Ресурсы на успіх менеджменті

Ресурсы на успіх менеджменте

Успех залежить від особистісних якостей і умінь аналізувати ситуацію, знаходити рішення, а також від вольових якостей і сили особистості. Наполегливість, сміливість й значною мірою впливають для досягнення видатних успіхів у бізнесі і карьере.

Виктор Сергійович Алексеевский Успех управління залежить як від суб'єктивних, і від об'єктивних передумов в кожної конкретної історичної ситуації. Так, залежить від особистісних якостей і умінь менеджера, з його розумових здібностей: вміння бачити, аналізувати ситуацію, знаходити рішення, і навіть від вольових якостей і сили особистості. Наполегливість, сміливість і у значною мірою впливають на досягнення кінцевих успіхів у бизнесе.

С об'єктивної боку необхідно пам’ятати також кілька передумов управління: інформованість людей організації, її адаптивність, тобто. пристосовуваність до змін, забезпеченість ресурсами і прогресивність методів, застосовуваних при управлінні фірмою. Такий підхід до передумов успішного управління склався в російських учених. Але є ще інші національні школи менеджменту: американська, японська, європейська, які по-своєму розглядають складові на успіх управлінні бизнесом.

Согласно американської моделі, основними складовими успіху считаются:

— компетентність руководителя;

— здатність психічно налаштуватися для сприйняття і мислення партнера;

— довіру, як перехід від авторитарного і консультативного підходів до повного делегированию полномочий.

Европейская модель також три необхідні умови ефективного менеджмента:

— позитивний настрій керівника (довіру підлеглих тож до справі як розпорядження про успех);

— вірно обраний тон (умови коммуникации);

— вибір правильної частотності впливу, оскільки на шляху успішної мотивації необхідна оптимальна частота впливу довгострокову (понад дві доби) пам’ять в асоціативному стані людини, що він найбільш розташований відчувати, бажати, формувати впечатления.

Японский менеджмент передбачає також три необхідні умови на успіх бизнесе:

— єднання, прагнення гармонії підприємства як єдиній сім'ї, де недолік одних компенсується достоїнствами інших її (особливо в ухваленні рішення в группе);

— сприйнятливість прекрасного (робота правого півкулі мозку) — естетика, образність, етика, соціальна відповідальність виникає менеджменту перед обществом;

— гарантированность зайнятості (лояльність фірмі, її керівництву, довіру, як умова виконання стратегічних целей).

Все ці підходи, які суперечили одна одній, концентрують нашу увагу на на сукупності професійних навичок і якості знань, з їхньої гармонії із духовним багатством особистості керівника, які разом становлять потенційний ресурс менеджера.

По думці російських учених, авторів книжки «Менеджмент і самоменеджмент у системі ринкових відносин», успішність діяльності менеджера багато в чому пов’язані з процесами самореалізації цього потенційного ресурсу, тобто. з самоменеджментом. Як ця модель складає практиці, студенти дізнаються з низки дисциплін: «Менеджмент», «Ділове спілкування», «Ефективний менеджмент», а також інших дисциплін, що поступово сформують ставлення до тих зовнішніх та міністр внутрішніх можливостях, якими може скористатися менеджер, коли він володітиме навичками самоменеджмента, ділової етики й ділового поведінки. Сукупність ділових, професійних і особистісних характеристик, формованих як у процесі навчання, і у процесі роботи дозволяють подати їх у вигляді профессионально-личностной моделі менеджера, яка розкриває етапи формування та етапи використання всіх якостей руководителя.

Так, як основних ресурсів, визначальних успіх менеджера, слід назвати професіоналізм і всі складові: організаційна і ділова культура, професійні й особисті риси (економічне мислення, вміння спілкуватися), особистість менеджера і його складові суб'єктивного характеру (темперамент, воля), і навіть властивості керівника пристосовуватися до постійно змінюваних умов роботи організації, підвищувати якість знань і умінь управляти подчиненными.

В ролі об'єктивних зовнішніх ресурсів, які можна використані ролі ресурсу менеджменту, слід передусім назвати налагодженість і якість інформації, прогресивність організаційної структури підприємства міста і застосовуваних методів управління. Прогресивність методів управління у своє чергу виходить з практичного використання сучасних психотехнологій з урахуванням гуманістичної з психології та особистісноорієнтовану педагогіки, і навіть на застосуванні управлінських інформаційних технологій, сучасних каналів і способів комунікації і функцію контролю, персональних комп’ютерів, локальних і інтернаціональних інформаційних систем.

