвищого гатунку в галузі як обліку, і у області аудиторської проверки.
Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуації підприємницької діяльності суб'єктів господарювання і його зовнішньої середовища. З погляду розвитку, аудит пройшов три стадії. У умовах найбільше значення набуває підтверджує чи системно-ориентированный аудит. Третьої стадією є аудит, базирующий на риске.
Результати що підтверджує аудиту використовуються лише на рівні окремих функціональних служб суб'єктів господарювання. Цю інформацію зовсім позбавлений відновлення всього комплексу аналітичних показників й у сенсі є суворо орієнтованої і фрагментарною. У той самий час ці інформаційні масиви може бути більш деталізованими і тому дублюючими системноорієнтованому аудиту підприємницької деятельности.
Особливість системно-ориентированного чи пізно це званого ситуаційного аудиту — його комплексність, що дозволяє за станом певну дату оцінити характер змін ринку, позитивні і негативні наслідки фінансової складової діяльності, своєчасно сформувати рекомендації й оприлюднять висновки і розробити тактики маркетингу і поточних планів господарюючих субъектов.
Системно-ориентированный аудит комерційної діяльності грунтується на комп’ютерної технології обробки оперативних інформаційних масивів. Первинні документи, дані поточного обліку, показники балансу, звіту про фінансові результати та інші звітності служать інформаційною базою, що є основним компонентом експертної системи, пристосованій до вимогам, і цілям аудиту. Режим уявлення результатів системноорієнтованого аудиту — запросной й побудований з урахуванням відповідей із заздалегідь певної аналітичної програмі, що з окремих блоків, характеризуючих стан ринків, експортно-імпортних операцій, склад покупців і конкурентів, стан внутрішньої і до зовнішньої середовища, цін, і цінової газової політики, товароруху і збуту, від попиту й сервісних послуг. Це дозволяє оперативно управляти маркетингової діяльністю підприємницьких субъектов.
Зрозумілим є одне, що проведення системно-ориентированного і що підтверджує аудиту підприємницької діяльності пред’являє підвищені вимоги, до інформаційного забезпечення, склад що його істотною мері змінюється. Ці зміни не обминуть як макро -, і микроуровня.
Взагалі, у ринкових умов можна очікувати значного зменшення надходження звітних даних із мікрорівня на макрорівень. Цьому процесу сприятиме комерційна таємниця, що вже фактично має місце ряд наявності спільних і приватних підприємств, асоціацій акціонерних товариств, кооперативів і др.
Здебільшого проведення аудиту на 80% визначається діючими системами бухгалтерського облік і звітність, і навіть податковим законодавством. Розвиток інформаційної бази аудиту на мікрорівні буде, з погляду істотно розширюватися. І надалі це зміниться рахунок збільшення частки неврахованих джерел інформації, характеризуючих стан довкілля: ринків товарів та послуг, їх конкурентоспроможності, відсоткові ставки і котування валюти, встановлюваних державними комерційними банками, ринку послуг і робочої сили й т.д. Створення комплексних автоматизованих систем підприємницької інформації — завдання дуже складна, але, як показала міжнародна практика, цілком здійснима мероприятие.
У ринкових умов функцією маркетингу є ціноутворення і визначення цінової газової політики. Крім калькуляції собівартості товарів хороших і послуг з урахуванням середньої норми, прибутку, цінову політику має визначатися з урахуванням аналізу підприємницької діяльності, й у кінцевому підсумку, визначається рівень укладання договірних цін. Особливості формування договірних цін — використання системи комерційних правок ціні, кількісне значення яких залежить від конкретних умов договору. Разом про те при остаточному узгодженні договірних цін можлива їх коригування залежно від результатів системно-ориентированного аудиту підприємницької діяльності на даний момент підписаного контракту чи договору. Істотно впливає у своїй надають фінансове ситуацію і платоспроможність суб'єктів господарювання, стан «портфеля замовлень» і інші чинники. У окремих випадках договірні ціни може бути збиткові, якщо це доцільно для суб'єктів з причин об'єктивного характера.
У перехідних умовах підприємницька діяльність набуває багатоплановий характер. Вона передбачає тісний контакт всіх підприємницьких й обслуговуючих служб суб'єктів, включаючи маркетингову. Контрактні чи договірні ціни формуються з допомогою прийомів і методів підприємницької калькуляції, що також набирає величезної ваги функцією маркетингової роботи і конфіденційності калькуляції, є прямий та зворотна інформаційна та методологічна связь.
У ринкових умов аудит підприємницької діяльності стає важливою функцією і технічного менеджменту. Уміло і цілеспрямовано організувати аналітичну роботу в господарюючих суб'єктів — отже забезпечити синтез аналітичної інформації, як розписування окремих функціональних служб і служб менеджменту. Тому невипадково організаційну структуру іноземних фірм передбачає відокремлення аналітичних служб (центральне аналітичне бюро), результати усіх практикованих видів аудиту (початкового, узгодженого, обов’язкового і ініціативного). У економічних структурах розвинених капіталістичних держав є спеціальні науководослідницькі підрозділи, розробляють методику аудиту базирующего на риске.
Ринкова економіка вимагає підготовки висококваліфікованих спеціалістів у галузі аудиту підприємницької роботи і конфіденційної калькуляції, сочетающих у собі вміння виконувати комплексні роботи учетно-аналитического, валютно-фінансової, техниковиробничого, збутового й послідовнішого характеру. Такі вимоги, і визначають сьогодні кваліфікований рівень менеджера.
Особливою завданням, аудиторської перевірки у сучасних умовах є аудит базирующего на ризик. Витратний метод, існуючий раніше, административно-командное управління, поширена практика дотированная збиткових підприємств замінюються гнучкою підприємницької системою, справді що з комерційним риском.
У разі ринкової економіки, ризик — категорія часто з конкурентної непередбачуваністю, значно об'єктивна, що доставляла масу клопоту підприємцям, провідним господарсько-фінансову діяльність за будь-якої формі власності. Подолати виникаючі проблеми з найменшим ризиком можна за двох неодмінних условиях:
1) з допомогою організації докладного аналізу витрат живої і громадського праці, регулярного обліку, контролю та аудиту собівартості в процесі виробництва та реалізації продукції (промислового й споживчого призначення). Тут першорядне роль належить виробничу краще й торгової калькуляції. Саме він повинна перетворитися на надійну лінію, яка допоможе прокласти вірний курс у морі вільної економіки. Поки діюча практика вільного ціноутворення менше всього спирається на точні калькуляційні розрахунки у промисловості, сільському господарстві торгівлі. Що Спостерігається цінове свавілля, вільна накрутка цін багато в чому народжуються крайнім ослабленням, а де й повним відсутністю контролю та аудиту з боку аудиторських служб за процесом ценообразования;
2) кардинальної перебудовою аналізу споживчого попиту умовах лібералізації цін. Вивчення споживчого попиту є слабким місцем республіканської економіки. Централізоване забезпечення фондами, складна систему управління товарними потоками, многозвенная система проходження будь-якого товару робили його шлях від виробника до споживачеві воістину «тернистым».
Міжнародний підхід, світової стандарт, мудро виражений у формулі «з рук виробника до рота споживача», часто-густо нарушался.
У процесі управління підприємницької діяльності його змістовний і хронологічний аспекти дозволяють виділити основні етапи — попередній, оперативний і заключний, цим класифікувати види аудиту підприємницької діяльність у відповідність до цими ознаками. З огляду на, що управління підприємницької діяльності є синтетичний процес, слід зазначити, що у практиці види аудиту навряд чи зможуть існувати осторонь друг від друга, так сказати, в «чистому» вигляді. Разом про те, розуміння методологічних особливостей різних видів аудиту надзвичайно важливо задля організації підприємницької роботи з господарюючих субъектах.
Ринкові відносини, як відомо, характеризуються динамічністю кон’юнктури зовнішнього й станом внутрішнього аудиту суб'єктів. Тому посилення ролі й значення недалекому майбутньому оперативно керувати як і слідство, внутрішнього аудиту видається цілком очевидным.
Передумовою внутрішнього аудиту на суб'єктів є використання комп’ютерних технологій збору, опрацювання і збереження оперативної економічної інформації. Факт істотного відставання економіки нашої країни від загальноприйнятих стандартів комп’ютеризації загальновідомий і вимагає додаткової констатації. Звідси невирішеність завдання оперативного обліку товарної реалізації у торгівлі, що, своєю чергою, є найсуттєвіше чинником, стримуючим запровадження у практику методів внутрішнього аудиту й управления.
Однією з основних умов організації внутрішнього аудиту є міцна уніфікована інформаційна та правову базу, навіщо Міністерство фінансів затверджений Генеральний план рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарську діяльність підприємств, та інструкції з його застосуванню, єдині форми бухгалтерської звітності. Вони стануть до ладу з 1 січня 1998 року, та був доповнені і замінені на План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарську діяльність (розроблені в відповідність до МСФО) від 18 листопада 2002 року (постанову № 28, Державна комісія при Уряді Кыргызской Республіки по стандартам фінансової звітності і аудиту) та обов’язкові всім підприємств, об'єд-нань і організацій (крім банків та бюджетних установ), включаючи підприємства з участю іноземних інвесторів (спільні підприємства) й українські підприємства, повністю належать іноземним інвесторам. А 1 жовтня 1997 року Міністерства фінансів Кыргызской Республіки було затверджено 18 національних стандартів бухгалтерського обліку, введеними з початку 1998 року. однак у час пропонується керуватися не КСБУ, а МСФО, оскільки План рахунків розроблений відповідно до ними.
Урядовою постановою Кыргызской Республіки від 26 січня 1993 р. № 33 було затверджено «Тимчасовий становище про аудиторську діяльність в республіці Киргизстан». З вищевказаного постанови наказом Міністра економіки та фінансів Кыргызской Республіки від 13 вересня 1993 р. № 47-п/3 затверджено «Положення про Раді по аудиторську діяльність Кыргызской Республіки» і наказом від 13 вересня 1993 р, № 48-п/3 затверджено «Положення про порядок ліцензування аудиторську діяльність на території Кыргызской Республики».
Рішенням Ради з аудиторську діяльність у листопаді 1993 р. видано перші ліцензії па право занять аудиторської діяльністю наступним юридичних осіб: Аудиторско-консультационной фірмі «Кыргызаудит», Суспільству з обмеженою відповідальністю «Аудит ЛТД», Суспільству з обмеженою відповідальністю аудиторської фірмі «Эсеп ЛТД».
У аудиторські фірми на замовлення підприємств чи комерційних банків вироблятимуть регулярні перевірки і аналіз стану платоспроможності і втрати фінансової стійкості, економічної ефективності і рентабельності; оцінюють реальність статей балансу, реальність фінансового звіту. Без позитивного укладання аудиторської фірми жодний з банків не вступить у кредитно-коммерческие відносини з підприємством, товариством, акціонерним суспільством, і т.д.
Коли підприємство чи організація оголошується банкрутом, аналізуючи баланс і реальність що залишився майна фінансового становища, фінансової звітності, обуславливаемые всієї виробничо-комерційної діяльністю підприємства, аудиторська фірма має дати кінцеві оцінки, виносить судження щодо продажу його з торгів на основі або ж передачі банку на подальше використання. З метою нормалізації організації бухгалтерського обліку, і аудиту в Кыргызской Республіці, адаптація їх, на міжнародний стандарт розроблено й видано Законах «Про бухгалтерському обліку» (2 квітня 2002 року) і «Про аудиторську діяльність» (3 червня 1998 года).
Беручи усе це до уваги можна таку схему аудита:
Структурная схема аудиту Схема 1.
2.2 Становлення та розвитку аудиту в России.
Людство завжди було великий інтерес звернено до засад управління економічними процесами, і навіть на роль контролю у управлінні. Історики стверджують, що знайоме з деякими видами звітності вже щонайменше 6000 років. Облік і звітність (як і контроль її змісту) спочатку прямо пов’язані з потребами змісту двору, і навіть великих, постійно діючих армій, з недостатнім розвитком виробництва та комерції, утриманням у покорі багатонаціонального населення великих територій перших цивілізацій. А люди-функционеры, які становлять жорсткий контрольний апарат у кожному з таки древніх імперій, нерідко отримували майже офіційний титул «очі й вуха царя».
Багато фундаментальні економічні процеси та механізми з безумовним визнанням важливості обліку й контролю розглядалися вченими древнього світу: Платоном, Арістотелем та інших. Зрозуміло, врахування й контролю древні автори говорили хоч і твердо, але трохи. Втім, у тому трохи є цікавинки. Так, Аристотель у своїй «Політиці» чітко розмежовує функції облікові і контрольні, з прямою вказівкою, що перевірки (аудит, ревізія) є частка контролю. Отже, ще від древніх філософів йде розуміння те, що перевіряючий може бути рівноправний головному бухгалтеру (не нижче його за статусу), крім того, що не повинен впадати у залежність від проверяемых.
Перші документи про аудиторах, буквально з цією назвою професії (і навіть імена цих аудиторів), знайдено у поновлюваних джерелах протилежного кінця Європи. Серед найповніших джерел англомовних країн, містять облікові документи і про аудиторах, науковці вважають архів Казначейства Англії й Шотландії, датований 1130 г.; Лондонське Сіті піддавалося аудиту по крайнього заходу в 1200-е гг.
Тривала розвиток форм контролю та у середні віки. Якщо ж сильно, надто проворовавшихся людей ті часи нерідко вішали чи четвертували, то явно потрібно було, і цим компетентні люди вислуховували їх звіти і пред’являли їм доведення їхніх винності. І взагалі, «практика слухання звітів», що сягала ті часи, коли читати вміли лише одиниці, проіснувала до XVII століття. Сам термін «аудит» походить від латинського слова, що означає «слушание».
Протягом півтора століття вони були й ревізорами, та слідчими, і прокурорами. Аж по 1867 р. нашій країні існували особливі установи, іменовані аудиториатами. Але що це не дрібні приватних фірм, а вищі військові ревізійні суди при військовому й морському міністерствах Росії. Отже, та принципи їх побудови, і функції російських аудиториатов були значно ширше, ніж звичайних невеликих аудиторських фірм на Западе.
Звання аудитора у Росії було вперше введено Петром I, що у військовому статуті 1716 року і табелі про ранги до військовим чинам зарахував і аудитора. Звання це Петро запозичив у Польщі, де аудитор означав суддю, потім обличчя, використовується у судовому слуханні, нарешті слідчого. Аудитори обиралися, переважно, у складі прапорщиків. По військовому статуту на чолі всіх аудиторів поставили генерал-аудитор, щоб у ролі помічників перебували генерал-аудитор-лейтенант і кілька обераудиторів. У 1797 року аудитори було перейменовано на статские чини. У результаті браку армії аудиторів наказано був у 1817 року обрати з военно-сиротских відділень 100 людина здатних кантоністів, а 1819 року — ще 80 на приготування для обіймання посади аудитора. Всі ці кантонисты під назвою «аудиторський писар» були прикомандировані до аудиторського департаменту; за станом 1816 року, вони «по выдержании особливого іспиту» проводилися в аудитори. У 1833 року, з єдиною метою освіти аудиторів для военно-сухопутных і морського відомств, була заснована школа при петербурзькому батальйоні військових кантоністів, перейменована потім у Аудиторський училище. На базі офіцерських класів училища в 1867 року було освічена Военно-юридическая академія. У Аудиторський училище приймалися молоді люди дітей віком із 13 до 17 років. Для практичного знайомства вихованців зі своїми майбутньої діяльністю, по призначенню генерал-аудитора, в училище з аудиторського департаменту доставлялися закінчені виробництвом военно-судебные справи. Вихованці, закінчили повного курсу наук в училище, випускалися чи аудиторами з чином колезького реєстратора, плі ж аудиторськими помічниками унтер-офицерского звання, які за рік проводилися в класний чин. Отже, в Росії з початку XVIII — кінця ХІХ століття аудиторами називалися саме юристи, лише військові. У 1859 року було значно посилені оклади змісту, одержуваного аудитором. Посада аудитора учреждалась попри всі военносудных місцях, і навіть при головнокомандуючих, головних командирах портів і інших осіб, до компетенції яких ставилося розгляд военно-судебных справ. При дивізіях і корпусах відбулися аудитори вищого розряду, які називались обер-аудиторами; при військових міністерствах — генерал-аудиторы. З упровадженням у Росії военно-судебной реформи 1867 року посаду аудитора було скасовано; обов’язки генерал-аудитора перейшли до головного військовому прокурору, а нагляд над усіма военно-судными місцями зосередився в Головному військовому суді. У початковому проекті установи державного ради аудиторами названі були другі чини державної канцелярії; але під час вироблення остаточної редакції, це слово замінили назвою «помічник статс-секретаря». За характером, посаду аудитора не відрізнялася єдністю; вона поєднувала у собі риси посад діловода, судового секретаря з прокурором". Обов’язки аудитора полягали у наступному: він повинен представляти суду матеріали з приводу справі, допитувати підсудного та свідків, збирати необхідних ведення судового слідства довідки й докази, складати протоколи судових засідань та визначенням, пропонувати Їх затвердження суду, вести судову переписку.
У чистому вигляді радянський і російський аудит як такої був відсутній. Так уже склалося, попри кілька історичних спроб його створення (в 1888—1889 рр. — Інститут присяжних бухгалтерів, в 1907;1914 рр. — Інститут бухгалтерів й у 1928;1930 рр. — Інститут державних бухгалтеров-экспертов), прийому відповідних квалификационноатестаційних іспитів т.д.
Звісно, окремі елементи цій галузі діяльності фахівців з обліку, контролю та аналізу через їх об'єктивній необхідності у СРСР й у Росії завжди мали місце. Переважна більшість випадків такі елементи були розрізнені і представляли систематизованого цілого — аудиту як невід'ємного елемента ринкової інфраструктури. Вони і іменувалися аудитом.
У Росії її аудиторська діяльність й професія аудитора у тому сучасному вигляді з’явилися порівняно недавно, у зв’язку з економічними перетвореннями у країні у час. Тим більше що, зазначає відомий фахівець у галузі аудиту, контролю та ревізій проф. Ю. А. Данилевський, спроби створити у Росії інститут аудиту робилися в 1889, 1912, і 1928 рр., але вони закінчувалися провалом.
Четверта спроба, що була розпочата наприкінці 80х років, виявилася, як здається, найуспішнішою. Перший поштовх появі аудиторських фірм дало освіту у СРСР спільних підприємств (СП). Для підприємств аудиторська перевірка стала обов’язкової для підтвердження аудиторських річних звітів. У 1987 р. з урахуванням постанови РМ СРСР нашій країні було створено госпрозрахункова фірма «Акціонерне суспільство «Инаудит», 1989 р. «Ленаудит» і «Банк аудит», ці фірми займалися аудиторськими перевірками, консультуванням СП по оподаткуванню, різноманітні правовим питань, і др.
Етапи розвитку аудиту в России.
|Этап |Характерні особливості | |Підготовчий |Створення госпрозрахункових ревізійних груп при Мінфіні | | |СРСР | |Перший — 1987 р. |Поява першої аудиторської фірми АТ «Инаудит» | |Другий — 1989;1991 |Спроба прийняття законодавчого акта про аудиторської | |рр. |діяльність у СРСР | |Третій — 5 грудня |Період розробки проекту закону про аудит і | |1991 р. — справжнє |твердження «Тимчасових правил аудиторську діяльність | |час |РФ» (29 грудня 1993 р.) | |Четвертий етап |Прийняття федерального Закону «Про аудиторської | | |діяльності» |.
Коли йшов другий рік «перебудови», тобто. вступу Росії нового шлях економічного розвитку, країни стали створюватися кооперативи, приватні фірми й спільні підприємства. Ці економічні суб'єкти не були власністю держави, у зв’язку з ніж, постало питання, хто має проводити фінансові перевірки своєї діяльності. Зараз може сказати: податкові служби. Однак у сучасному вигляді вони з’явилися тільки у травні 1990 року, тобто. через три роки від початку реформ. Можна було б покласти ці функції за державні контрольні органи, зокрема Контрольноревізійне управління (КРУ) Міністерства фінансів, вагітною про яку, затвердженому Радою Міністрів СРСР ще 1956 г., передбачалося право проведення ревізій державних, кооперативних і громадських організацій підприємств і закупівельних організацій. Слід зазначити, що апарат КРУ Мінфіну СРСР і союзних республік такі ревізії проводив, та у з великим зростанням числа юридичних багаторазово зрослий роботи вистачить був року по силам. Та й у документах, що регламентують діяльність контрольних органів, мова йшла про ревізії спільних предприятий.
Ця проблема спробували вирішити з допомогою госпрозрахункових контрольноревізійних груп при республіканських і обласних контрольно-ревізійних апаратах. Реалізувати цю ідею спочатку запропонували КРУ Мінфіну РРФСР, від що його керівництво категорично відмовилося, оскільки втілення в життя поставленого завдання вимагало великих зусиль і времени.
Але така госпрозрахункова ревізійна група склалася при КРУ Міністерства фінансів Казахської РСР розпорядженням Ради Міністрів Казахської РСР 17 березня 1988 роки надання підприємствам, і організаціям платних послуг за проведенню документальних ревізій, відновленню бухгалтерського обліку, здійсненню консультацій із фінансово-економічним питань, і експертиз. Штатна чисельність групи Кабмін затвердив у кількості 10 единиц.
Мінфіном Казахської РСР за узгодженням із Госкомцен республіки встановлено ставку і щодо оплати послуги, надані госпрозрахункової ревізійної групою, у вигляді 27 крб. за робочого дня одного ревізора, а фактично договір найчастіше полягав з розрахунку 15 крб. протягом дня роботи ревізора по місця проживання і 20 крб. при виїзних проверках.
Госпрозрахункова ревізійна група домоглася певних успіхів, і, слідуючи його приклад, в західних областях й райони республіки стали створюватися її філії, чимало з яких надалі були перетворені на самостійні аудиторські фирмы.
Керівництво КРУ Мінфіну СРСР спробувало поширити позитивний досвід роботи госпрозрахункових ревізійних груп Казахстану протягом усього країну. У Алма-Аті провели нараду, у якому взяли участь керівники КРУ минфинов всіх союзних республік та деяких менших обласних апаратів. Ідея створення госпрозрахункових ревізійних груп учасниками наради був у принципі схвалена, але формуванню такі групи в більшості республік не приступили.
Саме тоді створили: госпрозрахунковий фінансово-економічний центр НИФИ у Москві; госпрозрахункова консультаційна організація «Фінанси» при Тбіліському міськвиконкомі; кооперативи «ТООК» при Мінфіні Естонської РСР; «Оркон» при Ленінградському об'єднанні побутових послуг «Невські зорі»; «Бухгалтерський облік» при Мосгорисполкоме; «Інтенсифікація» в Алма-Аті та інших. Деякі їх надавали переважно консультаційні послуги з організації обліку, діловодства, внутрішньогосподарського контролю, ефективного використання трудових, матеріальних й грошових ресурсів, фінансового оздоровлення, але з послуги ревізійного характера.
Та чи можна вважати госпрозрахункові ревізійні групи, кооперативи по надання консультаційних послуг аудиторськими фірмами? Відповідь очевидна — немає. Вони навіть у своїх назвах мовчали слова «аудит», «аудиторський». Це були аудиторські структури затяжного перехідного періоду, т.к. ці органи мали лише деякі риси аудиту, наприклад, платність послуг з урахуванням домовленості, й те водночас вони ще боялися повністю «відірватися» від державних структур (Мінфіну, Мосгорисполкома, Тбіліського міськвиконкому, і т.д.).
У цей час класичним организационно-правовым формам аудиту в найбільшою мірою відповідало акціонерне товариство з надання аудиторських і консультаційних послуг «Инаудит». Значення створення цієї фірми для її подальшого розвитку аудиту нашій країні важко переоценить.
Фірма була створена відповідно до спеціальному постанови Ради Міністрів СРСР «Про створення радянської аудиторської організації» від 8 вересня 1987 р. № 1033−245 з урахуванням головного управління валютного контролю Міністерства фінансів СССР.
Капітал фірми «Инаудит» було визначено у 800 тис. крб. (величезна по ті часи сума), а основними акціонерами стали: Міністерство фінансів СРСР (55% загального капіталу) і Міністерство зовнішньої торгівлі (10%). Крім того, по 5% мали Держбанк СРСР, ВТБ, ГКЭС, всесоюзні об'єднання «Автоэкспорт», «Станкоімпорт», «Совфрахт» і «Соврыбфлот».
У фірмі «Инаудит» була створена 10 відділів, кожен із яких, маючи кваліфікований штат, надавав широкий комплекс послуг які у СРСР і поза грницей спільним підприємствам, іншим установам та організаціям. Серед таких послуг — аналіз політики та перевірка підприємств, організацій та шкільних установ із розробкою базі цього пропозицій з поліпшенню їхньої роботи; консультації з постановці бухгалтерського обліку, організації внутрішнього фінансового контролю, правилам ведення зовнішньоторговельного контролю, зовнішньоторговельних угод, операцій із іноземною валютою і др.
Зберегти «Инаудит» як єдину структуру зірвалася, вона розпалася на кілька самостійних аудиторських фірм. Це було, по-перше, оскільки у ній виявилося велика кількість фахівців, справжніх лідерів, які мають з’явилася створити і очолити власні фірми. Удругих, як і раніше, АТ, як було зазначено записано у його статуті, діє на засадах господарського розрахунку, має відособленим майном, може від імені набувати майнові та особисті немайнові права, саме придбання нерухомого майна «Инаудит» і потурбувався. Фірма займала площі будинку Мінфіну СРСР, але на початку 1992 р. керівництво Міністерства економіки та фінансів РРФСР відмовило їй у приміщенні. Відсутність власного будинку фактично й призвело до того що, що фірма перестала существовать.
Хоча для колективу АТ «Инаудит» розпад фірми і він потрясінням, але у цілому розвитку аудиту у це подія Герасимчука фатальним. Навпаки, дома компанії виникла сила-силенна аудиторських фірм. Що ж до назви, воно збереглося, під нею як і діють фірми у Москві і Санкт-Петербурге.
Другий етап становлення аудиту нашій країні були 1989;1991 рр., коли було зроблено спробу прийняти законодавчий акт про аудиторську діяльність у СРСР. Після прийняття Законів «Про підприємства в СРСР», «Про власність у СРСР» і особливо Закону РРФСР «Про підприємства і підприємницької діяльності» країни з’явилися різні комерційні структури, зокрема аудиторські фирмы.
Серед вітчизняних аудиторських фірм, які з’явились у роки («Контакт», «Руфаудит», «Ленаудит», «Мосаудит», АТ «Балтійський аудит», «Питерконто», МКД, кооператив «Аудитор», ТОВ «Ленбанкаудит», «Информаудит» та інших.), треба сказати фірми «Контакт» і «Руфаудит», котрі за організації робіт, збору інформації стали еталоном й інших аудиторських фирм.
