Неизвестное Євангеліє за Матфеєм

Неизвестное Євангеліє по Матфею

Бокшицкий А. Невідоме євангеліє за Матфеєм // Нева, 2006, № 2, з. 193−198.

Речь тут піде не про відкриття раніше невідомої вченим та читачам древньої рукописи. Назва статті не претендує на сенсаційність, навпаки, воно висловлює досить тривіальну думку: слова, сказані дві тисячі років тому за арамейською мовою й близько трьохсот п’ятдесяти років передававшиеся в усній традиції, потім записані грецькою і перекладені через тисячоліття на церковнослов’янський, потім — російською, — це ж різні слова.

Иногда уже тому, що писав різних мов. Наприклад, лише латину адекватно передає неоднозначні сенси слова ???, російською і на більшість сучасних європейських мов це грецьке слово переведено як «зло», внаслідок часто-густо там, де Євангеліст говорить про «слабкості», «зіпсованість», «ущербності», бачимо щось прямо протилежне — «силу». Коли ж врахувати, що слово ??? грає ключову роль поетику євангелія і особливо Нагірній проповіді (семантична гра з те слово — контрапункт основний теми проповіді, теми досконалості), ми справді вправі розраховувати почути невідоме євангеліє.

В науковому виданні євангелій (1992 р.), вірші, які у синодальному перекладі звучать: «Ви чули, що сказано: око за око, і зуб за зуб. А Маю на увазі вам: не протився лютому). Але хто вдарить тебе у праву щоку твою, (??? зверни його й іншу» (5:38−39), — переведені інакше: «А Маю на увазі вам: не мсти тому, що принесли тобі зло. Якщо вдарять тебе по правої щоці, підстав і ліву» (підкр. наше: — Г. Б.) 1. У результаті вийшла однозначно прочитываемая формула, не враховує ні багатозначності слова ???, ні значеннєвий зв’язки й з попереднім віршем (5:37), посилюючим цю багатозначності (в нас буде час обгрунтувати можливість іншого прочитання цих стихов).

Слова різних мов — це що й слова різних, віддалених друг від друга на тисячоліття, культурно-мовних традицій. Нагорна проповідь Ісуса не проста, удавані однозначними формули введено до складу «притчею», які, своєю чергою, є частинами однієї великої «притчі», етапами шляху до певної, до часу прихованої мети. Притча («машал») означає всяке «хитре» поєднання слів, до створення і сприйняття якого вимагають тонка робота розуму: це «афоризм», «сентенція», «приповідка», «дотеп», «загадка» і «іносказання». Нагорна проповідь адресована простих людей, «загадки» призначалися рибалкам, пастухам, «рабиням при жорнах», і проповідь було б позбавлена сенсу, якби спочатку не передбачалася змога них пройти шлях остаточно. Сьогодні читання євангелія деяких випадках потребує певної підготовки, знання мов чи навіть наявності билингв і словників, знання культурно-історичних реалій, знання міфологем. Наприклад, розуміння сенсу використовуваної Ісусом опозиції «правий-лівий», знайомої всім Його слухачам з дитинства, у побуті, по прислів'ям і приказкам, для більшості теперішніх людей необхідно звернутися до тих ж словникам.

Нагорная проповідь залишиться невідомої нас і через ту причину, що ми може пережити емоційний стан, у якому перебувала аудиторія Ісуса; і йшлося не у тому, хто не казав («Хіба Він син теслі?»), та, знову-таки у тому, що як Він завжди казав. Нагорна проповідь — не юридичний документ, який складається із окремих, які пов’язані друг з одним изречений-параграфов, потребують заучування і неухильного виконання, однак жива розмовна, поетична мова, щось ціле, повторимося, шлях, що веде до певної виховної мети. Це важкий шлях, і слушатель-путник міг відчувати найрізноманітніші стану — від здивування, розчарування, обурення до радості, якщо, звісно, він подолав всі перешкоди, не звернув й остаточно. Навіть хороший переклад дає лише рекомендацію дуже приблизну «карту» цього шляху, при поганому перекладі втрачаються дуже важливі фрагменти «карти»: ми зможемо, наприклад, розгадати деякі її «загадки» уже тому, що переклад невиразний чи взагалі їх формулює. Ми можемо побачити мета, але, не пройшовши весь шлях з початку остаточно, не подолавши всіх перешкод, хто був задумані, не відчувши радість від своїх подолання, яка була задумана, навряд зможемо стверджувати, що зазнали мету і пізнані цілим.

