Облік виробничих запасів на підприємстві

" Облік надходження та наявності виробничих запасів на підприємстві"

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Поняття, сутність та класифікація запасів
• 1.1 Поняття «запаси» як актив
• 1.2 Класифікація виробничих запасів
• 1.3 Нормативно-правова база обліку виробничих запасів
• Розділ 2. Облік надходження та наявності виробничих запасів
• 2.1 Організація обліку виробничих запасів на підприємстві, та їх зміст
• 2.2 Облік наявності виробничих запасів
• Розділ 3. Шляхи удосконалення обліку виробничих запасів
• 3.1 Облік виробничих запасів за МСФЗ
• 3.2 Удосконалення обліку запасів
• Висновки та пропозиції
• Список використаних джерел

Вступ

Актуальність даної теми полягає в тому, що однією з обов’язкових умов існування процесу виробництва є забезпечення його предметами праці, сировиною, матеріалами, паливом та інших запасів, за допомогою яких здійснюється виробництво продукції, тому контроль за їх збереженням і раціональним використанням в процесі виробництва, а також правильність ведення їх обліку має важливе значення.

Метою курсової роботи є дослідження обліку наявності та надходження виробничих запасів на підприємстві та ефективність їх використання.

Об'єктом дослідження є виробничі запаси на ВАТ ТКШЗ.

Предметом дослідження є первісне визнання, аналітичний та синтетичний облік надходження та наявності виробничих запасів, шляхи щодо вдосконалення їх обліку на даному підприємстві.

Завданнями курсової роботи є розкриття змісту виробничих запасів,їх класифікації, ознайомлення з особливостями їх аналітичного та синтетичного обліку на підприємстві.

Розділ 1. Поняття, сутність та класифікація запасів

1.1 Поняття «запаси» як актив

Відмінною особливістю виробничих запасів є їх однократне використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції, тому контроль за їх збереженням і раціональним використанням має важливе значення.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються П © БО № 9 «Запаси» .

До запасів відносять предмети праці, які призначені для використання у виробництві, для виготовлення продукції та господарських потреб, придбані для подальшого перепродажу, або використовуються для обслуговування виробництва, виконання робіт, послуг і потреб управління.

Відповідно до П © БО 9 запаси - це активи, які:

— утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. [1]

Запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Для промислових підприємств характерною особливістю є висока питома вага у загальній структурі запасів таких цінностей, які призначені для процесу виробництва.

Специфічною особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти новими.

У собівартості промислових підприємств питома вага витрат матеріалів складає біля 50%, а в деяких галузях 80−85%. Тому питанням обліку виробничих запасів приділяється велика увага. Бухгалтерський облік призваний забезпечити постійний контроль за своєчасним і повним надходженням і оприбуткуванням запасів на складах підприємства.

В навчально-методичному посібнику Ловінська Л.Г. використано таке визначення «Виробничі запаси — це запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб'єктів господарювання та потрібні для забезпечення безперервного виробничого процесу, це лише ті предмети праці, які ще не приймають участь у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму» .

Виробничі запаси - це матеріальні цінності, які використовуються у процесі виробничої діяльності як предмети праці і споживаються протягом одного виробничого циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на собівартість виготовленого продукту. — за Сопко В. «Бухгалтерький облік» .

Виробничі запаси — це придбані або самостійно виготовлені запаси, які підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання в ході нормального операційного циклу. — за Грабова Н. М. «Бухгалтерський облік в галузях народного господарства» .

Запаси виробництва поділяються на такі групи:

— сировина, основні і допоміжні матеріали;

— купівельні напівфабрикати;

— незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети;

— молодняк тварин і тварини на відгодівлі.

Сировина і матеріали — це предмети праці, з яких виготовляють продукцію, вона утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції. До групи допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне (для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів); моторне (для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії) і господарське (для опалення). Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання.

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

облік виробничий запас наявність

Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва — це залишки, що утворились у процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).

