Арбітражне процесуальне право

1. Арбітражна процесуальна форма захисту права в оптимальної ступеня пристосована задля встановлення обставин судових справ України та правильного її вирішення відповідно до вказівками закону. Певною мірою це зумовлено її демократичністю. Основні демократичні риси арбітражного судочинства зводяться до чого. Правосуддя, як особлива форма державної діяльності здійснюється спеціально при цьому створеним органомСУДОМ. Ідея правової держави, сприйнята останнім часом російської офіційної идеалогией, і навіть правової доктриною, виходить з теорії поділу владизаконодавчої, виконавчої влади і судебной.

У цьому мається на увазі, що правосуддя здійснюється незалежним судом, наділеним щодо його ефективного функціонування необхідними владними повноваженнями, а законодавча і виконавча влада прямо ні побічно не втручається у розгляд конкретних судових справ. При розгляд судових справ всі учасники рівні перед законом і судом, а боку процесуально рівноправні і мають однакові процесуальні возможности.

Будь-яке судочинство ведеться за умов дії принципів гласності, змагальності, рівноправності сторін, безпосередності, і навіть рівності перед законом і судом, національного мови судочинства. Специфіка тій чи іншій галузі права найнаочніше виявляється у його принципах. Слово «принцип» має латинське походження й у перекладі означає «основа», «первоначало».2. Теоретично держави й права під принципами розуміються виражені у праві вихідні нормативнокерівні початку, що характеризують його зміст, основи закріплені у ньому закономірності життя. Принципи те, що пронизує право, виявляє його зміст. У принципах якб кристалізуються, характерні риси як права взагалі, і його конкретної галузі. Принципи права чітко виражені в конкретних правових предметах. Вони, якб растворены у праві, розлиті в ньому, пронизують собою майже всі чи вводити майже все правові норми. 1 Більшість які входять у відповідну галузь права «рядових» норм формується під впливом й у розвиток тієї чи іншої принципу, або групи принципів галузі. Знаючи галузеві принципи, кваліфікований юрист, може становити досить чітке подання, і більшість «рядових» норм конкретної галузі права.3. З етимологічного значення слова принципами арбітражного процесуального права називають фундаментальні її положення, основні правові ідеї, пронизують все арбітражні процесуальні норми й інститути, що визначають таке побудова арбітражного процесу, який би винесення законних і обгрунтованих решений.

1. Алексєєв С.С. «Проблеми теорії права» Т.1. Свердловськ, 1972. З. 102−103.

2. Цивільний процес. М., 1993. З. 31. 3. Радянський цивільний процес. М.: виду МР, 1979.с. 18. Принципи є підстави системи норм арбітражного процесуального права, закріплених насамперед у Конституції РФ, й у Законі «Про арбітражних судах Російській Федерації» і Арбітражному процесуальному кодексі Російської Федерації. Цецентральні поняття, стрижневі початку законів. Правовий принцип знаходить завжди конкретне закріплення в нормах права, чи відповідний правової принцип може бути абстрагирован з норм чинного права.1. У принципах арбітражного процесуального права концентруються погляди законодавця на характері і зміст сучасного судочинства по розгляду і вирішенню арбітражними судами економічних пріоритетів і інших, віднесених до ведення, суперечок. ОтжеПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ — основні тези даної галузі права, відбивають її специфіку та зміст. Принципи, арбітражного процесуального права визначають, те що має бути судове розгляд арбітражних справ, аби відповідати ідеалам законності, істини та справедливості яких. Вони відображають специфіку цієї галузі права, його найголовніші якісні особливості, є концентрованим вираженням предмети й методу регулювання арбітражного процесуального права. Принципи арбітражного процесуального права виражаються як і окремих нормах найбільш загального змісту, і у цілий ряд процесуальних норм, у яких утримуватися гарантії реалізації практично загальних правових розпоряджень. Без які гарантують норм принципи перетворюються на заклики, гасла. Оскільки принципи арбітражного процесуального права здійснюються у арбітражному судочинстві, оскільки є не лише принципами права, але водночас і принципами арбітражної судової діяльності (арбітражного процесу). Принципи як основні нормативні становища визначають собою структуру і суттєві риси арбітражного процесуального права, загальних положень, що зумовлюють змісту процесуального права загалом, охоплюють все його правил і інститути, вказують мета процесу методи досягнення цієї мети, визначають характері і зміст діяльності суб'єктів арбітражного процесуального права, 2, загальні напрями розвитку та подальшого вдосконалення цієї галузі права. Усі доповнення та зміни, що в арбітражне процесуальне законодавство, формулюються передусім виходячи з того галузі. Величезне значення принципів в практичної судової правозастосовчої діяльності. Насамперед все принципи арбітражного процесуального правдуже важливі гарантії правосуддя з економічних і господарським суперечкам. Зблизька економічних пріоритетів і господарських спорів суд керується як конкретними арбітражними принципами, нормами, а й у першу чергупринципами процесуального права. У цьому світлі принципів здійснюється тлумачення всіх норм арбітражного процесуального права, що дозволяє суду пізнати справжній зміст цих і правильно їх застосувати, а остаточному підсумкувинести законне обгрунтоване і більш справедливий судове рішення. 1. Чечина Н. А. «Актуальні проблеми теорії та практики процесу» Л.1979.с.53 2. Радянський цивільний процес. М; виду МДУ, 1979. З. 18.