У установчих документах зазначених фірм передбачалися: проведення перевірок фінансово-господарську діяльність підприємств будь-яких організаційно-правових форм і деяких видів власності із підтвердження достовірності й реальності їхнього фінансової звітності; надання консультацій із різним питанням фінансової, правової, господарської та комерційної діяльності, включаючи бухгалтерський облік, оподаткування, управління фінансової діяльність й т.п.
У 1990 р. сформувалося СП «Ернест енд Янг Внешаудит». Предметом своєї діяльності стало проведення аудиторських перевірок на спільні підприємства, і навіть будь-яких підприємствах, фірмах, в організаціях на прохання. З іншого боку, у статуті СП передбачалися консультації, навчання персоналові та т.д. Отже, вже у 1990 р. на аудиторському ринку СРСР з’явилася найбільша міжконтинентальна аудиторська фірма, що входить у так звану «велику шістку» («велика шістка» — загальноприйняте збірне ім'я фірм Arthur Andersen, KPMG, Ernst & Yong, Coopers & Lybrand, Deloitte & Touche, Price Waterhouse; 1998 р. — «велика п’ятірка»). Створювалися аудиторські фірми та інших союзних республіках. Одночасно формувалися громадські організації бухгалтерів і аудиторів. Так, великою подією для фінансових працівників стало проведення 8 грудня 1989 р. установчої конференції Асоціації бухгалтерів СССР.
Поява акціонерних товариств, кооперативів, спільних підприємств інших господарських структур, властивих ринку, і навіть аудиторських фірм зажадало розробки нормативних законодавчих актів. У зв’язку з цим Міністерство фінансів СРСР, зокрема її Контрольно-ревізійне управління, за вказівкою Уряди СРСР, та був і згідно з Постановою Верховної ради СРСР від 17 жовтня 1989 р. приступила до розробці концепції реорганізації фінансового контролю у країні. Вирішено було підготувати проект постанови Ради Міністрів СРСР з цьому питання. Для підготовки проекту сформувалася група фахівців. У початку серпня 1989 р. проект був готовий і в руки радам міністрів союзних республик.
Проектом постанови Радміну СРСР передбачалося створення у нашої країні мережу госпрозрахункових аудиторських організацій (фірм) щодо ревізій і перевірок фінансово-господарську діяльність за плати за договорах із державними, кооперативними і орендними підприємствами і організаціями, акціонерними товариствами, міжгалузевими асоціаціями, концернами, появою спільних підприємств з участю іноземного капіталу і іншими госпрозрахунковими підприємствами і міжнародними організаціями. Для цього він пропонувалося організувати при Міністерстві фінансів СРСР і міністерствах фінансів республік палати аудиторських організацій, зобов’язавши них функції створення аудиторських фірм, координації та контролю їхньої діяльності. Палатам надавалося право видавати (припиняти) ліцензії на аудиторську діяльність й визначати у порядку розмір і щодо оплати надані услуги.
У 1989 р. Міністерство фінансів СРСР, Торговельно-промислова палата СРСР і Центр по транснаціональних корпорацій ООН провели у Москві семінар по проблемам бухгалтерського обліку, аудиту й фінансового менеджменту на спільні підприємства. Річ у тім, що проблеми бухгалтерського обліку, і аудиту, що виникали у зв’язку з відмінностями в системах обліку Заході і колишнього СРСР, дуже серйозні. (Частина проблем залишається актуальною завжди і для нинішніх країн Східної Європи, Росії і близько СНГ.).
Після цього семінару (з 1989 р.) у кількох вузах СРСР, зокрема і з Київського державного університету, Московського інституту народного господарства їм. Р. У. Плеханова і Ленінградського інституту радянської торгівлі їм. Ф. Енгельса, кілька років функціонувала система підготовки аудиторів і фахівців із обліку відповідно до міжнародних стандартів. Навчання було організовано з участю ООН (Центру по транснаціональних корпорацій), Британської ради у Москві найбільших аудиторських фірм («Купері і Лайбранд», ДТТ, КПМГ і др.).
Слід точно визнати, що початок використання їх у СРСР минулих років міжнародно визнаного досвіду аудиту йшло не завдяки, тоді як у що свідчить — навіть всупереч бажанню багатьох керівників союзного рівня. Окремі їх, навіть беручи участь у засіданні комісії Радміну СРСР з економічної реформі (30 березня 1990 р.), присвяченому цього питання, або займали вичікувальну позицію, або активно виступали проти аудиту, стверджуючи, що розвиток аудиту у СРСР абсолютно суперечать чинному законодательству.
Як на мене ж думці, сам собою факт виникнення на той час аудиту «знизу» вже казав що свідчить. Практичний аудит неухильно розвивався, з внутрішню логіку економічних перетворень, природному фундаменті співвідношення від попиту й предложения.
Річ у тім, що за умови появи та розвитку множинності форм власності з’явився хтось і став стрімко наростати нового вигляду дефіциту. У різних регіонах країни раптом ставало зрозуміло, чого немає достовірна інформацію про діловій репутації тієї чи іншої конкретного підприємства: правомірно його прагнення бути засновником нових комерційних банків, бірж та інших ринкових структур; достовірні чи представлені адміністрація звітні дані; оговталося воно від шоку, і не розкрадено воно вже; життєздатне воно зрештою чи «розтин показав, що помер від вскрытия»?
Було важливо і те, що спонтанне зародження та розвитку (хоча й суперечливе) вітчизняного аудиту допомагало подолати нездорові настрої, котрі починали з’являтися найбільш що кваліфікуються у цьому плані фахівців і свідчили про їхнє невірства в значимість і ефективність виконання таких поважних і скрупульозних робіт. Це дозволяло приймати термінові й актуальні заходи у ліквідації джерел углублявшейся диспропорції між важкою відповідальної роботою, що вимагає особливих бухгалтерських і аудиторських пізнань, і неадекватним винагородою, громадської роллю аудиторов.
Початок функціонування аудиторських організацій, фірм, кооперативів, в такий спосіб, стало хоч і слабкими, але загалом дієвими і (що особливо важливо) повсеместными кроками найкваліфікованіших спеціалістів у галузі управління, обліку, аналізу та фінансового менеджменту, спрямованими створення правової економіки та на будівництво громадянського суспільства. Надалі було виявлено та інші ефекти. Розвиток аудиту допомагало заощаджувати значні вартість оплату праці штатних ревізорів промисловості, торгівлі, будівництва, сільського господарства та інших важливих сфер діяльності регіонів. З іншого боку, аудит також сприяв розмежування сфер діяльності незалежних аудиторів і внутрішніх аудиторів цієї й інших галузей, тобто. працювали то й раніше відомчих контролерів-ревізорів. Це дозволяло зберігати, зміцнювати і якісно оновлювати штат профессионалов-ревизоров, і навіть створювало ефективні додаткових можливостей маневру у важливій функції управління, як контроль. З іншого боку, аудиторські фірми, без на розвиток бюджетних грошей, самі ставали надійним джерелом бюджетних надходжень. А господарським системам, функціонуючим за принципами самостійності, самоврядування і самофінансування, поступово була надано можливість вибору і скрупульозної налагодження найприйнятніших їм форм контроля.
Відповідно різних рівнях і зрізах економіки став більш виявлятися і попит на функцію засвідчення аудиторів. Зусилля аудиторів вже сприяли рішенню певних проблем у багатьох великих містах України, наприклад, під час створення спільних проектів і стовідсотково іноземних підприємств, формуванні принципово нової кредитнобанківської системи, основних інститутів ринку тощо. Вони на захист права і свободи тих економічних суб'єктів, що більш успішно вписувалися у нові, більш жорстокі умови капитализирующейся России.
Як кажуть, 1990 р. вибрали правильний напрямок, і з ідеї минулих років були реалізовані в Указі від 22 грудня 1993 р. «Про аудиторську діяльність Російській Федерації». Проте доля цього проекту, як та інших проектів з приводу створення аудиторської служби у СРСР, була однакова: вони не було прийнято Радою Міністрів СССР.
Початком третього етапу становлення аудиту у Росії умовно можна вважати 5 грудня 1991 р. Цього дня Е. Т. Гайдар доручив Міністерству економіки та фінансів РРФСР що з зацікавленими міністерствами і відомствами розглянути питання про створення аудиторської служби як однієї з важливих напрямів перебудови системи фінансового контролю у республіці та дати пропозиції щодо проблеми на целом.
На країні, попри відсутність законодавчої бази для, бурхливо розвивався аудит: з’являлися дедалі нові аудиторські фірми, причому не лише у Москві і Санкт-Петербурзі, а в всіх великих містах. Було вже близько 800 аудиторських фірм. У самій Москві у вигляді спільних підприємств відкрили своїх філій найбільші міжконтинентальні аудиторські фірми «Делойт і Туш», «Артур Андерсен», «Ернест і Янг», «Куперс і Лойбренд» і др.
Розгорнулася підготовка аудиторів. Тут активну роль взяли він найбільші вузи (Академія народного господарства, Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова та інших.). Було організовано курси аудиторів в Рязані, Владивостоці, Санкт-Петербурзі, Казані, Уфі, Краснодарі та інших городах.
Отже, можна говорити, що до середини 1992 р. аудит у Росії створили. Проте нормативної бази розвиватися далі така служба не могла. Прийняття спеціального законодавчого акта стало завданням номер один.
Проект Закону «Про аудиторську діяльність», підготовлений в відповідність до дорученням Е. Т. Гайдара від 5 грудня 1991 р. КРУ Мінфіну Росії і близько узгоджений із Мін'юстом, МВС Росії, Прокуратурою, Державній податковій службою, ГКАП і Урядом Москви, був направлений у Уряд Росії 11 лютого 1992 року. 12 листопада 1992 р. проект доопрацювали з урахуванням зроблених зауважень, узгоджений усе з тими самими відомствами і Президенту РФ, що вніс зміни його за розгляд у Верховна Рада РФ, де створили відповідні структури щодо його розгляду. Найважливішою у тому числі став Міжнародний консультативний комітет із розвитку бухгалтерського обліку, і аудиту Російської Федерації (МКК). Він створили 29 липня 1992 р., до його складу крім вітчизняних фахівців, ввійшли представники ООН, Європейської комісії, Світового банку і др.
Отже, проект Закону було внесено Президентом РФ в руки в Верховна Рада РФ і лише 15 лютого 1993 р. Президія прийняв рішення про організації обговорення проекту. Рада республіки ЗС РФ прийняв закону в обох читаннях. Потім пішли листи Президента РФ до Ради, у яких зазначалося, що підписання Закону «Про аудиторську діяльність» стане можливим після внесення змін до нього принципових змін дополнений.
7 жовтня 1993 р. Президент РФ видав Указ № 1598 «Про правовому регулюванні під час поетапної конституційної реформи, у Російської Федерації», відповідно до яким Державне правове управління Президента РФ підготувало проект указу Президента «Про регулювання аудиторську діяльність Російській Федерації», основою якого послужив той самий проект Закону. Отже, 22 грудня 1993 р. Президент РФ підписав Указ, яким затвердило «Тимчасові правила аудиторську діяльність Російській Федерації», які набрали чинності з опублікування указу, тобто. з 29 грудня 1993 г.
Проте задля остаточного правового закріплення аудиторської діяльність у Росії потрібен Закон. Необхідність його розробки підкреслена й у Указі від 22 грудня 1993 р. Так, свого часу Тимчасові правила зіграли значної ролі становлення аудиту, але цей момент вони не відбивають у повною мірою ні практику провідних російських аудиторських організацій, ні світовий досвід у цій галузі діяльності. Більше того, вони відповідають потребам розвитку системи ринкових відносин. Вочевидь, що з прийняттям Закону сфера аудиторських послуг придбає принципово інший характер, тобто. розпочнеться новий етап у розвитку аудиту в России.
Нині у Росії створено й успішно функціонує більш чотири тисячі аудиторських фірм. До них належать такі як «ФБК», «Руфауднт», «Аудиторська палата «АСВП» (Москва), «Актионаудит» (Єкатеринбург) і др.
У самій Москві, Санкт-Петербурзі й інших містах Росії відкрили свої філії найбільші міжконтинентальні аудиторські фірми — «Артур Андерсен», «Ернст енд Янг», «Купері енд Лайбренд», «Прайс Вотерхауз» і др.
Коли на початку 90-х у Росії домінували над ринком професійних аудиторських послуг іноземні фірми, то час лідерство переходить до російських. З’явилося значна частина досить великих російських аудиторско-консультационных компаній, надають практично повний комплекс аудиторських послуг, вітчизняні фірми придбали відповідний досвід у галузі аудиту. Провідні російські фірми почали працювати з великими міжнародними клієнтами, і деякі відомі західні корпорації — з російськими аудитор з консультаційними фірмами. Світовий банк став довіряти аудит своїх проектів російським специалистам.
Аудитори, працюючі самостійно, і навіть аудиторські фірми, у цьому числі іноземні і що з іноземними юридичними і фізичними особами, вправі займатися аудиторської діяльністю в Російської Федерації лише за наявності ліцензії за проведення аудиторську діяльність (далі іменується — лицензия).
Ліцензування аудиторську діяльність проводиться задля забезпечення контролю держави над дотриманням вимог законодавства Російської Федерації, що висуваються до аудиторську діяльність. Ліцензії видаються окремо на осуществление:
— банківського аудита;
— аудиту страхових громадських організацій і товариств взаємного страхування (аудиту страховщиков);
— аудиту бірж, позабюджетних фондів і інвестиційних институтов;
— загального аудиту (аудиту інших економічних субъектов).
прийнято рішення з приводу створення професійного об'єднання аудиторів — Асоціації «Аудиторська палата Росії» (АПР), головним завданням якої є консолідація науково-практичного аудиторського потенціалу страны.
Засновниками Аудиторської палати Росії є і професійні об'єднання аудиторів і кілька провідних економічних вузов.
Участь провідних економічних вузів як засновників палати дозволяє використовувати їх високий інтелектуальний потенціал у організації підготовки й перепідготовки аудиторів, а й у розробці стратегічних напрямів розвитку аудиту у Росії. Створена Аудиторська палата Росії забезпечить комплексне розв’язання проблем аудиторської діяльності, дозволить відбити інтереси кожного аудитора і «кожної аудиторської фірми за збереження ними повної самостоятельности.
Створеної Асоціацією «Аудиторська палата Росії», затверджені такі комиссии:
1. По інформаційному обеспечению.
2. По налогообложению.
3. По банківському аудиту.
4. По міжнародним связям.
5. По страховому аудиту.
6. По незалежної економічної экспертизе.
7. По зв’язків із регіональними відділеннями АПР.
8. По зв’язків із громадськістю і коштами масової информации.
9. По професійної этике.
10. По бухгалтерського учету.
11. По розробці професійних і стандартов.
12. По професійної подготовке.
13. По законодательству.
14. По аудиту сільському господарстві (сільськогосподарських предприятий).
15. По контролю за професійної деятельностью.
16. По науково-освітньої роботи і проблемам розвитку аудита.
Розроблений і успішно технічно реалізується план основних напрямів діяльності на найближчий период.
АПР затверджений перелік аудиторських стандартів, ведеться їх розробка. Наявність чітких і нормативів дозволить підвищити рівень якості аудиторську діяльність на принципово нового рівня. Прийнято Кодекс професійної етики аудитора, який опубліковано у друку. Всі ці дії, з погляду, повинні зміцнити позиції аудиту й підвищити престиж профессии.
Проблеми у сфері аудиту практично однакові в усьому світі, тому професійні аудиторські організації країн, розробляючи методи їхньої організації дозволу, передусім вивчають варіант вирішення даної цієї проблеми, у інших професійних организациях.
Аудиторські фірми, як і й інші фірми, стають транснаціональними, перетворюються на великі міжнародні групи. Отже виникла потреба уніфікації аудиту в міжнародному масштабе.
Бухгалтер-аудитор представник вільної професії, як наприклад, частнопрактикующие адвокати, лікарі, музиканти. Проте аудитори, працюють у одиночній тюремній камері, в розвинених країн з ринковою економікою у справжнє час трапляються дедалі рідше. Більшість їх працює у спеціалізованих фірмах, можливості яких на шляху успішної діяльності більше, ніж окремих частнопрактикующих аудиторов.
Нині в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту з своєї правової та організаційної інфраструктурою. Дедалі більше поширення аудит одержує у країнах Співдружності незалежних держав (СНД). Так було в цих країнах видано закони про аудиторську діяльність. Істотним вважаються підписання протоколів про співробітництво з аудиторськими палатами країн СНД — Білорусі,. Казахстану, Киргизстану, Узбекистану й Україна. У СНД налагоджений процес атестації аудиторів й видачі ліцензій, як аудиторських фірм, так аудиторів, працюючих як предприниматели.
Перехід Росії до ринкових відносин виявив необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких своє достойне місце має зайняти та інститут АУДИТОРСТВА. Його головна мета — забезпечити контролю над достовірністю інформації, відбиваної у бухгалтерській і податкової звітності. Дані використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій та інвестицій у юридичних об'єктів можуть бути об'єктивно підтверджені незалежним аудитом.
2.3 Становлення та розвитку аудиту Республіка Казахстан.
Становлення та розвитку аудиту Республіка Казахстан був із так званим роком «Перебудови», з кожним роком створення кооперативів, приватних фірм і спільних підприємств, тобто. економічних суб'єктів, не є власністю государства.
Ще 1979 року у своєї монографії «Організація бухгалтерського обліку в США» член корів. НАН Республіки Казахстан доктор економічних наук, проф. До. М, Нарибаев досліджував розвиток аудиту до й зазначив, що чимало аудиторські фірми США спеціалізуються у різних направлениях.
Президент Міжнародної Економічною Академії Євразія, Академік, Доктор економічних наук, професор Сатыбалдин Сагындык Сатубалдиевич в книзі «Облік витрат за виробництво промисловості США» зазначив, «що у США крім бухгалтерів, що працюють у фірмах, існує категорія бухгалтерів, обслуговуючих монополії (акціонерів, кредиторів і пайовиків) на утвердження „правильності“ звітних даних, і відповідності загальноприйнятим правилам ведення обліку. Цю категорію бухгалтерів прийнято називати громадськими бухгалтерами-ревизорами. Залежно від освіти вони поділяються на дипломованих і недипломированных».
Початок створення аудиту у Казахстані пов’язаний з ім'ям начальника КРУ Мінфіну Казахської РСР Омановым Коланом Омановичем, людиною дуже діяльним і енергійним «выбившим» свого часу питання оплати праці, всілякі перешкоди реалізації організації служби аудиту, питання розміщення, запровадження преміальною оплати палестинцям не припиняти працівників госпрозрахункових груп. Госпрозрахункова ревізійна група при КРУ Мінфіну Казахської РСР була організована розпорядженням Ради Міністрів Казахської РСР від 17 березня 1988 р. з метою підприємствам, і організаціям платних послуг за проведенню документальних ревізій, відновлення бухгалтерського обліку, консультацій по фінансово-економічним питанням, проведення експертиз. Її штатна чисельність Кабмін затвердив у кількості 10 одиниць. Госпрозрахункова ревізійна група домоглася певних успіхів, і, слідуючи її, приміром, в областях і навіть районах республіки почали створювати її філії, частина з що у подальшому були перетворені на самостійні аудиторські фірми. По поширенню позитивного досвіду роботи цих груп Казахстану м. Алмати провели всесоюзне совещание.
Велику практичну допомогу дітям і наукову працю для вдосконалення і впровадження у Республіці Казахстан аудиторського контролю вели і паралельно ведуть вчені і практики з республіки: Радостовец У. До., Сатыбалдин З. З., Ержанов М. З., Елшибеков З. До., Кошкимбаев З. X., Сейткасымов Т. З., Мамлев Еге. X., Лобків Проте й ін. Їх зусиллями прийнято вперше у країн СНД Закон про аудиторську діяльність республіки, Казахстанські стандарти з аудиту британське і ін. нормативні документи. Захищені ряд докторських і кандидатських дисертацій. Видано з аудиту британське наукові праці, відповідальні сучасним вимогам міжнародного стандарту аудита.
Саме тоді Міністерство фінансів СРСР не залишало поза увагою проблеми створення госпрозрахункових форм контролю. Зокрема, по дорученням колегії міністерства контрольно-ревізійне управління спільно зі Зведеним відділом державних доходів населення і податків і Управлінням бухгалтерського облік і звітність вивчили питання доцільності створення госпрозрахункових форм проведення ревізій, перевірок і консультування по фінансових. У цілому нині було визнано виправданим впровадження госпрозрахункових форм фінансового контролю, оскільки це сприяло різкого зменшенню витрат державного бюджету утримання контролюючих органів, встановленню економічних відносин між проверяемыми і перевіряючими. Міністерствам фінансів союзних республік доручили розглянути питання про створення при фінансових органах госпрозрахункових організацій, які допомагають підприємствам у постановці фінансової роботи, аналізу, обліку, відомчого контролю, оздоровленні фінансового положения.
Розвиток аудиторських фірм Республіка Казахстан здійснюється, як зазначалося, з 1988 року. Створена 1988 року, госпрозрахункова ревізійна група, потім їхньому базі 1990 року Постановою Ради Міністрів Казахської РСР від 15.02.1990 р. № 60 були організовані у першу аудиторську фірму «Госпрозрахунковий аудиторський центр» і з територіальними відділеннями при Міністерстві фінансів республіки. Нагромаджений досвід, постійно збільшуваний обсяг аудиторських послуг, .соціальній та відомої мері рекомендації світової аудиторської практики дали змоги 1992 року перетворити госпрозрахунковий центр у велику аудиторську незалежну акціонерну компанію «Казахстанаудит». Нині акціонерна компанія «Казахстанаудит» єдиний впливовим партнером Палати аудиторів, який безоплатно сприяє становленню та розвитку аудиторського справи в самісінький Республіці Казахстан, формуванню структури Палати аудиторів, її цілей і завдань. Акціонерна компанія «Казахстанаудит» була основним розробником проекту закон про аудиторську діяльність в республіці та головним консультантом обговорення в міністерствах, на рівні і більшість парламентських комітетах, який було прийнято Верховною Радою Республіки Казахстан 18 жовтня 1993 р., і був прийнято: статут Палати аудиторів Казахстану, зареєстрований у травні 1994 р. Цей Закон Республіки Казахстан «Про аудиторську діяльність Республіка Казахстан» регулює відносини, пов’язані з здійсненням аудиторської діяльність у Республіці Казахстан. Відповідно до Законом, з метою атестації претендентов-аудиторов, зокрема і закордонних, бажаючих занижуватися аудиторської діяльністю Республіка Казахстан, створена кваліфікаційна комісія при Міністерстві фінансів, підготовлено Становище про кваліфікаційної комісії, що формується з рівного числа представників аудиторів і працівників державні органи терміном п’ять років. Відповідно до становищем, особи, бажаючі займатися аудиторської діяльністю, допускаються до атестації, якщо мають вищу чи среднеспециальное освіту, і навіть досвід економічної, фінансової, обліково-аналітичної, контрольно-ревізійної чи правової работы.
Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Атестовані кваліфікаційної комісією отримують кваліфікаційні свідоцтва (посвідчення). Особи, не здали іспит, заслуговують повторно зробити його до, ніж за рік після ухвалення рішення кваліфікаційної комиссией.
Аудитори й аудиторські фірми незалежні від державних своїх замовників, тому аудитори що неспроможні перебувати на служби у державних органах і громадських організацій організаціях крім осіб, котрі займаються наукової чи викладацької деятельностью.
У плані реалізації статті Закону «Про аудиторську діяльність в Республіці Казахстан» на допомогу аудиторам було підготовлено Положення про порядку вирішення суперечок між аудиторами (аудиторськими організаціями) і їх замовниками. 29 — 31 жовтня 1996 року проведена триденна навчання аудиторів, після закінчення якій усе вони присягнули аудитора Республіки Казахстан. Після проходження навчального курсу на спеціальних заняттях й успішного складання додаткових іспитів 15 аудиторів і трьох фірми, зокрема АТ «Казахстанаудит», отримали ліцензії Національного банку України республіки на право проведення аудиту банківської деятельности.
За даними Палати аудиторів Республіки Казахстан Ліцензію Національного банку Республіки Казахстан на право проведення аудиторської перевірки банківську діяльність станом по 1 червня 1997 р. отримали: Аудиторські фірми: АТЗТ «Артур Андерсен»; АТЗТ «АК Казахстан»; СП «Казахстанаудит — Коспек»; ТОВ «Акмола-аудит»; ТОВ «Карагандааудит»; ТОВ «КПМГ «Жанат»; ТОВ «Артіль»; ТОВ «Делойт і Туш».
Істотно впливають на стан справ аудиторських послуг надали освіти Національної комісії РК по бухгалтерського обліку і аудиту Мінфіну й процес прийняття рішень видає ліцензії за проведення аудиторську діяльність. Лицензиатором з аудиту британське, тобто органом видає ліцензії, уряд визначив Національну комісію РК по бухгалтерського обліку. Прийняття перших 20 бухгалтерських стандартів внесло відповідні корективи в навчальні плани курсів з підготовки аудиторів і навчальні програми університетських і інститутських кафедр бухгалтерського обліку, і аудиту. Воскресіння Ісуса Національної комісії Республіки Казахстан по бухгалтерського обліку набуває потужного заступника і аудит. Комісії має бути затверджений ще відсутні стандарти норми аудиту, сприяти подальшого розвитку аудиторську діяльність в Республіки Казахстан.
Продовжує залишатися актуальною завжди і проблема підготовки якісних підручників із казахстанському аудиту, створення навчальної бази, відповідає високим международым вимогам. Випущені у Казахстані перші книжки: Сейткасымова Р. З., Сейткасымовой А. Р. «Становлення та розвитку аудиторської діяльності», (р. Караганді, КарГУ, 1993 р.) і Ержанова М. З. «Теорія і практика аудиту», (р. Алмати: Гылым, 1994 р.) — присвячені одній з найактуальніших областей ринкової економіки — аудиту. Автори, використовуючи свій досвід роботи у зарубіжній і місцевої аудиторських компаніях, розглядають теоретичні і практичні аспекти аудиту. Ці книжки призначені для аудиторів, бухгалтерів, податкових інспекторів, менеджерів, викладачів, аспірантів і студентов.
