Контрольна за БЗ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО.

ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ.

КАФЕДРА ОХОРОНИ ПРАЦІ.

із курсу «Безпека життєдіяльності» студента 4-го курсу 1-ї групи заочного факультету спеціальності 6.50 107 «Економіка підприємства» [email protected].

(номер залікової книжки -).

Викладач:

Рівне — 2002.

ЗМІСТ.

Вступ… …3 стор.

Питання 22. Чинники ступеня мотивації у сфері діяльності в.

1. умовах небезпек…

…3 стор.

2. Питання 42. Охарактеризуйте гігієнічне значення освітленості для життєзабезпечення…

… 4 стор.

3. Питання 62. Ознаки глобального порушення стану ґрунтів… 5 стор.

4. Питання 82. Віруси та пов’язана із ними небезпека для життя та здоров’я людей…

… 6 стор.

5. Питання 102. Небезпека морських видів транспорту та діяння людини в екстремальних ситуаціях при виникненні загрози корабля…7 стор.

6. Питання 122. Безпека життєдіяльності в умовах натовпу. Класи та різновиди натовпу, умови їхнього формування. Негативні чинники при великому скупченні людей.

…

… 8 стор.

7. Питання 142. Безпека життєдіяльності населення при експлуатації житлового фонду. Небезпечні чинники в будівлях, що можуть призводити до небажаних наслідків…

…10 стор.

8. Питання 162. Планування заходів по забезпеченню безпеки життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій. Реальність та дієвість планування.10 стор.

9. Питання 182. Надання допомоги при ураженні електричним струмом.11 стор.

10. Питання 199. Служби органів громадського нагляду…12 стор.

Література…

…13 стор.

Вступ.

Безпека життєдіяльності - наука про комфортну й безпечну взаємодію людини із техносферою. Життєдіяльність — це повсякденна діяльність й відпочинок, спосіб існування людини. Життєдіяльність людини протікає в постійному контакті з середовищем перебування, що оточують предметами, людьми. Середовище проживання може надавати доброчинний чи несприятливий вплив на стан здоровий «я людини, його самопочуття й працездатність. Параметри навколишнього середовища, при які створюються найкращі для організму людини умови життєдіяльності, називаються комфортними. Основна позначка безпеки життєдіяльності як науки — захист людини в техносфері від негативних впливів антропогенного й природного походження й досягнення комфортних умів життєдіяльності.

Засобом досягнення цієї мети є реалізація суспільством знань й умінь, спрямованих на зменшення в техносфері фізичних, хімічних, біологічних й інших негативних впливів до припустимих значень. Це й визначає сукупність знань, що входять у науку про безпечу життєдіяльності.

Вплив шкідливих факторів на людину супроводжується погіршенням здоровий «я, виникненням професійних захворювань, а іноді й скороченням життя. Вплив шкідливих факторів найчастіше зв «язано із професійною діяльністю людей, тому усі способи забезпечення комфортності й життєдіяльності людей (вентиляція, опалення, освітлення і ін.) у першу чергу відносяться до забезпечення їхнього на робочому місці.

З одного боці, підвищення рівня комфортності життєдіяльності людей сприяє їхньої захищеності. Алі підвищення комфортності є лише одним із наслідків розвитку економіки, що породжує на шляху свого розвитку ряд гострих екологічних проблем, що у свою чергу приводять до посилення негативних впливів на людину. Отже, для дійсного підвищення рівня захищеності людей необхідне забезпечення життєдіяльності людей відповідно до законів природи.

22. Чинники ступеня мотивації у сфері діяльності в умовах небезпек.

Перша реакція шкірного, хто потрапив у небезпечну ситуацію, — страх.

Страх — це емоційна реакція на небезпеку, що може супроводжуватися такими фізичними відчуттями, як тремтіння, хекання, сильне серцебиття. Ці відчуття можуть бути настільки інтенсивними, що раптовий сильний страх може привести до смерті.

Це природна реакція, й вон властива кожній нормальній людині. Саме страх за своє життя викликає бажання діяти в ім «я власного порятунку. Якщо людина знає, як винна діяти, страх загострює реакцію, активізує мислення. Алі якщо він не представляє, що потрібно робити, випробовує біль чи слабість від утрати крові, тоді страх може призвести до стресу — надмірно сильній напрузі, гальмуванню думок й дії. Чи можливо вийти із такого стану? Можливо, при чому в залежності від підготовленості людини варто вибрати різні шляхи й способи із запропонованих нижче.

Мотивація — це вид діяльності, який забезпечує процес спонукання собі та інших людей на діяльність, що спрямована для досягнення особистих цілей чи цілей суспільства. Мотивація — це діяльність, котра має активізувати людей, й побудити їхні активно виконувати дії для виконання поставленої мети.

Мотивація базується на двох критеріях: потреби (відчуття фізіологічної чи психологічної нестачі чого-небудь), смердоті є мотивом до дії, й винагороди (ті, що людина вважає цінними для себе).

Психотерапія. Якщо людина знайома із методикою аутотренінгу, то віна зможе в лічені хвилини розслабитися, заспокоїтися, неупереджено проаналізувати ситуацію. Якщо ж ані, то думи про що-небудь інше допоможуть людині розслабитися й відвернутися.

Аналіз ситуації й вироблення плану дій. Людина не може діяти успішно, якщо в неї немає чіткої цілі й плану по її досягненню. Іноді здається, що професійні рятувальники, льотчики, військові в складних ситуаціях діють, не задумуючись. Алі це негаразд: не просто там є готовий, найчастіше уже перевірений план, бо й кілька варіантів.

Спочатку людині може показатися, що віна нічого не знає й нічого не може. Алі варто лише розділити ситуацію й задачі на складові частини, як виявиться, що багато чого йому под силу.

