Бухгалтерський облік

1. Положенням про бухгалтерський облік і звітності в Российской.

Федерації рекомендовано застосовувати три методу оцінки запасів матеріальних ресурсів при списання в виробництво: метод середньої собівартості, метод ФИФО, метод ЛИФО, що дозволяють відбити наслідки інфляції на оборотних коштах підприємства. Метод ФИФО — це оцінка матеріальних ресурсів з їхньої початкової вартості. Метод ЛИФО — це оцінка матеріальних ресурсів по відновлювальної вартості. 2.1 Основні завдання бух. учета у цій области:

— Контроль над збереженням тих матеріальних цінностей у місцях їх збереження і всіх стадіях обработки.

— Правильне і своєчасне документування всіх операцій із досягненні матеріальних ценностей.

— Систематичний контролю над виявленням зайвих і невикористовуваних матеріалів, їх реализацией.

— Своєчасне здійснення розрахунків із постачальниками матеріалів, контролю над матеріалами, які у шляху, неотфактурованными поставками. 2.2 Усі матеріали з приводу методу їхнього використання коштів і призначення до виробничому процесі можна підрозділити на:

— Сырье.

— Основні материалы.

— Куплені полуфабрикаты.

— Допоміжні материалы.

— Отходы.

— Тара.

— Топливо.

— Запасні части.

— Малоцінні быстроизнашивающиеся предмети. 3.1 Для правильної організації обліку матеріалів на підприємствах розробляється номенклатура-ценник. Номенклатура — систематизований перелік найменувань тих матеріальних цінностей, використовуваних цьому підприємстві. Номенклатура тих матеріальних цінностей повинна містити такі даних про кожному матеріалі: технічно правильне найменування, повну характеристику, номенклатурний номер. Якщо ж у номенклатурі зазначена облікова ціна кожного виду матеріалів, вона називається номенклатурой-ценником. 2. Собівартість матеріалів можна розрахувати тільки після закінчення місяці, коли бухгалтерія матиме складові цієї собівартості. 4.1 Для обліку руху матеріалів застосовується первинна облікова документація, відповідальна вимогам засад з обліку матеріалів і пристосована для автоматизованої обробки інформації. Кількість примірників має бути мінімальним: під час використання ЕОМ — примірника, а при ручний обробці - трохи більше двох. 5.1 Прядок обліку матеріалів на яких складах й у бухгалтерії залежить від методу обліку матеріалів. Метод передбачає лад і послідовність ведення обліку матеріалів, види дисконтних регістрів, їх кількість, взаимосверку показників. Основні засади оперативно-бухгалтерського методу следующие:

— Оперативність і бухгалтерська достовірність кількісного обліку на складе.

— Систематичний контроль працівників бухгалтерії за правильним і своєчасним документуванням операцій із руху матеріалів і веденням складського обліку материалов.

— Здійснення бухгалтерією обліку руху матеріалів лише у грошовому выражении.

— Систематичне підтвердження даних складського і бухгалтерського обліку шляхом зіставлення залишків матеріалів за даними складського обліку. 1. Підприємства-постачальники на відвантажену продукцію виписують платіжні требования-поручения і рахунка-фактури, передають їх або пересилають поштою покупцю, останні передають в свого банку на оплату. 2. Порядок обліку неотфактурованных поставок.

Неотфактурованными вважаються поставки, якими матеріальних цінностей надійшли на підприємство без платіжного документа. На складі приходуют їх, виписуючи прийомний акт, який за реєстрі вступає у бухгалтерію. 3. Порядок обліку матеріалів пути.

Матеріалами їсти дорогою називаються такі поставки, якими підприємство акцептовало платіжні документи, а матеріали складу щодо них ще не надійшли. До обліку приймаються акцептовані платіжні документи незалежно від цього, оплачені вони банком чи ні. 1. Бухгалтерія підприємства здійснює лише грошовий, суммовой облік руху товарно-матеріальних цінностей, використовуючи при цьому відомість № 10 «Рух матеріальних ценностей».

Підставою заповнення відомості № 10 служать реєстри складів чи накопичувальні відомості №М-43. 2. Облік транспортно-заготівельних расходов.

Транспортно-заготівельні витрати входять до складу фактичної собівартості матеріалів. До них належать всі витрати придбання матеріалів, окрім їхніх договірної вартості. Цю витрату враховуються за видами матеріалів тих-таки рахунках і субрахунки. Щомісяця бухгалтерія підприємства розраховує суму і відсоток транспортно-заготівельних витрат до всього обсягу цінностей цієї групи, якими мало підприємство. 3. Інвентаризація материалов.

Положенням про бухгалтерський облік і звітності зобов’язує підприємства проводити інвентаризацію товарно-матеріальних ценностей:

— Так само разу на рік у стану на 1 жовтня звітного року із єдиною метою об'єктивного відображення становища цих засобів у річному отчете.

— При зміні матеріально відповідальних осіб і за стихійних бедствиях.

— Що стосується розбіжності між даними бухгалтерського і складського учета.

Основна мета інвентаризації - виявлення фактичного наявності товарно-матеріальних цінностей на натуральному і вартісному вираженні. 4. Віддзеркалення в обліку неотфактурованных поставок.

Неотфактурованной вважається постачання тих матеріальних цінностей від постачальника до пред’явлення розрахункового документа для її оплаті. І тут матеріальних цінностей приходуют по покупним цінами без ПДВ і СП. Суми податків за цими матеріалам врахують у цьому звітному періоді, у якому надійдуть розрахункові документы.

По прибутті розрахункового документа постачальника, раніше зроблену запис вартості тих матеріальних цінностей по покупним цінами сторнируют й прокурори дають позитивну запис у сумі рахунки, пред’явленого до оплати. 8.1 Метод суцільний идентификации.

Якщо одиниці виробленої продукції у складі матеріальних запасів наприкінці періоду чітко визначені як набуті у результаті тих чи інших операцій, можна буде застосувати метод суцільний ідентифікації. 8.2 Метод середньої стоимости.

Якщо використовується метод середньої вартості, то передбачається, що вартість матеріальних запасів — це середня вартість наявних товарів початку звітний період плюс все товари, набуті у перебігу цього періоду. Середня вартість підраховується шляхом розподілу всієї вартості товарів для реалізації кількості одиниць цих товарів. 8.3 Метод оцінки запасів за цінами перших покупок (FIFO).

Цей метод грунтується на припущенні, що собівартість товарів, здобуті за першу чергу, мусить бути віднесена товарів, проданим насамперед. 8.4 Метод оцінки запасів за цінами останніх закупівель (LIFO).

Він виходить з тієї засланні, що собівартість товарів, придбаних останніми, використовується визначення вартості товарів, проданих насамперед, а собівартість запасів наприкінці періоду розраховується з урахуванням собівартості товарів, придбаних первыми.

Термінологічний словарь.

Усі терміни використані тексті даної логічного схемы.