Известны досліди з відновлення початкової арамейської форми євангельських висловів. Тоді «під повільним ритмом грецького тексту проступила стиснута, пружна мова, більш схожа на енергійні вірші, ніж прозу, яка відіграє каламбурами, асонансами, алітераціями і рифмоидами, сам собою ложащаяся напам’ять, як народне присловье». 2 Можна побачити тут доповнення до переліченим вище особливостям притчі, «машал». Ми відзначимо і дуже важливе нам протиставлення прози і поезії. У давнину це протиставлення мало іншій характер, ніж сьогодні (і «проза», і «поезія» пов’язані з витвором, творчістю; поетичним мовою писали як художні, і наукові твори), проте нашій першу чергу цікавить саме сьогоднішнє сприйняття євангелія, який поки що то, можливо читано лише як прозаїчний текст. Це означає, що читач Нагірній проповіді, навіть коли він усвідомлює не лише релігійні, культурно-історичні, а й художні особливості лежачого проти нього тексту, насамперед отримує установку на зчитування інформації - абсолютно авторитетною, абсолютно серйозної, що викладена у формі зводу правив і законів. Це означає, що й там, де з читача може виникнути підозра в неоднозначності сенсу тих чи інших слів, тобто там, де був задуманий перешкода, із необхідністю потребує дозволу загадка, він віддасть перевагу запропоновану однозначність, зручну можливість обійти перешкода.

Мы зазначимо тільки одне «перешкода» в Євангелії за Матфеєм. Цього слова ???, що зустрічається тут понад 20 раз. Цього слова має низку значень, і можна знайти епізоди, коли Євангеліст свідомо «римує» дві і більш значень слова у сусідніх віршах, зазначаючи цим наявність якогось мерехтливого, хіба що відсутнього смислу і провокуючи слухача зайняти активної позиції стосовно тексту. Оскільки, як говорилося, семантика слова ??? грає принципово значної ролі в поетику євангелія, настільки ж важлива і точність перекладу цього терміну. У разі переклад окремого слова то, можливо тотожний переводу-познанию цілого.

Словарные значення слова ??? свідчить про збиткове стан речі чи мертвої людини: «непридатність, зіпсутість, погане стан (какого-л. предмета); низькість, підлість, порочність (моральна непридатність)»; ??? означає «хворобу (фізична непридатність)» а як і «шахрай, шахрай; лукавий»; o ??? — «злий, злодей».

У Євангеліста непридатність предмета послідовно «римується» з морального непридатністю человека:

?) дерево «Так всяке дерево добре дає і плоди добрі, а худе (??? ?) (7:17). дає і плоди худі (???

«Или визнайте дерево хорошим плід його хорошим; чи визнайте дерево худим ?), бо дерево пізнається по плоду. ?) і плід його худим (??? (???

)? Бо Породження ехиднины! як ви вже можете говорити добре, будучи злі (??? від життя серця кажуть уста.

Добрый людина з доброго скарби виносить добре, а злий (???) людина з лютого (???) скарби виносить зле (???)" (12:33−35).

«Еще подібно Царство Небесне неводу, закинутому у морі і захватившему риб будь-якого роду, який, коли наповнився, витягли до берега і власне сівба, хороше) викинули он. зібрали в судини, а худе (???

?) з середовища Так при смерть століття: изыдут Ангели, і відокремлять злих (??? праведних" (13:47−49).

??? — визначення двох рабів з євангелія, одного, якому цар вибачив борг, але не вибачив своєму боржникові (18:32), та другого, зарывшего талант в землю: «Лукавий раб і боягузливий» ???? ??? ??? (25:26). ???

) помисли, П??? — ‘нечиста', ‘скверна': «…з серця виходять злі (??? вбивства, перелюбства (???), ідолопоклонство (???: в СП — ‘любодеяния'), крадіжки, лжесвідчення, хуления — це опоганює людини» (15:19−20).

? — ‘лукавий', ‘диявол', ‘лукавство' искушающих: «…до кожного, слухаючому П??? ?) і викрадає слово про Царство і розуміючому, приходить лукавий (??? посіяне у серце його — ось кого означає посіяне при дорозі» (13:19). «Ісус, бачачи лукавство (???) їх, сказав: що спокушаєте Мене, лицеміри?» (22:18).

Особый інтерес викликає добре відомий стих:

«Вы чули, що сказано: око за око і зуб за зуб.

А Маю на увазі вам: Не протився лютому (??). Але ??? ??? ?? ???? хто вдарить тебе у праву щоку твою, зверни (???) його й іншу" (5: 38−39).

Что означає «зло» у тому вірші? Як випливає розуміти цей вірш? Як випливає розуміти цей вірш у тих попередніх віршів: «Я кажу вам: не клянися зовсім… Але буде слово ваше: так, так; немає, немає; що понад цього, або від лукавого (???) (5:34−37)? Як випливає розуміти цей вірш у тих всієї Нагірній проповіді, яка, на свій чергу, включено до певний історико-культурний контекст?