Мобілізація свідомості й волі на активні дії. найвірнішим способом для подолання страху й розгубленості є організація планомірних дій по забезпеченню виживання. Для цого людині необхідно задати собі чітку установку діяти в можливій екстремальній ситуації.

Отже, підведемо підсумки. Якщо зненацька виникла складна ситуація в польових умовах, то людині необхідно: заспокоїтися і обміркувати сформовану обстановку; оцінити власний стан (загальне самопочуття, ступінь стоми, спрага, голод), якщо це необхідно, зробити собі чи товаришу невідкладну допомогу; оглянути наявне в розпорядженні спорядження (аптечка, компас, одяг, продукти харчування), ужити заходів до його порятунку, якщо це необхідно; визначити, чи безпечне місцезнаходження (відсутність можливості каменепадів, лавин, зсувів, затоплення, поразка блискавкою, наявність укриття, дров, води); спланувати свої подальші дії й вирішити: чи готуватися до нічлігу чи намітити маршрут виходу в населену місцевість; почати діяти за планом; спробувати податі сигнали до нещастя.

ПАМ «ЯТАЙ: обов «язковими умовами благополучного подолання всіх труднощів при автономній ситуації є прояв волі, наполегливість, грамотні дії. Паніка й страх різко знижують твої шанси на порятунок.

42. Охарактеризуйте гігієнічне значення освітленості для життєзабезпечення.

Виробнича санітарія включає оздоровлення повітряного середовища й нормалізація параметрів мікроклімату в робочій зоні, захист робітників від галасу, вібрації, й забезпечення нормативів освітлення, а також підтримка відповідно до санітарних вимог територї підприємства, основних й допоміжних приміщень (особливо важливо в харчовому виробництві).

Світло, освітлення відноситься до одного із основних зовнішніх факторів, що постійно впливають на людину в процесі роботи. Позитивний вплив освітлення на продуктивність роботи й його якість не викликає сумніву. Так, сонячне освітлення збільшує продуктивність роботи в середньому на 10%, а штучне на13%, при цьому можливість шлюбу знижується на 20−25%.

Освітлення — використання світлової енергії сонця й штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу. Світло є природною умовою життя людини, необхідним для здоровий «я й високої продуктивності роботи, заснованої на роботі зорового аналізатора, самого тонкого і універсального органу почуттів. Забезпечуючи безпосередній зв «язок організму із навколишнім світом, світло є сигнальним подразником для органу зору і організму в цілому: достатнє освітлення діє тонізуюче, поліпшує протікання основних процесів вищої нервової діяльності, стимулює обмінні і імунобіологічні процеси, впливає на формування добового ритму фізіологічних функцій людини. Основна інформація про навколишній світло — близько 90% - надходить через зорове сприйняття. Саме тому гігієнічно раціональне виробниче освітлення має величезне позитивне значення.

З погляду гігієни роботи освітленість має істотне значення, бо по ній нормуються умови освітлення у виробничих приміщеннях й розраховуються освітлювальні установки. У фізіології зорового сприйняття важливий також рівень яскравості освітлюваних виробничих й інших про «єктів, що відбивається від освітлюваної поверхні в напрямі ока. Яскравість залежить від їхніх світлових властивостей, ступеня освітленості й кута, под яким поверхня розглядається, виміряється в нитах [нт]. Часті зміни рівнів яскравості приводять до зниження зорових функцій, розвитку перевтоми внаслідок преадаптації ока, а зорове стомлення приводити до зниження зорової й загальної працездатності (Адаптації: світлові - при підвищенні яркостей у полі зору відбувається швидко, протягом 5−10 хв.;

Світловий потік може чи відбиватися поглинатися поверхнею, чи пропускатися. Тому світлові властивості поверхні характеризуються не лише падаючим світловим потоком, але й й коефіцієнтами відображення (q), пропущення ® й поглинання (a), причому q + r + a =1.

Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення. До цих вимог відносять:

* Рівномірний розподіл яркостей у полі зору і обмеження тіней; * Обмеження прямої й відбитої бляклості (від джерел світла й дзеркальних поверхонь);

* Чи обмеження усунення коливань світлового потоку; * Особливо небезпечні для зору тіні, що рухаються, що змушують око часто переадаптовуватися, що Веде до стомлення й наступного погіршення зору.

Наприкінці 80-х у гігієні освітлення виник новий напрямок — динамічне освітлення протягом робочого дня. Такий вид освітлення, що міняється по показниках чи інтенсивності спектра — ефективний спосіб профілактики стомлення. Його ефективно використовувати в приміщеннях із недостатнім природним освітленням, при напружених зорово-емоційних й монотонних роботах.

62. Ознаки глобального порушення стану ґрунтів.

Ґрунт — колосальне природне багатство, що забезпечує людину продуктами харчування, тварин — кормами, а промисловість сировиною. Віками й тисячоріччями створювався він. Щоб правильно використовувати ґрунт, треба знаті, як він утворювався, його будову, склад й властивості.

Ґрунт має особливу властивість — родючість, він є основою сільського господарства всіх країн. Ґрунт при правильній експлуатації не лише не утрачає своїх властивостей, але й й поліпшує їхнього, стає более родючим. Однак цінність ґрунту визначається не лише його господарською значимістю для сільської, лісової і іншої галузей народного господарства; він визначається також незамінною екологічною роллю ґрунту як найважливішого компонента всіх наземних біоценозів й біосфери землі в цілому. Через ґрунтовий покрив землі йдуть численні екологічні зв «язки всіх живучих на землі організмів (у тому числі й людини) із літосферою, гідросферою і атмосферою.