Жодна найдосконаліша кодифікація, зокрема й чинне арбітражне процесуальне законодавство, може бути повністю вільна від різноманітних прогалин. У випадку їхнього виявлення той чи інший процесуальний питання вирішити судом шляхом застосування аналогії процесуального закону чи права. Обидва зазначених прийому подолання прогалин у праві може бути успішно застосовані судом тільки базі принципів арбітражного процесуального права. Арбітражне процесуальне законодавство закріплює ряд принципів арбітражного процесуального права, їхнім виокремленням разом взаємозв'язану систему. (sustemaціле, складене з двох частин з'єднання) Під системою розуміються безліч елементів, що у відповідних відносинах і зв’язках друг з одним, їхнім виокремленням певну цілісність, єдність, відповідно система арбітражного процесуального права включає всю сукупність принципів цієї галузі права у відсотковому співвідношенні і взаємозалежності. Система принципів арбітражного процесуального права є певне цілісне освіту, у своїй кожен із принципів послідовно розкриває зміст галузі права загалом. У залежність від цього у одній або кількох галузях права діють відповідні принципи, їх можна підрозділити на міжгалузеві і специфічні. Арбітражне процесуальне право слід зарахувати до міжгалузевим, оскільки водночас діють інших галузях правасудоустрій і цивільному процесуальному праві. Можлива класифікація принципів стосовно об'єкта регулювання. У цьому плані принципи арбітражного процесуального права розпадаються на великі групипринципи організації правосуддя (судоустройственные) та організаційні принципи що визначають процесуальну діяльність суду й учасників процесу (функціональні). Така класифікація принципів арбітражного процесуального права, як і інша будь-яка класифікація, до певної міри носить умовний характер. У науці існують інші класифікації принципів процесуального права проведені за іншими критеріями. 1. Усі принципи галузі взаємозв'язані й взаємозумовлені. Повне уявлення галузь правничий та кожному з його принципів можна було одержати, вивчивши всієї системи галузі злуці й взаємодії. До принципам організації правосуддя відносять: здійснення правосуддя лише судом, виборність суддів, поєднання одноособового і колегіального почав у розгляді та вирішенні справ, незалежність суддів, гласність судового розгляду, національний мову судочинства. Принципами, визначальними діяльність, чи функціональними, є: законність, об'єктивна істина, змагальність, процесуальне рівноправність сторін, устность судового розгляду, безпосередність, безперервність судового разбирательства.

1. Радянський цивільний процес М., 1975., з. 17- 19.

Вважаю, що, крім всього вище переліченого слід звернути увагу до те, що виступаючи серед норм арбітражного процесуального права як основних почав, принципи становлять «каркас» усієї галузі арбітражного процесуального права. З’явившись 1905 року з урахуванням нових поглядів в ролі і значення судової влади у суспільстві, принципи стають важливими передумовами розвитку та вдосконалення арбітражного процесуального законодавства надають у напрямі, що забезпечує належний захист арбітражними судами прав організацій, незалежно від форм власності, і громадян — підприємців. У пізнавальних цілях в юридичної науці прийнято виявляти склад принципів кожної галузі права, зокрема і арбітражного процесуального права. Термін «склад» вживається для позначення переліку предметів, речей, явищ. У науці арбітражного процесу цим терміном позначається притаманна для арбітражного процесуального права сукупність всіх принципів, їх кількісний обсяг, перерахування. Аналіз чинного законодавства, саме Конституції РФ, Закону «Про арбітражних судах до», 1, Арбітражного процесуального кодексу РФ, дозволяє також виділити наступний склад принципів конкретно арбітражного процесуального права: принцип здійснення правосуддя, з економічних і іншим суперечкам лише судом (п. 1 ст. 118 Конституції РФ), незалежності арбітражних суддів і підпорядкування їхньому народові тільки закону (п. 1 ст.120 Конституції РФ, ст. 6 Закону «Про арбітражних судах до»), законності рівності організацій корисною і громадян перед законом і судом, змагальності, рівноправності сторін, гласності розгляду справ, диспозитивності, устности, безпосередності (ст. 10 АПК РФ), поєднання одноособового і колегіального складу суду під час вирішення віднесених до ведення арбітражних судів суперечок (ст. 14 АПК РФ), безперервності судового розгляду (ст. 117 АПК РФ). Арбітражний процес має тенденцію зближення його процесуальної форми з цивільним процесом, оскільки ті та інші суди відправляють правосуддя. Тому склад принципів, і арбітражного і цивільного процесів аналогічний. Але це не позначає, що цілком збігається зміст кожного принципи, їх прояв у процесі захисту правничий та гарантії. Потрібно помітити, щодо перетворення системи арбітражів в арбітражні суди (квітень 1992 року) авториюристи, котрі досліджували проблему принципів арбітражного процесу, включали у складі принципів такі правові явища, які «зникли» не мають місця у сучасних умов функціонування арбітражної судової системи. Професор А. А. Добровольський у складі принципів арбітражного процесу включав, наприклад, принцип солідарності господарських інтересів сторін, принцип активного впливу арбітражу підприємств й за усунення недоліків у своєї діяльності, принцип швидкості і оперативності арбітражного виробництва, принцип арбитрирования, обов’язкового до арбітражного врегулювання споров.2. 1. Вперше у законодавстві в окремій статті Закону «Про арбітражних судах до» (ст.6) перераховані основні засади діяльності арбітражних судів у РФ. 2. Арбітражний процес у СРСР. М.: вид-во МДУ, 1983. С.64−67. З цього приводу існує й одна думка, професор У. Ф. Тараненко також як специфічних, властивих арбітражу принципів виділяв принцип арбитрирования, активного впливу арбітражу на поліпшення господарську діяльність, принцип оперативности.1. Нині жодного з цих принципів не діє не може входитимуть у склад принципів арбітражного процесуального права. Сучасний арбітражний процес побудований на принципі змагальності, т. е., відстоюванні кожної стороною своїх інтересів у суді. Інтереси однієї боку, як власника, протилежні інтересам з іншого боку. Тому важко знайти солідарність інтересів як основу інтересу, і навіть принцип арбитрирования як засіб вирішення суперечки самими сторонами під керівництвом судді арбітражного суду. Правосуддя не витримує поспіху. Тому лише у нормі арбітражного процесуального законодавства ані слова про швидкості і оперативності процесу як він принципі. Обов’язковий досудовий порядок врегулювання економічних суперечок втратив своєї ролі принципу. Дотримання досудового (претензионного) порядку врегулювання спору потрібно тільки тоді ми як його передбачено договором між сторонами чи окремими федеральними законами (п. 8, ст. 102 АПК РФ). Зміна складу принципів арбітражного процесуального права є переконливим доказом сучасного перетворення всього ладу арбітражного процесу як форми здійснення правосуддя з економічних і іншим суперечкам. Принцип будь-якій галузі права, зокрема і арбітражного процесуального, між собою тісно взаємозв'язані й утворюють одну логічний систему. Тільки взяті разом у ролі системи, вони характеризують арбітражне процесуальне право як галузь визначають змагальне побудова процесу. Порушення одного принципу, наприклад безпосередності, наводить, як правило, спричиняє порушення іншого принципузаконності чи всією ланцюга принципів. Одні принципи у цій системі так можна трактувати гарантії реалізації інших. Так, принцип національного мови судочинства є гарантією принципу устности, принципу змагальності, диспозитивності. Під класифікацією принципів розуміється розподіл їх складу деякі групи з якомуабо ознакою, званому підставою класифікації. Теоретично процесуальних галузей права (громадянського, арбітражного) принципи прийнято класифікувати за таким підставі, як об'єкт регулювання. У цій ознакою (підставі) весь склад принципів арбітражного процесуального права діляться на великі групи принципи організаційні, т. е., що визначають пристрій арбітражних судів, і принципи функціональні, т. е., що визначають процесуальну діяльність суду й учасників процесу. Ці дві групи принципів перебувають у взаємній зв’язку, причому нерідко сам і хоча б принцип виступає як і організаційний як і функціональний.. _____________________________________________________________________ 1. Тараненко У. Ф. Принципи арбітражного процесу. М., 1988. З. 53- 65.

