Состав і походження Біблії

Состав і походження Библии

Библия є зібранням деяких творів староєврейській літератури, правових, обрядово-религиозных і історичних творів, спеціально відібраних і перероблених жрецтвом, «книжниками», з метою затвердження, ідучи пропаганди вчення іудаїзму. Виділення її окремих частин 17-ї та визначення їх дати написання є важку задачу.

Усилиями передових учених XVIII — ХІХ ст. було встановлено, що це звана Тора (Тора традиційно поділяється п’ять книжок і тому називається також «Пятикнижием») і що примикають до неї «Письма» історичного змісту складаються по крайнього заходу з чотирьох джерел, зовсім на збігаються з традиційним розподілом Біблії на книги.

Изученные джерела було використано упорядниками в неоднаковою ступеня у різних частинах «Пятикнижия» і «Писань». До таких джерелам ставляться «Яхвист» і «Элохист», які називаються так умовно, стосовно автором тієї чи іншої назви чи позначення для ізраїльського божества (Яхве чи Элохим), збірники легенд і історичних переказів періоду роз'єднаних царств, «Второзаконня» — обробка законодавства, яка була створена при Иосии, і «Жрецький кодекс» — продукт релігійно-політичної літературної діяльності, переважно, очевидно, часів вавилонського полону. Крім цього у текст включені окремі фольклорні та інші уривки (військові пісні, перекази епосу), найдавнішим у тому числі, звісно ж вважають, є «Пісня Дебори» в «Книзі суддів» (кінець XII — початок ХІ ст. до н.э.).

Библия — священна книга християнської релігії, запис Божиих одкровень людині, отримані надувалася протягом багатьох тисячоліть — так вважало духовенство християнських і іудейських релігій. Це книга божественних вказівок. Вона надає заспокоєння в горі, рішення життєвих проблем, осуд гріха та Духовну зрілість, необхідну подолання різноманітних забот.

Критикам Біблії поки що не багато років навчаються вистачить роботи, щоб зрозуміти незліченних нашаруваннях текстів, обрати наукове визначення. Їх завдання до того що ж ускладнили доповнення за тими або іншим суб'єктам причин внесені довгим поруч редакторів, тлумачів, компіляторів і переписчиков.

Однако вершиною дослідження Біблії є його історична критика. Туман невігластва став розсіюватися лише з настанням епохи великих археологічних відкриттів у середині ХІХ ст. З-під пісків пустелі витягли на поверхню чудові пам’ятники забутих культур — святилища і гробниці фараонів, і навіть руїни царських палаців і храмів Хорсабада, Хаттушаша, Ніневії, Вавилона, Ура, Угарита і багатьох інших древніх міст Месопотамії і Сирии.

При розкопках знайдено незліченну кількість письмових документів, буквально цілі величезні бібліотечки і архіви. Приміром, в руїнах палацу ассирійської царя Ашшурбанипала в Ніневії збереглося двадцять у п’ять тисяч глиняних табличок з клинописными текстами: тут трактати, молитви, літературні пам’ятники й релігійні міфи минулих веков.

В 1901 р. в Сузах знайшли кодекс законів вавилонського царя Хаммурапі (II тис. е.); кодекс цей, як з’ясувалося, був джерелом деяких законодавчих установок «Пятикнижия».

В середині 19 століття археологічні розкопки почалися й у Палестині. Було виявлено більшість міст, назва яких знали тільки з Библии.

В руїнах міст знайдено підтвердження дійсності низки фактів, згаданих у Біблії, зокрема знайдено незаперечні докази загарбницької політики Ісуса Навина, залишки будинків часів Саула, Давида і Соломона, і навіть сліди спустошливих вторгнень арамейцев, ассірійців і халдеев.

Израильский народ, як будь-який інший народ, не міг жити у повної культурної революції й побутової ізоляції, особливо оскільки був молодий народом по порівнянню з оточуючими її стародавніми, багатими і зрілими цивилизациями.

Была встановлено тісний зв’язок між звичаями, законодавством і релігією. Досить сказати приміром, що 10 заповідей і закони Мойсея склалися під впливом месопотамського законодавства, що історія створення світу, як і, як і сказання про потопі й інших сказань, запозичена з вавилонській міфології, що й вся есхатологія пророків, наприклад, картини суду, потойбіччя, раю й пекла, ангелів і сатани, — усе це що запозичене зі чужих источников.

Словом, все християнські релігійні концепції сталася на кілька століть старше Біблії, з якої ми їх почерпнули.

Просто важко було повірити, що це калейдоскоп сказань, повних пластики, руху, колориту, і навіть людських образів з плоті і крові, міг виникнути у такому віддаленому минуле і проіснувати донині. Зміст Біблії так багато, як багата саме життя. Біблія містить також старанно відібрані віршовані збірники промов, вимовлених пророками (VIII — Ш ст. е.) новеллистические твори, афоризми, збірник різночасних культурних пісень («Давидові Псалми»), релігійно-філософські та інші твори різного часу (найбільш пізні — III в. е.), зокрема цікаву своєї скептичною філософією, не знищеній официально-религиозной обробкою, книжку «Экклесиаст».

Таковы висновки передовий науки XIX — початку XX в. У зв’язку з новими археологічними відкриттями висуваються та інші теорії, щодо періодизації біблійної літератури, проте, жодна з них неспроможна вважатися цілком обґрунтованої та окончательной.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали з сайту internet.