Крім їх доцентом Казахської державної академії управління До. Ш. Дюйсебаевым підготовлений підручник «Теорія аудиту», вийшли підготовлені президентом Палати аудиторів Республіки Казахстан З. X. Кошкимбаевым навчальні посібники «Аудит як невід'ємний елемент ринкових відносин», «Стандарти аудиту», ряд методичних документів і майже перше число Інформаційного бюлетеня Палати аудиторів республіки, випуски якого сталі у 1997 року щоквартальними. Постійна рубрика «Аудит» друкується в міжнародному економічному тижневику «АЗІЯ — Економіка життя й» — распространяемом по Азії, Азербайджану та Західній Сибіру, а також республіканських фінансових изданиях.
Ухвалення Закону про аудиторську діяльність визначило перспективи розвитку аудиторського справи в самісінький Казахстані та дозволило залучити у республіку великі міжнародні аудиторські компании.
Найбільшою аудиторської організацією Республіка Казахстан є акціонерна компанія «Казахстанаудит» з близько сорока дочірніми аудиторськими фірмами і філіями, накопившей певний досвіду у проведенні аудиту. У портфелі замовлення послуги — широкий та постійний коло клієнтури. Компанія і його фірми мають солідної нормативної базою, що дозволяє йому не лише успішно проводити аудиторські перевірки, ревізії і аналіз фінансовогосподарську діяльність, оцінку платоспроможності, кредитоспроможності, ліквідності підприємств і банків, а й давати консультації (письмові і усні, зокрема із виїздом експерта, консультанта цього разу місце) за всі питанням бухгалтерського обліку, звітності, аналізу фінансової складової діяльності, оподаткування, приватизації, оцінки майна, аудиторську діяльність, правничий та іншим фінансовим та їхнім юридичним вопросам.
АК «Казахстанаудит» є першою Республіка Казахстан незалежної професійної акціонерної компанією з надання аудиторських і консультаційних послуг, заснованої на приватної формі власності і має ліцензію на право проведення аудиту від уряду республіки. Чисельний склад аудиторських фірм перевищив 1000 людина. Це висококваліфіковані фахівці: аудитори, експерти, консультанти, фінансисти, економісти, бухгалтера-аналитики, ревізори, юристи, підготовлені до роботи у умовах ринкової економіки. На виконання допоміжної роботи за проведенні аудиту аудитори фірми мають помічників у складі на осіб із вищим чи среднеспециальным освітою, хоча помічники немає права підписи на аудиторському, і навіть експертному укладанні, довідці чи іншому офіційний документ проведення аудита.
Усі фірми є юридичних осіб, пройшли державну реєстрацію у ролі господарюючого суб'єкту у адміністраціях, входить у громадське об'єднання професіоналів — Палату аудиторів Республіки Казахстан. У вищому органі Палати аудиторів — Раді Палати — 14 представників компанії та її аудиторських фірм, що становить понад 50% загальної численности.
Значна робота було проведено зі створення філій Палати аудиторів РК у всіх галузях республіки, поліпшенню взаємодії з Національної комісією РК по цінних паперів, Комітетам валютно-фінансової контролю при Міністерстві фінансів України й Державним податковим комітетом РК, Іншими органами управління. Заради покращання контролю над якістю проведення аудиторських перевірок і надання методичної допомоги аудиторами при Раді Палати аудиторів РК створили три постійних комітету: а, по методичного забезпечення аудиторську діяльність; б) по правовим питань, і етики аудиторів; в) з розробки й впровадженню казахстанських стандартів аудита.
Палата аудиторів РК планує щонайсерйознішу увагу приділити підвищенню кваліфікації працюючих аудиторів. Річ у тім, що вона практично на всіх напрямах господарську діяльність аудитор стикається з питаннями, які прагнуть неординарних рішень. Щоб своєчасно й грамотно ними відповісти, треба розуміти стан справ у господарському й фінансовому законодавстві, знати його протиріччя, вміти аргументовано доводити своїх висновків. Слід брати до уваги і те, що в міру набору досвіду підприємництва до аудитору дедалі частіше звертатимуться не як до фінансового контролеру, бо як консультанту, радника з управлінню фінансами підприємства. Причому лише тоді, коли фінансове становище підприємства стійке, однак і тоді, як його перебуває у критичний фінансовий стан, т. е. межі банкрутства. Тож у працювати з аудиторами пріоритетними напрямками мають визначити такі напрями, як: а) тлумачення чинних законодавчих і нормативних актів; б) уявлення фінансових і правових консультацій; в) розробка методичних рекомендацій з аудиту британське обліку зовнішньоторговельних і валютних операцій, бізнес-планів і інвестиційних проектів, фінансовому менеджменту; р) ділові розбори конкретних господарських ситуацій, які під час аудиторських перевірок; буд) організація короткострокових курсів підвищення кваліфікації аудиторов.
1996 рік був першим роком роботи з казахстанським стандартам аудиту й Кодексу етики аудиторів Республіки Казахстан, що у вересні 1995 року. У разі, як у республіці відбувалася активна передача великих промислових об'єктів і аж галузей у довірче управління іноземних інвесторів, завершувалася переважно приватизація державної власності, і десятки підприємств ставали банкрутами, запровадження «Казахстанські стандарти з аудиту британське і Кодекс етики аудиторів Республіки Казахстан» стало актуальним у зв’язку з, із чим аудиторам роботи вистачало. Понад те, доводилося працювати з великим напругою. Вищезгадані документи розробили АК «Казахстанаудит» з допомогою програми ЮСАИД «Ринку капіталу», що є офіційним спонсором консультантів «Прайс Уотергаус ЛЛП». Кодекс етики аудиторів і стандарти з аудиту британське в відповідність до Законом «Про аудиторську діяльність» республіки Казахстан" мають силу нормативних актів обов’язкові виспівати усіма аудиторськими фірмами і аудиторами біля Казахстана.
Під час створення аудиторських організацій Республіці Казахстан не обмежувалися лише одним організаційної формою як «Казахстанаудит», а існує їхню розмаїтість. Аудиторські фірми тут було створено у вигляді представництв іноземних аудиторських фірм, спільних підприємств, акціонерних товариств, малих приватних і індивідуальних підприємств. Спільна діяльність у однієї фірмі казахстанських і зарубіжних аудиторів взаємно збагачує і є надійної гарантією високої якості аудиту, відповідального найприскіпливішим світових стандартів. Перспективи розвитку аудиту в недалекому майбутньому бачаться в таких напрямках. Перше — це розширення мережі міжнародних аудиторських фірм, як тип — представництва іноземних компаній. Практично вся «велика шістка» початку своєї діяльності у Казахстані. Її фірми почали брати участь у великих тендерах та його клієнтами у Казахстані виступили великі міжнародні, спільні зв казахстанські компанії та банки. Наприклад компанії «Філіп Морріс» до Алмати і «Тенгиз-Шеврон», нафтові компанії світу, які входять у консорціум «Каз-каспийшельф», «АгШиг Апдегзеп» — «Дрезднер-банк» і «Альбарака банк», Національний і комерційних банків республіки тощо. д.
Наступне напрям — створення спільних аудиторських підприємств із аудиторськими фірмами країн СНД. Перша міжнародна аудиторська фірма в Казахстані було організовано з урахуванням невеличкий аудиторської фірми «Бюро Жанат» однієї з найбільших світових аудиторських фірм — КРМG, зареєстрованою Нідерланди. Вже у лютому 1996 року створено спільне підприємство «КРМG» і став у Казахстані в такий спосіб першою міжнародною аудиторської фирмой.
Генеральним директором фірми стали Жанат Берда-лина, а партнерами Майкл Роберте і Брайн Рус, мають сертифікат державного бухгалтера навіть великий досвід роботи у центральному офісі КРМG у Москві. Перше є великим фахівцем у сфері міжнародного оподаткування, а другий — провідний міжнародний аудитор.
Штат фірми нараховує лише 45 людина, чотири з яких мають кваліфікаційне свідчення аудитора Республіки Казахстан, ще четверо — сертифікати іноземних аудиторів. З іншого боку, у фірмі працюють висококваліфіковані эксперты-бухгалтеры, консультанти по оподаткуванню й бізнесу, юристи й інші видатні спеціалісти. Співробітники фірми володіють казахським, російським, англійським і французьким языками.
Слід сказати, що, крім аудиту, консалтингового менеджменту і проблем оподаткування, професіонали фірми проводять експертизу місцевих ринків, що дозволяє зосередити увагу до тих аспектах і напрямах, які мають значний вплив в розвитку в промисловості й зміцнення ринкових відносин. З іншого боку, фірма надає консультації, пов’язані та бізнесу місцевого рівня і законодавчими прогнозами, знання котрих необхідно бізнесменам для затвердження найбільш оптимальних решений.
У своїй діяльності фірма тісно співробітничає з Палатою аудиторів Республіки Казахстан, від якою завжди отримує поддержку.
Третю групу напрями розвитку аудиту — це великі міжгалузеві аудиторські компанії (для промисловості, сільського господарства, будівництва, торгово-снабженческой та інших галузей). Вони міг би працювати по специфічної тематиці, мати практичній спрямованості діяльності, надавати досить широке спектр послуг вітчизняним предприятиям.
Четвертої організаційної формою розвитку є особливим формування самостійних малих аудиторських фірм, до складу яких входило б кілька аудиторів. Діапазон діяльності такі групи за змістом надаваних ними послуг може бути досить широким. При об'єднанні невеличкий групи висококваліфікованих фахівців забезпечуються концентрація і гнучкість основний діяльності, безпосередній контакти з замовниками — клієнтами, можливість маневрування послугами і людські ресурси. Зусилля для внутрішньої координації діяльності групи також невеликі. Усе це дозволяє підвищити цілеспрямованості та оперативність послуг, знизити їхню вартість. Наприклад, приватний консультационно-аудиторский Центр «Ержанов і Ко» є одним із провідних аудиторських фірм республіки. Центр був обраний консультантом Головною податкової інспекції Республіки Казахстан і Госстрахнадзора Республіки Казахстан. Генеральний директор Центру — ЕРЖАНОВ МУХТАР САЛТАЕВИЧ, має свідчення аудитора № 0004, доктор економічних наук, віце-президент Палати аудиторів РК, консультант Головною податкової інспекції РК.
Спеціалісти Центру являются:
— консультанты-аудиторы, мають досвід роботи у відомих закордонних аудиторських фірмах (Артур Андерсен і Прайс Уотергаус), які пройшли навчання по міжнародних стандартів обліку в Англії, Шотландії, Голландії, Туреччини і володіють іноземними языками;
— практики, котрі мають великий досвід роботи у іноземні компанії і казахстанських акціонерних товариствах різних галузей народного хозяйства;
— фахівці, мають досвід роботи у комерційних банках, страхових компаній податкових инспекциях;
— вчені у сфері аудиту, фінансів України й обліку, автори робіт з цінним паперам, бухгалтерського обліку і аудиту.
Фахівці Центру надають консультаційні і аудиторські услуги:
— іноземним фірмам і представництвам (аудит, підготовка податкових декларацій, консультації та допомогу у віданні бухгалтерського обліку, навчання); — казахстанським підприємствам (консультації з підготовці документів і майже фінансових звітів при акціонуванні, аудит з наданням аудиторських висновків, аудит вкладів у статутний фонд, консультації з загальнодержавних податках і бухгалтерського обліку, обучение).
— комерційних банків (аудит фінансової звітності і консультації з налогообложению).
Організація аудиторства як підприємств міг стати в майбутньому однієї з найбільш ефективних, Однак понад прийнятні невеликі фірми з різними можливостями об'єднання на інтересах рішення завдання, який від клієнта. Така фірма може гнучко маневрувати своїми діями, хоч і пред’являє підвищені вимоги, і координування при виконанні договорів тощо. п. Лише на самій основі як і організації поступово формуватимуться корпоративні типи, що згодом утворюють більші аудиторські фирмы.
П’яте напрям — це створення умов отримання ліцензій (сертифікатів) на аудиторську діяльність у інших країнах. Вимога у своїй до здобувачу цього документу має пред’являтися одне — він має здати додатковий іспит на знання законодавства і державної мови цієї страны.
Шостий організаційної можливістю є консультування в одиночній тюремній камері. Йдеться тут щодо консультуванні за сумісництвом, а про основній роботі консультанта-профессионала. Вартість послуг такого консультанта через брак накладних витрат щодо низька. Оплата його послуг — це, сутнісно, виплата зарплати за консультаційні послуги плюс відшкодування деяких додаткових витрат (транспорт, відрядження тощо. буд.). Але послуги консультанта-профессионала кілька обмежені: у разі хвороби, специфічності профілю діяльності, витрат час і на роботи допоміжного характеру і т. буд. Треба сказати й ще про один. У разі Казахстану, де ринкова економіка щойно постає на ноги, аудитору-одиночке успішно працювати практично неможливо. Тому доцільно, щоб аудит проводили фірми. Для замовника все це вигідно: гарантій якості й надійності в юридичного особи значно більше, ніж в фізичного, але це обставина сьогодні є актуальним. Разом про те є типи людей, які найбільш результативно працюють саме у одиночній тюремній камері. Таке консультування надає їм хорошу можливість виявити себе. Приміром, чисельність більшості іноземних консультативних фірм невелика — один-три консультанта, а Данії з 400 діючих консультантів 75% працюють у одиночку.
Реалізація перелічених вище напрямів мусить бути посилено і законодавчим закріпленням визнання усіма державами як юридичного документа аудиторського укладання кожної країни, складеного належним лицем і дивитися оформленого відповідним образом.
Попри щодо стислі терміни функціонування, аналіз діяльності аудиторських організацій дає змоги виявити основних напрямів своєї діяльності і форми взаємозв'язку з підприємствами різного типу. Аналіз змісту замовлень для проведення аудиторських перевірок показує, що з них преобладали:
— перевірки фінансово-господарської звітності і правильності нарахування податкові платежі господарюючими субъектами;
— оцінка вартості нерухомого майна, і прав на результати інтелектуальної діяльності, внесених як часток на статутні фонди акціонерних товариств та інших напрямів господарських товариществ;
— підтвердження балансу і за складання податкових деклараций.
Найрозвинутішою і традиційну форму діяльності аудиторських фірм є виконання традиційних управлінських функцій (складання бухгалтерського балансу, запровадження обліку, і т. д.).
Наступною традиційної еліти і як і актуальною функцією аудиторських фірм є основою експертно-аналітичну. У разі розширення господарської самостійності підприємств і підвищення їх інтересу до економічним результатам своєї діяльності дедалі більше уваги приділяється питанням комплексного аналізу результатів останній і оцінці ефективності напрямів развития.
Ще одне зі дуже важливих функцій аудиторських організацій полягає у допомозі управлінським кадрам в оволодінні цією новою методою і прийомами роботи (наприклад, навчання користування комп’ютерами в обліку й контролю, роботу з сучасними інформаційними системами і др.).
Щоб більш обгрунтовано вибрати варіанти розвитку підприємства, приваблюють аудиторів щодо діагностичного аналізу та розробки розвитку й універсального визначення першочергових заходів і умов його здійснення. У разі, коли основну частину робіт здійснюють співробітники підприємства, аудиторська фірма виконує роль експерта; якщо підприємство не має необхідну потужність фахівців, то фірма веде безпосередні разработки.
Приймає активну участь у казахстанському аудит міжнародні аудиторські фірми й фахівці. Насамперед закордонним фахівцям, прибулим працювати до Казахстану та до країн СНД, довелося грунтовно освоювати національні особливості. Від вивчення законодавства надають у галузі фінансів та принципи аудиту і закінчуючи національними традиціями і менталітетом. Не можна не рахуватися і мовні труднощі — їх теж було преодолеть.
Казахстанським фахівцям також довелося змінювати чимало своїх звички і освоювати досвід минулого і методи роботи міжнародних аудиторських фірм. У частковості, звикати до того, що практично нічого за кожним видом аудиту є як міжнародні стандарти, а й досить об'ємні методичні вказівки і, які потрібно виконувати. Зрозуміло, що такому порядку теж було як звикнути, а примусила б себе щодня поповнювати свої запаси професійних знань. Іноземці, як говориться, з дитинства привчені працювати умовах щонайжорсткішої конкуренції. Казахстанцам цю науку довелося освоювати лише що .роки. Найстрашніше діяльну приймають під час зустрічі Робочої групи з аудиту Координаційного Ради країн СНД про методології бухгалтерського обліку, присвяченій питанням розробки концепцій і нормативних актів по аудиторську діяльність, состоящейся у червні 1996 р. у Києві, а вересні 1996 р. у Москві, 30 червня — 3 липня 1997 р. також у Москві представники Палати аудиторів Казахстану. Ініціаторами цих засідань виступили Відділ транснаціональних корпорацій та внесення інвестицій Комісії ООН торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Організація Економічного Співробітництва та розвитку (ОЕСР) Європейського Співтовариства і члени Асоціації бухгалтерів і аудиторів країн СНД. Нині фахівці АК «Казахстанаудит» беруть участь у розробці модельного закону країн СНД щодо аудиту і стандартів аудиту. Палата аудиторів РК уклала угоду співробітництво з аудиторської палатою Росії, налагоджує ділові співвідношення з аудиторськими організаціями Узбекистану, Білорусі та інших. країнами СНГ.
Безумовно, що за умови розвитку та встановлення основ ринкової економіки вимоги до якості аудиторську діяльність будуть із кожним днем зростати, і це можна пояснити. Розуміючи це, АТ «Казахстанаудит» і Палата аудиторів РК, використовуючи накопичений досвід як Казахстану, а й інших країнах близького і далекого зарубіжжя, розробляють свої стандарти дотримуються МСА у тому, щоб у Казахстані престиж аудиту був високим, лише на рівні світових стандартов.
Глава 3. Аналіз гніву й розвитку аудиту в.
Кыргызской Республике.
3.1 Становлення аудиту в Кыргызской Республіці та його розвитку, як підприємницької деятельности.
Період розвитку аудиторську діяльність з нашого республіці досить короткий. Ще 15 років тому у республіці та було невідомо про слові «аудит» і більше того і не існувало такої професії. Тоді - при у Радянському Союзі існували тільки контрольні і ревізійні служби, що й з’явилися частиною фундаменту до виникнення та розвитку нової підприємницької діяльності - аудиторської отрасли.
Дослідження розвитку раніше існуючої контрольної служби Кыргызской Республіки показало, що його становлення здійснювалося у чотири етапу: ревізійний — до 1960 р., оптимизационный — 1960;1975 рр., функціональний — з 1975 р. і відповідний ринковий — від 1990;го г.
Початковий період характеризується, переважно, перевіркою річного балансу і за звіту на роботу підприємств, дотримання законодавчої основы.
Оптимизационный етап пов’язані з активним розвитком виробничих сил в Кыргызской Республіці, ведомственно-отраслевой спеціалізацією та розвитком науково-технічного прогресу. І тому періоду характерним явищем стало широке впровадження економіко-математичних методів та обчислювальної техніки в усіх галузях діяльності, зокрема й контрольну службу.
Функціональний етап розвитку контролю у республіці пов’язані з тимчасовим ускладненням господарських процессов.
Четвертий — ринковий етап пов’язані з інтеграцією країни у світову економіку, розвитком різної форми власності і ускладненням технічних і стратегічних завдань управління господарськими суб'єктами за умов ринку. Аналізуючи цей етап зростає роль контролю у рішенні народногосподарських завдань і виникає потреба у незалежному контролі — аудите.
За планової, централізовано керованої економіці потреба, в незалежному фінансовий контроль, природно, не виникала. Його заміняла система відомчого і позавідомчого контролю, зосереджена на принципі недоглядів і зловживань в господарської підприємств, виявленні помилок в обліку і звітності, перебування і покарання виновных.
З виникненням підприємницької діяльності, появою спільних підприємств, акціонерних товариств відкритого і закритого типу, комерційних банків та інших суб'єктів господарювання потреба у достовірною інформацією відчувається особливо остро.
За сучасних умов головна мета суб'єктів господарювання має бути формування та розвиток елементів ринкового господарства, реформування власності, впровадження товарно-грошових відносин, у виробництві та споживанні, підприємництво. Підприємець — це ділової, і рішучий людина, у якого управлінськими, організаторськими і творчими здібностями, вміє економічно, досить добре орієнтуватися у; складної для ринкового середовища, включаючи порядні, чесні стосунки з державою особі фінансових, податкових, зовнішньоекономічних тощо. конкретних органов.
Західні фахівці слушно вважають, що підприємці — це колір нації, її золоті запаси, ділової потенціал країни, виражений в людському матеріалі, в людські ресурси. Саме це викликало необхідність вивчення діяльності між суб'єктами економіки, прагнення учасників обміну діяльністю реалізувати, свої інтереси, спроможність населення і готовність іти з ризиком, недопущення похмурого однаковості ні з діяльності, ні з мисленні, йти до творчому розмаїттям у своїй жизни.
Організаційні форми підприємництва умовах розвитку ринкової економіки може бути різноманітними, проте, усе це розмаїття можна призвести до наступній основний схеме.
Перехід економіки республіки до ринкових відносин викликав поява величезної кількості нових за своєю формою підприємств, кооперативів, малих підприємств, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, міжгалузевих концернів, корпорацій, асоціацій, об'єднань, компаній, спільних підприємств із участю іноземних інвесторів, бірж, комерційних банків. У зв’язку з ніж у підприємницьку діяльність було залучено тисячі сміливих, рішучих бізнесменів та виробничників нової генерації, які, проте, не мали належним досвідом, знаннями й необхідної обачністю, мали дуже приблизне уявлення про закони і нормах Кыргызской Республіки, які регламентують роботу суб'єктів господарювання (підприємств). У числі закони про бухгалтерський облік і звітності про аудиторську діяльність. Неотработанность і неприйняття низки законодавчих актів, своєю чергою, не вельми гарантували впевненість власника в підприємницькому справі. На даному перехідному етапі виникла нагальна потреба надавати всім новим економічним структурам сприяння тому, щоб їх комерційну діяльність будувалася з урахуванням і положень, передбачених державними законами. Рух до правової держави передбачає обов’язковість шанобливого ставлення які є законам, їх суворе дотримання. У зв’язку з чим мають відбуватися динамічні зміни у створенні новою економічною форми контролю над роботою господарюючих суб'єктів. Цей контроль повинен сполучатися із постійною експертизою, оцінкою, опікою, консультуванням, правової допомогою та інші видами аудиторських послуг, які надають з метою підвищення ефективності комерційної діяльності, поліпшення постановки облік і звітність на підприємствах. Відсутність бухгалтерського обліку або його неправильне ведення загрожують зловживаннями і прямими розкраданнями майна суб'єктів господарювання, розвалом роботи, банкрутством і припиненням їх деятельности.
Аудиторську форму контролю над діяльністю комерційних та інших структур здійснюють усі держави світу з розвиненою ринковою економікою. Основою його є взаємна зацікавленість господарюючих суб'єктів (акціонерних товариств, фірм) від імені їхніх власників (акціонерів) і держави у особі податкової інспекції та інших користувачів інформації. Аудитори як не залежна служба захищають майнові інтереси і власника, і держави у забезпеченні обліку, і отчетности.
Виникнення аудиту пов’язані з поділом інтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням підприємства (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші у його (власники, акціонери, інвестори). Останні було неможливо і хотіли покладатися тільки ту фінансову інформацію, яку надавали зацікавлені у своєї благополучности керуючі системи й підлеглі їм бухгалтера підприємства. Досить часто що відбуваються банкрутства підприємств, обман із боку адміністрації істотно підвищували ризик фінансових вливань. Акціонери і ін. інвестори хотіли бути переконані, що й не обманюють, що звітність, представлена адміністрацією, повністю відбиває дійсне фінансове становище підприємства. Для перевірки вмотивованості фінансової інформації та підтвердження фінансової звітності запрошувалися люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Такими могли бути лише аудитори та його фірми. Головними вимогами, що висуваються до аудитору, були його бездоганна чесність і независимость.
Знання бухгалтерського обліку не мало спочатку основного значення, але з ускладненням бухгалтерського обліку необхідною умовою стає хороша професійна підготовка аудитора.
Створення аудиту як і Кыргызской Республіці, і інших країн СНД все-таки пов’язані з роком «перебудови», позаяк у роки стали створюватися кооперативи, приватні фірми й спільні підприємства, т. е. економічні суб'єкти, які є власністю держави. Перша незалежна аудиторська фірма в Кыргызской Республіці утворено 1990 р. у вигляді суспільства з обмеженою відповідальністю — «Аудит ЛТД». Засновниками фірми виступили: Акціонерне суспільство «Фінансова компанія «Имфико» і Гофлин Л. Р. — економіст із 20-річним стажем.
Головні завдання вивчення, узагальнення створення і поширення досвіду аудиторської діяльність у Кыргызской Республіці, лягли на плечі Ледневой Ніни Євгенівни і ще кільком фахівцям 1991 року, що вони вирішили зайнятися аудиторської діяльністю. Тоді ніхто не знав і чути як хотів — ні мерія, ні Мінфін. Оскільки тоді бажаючих розпочати цю справу було, а й у держави просто більше не сягали цього питання руки, довелося починати розробку й становлення аудиторської галузі лише им.
Удвох із Олексієм Белинченко за рік розробили й в Мінфін проект Тимчасового положення Раду з аудиту британське, а щоб зареєструвати цих документів у Міністерстві юстиції, міністр зібрав колегію. І лише 1992 року, після затвердження ними ж розроблених документів, вона зареєструвати своєї фірми. Але це ще все. Далі їм (їй) довелося знову самотужки розробляти і впровадити програму атестації аудиторів, і вона ж перша за нею здавала іспит. Так вже був бодай певна система; система вийшла лише на рівні 400 питань по бухгалтерського обліку, фінансів, праву, податках. Цю систему діяла 6 років 1994 по 2000 рік, що саме собою вже говорить про її качестве.
Проте такий рівень інституціоналізації можна назвати завершеною. І яка не була професія, вона може відбутися без професіоналів, і Леднева Н. Е. також була аудитором — у Радянському Союзі такий спеціальності немає. Не кажи, але так і було, хоча її як і з фахівці з той час добре зналася на бухгалтерський облік, фінансах, та й у економіці вцілому. Почувши вперше про аудит, вона зацікавилася, і почалося тривіальне самоосвіта, оскільки альтернативи просто більше не було. Заради, і з нашому в інтересах цьому купувалася досить дорогий література та всілякими шляхами добувалася яка цікавить информация.
Так, поступово, на суворо науковій основі будувалася своєрідна методологія, певна технологія й національний почерк в аудит. Вони будували свою фірму. Як у той час, і зараз особливої проблемою залишається проблема кадрів. Звісно нині різноманітні багато кваліфікованих аудиторів, тож якусь-там у роки їх не було. Були бухгалтери, що тільки хотіли, але що вміли займатися новим справою. Не розуміли тих принципів технологій аудиту, тому складали ходу і дуже поділу їх навчати. І на цього часу дуже чимало часу витрачається навчання та прискорення підготовки кваліфікованих аудиторів — фахівців і професіоналів у справі - світлої перспективи розвитку отрасли.