Все каже через те, що саме — єдиний випадок в усьому євангелії, ми бачимо власне зло, зло у його «сильної» позиції, коли російська переклад (‘не протився лютому'; або ще більш однозначно: ‘не мсти тому, що принесли тобі зло') адекватний грецькому тексту.

Перед цим Ісус закликає тих, кого Він пише про «сіллю землі», перевершити праведністю книжників і фарисеїв. Кожна з лунаючих потім заповідей Тори служить чи кресленням чи підставою, фундаментом для побудови («…хто ж створить (???) і навчить…» (5:19)) нових заповідей. Нове не руйнує старе («не порушити прийшов Я, але виконати (???)» (5:17)), але наповнює, озброює тих, хто має почути: «Отже будьте досконалі (???), як зроблений (???) Батько ваш Небесний» (5:48). ??? означає як досконалий (як характеристика богів, покупців, безліч предметів), а й: виріс, змужнілий; исполнившийся, осуществившийся. заповіді Ісуса звернені до тих, хто не готовий змінитися, хто може і має стати «дорослим», «повнолітнім». Зрозуміло, не про перехід до іншу вікову категорію, але іншому рівню свідомості, що потрібно думати кінцевим, завершеним, досконалим (???). Т??? у тому числі означає й посвяту в містерії, таїнство, священнодійство, святкування (тут згадується про який вплив формування християнства містеріальних культів елліністичної епохи). Нагорна проповідь це і є присвята, випробування особи на одне межі можливого і навіть поза ним.

Следовательно, заповідь «не протився лютому» треба розуміти буквально — як испытание?

Если Нагорна проповідь є випробування, випробування на вербальному рівні, необхідно почути як те, що сказано, але те, як і не сказане та як і сказане могло сприйматися у тих цілого. Ісус говорив притчами, і Його аудиторія був готовий почути будь-яке слово як неоднозначне, як іносказання, каламбур, як «хитру» гру слів. Гранично серйозне, яка потребує від чоловіка (за)предельно можливого («досконалості»), дано ???). Зміна свідомості в формі передачі й отримання «радісною вести» (?? у принципі не можливо для яка здатна радіти й — агеласта ???). Нагорна проповідь як «радісна звістка» передбачає (? радість як природну реакцію тих, хто зумів пройти остаточно довгий і складний шлях, стиснений у часі значущості слова.

Двусмысленность каламбуру викликає комічний ефект. Завдання каламбуру у складі євангельської притчі - не розсмішити слухача, але зруйнувати його звичне, нормальне сприйняття дійсності. Каламбур тут немислимий сам собою, в протилежність, наприклад, театральному гэгу, — але фактично є однією з перешкод і підпорядкований завданню цілого. І все-таки, слід зазначити: каламбур тут — різновид «редуцированного сміху»; цей сміх «позбавлений безпосереднього висловлювання, як кажуть, „не звучить“, та його слід залишається в структурі способу життя і слова, вгадується у ній» 3.

Рассматриваемые нами вірші ламають основні стереотипи мислення, причому як культурні стереотипи (це є очевидним), а й біологічні, що визначають неусвідомлені механізми поведінки (це настільки очевидно; дві тисячі років тому ще могло бути сприйнято як «загадка», сьогодні ми готуємося вже не розуміємо, що саме треба розгадувати). У кожному разі і всі часи, який ми не сприймали ці вірші - буквально чи алегорично — вона залишиться найсильнішої провокацією, будоражащей свідомість людини.

«Вы чули, що сказано: око за око і зуб за зуб.

А Маю на увазі вам: Не протився лютому. Але хто вдарить тебе у праву щоку твою, зверни його й другую".

И сьогодні, сказати б, складно вмістити цю заповідь. Під час її проголошення, як і під час другого покоління християн, до якого належав Євангеліст, вона звучала як жахливий скандал (???). Скандально і провокативно тут вимога не противитися удару по правої щеке/правой боці. Різниця правого і лівого відомо, починаючи з верхнього палеоліту; обрядове співвіднесення чоловіки з боку стороною, а жінки — з лівого, притаманно більшості культурних традицій. Використання ознак «правий» — у значенні позитивного широко представлено в біблійної традиции.

Имя Біньямін (Ben-Yâmon) (Побут. 35:18) означало «син правої (руки)», тобто. удачі. При благословення Иаковом його дітей покладання правої руки на голову Эфрайима означало передачу йому старшості (Быт.48:14). «Права крило війська» — добірна, найсильніша його частину (1 Мак. 1:14; 9:1). Ангел, колись ніж показати бачення Ездре, ставить його праворуч від себе (3 Ездры 4:47). «Серце мудрого — праворуч, а серце дурного — на ліву» (Екк. 10:2).

