Томас Мор — святою й мрійник

Томас Мор — святою й мечтатель

Сергей Грищук В Лондоні одному з малоприметных будинків висить меморіальну дошку, де написано кілька на добрі слова про жив тут великому гуманіста і письменника Томасі Море. Цю табличку повісили вдячні нащадки своєму всесвітньо відомому співвітчизнику. Але й по сьогодні з Мора офіційно не знято обвинувачення у зраді державі. Втім, не завадило Римської католицькій Церкві канонізувати Томаса Мора як святого і мученика за віру. То ж цей загадковий людина: послідовник Христа чи Иуды?

Англия. Початок XVI століття. Тисячі збанкрутілих селян ремісників стали бурлаками, злодіями і розбійниками через жорстокою та авторитарною нелюдської різанини чеченців політики можновладців. Суворий закон відправляє на шибеницю того, хто зазіхнув на яблуко в базарній кошику і водночас покриває князя, согнавшего з місць сотні селянських сімей, щоб перетворити їх поля була в пасовища для власних овець. Зневірені люди обурюються на Бога, проклинають багатіїв і воскрешають легенди про хороброму захисника пригноблених Робін Гуде…

Неудавшийся священник

В цей час молодий адвокат, отримавши славу самого сумлінного і чесного юриста у Лондоні, обирається в Парламент. Настільки різкий стрибок робити кар'єру 26-річного сина королівського судді була викликана зовсім на протекцією впливового папы.

Томас Мор, вихований в благочестивої обстановці під особистим впливом кардинала Нортону, багато й ще навчався у різних закладах, зокрема — і в Оксфордському університеті. Отож освіту він отримав блискуче. Мор з дитинства захоплювався поезією, писав вірші (дуже недурні), студіював мови, вивчав філософію. Але Джон Мор хотів би бачити тато свого сина знавцем законів і процвітаючим юристом. Коли той спробував сперечатися, батько мало не позбавив його спадщини. Отже, слухняність батьковій волі зробило з Мора-младшего дуже успішного фахівця у галузі права.

Впрочем, була в Томаса ще одне мрія, від якої його навіть був би відмовляти богобоязлива батько. Юнак зачитувався Біблією, працями батьків Церкви, багато часу та коштів витрачав на добрі справи; в молитвах і посадах він готували до прийняттю духовного сану. І йому священиком, але обітницю безшлюбності, який приносять клірики Римської католицькій Церкві. Як сказав про це згодом Еразм Роттердамський, найбільший ученый-гуманист й найближчий друг Томаса Мора: «Він став вірним чоловіком, ніж розпусним священником».

Отказавшись від духовної кар'єри, Томас Мор впав у вир позовів і судових розглядів, де так і не вистачало неупередженості та справедливості яких. Саме завдяки цих якостей громадяни Лондона обрали Мора в вищий законодавчий орган страны.

Только ось правдолюбець не зміг довго протриматися в розбещеної парламентському середовищі, насиченою жадібністю і угодничеством. Досить було Т. Мору підняти свого голосу проти запровадження королем нових податків, народного обранця виставили за двері, позбавивши парламентських полномочий.

В пошуках утопии

Отстраненный від своїх державних обов’язків, Томас Мор стане рвати у собі волосся і кидатися у натовп волаючи: «Вони пожаліють». Він без зайвого політичного шуму повернувся до судової практиці, благо, клієнтів в нього хватало.

Тогда ж Мор відносини із своїми оксфордскими друзями відновив вивчення праць античних філософів: Платона, Аристотеля, Плутарха, Лукиана. Це був інтенсивних пошуків гуманістами відповіді життєво важливі питання: де покликання людини, який його моральний борг перед суспільством, як зробити так життя як розумної та справедливою, позбавивши його від жестокости?

Ответ, на думку коллег-философов, можна знайти у Євангелії і працях древніх мудреців, які шлях побудувати ідеального суспільства. Так, спочатку у серце Мора, та був і папері, народилося унікальне твір «Утопия».

Это слово, придуманий автором, увійшло лексикон всіх народів. З грецького воно перекладається «неіснуюче місце». Проте, багато сучасники повірили у реальне існування райського острова. Причиною цього стали як письменницький талант Мора, і сама форма написання книжки — оповідання про подорож якогось Гитлодея, що й відкрив світу «Новітній Свет».

Первая частина «Утопії» складається з критики соціального і політичного устрою англійського держави. Письменник бичує сучасні пороки суспільства: ненаситність багатіїв, душащих утисками малозабезпечених, недосконалість законів, безробіття і безграмотність… Дісталося навіть «…величезної і святковим натовпі священиків й дуже званих ченців». А головна біда, на думку автора, полягає у приватної собственности.