Тому є вірним твердження, що немає принципів лише організаційних або тільки функциональных.1. особливу увагу серед зазначених дві групи принципів арбітражного процесу займає принцип законності. Він є общеправовым (міжгалузевим) принципом притаманним будь-який галузі права. Однак у арбітражному процесі Україні цього принципу має власну специфіку нормативного закріплення, своє утримання і системи гарантій. Це зумовлює необхідність його окремого рассмотрения.

ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ У АРБІТРАЖНОМУ ПРОЦЕССЕ Законность є стан життя суспільства, у якому існує якісне, несуперечливе законодавство, прийняті норми права поважають і виконуються органами влади, посадовими особами, організаціями та громадянами. У порушення закону держава забезпечує належний захист порушених чи оскаржених прав у встановленому процесуальному порядку. Арбітражний процес є одним із форм захисту права. Законність в діяльності арбітражних судів означає повну відповідність всіх постанов арбітражних судів і участі процесуальних дій судів і участі учасників процесу, скоєних під час розгляду економічних пріоритетів і інших суперечок, нормами матеріального і процесуального права, т., е. Закону. Принцип законності проголошений як основне діяльного принципу арбітражних судів у РФ (ст. 6 Закону «Про арбітражних судах до»). Принцип законності в арбітражному процесі за змістом включає в себе вимогу до судам правильно застосовувати норми матеріального (регулятивного) правничий та здійснювати процесуальні дії, керуючись законодавством про судоустрій в арбітражних судах. Відповідно до ст. 11 АПК РФ арбітражні суди дозволяють суперечки виходячи з Конституції РФ, федеральних законів, нормативних указів Президента РФ і постанов Уряди РФ, нормативних правових актів федеральних органів виконавчої, нормативних правових актів суб'єктів РФ і за міжнародні договори РФ. Арбітражний суд, встановивши під час розгляду справи невідповідність акта державний орган, органу місцевого самоврядування, іншого органу закону, зокрема видання його з перевищення повноважень, приймають рішення відповідно до законом. Якщо міжнародним договором РФ встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Без норм права, регулюючих спірне ставлення, арбітражного суду застосовує норми права, регулюючі подібні відносини, а за відсутності таких норм дозволяє суперечка з загальних став проявлятись і сенсу законів (аналогія законом і аналогія права). Арбітражний суд відповідність до закону та продемонструвати міжнародним договором РФ застосовує норми права інших держав. Зблизька та вирішенні суперечок арбітражні суди керуються законодавством про судочинстві арбітражних судах (ст. 3 АПК РФ). Це законодавство підпорядковано РФ. Суб'єкти Федерації немає права приймати норми, які регламентують процес у арбітражних судах. Пункт 2 ст. 3 Арбітражного процесуального кодексу РФ включає принципову норму у тому, що порядок судочинства в арбітражних судах Російській Федерації, визначається Конституцією РФ, федеральним конституційним законом про арбітражних судах, Арбітражним процесуальним кодексом і прийнятими відповідно до ним іншими федеральними законами.

Усі арбітражні процесуальні норми важко чи неможливе включити в в законі про арбітражних судах чи Арбітражний процесуальний кодекс РФ. З погляду змісту принципу законності важливо, що процесуальні норми, наприклад перебувають у актах матеріальноправового характеру, мають бути прийняті, уперших, лише з федеральному рівні, удругих, відповідати законодавству про судочинстві арбітражних судах (ст. 3 АПК). Принцип законності притаманний діяльності суду й арбітражу зокрема, тому, як зазначалось має особливе значення. Це з тим, що розв’язання цієї має прийматимуть суворій відповідності з законом за обов’язкового дотриманні правил судового чи арбітражного виробництва. За Конституцією РФ держава й всього його органи діють з урахуванням законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів товариства правий і свобод громадян. Отже, сенс законності полягає у точному і неухильному використанні законів, інших нормативних актів виданих державі, забезпеченні правопорядку. Діяльність державного арбітражу з розгляду і вирішенню економічних суперечок мають відбуватися у межах якнайсуворішого дотримання законності з точним дотриманням усіх норм, регулюючих арбітражне виробництво з розгляду економічних суперечок із забезпеченням спорящим сторонам активної участі в арбітражному виробництві про те, щоб економічні суперечки розв’язувалися у обсязі, відповідно до нормативними актами регулюючими спірне правоотношение між сторонами. Отже, принцип законності стосовно діяльності арбітражу означає передусім обов’язок арбітражних органів: n розглядати усі спори при найсуворішому дотриманні норм арбітражного процесу, n владнати розбіжності та інші віднесені їх компетенції питання у повній відповідності до законом чи підзаконними актами.