Можливо, це викликано тим, що поділ запасів на сировину, матеріали, паливо тощо умовний, навіть в межах одного підприємства те, що вчора було придбано як товар, завтра може стати сировиною, або матеріалами, і навпаки, будівельні матеріали можуть стати паливом, а паливо — сировиною і т.д. це тим більш ймовірно, чим більше видів діяльності проводить підприємство, або в ситуації, коли одне підприємство здійснює поставку запасів іншому. Тим більше, один і той же вид запасу може бути одночасно і матеріалом і паливом. У цьому випадку їх відносять до тих або інших видів запасів за ознакою пере важності використання на цьому підприємстві. В залежності від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за найменуванням, типом, сортом, розміром і подібними ознаками. Така класифікація виробничих запасів одержує відображення в опрацьовуваних на підприємствах номенклатурах — систематизованих переліках матеріалів.

Надходження виробничих запасів та їх реалізація підприємством викликає появу таких податків як ПДВ і податок на прибуток, оскільки, при цьому, виникає податковий кредит, валові витрати при придбанні запасів і податкове зобов’язання при їх реалізації.

1.2 Класифікація виробничих запасів

Таблиця 1: Класифікація виробничих запасів

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.

Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності і списує зі складу запасів фактично відвантажені. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть ураховуватись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право власності на які в нього залишилось), і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.

Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може обліковувати їх поза балансом за таких умов:

— їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;

— кількість і якість отриманих запасів задовольняє покупця;

— покупець може здійснити достовірну оцінку запасів.

Отже, підприємство включає до складу залишків запасів: власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих цехах, які повністю ним контролюються; власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими обмежений; запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів підприємству перейшло право власності; невідфактуровані поставки.

Не включаються до складу запасів:

— матеріали, прийняті на переробку;

— матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;

— товари на комісії;

— матеріальні цінності, отримані за договорами схову;

— матеріальні цінності, отримані в довірче управління;

— попередня оплата за матеріальні цінності.

1.3 Нормативно-правова база обліку виробничих запасів

Облік надходження запасів на ПАТ «Трест «Київміськбуд» здійснюється за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації обліку запасів. Основний документ, який регулює порядок ведення організації запасів — це «Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, як П © БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П © БО 2 «Баланс», П © БО 9 «Запаси» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.

Процес здійснення операцій з виробничими запасами не є хаотичним процесом, а регулюються і контролюються державою, на основі прийнятих законодавчих актів, положень та законів України, основним з яких є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із зміною внесеною згідно з законом N 663-VII (663−18) від 24.10.2013.

Згідно вказаного закону про бухгалтерський облік виробничих запасів на ПАТ «Трест «Київміськбуд» ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку виробничих запасів «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом МФУ № 88 від 24.05.95 р» .

Це положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднання та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форми власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Основними документами, які регламентують здійснення контрольних заходів щодо проведення касових операцій є:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із останньою зміною, внесеною згідно з Законом N 663-VII (663−18) від 24.10.2013

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

2. Національне положення стандарт бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ МФУ Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 48 від 08.02.2014.

Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

3. Інструкція «Про проведення інвентаризації основних засобів, грошових коштів, нематеріальних активів, ТМЦ документів та розрахунків». Затверджена Постанова Міністерства фінансів України Із зміною, внесеною згідно з Наказами Мінфіну N 1116 (z1263−11) від 08.09.2011р.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

4. Інструкція Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Наказ МФУ Із зміною, внесеною згідно з Наказом Міністерства фінансів № 48 від 08.02.2014 р.

Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису). План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою — номер синтетичного рахунку, третьою — номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

5. Порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей Наказ Міністерства фінансів № 69 від 12.08.1994р.

Цей наказ встановлює що, підприємства і організації усіх форм власності провадять на початок кожного місяця переоцінку товарно-матеріальних цінностей за умови зміни цін на виробничі запаси і товари.

Можуть бути переоцінені товарно-матеріальні цінності, по яких не було надходжень за новими цінами. Підставою для визначення нової ціни в цьому випадку має бути документальне підтвердження постачальника за підписом керівника підприємства чи організації. У разі відсутності надходжень товарно-матеріальних цінностей за новими цінами або документального підтвердження постачальником нових цін на них дооцінка залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться за цінами, що склалися на момент дооцінки на аналогічні вироби, які виготовляють підприємства України.

6. Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку» План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції № 48 від 08.02.2014р.

Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Розділ 2. Облік надходження та наявності виробничих запасів

2.1 Організація обліку виробничих запасів на підприємстві, та їх зміст

Завдання обліку запасів:

забезпечення точності оцінки запасів на будь-яку дату;

періодичне уточнення вартості запасів;

проведення інвентаризацій матеріальних цінностей за метою виявлення непотрібних та таких, що втратили свою цінність;

точне визначення вартості придбаних матеріальних цінностей;

точність оцінки спожитих та реалізованих матеріалів;

своєчасне документування операцій, пов’язаних з рухом матеріалів та їх залишків. [6]

Придбані та вироблені на підприємстві запаси зараховуються за первинною вартістю (вартість запасів, що придбані за плату) з включенням таких фактичних витрат:

суми, сплачені постачальнику відповідно до умов договору;

суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інша подібні послуги, пов’язані з пошуком, придбанням матеріалів, запасів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які відшкодовуються підприємству;

витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати із страхування та проценти за комерційний кредит постачальників;

інша витрати, пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання. [6]

В інших випадках оцінка запасів визначається за такою методикою:

1. Запаси, що виготовлені власними силами підприємства, оцінюються за собівартістю їх виробництва;

2. Запаси, внесені до статутного капіталу підприємства, оцінюються за погодженою засновниками підприємства справедливою собівартістю;

3. Запаси, отримані підприємством без відповідної оплати, оцінюються за їх справедливою вартістю;

4. Запаси, що надійшли в результаті обміну на відповідні подібні запаси, оцінюються за балансовою вартістю переданих запасів. Якщо балансова вартість запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів буде їх справедлива вартість. Різниця між балансовою вартістю і справедливою переданих запасів відноситься до складу витрат звітного періоду;

5. Запаси, які придбані в обмін на неподібні запаси, оцінюються за справедливою вартістю переданих запасів, збільшених на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана в процесі обміну.

Виробничі запаси надходять на склади підприємства з різних джерел: від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку, в яких зазначено найменування матеріальних ресурсів, обсяги і строки поставок, ціни, способи доставки; від оприбуткування запасів, виготовлених у своїх виробничих підрозділах; у повернення запасів із виробничих підрозділів на склади; оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації; оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів; надходження через підзвітних осіб.

Кожна господарська операція з надходження запасів повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми. [6]

Матеріальні цінності надходять від постачальників разом із супровідними документами, з яких видно коли, в якому обсязі, якої якості, за якою ціною вони відправлені. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію та порівнюють її з умовами договору. Якщо між даними договору та фактичними даними постачальника немає розходжень, то матеріальні цінності приймаються завідувачем складу, який кожен номенклатурний номер цінностей записує в прибутковий ордер ф. М-4.

При доставці запасів автотранспортом приймання може здійснюватись на підставі товарно-транспортної накладної, в якій завідувач складу проставляє штамп і зазначає, що всі цінності ним прийняті на склад. Ця накладна є підставою для подальшого відображення факту надходжень цінностей у відповідності картки складського обліку.

У випадку, коли між даними постачальника та фактично отриманими запасами виявлено розбіжності у кількості і в якості матеріалів, необхідно:

— при прийманні вантажів вимагати у перевізника складання комерційного акта, який дає право покупцю пред’являти претензію на суму нестачі;

— при приймання на складі скласти акт про приймання матеріалів (ф. М-7) при виявленні розбіжностей у кількості та якості вантажів та у випадку надходження вантажів без платіжних документів.

Акт про приймання матеріалів складається комісією, до складу якої включається завскладу, представник відділу постачання, бухгалтерії, а також незацікавлена особа. Акт є підставою для оприбуткування фактичної наявності матеріальних цінностей.