Багато секторах інтелектуального бізнесу, як це було, наприклад, з фондовим ринком, великій ролі зіграли іноземні консультанти. Що й казати стосується галузі аудиту, то тут дана сторона була відсутня. Так важливо врахувати специфіку аудиту й аудиторських технологій. У цей бізнес — одне із найбільш дорогих. Тон задають компанії «великий четвірки», кожна з яких має історію, вимірювану десятиліттями, або навіть століттями. Біля кожної є свої ексклюзивні технології, професійні секрети, у яких і будується їх репутація, клієнтура, отже, багатство (визнання ринком). Тому несхильні ділитися цієї інформацією: ні тренінгів, ні навчальних курсів з боку сподівати ні доводиться — такі знання ними не поширюються, оскільки це інтелектуальний капітал. Саме останньому приділяється замало уваги з боку держави та деякі підприємців — ними не усвідомлюється, що багато будується на знаннях і уміннях. І це потрібно намагатися розвивати самотужки, без вичікування допомоги з боку, допомоги, яка значительна.
Щоправда, під час підготовки проекту закону «Про аудит» до засновникам з консультаціями приїжджали представники КРМG — постраждалого учасника «великий п’ятірки», допомогу була ефективна, але стосувалася лише регулятивної бази, а чи не секретів аудиторської деятельности.
Усе це досі б'є по рівні нашого аудиту. Візьмемо, до прикладу, представництва великих міжнародних організацій транснаціональних корпорацій, які, теоретично, міг би стати клієнтами кыргызских аудиторських компаній. Але скількох їх керівництво не знає місцевих аудиторів, у яких невпевнені, вважають, що вони можуть надати послуги високої якості, т.к. сучасних технологій міжнародного рівня аудиту не знають. Це стосується, звісно, як до визначених компаніям, а до більшості компаній Кыргызской Республіки. Безумовно, у кыргызских аудиторів є свої технології, але вони не відповідають міжнародних стандартів. Простий приклад: національні компанії часто програють у міжнародних тендерах по примітивною причини — форма подачі заявки відповідає вимогам замовника. У цьому саме дослідження справді може відповідати всім нормам, та його оформлення — немає, і усе це перекреслює. Тож він і думаєш, чому Світовому банку, наприклад, не провести семінар свої вимоги до оформленню заявки щодо участі а тендері і навчити методиці роботи аудиторов.
Слід зазначити, що будувати нове на порожньому місці дуже складно, і закон розроблявся що й чіткого понять аудит у суспільстві був. Але це суб'єктивно, а об'єктивно справи такі: як у питаннях іншої нормативної бази, створення закону ініційовано знизу, Палатою аудиторів, а офіційним ініціатором став депутат Омурбек Текебаєв. Вони намагалися створити максимально прийнятний варіант закону, навіщо організували дві (!) міжнародні експертизи проекту закону, що він успішно пройшов. На рівні 1997;1998 років цього закону був однією з самих прогресивних з СНД. За бажання у ньому можна, звісно, знайти слабких місць, та хто назве досконалий діючий Основний Закон в Кыргызстане?
Проте, наслідком закону було створення Державної комісії з аудиту — чергового ланки у процесі інституціоналізації. Поява законом і комісії означало остаточне оформлення професії, визнання її суспільством, і государством.
У цьому плані комісія дуже багато робила у розвиток аудиту. Хоча, звісно, витрати керівництва були. Наприклад, ліцензування для неустоявшегося виду бізнесу, вартість ліцензії була занадто висока — 200 доларів. У цілому нині, на види ліцензій лише компанії Ледневой Н. Е. АКФ «Кыргызаудит» довелося викласти скарбниці близько двох тисяч доларів. Це дуже значна сума для аудиторської фірми тоді. Зараз же ситуація змінилася, як трансформувалася, і сама комісія, яку 26 Указом Президента влили в знову освічену Державну комісію при уряді КР за стандартами фінансової звітності і аудиту.
Перша, колишня, Держкомісія зробила кілька негативних кроків що значно позначилися на сприйнятті професії аудитора суспільством. Річ у тім, що комісія створила умови для індивідуалів. Тобто вистачило б отримати ліцензію й — вперед, займайся аудитом. На будь-якому рівні - головна складова цій професії глибоке знання й розуміння виробничого процесу, щоб задовольнити вимоги замовників — якість аудиторську діяльність. Аудиторы-индивидуалы не брали громадські організації, простежити і їхня послуг неможливо, в результаті - страждали клієнти. А від розчарованих і обурених клієнтів хвилями розходилася неслава про аудиторах, яка автоматично розповсюджувалася і на чесні, грамотні фірми. Одне слово, професії був завдано збитків, який швидко не виправиш. Така ситуація показала, що етика аудитора дуже важливим елементом в аудиторської деятельности.
Урядовою постановою Кыргызской Республіки від 26 січня 1993 р. № 33 було затверджено «Тимчасовий становище про аудиторську діяльність в Республіці Киргизстан». З вищевказаного постанови наказом Міністра економіки та фінансів Кыргызской Республіки від 13 вересня 1993 р. № 47 — п/3 затверджено «Положення про Раді по аудиторську діяльність Кыргызской Республіки», і наказом від 13 вересня 1993 р. № 48 — п/3 затверджено «Положення про порядок ліцензування аудиторську діяльність на території Кыргызской Республики».
Рішенням Ради з аудиторську діяльність у листопаді 1993 р. видано перші ліцензії на право занять аудиторської діяльністю наступним юридичних осіб: Аудиторско-консультационной фірмі «Кыргызаудит», Суспільству з обмеженою відповідальністю «Аудит ЛТД», Суспільству з обмеженою відповідальністю аудиторської фірмі «Эсеп ЛТД». Нині число діючих окремих аудиторських фірми 42 і найбільші їх наведено ниже:
Список аудиторських компаний.
— Метроном.
— МФИ-Аудит.
— Проф-Аудит.
— Устат-Аудит.
— Битекс-Аудит.
— AZAN.
— Національна Аудиторська компания.
— Промторг-Аудит.
— Учет-Аудит-Бишкек.
— Консалтингова компанія ACS.
— Аудит ЛТД.
— Міжнародний центр консалтингу й аудита.
— Социум-Консалт.
— Марка-Аудит Бишкек.
— Володимир Аудит ЛТД.
— Аудит-Прайс.
— Ош-Эсеп.
— Аудитекс.
— Альпари.
— Инаудит.
— Эврика-Аудит.
— Эсеп ЛТД.
— В. Якобс-Аудит.
— Кыргызбанкаудит.
— Кыргызаудит.
— Аудит-Консалтинг.
Нині аудиторська діяльність регулюється Законом «Про аудиторську діяльність», прийнятим Законодавчим Зборами Жогорку Кенеша Кыргызской Республіки 28 червня 2002 года.
3.2 Законодавча база аудиту в Кыргызской Республике.
Міжнародна практика показує, що з ведення цивілізованого аудиту потрібні дві принципові групи нормативних документов.
1. До першої групи ставляться законодавчі акти держави, колись всього закон «Про аудиторську діяльність», необхідність що його різних аспектів пов’язані з удосконаленням — і розвитком отрасли.
2. Другу групу документів становлять аудиторські стандарти інші регулятори, тобто. основоположні принципи і прийоми, яким має слідувати аудитор під час проведення перевірки, зборі аудиторських свідчень і під час складання укладання (тобто. загалом у моїй професійній деятельности).
Так-от 26 січня 1993 р Урядовою постановою Кыргызской Республіки. № 33 було затверджено «Тимчасовий становище про аудиторської роботи і організації незалежного контролю у Республіці Киргизстан». З вищевказаного постанови наказом Міністра економіки та фінансів Кыргызской Республіки від 13 вересня 1993 р. № 47 — п/3 затверджено «Положення про Раді по аудиторську діяльність Кыргызской Республіки», і наказом від 13 вересня 1993 р. № 48 — п/3 затверджено «Положення про порядок ліцензування аудиторську діяльність біля Кыргызской Республики».
Потім 18 вересня 1997 року Міністерство юстиції було зареєстровано Становище «Про Раді по аудиторську діяльність КР» наказом Мінфіну КР від 7 липня 1997 року під № 236/п, у якому указувалися основні функції ради з аудиту:
— Розробка і запровадження кваліфікаційних вимог фізичних конкретних особах і спеціальних вимог до аудиторським организациям.
— Розробка Положення ліцензування аудиторську діяльність біля Кыргызской Республики.
— Розробка і запровадження тих нормативних документів, і стандартів, регулюючих аудиторську діяльність у межах своєї компетенции.
— Розробка порядку атестації на право здійснення аудиторську діяльність, формування Атестаційної комісії з банківському аудиту, аудиту ринку цінних паперів, страхових організацій, бірж, інвестиційних фондів і загальному аудиту.
— Розробка програми підготовки кадрів аудиторів з усіх видів аудиторську діяльність для Кыргызской Республики.
— Створення Атестаційної комісії із розробкою допуску до іспитів і проведення іспитів по банківському аудиту; аудиту суб'єктів ринку цінних паперів, страхових організацій, бірж, інвестиційних фондів і загальному аудиту.
— Створення і запровадження Дисциплінарної комісії, у разі виникнення претензій замовника до аудиторської фірмі, аудитору, соціальній та разі анулювання ліцензії у допустившей порушення аудиторської фірми, аудитора.
— Розвиток міжнародних контактів із з підвищення кваліфікації, і обміну опытом.
— Рада з питань аудиту за дорученням Міністерства фінансів Кыргызской.
Республіки організовує незалежну оцінку законопроектів, положень, фінансово-економічної обгрунтованості проектів державних програм, тож рішень, проводить аналіз економічного положення з галузям народного хозяйства.
— У встановленому законом порядку вносить пропозиції з удосконалення аудиту й бухгалтерського обліку, аналітичні і нормативні документи у Жогорку Кенеші і Уряд Кыргызской.
Республики.
— Рада з питань аудиту дозволяє розбіжності, виникаючі між аудиторами та його замовниками з питань тлумачення статей річного балансу чи положень річного отчета.
— Рада з питань аудиту має спеціальний казначейський рахунок і робить витрати відповідно до затвердженої сметы.
— Рішення інших питань, які входять у компетенцію Ради з аудиту.
Кыргызской Республики.
Потім вийшла сеймова постанова № 120 від 2 березня 1999 року «Про Держкомісії з аудиторську діяльність при Уряді КР».
Наступним законодавчим актом було — становище «Про Державної комісії при Уряді Кыргызской Республіки за стандартами фінансової звітності і аудиту», затверджене постановою Уряди Кыргызской Республіки від 28 лютого 2001 року № 67 яким визначено основні функції ГКА: а) розробка проектів нормативних правових актів, регулюючих аудиторську діяльність у Кыргызской Республіці; б) забезпечення реалізації Закону «Про аудиторську діяльність », узагальнення практики його застосування і підготовка для Правительства.
Кыргызской Республіки пропозицій з удосконалення правовим регулюванням аудиторську діяльність; в) організація публікацій у засобах масової інформації даних про видачі (анулювання) ліцензій за проведення аудиторську діяльність, і навіть про зареєстрованих аудиторах і аудиторських організаціях; р) організація ведення державних реєстрів аудиторів, аудиторських організацій; буд) здійснення у порядку ділових контактів із міжнародними організаціями, що діють у сфері аудиторську діяльність, що у підготовці проектів за міжнародні договори і угод щодо аудиторську діяльність з наданням интересов.
Кыргызской Республіки з питань аудиту; е) розгляд, твердження, видання і публікація національних стандартів бухгалтерської та фінансову звітність для суб'єктів господарювання, відповідних за формою і змісту Міжнародних стандартів фінансової звітності, розроблюваним Комітетом по.
Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти фінансової звітності); ж) робота з удосконалювання і гармонізації стандартів обліку, процедур, що з поданням бухгалтерської і фінансової звітності, відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності; із) твердження у порядку стандартів аудиторську діяльність, які відповідають міжнародним стандартам аудиту, розроблюваним Міжнародним комітетом по аудиторської практике.
і Міжнародної федерації бухгалтерів (далі - міжнародні стандарти аудиту); і) розробка й твердження програми реформування системи бухгалтерської і фінансової звітності в Кыргызской Республіці; до) забезпечення консенсусу інтересів користувачів і подготовителей стандартів бухгалтерської, фінансової звітності і аудита.
Аби вирішити поставлених завдань Державна комісія виконує такі функции:
— розробляє основних напрямів роботи з вдосконаленню національних стандартів бухгалтерської, фінансової звітності і аудита;
— здійснює координацію діяльність у області бухгалтерської, фінансової звітності та аудиту в Кыргызской Республіці з метою усунення протиріч нормативних актів і методичним вказівкам по бухгалтерської, фінансової звітності і аудиту Державної комісії нормативних актів і методичних вказівок наступних державні органи Кыргызской Республіки: Національного банку України Кыргызской.
Республіки, Міністерства фінансів Кыргызской Республики,.
Державної комісії при Уряді Кыргызской Республіки з ринку цінних бумаг;
— розробляє й запевняє Концепцію національної системи бухгалтерського обліку в Кыргызской Республіці, Концепцію розвитку аудиту в Кыргызской Республике;
— стверджує національні стандарти бухгалтерської, фінансової звітності та аудиту, відповідні за формою і змісту міжнародних стандартів фінансової звітності і аудита;
— розробляє проекти тих нормативних правових актів, регулюючих бухгалтерську, фінансову звітність і аудиторську діяльність в.
Кыргызской Республике;
— забезпечує реалізацію Закону Кыргызской Республіки «Про аудиторську діяльність » ;
— дає роз’яснення з питань застосування національних стандартів бухгалтерської, фінансової звітності і аудита;
— видає ліцензію за проведення аудиторську діяльність, призупиняє (анулює) зазначені ліцензії відповідно до вимог законодавства Кыргызской Республики;
— веде реєстр і вносить до нього відомості про нормативних правових актах, прийнятих державними органами Кыргызской Республіки на області бухгалтерської і легальною фінансовою отчетности;
— удосконалює нормативні правові акти у сфері бухгалтерської та фінансову звітність з урахуванням національних стандартів бухгалтерської і легальною фінансовою отчетности;
— веде державний реєстр аудиторів і аудиторських организаций;
— публікує у засобах масової інформації інформацію про виданих, призупинених (анульованих) ліцензії здійснення аудиторської деятельности;
— сприяє з розробки освітніх програм, у області бухгалтерської, фінансової звітності і аудита;
— здійснює у порядку професійні контакти із міжнародними та професійними вітчизняними організаціями бухгалтерів і аудиторів, міжнародними комітетами за стандартами фінансової звітності і аудиторської практиці, і навіть бере участь у підготовці проектів за міжнародні договори, угод області бухгалтерської, фінансової звітності і аудиторську діяльність з наданням інтересів Кыргызской Республики.
З іншого боку, Постановою колегії Державної комісії при Уряді Кыргызской Республіки за стандартами фінансової звітності і аудиту затверджено положення про Консультативному раді Державної комісії при Уряді Кыргызской Республіки за стандартами фінансової звітності і аудиту№ 3 від 10 травня 2001 року. Відповідно до якому, Рада є консультативно-дорадчим органом, створеним до розгляду нормативних правових актів у галузі бухгалтерського обліку, фінансової звітності та аудиту, експонованих Раді Держкомісією. Рада є постійно чинним органом Госкомиссии.
До завданням Консультативної ради относятся:
— розгляд нормативних правових актів у галузі бухгалтерського обліку, фінансової звітності і аудита;
— уявлення рекомендацій з питань, вхідним у його компетенцію до розгляду на засіданнях колегії Госкомиссии;
— надання консультативної допомоги Держкомісії з питань вдосконалення системи бухгалтерського обліку, фінансової звітності і аудита.
Ще однією нормативним документом є Закон Кыргызской Республіки «Про аудиторську діяльність» № 82, ухвалений 26 червня 1998 року, який складалася з 9 розділів і 40 статей (більшість яких вимагала радикальних изменений).
29 вересня 2001;го року Уряд Кыргызской Республіки видало постанову № 594 про проект Закону Кыргызской Республіки «Про аудиторської деятельности».
Наступний Закон Кыргызской Республіки «Про аудиторську діяльність» № 134, було прийнято 30 липня 2002 року й причиною цього стали такі чинники (і вони те й ініціювали розробку нового закона):
— 12 квітня 2000 року було зареєстровані Кыргызские стандарти аудиту (КСА) у Міністерстві юстиції Кыргызской Республіки. У зв’язку з прийняттям виникла потреба винятку статей закону, дублюючих КСА;
— в попередньому Законі Кыргызской Республіки «Про аудиторську діяльність» були статті, що передбачають «Цивільно-правову відповідальність аудиторів і аудиторських організацій» і «майнову відповідальність аудиторів». Проте майнова відповідальність — це складова частина цивільно-правову відповідальність, яку відображено у Цивільному Кодексі Кыргызской Республіки (глава 20 «Відповідальність порушення зобов’язань», глава 31 «Возмездное надання услуг»).
— норми закону найчастіше дублюють інших законів, наприклад, статті, що визначають правничий та обов’язки аудиторів і замовників, порядок укладення міжнародних договорів. Всі ці взаємовідносини регулюються нормами.
Цивільного Права і вимагають повторення до закону «Про аудиторської деятельности».
— статті ліцензування аудиторську діяльність дублювали статьи.
Закону Кыргызской Республіки «Про ліцензування» і Положення «Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності» і др.
Провівши аналіз нормативно-правової бази на у сфері аудиту, Національна комісія зі стандартів фінансової звітності і а аудиторську діяльність за Президента Кыргызской Республіки (у майбутньому перетворена в Державну комісію при Уряді Кыргызской Республіки по стандартам фінансової звітності і аудиту) у листопаді 2000 року ухвалила рішення про утворення Робочої групи з роботі над новим проект Закону. До складу Робочої групи ввійшли провідні фахівці: керівники професійних аудиторських об'єднань, відомих аудиторських компаній, юристи, викладачі вузів, фахівці державних установ — Міністерства фінансів Кыргызской Республіки, Національного Банку Кыргызской Республіки, держкомісії з ринку цінних паперів і др.
Організаційна робота над проект Закону будувалася наступним образом:
— прокуратура вивчила закони Казахської Республіки, Узбекской.
Республіки, Російської Федерації, нормативні правові акти Кыргызской.
Республіки та інших., складові правового поля аудиторської деятельности;
— було організовано зустрічі з аудиторами республіки з вивчення їх пропозицій і замечаний;
— врахували пропозиції з зауваження міжнародних доноров.
(Азіатського Банку Розвитку та інших.), і навіть професійних аудиторських об'єд-нань і аудиторських компаний.
Поруч із переліченими вище чинниками, побудившими до активній роботі для вдосконалення законодавства у галузі аудиту, були — прийняття у Кыргызской Республіці Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО), підготовчу роботу прийняття Міжнародних стандартів аудиту (МСА) і високі вимоги, запропоновані нині до аудиторської профессии.
Так прийнятий Закон передбачає, що кваліфікаційний сертифікат, раз отриманий аудитором після проходження усіх сертифікаційних процедур (навчання, здавання іспиту), немає терміну дії (бессрочен), тоді як попередній закон обмежував термін дії кваліфікаційного сертифіката аудитора. Такий стан повністю цілком узгоджується з практикою сертифікації аудиторів у країнах, мають багаторічний досвід минулого і хороші, визнані в усьому світі традиції. Безумовно, знання, отримані аудиторами і підтверджені здаванням кваліфікаційного іспиту, у сфері бухгалтерського обліку, податків, права, теорії та практики аудиту, вимагають постійного поновлення. Але його необхідно вирішувати шляхом щорічного підтримує освіти, обов’язкового для сертифікованих аудиторів. Вимога про проходженні щорічного навчання визначені у статті 9 прийнятого закону 7 серпня (28 червня) минулого года.
Попередній закон передбачав три типу сертифікатів, у прийнятому законі передбачається єдиний кваліфікаційний сертифікат, дає право аудитору по ліцензію за проведення аудиту будь-яких суб'єктів. Це правильне рішення, оскільки стандарти бухгалтерського обліку, і стандарти аудиту єдині всім видів діяльності, і аудитори зобов’язані їх знать.
Попередній закон дозволяв міжнародним транснаціональним аудиторско-консалтинговым компаніям працювати на ринку не реєструючись не маючи ліцензії, а підтверджуючи свої аудиторські укладання місцевими аудиторами.
Стаття 5 новим законом передбачає, що «іноземні аудиторські організації можуть здійснювати аудиторську діяльність Кыргызской Республіці лише за освіті відповідних организаций-резидентов Кыргызской Республіки». Будь-яка іноземна компанія має ознайомиться з вимогами законодавства і започаткувати все запропоновані реєстраційні процедури у тому, щоб здійснювати діяльність ринку Кыргызской Республіки. У зв’язку з цим іноземні компанії поставлено у рівні умови, як і вітчизняних аудиторські компанії, дотримуючись і несучи відповідальність відповідно до кыргызскому законодательству.
У колишньому законі була, за якою більше від після ухвалення рішень на управління компаній мало належати атестованим аудиторам. Це суперечило інтересам компанії «великий четвірки» і де вони могли прийняти цього. У законі цих обмежень нет.
Стаття 5 Закону зобов’язує з того що «щонайменше 50% кадрового складу аудиторської організації мають становити громадяни Кыргызской Республіки, котрі живуть біля Кыргызской Республіки, а разі, якщо керівником аудиторської організації є іноземний громадянин, — не менш 75%».
Іноземні компанії, бажаючі спрямовувати свої інвестиції в Киргизстан, зазвичай, користуються послугами надійних аудиторів, якими найчастіше є представники «більшої четвірки». Великі міжнародні аудиторські організації як проводять аудит, а й наводять інвестиції. Знявши обмеження приходу іноземних аудиторських компаній у нашу республіку, це цим сприяє залученню в республіку і великих інвесторів і це створює сприятливе середовище для залучення інвестицій через рубежа.
Напружена робота протягом кілька років Держкомісії області розробок національних стандартів аудиту увінчалася успіхом, і Кыргызские стандарти аудиту було затверджено наказом Держкомісії з аудиторської діяльності при Уряді Кыргызской Республіки від 4 квітня 2000 року під № 5.
ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ ПО АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ ПРАВИТЕЛЬСТВЕ.
КЫРГЫЗСКОЙ РЕСПУБЛИКИ.
НАКАЗ від 4 квітня 2000 року N 5.
Відповідно до постановою Уряди Кыргызской Республіки від 9 березня 2000 року N 124 «Про затвердження Правил підготовки й державної реєстрації нормативних правових актів міністерств, Фонду державного майна, Соціального фонду, державних комітетів, адміністративних відомств Кыргызской Республіки, Національного банку України Кыргызской Республіки, місцевих державних адміністрацій, і органів місцевого самоврядування» і у виконання доручення Апарата Премьер-Министра Кыргызской Республіки від 28 березня 2000 року N 24−3740 приказываю:
1. Утвердить:
— кыргызские стандарти аудиту в целом.
2. У установленому порядку явити у Міністерство юстиции.
Кыргызской Республіки для регистрации.
Голова Державної комісії з аудиторську діяльність при Уряді Кыргызской Республики.
Б.Шайиков.
Затверджено наказом Державної комісії з аудиторську діяльність при Правительстве.
Кыргызской Республіки від 4 квітня 2000 року N5.
КЫРГЫЗСКИЕ СТАНДАРТИ АУДИТА.
|СТАНДАРТ 1 |ГЛОСАРІЙ ТЕРМІНІВ | |СТАНДАРТ 2 |КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА КЫРГЫЗСКИХ СТАНДАРТІВ АУДИТУ | |СТАНДАРТ 3 |МЕТА І СПІЛЬНІ ПРИНЦИПИ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ | |СТАНДАРТ 4 |УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКИХ ЗАВДАНЬ | |СТАНДАРТ 5 |КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКОЇ РОБОТИ | |СТАНДАРТ 6 |ДОКУМЕНТАЦІЯ | |СТАНДАРТ 7 |ШАХРАЙСТВО І ПОМИЛКИ | |СТАНДАРТ 8 |РОЗГЛЯД ЗАКОНІВ І НОРМАТИВНИХ АКТОВ ПРИ АУДИТ | | |ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ | |СТАНДАРТ 9 |ПЛАНУВАННЯ | |СТАНДАРТ 10 |ЗНАННЯ БІЗНЕСУ КЛІЄНТА | |СТАНДАРТ 11 |СУТТЄВІСТЬ У АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРЦІ | |СТАНДАРТ 12 |ОЦІНКА РИЗИКІВ І СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ | |СТАНДАРТ 13 |АУДИТ У СЕРЕДОВИЩІ КОМП’ЮТЕРНИХ ИНФОРМАЦИОННЫХ СИСТЕМ | |СТАНДАРТ 14 |ЗАПИТАННЯ АУДИТУ, ПОВ’ЯЗАНІ З СУБ'ЄКТАМИ, ЯКІ КОРИСТУЮТЬСЯ | | |ПОСЛУГАМИ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОСЛУГ | |СТАНДАРТ 15 |АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА | |СТАНДАРТ 16 |АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА — ДОДАТКОВЕ РССМОТРЕНИЕ | | |ОСОБЛИВИХ СТАТЕЙ | |СТАНДАРТ 17 |ПЕРША АУДИТОРСЬКА ПЕРЕВІРКА — ПОЧАТКОВІ ЗАЛИШКИ | |СТАНДАРТ 18 |АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ | |СТАНДАРТ 19 |АУДИТОРСЬКА ВИБІРКА І ІНШІ ПРОЦЕДУРИ ВИБІРКОВОГО | | |ТЕСТИРОВАНИЯ | |СТАНДАРТ 20 |АУДИТ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ОЦІНОК | |СТАНДАРТ 21 |ПОВ'ЯЗАНІ СТОРОНИ | |СТАНДАРТ 22 |НАСТУПНІ ПОДІЇ | |СТАНДАРТ 23 |ПРИПУЩЕННЯ Про БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА | |СТАНДАРТ 24 |ЗАЯВИ КЕРІВНИЦТВА | |СТАНДАРТ 25 |ВИКОРИСТАННЯ РОБОТИ ІНШОГО АУДИТОРА | |СТАНДАРТ 26 |РОЗГЛЯД РОБОТИ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ | |СТАНДАРТ 27 |ВИКОРИСТАННЯ РОБОТИ ФАХІВЦЯ | |СТАНДАРТ 28 |АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ ПО ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ | |СТАНДАРТ 29 |ЗІСТАВЛЕННЯ | |СТАНДАРТ 30 |ІНША ІНФОРМАЦІЯ У ДОКУМЕНТАХ, ЯКІ ВКЛЮЧАЮТЬ МИНУЛУ АУДИТ | | |ФІНАНСОВУ ЗВІТНІСТЬ | |СТАНДАРТ 31 |АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ ПО АУДИТУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ | |СТАНДАРТ 32 |ВИВЧЕННЯ ПРОГНОЗНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ | |СТАНДАРТ 33 |ЗАВДАННЯ ПО ВИКОНАННЯ ОГЛЯДУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ | |СТАНДАРТ 34 |ЗАВДАННЯ НА ВИКОНАННЯ УЗГОДЖЕНИХ ПРОЦЕДУР | |СТАНДАРТ 35 |ЗАВДАННЯ ПО ЗБОРУ І ОБРОБКИ ДАНИХ |.
