Образ кульгавого коваля в міфології

Образ кульгавого коваля в мифологии

Еще в кінця уже минулого століття вчених залучив образ кульгавого божественного коваля — такий грецький Гефест і скандинавський Вёлунд; тоді ж Вёлунд був сопоставлен з іншим грецьким чудесним майстром — Дедалом (обидва заточены на острові серед моря, обидва змушені проти волі трудитися, обидва залишають острів злетівши); мотив насильства Вёлунда над Бёдвильд знаходить аналогію в невдалої спробі Гефеста опанувати Афіною [Шрадер, с.237]. Подібність цих міфів дозволяє нам реконструювати найдавніший образ чудесного коваля: він хром, живе вдалині у світі людей (на острові чи печері), може зображуватися ґвалтівником, він здатний злетіти, спробуємо з відповіддю, звідки взялося таке уявлення про чудовому кузнеце?

Образ кульгавого коваля не вичерпується цими міфами. У кабардинському епосі ми зустрічаємо божественного коваля Тлепша, якому перерізали ноги, і він був змушений скувати собі залізні [Нарти кабардин., з. 334−337]. Мотив уразливих ніг коваля пов’язане з чином грецького Талоса, суперника Дедала за ремеслом, — у тілі Талоса був єдиний вена, заткнутая на п’яті цвяхом, коли цей цвях був вийнято, то Талос помер. Якщо в Тлепша залізні ноги, то Талос — весь з міді; також може зображуватися крилатим [Лосєв, с.126−129] (порівн. взлетевших Вёлунда і Дедала). Далі, кульгавість може відрізняти не самого коваля, а персонажів, з нею пов’язаних: так, тюркський бог пекла Эрлик кує чортів і карає кульгавістю зухвалого Шалыга [МНМ, II, с. 668, 539]. Сюди ж можна віднести та спосіб скандинавського громовежца Тора, зброю якого — молот (про взаємодоповнюваності коваля і громовержця див. нижче): у одному з міфів говориться у тому, як. скульгавів їздовий цап Тора [Мл.Эдда, с.41]. Ряд прикладів то, можливо продолжен.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що мотив кульгавості тісно пов’язані з чином божественного коваля, проте причини цьому разі нам як і незрозумілі. Спробуємо підійти до проблеми з іншого боку — розглянемо, як ставилися в древніх суспільствах до реальних, живим кузнецам.

У тюркських і монгольських народів, які сповідують шаманізм, з давнини до відома наших днів коваль вважався які мають тієї ж магічною силою, що шамай, причому і у шамана і в коваля головними духами-помощниками були юс предки, яких вони успадкували свою магічну професію. Дія магічною сили ж шамана і коваля вважалося настільки сильним, що він приписувалася здатність руйнувати ворожих їм людей тому однині і представників свою професію [Потапов, с.78]. З протилежного боку Євразії - у кельтів — ковалі були близькі друїдам [Іванов, Сокир, 1974;А, с. 161−162], причому ковалі оточили таким пошаною, що він дозволялося сидітиме у присутсвии короля [Черних, з. 193]. У древньої Індії слагатели гімнів називалися «кави », що етимологічно родинно слову «кувати «[Іванов, Сокир 1974;Б, c.90]. На Русі «підступництвом «називали буквально те, що сковано, в тому числі розсудливість й люте намір; слова «чарівник «і «дива «етимологічно походять при цьому корені [Іванов, Сокир, 1974;А, с.159−162]. Приклади те, що ковалі сприймалися як особлива каста жерців може бути помножені [див. там же].

Однако на відміну жерця коваль завжди вселяв страх, її становище — у суспільстві завжди був осібно [Черних, с.185−188]. Цей страх перед магічною силою коваля призводило в деяких народів ж з того що спілкування, з ковалем стало сприйматися нетільки як потенційна небезпека, а й як осквернення: наприклад, сомалійці настільки зневажали ковалів, що гребували зайти в кузню, віддавали дочок їм у дружини тощо. [там-таки, з. 191]. Проте і в тих народів, де коваль був оточений пошаною, всередині ковальських кланів існувала той самий ендогамія [там-таки, з. 193−194], коваль працював самотньо, таємно — такий, наприклад, нартський коваль Тлепш [Нарти кабардин., с. 330 та інших.]. У міфах кузнею нерідко слугує печера (Гефесту, Тлепшу та її вчителю Дабечу); коваль взагалі пов’язані з нижнім світом — адже руда видобувають з землі - звідси повір'я про тому, що молот пов’язаний про підземними духами [Черних, з. 196].

