Особенности ісламського типу культуры

1. Світ ислама.

Багатьом людей іслам асоціюється з актами екстремізму, «джихадом», з нафтодоларами, приниженим становищем жінок на «паранджі», многоженством, екзотикою казок «Тисяча і жодна ніч», долею англійського письменника індійського коріння С. Рушди, автора «Сатанинською поезії», і релігійною фанатизмом. Такий набір стереотипів не сприяє порозумінню різних народів, як у Росії, і у світі загалом. Ісламська культура своєрідна і неповторима.

Виникнувши початку VII століття нашої ери в Аравії, іслам є перешкодою останній з світових релігій. Сформована з кінця древніх європейської й близькосхідної цивілізацій, впитавшая у собі елементи християнства і іудаїзму, грецької філософії і римського права, адміністративної структури древнеперсидских імперій і мистико-метафизических спекуляцій індуїзму і буддизму ця релігійна система виявилася складним результатом багатостороннього синтезу. Основою цього синтезу були бедуинская арабська культура, арабський етнос і його слабко розвинена государственность.

На великій території Близького Сходу араби з невеликої не дуже розвиненою групи семистских племен саме внаслідок ісламізації перетворилися на численну етнокультурну спільність з потужною політичної структурою і високорозвиненою цивілізацією. Швидкими темпами що складається арабо-исламская религиозно-культурная традиція підкоряла собі завойовані країни й народи, більшість яких, зокрема й древні центри світової цивілізації, були лише исламизирована, а й асимільована арабами. Кажучи образно, арабо-исламская хвиля за стислі терміни захлеснула дуже багато сусідній із Аравией і на віддалених від нього країн та практично розчинила у собі багато жили там етноси, часом мали древні власні традиции.

Ця потужна ассимиляционная хвиля породила щонайменше помітний відповідний вал, результатом якого треба було збагачення арабо-исламской традиції з допомогою численних іншокультурних впливів її у — в Єгипті, Месопотамії, Індії, Ірані, Середню Азію, Африці, Іспанії і т.д.

Всі ці впливу додали розвивалася все швидше арабо-исламской культурі дуже потужні потенції подальшого розвитку. Вони створили основу у тому, щоб середньовічна арабо-мусульманская культура стала на кілька днів на чолі світової цивілізації. У середньовіччі європейська культура вступив у смугу помітного занепаду. І хоча у цей час христианизированная європейська культура як і католицької Західної Європи, і у православної Візантії залишалася та розвиватися, блискучий розквіт арабо-исламской цивілізації затьмарював ее.

Успіхи і досягнення арабської культури впливали на багато країн, у тому числі були й культурні центри середньовічної Європи. Це у математиці (арабськими називаються запозичені арабами з Індії цифри, які), в хімії, у філософії. Через мусульманську Іспанію (Кордовский халіфат), колишню в VIII-XII ст, видатним центром розвитку арабо-исламской культури, європейські університети ознайомлювались із роботами таких мислителів, як Авіценна, Аверроэс, аль-Газали.

Окремо в наступної історії ісламської думки стоїть постать Ібн Хальдуна, різнобічного мислителя, порівняного з гігантами європейського Ренесансу, його сучасниками. Він висунув концепцію закономірного прогресу людського суспільства з нижнього стадії до найвищої через перетворення продуктивної діяльності розвиток виробництва, еволюції неорганічної і органічного мира.