Ці стандарти були зареєстровані міністерстві юстиції Кыргызской Республіки 12 квітня 2000 року під реєстраційним номером 56.
Цього року 22 квітня вийшла сеймова постанова Уряди Кыргызской Республіки «Про Міжнародних стандартах аудиту в Кыргызской Республіці», що у цілях розвитку і вдосконалення аудиту в Кыргызской республіці та приведення їх у відповідність до Міжнародними стандартами аудиту Уряд Кыргызской Республіки постановляет:
«1. Затвердити як стандарти аудиту в Кыргызской Республіці Міжнародні стандарти аудиту 2001 року видання (далі - МСА), лунаючи Комітетом з питань міжнародної аудиторської практиці і Міжнародної федерації бухгалтерів, гір. Нью-Йорк (далі - КМАП МФБ)».
У кожній розвиненою країні розвиток виробництва і вплив громадських організацій здійснюється по-різному. Так, порядок регулювання аудиторської діяльність у Кыргызской Республіці можна наступній схемой:
Схема 2.
[pic].
Інший не маловажной групою документів, які стосуються аудиту, є узвичаєні стандарти. Основні і суміжні аудиторські стандарти у в країнах Заходу (звісно, і з нашого республіці), зазвичай, зачіпають дуже великий потреби. Зрозуміло, деякі найбільш специфічні їх що неспроможні виявитися корисними для аудиторів нашої країни у найближчі роки, оскільки далеко не та економічна реальність, у якій працюють кыргызские і англо-американські, іспаномовні, французькі чи німецькі аудитори. Однак у економічної літературі СНД й країни такі стандарти навіть їхнього проекти практично були відсутні. І лише кінці 90-х рр., з перших перекладних робіт, була усвідомлено доцільність дослідження значній своїй частині питань аудиторської теорії та практики, порушених у західних стандартах.
Так, найбільш повними діючими керівними матеріалами США є десять загальноприйнятих стандартів аудиту. Вони мусили підготовлені фахівцями АIСРА в 1947 р. і відтоді зазнали мінімальні зміни. Десять загальноприйнятих стандартів є певними конкретними інструкціями з перевірки певних ділянок облікової роботи. Не настільки докладні, щоб аудитори-практики використовувати їх як вагоме керівництво для щоденної роботи. Але, як було зазначено показано вище на прикладі США, вони є основу для роз’яснень АIСРА навіть із питанням етичного поведінки аудиторів. Ці десять стандартів повністю наведено ниже.
СПІЛЬНІ СТАНДАРТЫ.
1.Аудит мають виконувати обличчя або особи, котрі мають відповідну технічну підготовку й професіоналізм аудитора.
2.Во всіх питаннях, що з завданням, аудитор чи аудитори повинні зберігати независимость.
3.Проводя перевірку і готуючи висновок, необхідно виявляти належну професійну тщательность.
СТАНДАРТИ РОБОТИ НА ОБЪЕКТЕ.
1.Работа мусить бути адекватно спланована, а асистентів, якщо вони є, потрібно контролювати належним образом.
2. Аудитор повинен розумітися на системі внутрішньогосподарського контролю цілком достатньо, щоб планувати аудит і побачити характер, час проведення і обсяг необхідних проверок.
3. Шляхом перевірок, спостережень опитувань і підтверджень потрібно одержати достатній обсяг свідчень, щоб зробити необхідну основу для формування думки про аудируемой фінансової отчетности.
СИАНДАРТЫ ЗАКЛЮЧЕНИЙ.
1. Укладання повинна утримувати повідомлення, представлена чи фінансова звітність відповідно до загальноприйнятими бухгалтерськими принципами.
2. Наприкінці слід визначити обставини, у яких такі принципи не дотримувалися послідовний у звітному періоді по порівнянню з попереднім периодом.
3. Розкриття інформацією фінансової звітності слід розглядати як і повніше адекватне, тоді як укладанні немає інший формулировки.
4. Укладання має містити або думка фінансового звітності загалом, або твердження у тому, що їхня думка може бути виражено. Якщо підсумкове думка може бути виражено, маємо бути сформульовані відповідні причини. В усіх випадках, коли ім'я аудитора пов’язані з фінансової звітністю, висновок має містити чітко сформульоване опис характеру аудиторської перевірки, якщо вона повинна була, і навіть дані про рівень відповідальності, яку приймає на себе аудитор.
[pic].
Хоча GAAS (узвичаєні стандарти аудиту) і SAS (положення з стандартам аудиту) авторитетні посібники з аудиту для професіоналів, вони надають аудитору допомогу меншу, ніж було б припускати. Майже ні спеціальних аудиторських процедур, необхідних стандартами; немає і спеціальних вимог до рішень, прийнятою аудитором (таких як визначення обсягу вибірки, відбір елементів вибірки для перевірок, оцінка результатів). Багато практики вважають, що стандарти повинна давати більш чіткі керівні вказівки визначення обсягу накопичуваних свідчень. Це виключило б необхідність приймати деякі аудиторські рішення й забезпечило б аудиторських фірм лінії оборони в разі звинувачень у неправильному аудит. Проте зайве деталізовані специфічні вимоги міг би перетворити аудит в механічний збір свідчень, не підкріплений професійними судженнями. Надмірна деталізація вимог принесла б набагато більше, ніж принесуть користі, і з погляду специалистов-аудиторов, і сточки зору користувачів аудиторських услуг.
GAAS і SAS розглядати практиками, як мінімально необхідні стандарти його роботи, а чи не максимально необхідні стандарти ідеал. Будь-який профессионал-аудитор, шукає кошти на зменшення обсягу аудиту лише з базі стандартів, а чи не щодо оцінки сутності ситуації, не зможе відповідати їх вимогам. Проте існування аудиторських стандартів значить, що аудитор повинен сліпо дотримуватися їх. Якщо аудитор вважає, що вимозі стандартів неможливо слідувати, то справдяться його альтернативні дії. Якщо порушувати питання кількісно не суттєвий, також необов’язково слідувати стандарту.
Стандарти є принципові рекомендації з процедури проведення та порядку складання висновків. Не містять деталізованих інструкцій застосування визначають переважно напрям, лад і мета тієї чи іншої виду аудитора. Цим вони розраховані на високий професіоналізм, компетентність і самостійність аудитора. Кожна окрема країна, застосовуючи їх, має напрацювати свої національні стандарти, зрозуміло значно наближені до міжнародних нормативам аудита.
Беручи до уваги національні стандарти аудиту, слід і те, що зарубіжні стандарти неможливо знайти запозичені повністю. Занадто великі розбіжності у економіці, історії, традиції та образі мислення — менталітеті нашим людям і народів країн із давно сформованим ринковим хозяйством.
Впровадження стандартів — систематизація аудиторську діяльність. Перелічені вище загальні стандарти — це певні якості і рівень кваліфікації, які повинен мати аудитор, щоб ефективно й професійно виконувати завдання, які стоять проти нього. У загальних стандартах наведено основні вимоги, які пред’являються аудиторам: незалежність" і об'єктивність; належну увагу під час до аудиторської перевірці, збиранню та оцінці інформації, складання звітів, висновків, і рекомендацій. З трьома загальноприйнятими стандартами тісно пов’язані такі постулати: ймовірні зіткнення інтересів; обмеження інші види діяльності, якими може займатися аудитор, професійні обязательства.
Відповідно до загальні стандарти аудиторські організації комплектують штат професійними й компетентними фахівцями, тобто. компетентність аудитора виявляється у відповідність до рівнем підготовки й досвіду спеціаліста у сфері, масштабності і труднощі аудиторських завдань при високий рівень виконуваної работы.
Обов’язкове вимога загальних стандартів — це у незалежності, аудитор має мати ні упереджень, ні пристрасті щодо клієнта. Вона виражається, у цьому, що аудиторські фірми виявляють самостійність в плануванні роботи у відповідності зі своїми повноваженнями і з методикою проведення аудиторської перевірки. Ніхто неспроможна затримати аудитора, затримати проведену їм перевірку або змінити її результати. Огорожу аудитора від будь-якого тиску і сфери впливу дозволяє проводити перевірку неупереджено та неупереджено. Для чинника незалежності значної ролі має сповнений спокус і вільний доступ аудитора всім документам підприємства його право отримувати необхідну інформацію з осіб чи організацій, які мають такими документами.
Аудитор зобов’язаний діяти з належним увагою і ретельністю в відповідність до аудиторськими стандартами у разі планування процедур, зборі і оцінці інформації, складанні звітів і поданні відомостей, висновків, і рекомендацій. Аудитору треба бути готовий до виявленню різноманітних порушень, що виражаються у недостатньому внутрішньому контролі, неправильному віданні документації, помилках і навіть підробки, нечесних операціях. Це жадає від аудитора хорошого знання фінансових систем, фінансових документів і майже звітів, бухгалтерії, суміжних дисциплін, законодавчих актів, і навіть наказів і інструкцій, відповідно до якими функціонує проверяемый объект.
Стандарти проведення ревізій визначають загальні критерії якості аудиторської перевірки. Аудитори що неспроможні дотримуватися загальний стандарт, вимагає професіоналізму, без дотримання і виконання робочих стандартів. У той самий час кваліфікація і аудиторів є необхідними передумовами дотримання робочих стандартів — правил, якими керується аудитор і під час завдань аудиту. Вони містять у собі підготовку до аудиторської перевірці, нагляд, збір достовірних відомостей, відповідне вивчення й оцінку коштів внутрішнього контролю. Якщо основні правила — схема цілеспрямованих дій, якими керується аудитор задля досягнення певного результату, то робочі стандарти застосовні переважають у всіх типах аудиторських перевірок, визначають основу щодо аудиторської праці та управління їй, і навіть пов’язані з іншими стандартами.
У основі вищенаведеного першого аудиторського стандарту лежить концепція професіоналізму. Адекватне планування і належний контроль служать показниками професіоналізму, які відсутність свідчить про некачественном виконанні роботи. Другий та третій робочі аудиторські стандарти присвячені процесу збирання цих. Отже, концептуальної основою робочих аудиторських стандартів є професіоналізм і доказовість, щоб робота аудитора була добре спланована, включала у собі різні етапи підготовки ревізії, яка свій відбиток у четвертому стандарті. Під час розробки плану особливу увагу приділяють визначенню величини аудиторського ризику. Нагадує раніше що використовується методику попереднього вивчення результатів господарську діяльність підприємства. Такий попередній аналіз сприяє виробленні вірного напрями ревізії і рівня аудиторського риска.
По п’ятому стандарту аудитор вивчає і оцінює організацію системи внутрішньогосподарського контролю, включаючи обстеження систем бухгалтерського обліку, і внутрішнього контролю. Така оцінка містить чинник ризику аудиторської помилки, позаяк у разі позитивної оцінки систем бух обліку і внутрішнього контролю аудитор може затвердити рішення обмежити свої власні обстеження покластися на інформацію служб внутрішнього контролю предприятия.
Вимога проведення обстеження, перевірки й чужі спостереження під яким розуміється вивчення ділового середовища: достатньо компетентних свідчень, аналіз стану і укладання фінансової звітності є політичним питанням шостого робочого стандарта.
На завершальному етапі аудиту — повідомлення про результати, регулюють складові аудиторських звітів, які є основною метою діяльності незалежних аудиторів. Цей стандарт є правила, що стосуються форми, змісту, розміщення акцій і подачі матеріалів за результатами аудиторської проверки.
Мета звітів у тому, коментуючи ті вади на дисконтних записах, системах обліку й контролю, які можуть призвести до значним помилок; дати конструктивні поради; визначити, що нафта може мати значення палестинцям не припиняти аудиторських проверок.
Аудиторські стандарти є елементом теорії аудиту й не варто плутати з аудиторськими процедурами. Тож які вони визначають якість діяльності аудиторів і де вони змінюються залежно від часу аудиторської проверки.
Високе якість аудиту можна забезпечити і під час вимог попереднього, поточного й послідовнішого контролю кожному этапе.
Попередній контроль виконується на стадії атестації і ліцензування аудиторів і аудиторських фирм.
Поточний контроль — контроль окремих аудиторських перевірок і загальний контроль якості аудиту. Контроль окремих аудиторських перевірок передбачає забезпечення незалежності, професіоналізму й компетентності аудиторів, перевірку виконаної роботи з погляду її відповідності стандартам, досягнення цілей аудиту. Загальний контроль якості аудиту забезпечує необхідний рівень особистих якостей аудитора (чесність, об'єктивність, незалежність, конфіденційність і профессионализм).
Наступний контролю над якістю роботи аудиторів, відповідно до законодавством, виконує державний уповноважений орган, який видав ліцензії за проведення аудиторської деятельности.
Взагалі необхідно дуже велике значення надавати професійної етики в аудит. Етика важлива аудитора, як не кому іншого. Прийнято вважати, що повне дотримання етичних норм робить честь кожному бізнесу та бізнесменові. Та й взагалі, клієнт стане довіряти безпринципного услугодателю, чи це продавець чи аудитор.
Усе правильно, але щодо аудиту ситуація трохи інакша. Щоб переконатися в цьому, необхідно філософськи подивитись сутність аудиторської роботи і аудитора.
В Україні доки остаточно усвідомлюють місце аудиту у суспільстві. Аудитор — це публічна професія, адже суспільство довіряє аудитору висловити власну думку про фінансову звітність господарюючого суб'єкту. При цьому поняття «суспільство» можна звузити до акціонерного товариства чи компанії, а можна розширити до регіону чи країни. Суспільство має вірити висновку аудитора, а аудитор, своєю чергою, мушу щодня, кожним своїм укладанням підтверджувати довіру суспільства. Що довіру, то вище репутація, і навпаки. Причому, що більше суспільство довіряє, і прислухається до аудитору, то вище рівень її власного розвитку. Наскільки суспільство добре ставиться до аудитору, настільки розвинений і цивілізовано рынок.
Рівень аудиту залежить від рівня потреб і розвитку суспільства. Ми маємо те, що маємо. Не все аудитори мають сьогодні глибокі знання про сучасних аудит-технологиях, хоч і виходить із поточними завданнями на рівні своїх знань. Отже, такий рівень потреби общества.
Але аудитори й які самі у сенсі винні у тому. Найчастіше вони недооцінюють своєї ролі громадської, публічної постаті, не усвідомлюють відповідальність за професійні дії, вчинки, укладання, не дотримуються етики. Багато, при цьому, не прагнуть підвищити свою кваліфікацію. Проте гасло аудитора — незалежність" і профессионализм.
Виходить, якщо і замкнуте коло, тут ми дуже сильно скругленная крива. І вихід із цій ситуації можлива лише еволюційним шляхом, разом зі зростанням свідомості, цивілізованості, культури самого суспільства зростатимуть постаті, його аудирующие. Суспільство залежно від сил намагається вирішувати ці завдання через громадські організації, які спонукають аудитора до постійному підвищенню професіоналізму й суворого дотримання професійної етики, наприклад, через Палату бухгалтерів і аудиторів Кыргызской Республики.
Певний рівень гарантії адекватності результатів аудиторської перевірки досягається дотриманням аудиторських стандартів, які формують єдині базові вимоги до якості й надійності аудиту. Основна мета аудиторських стандартів — забезпечити всіх аудиторів і користувачів аудиторських служб однаковим розумінням основних принципів, і цілей аудиту, правий і обов’язків аудитора, методів і прийомів формування та висловлювання незалежного аудиторського думки. Стандарти служать також основою оцінки якості проведення аудиту й визначення заходи відповідальності аудиторів при несумлінному вираженні мнения.
Перехід Кыргызской Республіки на міжнародні стандарти обліку, і аудиту зажадав додаткові засоби з їхньої розробку, апробацію, створення умов вживлення і безпосереднє впровадження стандартів. Було передбачено поступове створення науково-методичного і інформаційного забезпечення істотною реорганізації обліку, й у плані до середине90-х рр. теж намічалися серйозні сдвиги.
Робота з розробці вітчизняних стандартів з урахування та аудиту замишлялася як вагома і значна. Країні потрібні підготовка і перепідготовка фахівців, організація міжнародного співробітництва (певний досвід у цій плані вже накопичено і продовжує накапливаться).
Як свідчить нинішній вже згадуваний нами досвідом Китаю, частина таких витрат (поруч із видатками по кадровому, технічному і програмному оснащенню молодих кыргызских аудиторських фірм), якщо цього докладуть зусилля Комісія і Уряд Кыргызской Республіки, може здійснюватися при фінансовому сприянні ООН чи МВФ, і навіть міжнародних стандартів і національних бухгалтерських, аудиторських і комп’ютерних фірм і организаций.
Розробка стандартів аудиту в Кыргызской Республіці була започаткована першій половині 90-х гг.
Світова практика показала, контроль, здійснюваний професійними аудиторськими об'єднаннями якості аудиторських послуг, які надають їх членами, досить ефективний. Отже, обраний нами шлях (робити всі за командою згори) не позбавлений недостатков.
Закони врахування, постійному контролі й аудиторську діяльність були б юридичної (правової) основою діючої системи бухгалтерського обліку, державного устрою і відомчого контролю, аудиторську діяльність. Вони повинні встановити і встановлюють обов’язковість ведення обліку, складання, уявлення та аудиторської перевірки звітності усіма суб'єктами підприємницької роботи і підприємствами незалежно від форми власності і розширення сфери діяльності, включаючи юридичних, громадян СНД і закордонних держав. Впровадження стандартів обліку, і аудиту (після їх вивчення, обговорення й практичної апробації) призведе до значного реформування діючої практики бухгалтерського обліку всіх рівнях його организации.
Багатоцільове призначення, новизна і складність розв’язуваних завдань зумовлювали необхідність поетапної розробки і впровадження стандартів, на на яких наполягали їх розробники, розробки стандартів обліку, і нормативів аудиту. Визначається склад, і вивчаються методологія розробки стандартів, зарубіжний досвіду у цій галузі, встановлюється область стандартизації обліку на підприємствах Кыргызской Республики.
З другого краю етапі проводяться розробка й уточнення найважливіших стандартів, які забезпечують єдність дисконтних показників у балансі, в звітності про фінансові результати та його використанні, додатку до балансу підприємства протягом року. Проводиться необхідна міжнародна експертиза проекту стандартів, роботи з перегляду класифікаторів дисконтних даних. Визначається склад парламенту й вивчається методологія розрахунків показників, раніше не які у облікової практиці російських підприємств, наводиться у відповідність із світової практики методика обліку, і розрахунку діючих показателей.
На останньому етапі завершується комплекс робіт з стандартизації обліку та аудиту, розробляються новий план рахунків бухгалтерського обліку фінансовогосподарської діяльності й інструкція із застосування, виробляються навчання й перепідготовка кадрів. Потім здійснюється впровадження розроблених і результати минулих міжнародну експертизу стандартів обліку, і аудита.
Дуже притаманно нашої країни знайомилися з її всемогутнім, але мають достатніх уявлень про аудит Держстандартом, що ці документи, практично мають статус аудиторських стандартів у Західному розумінні, були озаглавлені не те слово, а словами «правило», «порядок» та інших. Слово «стандарти» у тому заголовках було вжито лише у скобках.
Принаймні створення Кыргызской Республіці професійних аудиторських об'єднань (наприклад, ПБА) основна робота з створенню й найголовніше — з оновленню аудиторських стандартів, професійної підготовки й атестації фахівців, здійсненню контролю над професійною діяльністю аудиторів може лягти ними. ПБА, представляючи корпоративні інтереси представників нашу професію, також підключилася до роботи у даному направлении.
Здійснюючи комплекс робіт з адаптації найважливіших з міжнародних аудиторських стандартів з умов національної економіки, потрібно й надалі виходити із те, що загальновизнані теорія і практика аудиту розглядають стандарти професійного аудиту дуже суперечливо. Насамперед необхідно сказати, що повне дотримання які у тієї чи іншої країни аудиторських стандартів — це лише той мінімальний рівень, орієнтуючись який з відомої наближеністю будувати висновки про ролі здійснюваного аудиту. Там, коли професійне аудиторський обслуговування господарських систем здійснюється без порушення загальноприйнятих аудиторських стандартів, досягається необхідну й достатню якість такого обслуживания.
Разом про те реальні умови виконання тій чи іншій господарської системою її функцій набагато багатша від й різноманітніше подібних схематичних, загалом, побудов, які можна передбачені в цьому аудиторських стандартах. Реальні умови з цим погляду змушують практичних аудиторів поступово переорієнтовуватися під узвичаєні стандарти як у допоміжний матеріал, який повинен тяжіти над аудитором, а проте повинен допомагати йому за проведенні спеціальних тестів і перевірок інформації, котра міститься у бухгалтерській звітності й у даних обліку досліджуваних господарських систем.
Фахівці високій кваліфікації у сфері обліку, контролю та аналізу господарську діяльність, здійснюючи комплекс робіт із проведення аудиту, часто переконуються практично, основна маса вимог щодо професійно високому якості надаваних ними послуг який завжди може повністю заодно вкластися у такі нормативні обмеження. Зазвичай, конкретика і розмаїтість обслуговуваних господарських систем за рамки, окреслені загальноприйнятими аудиторськими стандартами, а специфіка цих систем може буяти таких фактів, які нелегко всунути у вимоги зазначених стандартов.
Отже, здійснюючи покладену нею функцію засвідчення, аудитор непросто сліпо орієнтується лише з узвичаєні аудиторські стандарти. У тому контексті він удосконалює своє професійну майстерність і їх отримує необхідний опыт.
Ця обставина разом дозволяють їй накопичувати прямі і непрямі аудиторські свідоцтва, щоб беззастережно (безумовно позитивне аудиторський висновок) чи з певними обмовками (умовно позитивне аудиторський висновок) висловити свою думку щодо достовірності й ефективності результатів діяльності господарських систем, хто був піддані аудиту. Точне і надмірно скрупульозне дотримання існуючих загальновизнаних аудиторських стандартів відповідно до думками більшості аудиторів або надзвичайно важко, або принципово неосуществимо.
Причини таких висновків полягають, передусім, не в можливій суперечливості деяких із цих стандартів, і значною мірою складності досліджуваних господарських (соціально-економічних) систем. З іншого боку причини можна добачити й у цьому, що занадто скрупульозне дотримання існуючих аудиторських стандартів або набагато робить дорожчою вартість аудиторського обслуговування і робить її невигідним для потенційних клієнтів, або, нарешті, надзвичайно збіднює роль самого аудитора як фахівця, який володіє вельми специфічні знаннями й досвідом та здатного на професійні судження, але стесненного в ефективному використанні свого досвіду за безпосередньої виконанні створених для нього аудиторських стандартов.
3.3 Професійні організації бухгалтерів і аудиторів в.
Кыргызской Республике.
Правове регултрование професійних аудиторських організацій полягає в уряду Кыргызской Республіки від 26 січня 1993 року N 33 «ПРО АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ОРГАНІЗАЦІЇ НЕЗАЛЕЖНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ У РЕСПУБЛІЦІ КЫРГЫЗСТАН».
Розділ III цієї постанови має назву «ПРОФЕСІЙНЕ САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ. ПАЛАТО АУДИТОРІВ» і має следующее:
«12. Аудитори й аудиторські організації вправі об'єднуватись у професійне незалежне об'єднання — Палату аудиторів, яка здійснює своєї діяльності відповідно до становищем про Палаті аудиторів, який затверджується міністерством економіки і фінансів Республіки Кыргызстан.
13. За рішенням Ради, з аудиту британське Республіки Киргизстан Палата аудиторів має такими полномочиями:
— розробка стандартів, і норм аудита;
— розробка й твердження процедури підготовки кадрів для аудиторську діяльність біля Республіки Кыргызстан;
— узгодження із Верховною Радою з аудиту британське Республіки Киргизстан і сертифікація програм навчання дітей і прийому кваліфікаційних іспитів на професійну компетентность;
— розробка єдиних державних реєстрів аудиторів і аудиторських організацій та ведение;
— забезпечення доступності інформацію про іменах і адреси аудиторів, найменуваннях і адреси аудиторських організацій, мають ліцензію за проведення аудиторської деятельности;
— організація різної форми участі аудиторів і аудиторських організацій з розробки й експертизі законодавчих і нормативних актів, що стосуються питань аудиту, різних аспектів підприємницької діяльності, оподаткування, валютного регулирования;
— видання довідково-інформаційних і навчально-методичних матеріалів з питань, які входять у компетенцію Палаты;
— випуск професійних видань, забезпечення користувачів нормативними документами по бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аудита;
— розгляд претензій замовника аудиторам у зв’язку з не належним виконанням ними своїх зобов’язань по договору;
— розвиток міжнародних неурядових контактів із метою обміну досвідом та навчання специалистов.
14. Рада з питань аудиту Республіки Киргизстан здійснює за діяльністю Палати аудиторів не більше своєї компетенції, встановленої вагітною Раду з аудиту британське, затвердженому міністерством економіки і финансов.
15. Усі аудитори і аудиторські організації підлягають реєстрації в Палаті аудиторов".
Це постанову втратило силу Постановою Уряди КР від 2 березня 1999 року N 120, що у своє чергу втратило силу Постановою Уряди КР від 28 лютого 2001 року N 67.
У Кыргызской Республіці нині є дві професійні аудиторські організації - Палата Бухгалтерів і Аудиторів (ПБА) і Об'єднання Бухгалтерів і Аудиторів (ОБА).
Торішнього серпня 2001 року у м. Бішкек створено некомерційне партнерство «Палата бухгалтерів і аудиторів Кыргызской Республіки », що об'єднало представників чотирьох професійних організацій бухгалтерів і аудиторов.
Активну підтримку створенню нової організації надали: корпорація «Прагма «і USAID.
Палата об'єднує професійних бухгалтерів і аудиторів, провідних фахівців бухгалтерських служб підприємств і закупівельних організацій, аудиторських і консалтингових фірм Кыргызстана.
Перспективи розвитку ПБА — Палатою прийнято план стратегічного розвитку на 2001;2002 року. Найбільш значимі заходи — участь у впровадженні міжнародних стандартів фінансової звітності та її реалізації планів реформування бухгалтерського обліку в Кыргызстане.