Итак, у світовому міфології коваль постає мешканцем підземного світу (печера — символ пекла), він має магією -як благої, і згубної, він живе самотньо (багато ковалі будь-коли залишають своїх печер, а образ бродячого коваля міфології взагалі відомий; неможливість залишити печеру є аналогом кульгавості) — такий коваль викликає це й шанування і страх. Коло діянь міфічного коваля не ограничиваеся виготовленням магічного зброї, хоча це мотив зустрічається регулярно (згадати Гефеста, що робить зброю Ахілла) — коваль постає як цілитель, а архаїці, певне, і творець людини: Тлепш лагодить нарту поламане сталеве стегно [Нарти кабардин., з. 326−327] чи сталевої череп [Нарти адыг., з. 267], святі Борис і Гліб у народній міфології виступають як і ковалі як і цілителі [Міллер., с. 284 та інших.], фінський Ильмаринен робить золоту жінку [Калевала., з. 437], а Гефест — Пандору; у російській казці коваль кує горло вовку (див. нижче). Святим Борису і Глібу російський народ приписував здатність звільняти заключенность з темниці, із пут [Міллер, з. 286] - тут бачимо зворотне прояв зв’язку коваля з підземним світом і нерухомістю, така зворотна зв’язок взагалі й у міфології [див.: Пропп, з. 227].

Мотив выковывания ковалем горла, створення голоси, зв’язки й з поезією і співом Вяч.Вс.Иванов і В. Н. Топоров вважають основним образ міфічного коваля [Іванов, Сокир 1974;Б]. Крім зазначених ними прикладів можна навести такі: осетинський божественний коваль Курдалагон дарує нартам самоиграющую сопілка [Нарти осетинів., с.4]; одне із віршованих розмірів — дактиль, але дактилі - це плем’я підземних істот, пов’язаних зокрема з вогнем і ковальську справи, те належить до корибантам і курці там, відомим своїми піснями й танцями [Міллер, с.243; Лосєвим, с.241−246].

Связь божественного коваля з музикою й поезією прямо вказує, що така коваль — владика іншого світу (про владу царя загробного світу над музикою і поезією см.:[Иванов, Сокир, з. 65]). Зворотним проявом влади коваля з мови служить часто зустрічається у російських казках сюжет змееборчества ковалів: вони хапають Змія кліщами за язик, і чудовисько гибнет.

Змееборчество коваля був із мотивом ріллі: взявши вагу (але з вбивши) Змія, коваль запрягає їх у плуг і пропахивает борозну — Зміїв вал, після чого топить Змія в море [Міллер, с.279; Іванов, Сокир, 1974;А, с.172−173]. Выковывание плуга — одне з найважливіших діянь кузнеца-змееборца, такі в легенді святі Борис і Гліб [Міллер, с.277], такий Курдалагон [Нарти осетинів., с. 80, 269]. З допомогою плуга коваль полонить Змія, але з іншого боку, плуг сам асоціюється зі Змієм: слова «плуг », «полоз », «повзти «є однокорінними, в загадки соха з бороною описуються дуже схожі на Змія Горинича: «три голови, три тулова, вісім ніг, залізний хвіст, кутий ніс », санскритське «vrka «позначає й плуг і вовка (про взаємозамінності вовка і Змія див. нижче) [Міллер, з. 162, 277]. Як мовилося раніше, коваль перемагає Змія кліщами, однак у міфі кліщі мають «зміїну «природу — їх прообразом служать дві змії [Нарти кабардин., с.332−333].

Мотив змееборчества в міфології пов’язаний й не так з ковалем, як із громовержцем. Ці дві образу тісно співвідносяться друг з одним — вище ми відзначали риси коваля образ скандинавського Тора, коваль Гефест вважається сином громовержця Зевса, в індійських міфах коваль Тваштар робить громовержцю Индре зброю для бою зі Змієм; зброю громовержця — це молот чи камінь [Іванов, Сокир 1974;А, с.92−96], а молот спочатку було кам’яним [Шрадер, с.235]. У образі нартских ковалів Тлепша і Курдалагона багато чорт громовержця: Курдалагон живе на небі, куди злітає вогненної птахом [Нарти осетинів., с.3−4], Тлепш у кількох сказаннях зображений кидающим молот у ворога [Нарти кабардин., с.337−344], причому молот летить як блискавка (у багатьох мовами це слово етимологічно близькі [Іванов, Сокир 1974;А, с.95]).