Пізніше, у зв’язку з розпадом Кордофского халіфату хто в Іспанії й загальним занепадом арабської державності, й цивілізації, рівень розвитку арабської культури, її інші народи стали падати. З XVIII століття розвиток капіталізму у Європі швидко преобразовывало всі сфери життя суспільства, в ісламському світі спостерігалися тенденції зворотного порядку. Мусульманське суспільство ставало слабше, йшла знижуються його культурна активність, звужувалися інтелектуальні горизонти, втрачала силу центральна влада і посилювалося вплив родової системи. Це викликало колоніальну залежність ісламських країн від решти християнського Заходу, відрізаність від сучасного культури до повоєнного національного відродження, котре поставило до першочергових проблему віротерпимість. Проте, що увійшло іслам, перетворилося згодом у фактично невід'ємний його елемент, ставши обов’язковим религиозно-культурным компонентом переважають у всіх, навіть найбільш віддалених районах, куди проникав іслам, де читали і вивчали написаний арабською Коран, де мали ходіння хадіси Сунни. І саме тут сенсі слід сказати про величезному вплив арабо-исламской культури (богослов'я, етика, звичаї, норми сімейному житті тощо.) попри всі країни і народи, де поширений ислам.

Спроби модернізувати, змінити іслам починаються в XIX-XX століттях. Вони були наслідком впливу європейської, християнської цивілізації. Почався період «Нахда» (Вивищення), де головну роль грали реформатори мусульманської ідеології, шариадского законодавства і судочинства афганець Джемаль-ад-Дин аль-Афган, єгиптянин Мухаммед Абдо, індіанець Мухаммед Икбал. Усі вони намагалися відродити колишнє могутність арабської нації з урахуванням сполуки досягнення західної та східної культур.

Рух за модернізацію ісламу з раціоналістичних позицій поступово поширювалося, особливо у першій половині XX в. Попри шалений спротив із боку захисників непорушності ісламу, реформи початку XX в. йшли всюди одна одною. Коран і іслам примирялися з життям: проведи-хутбы і решения-фетвы починали транслюватися на радіо, причому мовою слухачів. Застарілі норми шаріату то тут, то там рішуче переглядалися і відходили на задній план під тиском сучаснішого запозиченого у європейців судопроизводства.

Приклад найрадикальніших реформ у цьому напрямі показала Туреччина, де після кемалістською революції суди шаріату втратили своє колишнє значення, поступившись санкціонованим державою конституційним нормам, заснованим на заведених у Європі юридичних принципах. Різко змінилося становище жінки, яка вивільнялася від самітництва і включалася в активне громадське життя. У багатьох найбільш передових країн, як, наприклад, у Туреччині, у законодавчому порядку було введена моногамія. Була різко спрощена обрядовість ісламу, полегшилися умови посади, жінок почали допускати до мечеті. Нарешті, окремими країнах (і тією ж Туреччини) мусульманство із його релігійними обрядами та аналогічних норм було й окремо потім від держави, діяльність якого полягає стала мати суто світське характер.

З 1950;х років процес модернізації ісламу став почуватися найрозвиненіших арабських країнах — в Єгипті, Сирії, Іраку. У цих країнах постало питання реформи, вкладених у обмеження власності, націоналізацію великих підприємств, надання всім, включаючи жінок, широких правий і свобод.

Спроби узгодити норми ісламу з радикальними перетвореннями ще більше посилилися у роки ХХ століття, чому сприяла різке посилення економічних і полі-тичних позицій у деяких ведучих ісламських країн зв’язки України із проблемою нафти. Перетворення цих країн у впливову силу в світі по-новому поставило питання исламе.

Іслам, мабуть, найсильніша з релігій світу. Духовна життя ісламських країнах як завжди була під медичним наглядом ісламу — він протікала у межах ісламу. І хоча мусульманські мислителі вільно оперували філософськими категоріями, які мали нічого спільного з нею, — однаково іслам був тією фундаментом, у якому були і від якої відштовхувалися правоверные. Вписавшись до сучасного структуру, навіть у міру визнавши авторитет науки, іслам продовжує тиском поступальний людський розвиток своїми тисячолітніми традициями.

2. Іслам: теорія і практика.

