Федор Микитович Романов — патріарх Филарет

Махалов Сергей.

Фн-2−2.

Доповідь по истории.

16 березня, 1998.

Федір Микитович Романов (Патріарх Филарет).

Федір Микитович Романов (1553−1633), в иночестве Філарет, російський політичний діяч, патріарх (1619), батько першого царя з династії Романових — Михайла Федоровича.

У 1586 р. Федір Микитович згадується, як боярин і намісник нижегородський, в 1590 р. бере участь у ролі двірського воєводи в поході на Швецію, після 1593−1594 рр. — намісник псковський і керівник переговорів із послом імператора Рудольфа Варгачем. У 1596 р. воєвода правої руки.

Після смерті його двоюрідного брата царя Федора Иоанновича вважався найближчим законним претендентом на престол. Він підписався під виборчої грамотою Бориса Годунова, але ці не врятувало його й інших Романових від підозрілого відносини нового царя. У 1601 р., користуючись хибним доносом, Бориса Годунова наказав заарештувати всіх братів Романових, а Федір Микитович був у ченці безпосередньо з ім'ям Філарета й заслали у Антониев Сийский монастир. Дружина його, підстрижена під назвою Марфи, заслана в Заонежские цвинтарі, а малолітній син Михайло Потебенько та дочка заточены в Белоозере з тіткою Анастасьей Никитичной. «Двоюрідним братом «Лжедмитрием I Філарет був споруджено на Ростовського митрополита. У травні 1606 р. брав участь у поваленні самозванця. По воцарінні Василя Шуйського Філарет був у Углич відкриття мощів царевича Дмитрия.

11 травня 1608 р. він захопили тушинцами під час взяття Ростова і направлений у Тушинский табір, де також «двоюрідним братом «Лжедмитрием II «назвали «патріархом, але обіймав вичікувальну позицію. У травні 1610 р. повернувся до Москви взяв участь в поваленні Василя Шуйського у липні цього ж года.

Філарет схилявся обрання російською престол сина польського короля Сигізмунда III — Владислава й укладеного 17 серпня 1610 р. договору з польським гетьманом Жолкевским з цього питання. У вересні 1610 р. очолив «велике посольство «під обложений Смоленськ, які мають було остаточно закріпити статті серпневого договору. Проте під час переговорів Філарет зрозумів, що Сигізмунд III хоче сам стати московським царем і відмовився змінювати умови договору. Сигізмунд заарештував Філарета з частиною посольства, підтримуючи його, й відправив у квітні 1611 р. в Польшу.

Під час перебування Філарета польському полоні скликано Земський собор, який, розглянувши кандидатури, зупинив свій вибір з його 16- літньому сина Михайла Федоровиче, проголосивши їх у 1613 р. царем.

10 березня 1613 р. до Варшави було спрямовано посольство із єдиною метою домогтися світу з Польщею та звільнення батька царя. Проте король Сигізмунд визнавав царем лише власної сина, якому присягав свого часу і Михайло Романов. Спроба зробити просто обмін теж увінчалася успіхом, так як і московських в’язницях все поляки були задушены.

У червні 1616 р. новому посольству удалося одержати у імператора Священною Римською Імперії Відні словесне обіцянку, що він не допомагати Польщі й запропонує їй укласти світ. Проте уклали не світ, а Деулинское перемир’я терміном на 14,5 років. Відповідно до досягнутим угодою Філарет повернувся там. 14 червня 1619 р. цар зустрів митрополита у районі Пресни: син вклонився батькові в ноги, а батько зробив те саме перед сыном-царем і вони довго залишалися у стані, не маючи змоги рухатися і говорити від душили їх радісних слез.

Після повернення Філарет відразу ж був поставлений патріархом. З часу повернення й під кінець життя Філарет був фактичним правителем страны.

Прийнявши титул «Великого государя », Філарет цим встановив двовладдя, оскільки також титулувався цар: урядові справи вирішувалися ними обома, інколи ж Філарет ухвалював рішення одноосібно, навіть без відома царя.

Як правителя Філарет проявив себе крутим, властолюбним і «опальчивым ». Він швидко приборкав свавілля людей, наближених до трону Михайла Федоровича час його вимушеного перебування у польському полоні. Він керував дипломатичними зносинами та між іншим, становив «тайнопис », тобто. шифр для дипломатичних бумаг.

Патріарша діяльність Філарета полягало у енергійної охороні чистоти православ’я, в переслідуванні за релігійне вільнодумство тощо. Не рідко в своїх заходи щодо охорони чистоти православ’я Філарет, через брак в нього богословської освіти, переходив кордону необходимого.

У 1620 р. Філарет відновив у Москві друкарню і дуже почав друкувати українські богослужбові книжки. При друкуванні зверталося багато увагу виправлення тексту, навіщо їм залучено багато освічених «справщиков ». Піклувався Філарет про відкритті церковних школ.

Двір патріарха при Філареті побудували на зразок царського двору. Патріарші волості були значно розширено, а царської грамотою від 20 травня 1625 р. світська владу ними передано безпосередньо патріарху, за винятком справ про розбої і «татьбе «(кримінальний злочин). Для управління патріаршими волостями створили патріарші накази: Судний, Церковний, Казенний (ведовший зборами з духівництва) і Дворцовый.

За свідченням сучасників Патріарх Філарет у молоді рік було солідною зовнішності, хороший наїзник і нарешті перший чепурун у Москві. Про москвича, вміло красиво носити костюм, говорили: «Він акурат Федір Микитович! ». Змушений вбратися у рясу й під суворим наглядом в монастирі, як в тюремному укладанні, Філарет зумів зберегти свої різні зв’язки з світом брав участь в подіях, потрясавших його родину.

Федір Микитович був одружений зі дочки дрібного костромського дворянина Івана Шестова Ксенії та мав від надання цього шлюбу п’ятьох синів і дочка. З шести дітей його пережив лише одне Михайло. ———————————- [pic].