Здавна баскому для хлібороба був і усе ще залишається ерозія ґрунтів. Сучасній науці удалося у певній мірі установити закономірності виникнення цого грізного явища, намітити й здійснити ряд практичних заходів для боротьби із ним.

Слово «ерозія» скидатися від латинського erosio, що означає «троянд «їдати», «виглодовувати» чи «вигризати». У залежності від факторів, що обумовлюють розвиток ерозії, виділяють два основних її типи — водяну й вітрову. У свою чергу, водяна ерозія підрозділяється на поверхневу (площинну) й лінійну (яружну) — розмивши ґрунти й підґрунтя. Швидкість ерозії перевищує швидкість природного формування й відновлення ґрунту.

Причиною зниження біопродуктивності ґрунтів сільгоспугідь є зменшення запасів гумусу. Щорічні його втрати складають у середньому 0,62 т/га. Згідно із прогнозом Інституту спостережень за станом світу (Нью-Йорк), при існуючих темпах ерозії й збезлісення до 2330 р. родючої землі на планеті стані менше на 960 млрд. т, а лісів — на 440 млн. га. Якщо тепер на шкірного жителя планети припадати в середньому по 0,28 га родючої землі, то до 2030 р. площа скоротиться до 0,19 га.

Щовесни із таненням снігів спочатку маленькі струмочки, а потім й гучні потоки спрямовуються по схилах у низини, змиваючи й несучи з собою відталий ґрунт. При бурхливому сніготаненні в ґрунті із «є вимоїни — вухо процесу утворення ярів.

Найчастіше яри зароджуються на нахилових пасовищах з сильно зрідженим травостоєм. Однак там, де добро розвитий травостій, навіть на дуже крутих схилах нові яри, як правило, не утворяться. Доти ж створення гарного рослинного покриву сприяє різкому підвищенню продуктивності всіх земель.

Інше хвацько — вітрова ерозія, викликане курними бурами. Вітер піднімає хмари пилку, ґрунту, піску, мчить їхні над широкими степовими обширами, й все це осідає товстим кулею на грішну землю й поля. Іноді наноси бувають до 2—3 м висотою. Гинуть посіви й сади. Вітер видуває кулю ґрунту на 16—25 див, піднімає її на висоту 1— 3 км й переносити на величезні відстані. Неодноразово вже фіксувався перенесення курних бур із Африканського континенту на Американський. Після курної бурі, що вибухнула на Північному Кавказу і у Східній Україні, частки ґрунту були виявлені на снігу Фінляндії, Швеції, Норвегії. У нашій стране курні бурі найбільше часто уражають східну частину країни.

Відмінність вітрової ерозії від водяної виражається в тім, що перша не заговорили українською у «язана із умовами рельєфу. Якщо водяна ерозія спостерігається при визначеному ухилі, то вітрова може спостерігатися навіть на зовсім вирівняних майданчиках. При водяній ерозії продукти руйнування переміщаються лише зверху вниз, а при вітровий — за площині, але й й нагору.

При інтенсивній ерозії вимоїни, вибоїни, яри перетворюють сільськогосподарські угіддя в незручні землі, утрудняють обробку полів. Змиваний кулю ґрунту виноситься в ріки й водойми, викликає їхнього замулювання.

Руйнівна ерозія виникає й розвивається при відсутності чи слабкій захищеності ґрунту культурними сільськогосподарськими рослинами від впливу (ударів) дощових крапель, зливових струменів й поталих вод. Тому чим дружніше сходи й чим швидше розвиваються й стуляються культурні рослини, тім краще захищений ґрунт від впливу води, що руйнує, й вітру.

У результаті ерозії в ґрунтах зменшується зміст азоту й засвоюваних рослинами форм фосфору й калію, ряду мікроелементів (йоду, міді, цинку, кобальту, марганцю, нікелю, молібдену), від які залежить не лише врожай, але й й якість сільськогосподарської продукції. Ерозія сприяє прояву ґрунтової посухи. Це порозумівається не лише тім, що значна частина опадів стікає зі схилів, але й й тім, що на еродованих ґрунтах із поганими фізичними властивостями збільшується втрата вологи. Насухо околицях прояву ерозії нерідко називають «ерозійною посухою».

У зв «язку зі змивом мінеральних елементів харчування рослин, посиленням ґрунтової посухи, погіршенням фізичних властивостей ґрунтів, зниженням їхньої біологічної активності на схилах із еродованими ґрунтами різко знижується врожай оброблюваних культур.

Велика школа ґрунтам наносити багаторазова механічна обробка: оранка, культивація, боронування й т.д. Усе це підсилює вітрову й водяну ерозію. Тепер на зміну традиційним методам обробки ґрунтів поступово приходять ґрунтозахисні із помітно меншим обсягом механічного впливу. Ґрунт у результаті такої обробки, що щадити, здобуває майже ідеальні якості: вон не ущільнюється, стає в достатньому ступені пухкою, із численними невеликими ходами, що сприяють провітрюванню й швидкому відводу води после сильних злив, що запобігає утворенню застійної вологи. При оранці така структура був б зруйнована. Ос-кільки при обробці, що щадити, земля може усмоктувати вологу великі кількостях й відводити її надлишки, ґрунт не вимивається й не вивітрюється.

Щоб важкі трактори не ущільнювали й не руйнували ґрунт, важливо «узути» їхній в особливі шини низького тиску. Цю складну завдання удалося вирішити конструкторам Українського державного НДІ ВГШ (Дніпропетровськ). Розроблені ними шини наднизького тиску мінімально травмують ґрунт.

Найважливішу роль у боротьбі із ерозією ґрунтів грають ґрунтозахисні сівозміни, агротехнічні й лісомеліоративні заходь, будівництво гідротехнічних споруджень.