Під впровадженням міжнародних стандартів фінансової звітності Палата розуміє організацію професійного навчання бухгалтерів, складання коментарів контроль над їх правильним використанням бухгалтерами членами Палати. Організація контролю на цілком нову завдання. Концептуальне відмінність контролю Палати від будь-яких за інші форми контролю — в добровільності і дотримання самими бухгалтерами етичних норм.
Членами Палати є і аудитори, у зв’язку завдання допомогти аудиторам, дати раду правилах (стандартах) аудиторську діяльність; виявити проблеми, що ускладнюють їх реформу, або суперечать іншим нормативних актів, які у Киргизстані, довести існуючі проблемних питань до державних брати участь у вдосконаленні цієї деятельности.
У планах виділяється місце та впровадження нового плану рахунків. Крім організаційних заходів, буде приділено багато уваги створенню вебсторінки Палати з Інтернету. Палата вестиме активну діяльність по розширенню комплексу послуг своїх членів і відкрита для пропозицій з вдосконаленню праці та з великою вдячністю прийме их.
Місія палати зводиться до следующему:
Підвищення статусу престижу бухгалтерської і аудиторської профессии;
Координація діяльності членів Палати щодо розвитку й удосконаленню професії бухгалтера і аудитора;
Сприяння зближенню реформ бухгалтерського обліку, і аудиту й виробленні єдиних підходів до розробки і принципів професійної діяльності членів Палаты;
Прагнення відповідати міжнародних норм вступу в IFAC;
Зміцнення співробітництва Палати зі міжнародними професійними організаціями. Основними цілями Палати являются:
. Об'єднання професійних бухгалтерів і аудиторів у професіональній організації, підвищення статусу престижу професії, формування позитивного суспільної думки про сумлінно працюючих бухгалтерів і аудиторах;
. Впровадження у нових і методів організації обліку, відповідальних вимогам реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерської отчетности;
. Уявлення інтересів бухгалтерів і аудиторів в законодавчих і виконавчих органах влади, виконання і захист економічних та соціальних права і свободи членів Палати, розвиток їх суспільної активности;
Сприяння розвитку, вдосконалення і уніфікації професійної бухгалтерської і аудиторську діяльність в Кыргызстане.
Роль і важливе місце «Палати бухгалтерів і аудиторів «у справі реформування бухгалтерського учета.
Насамперед, слід визначити місце ПБА у системі регулювання бухгалтерського обліку в стране.
Офіційним виконавчим органом регулювання бухгалтерського обліку в Україні є Державна комісія зі стандартів фінансової звітності і аудиту.
Основне завдання Комісії є виконання програми Реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності й створення нової відповідає сучасних реалій, системи регулювання бухгалтерського обліку, і підготовку бухгалтерів і аудиторов.
З огляду на, роль Палати бухгалтерів і аудиторів у цьому, президент і Виконавчий директор, є Радниками Голову Держкомісії з стандартам фінансової звітності і аудиту. Палата (її представники) працюють у ряді робочих груп створених Держкомісією і активну участь у реалізацію програми реформування бухгалтерського обліку. Отже, представляють інтереси бухгалтерів і аудиторов.
Місце «Палати бухгалтерів і аудиторів «з розробки нормативних документів бухгалтерського учета.
Палата бере активну участь з розробки тих нормативних документів бухгалтерського обліку, і навіть закону про бухгалтерський облік. До участі в цієї роботи відбиралися найкращі фахівці. Можна сміливо сказати, що сьогодні склалася нову систему розробки тих нормативних документів бухгалтерського обліку, яка поєднує роботу професійної організації та державний орган, і дозволяє ефективно проводити цю работу.
Місце Палати у системі інформаційного забезпечення бухгалтеров.
Система інформаційного забезпечення бухгалтерів — це інформування їх про те нормативні документи, які впливають ведення бухгалтерського обліку (коментарі, стандарти обліку, методичних рекомендацій, інструкції тощо.), і навіть документи регулюючі податкові і ще вопросы.
Єдина система тлумачення документів відсутня, тому робота бухгалтера значно ускладнилася, проблемою є збирання та систематизація необхідної нормативної документації, у своїй ускладнилася можливість отримання відповіді поставлені практикою вопросы.
Основна хиба наданих практикуючим бухгалтерам консультацій те, що мало зізнаються державними органами (арбітражного суду, податкові та інших. органы).
Місце Палати системі освіти бухгалтеров.
Кваліфікація бухгалтерів, як у жодній іншій професії, багато в чому залежить від нових тенденцій у розвитку, законодавчих і нормативних документів ухвалених у країні. Нині є необхідність створення практично нової виборчої системи послевузовского освіти бухгалтерів і Палата бере активну участь у її створенні. Сформована і вдосконалюється з допомогою корпорації «Прагма «програма навчання практикуючих бухгалтерів. Ведеться робота з сертифікації бухгалтерів отримання звання професійного, сертифікованого бухгалтера. Організовано учебнометодичний центр. У процес навчання проведений ПБА втягнута Бишкекская Фінансово — Економічна Академия.
Місце ПБА у формуванні етичних норм, дотриманні кодексу етики й професійних стандартов.
Це завдання є абсолютно нової. Якщо раніше існували лише правові норми, яким бухгалтер мав би слідувати, то час з’явилася тенденція прийняття етичних норм поведінки бухгалтерів. Це з тим, що бухгалтерське співтовариство, у тому щоб домогтися професійного зізнання й захищеності має прийняти етичних норм і домагатися їхнього неухильного дотримання. Палата вирішує завдання: доведення Кодексу етики до кожного Члена організації та забезпечення дотримання ними кодексу этики.
Структура палати. Керівними органами Палати являются:
. вищий орган управління — Конференція членів Палати або собрание.
Палаты;
. орган управління — Правління Палати (Правление);
. виконавчий орган — Дирекція Палаты;
. контрольний орган — ревізійна комиссия.
Проведення конференций.
Чергова Конференція проводиться не менше рази на рік. Дата, місце проведення, попередня порядок денний, завчасно оголошується Правлінням Палати за 30 календарних днів до дати проведення Конференции.
Позачергова (надзвичайна) Конференція то, можливо зібрано по ініціативи Правління Палати, вимозі щонайменше 1/3 дійсних членів Палати, Ревізійної комиссии.
Керівництво поточної діяльністю Палати здійснює Правління Палати (далі Правління), засідання якого скликаються Головою Правління, Виконавчим Директором Палати, або за вимозі понад половина його членів за необхідності, але з рідше чотирьох на рік. Правління обирається Конференцією терміном на двох років і складається з 13 человек.
Виконавчим органом Палати є Дирекція, що складається з Директори Палати, заступників Директори (за необхідності), менеджера (за необхідності), призначуваних Правлением.
Контроль, за фінансово-господарської діяльністю Палати здійснює ревізійна комісія у трьох людина, обирають Конференцією терміном на двох років. Можливе також залучення незалежної аудиторської компании.
Конференція правомочна при присутності на не менше двох третин членів Палати, які мають правом голоси. Рішення Конференції приймаються простим більшістю голосів від кількості присутніх, крім рішення про припинення діяльності Палати, протягом якого повинні проголосувати щонайменше двох третин учасників Конференции.
Засідання Правління проводяться за необхідності, але з рідше чотирьох разів у год.
На засіданнях Правління головує Голова, у його відсутність Заступник Голову Правления.
Засідання Правління вважаються правомочними, якщо у неї приймає участь щонайменше 2/3 від загальної кількості членів Правления.
Рішення Правління приймається більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Правління. Що стосується рівності голосів приймають рішення, протягом якого проголосував Голова Правління. Форму голосування встановлює Правління Палаты.
Так, ПБА пропонує об'єднатися всіх, хто у просуванні бухгалтерської професії, становленню ринкової економіки Киргизстані. Можна упевнено сказати, що реформу бухгалтерського обліку в Кыргызской Республіці та розвитку аудиту є реальними компонентами процесу ринкових реформ які у нашій країні. Палата аудиторів здатна і готова прийняти відповідальність з подальшого розвитку професій і робить всі возможное.
Керівництво ПБА висловлює впевненість, що нове об'єднання, Палата бухгалтерів і аудиторів, освічена шляхом злиття організації, будучи професійним об'єднанням (неурядової організацією), не обмежиться самим адміністративним керівництвом, а запропонує у межах встановлених законом завдань і «своїх можливостей концепцію надання послуг, відповідальну вимогам своїх членів і тим самим затвердить обгрунтованість ідеї ефективного самоврядування. Отже, Палата буде партнером своїх членів і зацікавленою громадськості, до яких можна звернутися по одержання інформації та інших послуг. Палата буде організацією, що враховує професійні потреби своїх членів, причому основний зміст самоврядування, нагляд за професійною діяльністю і широка захист фахових зацікавлень і навчання професії становить ядро її деятельности.
Вона прагнути стати професійної організацією, здатної очолити реформи бухгалтерського обліку, розвиток аудиту й становлення бухгалтерської професії в Кыргызской Республики.
Ще однією професійним аудиторським об'єднанням є «Об'єднання Бухгалтерів і Аудиторов».
Громадське об'єднання «Об'єднання бухгалтерів і аудиторів» було організовано і зареєстровано Міністерством юстиції Кыргызской Республіки 19 березня 1999 року. Організаційна форма й умови членством організації цілком відповідають вимогам і Міжнародної федерації бухгалтерів (ИФАК), асоційованим членом якої ОБИДВА є із травня 2000 р. Члени ОБИДВА — це фінансові менеджери і аналітики; аудитори; бухгалтера; викладачі бухгалтерського обліку, і студенти низки ВНЗ Республіки; іноземні граждане-члены професійних організацій бухгалтерів Канади, США. Всі ці люди добровільно, це без будь-якого примусу із боку держави, як пройшли навчання, а й здали серйозні іспити, підтвердивши свою професіоналізм до роботи на області реформи бухгалтерського обліку, дотримуються точно Кодекс професійної етики ОБИДВА — визнана організація країн СНД, т.к. є асоційованим членом професійної регіональної бухгалтерської організації «Євразія », і членом Центрально-Азиатского Ради професійних бухгалтерських організацій. ОБИДВАєдина професійна організація республіки, що є асоційованим членом і Міжнародної федерації бухгалтеров.
У дійсних членів суспільства приймаються особи, яким по результатам атестації (після складання іспитів і по курсів «Фінансовий облік «і «Управлінська облік ») привласнити професійна категорія «Атестований бухгалтер першої категорії «.
Особи, є членами громадських організацій бухгалтерів і аудиторів — членів і Міжнародної федерації бухгалтерів, приймаються до членства Товариства без атестації. Кандидатами до членства Товариства приймаються особи, яким за результатами атестації (після складання іспитів і за курсом «Фінансовий облік ») привласнити професійна категорія «Атестований бухгалтер-техник ». Почесним членом Товариства може бути прийнятий людина, незалежно з його освіти і славного роду діяльності, коли він вніс значний внесок у розвиток реформи бухгалтерського обліку; щодо підвищення престижу професії бухгалтера; у встановленні зв’язку з різними міжнародними й професійними національними організаціями; в становлення ринкових механізмів в экономике.
ОБИДВА активно працює у трьох напрямах: Освітня діяльність (ліцензія освіти КР № 368) — це різні семінари і курси, які б вашому професійному росту:
" Фінансовий облік. Застосування Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБУ) " ;
" Управлінська облік " ;
" Інформаційні технології у бухгалтерському обліку. Застосування 1С.
Бухгалтерія " ;
" Поглиблене вивчення МСБУ " ;
" Аналіз фінансової звітності для керівників підприємств " ;
" Аудит " ;
" Практичний семінар по переходу на МСБУ — конверсія " ;
" Комп’ютерна грамотність " ;
" Оподаткування, право, митне право " ;
" Основи бухгалтерського обліку, оподаткування нафтопереробки і права " .
Видавнича діяльність — журнал «Експерт .kg » .
Консультаційна діяльність — професійні консультанти завжди готовими відповісти на найкаверзніші запитання у сфері бухгалтерського обліку; організація круглих столов.
Інформація: Об'єднання систематично організує зустрічі, у яких її члени діляться інформацією у сфері бухгалтерського обліку, і аудита;
Професійне визнання: Об'єднання допоможе Вам щодо підвищення квалификации;
Розвиток бухгалтерського обліку, і аудиту: створення Об'єднання сприяло професійному регулювання бухгалтерського обліку. Усі члени можуть застосувати знання та вітчизняний досвід подальшого розвитку бухгалтерського обліку, і аудита;
Освітні програми: член ОБИДВА має можливість брати участь у освітніх программах.
Економія коштів, для Вас і Вашого бізнесу: члени ОБИДВА мають можливість користуватися пільгами в освітніх програмах і за отриманні бухгалтерських і юридичиних консультаций.
3.4 Аналіз ситуації над ринком аудиторських послуг у Кыргызской.
Республике.
Нині в Кыргызской Республіці формується багатоукладна економіка, джерело якої в розмаїтті й співробітництві форм власності - від державної, до приватної. Основним змістом ринкових перетворень 1991—2001 рр. була комплексна робота з, забезпечення матеріальної передумови державної незалежності Киргизстану, створення ефективної економіки з урахуванням перетворення всіх його галузей. У період економічних перетворень, початок якого належить до 1992 року, було закладено юридична база функціонування ринкової економіки, в неймовірно складних умовах було запроваджено національної валюти, розроблена економічна, аграрна, соціальна, і зовнішньоекономічна політика перехідного периода.
У перехідний час економіки система державного регулювання характеризується двома визначальними тенденціями. По-перше — регулювання економічних процесів втрачає загальний характер. По-друге, відбуваються зміни форм і методів державного регулирования.
У існуючої раніше економіці як країни відомо, системою директивних державні органи визначалися адресні завдання основних господарських зв’язків і параметри подальшої діяльності кожного підприємства: об'єми та основний асортимент готової продукції; ціни постачальників і споживачів коштів виробництва та споживачів готової продукції. До підприємств доводилося директивне завдання з підвищенню продуктивність праці, впровадження нової техніки тощо. п. За підприємствами зберігалася самостійність у вирішенні дуже невеликого кола господарських вопросов.
У Кыргызской Республіці, як та інших постсоціалістичних країнах, перехід до ринкових відносин почав здійснюватися у умовах глибокої економічної кризи: відсталості технологічного рівня життя та низького професіоналізму працюючих, розвалу постачання і дисципліни праці, неефективності старого механізму господарювання, нерозмірності ефективності праці та зниження доходів населення, зростання цін зниження задоволення платоспроможного попиту населення. Отже, в з низки об'єктивних і суб'єктивні причини ступінь готовності республіки за переходу до ринкової економіки виявилася недостаточной.
Початком цієї роботи є підставою на третю сесію Верховної Ради Кыргызской Республіки (22—30 жовтня 1990 р.), яка прийняла програму стабілізації народного господарства республіки і початку ринкової економіці. У ньому передбачалося забезпечення рівноправного розвитку різної форми власності, повної економічної волі народів і відповідальності виробників, оздоровлення фінансів України й грошового звернення, перебудова кредитної політики, реформа банківської справи, поетапне роздержавлення і масова приватизація власності, створення принципово новому соціально-економічному моделі розвитку республіки — рыночной.
Відомо, що ринкової економіки полягає в вимогах об'єктивних економічних законів розвитку — відносини між членами суспільства через купівлю-продаж продуктів праці, стають товаром. Певні протиріччя інтересів продавця та покупця, забезпечують реальність визначення громадської значимості праці, витраченого на виробництво товару, яка виявляється лише тоді, що він набуває свого покупця. Тому основними елементами ринкового процесу, куди входять у собі виробництво, пропозицію, попит і ціни, стають складні функціональні і причинно-наслідкових зв’язків, складаються під впливом різних факторов.
У переході економіки до ринкових перетворень були такі причини багатьох хвороб экономики:
— відсутність елементарної дисципліни, порядку, відповідальності, ініціативи, наявність настрої утриманства, пасивності, і навіть некомпетентності, низького професійного і ділового рівня багатьох керівників управління, міністерств та, підприємств і организаций;
— проведення суспільно-економічних перетворень без старанно продуманою й обгрунтованою програми дій, їх непослідовність, нерідко тримають у авантюристическом експериментаторстві, супроводжувана кадрова чехарда, зневага громадської думки, об'єктивними чинниками економічного развития;
— відсутність оптимальної ідеології початку нових стосунків, некомпетентність її провідників на практике;
— повний розвал регулюючої роль держави, появу Мельниченка і розквіт таких елементів тіньової економіки, як розкрадання, рекет, хабарництво, корупція, злодійство, ухиляння від оподаткування, шахрайство, преференція і др.
У багатьох країнах, які вчинили повоєнний ривок до сучасної ринкової економіки (ФРН, Японія, Південну Корею та інших.), творцем економічних реформ виступало держава. В Україні теж вся ініціативу було до рук державні органи. Але тільки то й тут держава діяло порізного. Там держава обмежилося тим, що надав підприємствам і підприємцям свободу, виправила всякі бар'єри та обмеження господарську діяльність, і з початку взяла він опіку і турботу про неї, намагаючись всіляко допомогти їм стати на ноги і піднятися до конкурентоспроможності світового рівня. Багато повчального можна було запозичити у сусідньої держави Узбекистану, що у перехідний час до ринкових відносин зумів зберегти економічний потенціал, що з них був, підтримати таке його у чинному безпечному стані і дати їй ринковий хід розвитку по ефективним напрямам. Тут держава взяла він не лише ініціативу проведення економічних реформ, а й піклування про пристосуванні підприємств і господарств до місцевих умов та санітарним вимогам ринку, про наданні їм матеріальної, фінансової та будь-якої інший допомоги. Ставилася мета зберегти, підтримати і розвинути свій власний производство.
Однак у республіці, як джерело ринкової премудрості подавали ідею про те, що підприємства міста і підприємці тепер самі мають виконувати, що він виробляти, а державі доти немає ніякої справи. А про те постійно твердять про пріоритетах економіки, про продовольчому і енергетичному самозабезпеченні республіки, про розширення виробництва зерна, цукрових буряків, бавовни, електроенергії та інших напрямів продукції. Отже, республіка повинна обов’язково мати усе це, а чи не так, що захочуть це виробляти підприємці або захочуть. Отже, держава має забезпечити потрібне виробництво, доручити нього підприємців. Звісно, не наказами і директивами, але й закликами і деклараціями, які зовсім не дають. Потрібні цілеспрямовані державні заходи, здатні зацікавити підприємців, стимулювати їхня діяльність, зробити щоб стало вигідно виробляти продукцію, потрібну республіці. Тому необхідно гарантувати їм збут продукції, надати дотації, кредити, техніку, паливно-енергетичних ресурсів, насіння, добрива та інші матеріали з приводу доступними цінами. В усіх життєвих ринкових країнах надходять саме так і вже, звісно, не допускають щоб держава, як ми, по півроку і більше не розплачувалося з виробниками за поставлену ними сельхозпродукцию.
У разі ринкових відносин виникає гостра об'єктивна необхідність створення і функціонування складної інфраструктури яка є в ролі приводного ременя механізму ринкової економіки, який рухається по певних правил, вироблюваним і нині діючим з урахуванням задоволення інтересів учасників ринкового процесу. Усе це зумовлює об'єктивну потреба у постійному контролі дотримання законів і керував функціонування ринкової економіки, пошук шляхів досягнення високих кінцевих результатів, рентабельності роботи, дотримання ділової етики партнерських отношений.
Ринкова економіка як і потребує управлінні, як і кожна модель державного будівництва, але ці управління будується не так на командах, а на економічних заходи впливу й опосередкованого регулювання з використанням переважно методів бюджетної, податкової і грошово-кредитної політики. Якщо бюджет нормальний, здоровий, він «покриває» державні потреби, тобто забезпечує зміст як органів управління і відтворення, але для тих сфер, які традиційно утруднює себе: охорону здоров’я, освіту, пенсійні питання, соціальний захист і т. д.
1993 р. — рік повного розриву економічних зв’язків, рік падіння виробництва, у прірву, став роком обвальним. Аби виправити становище, з початку 1994 р. урядом було запроваджено «жорстка фінансова політика», суть якої — припинення підтримки збиткових підприємств (державним фінансуванням), встановлення високого банківського позичкового відсотка (до 200 відсотків річних). Попри це, доходи консолідованого бюджету становили менше 19-ти відсотків на ВВП, а витрати — майже 27 відсотків. Це отже, держава проїдала більше, аніж 1993 р. Протягом року фінансування економіки впала до 3,3 відсотки надходжень у ВВП, але в державне управління економіки й соціально-культурні заходи витрачено близько 87 відсотків бюджета.
Бюджет республіки як у 1995 й дуже 1996 рік складався також вкрай напруженим. Видаткову частину на 1995 рік визначався у сумі 6,6 млн. сомів, залишок нефинансируемых витрат — 372 млн. сомів. Дефіцит консолідованого бюджету на 1 грудня 1996 року становить 1043,1 млн. сомів що у 532 млн. сомів менше; ніж у відповідному періоді 1995 року. Уряд вживає заходів, щоби виробництво і забезпечити збір налогов.
Здійснюваний перехід до ринкової економіки дозволив уряду поновому оцінити багато звичні керівні органи народним господарством, змінити діяльність давніх і започаткувати нові організаційні структури. Наприклад, до останніх належить освіту податкових інспекцій, що діють з урахуванням Закону «Про державну службу Кыргызской Республіки». Їх головна функція — дотримання податкового законодавства, податкової дисциплины.
Податки є джерелом формування коштів на фінансування витрат державних бюджетних установ (держапарат, збройні сили, системи соціального забезпечення, освіти, медицини тощо. п.), служать інструментом перерозподілу національного доходу на інтересах усіх верств українського суспільства, є єдиним механізмом державного регулювання економіки. З початку 1995 р. податкову систему дедалі активніше використовується для стабілізації економічного становища, стимулювання темпів економічного розвитку і т. п. Одне слово, податки можуть підірвати розвиток, а можуть бути стимулировать.
Щороку податкова інспекція виявляє заниження прибутку, накладає штрафні санкції господарським суб'єктам. Питання ухиляння від сплати податків суб'єктів господарювання це чи не щотижня аналізований питання Кабінету міністрів республіки. Нескінченне виявлення різних порушень податкового Законодавства свідчить, які є запобігати негативним явищам економічної преступности.
Так, на молодий і усталеної грунті економічного перетворення «утворювалися» фірми й українські підприємства, які мають реєстрацію ЗМІ й, як слід, не платили у скарбницю налоги.
Важливим заходом початку ринку є приватизація. Ухвалення Закону Кыргызской Республіки «Про засадах приватизації, підприємництва та посилення конкуренції Республіка Киргизстан» (20 грудня 1991 р.) стало початком процесу роздержавлення республіки. Це, перш всього функції створення умов ефективного функціонування ринку, один з найсуттєвіших кроків для конкуренції, та підприємництва. Він визначав загальні початку приватизації у республіці як вільного підприємництва умовах конкуренції, регламентував питання господарської неспроможності і банкрутства суб'єктів господарювання, встановлюючи основні соціальні гарантії приватизації і предпринимательства.
До об'єктах приватизації Закон відносив, крім підприємств, об'єкти культурно-побутового призначення, державний житло, інше державне майно. Він надавав кожного громадянина Кыргызской Республіки декларація про частку державної власності на безоплатної основі. Відтоді приватизація здійснюється поэтапно.
Закон передбачав вільний вибір видів роботи і контрагентів господарських відносин, вільний наймання працівників, вільну реалізацію своєї продукції ринку з вільним цінами та свободу розпоряджатися прибутком. Для успішного його проведення республіці створили Держкомітет із майну. Головне його — представляти інтересів держави як власника, контролювати раціональне користування та схоронність майна, і навіть створювати конкуренцію серед нових власників. Рішенням Жогорку Кенеша республіки Комітету передані правомочності володіння, використання коштів і розпорядження майном Кыргызстана.
Розпочата широкомасштабна демонополізація державної власності є найважливішим інституціональним перетворенням, центральним ланкою економічної реформи, у Киргизстані. Проведення власне приватизаційної політики у руслі основних економічних реформ припускало етапи з виділенням чітко визначених цілей завдань і важелів реализации.
У результаті першого (організаційного) етапу закладено законодавчу базу, організаційна інфраструктура, широко випробуваний приватизаційний інструментарій. Досягнуто високих темпів «малої» приватизации.
Переважної формою приватизації великих і середніх підприємств стало акціонування, яка передбачає концентрацію у держави більшої частини акцій, а й за ФДМ закріпилася зокрема можливість використання цих акцій для створення холдингів або продажу їх третім лицам.
Практика перших років приватизації у республіці показала, що проста зміна форми власності з державною на приватну, перестав бути достатньої гарантією перетворення деяких підприємств в повноцінні суб'єкти ринкових взаємин держави і підвищення їхньої ефективності. Те є традиційний віднесення підвищення ефективності виробництва та оздоровлення економіки з допомогою створення нової структури власників не є однозначною. Ця обставина визначає важливість як пошуку можливих альтернативних приватизації варіантів, перетворення державних підприємств, і забезпечення їхніх органічного включення до економіку, створення підприємницького типу поведения.
Відповідно до законом приватизація мала проводитися в інтересах всього народу, трудових колективів — з вирішення і мері готовності. Насправді її принципи спочатку було відкинуто практично, та був і законодавчо. Розпродажем загальнонародної власності зайнялися державні урядовці. Процес розвивався за відсутності гласності, точного визначення вартості приватизаційних об'єктів, насправді пріоритет віддавався окремим особистостям (керівникам) і груп населення, нажившим вже капітал на витратах затяжного перехідного періоду. Основною ж частини населення, де немає коштів на приватизації, внушалась ілюзія безплатного отримання держмайна через спеціальні платіжні кошти (УПС), які фактично не грали жодної ролі через мізерність їх вартості і незахищеності від инфляции.
У результаті приватизації не ставили за мету збереження робочих місць і розширення виробництва, ліквідувалася більшість соціальних завоювань. Були скасовані майже всі пільги, передбачені раніше законом про приватизацію. Значна частина вартості майна, створеного трудящими, відбирали приватизатори, директора, чиновники різних рангів. Держвласність рассовывалась по кишенях новоявлених миллионеров.
Так, в оцінці майна підприємства, частка у 35 відсотків передавалася за трудовим колективом. У цьому, щоб зацікавити керівників в ефективності загальної діяльності їм, зазвичай, рішенням колективу передавалося від 5 до 15 процентов.
Задум начебто хороша. Але з розвалом економічної системи, господарських зв’язків, багато керівників відмовлялися шукати розв’язання існуючих складних завдань, витрачати зусилля в розвитку виробництва та пішли іншим шляхом, скорочували кількість працюючих. Аналіз ефективності роботи підприємства після акціонування показав: рівень виробництва впав у середньому становив 40 — 55 відсотків, та заодно багато керівників, маючи високі оклади і багато акцій, замешкали лучше.