Люди інших країн, з якими ми зустрічаємося, живуть у відповідності зі своєї системою цінностей і висловлюють своїх поглядів мовами, є носіями інший цивілізації, нюанси яких нам часом незрозумілі. Наше спілкування серед цієї людності зазвичай залишається поверховим, ми судимо про неї виходячи з власних культурних стереотипів і часом погано розуміємо особливості їх соціальної, економічної і політичною життя. І з найважливіших чинників, визначальних обличчя цивілізації, не можна забувати релігії. Феномен релігії займає дуже важливе у житті людства і надав глибоке впливом геть культуру всіх народов.

Важко знайти релігію, яка так моделювала суспільство, як іслам. Найчастіше варто подивитися кілька кадрів фільму, аби зрозуміти, що, де він знято, — мусульманська: те й одяг чоловіків і жінок, і мінарет мечеті, і арабське лист, і безліч ознак, які залишають місця сомнениям.

Печатка ісламу на суспільстві пояснюється лише тим, що це тотальна релігія, що «зачіпає все моменти особистого та громадського життя. З цього погляду іслам можна порівняти з християнством у той час, коли закони та звичаї орієнтувалися виключно на віровчення церкви. Сьогодні всі мусульманські країни орієнтуються на іслам, навіть якщо розрив між ними існують значні розбіжності у трактуванні те, що беруть за образец.

Тож цілком очевидно, що іслам почувається добре тільки тоді ми, що він панує країни, де укорінювався. Близько 75% мусульман живуть у 36 країнах, де іслам переважає. У Азії перебувають найбільші угруповання, т.к. майже половину мусульман світу живе у чотирьох країнах: Індонезії, Пакистані, Бангладеш і Индии.

Іслам дає цим народам відчуття до лише до громаді, що об'єднує віруючих відмінності їх культур.

Щоб прийняти іслам, необхідні прості формальності: вступає очищається шляхом омивання (наприклад, приймає душ) і вимовляє з усією щирістю фразу, яка має кредо, що називається «шахада».

Проте з ісламу набагато важче. По Корану, той, хто відмежовується від ісламу, заслуговує смерті. Очевидно відомий вірш із Корану: «Ні примусу щодо релігії» — означає лише те, що не можна насильно звертати невірних. Але це отже, що немасульманин країни ісламу є так само громадянином, як інші. Іноді понад більш-менш помітно дають відчути аномальний і сумний характер його положения.

Ситуація значно змінюється залежно від країни. У в Північній Африці (Марокко і Тунісі), принципи непринуждения суворо дотримуються. У ваххабитских країнах (Саудівська Аравія і Катар), навпаки, може бути мови у тому, щоб допустити наявність церкви чи синагоги. Нетерпимість сягає заборони різдвяної їжі в ресторанах.

II.1 Іслам характеризується великий простотою принципів: Бог, єдиний і всемогутній, ниспослал людям текстКоран, який Він передав з допомогою людини під назвою Магомет.

Визнати всемогутність Бога — отже коритися його волі. Сенс слова «іслам" — «послух». Послух Богу у тому, щоб коритися Його слову, тобто дотримуватися розпорядження Корана.

Найбільш фундаментальні з цих розпоряджень — «п'ять стовпів ісламу»: кредо (шахада), молитва п’ять разів на день, посаду, милостиня (закят) і паломництво (хадж). Проте благочестивий мусульманин повинен добре знати весь Коран, оскільки все його громадська та приватне життя повинна співвідноситься з нею. Коран рекомендує віруючим розповідати його щоразу, коли може бути. Тисяча віруючих знають його напам’ять від палітурки до корки.

Якщо звернутися до юридичному порівнянню, Коран — це закон, який з вищої української влади, а хадіси — юриспруденція, тобто метод трактування закона.

Вірування мусульман стосується лише, написане в Коране.

Як і інші релігії іслам не закликає до активної соціальному перебудову. Навпаки, він вчить як смирення і слухняності. Приватна власність священна — з цього приводу вказівки Корану суворі і недвозначні, а закони шаріату суворо карають злочинців (злодію рубають пензель правої руки).