Завершая наш аналіз чорт Змія образ коваля, мушу згадати вогненну природу їх обох. Кузнєц — це буде непросто владика пекла, це — господар підземного вогню (пригадаємо, що саме в Гефеста викрадає вогонь Прометей). Римський Вулкан, ототожнений з Гефестом, — це і є вогонь, а чи не коваль [МНМ, I, с.253]. Нартскому ковалю Дабечу гірському служить зоря [Нарти кабардин., с.323]. Отже, вогонь пов’язане з кульгавим ковалем і з безногим змієм; тож не дивно, що бог Агни в Ригведе названо «безногим «[Рігведа, IV, 1, 11].

Однако божественний коваль пов’язаний лише з чином Змія, але й чином вовка. Взаємозамінність вовка і Змія в міфології відома — в Скандинавії це Фенрир і Ёрмунганд, які відіграють однакову роль загибелі світу, у Греції - Кербер з головою дракона на хвості тощо. Саме найяскравіші приклади «вовчих «рис у образі міфічного коваля — це римського Вулкана і осетинського Курдалагона, етимологічно родинне слову «вовк «[Абаев, C.592−594]. Курдалагон допомагає нарту Уархагу, яке ім'я також означає «вовк ». Зауважимо, що у російської казці коваль кує голос саме волку.

Подытоживая наше розгляд образу кульгавого коваля, розберемо два епізоду з осетинського епосу: гарт Курдалагоном Заслана і Батрадза. Обидва ці героя железнотелы, вони потребують загартуванню, щоб придбати невразливість. Отже обидва герої в горнилі у Курдалагона фактично проходять ініціацію, отже, божественний коваль виступає у ролі владики іншого світу. Перша спроба загартувати Батрадза виявляється невдалої - і герой, скаржачись на слабкість вогню, просить Курдалагона дати їй арфу, що він музикою розвіяв нудьгу (музика і спів нерозривно пов’язані з чином коваля). Щоб розвести сильний вогонь, Курдалагон вбиває драконом і розпалює свій горн (змееборчество Кузнєца; огонь-Змей). Нарешті, Батрадз загартований, їх треба остудити у морі, проте герой настільки гарячий, що води моря бракує і частина печінки Батрадза залишається незагартованої, чому і потім і гине (вразливість печінки є варіант уразливості ніг — не самого коваля, яке підопічного). Щоб загартувати Заслана, його потрібно остудити в вовчому молоці (взаимозаменимость Змія і вовка), проте коліна героя залишаються незакаленными (вразливість ніг) [Нарти осетинів., з. 268−270].

Итак, ми можемо стверджувати, що образ кульгавого коваля перегукується з уявленням про Змії (вовка) — владиці іншого світу, господаря підземного вогню, творця людини, творця співу (музики, поезії); кульгавість коваля — нічим іншим, як безногость Змія, хоча саме коваль, його твори та її підопічні виступають на роду змееборцев.

Список сокращений Абаев — Абаев В.І. Осетинський язик, і фольклор, М.-Л., 1949.

Иванов, Сокир 1974;А — Вяч.Вс.Иванов, В. Н. Топоров. Дослідження у сфері слов’янських старожитностей, М., 1974.

Иванов, Сокир 1974;Б — Іванов Вяч.Вс., Сокир В. М. Проблема функцій коваля у світі семіотичної типології культур // Матеріали всесоюзного симпозіуму по вторинним що моделює системам, т.1 /5/, Тарту, 1974.

Калевала — Калевала, М., 1977.

Лосев. — Лосєвим А. Ф. Антична міфологія у її історичному розвитку, М., 1957.

Миллер — Міллер Вс.Ф. Нариси арійської міфології у зв’язку з найдавнішої культурою, т.1 Асвины — Диоскуры, М., 1876.

МНМ — Міфи народів світу. Енциклопедія. М., 1992.

Мл.Эдда — Молодша Эдда, Л., 1974.

Нарты адыг. — Нарти. Адыгский героїчний епос, М., 1974.

Нарты кабардин, — Нарти. Кабардинский епос, М., 1961.

Нарты осетинів. — Нартские сказання. Осетинський народний епос, М., 1949.

Пропп — Пропп В. Я. Історичне коріння чарівної казки, Л., 1986.

Потапов — Потапов Л. П. Алтайский шаманізм, Л., 1991.

Шрадер — Шрадер Про. Порівняльне мовознавство і первісна історія, СПб, 1886.

Черных — Черних О. Н. Метал — людина — час, М., 1972.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.