Прагнення заволодіти власністю так само сильно, як страх втратити, але боротьба збереження набутого завжди несамовитіше і наполегливіше, хоча зовсім який завжди вінчається успіхом. Кулацкие обрізи в свого часу виявилися безсилі перед законами, благословляющими тотальний грабіж та інші безчинства. Але сьогодні, схоже, закони та влади безсилі перед прагненням у що там що урвати шматок пожирнее.
У зв’язку з цим у червні 1994 р. Президент Республіки доручив Прокуратурі, Комітету національної стратегії безпеки, Міністерству внутрішніх справ, Госфининспекции в часи уряду перевірити факти порушень законодавства під час проведення об'єктів державного майна республіки. Перевіркою було встановлено, що здійснювалася Фондом держмайна з надто грубими порушеннями чинного законодавства. Так, кожна третя об'єкт приватизувався без проведення аукціону і переоцінки основних фондів, у своїй необгрунтовано занижувалася вартість об'єктів на користь окремих осіб, або комерційним структурам, ущемляючи права трудових колективів. Встановлено факти фальсифікації, підробки документів. Деякі посадові особи Фонду держмайна було викрито у зловживаннях та інших преступлениях.
І на травні 1997 р. Президент вкотре розпорядився створити спеціальну комісію, якої ставиться за провину обов’язок забезпечити продаж решти об'єктів за вартістю з урахуванням ринкової кон’юнктури, і навіть перевірити факти необгрунтованого заниження продажною ціни приватизованих об'єктів. По-перше, це численні факти об'єктів по демпінговими цінами. (Допущені, йдеться у тексті, «як внаслідок недостатнього правовим регулюванням процедур роздержавлення і приватизації, і у результаті недобросовісної діяльності працівників відповідних структур і відсутності такої належного контролю з боку уряду»). По-друге, необхідність удосконалення і розвитку процесу перетворення державної собственности.
Оцінити, скільки держава у своїй втратила, неспроможна ніхто. Посилання те що, що продати об'єкти за реальними цінами не міг через дорожнечу, і тому довелося погодитися на демпінгові, малоубедительны.
Зрозуміло, що зовсім ні в всіх країнах процеси приватизації проходили гладко. Але ми зуміли — або захотіли — скористатися їхніми досвідом, врахувати які чигають на цьому шляху пастки. І, попри легіон експертів з відділу міжнародних організацій, які допомагали нас увесь робити розумно, віддали перевагу здобувати власних ошибках.
Тепер навряд чи видасться можливим відстежити, потім употребились отримані 17 млн. доларів. З'їдені, розтанули, пішли у пісок сотні мільйонів зарубіжних кредитов.
За великим рахунком не зуміли грамотно розпорядитися тим стратегічним промисловим потенціалом, що мали, разбазарив його, розкравши і і вони становили банкрутства потужні заводи, які вже зможе восстановить.
Всі ці факти свідчать, що відсутність відповідних аудиторських служб республіки ми змогли належним чином організувати роботу з оцінці майн, у результаті був нанесений суттєвий матеріальним збиткам державі, просто порушено громадян, трудових колективів, створено пільги і переваги чиновникам, їх родичам, керівникам місцевих державних адміністрацій у придбанні державної власності. Серйозні порушення законодавства надають у діяльності Фонду формують украй негативний думку про проведених реформах у сфері приватизації, викликають справедливе обурення в населення, створюють грунт соціальної напряженности.
Беручи до уваги вище написане й цілком реальний ситуацію над ринком, Уряд хоче прийняти проект про податок майно, під який відповідно потрапляють раніше приватизовані об'єкти собственности.
У перехідний до ринкової економіки період проведення контролю, як функцій управління ще більше ускладнене через суперечливих тенденцій у її становленні, перманентним станом структур управління, їх нестійкістю, народженням і ліквідацією, протиборством старих та нових теорій, підходів. Інакше кажучи, множинність станів зароджуваного організму ринкової економіки вимагає неоднозначного підходу до оцінювання нових та значною мірою суперечливих явищ нашій экономики.
З виникненням нових форм підприємницької діяльності, появою акціонерних товариств, суспільств, із обмеженою відповідальністю, комерційних банків та інших підприємств полі застосування аудиту, безпосередньо з розвитком ринкової економіки та, особливо з плеканням якого і функціонуванням акціонерного капіталу, неухильно расширится.
При ринкових відносин прийняття рішень, про господарських операціях грунтується здебільшого не фінансової інформації, що має бути достовірної, це при нагоді підтвердить лише незалежний аудитор.
Аудитор може попередити такі елементи тіньової економіки як шахрайство — навмисно неправильне відбиток і помилкове уявлення даних облік і звітність однією або кількома особами зі складу керівництва та службовців підприємства, які включають маніпуляцію дисконтними записами і фальсифікацію первинних документів, регістрів і звітності, навмисне зміна записів з обліку, спотворюють сенс господарських операцій та порушують правила певні законодавством чи облікової політикою підприємства, навмисно неправильне оцінку активів і методів їх списання, знищення чи перепустку результату корректировочных записів чи документів. Не боці залишиться незалежний аудитор під час перебування помилок як ненавмисне спотворення фінансової інформацією результаті арифметичних чи логічних похибок у дисконтних записах і угрупованнях недогляду в повноті обліку чи неправильного уявлення фактів господарську діяльність, наявності і технічний стан майна розрахунків й т. п.
У країнах, де економіка спирається на ринкову інфраструктуру, громадська довіра у плані отримання інформації про діяльність акціонерних товариств та інших суб'єктів господарювання заслуговує на увагу незалежний зовнішній фінансовий контроль, званий аудитом.
Особи, приймаючі рішення щодо фінансових, зазвичай отримують бухгалтерську інформацію з підприємств, яким мають намір надати позику або в яких купити цінних паперів. У цьому можливо зіткнення інтересів постачальника і користувача інформації, що створює суспільну потребу послуг аудиторів — посередників, які визначають об'єктивність фінансової інформації. Незалежні аудитори працюють на замовника — обличчя (компанія, Рада директорів, і ін.), яке запрошує аудитора і виплачує йому вознаграждение.
Потреба аудиторських послугах виникає у зв’язку з такими обстоятельствами:
1. Операції можуть бути численними і складними. Щодо них користувачі що неспроможні отримати самостійно й більше потребують послуг аудиторов;
2. Користувачі фінансової інформації звичайно мають доступу до облікованим записів компанії, ще, вони бракує котрі відповідного досвіду, тому користувачам необхідно запрошувати аудиторов;
3. Наслідки рішень, прийнятих користувачами, може бути так значні їм, що достовірність і повнота інформації, одержуваної через аудитора, ним цілком необходимы.
Аудитори зобов’язані повідомити своїх висновків зацікавленим користувачам. Дані мали бути зацікавленими максимально ясними, щоб за користуванні можна було досягти високого ефекту, а цього треба застосовувати загальні критерії вимірювання, і описи фінансової інформації. Для незалежних аудиторів таким критерієм переважно є узвичаєні бухгалтерські принципы.
У складний світ бізнесу аудит допомагає швидко визначити, що шукати, чого остерігатися, що як делать.
Незалежні підтвердження аудиторськими перевірками як профілактика економічної злочинності суб'єктів і дотримання ними законодавства необхідні державних органів, судам, прокурорам, податковим інспекціям та інших. прийняття рішень з економіки і налогообложения.
Отже, аудит за належної осередку згідно загальноприйнятими міжнародних стандартів стане надійним бар'єром по дорозі розвитку в республіці нових видів економічної злочинності, сприяючи формуванню нового суспільства, заснованого на ринкових умов хозяйствования.
Аналіз ситуації на національному ринку аудиторських послуг може бути проведено без відповідних даних із офіційних джерел. Однією з джерел таких даних послужив випуск Державної статистики — Господарюючі суб'єкти в Єдиному державному регістрі статистичних единиц.
|Количество зареєстрованих суб'єктів господарювання на 1| |жовтня 2002 року у місту Бішкек. | |(Соціально-економічний становище міста | |Бишкек/оперативная інформація за січень-жовтень 2002 | |года/Бишкекское міське управління державної | |статистики). |.
| |Усього |До того ж за формами власності | | | |Государств|Коммунальн|Частная |З неї, з | | | |енная |на | |іноземними | | | | | | |інвестиціями | |Середні предприятия|1108 |287 |96 |725 |179 | |Великі предприятия|700 |297 |111 |292 |62 | |Усього |1808 |584 |207 |1017 |241 |.
За даними офіційного сайту Палати бухгалтерів і аудиторів (internet загальна кількість великих аудиторських фірм становить 26 дисконтних единиц.
Беручи це до уваги, можна зробити певний аналіз — співвідношення підприємств і аудиторських компаній у среднем.
Так, на кожну аудиторську компанії доводиться середніх підприємств — 42 підприємства, великих підприємств — 27 соответственно.
Конкретніше можна картину беручи співвідношення окремо за формами собственности.
Отже, кожну аудиторську компанію припадають середні підприємства: державної власності - 11 одиниць; комунальної власності - 3 одиниці; приватної власності - 28 одиниць; їх із іноземними інвестиціями — 7 единиц.
На кожну аудиторську компанію припадають великі підприємства: державної власності - 11 одиниць; комунальної власності - 4 одиниці; приватної власності - 11 одиниць; їх із іноземними інвестиціями — 2 единиц.
Можна уявити, скільки взагалі підприємств посідає одну аудиторську компанію: державної власності - 22 одиниць; комунальної власності - 8 одиниці; приватної власності - 39 одиниць; їх із іноземними інвестиціями — 9 единиц.
І взагалі, відповідно, — 69 підприємств однією аудиторську компанію містом Бишкек.
Представляючи загалом економічну ситуацію на аудиторському ринку й приймаючи до уваги те, що у все республіці кількість підприємств набагато більше й шукаючи подальше збільшення низки чинних підприємств, можна припустити, є ще в цій економічної ніші ринку. Але оцінювати то ми все-таки слід котрі об'єктивно й навіть якщо з’явиться ще одне аудиторська фірма з «амбіціями», вона може зіштовхнутися із гострою конкуренцією. І те першою і етапі знадобиться досить велику капіталовкладення — бо в ринку вже існує низка зарекомендували себе аудиторських компаний.
З іншого боку, компанії співпрацюють і з зарубіжними аудиторськими компаніями. Наприклад, аудиторська компанія «Марка Аудит Бішкек» співробітничає з міжнародної аудиторської компанією «Price Water House Coopers». Хоча й ставить певні перепони для вступу нових компаній із надання аудиторських послуг на національний ринок, тим не менш, це важливе крок у напрямку розвитку й удосконалення аудиторської отрасли.
Організації і функціонування аудиторську діяльність залежить що й самих організаторів. Керівництво компаній що така має бути створено («подковано»), так би мовити попри всі 100%. Саме ж керівництво підбирає аудиторів для подальшої ефективнішої роботи. Саме це формує імідж аудиторської компанії - адже він будується не було за один год.
Проте, існує шанс і важливе місце до створення ще кількох аудиторських компаній національних інтересів та спільних із міжнародними організаціями. Щодо цього є все — найголовніше фахівці, молоді фахівці. Також остання необхідність прокоментована постійними змінами і доповненнями законодавчої бази для Кыргызской Республики.
3.5 Перспективи розвитку аудиту в Кыргызской Республике.
Щоб співаку визначити перспективи розвитку аудиторську діяльність на ринку Кыргызской Республіки необхідно вивчити ряд даних, і показників і провести відповідний аналіз з цієї галузі. Цей аналіз був проведено попередньому вопросе.
Беручи до уваги період сучасного етапу розвитку галузі аудиторських послуг у Кыргызской Республіці і порівнюючи з аудитом у західних країнах можна припустити, що у найближчому майбутньому розвиток аудиту зробить крок на зовсім нове етап розвитку. Так було в перспективі очікується поява нових технологій, процесів і явищ, прийнятних світовому аудиту, як-от страхування аудиту, аудиту митного, і навіть світове визнання аудиторов-специалистов і аудиторських фірм Кыргызской Республики.
Сучасне і запропонував ефективне розвиток аудиторства має передбачати страхування, як будь-який інший галузь, постачає послуги суспільству, то є де знаходять зіткнення кілька векторів интересов.
Що ж до страхування в КР, можна сказати, що це явище ще з’явиться приблизно літ п’ять. По-перше, можна пояснити, слабкої розвиненістю законодавчої бази і відповідної допомоги й підтримки зі державного боку у розвиток і вирішення цього питання, і навіть неспроможність фирм-заказчиков оплачувати вартість страховки. Утретіх, відсутність потреби у страхуванні аудиту, як процесу у силу те, що аудитори обмежують свою відповідальність тільки в відношенні вираження думки. Інша грань, що з попередньої - це відсутність попиту, відповідно та пропонування із боку аудиторських фірм якісного фінансового менеджменту і планування, де необхідно страхування саме собою. Інший чинник відсутності страхування над ринком аудиторських послуг — відсутність прецеденту у цій сфере.
Але з іншого боку відсутність інституту страхування аудиту ще пояснити і практичним відсутністю неякісного аудиту. Державне регулювання аудиторську діяльність включає у собі, в тому числі, перевірку знань претендентів. Звісно, перевірка знань періодично ускладнюється — і така політика государства.
Поки що відомий жоден факт судової відповідальності аудитора за неякісне виконання аудиту. Отже, держава, моє погляд, інтенсивно займається профілактичної роботою, аби запобігти можливих правонарушений.
Перспективний розвиток аудиторської галузі, по-моєму, може припускати визнання і розуміння необхідності розв’язання аудиторську діяльність товариство, як замовників, і государства.
Істотне впровадження аудиторських послуг у Кыргызской Республіці пов’язане з формуванням ринку послуг і проявом цілого ряду нетрадиційних для республіканської економіки фінансово-кредитних інститутів (инжениринговых, консалтингових, лізингових і факторинговых та інших.). Як відомо, послуги мають усіма ознаками товару, мають громадську споживчу вартість будівництва і споживаються у вигляді обміну. Отже, об'єктом аудиту можуть бути все етапи життєвого циклу сфери, і послуг, а при поданні окремих із них, наприклад — консалтингових, — основним засобом їх створення. Слід зазначити, що всі дійові аудиторські фірми і аудитори незалежно від виду категорії займаються консалтинговими послугами. Більша частина його роботи зводиться до написання бухгалтерського балансу і за фінансової отчетности.
Проведені реформи дозволили Киргизстану привернути увагу різних політичні й економічні організацій, зокрема і потенційних інвесторів. Для економічного визнання в усьому світі необхідна прозорість і відкритість фінансової інформації. Це, перш всього, застосування єдиних підходів до ведення бухгалтерського обліку, і складання фінансової звітності. Професія бухгалтера переживає в час радикальні перетворення на якісному рівні, і все більш насущною стає потреба у новому кваліфікаційному фахівця — професійному аудиторі. У зв’язку з цим необхідно створення інституту незалежних аудиторів в Киргизстані, які мали б довірою та змогли б отримати визнання в усьому світі, й у першу чергу, у самій республіці. Основне завдання держави — надання сприяння розвитку аудиту, прийняття Міжнародних стандартів аудиту, контроль над їх наступним дотриманням, освіту населення, керівників підприємств і державних службовців аудиту.
У Киргизстані на відміну США, Великій Британії та інших розвинених країн, відсутня багатовікової досвід поетапного становлення аудиту. Цей факт безумовно обмежує і коло користувачів аудиту й сфери його застосування. Багато компаній щорічно змінюють аудиторів і який завжди їм довіряють. Одна з основних умов розвитку аудиту — це високий рівень аудиторської этики.
Плануючи довгострокове розвиток професії, слід з те, що наша економіка відчуває зростання потреба у якнайшвидшому становленні професійного інституту незалежного аудиту. У цьому цілком очевидно, що довіра суспільства до аудиторам базується як на глибоких знаннях спеціалістів у галузі економіки, фінансів, податків і право, а й на дотриманні ними певного зводу етичних і правил. Державна комісія планує що з професійними аудиторськими об'єднаннями, аудиторськими компаніями, індивідуальними аудиторами розробити зважену та рекомендувати до застосування в Киргизстані Кодекс професійної етики аудиторів. Етика професійного поведінки аудитора повинна визначати моральні, моральні цінності, які стверджує у своєму середовищі аудиторський співтовариство, готове захищати їхнього капіталу від всіх можливих порушень сну і зазіхань. Дотримання загальнолюдських і професійних етичних норм має з’явиться неодмінною обов’язком і вищим боргом кожного аудитора, керівника та співробітника аудиторської фирмы.
Для будь-який професії потрібен етичний кодекс, тому що, займаються цей фах, зацікавлені у громадському довірі, високий рівень своїх послуг незалежно від поведінки окремих представників цій професії. Для аудиторів дуже важливо, щоб їх клієнти, і навіть треті особи, користуються фінансової звітністю, довіряли якості аудиту й інших наданих їм послуг. Якщо особам, яким надаються послуги, вірить, наприклад, лікарям, суддям чи аудиторам, то здатність цих фахівців обслуговувати своїх клієнтів і інших істотно уменьшается.
Якщо особи, використовують послуги, оцінюватимуть їх професійний рівень за рівнем складності, це зумовить ні до чого доброго, оскільки саме через складність неспеціалісту досить важко дати раду ролі цих послуг. Навряд хворий кваліфіковано судити, добре йому зроблено операція. Обличчя, яке користується фінансовими звітами, неспроможна оцінити, чи добре проведено аудит цих фінансових звітів. Більшість таких осіб немає часу, ні достатньої підготовки до такої оцінки. Громадське довіру високому якості які надають професійних послуг зростає тоді, як у рамках даної професії існують високі стандарти здійснення професійної діяльності, і навіть їх поведения.
Є кілька засобів впливу на поведінка аудиторів з метою коригування їхньої поведінки щоб одержати аудиторських послуг вищому професійному уровне.
Нижче показані найважливіші способи такого воздействия:
Схема 3 [pic].
Умови, у яких аудиторські фірми можуть бути притягнені в суд, також справляють чималий вплив на поведінку і діяльність аудиторів. «Кодекс професійної етики «АIСРА також надає істотне вплив те що, як вони працюють. Цей кодекс повинен забезпечити стандарти поведінки присяжних бухгалтеров.
У запровадження до «Кодексу професійної етики «АIСРА дана цитату з Марка Аврелія. Нею можна судити, що має з себе представляти фахівець. Ця цитата говорить: «Людина має міцно триматися на ногах без сторонньої допомоги ». Коли ж ви будете вивчати «Кодекс професійної етики », пам’ятаєте, що незалежно від правил чи то з інших важелів, з яких суспільство змушує аудиторів правильно працювати, зрештою кожен фахівець має сам вирішити, що мається на увазі під стандартами професійного поведінки. Розділи кодекса.
Будь-який етичний кодекс може складатися зі загальних формулювань, що описують ідеальні форми поведінки, і навіть з конкретних правил, в яких вказуються неприпустимі форми поведінки. Перевага загальних формулювань залежить від потребують особливої уваги до правильної діяльності: вони вимагають високого рівня професійності. Їх недолік, з іншого боку, у тому, що дуже важко примусити відповідати ідеалам. Перевага старанно сформульованих конкретних правил у тому, що можуть змусити фахівця дотримуватися хоча б мінімальні норми і стандарти професійної діяльності. А недолік в тому, деякі фахівці схильні розглядати цих правил як максимальні, а чи не мінімальні стандарты.
" Кодекс професійної етики «АIСРА і висунув вимогу незалежності, що міститься в SЕС, мають великий вплив на діяльність аудиторів. «Кодекс професійної етики «АIСРА — це об'єднання і спільних формулювань ідеальних форм поведінки, і конкретні правил. Кодекс складається з чотирьох частин: концепції, правил поведінки, роз’яснення і етичних норм. Правила наводяться гаразд зростання рівня половини їхньої конкретності; концепції описують ідеальні стандарти поведінки, етичні норми найвищою мірою конкретні. Ці чотири частини об'єднані для наглядности:
Складові «Кодексу професійної етики» |Концепції | |Ідеальні стандарти етичного поведінки, є,| | | |скоріш, філософськими міркуваннями, ніж твердими| | | |правилами. Не завжди обов’язкові | |Правила поведінки | |Мінімальні стандарти етичного поведінки: | | | |конкретні правила. Може бути обов’язковими. | |Роз'яснення | |Роз'яснення правил поведінки Комітету з етики | | | |АIСРА. Не обов’язкові виспівати, але | | | |практик-аудитор повинен обгрунтувати відхід цих | | | |правил. | |Етичні норми | |Опубліковані запитання щодо правил | | | |поведінки, що надійшли в АIСРА від аудиторів і | | | |зацікавлених осіб. Не обов’язкові для | | | |виконання, але практик-аудитор повинен обгрунтувати | | | |відхід цих правил. |.
КОНЦЕПЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ. Цей поділ кодексу присвячений концепціям професійної етики. Він має загальний аналіз деяких якостей, які повинен мати присяжний бухгалтер. Цей розподіл кодексу і двох основних частин: п’яти етичних принципів, і аналізу цих принципів. Головне місце серед принципів, сформульованих АIСРА, займає незалежність, проте ідеться ще й про професійної компетентності, і про здатність жваво реагувати під потребу клієнтів — і колег, і про деяких інших проблемах.
ЕТИЧНІ ПРИНЦИПЫ.
1. Незалежність, чесність і об'єктивність. Присяжний бухгалтер повинен йти до чесності та об'єктивність своєї фахової діяльності; повинен бути незалежним щодо обслуговуваних їм клиентов.
2. Компетентність і високий технічний рівень. Присяжний бухгалтер повинен дотримуватися високі професійно-технічні стандарти, і навіть постійно йти до підвищенню фаховий рівень і забезпечення якості які надають їм услуг.
3. Обов’язок перед клієнтами. Присяжний бухгалтер має бути чесний і відкритий відносини із своїми клієнтам і обслуговувати їх якнайкраще; йому слід професійно і старанно охороняти свої інтереси, що має погодитися з його обов’язками перед обществом.
4. Обов’язок перед колегами. Присяжний бухгалтер має умови до співпраці й виконувати добрі стосунки між представниками своєї профессии.
5. Інші обов’язки, і дії. Присяжний бухгалтер має поводитися себе в такий спосіб, щоб усіляко сприяти підвищенню престижу своєї професії та здібності представників цій професії служити інтересам общества.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ. У цю частину кодексу входять чітко сформульовані правила, які мають виконуватися кожним присяжним бухгалтером, які займаються безпосередньої професійної аудиторської діяльністю. (Особи, які мають диплом присяжного бухгалтера, але з виконують безпосередні обов’язки аудитора, повинні дотримуватися лише віддзеркалює певні вимоги.) Оскільки розділ, у якому правила, єдиний розділом кодексу, вимоги якого змусити виконувати, він чіткіше сформульований, ніж розділ, присвячений принципам професійної етики. Оскільки можна змусити аудиторів виконувати ці правила, багато фахівців у цій галузі називають їх «Кодексом професійної етики ». У правилах поведінки є як дуже конкретні, і дуже широкі ограничения.
РОЗ’ЯСНЕННЯ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ. Потреба опублікуванні роз’яснень до правил поведінки виникає, коли перед практикуючими аудиторами стають питання стосовно тих чи інших конкретних правил. Комітет із етики АIСРА готує кожне роз’яснення з урахуванням консенсусу членів комісії, складеної головним чином із практикуючих аудиторів. Поки роз’яснення формулюють остаточно, їх відсилають відкликання до багатьох видатним у сфері фахівцям. Роз’яснення не можна змусити виконувати; проте практикуючому аудитору було б навіть важко виправдати під час здійснення дисциплінарних розглядів допущене їм відхилення з посади цих роз’яснень. А найбільш важливі роз’яснення аналізуються як частину кожного з розділів кодекса.
ЕТИЧНІ НОРМИ. Етичні норми — це пояснення виконавчого комітету з питань етики за тими або іншим суб'єктам реальним конкретним обставинам. Багато етичних норм опубліковано в розширеному варіанті «Кодексу професійної етики » .
Правила не застосовують у відношенні конкретних спеціально певних видів послуг. Член АIСРА також відпо-відає дотримання правил службовцями, партнерами і акционерами.
Порушення правил можна започаткувати тоді, коли хтось буде робити від імені члена АIСРА певні дії, які розглядалися б існувати як порушення правил членом АIСРА, коли вони були скоєно нею самою. Стосовно членам АIСРА, які виконують професійні обов’язки присяжних бухгалтерів, використовується лише правило 102 (чесність і об'єктивність), і навіть правило 502 (несумісна діяльність). Як приклад може бути певного члена АIСРА, що є контролером будь-якою комерційною корпорации.
Суспільство потребує існуванні професії професійного аудитора і бухгалтера, котрій довіряють тих, кому потрібні відповідно, аудиторські і бухгалтерські услуги.
Бухгалтера і аудитори Кыргызской Республіки зацікавлені у довірі громадськості, незалежно від поведінки окремих представників своєї професії. Громадське довіру до якості надання послуг зростає тоді, як у рамках професії існують високі стандарти здійснення професійної роботи і професійного поведения.
Бухгалтера і аудитори Кыргызской Республіки, приймаючи це до уваги, приймають свій «Кодекс професійної етики », зобов’язуються точно виконувати його принципи і тим самим виправдати довіру суспільства зі своєю профессии.
Запровадження Кодексу професійної этики.
Основний виконавець справжнього Кодексу — людина, тому незалежно від цього, які прийнято правил поведінки, кожен має вирішити сам, що це правила припускають, і якою повинна бути його этика.
У цьому Кодексі продекларовані основні правила, яких мають дотримуватися бухгалтера і аудитори, є членами «Об'єднання бухгалтерів і аудиторів «і під час своїх професійних обов’язків, проте, вони мають прагне, щоб триматися вище цього мінімуму правил.
Член ОБИДВА повинен дотримуватися становища справжнього Кодексу сам, і навіть забезпечити його дотримання помічниками, стажистами й іншими колегами, які виконують його професійні доручення. Член ОБИДВА ні допускати, щоб поведінка окремих осіб кидало тінь на профессию.
Основні засади (концепции).
Лінія поведінки, якою має дотримуватися всі члени ОБИДВА, втілено таких засадничих етичних принципах:
Незалежність, чесність і объективность.
Член ОБИДВА зобов’язаний виконувати свої обов’язки чесно і цим підтримувати та зміцнювати громадська довіра. Член ОБИДВА ні здійснювати такі вчинки, які можуть опинитися кинути тінь на професію, не повинен зумисне спотворювати факти і що, свої обов’язки, включаючи управлінське консультування і житлово-комунальні послуги у сфері оподаткування, не повинен підкоряти свою думку думок других.