Задача державного арбітражу однакове і знайти правильне застосування законодавства при розв’язання економічних суперечок, що є велике значення задля зміцнення законності в економічні відносини загалом. Будь-яке рішення державного арбітражу має суворо відповідати вимогам законом і водночас бути найдоцільнішим у межах закону, т. Є ., забезпечувати такий дозвіл економічних суперечок, яке, повністю відбивало б вимогу закону й у у максимальному ступені враховувало інтереси які сперечаються організацій. Зміст принципу законності в арбітражному процесі має певної специфікою, зумовленої, уперших, тим, що арбітражі, інші органи, дозволяють економічні суперечки, забезпечують закони щодо осіб, чиї правничий та інтереси захищаються. Через війну вирішення спору ліквідується конфліктна ситуація й відносини які сперечаються сторін наводяться в відповідно до закону. Удругих, арбітражі зобов’язані реагувати на відступ від ухвалення закону не брали участь у суперечці організацій, у яких корениться першопричина конфлікту учасників процесу. Дозволяючи економічні суперечки інші органи виступають гарантом законності. У разі, коли економічні зв’язку організацій настільки тісні, що порушення в допущені щодо одного ланці господарського комплексу, нерідко б’ють по всієї взаємопов'язаної ланцюга економічних відносин відновлення правопорядку має особливе важливе значення. Отже принцип законності в арбітражному процесі сприяє забезпечення належного, відповідного закону поведінки господарських, комерційних, організацій що у процесі. Утретіх, органи які дозволяють економічні суперечки, зобов’язані діяти у суворій відповідності із законодавством, не допускаючи порушень прав учасників процесу, дотримуватися встановлені правила розгляду справ України та ведення з деяких питань попереджувальні роботи. Нікому зась порушувати закони, нехтувати ними. У цьому вся сенс законності. Ідея законності чітко виражена у законодавстві про арбітраж і арбітражному процесі, про що йдеться в ст. 1 АПК. Однакове й правильне застосування законодавства при дозвіл економічних суперечок має особливе важливого значення зза багатозначності органів прокуратури та осіб, котрі мають будемо їх долати; органічної зв’язку дозволу суперечок з економічної банківською діяльністю та керівництвом нею. Єдність в застосуванні законодавства надають у цій сфері сприяє нормативному функціонуванню економічний механізм, забезпечення одностайної і правильного застосування законодавства під час вирішення економічних суперечок покладено державний арбітраж, використовує у тих цілях розмаїття різноманітних форм. У. І. Ремнев, пише, що правове поняття законності охоплює як виконання й дотримання законодавства, але його постійне вдосконалення відповідно до назрілими потребами суспільства. Державний арбітраж відповідно до Закону вправі вносити пропозиції щодо вдосконаленню правовим регулюванням економічних взаємин держави і цим правом він активно користується, вносячи пропозиції щодо найбільш глобальним питанням вдосконалення господарського законодавства. Ведучи мову про принципі законності в арбітражному процесі слід зазначити, що він нерозривно пов’язані з демократизмом даної процесуальної форми захисту права. У юридичної літературі справедливо підкреслюється нерозривна зв’язок законності і принципи демократії. Істотне значення для взаємодія демократії та законності мають форми її, демократизм коштів, що використовуються приведення в відповідність до закону поведінка громадських організацій і осіб, які роблять правопорушення та питаннями захисту порушених правий і інтересів. Демократизм проявляється в такий спосіб, в гарантії законності, закладених процесуальної формі діяльності правозастосовних органів. Демократизм арбітражної процесуальної форми дозволяє вважати, що арбітраж та Харківський державний арбітраж повинен перетворитися на результаті стати центром, які забезпечують законності всіх органів, здійснюють захист правий і інтересів господарських органів. У цих цілях можна використовувати такі форми, як перегляд вирішення інших органів гаразд нагляду, розгляд справ за позовами зацікавленої сторони, не згодної з одностороннім дією контрагента, надання права давати обов’язкові для використання вказівки за результатами аналізу та узагальнення правозастосовчої діяльність у системі, у межах території чи країни загалом вдосконалення контрольної діяльності державного арбітражу. Сприяло б найбільш послідовному проведенню принципу законності в економічних справах страны.

Реалізація принципу законності в арбітражному процесі забезпечується цілу низку процесуальних гарантій. До до їх числа ставляться передусім гарантії, складові зміст інших принципів арбітражного процесуального права, наприклад незалежність суддів арбітражного суду й підпорядкування їх слід тільки Конституції РФ і федеральному закону, рівність сторін перед законом і судом, змагальність процесу рівноправність сторін, гласність розгляду у арбітражних судах, безпосередність і безперервність судового разбирательства.

Законодавець, детально регламентуючи арбітражний процес, усе ж дозволяє можливість судових помилок. Тож їх лікування і відновлення законності передбачені стадії перегляду арбітражних судових постанов, саме стадія перегляду рішень, котрі вступили в законну силу, в апеляційному і касаційному порядку і стадії перегляду котрі вступили в чинність закону рішень і ухвал гаразд нагляду і з знову що відкрився обстоятельствам.

Слід розрізняти такі гарантії реалізації принципу законності, як можливість відводу судді (ст. 16 АПК РФ), участь прокурора у справі (ст. 41 АПК РФ), що у арбітражному процесі державні органи, органів місцевого самоврядування та інших органів (ст. 42 АПК РФ), можливість боку мати представника (ст. 77 АПК РФ), чіткий регламент форми і змісту позовної заяви про (ст. 102 АПК РФ), і обмежений перелік підстав до відмови у його прийнятті (ст. 107 АПК РФ). Вперше у арбітражному процесуальному кодексі передбачено складання протоколу судового засідання (ст. 123 АПК РФ). Що стосується оскарження судових актів у вищестоящий арбітражного суду за протоколом можна перевірити законність ведення процесу вчинення окремих процесуальних действий.

Як гарантії принципу законності в арбітражному процесі встановлено письмова форма рішення й докладно регламентовано його структурне зміст (ст. 126- 127 АПК РФ).

Цель арбітражного процесу у тому, щоб у результаті розгляду справи було встановлено справжні фактичні обставини справи, мусить бути правильно застосовано норму матеріального права. Норма матеріального права вважаються порушені чи неправильно застосованими, якщо: 1. арбітражного суду застосував закону, що підлягає застосуванню; 2. застосував закон не підлягає застосуванню; 3. неправильно витлумачений закон.

Правильному застосуванню закону завжди передує процесуальна діяльність сторін і арбітражного суду з встановленню підстав виникнення, зміни або припинення суб'єктивних правий і обов’язків сторін, т. Є., юридичних фактів. Процес знання з арбітражних судах включає у собі як встановлення фактів, із якими боку пов’язують виникнення змін чи припинення пава і правову оцінку встановлених фактов.