САМІ Як і Біблія, Коран закликає людини трудитися — цим у першу чергу він забезпечить собі царство небесне. Людина має бути скромний і терплячий, мужньо витримувати всі негаразди цього дивного світу і говорити про порятунок в загробному жизни.

У Корані зафіксовано певні права жінки — як цивільні, і майнові. Так, жінку, зокрема і рабиню, не можна позбавити її дитини, якщо потребує її догляді. Практично це, щодо семирічного віку дитина за жодних умов залишається матері, надалі може бути взятий батьком, але з беззастережно, не за будь-яких обставин. За жінкою зізнаються певні права під час розподілу майна, успадкування, разводе.

Крім заборон, адресованих жінці Коран накладає обмеження усім правовірних. Так, мусульманам забороняється вживати вино, й у заборону є своє логіка: п’яний неспроможна здійснювати намаз, бо молитву не можна починати нечистим, до яких завжди були і п’яні. Хоча це заборона дотримувалися невідь що суворо, усе ж таки надавав свій вплив і є регулюючої нормою, і по сьогодні. Є й харчові заборони: мусульмани нічого не винні є свинину, вживати для харчування кров, і падло. Заборонені також азартні ігри: азарт спалює чоловіки й відволікає його від обов’язків, зокрема і зажадав від обов’язків п’ятикратної молитвы.

До заборон належить зображення покупців, безліч навіть тварин. І хоча у живопису він дотримувалися невідь що суворо (в шиїтському Ірані існувало високе мистецтво мініатюри із зображенням невеликих фігурок покупців, безліч тварин), він мав впливом геть характер ісламського мистецтва, де живопис і особливо скульптура майже повністю витіснені архітектурою і орнаментом. Зате архітектура і орнамент досягли високого розвитку: мавзолей Тадж-Махал, багато знаменитих мечеті - справжні шедеври світової культуры.

II.2 Будівництво мечетей в ісламі завжди вважалося богоугодним справою. Коштів цього не шкодували, отже мечеті, особливо у містах, столицях, є нерідко чудові споруди. Мечеті зазвичай використовуються як для богослужінь, проповідей та молитви, але й як своєрідного місцевого культурного центру, місця зборів правовірних завжди життя. У мечеті завжди вирішувалися поточні справи, проводився збір милостині і пожертвувань, приймалися різні рішення, потребували участі великої кількості місцевих жителей.

Ще один важлива функція мечеті - організація навчання підростаючого покоління. Освіта в ісламських країнах завжди був релігійною освітою й перебував під піклуванням місцевих духовних влади. Імам і мулла даної мечеті були водночас вчителями у мектебе, тобто. школі при мечеті, куди приймали вчитися хлопчиків шкільного віку. При найвідоміших мечетях у містах існували і медресе, де духівники різних рангів навчали від майбутніх фахівців за ісламом, богословів і законоведов, всієї мудрості ислама.

Успішно закінчили ісламські зі школи і університети ставали до лав знавців ісламу, його фінансової історії, догматів, священних текстів. Всі ці знавці і діячі ісламу мали керувати життям і ділами правовірних, спрямовувати й повчати їх, допомагатимемо їм спілкуватися із Аллахом, виконувати найважливіші запропоновані ісламом обряди. Головна мету цього повсякденного керівництва — забезпечення неухильного дотримання тих розпоряджень і обрядів, котрі за заповідей Корану і нормам шаріату обов’язкові для мусульман.

II.3 Одне з основних обрядів — суннат, тобто. обрізання. Хлопчиків приблизно семирічному віці, що вони вважалися вже що виходять із-під материнської опіки, піддавали цієї операції, коріння якої залишилося походять, певне, до обрядам ініціації древніх. У ісламі обряд обрізання семирічних хлопчиків служить, як і в іудеїв, свого роду символом релігійної належності й вважається обов’язковим. Цей обряд символізує дорослішання дитини, перехід їх у нове «доросле» стан. Після обрізання хлопчик більш не повертається на жіночу половину вдома: його відділяють від сестер і долучають до чоловіків сім'ї. Як і інші обряди, обрізання зазвичай супроводжується святом (тієї), який з'їжджається безліч родичів з відповідними подарунками із нагоди торжества.