Поэтому у другій частині «Утопії», де описується побут остров’ян, на противагу Англії, пристрій знову відкритого держави грунтується на загальним рівність і колективної власності. Щоправда, слід зазначити, що славнозвісна країна Утопія у багатстві усіляких благ та демократичному устрої, все-таки сильно віддає диктатурою. Наприклад, немає вільного пересування громадян і в середині країни, і її межами. За утопийцами встановлено тотальний контроль. Є загальна трудова повинність, і демократія там спокійнісінько мириться з рабством. Єдине, що її відрізняє від марксистсько-ленінської комуністичної ідеї — високий рівень релігійному житті громадян. До того ж побудована на засадах толерантності, де кожен вірує в Бога по-своєму, керуючись здоровим здоровим глуздом і природним досвідом. То справді був дуже незвичний погляд для католика руїни реформаційних брожений.

Впрочем, з богословської погляду, Нигдея (а її дослівно перевів сам автор) далеко небезперечна. Нарівні з суто євангельським втіленням ідеалу про загальної любові і братерство, раз у раз проскакують крамольні, з християнською погляду, погляди. Наприклад, сучасна Церква категорично не погоджується із тим евтаназії, яку Томас Мор пропонує як для безнадійно хворих утопийцев.

Или досить ліберальне ставлення до питання розлученнях: «Втім, трапляється отже якщо характери його й дружини недостатньо підходять друг до друга, а обидві боку знаходять інших за якими сподіваються прожити приємніше, те з обопільного згоди, вони розлучаються і входять у новий брак».

Как не було, видання «Утопії» створила фурору у суспільстві. Її вельми гаряче зустріли, обговорюючи й депутати навперебій вихваляючи політичний і економічний пристрій чудо-страны. Ще за життя Томаса Мора книжку кілька разів перевидавали, йдеться про її автора заговорила вся освічена Європа. Виникли й успіхи у політиці, які збіглися з розквітом своєї діяльності як ученого-гуманиста.

Венцы і лавры

В цей час слава Томаса Мора гриміла у всій Англії. Приміром, в підручнику латинської риторики пропонувалося чотирма у різний спосіб перекласти латину фразу: «Мор — людина божественного потужні мізки і незвичайній учености».

Король Генріх VIII було ігнорувати загального визнання своєї підданого і він вирішив призначити Томаса Мора лорд-канцлером. Як людина всебічно освіченим, покровителем науку й мистецтва, молодий монарх наблизив себе ученого-гуманиста, якого колишній король зазнавав за незламну волю і спрагу справедливості. Щоправда, цим призначенням Генріх VIII, переважно, лестив своєму самолюбству. Ревні спроби нового лорда-канцлера поліпшити життя нижчих класів суспільства чого не привели. Попри розгляду створеній ним комісії з огораживаниям, дворяни продовжували зганяти злидарів із їх своїх власних земель, підкуповуючи чиновників взятками.

Не словом, а делом

Видя безплідність своїх спроб допомогти людей у рівні, Томас Мор намагався добротворенню, особисто беручи участь у добродійності. Жебраки в бідних кварталах Лондона добре знали цієї людини, частенько яка в їх за вечорам і який роздавав милостиню. Також чоловікам була орендована велике будинок для притулку з онкозахворюваннями та сиріт, що називалося Будинком Провидіння, де всім опинялася посильна помощь.

Томас Мор не любив сяяти розкішшю. Вдягатися намагався без пишномовності, а під багатою одягом носив грубу волосяницю, яку перед стратою він зняв і відіслав своєї доньки. Як справжній утопиец, Мор зі зневагою ставився до золота, одягаючи його лише з за службовим обов’язком. Його побожність і смиренність дратували королівську знати. Ще б пак: помічник короля не гребував втілювати министранта (латів. «служитель «- людина, допомагає священикам під час богослужіння) на літургії, одягаючи він просту чернечу одежду!

Он була навдивовижу послідовним у своїй християнської вірі. Жодна важливе рішення ніхто не приймав їм без молитви. У такий спосіб він виховав і «своїх четверо дітей і приймальню дочка. Ось одна з рад, що він давав наставнику своїх дітей: «Насамперед їх потрібно вивчити благочестю по відношення до Богу, милосердя — стосовно до всіх людей, а, по відношення до собі самим — скромності і християнському як смирення. У разі Боже винагородить, й у очікуванні цього смерть ним буде не страшна; ще, володіючи справжньої радістю, де вони стануть чванитись від порожніх людських похвал чи падати духом від злословия».