Не можна вважати принцип законності реалізованою, якщо в конкретній справі арбітражного суду не встановить повно й вірно справжні обставини у справі, правничий та обов’язки сторін. Чинне законодавство про арбітражному судочинстві передбачає перелік доказів, з допомогою яких встановлюються фактичні обставини (ст. 52 АПК РФ), порядок їх представлення, витребування (ст. 54 АПК РФ), правило оцінки доказів (ст. 59 АПК РФ) .

Принцип законності означає, що час розгляду та вирішенні арбітражний суд віднесених для її ведення суперечок повинна суворо дотримуватися встановлена арбітражним законодавством процесуальна форма діяльності, тобто. порядок визначення осіб, що у справі, порушення процесу, сповіщення і виклик учасників процесу, підготовка справи в суд і розгляду, ведення справи в самісінький судовий розгляд, оскарження рішень чи визначення, також виконання рішення суда, ПРИНЦИПЫ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ АРБІТРАЖНИХ СУДОВ.

(организационнофункціональні принципы).

Принцип організації системи арбітражних судів одна із основних принципів всієї системи принципів, тому є така классификация:

принцип призначуваності суддів арбітражних судів на должность.

Початкових організаційним принципом арбітражного процесу є принцип виборності суддів арбітражних судів. Закон РФ «Про арбітражний суд», ухвалений 4 липня 1991 року (ст. 13), передбачав освіту арбітражних судів на засадах виборності. Дане положення було закріплено й у ст. 6 Закону «Про статус суддів у РФ». Нині арбітражні суди формуються інакше й судді арбітражних судів не обираються, а призначаються посаду. Існує дві шляху призначення суддів арбітражних судів посаду: одні судді призначаються посаду Радою Федерації Федерального Збори РФ, іншіПрезидентом РФ. Незалежно від цього, у порядку відбувається на посаду арбітражного судді, жодної особи може бути представлено до призначенню без угоди відповідної кваліфікаційної колегії судей.

Радою Федерації Федерального Збори РФ за поданням Президента РФ призначається посаду Голова Вищої Арбітражного Судна РФ.

За поданням Президента РФ, заснованого виставі Голову Вищої Арбітражного Судна РФ, Раду Федерації Федерального Збори РФ призначає посаду також заступників Голову Вищої Арбітражного Судна РФ та інших суддів Вищої Арбітражного Судна РФ (п. 1 ст.8 Федерального конституційного закону РФ «Про арбітражних судах в РФ»).

Голови, заступники голів і судді арбітражних судів суб'єктів РФ призначаються посаду Президентом РФ за поданням Голову Вищого арбітражного Судна РФ з врахуванням думки законодавчих (представницьких) органів відповідними суб'єктами РФ.

Повноваження суддів арбітражних судів арбітражних судів необмежені якимабо терміном. (ст. 11 Закону РФ «Про статус суддів у РФ»). Припинення повноважень судді можлива тільки у вирішенні відповідної кваліфікаційної колегії суддів (ст. 8 Закону «Про арбітражних судах в РФ»).

Принцип поєднання одноособового і колегіального складу суду при розгляді дел.

Справи У першій інстанції розглядаються суддями арбітражного суду одноосібно. Водночас діють від імені суду. За рішенням голови арбітражного суду будь-яку роботу можна розглядати у суді першої інстанції колегіально. При колегіальному розгляді та вирішенні справи в самісінький склад суду повинно входити троє чи інший парне кількість судей.

Обов’язковий колегіальний склад суду передбачено під час розгляду в суді першої інстанції справ про визнання недійсними актів державні органи, органів місцевого самоврядування та інших органів, а також справ неспроможність (банкрутство). Усі справи апеляційної, касаційної і наглядової інстанції розглядаються лише колегіальним складом суду (ст. 14 АПК РФ).

Питання, які під час розгляді справ арбітражний суд в колегіальному складі, дозволяються суддями більшістю голосів. Жоден з суддів немає права утриматися від голосування. Головуючий в засіданні голосує останнім. Суддя, не згоден з рішенням більшості, зобов’язаний підписати це рішення і ми вправі викласти у вигляді, своє особливу думку, яке прилучається до діла, але з оголошується. Облич, що у справі, б із особливим думкою не знайомлять. Це може враховуватися судом під час перегляду рішення на разі її обжалования.

Вищий арбітражного суду проведе у протягом трьох років експеримент по розгляду справ Росії із залучення арбітражних засідателів (ст. 8 Федерального закону РФ «Про введення у дію АПК РФ» від 5 травня 1995 года).

Принцип незалежності суддів арбітражного суда.

Принцип незалежності суддів арбітражних судів належить до основних принципів діяльності арбітражних судів у РФ (ст. 6 Федерального конституційного закону «Про арбітражних судах в РФ»).

Цей принцип означає, що з здійсненні правосуддя судді арбітражного суду незалежні, підкоряються лише Конституції РФи федеральному закону.

Яке би там не було побудова вплив на суддів, втручання у їх діяльність будь-яких державні органи, органів місцевого самоврядування та інших органів, організацій, посадових осіб і громадян не припустимі і тягнуть у себе відповідальність, встановлену адміністративним і кримінальним законодательством.

Судження про фактичні обставини справи, достовірності доказів, про права та обов’язки сторін повинні прагнути бути переконаннями самих суддів арбітражного суду, а чи не судженнями, нав’язаними їм іншими особами извне.

Суддя арбітражного суду під час вирішення економічних пріоритетів і інших суперечок зобов’язаний застосовувати і вправі підкоряти своє рішення розсуду глав місцевої адміністрації, органів влади, посадових лиц.

Існуюче раніше (до 1974 року) право органів державного управління переглядати рішення відповідних арбітражів на цей час, природно не действует.

Незалежність суддів забезпечується політичними, економічними, правовими гарантіями (ст.10- 11 Закону «Про статус суддів у РФ»). Далі гарантій втричі виду умовно, т., до., все гарантії закріплені у різних нормах права.

До політичним гарантіям незалежності суддів арбітражного суду ставляться моменти, які забороняють суддям бути представниками якихабо державних підприємств і інших організацій, належати до політичних партій, рухах, представляти інтереси посадових осіб, державних утворень, територій, націй, народностей, соціальних груп. Рішення арбітражного судна мають бути вільними від міркувань практичної доцільності і політичною схильності судей.