В цих прикладів — їх множити — виділяється вірш із Книги Притчею: тут бачимо Премудрість, з допомогою якої Господь «заснував землю, небеса затвердив», — у правій її руці - «долгоденствие», який у лівій — «багатства і слава» (3:16). Мудрість, долгоденствие, багатства і слава — універсальні багатьом традицій дари богів, одержувані обраними обов’язково «в комплекті». Изоморфность цих дарів добре усвідомлювалася, тому й жест біблійної Премудрості прочитувався без труда.

В апокрифическом євангелії від Фоми (спочатку його ще називали «п'ятим євангелієм») важлива тема подолання стану однодумності (в межі - «смерті») зусиллями познающего людини: «Ісус сказав їм: Коли ж ви зробите двох тим і коли ви зробите внутрішню бік як зовнішній бік, і зовнішній бік як внутрішню бік, й верхній бік як нижню бік, і як ви зробите чоловіка і жінку одним, аби чоловік ні чоловіком і жінка була жінкою, як ви зробите глазá замість глáза, і руку замість руки, і ногу замість ноги, образ замість образу, — тоді ви ввійдете в [царювання]» (27); «У (ті) дні ви їли мертве, робили його живим. Коли ж ви опинитеся в світлі, що ви робитимете? Цього дня ви — одне, ви стали двоє. Коли ж ви станете двоє, що ви робитимете?» (12). 4 «Не зробите серед вас нижнє верхнім та праве лівим, не ввійдете в царювання моє» (Діяння Філіппа. 34).5.

У Филона Олександрійського мудрість є «царський шлях», що веде до «єдиному по-істині Царю»: «І не ухиляються ні направо, ні наліво від царського шляху, але йдуть вперед за середині. Адже відхилення у обидва боки, до однієї - як чреваті надлишком у напрузі, до іншої - недоліком в розслабленні, — порочні, оскільки у тому випадку праве заслуговує осуду незгірш від, ніж ліве. Наприклад, люди рвучких молодецтво — це праве, а боягузливість — ліве, в тих, хто упереджений грошей, праве — скнарість, а ліве — нестримні витрати» (Про те, що Бог не знає змін, 159−163).6 Тут, звісно чується шкільне визначення чесноти як середини, яка перебуває між двома крайнощами, але, певне, і щось большее.

«Вы чули, що сказано: око за око і зуб за зуб.

А Маю на увазі вам: Не протився лютому. Але хто вдарить тебе у праву щоку твою, зверни його й другую".

Слова ?? ???, ???? ‘не протився' буквально переводяться як ‘не противодействуй [силою]'; тут мається на увазі власне сила — ??? (сила, якої протилежні слабкість, ???). Якщо ж припустити, що «зло» тут, як та інших хвороба —? фрагментах євангелія, є насправді щось збиткове, «зіпсована» сила, то тоді можна почути у формулі ?? гру ??? ??? ?? ???? слів, гру, яка, змінюючи місцями слабка й сильне, одночасно демонструє примарність яких би не пішли опозицій. «…або від лукавого» (???).

При бажанні чи відсутність іншої можливості Євангеліє то, можливо читано як книга основі моралі й моральних повчань. Але слово Христа живе «в онтологічному измерении"7. На думку Рудольфа Бультмана, Він вчить немає жодної моралі, але щохвилини жадає від людини прийняття фундаментальних екзистенціальних рішень, аби дати йому можливості взяти за основу якусь загальну мораль, зняла б із неї за рішення: «…скоріш кожен момент рішення принципово новий. Людина не зустрічає криза рішення, озброєний готовим стандартом; він стоїть не так на надійний грунт…» 8.

Список литературы

_1 Канонічні євангелія. Переклад з грецьк. В.М. Кузнєцової. М.: «Наука», 1992, з. 143.

2 Black Matthew. An Aramaic approach to the Gospels and Acts. Oxf. 1979. На жаль, у книзі не розглядаються логии з Мв, які стосуються нашої темі (семантика слова ???). Цит. по: Від берегів Босфору до берегів Євфрату / Антологія близькосхідної літератури 1 тис. н.е. Перши., предисл. і коммент. С. С. Аверинцева. — М., 1994, з. 17.

3 Бахтін М. Проблеми поетики Достоєвського. М., 1979, з. 131.

4 Апокрифи древніх християн: Дослідження, тексти, коментарі. М., 1989, з. 253, 251.

5 Саме там, з. 45.

6 Филон Олександрійський. Про те, що Бог не знає змін // Історико-філософський щорічник. 2002. М., 2002, з. 158−159.

7 Мамардашвілі М. Психологічна топологія шляху. СПб., 1997, з. 203.

8 Bultmann Rudolf. Jesus and the Word. N. Y., 1958, p. 85.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.