У всіх випадках при одержанні від сторонніх організацій вантажів експедитор повинен пред’явити довіреність (ф. М-2), в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові, реквізити паспорта, перелік цінностей та їх кількість, вона також містить підпис пред’явника і завірена печаткою та підписом керівника організації.

Надходження вантажів від постачальників реєструється в спеціальному журналі (ф. М-1).

Надходження матеріальних цінностей від власних виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних (ф. М-13). Так само оформляється продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв, отримані від ліквідації основних засобів, відходи від браку, невикористані у виробництві матеріали, металобрухт.

Цінності, які надійшли за договором на зберігання від сторонніх організацій чи фізичних осіб, помилково надійшли на адресу підприємства та прийняті в переробку, оприбутковуються на основі супровідних документів і їх облік ведеться на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» .

Матеріальні цінності, які надходять на підприємство без товарно-супровідних документів постачальника, називаються невідфактурованими поставками або матеріалами, а дорозі. Вони оприбутковуються на підставі приймальних актів (ф. М-7).

2.2 Облік наявності виробничих запасів

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо).

Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця — після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство за фактичною собівартістю та їх дооцінка. За кредитом цього рахунку відображаються використання запасів на виробництво продукції (робіт, послуг) та інше їх вибуття за середньозваженою фактичною собівартістю або за іншими цінами згідно з пунктом 16 ПСБО 9 «Запаси» .

Для систематизації про надходження матеріальних цінностей і стан розрахунків з постачальниками використовується журнал 3 і відомість 3. Протягом місяця записи в журналі 3 робляться на підставі документів постачальника, які надходять в бухгалтерію та відповідним чином обробляються. Доцільно відображати вартість матеріальних цінностей за купівельними цінами, в якості яких приймається ціна постачальника, що показана в рахунках до оплати. Всі інші елементи, що вказані у рахунках постачальника, у ціну не входять і відображаються окремо, або входять до складу транспортно-заготівельних витрат. Журнал 3 також відображає дані аналітичного обліку: кожний рахунок постачальника записується окремою позицією, де вказуються дані про вартість матеріальних цінностей в цілому або за їх окремими видами, що вирішує головний бухгалтер, сума податку на додану вартість, яка відшкодовується покупцю з бюджету, сума нестач, сума до оплати постачальнику і погашення заборгованості постачальнику. Такі записи робляться лінійно-позиційним способом. Разом із тим, загальні підсумки журналу 3 означають синтетичні дані або кореспонденцію рахунків та суми, які відносяться в дебет чи кредит відповідних рахунків. При застосуванні комп’ютерної техніки в обліку замість журналу 3 можуть складатися машинограми в розрізі, який необхідний не лише для складання фінансової звітності, а й для потреб менеджерів, які використовують машинограми для аналізу даних та прийняття управлінських рішень.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури — цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється номенклатурний номер, який записують до спеціального реєстру — номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу. [3]

На підприємстві ПАТ «Трест «Київміськбуд — 2» аналітичний облік запасів має складну структуру, що обумовлено такими причинами:

— наявністю багатьох складів для зберігання матеріальних цінностей;

— великою номенклатурою матеріальних цінностей;

— складною організаційною структурою середніх та великих підприємств;

— кількома видами операційної діяльності;

— веденням обліку за нормами і відхиленнями від норм;

— іншими причинами. [6]

Вказані причини безпосередньо впливають на організацію аналітичного обліку запасів на складі та в бухгалтерії, оскільки потрібно забезпечити дані про рух та лишки матеріалів за кожним найменуванням окремо в розрізі:

— складів, цехових комор;

— матеріально відповідальних осіб;

— груп матеріальних цінностей;

— центрів витрат;

— витрат за нормами та відхиленням від норм;

— видів діяльності;

— інших ознак.

Важливе значення для ведення аналітичного обліку має сортовий облік залишків, надходження матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку (ф. М-12) і складає основу бухгалтерського.