До економічним гарантіям незалежності суддів арбітражного суду ставляться моменти законодавства, які дають суддям за державний кошт матеріальне і соціальний забезпечення, відповідне високому статусу суддів, безплатне надання житлової площі та інші соціальних пільг. Вищий Арбітражний Суд РФ здійснює заходи зі створення умов, необхідні діяльності арбітражних судів (п. 3 ст. 9 Закону «Про статус суддів у РФ»).

До юридичним гарантіям незалежності суддів арбітражних судів ставляться: встановлений законом порядок здійснення правосуддя, незмінюваність, встановлено порядок добору, і наділення суддів арбітражних судів повноваженнями, право судді на відставку, заборона вищестоящому арбітражному суду давати у визначеннях при скасування рішення нижчестоящого арбітражного суду вказівки про достовірності чи недостовірності доказів, у тому, яку норму матеріального права треба використовувати при новий розгляд справи (год. 2 ст. 178 АПК РФ).

Суддя, члени його сім'ї та їхнє майно перебуває під особливої захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов’язані приймати необхідні заходи до гарантуванню безпеки судді та знищення всіх членів його сім'ї, схоронності належить їм имущества.

Суддя арбітражного суду зобов’язаний давати якихабо пояснень по суті розглянутих чи що у виробництві справ хто то захопив ознайомлення, інакше як і випадках і як, передбачених процесуальним законом.

Кошти масової інформації немає права відмовіть у повідомленнях результати розгляду та ліквідації конкретного спору до прийняття арбітражний суд решения.

Незалежність суддів гарантує недоторканність особи судді (ст. 16 Закону «Про статус суддів у РФ»). Недоторканність судді поширюється також на житло і службове приміщення, використовувані їм транспорт і засоби зв’язку, його кореспонденцію, своє майно і документы.

Суддя може бути притягнутий до адміністративної і дисциплінарної відповідальності. Суддя арбітражного суду може бути притягнутий якоїабо відповідальності за виражене їм під час здійсненні правосуддя думки і своє рішення, якщо хто розпочав чинність закону вироком суду нічого очікувати встановлено її винуватість в злочинному зловживанні. У законі регламентований службовий прядок залучення суддів до кримінальної відповідальності (в.п. 3- 7 ст. 16 Закону «Про статус суддів у РФ»).

Принцип рівності громадських організацій і громадян перед законом і судом.

Цей принцип корениться у галузі і цивільного права. Рівність учасників громадянського обороту перед законом і судом є передусім елемент правового статусу організацій корисною і громадян, у суспільстві. Цей принцип зі своєї правову природу походить від проголошуваних в цивільному праві основних почав громадянського законодавства. Громадянське законодавство полягає в визнання рівності учасників регульованих їм відносин, недоторканності власності, свободи договору, неприпустимість довільного втручання когоабо у приватні справи, необхідності безперешкодного здійснення цивільних прав, їх судового захисту (ст. 1 ДК РФ).

Рівність організацій перед законом і арбітражний суд у процесі здійснення правосуддя залежить від географічних, адміністративних факторів, і відносин собственности.

Правосуддя в арбітражний суд складає засадах рівності перед законом і судом організацій, незалежно від місця перебування, підлеглості та форми собственности.

Рівність громадян перед законом і арбітражний суд як основу проголошується оскільки діючий Основний Закон припускає громадян, у арбітражному процесі, здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної обличчя і мають статус індивідуального предпринимателя.

Рівність громадян перед законом і арбітражний суд залежить від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місце проживання, ставлення до релігії, переконань приналежності до громадським об'єднанням та інших обстоятельств.

Принцип гласности.

У арбітражному процесі розгляд і був дозвіл справ відбувається у відкритому засіданні суду (п. 1 ст. 9 АПК РФ). Відкрите розгляд надає сильне вплив на суддів, що у справі осіб, їхніх представників і впливає позитивно на ними норм арбітражного процесуального права. Цей принцип є одним із передумов винесення обгрунтованих і законних судових постанов. Принцип гласності судового розгляду тісно взаимосвязан з принципом устности, національного мови судоустройства.

Закон (ст. 9 АПК РФ) допускає винятки з принципу гласності в інтересах збереження різноманітних таємниці. Слухання справи в самісінький закритому засіданні допускається у разі, передбачених федеральним законом про державну таємницю, і навіть при задоволенні судом клопотання що у справі особи, який вимушені збереження комерційних і інший таємниці та за іншими випадках, передбачених федеральним законом.

У чиїх інтересах дотримання законності у разі проведення закритого суду встановлено, що розгляд справ у закрите засідання ведеться від дотримання правил судоустрою в арбітражний суд (п. 2 ст. 9 АПК РФ).

Государственный мову судоустрою в арбітражному суде.

До перетворення державного устрою і відомчого арбітражу до системи арбітражних судів (до 1 жовтня 1991 року) принцип національного мови в арбітражному процесі не згадувався. Громадяни як боку участі в арбітражному процесі. арбітражний процес був призначений начебто як форма дозволу господарських спорів між юридичних осіб. Планування, укладати договори, документообіг між підприємствами і міжнародними організаціями проводилися російською. Виробництво в арбітражі велося російською мові, як належне явище. Принцип державної мови судоустрою в арбітражний суд є логічним пропозицією зміни підвідомчості суперечок і віднесення до ведення арбітражних суден з участю громадянпредпринимателей.

Ця обставина зажадало закріплення законі мови судочинства (ст. 8 АПК РФ). Цей принцип введений у правове арбітражний процес вперше у 1992 року (ст. 9 АПК РФ, прийнято 5 березня 1992 року). Судоустрою до, т, е, російською языке.

Проте що у справі особам, не що володіє російською мовою, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами, участі у судових діях через перекладача право виступати у арбітражний суд рідною языке.

Судові документи вручаються особам, бере участі у справі, російською мові, а, по їх клопотаннюперекладу мову що вони використовували у судових действиях.

ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕССА.

Принцип диспозитивности.