Ще одне важливе сімейний обряд у житті мусульманина — весілля. Молодих зазвичай вінчає одне із служителів ісламу, який, роблячи церемонію, найчастіше читає четверту суру Корану, де викладаються основні тези ісламу про місце, права й обов’язки жінки у сім'ї і суспільстві. Що Здійснює обряд імам чи мулла від імені ісламу хіба що скріплює союз молодих, перетворюючи їх у офіційно визнаний і чинний закону брак.

Урочисто, зі спеціальними ритуальними обрядами йдеться у сім'ї мусульманина і народження дитини, особливо сина. І, насамкінець, останній із серії обрядів, супутніх мусульманинові протягом усього його життя, — похорон. Цей обряд відбувається зазвичай, у день смерті" й виповнюється з участю духовних осіб, читають заупокійні молитви з Корана.

Крім цих важливих обрядів, є і багато інших. Усі вони практикуються досить, як, наприклад, звичай виплати калим за наречену — грошима або відпрацюванням у господарстві майбутнього тестя, що також сягає корінням у древні традиції семітських племен.

II.4 Зазвичай, все родинна обрядовість мусульман супроводжуються святами. Проте, крім сімейних свят є і загальні, що стосуються всіх ВНЗ і триваючі часом впродовж кількох днів. Одне з таких загальних релігійних свят — ураза-байрам, свято разговенья, що припадає перший день місяці шавваль після місячного пости у рамазане. Це свято триває дні, протягом яких кожен із правовірних звітує протягом місяця посади — наскільки старанно він дотримувався розпорядження, вивчав текст Корану, умиротворяв свою душі і приборкував пристрасті, роздавав милостиню і т.д.

Інший великий мусульманський свято на 70-й день закінчення посади. Це — курбан-байрам, великий свято жертвопринесення. Що Здійснюють хадж зазвичай прибувають в Мекку саме у дні цього свята, що вони дають свої жертви Аллаху в священному місті мусульман.

Ще одна свято посідає 27-ї день місяці рамазану, тобто. наприкінці посади. Робота із вшанування цього свята стрімкі бенкету не влаштовуються — все-таки посаду. Мусульмани цього дня посилено моляться, звертаючись до Аллаха і читаючи Коран; вони вважають, це щороку цього дня вирішується доля кожної людини роком вперед.

II.5 Деякі становища Корану, безсумнівно, прогресивні для арабського суспільства VIIв., сьогодні видаються анахронізмом, по крайнього заходу в людини західної культури. Наприклад, Коран регламентує відносини між господарем і рабом і допускає застосування закону відплати. Що ж до правив у відношенні жінок, всі вони задумані за захистом їх у суспільстві, у якому панує чоловік, і здаються відсталими, якщо із погляду рівноправності чоловіки й женщины.

Суворе дотримання Корану в нинішню епоху неминуче входить у в протиріччя з сучасним розвитком моралі. Тому мусульманські фундаменталісти відкидають західне суспільство, які розбещують людство, оскільки віддаляє його від Корана.

Проте іслам визнає, що Коран не регламентує всі деталі життя жінок у суспільстві: те що заборонено або рекомендується, залишається на вільне судження кожного. Отже, за аналогією з шкодою алкоголю може, наприклад, засуджуватися споживання наркотиків. Такі неминучі тлумачення могли до сучасного прочитанню всього Корану, чого мусульманський світ, очевидно, ще готов.