Картки складського обліку виписуються на кожне найменування, сорт, розмір, профіль, марку окремо. Картка є основою обліку, у ній групуються операції з надходження та витрачання конкретного виду матеріалів і визначається залишок після кожного запису. Представник бухгалтерії повинен не рідше одного разу на тиждень відвідувати склад і перевіряти правильність записів у картках і виведення залишків. Завідувач складу в кінці місяця повинен згрупувати первинні документи на прибуткові та видаткові.

На документи з оприбуткування матеріалів складається реєстр прибуткових документів. У реєстрах наводяться такі реквізити:

— період, за який складено реєстри;

— назви документів;

— номери документів та їх загальна кількість;

— підписи завскладу та бухгалтера, який приймає реєстри.

Реєстри виписуються в двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з прикладеними до нього документами, здається на обробку в бухгалтерію. У випадку, коли якийсь документ втрачено можна встановити вину завскладу чи бухгалтера на підставі зданих за відповідними реєстрами документів. Приймаючи реєстри, бухгалтер повинен перевірити правильність записів у картках складського обліку всіх документів та виведення залишків. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки «контроль». Здані реєстри обробляються в бухгалтерії таким чином: прикладені первинні документи групуються за окремими ознаками, які визначаються в бухгалтерії. Документи групуються за видами матеріалів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума і записується на зворотньому боці реєстру.

Оскільки в картках складського обліку відображаються, як правило, тільки кількісні показники, а в нагромаджу вальних відомостях — сумові показники руху матеріалів, виникає необхідність узгодження даних складського і бухгалтерського обліку. Для перевірки правильності відображення даних на складі застосовується сальдова відомість або книга залишків матеріалів. У ній записуються матеріали в розрізі окремих видів і груп матеріальних цінностей. У кінці кожного місяця завідувач складу переносить лишки на кінець місяця у книгу залишків матеріалів, або передає в бухгалтерію. Бухгалтер проставляє ціни за кожним найменуванням матеріалів і знаходить залишок у сумовому вираженні як результат множення кількісних значень на відповідні ціни.

Таблиця 1 Розрізи аналітичного обліку виробничих запасів

Порядок оформлення та облік довіреностей

Довіреність типової форми № М-2б видається лише особам, які працюють на підприємстві з повністю заповненими всіма реквізитами та печаткою. Особам, що не працюють на підприємстві довіреність може бути видана лише з дозволу керівника та при умові, що підприємство, на якому працює ця особа видало довіреність на одержання з підприємства, яке видає довіреність цих же цінностей. [5]

При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей, підприємство повинно повідомити постачальника про анулювання довіреностей. Відповідальність за витрати, пов’язані з відпуском цінностей по анульованим довіреностям несе постачальник.

Не пізніше наступного дня після доставки на підприємство цінностей, особа, що їх доставила зобов’язана подати працівнику, що виписує довіреності, документ про одержання нею цінностей, та здачу їх на склад, або матеріально-відповідальній особі. Не використані в строк довіреності повертаються не пізніше наступного дня після закінчення строку їх дії. Тим, особам, які не відзвітували за попередньо видані довіреності, наступна довіреність не видається.

При відпуску цінностей частинами, на кожен такий відпуск складається окрема накладна чи інший аналогічний документ з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємство-постачальник можу відпускати цінності без довіреностей, але при цьому повинно мати повідомлення одержувача за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, або інших осіб що мають право підписувати довіреності про зразок печатки, якою матеріально-відповідальна особа буде завіряти свій підпис на супровідних документах про одержання матеріальних цінностей.

Бланки довіреностей, що зберігаються на підприємстві, відображаються, на підставі платіжно-прибуткових документів за їх вартістю, що складається з витрат на їх виготовлення та доставку, по дебету субрахунку 209 «Інші матеріали». Одночасно на позабалансовий рахунок 09 зараховується вартість вказаних бланків, виходячи з їх собівартості, але не менше 1,5 грн. за бланк. В аналітичному обліку наводяться дані про місце зберігання, нумерацію, кількість і вартість бланків.