Принцип диспозитивності залежить від можливості що у справі осіб, й у першу чергу сторін, розпоряджатися власними матеріальними і процесуальними правами. Принцип диспозитивності визначає рух арбітражного процесу у справі, перехід його з однієї стадії до іншої. Норми права, що розкриває дію — цього принципу, спрямовані на регулювання порядку порушення справи, розгляду його й закінчення, включаючи виконання рішень арбітражного судна у залежність від волі боку. Диспозитивність арбітражного процесу визначається наявністю однойменного принципу в регулятивних (матеріальних) правовідносинах, є об'єктом судового розгляду та ліквідації. Так, в ст. 1 Цивільного кодексу РФ проголошено, що (фізичні особи) і юридичних осіб набувають свіжості й здійснюють свої цивільні права своєї волею і у своєму інтересі. Вони вільні встановленні своїх правий і обов’язків з урахуванням договору ЄС і у визначенні будь-яких які суперечать законодавству умов договора.

Кредитор може припинити зобов’язання прощенням боргу (ст. 415 ДК РФ). Свобода дій сторін, але у закону, визначає і сутність арбітражного процесса.

Арбітражний процес у конкретній спору виникає лише з заяві зацікавлених осіб, які звернулися по захист своїх порушених правий і законних інтересів. Відмова від права звернення до суду недійсний (ст. 4 АПК РФ).

Право звернутися у арбітражного суду на захист державних підприємств і громадських інтересів мають прокурор, державні органи, органи місцевого самоврядування й інші органи. (п. 2 ст. 4 АПК РФ).

Відповідно до принципом диспозитивності боку зі свого угоді можуть суперечка на дозвіл третейського суду (ст. 23 АПК РФ). Якщо законі встановлено альтернативна підсудність для цього виду позову (ст. 26 АПК РФ), то позивач вправі вибрати арбітражного суду на власний розсуд. По заяві особи, що у справі, арбітражного суду вправі вжити заходів щодо забезпечення позову у будь-якій стадії процесу (ст. 75 АПК РФ). Позивач в позовну заяву сам визначає предмет і підставі позову (пп. 4, 7 ст. 102 АПК РФ) і ми вправі з'єднати щодо одного позовну заяву кілька вимозі, пов’язаних між собою. Відповідач вправі до ухвалення рішення щодо справі пред’явити до позивача зустрічний позов (ст. 110 АПК РФ). Сторони можуть у ході судового розгляду досягти мирової угоди, яку оформляється ними письмово (ст. 121 АПК РФ). Позивач вправі до прийняття рішень змінити підставу чи предмет позовних вимог, або від позову. Відповідач вправі визнати позов в цілому або частично.

Свобода розпорядчих дій сторін має й певні межі, т., е., обмеження, зумовлені у сфері принципу законности.

Арбітражний суд зовсім не приймає, зокрема, відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову, не стверджує світового угоди, якщо ці дії суперечать законам й іншим нормативним правових актів і порушують правничий та законні інтересів інших осіб (ст. 37 АПК РФ).

Принцип состязательности.

Витоки принципу змагальності перебувають у протилежності матеріальноправових інтересів сторін у арбітражному процесі. Якщо принцип диспозитивності визначає можливості сторін та інших осіб, що у справі, з розпорядження об'єктом спору і рухом процесу, то принцип змагальності визначає їхньої можливості й обов’язки по доведенню підстав заявлених вимог, і заперечень, відстоювання своєї правової позиции.

Цей принцип як найтісніше пов’язані з принципом законності, диспозитивності. Умовою реалізації принципу змагальності виступає процесуальне рівноправність сторін, оскільки змагатися в отсаивании своїх суб'єктивних правий і інтересів боку і можуть лише в однакових правових умовах з допомогою рівних процесуальних коштів. Яскравим прикладом принципу змагальності, можна навести мій погляд такий, це встановлений правило доведення, відповідно до яким кожне обличчя, використовується у справі, має довести ті обставини, на які вона посилається як у підставу своїх вимог, і заперечень (п. 1 ст. 53 АПК РФ). Докази видаються особами що у деле.

Всебічність розгляду справи, прийняття арбітражний суд законного і обгрунтованого рішення забезпечується великими можливостями сторін виявляти у процесі свою ініціативу і активність, проводить докази в забезпеченні свою позицію і відкидати докази декларативності й аргументи протилежної стороны.

Відповідно до ст. 33 АПК РФ особи, використовується у справі, заслуговують знайомиться з матеріалами справи, робити виписки із них, знімати копії, заявляти відводи, представляти докази декларативності й брати участь у їх дослідженні, запитувати, заявляти клопотання, давати пояснення арбітражному суду і користуватися іншими правами, забезпечують змагання у процесі, спрямоване до встановлення дійсних фактичних обставин у справі, правий і обов’язків сторон.

Весь хід засідання має состязательную форму. Слід зазначити, мій погляд, цій формі проявляється у певної черговості виступів осіб, що у справі, гаразд дослідження доказів (п. 1 ст. 117 АПК РФ) й у послідовності дозволу арбітражний суд заявлених клопотань (п. 1 ст. 118 АПК РФ). Непредставлення відкликання на позовну заяву чи додаткових доказів, які суддя запропонував уявити особам, бере участі у справі, перестав бути перешкодою до розгляд справи за наявними у ньому матеріалам (п. 1 ст. 119 АПК РФ).

У арбітражному процесі при реалізації принципу змагальності певна активна роль відводиться арбітражному суду у сфері забезпечення законності. «Чистій» змагальності нині арбітражному процесі, слід зазначити, нет.

Так, відповідно до п. 2 ст. 53 АПК РФ, арбітражного суду вправі запропонувати особам, що у справі, уявити додаткові докази, якщо визнає неможливим розглянути справа виходячи з наявних доказів. Арбітражний суд перевіряє относимость представлених доказів до цій справі, остаточно встановлює зміст запитань, по яким потрібна отримати висновок экспертов.

Суддя повертає позовна заява, а то й представлені докази напрями іншим особам, бере участі у справі, копій позовної заяви про, а то й представлені інших документів (пп. 4, 5, 6, 8 ст. 108 АПК РФ).

Принцип процесуального рівноправності сторон.

У основі цього принципу, слід звернути увагу, лежать ті економічні початку, які ставлять підприємства (об'єднання) в однакову становище у сфері виробничих відносин. Цей стан у сфері економічних взаємин у своє чергу належить основою рівноправності сторін у арбітражному процесі (ст. 7 АПК РФ).