Это був особистий приклад для оточуючих людей, чимало з яких зверталися до Христа під враженням від спілкування з цим дивовижним людиною. Еразм Роттердамський саме дружби з Томасом Мором поглибив свої відносини з Богом. Та й краще його твір «Похвала дурості» було створено, що він гостював в лондонському домі Мора. Він — пише про свого друга: «Мор — найвірніший шанувальник істинного благочестя, і він більше всього чужий хоч би не пішли забобони. У призначені годинник молиться він Богу, але з оскільки заведено, як від глибини серця. З друзями він говорить про майбутнього життя отже видно, наскільки глибока його віра і у майбутнє. Такий Мор і за дворі. І після цього деякі думають, що християн можна знайти лише хіба у монастырях».

Все можуть короли

Но з усіма цими «дивацтвами» королівського фаворита, ще довго б мирилися які оточували його лицеміри, але пристрасть англійського монарха до жіночому підлозі. Як відомо, Генріх VIII, зневірившись отримати в папи римського дозволу розлучення заради шлюбу з Анною Болейн, вирішив сам стати главою церкви, аби більше перед ким не принижуватися, вирішуючи власні проблеми. І тому він заявив про політичному і духовному розрив із Римом.

Парламент і духовенство країни слухняно визнали короля главою церкви Англії. Практично все католицькі монастирі було закрито, які майно конфісковано на користь короны.

Страна була схвильована подіями, котрі прийняли настільки крутого повороту. Ще недавно король особисто від самого понтифіка отримав титул «захисника віри», коли виступив із осудом реформації у Європі, а ви тут — на тобі, сам став великим реформатором.

Томас Мор не була таким легковажним людиною. Він любив Бог і погода Церква та вважав нижче від своєї гідності продати свою віру, навіть добре знаючи, потім здатний освічений деспот під назвою Генріх VIII. Наступного дня після проголошення короля верховним главою церкви (16 травня 1532 р.) Томас Мор повернув учорашньому другу державні друку, відрікаючись від високого звання лорда-канцлера.

Лишившись будь-якого статку, він двох років жив надголодь, відчуваючи при цьому у собі пильний погляд з королівського палацу. Мор ігнорував коронацію Анни, не вважаючи цей шлюб законним, а коли, через два роки, король знову наказав йому присягнути на вірність, Томас знову відмовився підкоритися. Він, до речі, виявився єдиним світська особа в усій Англії, не які схочуть схилитися перед королівської волей.

Путь на англійську Голгофу

Это було вже занадто, і розлютований король наказав кинути непохитного Мора в лондонську в’язницю Тауер. Усі спроби тиску бунтаря виявилися безуспішними. Йому загрожувала смертну кару за зраду батьківщині, і замість необхідного каяття написав у темниці «Коментар на пристрасті Христовы».

Вместе зі своїми Вчителем, він переживав смертельний страх майбутніх мук, неготовність постати перед судом. На угоду із чистою совістю Томас Мор було піти навіть перед жахливою страти. У ті такі похмурі дні він писав: «Кожен, хто поставлений перед вибором: зректися Бога чи прийняти мученицьку смерть, то, можливо впевнений, і цим вибором поставивши його Сам Бог».

В тюремної камері вона вже не молився, що його минула чаша ця, оскільки знав характер короля. Він просив, щоб Бог зміцнив їх у остання година, і це молитва була. Всевишній дарувавши засудженому як великий спокій у серце, а й неабияку порцію гумору, з якою Мор пішов назустріч смерті. Томас попросив допомогти офіцера підняти йому на ешафот, помітивши, що зі зворотним шляхом він вже як-небудь сам справится.

А потім засуджений опустився навколішки і, помолившись, звернувся до ката, подбадьорюючи його: «Зберися духу і сміливо виконай свій обов’язок. Я дуже коротка шия, дивися ж, не зрубай криво, ніж зашкодити своєї репутації». Кат, не що очікував від міста своєї жертви таких слів, спочатку розгубився, але потім завів сокиру і …

Так зійшов зважується на власну Голгофу Томас Мор — простий смертний, який боявся біль і любив звичайні людські задоволення, та заодно зміг пронести свій хрест до конца.

P. S. У 1935 року Папа Римський Пій XI канонізував Томаса Мора за вірність своїм переконанням до мученицьку смерть. Святим престолом було прийнято у увагу утопічні фантазії і догматичні помилки нового святого, яке особисте життя, стала втіленням християнського ідеалу любові до Бога й людям.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.