Член ОБИДВА може бути правдивим і має впливати інших у тому, щоб спотворити объективность.
Член ОБИДВА і під час своїх зобов’язань може бути вільний від конфлікту интересов.
Члени ОБИДВА, мають бути незалежними від своєї клієнта під час проведення робіт. Можливість здійснювати роботи з неупередженої погляду означає виправдатись нібито відсутністю перевіреній компаній фінансового чи особистого (сімейного) інтересу. Думка члена ОБИДВА на повинен залежати від гонорару, який виплачує йому клиент.
Член ОБИДВА ні бути пов’язані з будь-яким звітом, де є підстави вважати, що он:
> містить обман чи неправильне положение,.
> містить становища чи інформацію без впевненості, що вона не является.
> обманом,.
> пропускає чи затінює інформацію, що має бути представлена.
Професійна компетентність. Член ОБИДВА обязан:
— дотримуватися технічні та загальноприйняті стандарти бухгалтерського обліку й аудиту, видані уповноваженими цього органами,.
— братися лише ті замовлення, що він або його фірма сподіваються виконати з високою професійною компетенцией,.
— постійно підтримувати високий рівень своїх професійних знаний.
Конфіденційність. Члени ОБИДВА нічого не винні розкривати конфіденційну інформацію, одержаний прибуток у хід виконання роботи, зобов’язані не використовувати їх у особистих і не розкривати її комусь, хто може вступити подібним образом.
З справжнього правила може бути чотири исключения:
— вимога про розкриття інформації пред’явлено судом;
— якщо члену ОБИДВА потрібно довести це комісії з этике;
— аудитор — член ОБИДВА звільняється з обов’язки дотримуватися конфіденційність, якщо можуть бути порушені вимоги технічних стандартів (видано неточне аудиторський заключение);
— якщо проводиться перевірка діяльності аудитора інший аудиторської фирмой.
Зобов’язання конфіденційності продовжує діяти навіть по завершення відносин між членом ОБИДВА і клієнтом, чи работодателем.
Член ОБИДВА має бути впевненим, що персонал, який під його контролем, і навіть особи, до яких він звертався по пораду і допомогою, дотримуються принцип конфиденциальности.
Обов’язок перед коллегами.
Довіра і повагу громадськості - це результат спільних зусиль всіх членів ОБИДВА. Професійне об'єднання має сприяти підвищенню репутації та зростання добробуту всіх членов.
Члени ОБИДВА зобов’язані поводитися, аби сприяти встановленню доброзичливих відносин із колегами з професії. Не допускаються некоректні, що ганьблять честь гідність висловлювання і заяви до відношенні інших члени профессии.
Перспективний розвиток аудиторську діяльність і виховання професійних аудиторів не мислиме без дотримання норм під час проведення аудиту. Понад те, це можна зробити поставити однією щабель з процесом освіти і від кваліфікації спеціалістів у цій області. Тож у цивілізованому громадянське суспільство щоб зарекомендувати себе аудиторські компанії повинні дотримуватися етичних норм, визнаних в міжнародної практике.
Хоча західних країн йшли до цього довгі роки — навіть десятиліття, а й у аудиту в Кыргызской Республіці досвід становить трохи більше 10 років, тим не менш, становлення і надалі підтримки галузі на міжнародному (світовому) рівні конче необхідно брати до уваги етичних норм роботи аудитора.
Наслідування етичними нормами професійного поведінки має гарантуватися високими якостями та фахової відповідальністю аудиторів, об'єктивної необхідністю підтримувати у думці повагу та довіру до професії аудитора. Як свідчить багатовікової досвід країн, історичного виникнення аудиту, найголовніше, те визнання аудиторської діяльності залежить від норм поведінки й подання аудитора.
Отже, прийняття «Кодексу» є також детерминантом того, що аудиторська діяльність (галузь) пішла свого розвитку набагато вперед.
У перше місце повинна висунутися консалтингова діяльність. У разі аудит виконуватиме функції консалтингових фірм, надаючи своїх клієнтів консультаційну допомогу у частини правильної організації бухгалтерського обліку, відповідності його міжнародним стандартам, умовам ринкової економіки. Це обмежить потреба у наступних перевірках правильності ведення бухгалтерського обліку, соблюдений вимоги єдиного плану бухгалтерських рахунків, єдиного підходи до відображенню господарських операцій цих рахунках дозволить виходити єдині формою баланс і звіт про результати фінансової складової діяльності. Аудитор, в перспективі може бути фахівцем найвищого класу в галузі як обліку, і у області аудиторської проверки.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
.
Історичний шлях аудиту — як науки, складний і звивистий. Аудиторський процес, що стосується громадських явищ, явищ виробництва та обміну, соціально-економічного суспільний лад, що стосується безлічі фактів, спостережень, навів людську думку до того що, що саме виробництво, добробут людей підпорядковані якимось могутнім, але прихованим від своїх безпосереднього погляду громадським чинникам, глибинним законам економічного розвитку. Щоб виявити цих законів, недостатньо простого спостереження, описи явищ. Потрібна наука, здатна поринути у суть цих процесів виявити їх рушійні сили. Такий наукою повинен стати — аудит.
«Аудит» походить від латинського слова, що означає буквально «він чує». Спочатку воно означало «выслушивающий», тобто людина, який щось вислуховує. Від неї виникло слово аудитор, що означає в перекладі слухач. У середньовічний Європі, де породжувався аудит, грамотні і вміють писати люди зустрічалися дуже рідко і тому аудитором називали службовця, що був вислуховувати звіти посадових осіб. До середині XVI століття аудитори міст почали включати у свої звіти примітки типу «выслушано» нижеподписавшимися аудиторами. Усі звіти, надані аудиторами, можна простежити до цієї початкової форми «аудиторського документа».
Сьогодні в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту з своєї правової та організаційної інфраструктурою. Як кажуть, країни, котрі вступають на шлях розвитку ринкової економіки, відчувають одні й самі труднощі: брак кваліфікованих аудиторів, і навіть часу (і коштів) з їхньої підготовку. Водночас використовують різні шляхи до подолання цих труднощів, в т. год. спираючись на досвід зарубіжних аудиторських организаций.
Не заперечуючи корисності вивчення закордонного аудиторського досвіду, ми вважаємо, що і повністю вона може бути застосований в умовах. Необхідно узагальнити і уважно вивчити той досвід, які вже накопичений у нашій країні. Це дозволить уточнити навчальні програми розвитку й підготувати необхідні методичні посібники та навчальну літературу, використовуючи ті лекційні курси, у яких читають у різних навчальних закладах. І тому знадобиться об'єднати зусилля своїх наукових та практичних працівників, котрі займаються становленням та розвитком аудиту в стране.
У становленні аудиторську діяльність не спочатку, але в етапах вдосконалення, динамічного розвитку активну участь беруть міжнародні аудиторські організації. Узагальнення, аналіз, визначення та розробка досить прийнятних всім країн аудиторських стандартів — досить значиме справа міжнародному ринку аудиторських послуг. Такі завдання покладаються частково на національні професійні аудиторські організації та особливо на міжнародні аудиторські организации.
За планової, централізовано керованої економіці потреба, в незалежному фінансовий контроль, природно, не виникала. Його заміняла система відомчого і позавідомчого контролю, зосереджена на принципі недоглядів і зловживань в господарської підприємств, виявленні помилок в обліку і звітності, перебування і покарання виновных.
З виникненням підприємницької діяльності, появою спільних підприємств, акціонерних товариств відкритого і закритого типу, комерційних банків та інших суб'єктів господарювання потреба у достовірну інформацію відчувається особливо остро.
На даному перехідному етапі виникла нагальна потреба надавати всім новим економічним структурам сприяння тому, щоб їх комерційну діяльність будувалася з урахуванням і положень, передбачених державними законами. Рух до правової держави передбачає обов’язковість шанобливого ставлення які є законам, їх суворе дотримання. У зв’язку з чим мають відбуватися динамічні зміни у створенні новою економічною форми контролю над роботою господарюючих субъектов.
Виникнення аудиту пов’язані з поділом інтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням підприємства (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші у його (власники, акціонери, інвестори). Останні було неможливо і хотіли покладатися тільки ту фінансову інформацію, яку надавали зацікавлені у своєї благополучности керуючі системи й підлеглі їм бухгалтера підприємства. Досить часто що відбуваються банкрутства підприємств, обман із боку адміністрації істотно підвищували ризик фінансових вливань. Акціонери і ін. інвестори хотіли бути переконані, що й не обманюють, що звітність, представлена адміністрацією, повністю відбиває дійсне фінансове становище підприємства. Для перевірки вмотивованості фінансової інформації та підтвердження фінансової звітності запрошувалися люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Такими могли бути лише аудитори та його фірми. Головними вимогами, що висуваються до аудитору, були його бездоганна чесність і независимость.
Особливість аудиту як підприємницької діяльність у умовах ринкових відносин потребує суттєвого зміни завдань і державних функцій державного регулювання, наслідком чого стане у себе вивчення та впровадження його методологією й методики. З орієнтацією виробничої, посередницької та інших видів діяльності на вимога як внутрішнього, і зовнішнього ринку виникають цілком нові, не традиційні для існуючої господарської практики завдання, реалізовані у межах маркетингової діяльності суб'єктів господарювання. Слід зазначити двоїстий характер що застосовуються у маркетингу методів і прийомів аудиту. Основними завданнями аудиту, як елемента ринкової економіки, є документальна перевірка, де встановлюється відповідність первинної бухгалтерської документації справжньому змісту господарських операцій, існуючим законам і солідним юридичним підзаконним нормативам.
Отже, можна назвати, що за історію розвитку аудиту основна мета аудиту завжди визнавалося встановлення достовірності представленої звітності. З іншого боку, останнім часом відзначається зростання надійності внутрішнього контролю та зниження деталізації целей.
Особливою завданням, аудиторської перевірки у сучасних умовах є аудит який базується на ризик. Витратний метод, існуючий раніше, административно-командное управління, поширена практика дотированная збиткових підприємств замінюються гнучкою підприємницької системою, справді що з комерційним риском.
Ринкова економіка вимагає підготовки висококваліфікованих спеціалістів у галузі аудиту підприємницької роботи і конфіденційної калькуляції, сочетающих у собі вміння виконувати комплексні роботи учетно-аналитического, валютно-фінансової, техниковиробничого, збутового й послідовнішого характеру. Такі вимоги, і визначають сьогодні кваліфікований рівень менеджера.
Істотне впровадження аудиторських послуг у Кыргызской Республіці пов’язане з формуванням ринку послуг і проявом цілого ряду нетрадиційних для республіканської економіки фінансово-кредитних інститутів (инжениринговых, консалтингових, лізингових і факторинговых та інших.). Як відомо, послуги мають усіма ознаками товару, мають громадську споживчу вартість будівництва і споживаються у вигляді обміну. Отже, об'єктом аудиту можуть бути все етапи життєвого циклу сфери, і послуг, а при поданні окремих із них, наприклад — консалтингових, — основним засобом їх создания.
Так, за останні роки у Кыргызской Республіці набув широкого поширення аудит як, позавідомчий фінансовий контроль, здійснюваний з встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності, і навіть надання інших аудиторських послуг за постановці і ведення бухгалтерського обліку, складання декларацій про доходах, консультуванню у питаннях фінансового, податкового, банківського і іншого господарського законодавства. У цьому ролі аудит служить інтересам як власників, а й государства.
Певний рівень гарантії адекватності результатів аудиторської перевірки досягається дотриманням аудиторських стандартів, які формують єдині базові вимоги до якості й надійності аудиту. Основна мета аудиторських стандартів — забезпечити всіх аудиторів і користувачів аудиторських служб однаковим розумінням основних принципів, і цілей аудиту, правий і обов’язків аудитора, методів і прийомів формування та висловлювання незалежного аудиторського думки. Стандарти служать також основою оцінки якості проведення аудиту й визначення заходи відповідальності аудиторів при несумлінному вираженні мнения.
Перехід Кыргызской Республіки на міжнародні стандарти обліку, і аудиту зажадав додаткові засоби з їхньої розробку, апробацію, створення умов вживлення і безпосереднє впровадження стандартів. Було передбачено поступове створення науково-методичного і інформаційного забезпечення істотною реорганізації обліку, й у плані до середине90-х рр. теж намічалися серйозні сдвиги.
Робота з розробці вітчизняних стандартів з урахування та аудиту замишлялася як вагома і значна. Країні потрібна структурна і систематична підготовка і перепідготовка фахівців, організація міжнародного співробітництва (певний досвід у цій плані вже нагромаджено і продовжує накопичуватися). Усе це досі б'є по рівні нашого аудиту. Візьмемо, приміром, представництва великих міжнародних громадських організацій і транснаціональних корпорацій, які, теоретично, міг би стати клієнтами кыргызских аудиторських компаній. Але це їхній керівництво не знає місцевих аудиторів, у яких невпевнені, вважають, що вони можуть надати послуги високої якості, т.к. сучасних технологій міжнародного рівня аудиту не знають. Це стосується, звісно, як до визначених компаніям, а до більшості компаній Кыргызской Республіки. Безумовно, у кыргызских аудиторів є свої технології, але вони не відповідають міжнародних стандартів. Простий приклад: національні компанії часто програють у міжнародних тендерах по примітивною причини — форма подачі заявки відповідає вимогам замовника. У цьому саме дослідження справді може відповідати всім нормам, та його оформлення — немає, і усе це перекреслює. Тому-то й думаєш, чому Світовому банку, наприклад, не провести семінар свої вимоги до оформленню заявки щодо участі а тендері і навчити методиці роботи аудиторов.
Взагалі необхідно дуже велике значення надавати професійної етики в аудит. Етика важлива аудитора, як не кому іншого. Прийнято вважати, що повне дотримання етичних норм робить честь кожному бізнесу та бізнесменові. Та й взагалі, клієнт стане довіряти безпринципного услугодателю, чи це продавець чи аудитор.
Суспільство має вірити висновку аудитора, а аудитор, своєю чергою, мушу щодня, кожним своїм укладанням підтверджувати довіру суспільства. Що довіру, тим більша репутація, і навпаки. Причому, що більше суспільство довіряє, і прислухається до аудитору, то вище рівень її власного розвитку. Наскільки суспільство добре ставиться до аудитору, настільки розвинений і цивілізовано рынок.
У складний світ бізнесу аудит допомагає швидко визначити, що шукати, чого остерігатися, що як делать.
Незалежні підтвердження аудиторськими перевірками як профілактика економічної злочинності суб'єктів і дотримання ними законодавства необхідні державних органів, судам, прокурорам, податковим інспекціям та інших. прийняття рішень з економіки і налогообложения.
Отже, аудит за належної осередку згідно загальноприйнятими міжнародних стандартів стане надійним бар'єром по дорозі розвитку в республіці нових видів економічної злочинності, сприяючи формуванню нового суспільства, заснованого на ринкових умов хозяйствования.
У складний світ бізнесу аудит допомагає швидко визначити, що шукати, чого остерігатися, що як делать.
З розвитком аудиту, зростання професіоналізму аудиторів та накопичення грошових ними досвіду роботи йде нарощування консалтингових послуг але тільки по податковим та їхнім юридичним питанням, а й що стосується вироблення більш ефективних системам управління і господарювання. Отже, аудит набуває дедалі більшого значення на вирішення нагальних потреб залучення інвестицій, зміцнення фінансів України й зростання економіки страны.
Проте розвиток аудиту вимагає зміцнення його нормативної бази, збереження основних принципів аудиторську діяльність, без яких аудит втрачає на своїй незалежності і самостійність, стає різновидом відомчого контролю. І це у час основна проблема аудиту, яке залежною ні від однієї працівника цієї сфери услуг.
Плануючи довгострокове розвиток професії, слід з те, що наша економіка відчуває зростання потреба у якнайшвидшому становленні професійного інституту незалежного аудиту. У цьому цілком очевидно, що довіра суспільства до аудиторам базується як на глибоких знаннях спеціалістів у галузі економіки, фінансів, податків і право, а й на дотриманні ними певного зводу етичних і правил. Державна комісія планує що з професійними аудиторськими об'єднаннями, аудиторськими компаніями, індивідуальними аудиторами розробити зважену та рекомендувати до застосування в Киргизстані Кодекс професійної етики аудиторів. Етика професійного поведінки аудитора повинна визначати моральні, моральні цінності, які стверджує у своєму середовищі аудиторський співтовариство, готове захищати їхнього капіталу від всіх можливих порушень сну і зазіхань. Дотримання загальнолюдських і професійних етичних норм має з’явиться неодмінною обов’язком і вищим боргом кожного аудитора, керівника та співробітника аудиторської фирмы.
Суспільство потребує існуванні професії професійного аудитора і бухгалтера, котрій довіряють тих, кому потрібні відповідно, аудиторські і бухгалтерські услуги.
Бухгалтера і аудитори Кыргызской Республіки зацікавлені у довірі громадськості, незалежно від поведінки окремих представників своєї професії. Громадське довіру до якості надання послуг зростає тоді, як у рамках професії існують високі стандарти здійснення професійної роботи і професійного поведения.
Бухгалтера і аудитори Кыргызской Республіки приймають свій «Кодекс професійної етики », зобов’язуються точно виконувати його принципи і цим виправдати довіру суспільства зі своєю профессии.
Професіонали давно відчувають гостру потребу на більш чіткому і ефективному регулюванні аудиту. Проте за розв’язанні цієї негаразди треба хочуть враховувати специфіки нинішньої економічної реальності й особливості сформована практика аудиту в стране.
Цю головну труднощі розвитку аудиторської галузі Кыргызской Республіці як снігова куля навертаються інші проблеми, супутні цієї, або ті, які покликаний дозволити Закон «Про аудиторської діяльності»: контроль якості аудиторських послуг, страхування відповідальності, забезпечення конфіденційності інформації та т.д. Таку ж роль регулятора процесу порядку проведення аудиту мають у справжнє час грати правила (стандарти) аудиторську діяльність. Прийняття Закону «Про аудиторську діяльність», правил (стандартів) аудиторської діяльності має принципове значення як на вирішення внутрішніх негараздів галузі. Воно (прийняття) сприятиме кращій інтеграції кыргызского аудиту до системи міжнародних економічних відносин, забезпечить визнання вітчизняного аудиторського укладання зарубіжними користувачами національної економічної информации.
А загалом минуле десятиліття ринкових змін у Кыргызской Республіці змусило економічно активне населення по-новому подивитись багато проблем управління і місцевого контролю. Керівники різного рівня, обліковий персонал підприємств і практикуючі аудитори чітко усвідомили, що необхідні як вивчення різних елементів «передових технологій» західної економіки (зокрема, міжнародного досвіду аудиту), а й їхні адаптація до реальних умовам вітчизняного ринку. Позаяк ринок Кыргызской Республіці розвивається не так на порожньому місці, потрібно максимально використовувати наші досягнення, чималий кыргызский досвід у галузі управління і місцевого контролю, у своїй спираючись на позитивні приклади Запада.
На завершення хотілося би підкреслити, що аудит в Кыргызской Республіці, як особлива галузь послуг, таки відбувся і посів якісно новий етап розвитку. Найстрашніше переконливе підтвердження того — існування атестованих аудиторів і запровадження тих нормативних документів із регулювання аудиторську діяльність, правил (стандартів) аудиторської діяльність у Кыргызской Республіці. Тому того, наскільки грамотне й швидко вирішуватимуться проблеми, пов’язані з аудиторської діяльністю, буде безпосередньо залежати «здоров'я» національної економіки целом.
Список використовуваної литературы.
1. Закон Кыргызской Республіки «Про аудиторську діяльність», принятый.
Законодавчим зборами Жогорку Кенеша Кыргызской Республіки 28 июня.
2002 року. 2. Закон Кыргызской Республіки «Про аудиторську діяльність» від 3 июня.
1998 року. 3. Наказ від 13 вересня 1993 року N 47п/3 про затвердження Положення о.
Раді по аудиторську діяльність Кыргызской Республіки. 4. Положення про Раді по аудиторську діяльність Кыргызской Республіки від 7 липня 1997 року № 236/П. 5. указ президента Кыргызской Республіки Про освіту Державної комісії з аудиторську діяльність при Уряді Кыргызской.
Республіки 14 січня 1999 року УП № 5. 6. Положення про Державної комісії при Уряді Кыргызской.
Республіки за стандартами фінансової звітності і аудиту від 28 февраля.
2001 року № 67. 7. Постанова Уряди КР Про Міжнародних стандартах аудиту в.
Кыргызской Республіці, г. Бишкек, Будинок Уряди від 22 квітня 2003 року N 235 8. Аренс Еге. А., Лоббек Дж. До. Аудит.— М.: Фінанси і статистика, 1995. 9. Андрєєв У. Д. Практичний аудит / Довідкове посібник.— М.:
Економіка, 1994. 10. Аудит у Росії / Під ред. Ю. А. Данилевського.— М., 1994. 11. Биримкулова К. Д. к.э.н. Аудит: Проблеми та рішення. Під редакцією к.э.н. Чаловой К. Ч. — Б.:Шам 1998. — 464с. 12. Данилевський Ю. А. Аудит: організація та методика проведения.—М., 1992. 13. Дмитрієнко Т. М., Чаадаєв С. Г. Судова (правова) бухгалтерія. — М.:
«ПРОСПЕКТ», 1998. — 336с. 14. Додж Рой. Короткий посібник з стандартам і нормам аудиту.— М.: фінанси і статистика, ЮНИТИ, 1992. 15. Малькова Т. М. Давня бухгалтерія: вона була? — М., 1995. 16. Овсийчук М. Ф. «Аудит. Організація. Методика проведення», Москва, 1996 рік. 17. Правові основи бухгалтерського обліку, і аудиторську діяльність / Під ред. С.Г. Чаадаєва. — М.: Юристъ, 1999. — 416с. 18. Робертсон Джек До. Аудит.— М.: KPMG, «Контакт», 1993. 19. Скобара В. В. Аудит: методологія і організація. — М.: Издательство.
«Річ навіть і Сервіс», 1998. — 576с. 20. Суйц У. П., Смирнов М. Б. Основи російського аудиту. — М.: Анкил,.
1997. 21. Суйц В. П., Ахметбеков О. Н., Дубровіна Т. А. Аудит: загальний, банківський, страхової. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 556с 22. Терехов А. А. Аудит. — М.: Фінанси і статистика, 1999. — 512с. 23. Чекин В. Д. Курс лекцій з аудиту. — М.: Финстатинформ, 1997. — 190 з. 24. Шеремет А. Д., Суйц В. П. Аудит. Навчальний посібник. — М.: ИНФРА-М, 1995. 25. Болонин М. Яке майбутнє російського аудиту? // Сучасний бухоблік. — 2000. — № 6. — с.4−8. 26. Валебникова Н. В. Про кодексі професійної етики // Бухгалтерський облік. — 1997. — № 3. — с.21−23. 27. Веренков А.І. Місце втративши рейтинг і отримала показники діяльності аудиторських фірм // Консультант. -1999. — № 12. — с.81−84. 28. Данилевський Ю. О. Становлення аудиту у Росії // Бухгалтерський облік. -.
1995. — № 2. — с.39. 29. Дьяконова І. Американський аудит у роки «Великого кризи» // Бізнес і банки. — 1999. — № 44. — с.8. 30. Меншикова Р. Кому потрібен аудит? // Курган і курганцы. — 2000. — 17 березня. — с.2. 31. Меншикова Р. Більше аудиторів — гарних і різних! // Курган і курганцы. — 2001. — 31 січн. — з. 2. 32. Журнал «Головний бухгалтер"/декабрь 2002. Інтерв'ю з директором аудиторської фірми «Аудит-Консалтинг» Самарської Е.Ф., з. 2−3. 33. Журнал «Головний бухгалтер"/сентябрь 2002. Інтерв'ю з Заместителем.
Голову Державної комісії при Уряді Кыргызской.
Республіки за стандартами фінансової звітності і аудиту Садыковым.
К.Р., з. 2−4. 34. Журнал «Податки і Право"/декабрь 2002, № 3. Реформа бухгалтерського обліку, с.22−23. 35. Журнал «Ринок капиталов"/октябрь 2001 № 10. Капітал аудиту — люди, етика, знания./Добрецова Н., с 24−27. 36. Соціально-економічний становище міста Бішкек. Бішкекську міське управління державної статистики. (Січень 2003). 37. internet 38. internet 39. internet 40. internet ———————————;
Аудиторські стандарты.
АУДИТ.
Закон про аудите.
Обов’язковий аудит.
Ініціативний аудит.
Внутрішній аудит.
Зовнішній аудит.
Системно орієнтований аудит.
Аудит який базується на риске.
Дотримання етичних норм аудита.
Застосування нових інформаційних технологий.
Використання методів статисти та економічного анализа.
Розділи обліку робіт які підлягають аудиту.
Економічні субъекты.
Аудит установчих документів статутного капіталу і розрахунків з учредителями.
Аудит звітності економічного субъекта.
Аудит розрахунків, обліку капіталу і резервів, обліку кредитів і займов.
Аудит коштів і надходження документов.
Аудит обліку витрат за виробництво готової продукції і на її реализации.
Аудит обліку основних засобів нематеріальних активів наукових і виробничих запасов.
Аудит примусовий і з назначению.
Аудит инициативный.
Контроль якості роботи аудиторов.
Етичні та професійні норми аудита.
Рекомендації з проведення аудита.
Палата бухгалтерів і аудиторов.
Об'єднання бухгалтерів і аудиторов.
Громадські организации.
Державне регулирование.
Держкомісія за стандартами фінансової звітності і аудиту при Правительстве.
Кыргызской Республики.
Закон про аудите.
Государство Согласуется чи звітність з GAAP.
Обстоятельства, у яких GAAP не соблюдаются Достаточность інформативних раскрытий Выражение думки про фінансову звітність в целом Правильное планування і контроль Достаточное розуміння системи внутрішньогосподарського контроля Достаточное кількість компетентних свидетельств Должная підготовка і опытность Независимая позиция Должная професійна тщательность.
Повідомлення про результатах.
Робота на объекте.
Виконання аудита.
Загальна кваліфікація і поведение.
Загальноприйняту стандарти аудита.
Підрозділ аудиторських фирм.
Вимога комісії з цінних паперів і біржовим операціям (SEC).
Кодекс професійної этики.
Загальноприйняту стандарти аудиту (GAAS).
Кваліфікаційні іспити аудитора.
Безперервна професійна подготовка.
Контроль качества.
Юридична ответственность.
ПОВЕДЕНИЕ ПЕРСОНАЛУ АУДИТОРСЬКИХ ФИРМ.