Суть цього принципу виявляється у встановлених законом рівних можливостях сторін і гарантованих правах захист своїх інтересів. Надаючи одному боці конкретні процесуальні права, закон наділяє аналогічними правами і той бік. Якщо позивачеві надається право змінювати предмет і є підстави своїх вимог, то відповідачу відповідно дозволили змінювати підстави заперечень, раніше висунутих проти позову. Отже, жодна зі сторін не користується якимабо перевагою перед інший. При вирішенні спору обидві сторони заслуговують прогнозувати надання допомоги з боку суду. Принцип процесуального рівноправності сторін має важливого значення усім стадіях процесу є змагальності процесса.

Принцип поєднання устности і письменности.

Арбітражний процес будується на поєднанні двох почав: устности і писемності. Традиційно переважна значення у тому поєднанні надається устности, хоча відомо, що сторонам, арбітражному суду та інших учасникам процесу доводиться переважно закріплювати своїх і здійснювати процесуальні дії письмовій форме.

Роль писемності в арбітражному процесі вища, ніж у цивільному процесі. Арбітражний суд дозволяє справи, зазвичай, між юридичних осіб. Тому дослідження документів, фіксують реєстрацію цих суб'єктів громадянського обороту (установчих документів), і навіть документів, що відбивають досягнуто (договори) з-поміж них, не можна під час вирішення економічних пріоритетів і інших суперечок. Позовну заяву як основний документ подається в арбітражного суду в письмовій формі (п. 1 ст. 102 АПК РФ). У законі (ст. 104 АПК РФ), міститься перелік письмових доказів, доданих до позовної заяви. Тільки письмовій формах приймають рішення арбітражного суду й подається апеляційна, касаційну скаргу і протест про перегляд справи в самісінький порядку нагляду. Досягнення мирової угоди оформляється письмово (ст. 121 АПК РФ).

У арбітражному процесуальному законодавстві в водночас закріплені нори, які зобов’язують арбітражного суду, боку інших учасників процесу здійснювати деякі дії усній формі, т., е., здатні фіксувати початку устности.

Так, засідання арбітражного суду ведеться в усній формі. Суддя, головуючий в засіданні арбітражного суду, в усній формі відкриває засідання суду, оголошує яке діло підлягає розгляду, перевіряє явку учасників процесу, усно роз’яснює процесуальні правничий та обов’язки (ст. 115 АПК РФ). Пояснення осіб, що у справі, укладання експертів заслуховуються усно. Питання всіх учасників процесу задаються й у усній форме.

Дія устности в арбітражному процесі має важливе практичне значення. Особисте спілкування сторін собою у процесі і з судом створює найкращу можливість досягти істини у процесі, обміну, полегшує сприйняття доказів у справі і винесення законного і обгрунтованого рішення. Усна форма спілкування підвищує ефективність змагання сторін у процесі дозволу спора.

Деякі процесуальні дії можуть відбуватися рівнозначно як і усній, і письмовій формах. Приміром, боку можуть заявляти клопотання у судовому засіданні, як в усній, і у письмовій формах, в письмової та усної формі можна порушувати питання перед экспеотомв судовому заседании.

Принцип непосредственности.

Цей принцип визначає кошти та методи сприйняття арбітражний суд матеріалів справи. З огляду на цього принципу суд повинен засновувати своє рішення у справі виключно на доказах, перевірених і досліджених в арбітражному засіданні. Арбітражний суд повинен всіляко прагне, що дані про необхідні розв’язання суперечки фактах отримано з першоджерел, хоча копії документів або виписки із них виключаються. Якщо справи має значення частина документа, надається належним чином завірена виписка потім із нього. Справжні документи надаються, коли обставини, справи згідно з законодавством би мало бути засвідчені лише такими документами. (п. 2 ст. 60 АПК РФ).

Дослідження доказів з усіх вимог принципу безпосередності є дуже ефективним засобом досягнення істини у справі. Беручи безпосередні контакти з матеріалами, заслуховуючи особисто пояснення що у справі сторін та інших учасників процесу, судді цим мають можливість вести перевірку наданих матеріалів і пояснень зазначених осіб справді, активно.

Принцип непрерывности.

В відповідно до цього принципом розгляд справи здійснюється за незмінному складі суду. Що стосується заміни судді чи однієї з суддів при колегіальному розгляді справи розгляд у справі має бути здійснене з початку. Основний зміст, закладений Україні цього принципу, у тому, щоб забезпечити уважний підхід до розгляду і вирішенню справи. Суддя неспроможна, розглядаючи одна річ, відвертатиме увагу в руки інших справ. Перерва у судовому розгляді то, можливо призначений лише відпочинку. У виняткових випадках арбітражного суду вправі оголосити перерва у засіданні терміном трохи більше трьох днів. Винятковими випадками можна вважати хвороба судді, необхідність отримання докази. До ухвалення рішення щодо справі чи до відкладення його розгляду арбітражного суду немає права розглядати інші справи (ст. 117 АПК РФ). Розглянувши все принципи арбітражного процесу можна дійти невтішного висновку, що принципи справді становлять фундаментальні становища права, є основними правовими ідеями, винесення законних і економічно обгрунтованих рішень. Слід також звернути увага фахівців і те що, що у принципах арбітражного процесуального права концентруються погляди законодавця на характері і зміст сучасного судоустрою з розгляду і вирішенню арбітражними судами економічних пріоритетів і інших, віднесених до ведення, суперечок. Слід помітить, що проблему принципів те, що у яких найяскравіше виражена зв’язок права з економікою й участі політикою, та удругих принципи самі собі становлять широку систему правових явищ, що охоплюють право в цілому, усі його галузі й інститути. Усе це зумовлено, як зазначалось раніше, розмаїттям поглядів на сутність, поняття, склад, і системи принципів права. Принципи арбітражного процесуального права основні керівні становища, що у своїй сукупності характеризують весь лад процесу, його найважливіші риси, і навіть утримання і призначення його основних інститутів. Можна дійти невтішного висновку, що це принципи арбітражного процесуально права тісно пов’язані між собою і злочини у своїй сукупності складають єдину систему, але кожен із принципів грає у процесі самостійну роль. Знання основних принципів допомагає правильніше зрозуміти завдання і цілі арбітражного виробництва, і навіть призначення та сутність окремих процесуальних і інститутів власності та правильно здійснювати їхню на практиці розгляду та ліквідації економічних суперечок, що однією з найважливіших умов дійсного виконання арбітражем завдань, які ним задач.