Масовий й небезпечний характер носити забруднення ґрунтів свинцем. Відомо, що при виплавці однієї тонни свинцю в навколишнє середовище із відходами викидається його до 25 кг. З «єднання свинцю використовуються як добавки до бензину, тому автотранспорт є серйозним джерелом свинцевого забруднення. Особливо багато свинцю в ґрунтах уздовж великих автострад. Поблизу великих центрів чорної й кольорової металургії ґрунти забруднені залізом, міддю, цинком, марганцем, нікелем, алюмінієм й іншими металами. Радіоактивні елементи можуть попадати в ґрунт й накопичуватися в ньому у результаті випадання опадів від атомних вибухів чи при видаленні рідких й твердих відходів промислових підприємств, АЕС. Заходь щодо боротьби із забрудненням:

1.Раціональний контролю над вирубкою лісів.

2.Стратегія керування відходами.

3. Раціональне використання добрив й отрутохімікатів.

82. Віруси та пов’язана із ними небезпека для життя та здоров’я людей.

Віруси (латів. отрута) дрібні збудники численних інфекційних захворювань людини, тварин, рослин й бактерій. Є внутрішньоклітинними паразитами, не здатні до життєдіяльності живих кліток. Це неклітинна форма життя.

Жоден із відомих вірусів не здатний до самостійного існування. Віруси можуть існувати в інших формах: позаклітинної й внутрішньоклітинний. Поза клітками виріони (вірусні частки) не виявляють ознак життя. Потрапивши в організм, смердоті проникають у чуттєві перед тим клітки й переходять зі спочиваючої форми в що розмножується.

Починається складна й різноманітна взаємодія вірусів й клітки, що закінчується утворенням й виходом у навколишнє середовище дочірніх виріонів.

У залежності від тривалості перебування вірусу в клітці й характеру зміни її функціонування розрізняють три типи вірусної інфекції. Якщо віруси, що утворяться, одночасно залишають клітку, то вон розривається й гине. Віруси, що вийшли із неї, уражають нові клітки. Так розвивається літична (руйнування, розчинення) інфекція. При вірусній інфекції іншого типу, називаної персистентной (стійкою), нові віруси залишають клітку хазяїна поступово. Клітка продовжує жити й поділяється, роблячи нові віруси, хоча її функціонування може змінитися.

Третій тип інфекції називається латентним (схованим). Генетичний матеріал вірусу вбудовується в хромосоми клітки й при її розподілі відтворюється й передається дочірніми клітками. Алі в процесі роботи були виявлені багато позитивних властивостей вірусів, завдяки яким у другій половині 20 в. смердоті стали чудовою моделлю для дослідження фундаментальних проблем біології. З їхньою допомогою були зроблені такі видатні відкриття, як розшифровка генетичного коду й будівля генетичних нуклеїнових кислот, установлені закономірності синтезу білків. Віруси виявилися основним інструментом генетичної інженерії. Тепер ми знаємо що по своїй будові й властивостям віруси займають проміжне місце між найскладнішими хімічними речовинами (полімерами, макромолекулами) й найпростішими організмами (бактеріями).

Отже — віруси небезпечні для життя та здоров’я людини. Хвороботворні властивості вірусів.

Діапазон патологічних процесів, викликуваних вірусами, дуже широкий. Тут й так називані генералізовані інфекції (грип, кір, оповідь, свинка, віспа і ін.), й місцеві поразки шкіри й слизуватих оболонок (герпес, бородавки), й хвороби окремих органів й тканин (міокардити, гепатити, лейкози), й, нарешті, злоякісні утворення (рак, саркома у тварин). Розповсюдженими захворюваннями залишаються грип й гострі респіраторні захворювання, кір, вірусний гепатит, тропічні лихоманки, герпес й інші вірусні хвороби. У природі існує мало суто людських вірусів; усі смердоті близькі і аналогічні відповідні вірусам тварин.

Яка імовірність зустрічі із вірусами? Зі збудниками грипу, кору, свинки, герпесу, цитомегалії, гастроентерита й різних ГРЗ контакти практично неминучі (90 — 100%); із вірусами зухвалими гепатит, краснуха, оповідь, везикулярний стоматит, поліомієліт, міокардити, зустрічей можна уникнути. Так чи інакше, але й людина протягом усього життя піддається небезпеки заразитися й занедужати якою якби вірусною інфекцією, хоча існує визначена вікова чутливість до вірусів.

Ще не народженому плоду людини грозять два віруси: краснухи й цитомегалії, що передаються внутріутробно й дуже небезпечні. Новонароджені й грудні діти ще более уразливі: їм загрожують віруси герпесу 1-го й 2-го типу й вірус гепатиту. Також підстерігають їхні нові небезпеки: грип, різні ГРЗ, поліомієліт, гострі гастроентерити.

Отже, віруси є постійними супутниками людини від народження аж до глибокої старості. Вважається, що при середній тривалості життя 70 років близько 7 років людина хворіє на вірусні захворювання. Підраховано, що в середньому людина щорічно зіштовхується із 2 й более вірусними інфекціями, а всього за життя віруси до 200 разів проникають у його організм. На щастя, далеко ще не усі зустрічі закінчуються хворобами, бо в процесі еволюції людський організм навчився успішно справлятися із багатьма вірусами.

102. Небезпека морських видів транспорту та діяння людини в екстремальних ситуаціях при виникненні загрози корабля.

Однією із сфер діяльності людини із давніх давен було б мореплавство. Морський вид транспорту, як й чи який інший, таїть в собі досить велику частину небезпек.

