Адвентизм як одна із течії протестантизму

Адвентизм (латин, adventus — пришестя) — це Протестантська Церква, що виникла в США в середині ХІХ ст. У1831 р. Протестантський проповідник Вільям Міллер (1782−1849) заявив, що після десятилітніх напружених досліджень він вирахував дату другого пришестя Ісуса, яке повинне ознаменувати кінець земного світу і початок Страшного суду. Конкретні дати пришестя потім кілька разів переносилися, але Ісус так і не з’явився. Крах пророцтва Вільяма Міллера розсіяв його прихильників, однак прагнення до Царства Христового не давало згаснути вірі в Друге Пришестя. У середині ХІХ ст. визнаним лідером адвентистського руху стає Еллен Уайт (1827−1915), яка заявила, що пришестя близьке, Христос біля дверей, однак визначити точний час пришестя людям не дано. Так відбулося «друге народження» адвентизму, з’явився «адвентизм сьомого дня», а згодом нечисленна громада, що налічувала відсили 3500 чоловік, перетворилася на могутню деномінацію. Вона налічує, за останніми даними, 12 млн. вірних, діє у 220 країнах із 236, визнаних ООН. 90% адвентистів живуть за межами Північної Америки.

Адвентисти об'єднуються в громади, які утворюють «союзи», що входять до 10 дивізіонів, розподілених по європейському, азіатському та американському відділеннях. На чолі всієї структури Генеральна конференція, яка обирає Виконавчий комітет, розташований у Вашингтоні (США). Вважають, що число адвентистів становить близько 4,5 млн. чоловік. Ця організація швидко зростає, в 1978;1982 рр. вона збільшилася на 800 тис. чоловік. На 54-й сесії Генеральної конференції (1985) прийнято програму, за якою за п’ять років організація має збільшитися на 2 млн. чоловік.

У нашу країну адвентизм проник із США ще в XIX ст., але тривалий час він був релігією тільки для німецьких колоністів, потім поширився серед місцевогона селення. У 1908 р. створено самостійний союз російських адвентистів. Жовтневу революцію 1917 р. й соціалістичне будівництво в СРСР адвентисти зустріли вороже, але в 20-х роках сталася їхня політична переорієнтація. В Україні нині діє конференція Церкви АСД (близько 500 громад, понад 40 тис. членів) складова Євро-Азійського дивізіону. Адвентистські громади дуже активні. Проповідник — довірена особа для управління громадою — призначається старшим проповідником області без обмеження строків і наділяється як найширшими повноваженнями. Для керівництва проповідниками проводяться консультативні наради. Пресвітер та інші служителі культу в громаді висвячуються проповідником.

В основі віровчення адвентистів лежать три основних догмати.

• * Перший догмат — про швидке пришестя Христа. Це Пришестя покладе кінець споконвічній боротьбі Бога і сатани і воскресить до вічного життя усіх праведників, чиї душі після смерті тіла перебували в стані подібному до «летаргічного сну» .
• * Другий догмат, що прямо випливає з першого, — про необхідність внутрішнього відновлення людини і людства, щоб заслужити право ввійти в Царство Боже.
• * Третій догмат проголошував найбільшою заповіддю шанування суботи (четверта заповідь в іудаїзмі і християнстві), оскільки саме ця заповідь найчастіше порушувалася в християнстві, перешкоджаючи другому пришестю Ісуса.

В обрядово-культовій практиці адвентистів також можна простежити кілька основних особливостей.

• 1. Шанування суботи. Субота для адвентистів—це не просто день відпочинку, коли ніяка сила не може змусити віруючого вийти на роботу, а лей день духовної зарядки на весь наступний тиждень. Починати субботу необхідно з читання Біблії та молитви. Потім відбуваються молитовні збори, лунають проповіді про друге пришестя Ісуса, про необхідність готуватися до останніх днів. Після молитовних зборів віруючим рекомендується проводити час у колі родини, але й тут не забувати про Бога — наставляючи дітей у «божественній істині», розповідати їм про «шляхи спасіння» .
• 2. «Санітарна реформа» — члени Адвентистської Церкви прагнуть вести такий спосіб життя, «щоб душу і тіло у всій цілісності зберегти без пороку до пришестя Господа нашого Ісуса Христа». Він містить у собі раціональний розподіл часу для праці й відпочинку, дієтичне харчування, повну відмову від уживання спиртних напоїв і тютюнопаління, заняття спортом, постійну турботу про своє здоров’я.
• 3. Десятина — вимога до всіх членів організації вносити в общину кассу десяту частину від одержуваних доходів. Це не добровільне пожертвування, а «перший святий обов’язок—дати Богу певну частину». У середині 1990;х років загальна сума десятини в громадах адвентистів сьомого дня наближалась до 1 млрд. доларів. У молитовних будинках АСД немає християнського символу — хреста. Цюсимволіку АСД заперечуютьнарівні з іконами.
• 4. Обов’язковість для будь-якого адвентиста проведення місіонерської роботи.

В організаційному плані Всесвітній союз адвентистів підрозділяється на 13 дивізіонів, що являють собою територіальні об'єднання, які включають у себе організації кількох держав. Дивізіони об'єднані в три відділення — європейське, азіатське та американське. Поряд з дивізіонами в Союз входять уніони — організаційні відділення, що включають віруючих окремих країн. Основною організаційною одиницею Адвентистської Церкви є громада. Керівник громади — пресвітер, так само як і церковні служителі — диякони, писарі, касири обираються з числа членів цієї громади терміном на 1 рік.

Крім згаданих ранніх та пізніх протестантських напрямів (як їх іноді називають) привертають увагу декілька організацій. Вони набагато порядків меншчисельні, однак з різних причин добре знані в світі і досліджені у релігієзнавстві.

Список використаної літератури

молитовний бог віруючий

• 1. Кислюк К. В., Кучер О. М. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів вузів / Народ. укр. акад. — 3-є вид., перероб. і доп. — К.: Кондор, 2004. — 646 с.
• 2. Історія релігій світу: Навч. посіб. / В. Лубський, Є.А. Харьковщенко, М. В. Лубська, Т. Г. Горбаченко. — К.: «Центр учбової літератури», 2014. — 536 с.