Передача бланків довіреностей із місця зберігання для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей проводиться за документами на відпуск цінностей із місця зберігання і відображається в аналітичному обліку оборотами на рахунках 209 та 08. На підставі затверджених керівником акта про списання акта довіреностей із зазначенням їх нумерації і кількості, що складається не рідше одного разу на квартал, вартість використаних довіреностей списується з субрахунку 209 у кореспонденції з рахунками обліку витрат, пов’язаних з управлінням виробництвом, та одночасно з рахунку 08.

Відповідальність за дотримання постачальником правил відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати документи на відпуск цінностей. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей. [5]

Раціональне і економне використання ресурсів у виробництві знаходиться в центрі уваги менеджерів нижчого рівня і реалізується безпосередньо на робочих місцях. Такі питання стосуються управлінського обліку, але бухгалтерія підприємства, яка розробляє методологічні засади фінансового обліку, повинна забезпечити розробку первинних документів, які б давали можливість узагальнити інформацію щодо рівня використання матеріальних ресурсів за центрами витрат і в цілому по підприємству.

Отже, фінансовий облік повинен здійснювати контроль за використанням матеріальних цінностей і давати про це повну інформацію для аналізу та прийняття рішень на вищому рівні управління. Наука і практика виробили певні прийоми контролю за витрачанням матеріалів, які повинні свідомо застосовуватись в діяльності бухгалтерії: сигнальної документації, партіонного розкрою, лімітування споживання, інвентарний, аналітичних розрахунків.

Спосіб контролю за сигнальною документацією полягає у розробці норм витрачання і відпуску матеріалів у межах потреби на виробничу програму за звичайними документами. При цьому передбачається ведення контролю за допомогою звичайних документів, якщо матеріали відпускаються на виробництво у межах норм. Це передбачає також відображення у зведеному документі потреби в матеріалах кожного з центрів витрат і щоденного спостереження за споживанням у межах норм. [6]

Якщо у виробничому процесі відбудуться певні збої у запланованому обсязі продукції або зміняться норми, то робиться заміна матеріалів, а на відхилення виписуються спеціальні сигнальні документи (акт на заміну матеріалів, списання на виправлення браку, перегляд норми). В документах зазначається код причини та винні особи у допущених відхиленнях від норм. Узагальнення такої інформації дає можливість виявити рівень втрат чи економії матеріалів у розрізі причин, центрів витрат і конкретних осіб. Такий спосіб контролю досить дієвий, проте він вимагає великої підготовчої роботи з впровадження нормативного методу обліку витрат на виробництво.

Спосіб контролю за розкроєм певних партій матеріалів застосовується у таких галузях промисловості, як швейна, взуттєва, меблева, а також у заготівельних цехах машинобудування, в будівництві. Сутність методу полягає в розкроюванні матеріалу на окремі заготовки, деталі. Процедура розкрою ґрунтується на принципі максимально можливого виходу корисного матеріалу і мінімізації відходів. Залежно від розмірів тканини, дощок, листового прокату, лінолеуму, скла тощо, модна вибрати такий варіант розкрою, при якому відходи будуть мінімальними.

В акті розкрою вказується кількість поданого на розкрій матеріалу; кількість придатних заготовок, деталей та частка відходів за нормою виходу з цього матеріалу; кількість фактично отриманих деталей, заготовок і відходів. Різниця між нормою і фактичним виходом деталей характеризує економію чи перевитрати. На жаль цей спосіб можна використати для обмеженої номенклатури матеріалів.

Спосіб лімітування витрат матеріалів досить часто використовується до різних матеріалів, палива, електричної й теплової енергії, малоцінних та швидкозношуваних предметів, будівельних матеріалів тощо. Він пов’язаний із визначенням ліміту витрат виходячи з норм матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції та планового обсягу випуску продукції. Ліміт вказується у лімітній карті, де зазначається склад, споживач матеріалу, назва матеріалу, ліміт на місяць за програмою виробництва в натуральному вираженні.