Коли ж може статися із кораблем у плаванні, та котрі небажані ситуації можуть чинити небезпеку: o Пожежа на кораблі; o Аварії та катастрофи пов’язані із природними умовами; o Зіткнення із іншим кораблем чи із нерухомим об'єктом; o Інші види аварій (льодовий сповнений, хибний курс, посадка на рифи, перекидання, терористичний акт й т.д.).

При посадці на корабель пасажирам слід ознайомитись із заходами захисту свого життя на випадок надзвичайної ситуації: знаті де знайти рятувальний жилет, вогнегасник, напрямок руху до рятувальної шлюпки та інше. На кораблях біля шкірного пасажирського місця закріплюється карта пасажира, в якій вказується: значення корабельних сигналів тривоги, місце збору пасажирів по тривозі, номер та місце рятувальної шлюпки, ілюстрована карта-інструкція по одяганню рятувальних засобів індивідуального користування із вказівкою місця їхні зберігання.

По-перше, на судні потрібно контролювати свою поведінку, та поведінку тихий хто разом із тобою: дотримуватись правил поводження под годину руху корабля, не лізти куди не слід, не заважати працювати персоналу корабля, обережно поводитись із вогнем, вибуховими речовинами, бо саме від цих чинників може залежати ваша безпека.

Під годину любої незапланованої, неординарної ситуації в першу чергу потрібно сповістити команду корабля, стримувати собі від небезпечних рухів, дій, та, що найбільш важливо, зберігати спокій та не утворювати паніки, бо частково від неї залежить успішне вирішення тієї чи іншої ситуації. Потім, уважно слухати та чітко виконувати тих заходь та команди виходу із ситуації що склалася, котрі пропонує команда корабля. Під час перебування чергу на кораблях існує три типи сигналів корабельної тривоги, котрі подаються залежно від обставин: загальнокорабельна тривога, людина за бортом та шлюпочна тривога.

Під годину пожежі на кораблях обов’язково передбачаються засоби пожежегасіння, тому команда корабля сама вправі справитись із полум’ям. Колі ж зусиль команди не достатньо, то сам пасажири, якщо смердоті в змозі допомогти, мають долучитися до локалізації пожежі. Більшість пасажирів винна бути евакуйована в небезпечне місце (чи спущено на рятувальних шлюпках на воду), куди вогонь дійде в останню чергу. При допомозі команді важливо ті, щоб ваші дії дійсно були корисними, а чи не навпаки, утруднювали зусилля команди. На великих лайнерах, військових кораблях передбачене утримання пожежної команди, тому в цих випадках ваша допомога не знадобиться.

Якщо кораблю загрожує затоплення із причин пожежі, чи зіткнення чи інших аварій, то, на кораблі передбачене рятувальні шлюпки, й команда корабля винна скоординувати усі дії для таких людей (в першу чергу забезпечити всіх рятувальними жилетами й потім приступати до евакуації). Причиною загибелі пасажирів може бути також удар шлюпки про воду. Втрата шансів на спасіння може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів, чи коли люди скачуть у воду із висоти 6−15 м із борту корабля, який тоні. Якщо ві опинилися у воді, треба контролювати свої сили, утримувати у собі так, щоб найменше витрачати фізичні зусилля. Активні плавальні рухи можна здійснювати коли плити до берега чи шлюпки.

Колі рух корабля супроводжується поганою погодою (буря, ураган) то ми не слід виходити на зовнішню частину корабля, слід утримуватись від прогулянок палубою, краще перечекати у каюті.

Кораблі, окрім пасажирських бувають і транспортними, і при виникненні загрози функціонування корабля чи життю корабельної команди, слід вжити всіх заходів для запобігання лиху: повідомити по рації про ситуацію на кораблі на грішну землю, забезпечити не поширення вантажу, паливно-мастильних матеріалів зокрема, в екстремальній ситуації податі знак SOS.

Ніщо не гарантує безпеки при плаванні, тому правильне виконання всіх дій пов’язаних із порятунком корабля й людей котрі перебувають на ньому обов’язково мусять привести до бажаних наслідків.

122. Безпека життєдіяльності в умовах натовпу. Класи та різновиди натовпу, умови їхнього формування. Негативні чинники при великому скупченні людей.

Ряд дослідників вважають, що натовп — це особливий біологічний організм. Він діє за своїм законами й не завжди враховує інтереси окремих складових, у тому числі й його схоронність. Які рекомендації можна дати тім, хто виявився в натовпі, коли її рух набув некерованого характеру?

Дуже часто натовп стає небезпечніше стихійного лиха чи аварії, що його утворили. Дослідження Карантелли (США) показують наступні характерні риси паніки: * Панічна втеча завжди спрямована убік від небезпеки (не роблю ніяких спроб протидії); * Напрямок утечі при паніці не є випадковим (вибір за знайомою дорогою чи тією по який біжать інші); * За своїм характером панічна втеча — асоціальна (найдужчі зв «язки можуть бути перервані: матір може кинути дитину, Чоловік — дружину й т.д.), а люди стають несподіваним джерелом небезпеки друг для друга; * Людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка вкрай небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина думає, що виявився поза небезпечною зоною); * Людина, охоплена панікою, зле міркує, хоча цілком її дії логіки не позбавлені. Проблема скоріше в тім, що вона не шукає альтернативних рішень й не бачить наслідків свого рішення, іноді головних, як у типового для пожеж випадку: стрибку із приречено великої висоти.

Усе сказане свідчить: зупинити натовп може лише найсильніше емоційне гальмо, чи диво. Саме до чудес варто віднести випадки, коли сильній вольовій людині, що користується довірою тихий, що зібралися, удавалося запобігти драматичний розвиток подій. Інші засоби — категоричні команди, гаряче переконання у відсутності небезпеки й навіть погроза розстрілу панікерів.