IV. Росія та ислам.

Східні слов’яни, предки російських, зіштовхнулися з ісламом, відповідно до історичним даним, пізніше початку IX століття походах на Волзьку Булгарию. Наступне знайомство було з періодом підпорядкування Русі Золотий Орді, який породив стійкий стереотип басурмана «мусульманина», бо населення Орди було переважно мусульманським, зі збереженням язичництва, шаманізму. У цьому іслам виявляв значну віротерпимість: при хані Берке, першим яка прийняла Орді іслам, грунтувалася і православна епископия, порушувалося питання про бажання татар хреститися, православній церкві було надано ряд привілеїв. Мечетей ж у російських землях, на думку В. Г. Садура, не ставилося до XV века.

Завоювання Казані, репресії проти ісламського духівництва і аристократії, мусульман інших станів, які хотіли приймати хрещення, породили ворожість взаємовідносин, що виразилося й у широкому участі «бусурман» у повстанні Омеляна Пугачова, який їм свободу віросповідання. Реформи Петра I позначилися в становищі мусульман лише у формі нової хвилі спроб їх освіти, що є, проте, їх неявній християнізацією, перейшла потім у явну: в Казанську духовну академію в 1723 року додатково до 36 російським учням було прийнято 14 новохрещених татар. При Ганні Иоановне в 1740 року була створена Контора новокрещенских справ, сумно яка прославилася масовими руйнаціями мечетей. Тільки шляхом політики Катерини й розв’язання Святійшого Синоду про терпимості всіх віросповідань в 1773 року у Уфі створили муфтиат, інші заходи такого роду сприяли знищення вікових стереотипів, особливо що проявилися XIX століття у виникненні реформаторського руху — джадидизма.

Джадидизм став пропагувати ідеї зняття різниці між сунітами й шиїтами, включення мусульманських народів в загальноєвропейський прогрес, яке бачилось у зв’язку з вступом до склад Росії. Ортодоксальному духовенству джадидизм здавався пособництвом російським у прагненні зруйнувати іслам, заміною законів правовірних на «закони неверных».

Протягом років радянського правління арештовувалися люди й не лише обвинувачення у націоналізмі, але й іноді через відмову переходу з арабської писемності на латиницю. Тільки 40-і роки відтворюються Духовні управління чотирьох централізованих мусульманських організацій СРСР: Уфа, Ташкент, Махачкала і Баку.

Політика перебудови призвела до кардинального зміни становища мусульман у новій Росії, і першому плані вийшли проблеми культурного порозуміння, подолання стереотипів та формування терпимості й взаємоповаги народів з християнською, ісламської і буддійської культурними традициями.

Іслам створив унікальну цивілізацію, відрізняється від російського і західноєвропейського, християнського взагалі соціального світовідношення. Потрібні значні інтелектуальні і вольові зусилля, ніж потрапити на легкість визнання несхожості, отже, як, і «неправильності», «помилковості» іншого ставлення до світу, аби і прийняти іншу культуру не як ворожу, бо як інше себе, як інший варіант нескінченного безлічі проявів людської природи. Для потрібні і інтуїція, й прагнення бачити красу світу, і любов до світу і людині… кожна людина потенційно ширше, ніж рамки тієї цивілізації, за умов якій він формувався з випадковості народження, а загальнолюдська культура багатший і розмаїтіший культури будь-який цивилизации.

I. Світ ислама…1−3.

II. Іслам: теорія і практика:…4−8.

1. Тлумачення Корана.

2. Мечеті і школы.

3. Ісламські обряды.

4. Свята в исламе.

5. Коран і современность.

III. Росія та ислам…9−10.

IV.

О.С. ВАСИЛЬЄВ. Історія релігій Сходу. Ростов-на-Дону 1999.

М.МАЛЕРБ. Релігії людства. Москва-С.Птб 1997.

Є.І АРИНИН. Релігія вчора, сьогодні, завтра. Архангельськ 1994.

Д.І. ЄРЕМЄЄВ. Ислам: образ життя і стиль Москва 1990.

мышления.

??

??

??

??