Лімітна карта виписується ц двох примірниках, один із яких знаходиться на складі, а другий — у представника цеху. При отриманні матеріальних ресурсів завідувач складу записує в обох примірниках лімітної карти кількість виданих матеріалів і залишок. Цей факт завіряється підписом завскладу на примірнику споживача й навпаки — підписом споживача на примірнику, який зберігається на складі. Відпуск здійснюється тільки в межах ліміту. При вичерпанні ліміту споживачу треба оформити дозвіл на додатковий відпуск Лімітна карта виписується на один вид матеріалу, що зумовлює велику кількість таких документів.

На практиці виписуються також лімітно-заборні карти, які відрізняються від лімітних тим, що у них проставляються суми, в межах яких можна отримувати зі складу різні матеріали.

Інвентарний спосіб можна використовувати для точного визначення будь-яких спожитих матеріалів, а шляхом порівняння з нормативним витрачанням визначається розмір економії чи перевитрат. При цьому способі періодично проводиться інвентаризація матеріалів у центрі витрат. За даними інвентаризації визначають номенклатуру матеріалів та їх наявність на кінець періоду.

Спосіб аналітичних розрахунків найчастіше використовується у харчовій, хімічній промисловості, в кольоровій металургії, де з вихідної сировини отримують продукцію, вихід якої, в свою чергу, залежить від вмісту корисних речовин у сировині. Сутність способу полягає в тому, що при більшому вмісті корисних речовин у сировині при її переробці завжди отримують більше продукції, ніж із сировини з базовим вмістом таких речовин. Якщо не враховувати цей фактор, то підприємство отримає більше продукції з переробленої сировини, а безконтрольність може спричинити її привласнення. Отже, спосіб аналітичних розрахунків дає можливість попередити зловживання за рахунок заниження вмісту активних речовин при прийманні сировини в переробку.

ПАТ «Трест «Київміськбуд» отримує ТМЦ з різних джерел, але в основному від постачальників, а саме:

— Прибутковий ордер № 76, одержано від ВО «Союз» основні матеріали на суму 29 600 грн., комплектуючі на суму 15 460 грн., ТЗВ-9% від вартості матеріальних цінностей, ПДВ-20% від вартості матеріалів та ТЗВ

? ТЗВ= (29 600+15460) *9%= 4055 грн.

? ПДВ= (29 600+15460+4055) *20%= 9823 грн.

? рах. = 29 600+15460+4055+9823= 58 938 грн.

— Прибутковий ордер № 77, отримано від АТ «Металург» основні матеріали на суму 19 500 грн., допоміжні матеріали на суму 3460 грн., ТЗВ 12% від вартості матеріальних цінностей, ПДВ — 20% від матеріалів і ТЗВ.

? ТЗВ= (19 500+3460) *12%= 2755 грн.

? ПДВ= (19 500+3460+2755) *20%= 5143 грн.

? рах. = 19 500+3460+2755+5143= 30 858 грн.

— Прибутковий ордер № 78, отримано від ВО «Прокат» комплектуючі на суму 18 650 грн., допоміжні матеріали на суму 4570 грн., ТЗВ-13% від вартості матеріальних цінностей, ПДВ-20% від матеріалів і ТЗВ.

? ТЗВ= (18 650+4570) *13%= 3019 грн.

? ПДВ= (18 650+4570+3019) *20%= 5248 грн.

? рах. = 18 650+4570+ 3019+5248= 31 487 грн.

— Прибутковий ордер № 79, отримано від ПП «Гефест» пальне на суму4980 грн., ПДВ-20% від вартості пального.

? ПДВ= 4980*20%= 996 грн.

? рах. =4980+996= 5976 грн.

Дт Кт ?

203 631 4980

641 631 996

— Прибутковий ордер № 80, отримано від МП «Мотор» запчастини на суму 7690 грн., господарчий інвентар на суму 4360 грн., ТЗВ-10% від вартості матеріальних цінностей, ПДВ-20% від матеріалів і ТЗВ.

? ТЗВ= (7690+4360) *10%= 1205 ГРН.

? ПДВ= (7690+3460+1205+2651) *20%= 2651 грн.

? рах. = 7690+4369+1205+2651= 15 906 грн.

— Прибутковий ордер № 81, отримано від АТ «Дніпро» комплектуючі матеріали на суму 21 400 грн., допоміжні матеріали на суму 5250 грн., ТЗВ — 8% від вартості матеріальних цінностей, ПДВ — 20% від вартості матеріалів і ТЗВ.