Багато спеціальних пам «яток рішуче рекомендують фізичне придушення призвідника паніки. Бо припинити психологічну пожежу, що починається, (як, утім, й всяку іншу) незмірно простіше, ніж тому зупинити натовп, що прийшов в рух. Зробити це, зрозуміло, нелегко, доти ж лідер піддається двом стресам відразу, він усвідомлює, як саму небезпеку ситуації, то й свою відповідальність за життя людей.

як вижити у натовпі? Краще правило — далеко його обійти!!! Якщо це неможливо — ані не йти проти натовпу. Якщо натовп вас потягнув, намагайтеся уникнути й його центру, й краю — небезпечного сусідства вітрин, ґрат, огорож набережної й так далі. Ухиляйтеся від усього нерухомого на шляху: стовпів, тумб, стін й дерев, інакше вас можуть просто роздавити, розмазати. Не чіпляйтеся ані за що руками, їхні можуть зламати. Якщо є можливість — застебніться. Високі підбори можуть коштувати вам життя, і розв «язаний шнурок. Викиньте сумку, парасольку й т.д. Якщо ви щось впала (що завгодно), ані не намагайтеся підняти — життя дорожче. У щільному натовпі при правильному поводженні імовірність упасти негаразд велика, як імовірність здавлювання. Тому захистіть діафрагму зчепленими в замок руками, склавши їхні на грудях. Ще один прийом — пружно зжати руки в ліктях й пригорнути їхнього до корпусу. Поштовхи позаду потрібно приймати на лікті, діафрагму захищати напругою рук.

Головна завдання в натовпі - не упасти. Алі якщо ві все-таки впали, то необхідно захистити голову руками, й негайно вставати. Це дуже важко, але й може вийти, якщо ві застосуєте таку техніку: швидко підтягнете до собі ноги, згрупуєтеся й ривком спробуєте встати. З колін у щільному натовпі піднятися навряд чи вдасться — вас будуть постійно збивати. Тому однією ногою потрібно упертися (повною підошвою) у землю й різко розігнутися використовуючи рух натовпу. Алі проте встати дуже складно, завжди ефективніше попередні міри захисту.

Це універсальне правило, до речі, цілком відноситься й до початку самої ситуації «натовп». На концерті, стадіоні заздалегідь прикиньте, як ві будіть виходити (зовсім не обов «язково тім ж шляхом, що ввійшли). Намагайтеся не виявлятися у сцени, роздягальні й т.д. — у «центрі подій». Уникайте стін (особливо скляних), перегородок, сітки. Якщо паніка почалася через терористичний акт, не поспішайте своїм рухом збільшувати безладдя: не позбавляйте собі можливості оцінити обстановку й прийняти правильне рішення.

Для цого використовуйте прийоми аутотренінгу (якщо ві ними володієте, це ніколи не перешкодить) й експрес-релаксація. Це прості прийоми, із які треба вибрати собі найбільш близький.

Представте собі телевізійною камерою, що дивуватися попри всі ледве збоку й із висоти. Оцініть свою ситуацію як сторонню — щоб ві робили на місці цієї людини?

Якщо натовп щільний, але й нерухомий, із його можна спробувати вибратися, використовуючи психо-соціальні прийоми, наприклад, прикиньтеся хворим, п «яним, божевільним, зробити вид, що вас нудить й так далі. Коротше кажучи, потрібно змусити собі зберігати самовладання, бути інформованим й імпровізувати.

142. Безпека життєдіяльності населення при експлуатації житлового фонду. Небезпечні чинники в будівлях, що можуть призводити до небажаних наслідків.

Під стійкістю роботи про «єктів народного господарства розуміють здатність протистояти руйнівному впливу вражаючих факторів СР, робити продукцію в запланованому обсязі, забезпечувати безпечу життєдіяльності працюючих, а також здатність до відновлення у випадку ушкодження.

До факторів, що впливають на стійкість роботи про «єктів відносяться: район розташування про «єкта, планування й забудова територї про «єкта, системи електропостачання, технологія, виробничі зв «язки про «єкта, система керування, підготовленість про «єкта до відновлення.

При аналізі району розташування про «єкта враховується перебування на даній територї інших про «єктів, що можуть служити джерелом виникнення вторинних факторів поразки (гідровузли, хімзаводи), природні умови місцевості (ліс — джерело пожеж, дороги, ріки), метеорологічні умови (кількість опадів, напрямок вітру).

При розгляді будинків й споруджень даної територї враховуються поверховість, основні конструкції, вогнестійкість й інші характеристики, що впливають на стійкість й уразливість до впливу світлових випромінювань, ударної хвилі; відзначаються спорудження, що не можуть брати доля в виробництві основної продукції.

При оцінці внутрішнього планування територї про «єкта враховуються щільність й тип забудови на можливість виникнення й поширення пожеж, утворення завалів входів у притулках, ЗЖ, із отруйними речовинами, склади ВР, аміачні установки).

При вивченні технології на про «єктах враховується можливість зміни у виробничому процесі одну годину СР (часткове виробництво, випуск нової продукції), можливість електропостачання від внутрішніх джерел, виявляється мінімальна потреба в енергії, газі, води, парі і інших видів енергопостачання у СР. Особлива увага звертається на газопостачання, бо газ може створювати погрозу населенню й виробництву, перевіряється можливість відключення подачі газу на про «єкт й окремі ділянки.

При аналізі системи керування враховують можливість зв «язку, надійності її; можливості взаємозамінності керівного складу, надійність системи оповіщення.

Враховують системи матеріально-технічного постачання у СР, оцінюються запаси сировини, деталей й можливості їхнього поповнення.

Вивчається можливість відновлення виробництва после поразки про «єкта, передбачаються заходь для якнайшвидшого відновлення: можливості будівельномонтажних організацій, запаси будівельних матеріалів, наявність проектної документації для проведення відбудовних робіт.