? ТЗВ= (21 400+5250) *8%= 2132 грн.

? ПДВ= (21 400+5250+2132) *20%= 5756 грн.

? рах. = 21 400+5250+ 2132+5756= 34 538 грн.

— Прибутковий ордер № 82, отримано від АТ «Радіан» основні матеріали на суму 21 800 грн., комплектуючі на суму 19 500 грн., ПДВ — 20% від вартості матеріалів.

? ПДВ= (21 800+19500) *20%= 8260 грн.

? рах. = 21 800+19500+8260= 49 560 грн.

— Прибутковий ордер № 83, отримано від МП «Сокіл» запасні частини на суму 3800 грн., ПДВ — 20% від вартості запчастин.

? ПДВ= 3800*20%= 760 грн.

? рах. = 3800+760= 4560 грн.

— Прибутковий ордер № 84, від АО «Автозапчастини» отримано інструмент на суму 7640 грн., ПДВ — 20% від вартості інструменту.

? ПДВ= 7640*20%=1528 грн.

? рах. = 7640+1628= 9168 грн.

— Прибутковий ордер № 85, отримано від МП «Юкон» запасні частини на суму 3265 грн., інструмент на суму 2950 грн., ПДВ — 20% від загальної вартості.

? ПДВ= (3265+2950) *20%= 1243 грн.

? рах. = 3265+2950+1243= 7458 грн.

Отримані товарно-матеріальні цінності протягом звітного періоду використовувалися на виробництво та господарські потреби, про що свідчать первинні документи, а саме:

Лімітно-забірна карта № 12, відпущено зі складу на виробництво компресорів промислових: основні матеріали на суму 72 460 грн., комплектуючі на суму 61 470 грн., допоміжна матеріали на суму 6670 грн.; компресорів побутових — основних матеріалів на суму 29 840 грн., комплектуючих на суму 20 680 грн., допоміжних на суму 5310 грн.

Компресори промислові

Компресори побутові

Вимога № 64, відпущено транспортному цеху пальне на суму 4760 грн., запасні частини для ремонту транспортних засобів на суму 3150 грн., допоміжні матеріали на суму 1278 грн.

Вимога № 65, відпущено допоміжні матеріали на ремонт обладнання на суму 1850 грн., запчастини на суму 3020 грн., комплектуючі матеріали на суму 2150 грн.

Вимога № 66, відпущено допоміжному цеху на виконання замовлень з ремонту побутового обладнання комплектуючих на суму 6850 грн., допоміжних матеріалів на суму 1070 грн., запчастин на суму 4460 грн.

Вимога № 67, відпущено на загальновиробничі витрати МШП строком служби до 1 року на суму 1854 грн., на АУ витрати на суму 846 грн.

Вимога № 68, відпущено на обслуговування обладнання інструмент строком служби до 1 року на суму 6356 грн.

Вимога № 69, відпущено господарчий інвентар строком служби більш 1 року на загальновиробничі витрати на суму 2840 грн., на АУ потреби-1480 грн.

Довідка — на підприємстві використовується методика списання МШП — 50%, при передачі до експлуатації, 50% - при списуванні.

Акт № 12, списано із експлуатації господарчий інвентар цехових потреб на суму 1820 грн., АУ витрати — 1240 грн., витрати на збут 640 грн.

Транспортні витрати повинні бути списані на суму використаних майбутніх цінностей за місцями їх використання, для цього слід визначити середній відсоток ТЗВ, при допомозі якого списати суму витрат на відпущені матеріали за видами.

Таблиця № 2 «Розрахунок середнього відсотка та суми ТЗВ для основних матеріалів»

Дт23 Кт20 ?8184

Таблиця № 3 «Розрахунок середнього відсотка та суми ТЗВ для комплектуючих»

Дт Кт ?

23 20 6572

91 20 720

Таблиця № 4 «Розрахунок середнього відсотка та суми ТЗВ для допоміжних матеріалів»