162. Планування заходів по забезпеченню безпеки життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій. Реальність та дієвість планування.

Захист населення в надзвичайних ситуаціях — одна із головних завдань цивільної оборони. Обсяг й характер захисних заходів визначаються особливостями окремих районів й про «єктів, а також ймовірної обстановки, що може скластися в результаті, хімічного, бактеріологічного (біологічного) й інших видів зараження. Захист населення при виникненні надзвичайних ситуацій в умовах мирного й воєнного години організується й здійснюється відповідно до визначених принципів, основними із який є :

1. Постійне керівництво проведенням заходів щодо захисту населення із боці визначених органів, керівників міністерств, відомств й про «єктів народного господарства.

2. Заходь щодо захисту населення завчасно плануються й проводяться по всій територї країни у всіх містах, населених пунктах й на всіх про «єктах народного господарства.

3. Захист населення планується й проводитися диференціювання із обліком політичного, економічного і оборонного значення економічних районів, міст й про «єктів народного господарства.

4. Заходь щодо захисту населення плануються й проводяться у взаємодії із заходами, проведеними Збройними Силами України.

5. Заходь щодо захисту населення плануються й здійснюються в комплексі із планами економічного й соціального розвитку держави, краю, області, міста і про «єкта народного господарства.

Під режимом захисту розуміється застосування засобів й способів захисту людей, що передбачає максимальне зменшення можливих випадків зараження, отруєння чи опромінення людей й найбільш доцільні їхні дії в зоні поразки.

Способами захисту населення є:

1. своєчасне оповіщення населення;

2. заходь протирадіаційного й протихімічного захисту (ПР й ПХЗ);

3. укриття в захисних спорудженнях;

4. використання засобів індивідуального захисту;

5. проведення заходів щодо евакуації (розосередження і евакуації населення із міст у заміську зону).

Крім цого організується й проводитися загальне обов «язкове навчання населення способам захисту. Також проводитися захист продовольства, споруджень на системах водопостачання й водозаборів на підземних джерелах води від зараження радіоактивними, отруйними речовинами й бактеріальними засобами, радіаційна, хімічна й бактеріологічна розвідка, установлення режимів захисту робітників, службовців й виробничій діяльності про «єктів, а також дозиметричний й лабораторний (хімічний й бактеріологічний) контроль. Плануються профілактичні протипожежні, протиепідемічні й санітарногігієнічні заходь, рятувальні й невідкладні аварійно-відбудовні роботи у вогнищах поразки, санітарна обробка людей, знезаражування техніки, одягу, взуття, територї й споруджень.

182. Надання допомоги при ураженні електричним струмом.

Явища, що виникають від зіткнення із електричним струмом, залежать від ряду умів, серед які головну роль грають властивості електричного струму й функціональний стан самого організму. Властивості електричного струму визначаються характером струму (постійна чи перемінний), напругою й частотою його, напрямком, тривалістю дії. Постійний струм діє швидше, ніж перемінній, але й перемінний небезпечніше постійного при відносно невеликій його напрузі й низькій частоті, бо опір тканин перемінному струму слабкіше, ніж постійному. Збільшення частоти періодів зменшує шкідлива дія струму. Високочастотні струми не небезпечні й застосовуються в лікувальних цілях.

При поразці електричним струмом найважливіше значення має швидка й кваліфікована перша допомога потерпілому. Необхідно пам «ятати, що оживлення ефективного, якщо воно та почало не пізніше 4-х хвилин после зупинки серця. Якщо постраждалий сам він не в змозі звільнитися від дії електрики, то йому необхідно надати допомогу. При цьому необхідно прийняти міри безпеки, щоб тієї, хто надає допомогу не постраждав. Насамперед потерпілого звільняють від контакту із електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Виключають джерело електроживлення, а якщо це неможливо, ті скидають обірваний провід дерев «яним сухим ціпком. Підходити до потерпілого короткими кроками, щоб не потрапити под крокову напругу. Якщо тієї, хто надає допомогу одягнений у гумові чоботи й рукавички, то можна відтягнути потерпілого від електропроводу.

Після звільнення потерпілого від впливу електрики, необхідно йому надати долікарську допомогу відповідно до його стану, причому на місці його перебування, якщо це не загрожує життю постраждалого чи того, хто надає допомогу. Не слід утрачати годину на роздягання чи звільнення потерпілого від запобіжного пояса й т.п., а також змінювати його положення, якщо це не перешкодить робити допомогу.

1. Якщо потерпілий не знепритомнів й може самостійно пересуватися, відвести в приміщення для відпочинку, покласти, дати випити води. При травмі - надати допомогу, направити в медпункт чи викликати лікаря.

2. Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, але й нормально дихає й прослухується пульс, необхідно викликати лікаря й зробити допомогу на місці - привести до пам «яті, дати нюхати нашатирний спирт, забезпечити надходження свіжого повітря.

3. Якщо потерпілий знаходиться у важкому стані, тобто не дихає чи дихає важко, переривчасто, то викликавши лікаря, необхідно негайно приступити до штучного дихання.

При відсутності пульсу продовжувати штучне дихання і одночасно приступити до проведення зовнішнього масажу серця. Зовнішній (прямий) масаж серця підтримує кровообіг.

При зупинці подиху проводять штучний подих, уводять серцеві й серцевосудинні засоби (0.1% розчин адреналіну — 1 мл, кординамін — 2 мл, 10% розчин кофеїну — 1 мл підшкірно), засоби, що стимулюють подих (1% розчин лобеліну — 1 мл внутрівенно чи повільно внутрим"язово).

Накладають стерильну заговорили українською у «язку на електроопікову рану.

Штучне дихання не припиняють протягом тривалого години. При зупинці серця — непрямий масаж серця, внутрісерцеве введення розчину адреналіну й 10 мовляв 10% розчину хлориду кальцію.

Госпіталізація. Транспортування лежачи на ношах в опікове чи хірургічне відділення.

199. Служби органів громадського нагляду.

Це запитання, на мой погляд, носити двоякий характер:

1. Такі служби можуть існувати на рівні підприємства, фірми, компанії.

2. Можуть носити загальнодержавні функції, на рівні держави.

Отже, на рівні обмеженого підприємства, в склад служби органів громадського нагляду можуть входити відділ по охороні роботи, дисциплінарний комітет, відділ кадрів, відділ за наглядом норм виробітку, медичний пункт, робота за гігієнічним наглядом, та багато інших функціональних підрозділів. До такої служби можна також віднести прохідну на підприємстві. Всі смердоті виконують обмежений перелік робіт, контролюють та стежать за безпечним та успішним виконанням працівниками основних обов’язків.

На рівні держави існують такі контролюючі органи (та в душках нормативні акти, що визначають порядок діяльності): Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі АРК, областей, міські й районні головні санітарні лікарі та очолювані ними санітарноепідеміологічні станції (Закон Україну «Про забезпечення санітарно — епідеміологічного благополуччя населення »); Комітет по нагляду за охороною роботи, його територіальні управління та інспекції (Закон України «Про охорону роботи »); Служба безпеки України (Закон України «Про службу безпеки України »); Міністерство внутрішніх справ України, його органи на місцях підрозділи міліції (Закон України «Про міліцію »); ДАІ (Закон України «Про дорожній рух »); Управління державної пожежної охорони МВС України його управління й підрозділи (Закон України «Про пожежну безпечу »); Міністерство освіти України, його органи (Закон України «Про освіту »); Міністерство культури й мистецтв України, підпорядковані йому управління та відділи культури (Закон України «Про охорону та використання пам «ятників історії й культури »); Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях (Закон України «Про державну податкову службу України «від 04.12.90 р.); Державні інспекції служби зайнятості, Міністерство роботи та соціальної політики України, відповідні служби на місцях (Закон України «Про зайнятість населення »); Фонд держмайна України, його регіональні відділення та представництва на місцях (Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств »); Державна митна служба України, територіальні митні управління, митниці та інші митні органи (Стаття 9 Митного кодексу України); Державна інспекція України контролю над цінами, державні інспекції контролю над цінами на місцях, інспектори в містах й районах (Закон України «Про ціни та ціноутворення », стаття 650 Положення про Державну інспекцію України контролю над цінами. Затверджено постановою Кабінету міністрів України від 09.12.91 р. за N 353); Комітет України із питань стандартизації, метрології та сертифікації (Декрет Кабінету міністрів України від 08.04.93 р. «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм й правил й відповідальність за їхні порушення »); Державна пробірна палата, регіональні державні інспекції, постійні контролери на підприємствах (Декрет Кабінету міністрів України від 17.05.93 р. «Про державний пробірний нагляд »); Головне управління газового нагляду, його територіальні інспекції (Положення про державний газовий нагляд у СРСР. Затверджене Постановою Заради міністрів СРСР від 11.04.80 р. N 297); Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його місцеві органи (Постанова Кабінету міністрів України від 23.09.93 р. за N 793 «Про здійснення радіологічного, хіміко-токсикологічного й фізико-хімічного контролю по продукти харчування в сфері торгівлі громадського харчування »); Центральна, регіональні та обласні інспекції із енергозбереження (Закон України «Про електроенергетику »); Міністерство роботи та соціальної політики України, відповідні служби на місцях (Закон України «Про пенсійне забезпечення »); Головне управління — державна ветеринарна інспекція, державна ветеринарна інспекція АРК, обласні, міські, районні відділення (Закон України «Про ветеринарну медицину »); Комітет у справах по нагляду за страховою діяльністю (Закон України «Про страхування »); Головне управління по боротьбі із економічною злочинністю управління (відділи) по боротьбі із економічною злочинністю на місцях (Закон України «Про міліцію »); Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища »); та інші.

Відсутність діяльності громадських інституцій в період переходу країни породжують ще більший ріст злочинності, викликані безробіттям дорослих, безпритульністю дітей із неблагополучних сімей. Відбувається занепад духовності, моралі, особливо в середовищі молоді. Люди відчувають собі беззахисними перед тими проблемами, котрі їх постають. Породжується зневіра громадян у свої сили, можливості щось змінити. Саме ці заподій значно поглиблюють економічну кризові, затягують її на невизначений термін. Саме для цого створені та успішно функціонують усі вище перераховані служби та органи, та у тому, щоб забезпечувати всебічну безпечу життєдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА, що був використана у контрольній роботі.

1. «Невідкладні гніву й екстрена медичну допомогу. Довідник «Під ред. Є.І. Чазова, Москва 1989 2. «Патологічну фізіологія «(1965). Альперн Д. Е. 3. «Судова медицина «(1953) Райський М. И. 4. Дружинін В.Ф., Мотивація діяльність у надзвичайні ситуації, М., 1996.

5. Єрофєєв Б.В., Екологічний і земельне право, М., 2000.

6. Кривошеин Д. А., Екологія і безпека життєдіяльності, М., 2000.

7. Пикулькин А. В., Система управління, М., 1997.

8. С.В. Алексєєв, В. Р. Усенко «Гігієна роботи». — М.: Медицина, 1988.

9. Громадська діяльність для новачків. Рівне 2001.

10. Чирва Ю. О., Баб"як О.С., безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. — До.: Атіка, 2001.