Таким чином, сучасний менеджмент має набагато більшими і здатні якісно іншими можливостями і що ресурсами для управління складними взаємовідносинами за умов невизначеність, властивій затяжного перехідного періоду економіки. Колишні на озброєнні старих керівників методи соціального управління (адміністративне вплив, стимулювання, соціальна орієнтація та інших.) не мали можливістю ефективно враховувати швидко изменяющиеся ситуації та людський чинник", і тому виявляються недостатньо ефективними за її сьогоднішньому застосуванні, особливо нових організаційних структур.

Для перехідного періоду у російській економіці дуже важливо формувати і використати в всіх рівнях ресурс менеджменту як чинник розвитку та відновлення. Щоб зможе ефективно управляти формованої у Росії змішаної економікою, необхідно чітко розрізняти методи, відповідні кожному сектору.

Государственный сектор, що з казенних і унітарних підприємств, використовує відповідно державний і муніципальне управління. Основою такого управління є методи соціального управління, що йдуть від принципів демократичного централізму і планомірності. Це слабко зорієнтовані людський чинник методи, які годяться для ринкового сектору економіки. Тому виникли методи менеджменту, адекватні відкритої організаційної структурі ринково орієнтованих підприємств і фірм. Такі методи дозволяють швидкого реагування зміни споживчого попиту, швидко перебудовуватися від реальної і напрямів виробництва з урахуванням наявних людських і технологічних ресурсів фірми. Річ у тім, що на товари та надзвичайно швидко змінюється під впливом та розвитку і швидко оновлюваний потреб населення, які самі постійно відчувають вплив науково-технічного прогресу, освіти, реклами, моди. І підприємцю, і менеджеру про цих змін у потребах населення потрібно впізнавати своєчасно. З цього метою потрібно організувати надходження інформацією організацію за такими каналам:

— переглядати газети, реклами, объявления;

— замовити інформаційні огляди із джерел: статистичних видань, преси, наукових журналів, монографій вчених і т.п.;

— організувати самостійний пошук інформації, проведення опитувань, спостереження поведінкою людей.

Поэтому для збирання та опрацювання інформації для підприємства необхідно мати підрозділ чи фахівця, здійснює функції маркетингу, який готував б пропозиції керівникові принаймні зміни ситуації над ринком. Інакше організація буде просто слепа.

Чтобы процес виробництва товарів чи послуг підприємства був безперервним, необхідно своєчасно готувати запаси ресурсів виготовлення продукції (матеріали, енергія, технології, робоча сила, обладнання та т.п.), і навіть фінансові ресурси на придбання всіх таких ресурсів. Причому цей потрібно заздалегідь розрахувати, визначити джерела, укласти договори про поставки, організувати це надходження, своєчасну доставку на фірму. Цими процесами також займаються менеджери, і всі їхньої можливості також формують ресурс менеджменту даної организации.

На рівні безпосереднього виготовлення деталей, вузлів чи частин продукції, її складання, випробування і упаковки потрібен менеджер — організатор виробництва. Його вміння організувати все виготовлення вчасно побачив і із гарним якістю формує також ресурс менеджменту на нижньому рівні организации.

И, нарешті, потрібен керівник — фахівець із організації не технологічних процесів (це завдання технологів, інженерів), а, по організації самих цих фахівців і робочих. З цією метою потрібні менеджери середньої й вищої рівня, які своїми професійними способами на людей змогли б спонукати їх до високоефективному праці. Цим вони також коїли б передумови успіху організації своєму уровне.

Таким чином, ресурси менеджменту створюються та реалізуються всіх рівнях функціонування менеджерів у цілому створюють передумови задля досягнення цілей организации.

Питер Дракер, одного з найвидатніших теоретиків менеджменту, виділяв 7 категорій результативності менеджменту, які теж можна як складові елементи ресурсу менеджмента:

1. действенность;

2. производительность;

3. экономичность;

4. якість продукции;

5. инновации;

6. якість життя работников;

7. прибыльность.

Несколько інший підхід для оцінювання ефективності менеджменту розкривають Т. Питерс і Р. Уотермен у своїй знаменитій книзі «У пошуках управління». Вони визначили ефективність в розумінні системи «7С», що забезпечує ефективність управління фирмой:

1. структура;

2. системи (формальні й неформальные);

3. символіка поведінки (стиль, мотивации);

4. склад персонала;

5. спільні ценности;

6. стратегия;

7. сума навичок — професіоналізм працівників із всього цього направлениям.

Для більш чіткого розуміння сутності ресурсу менеджменту слід зіставити ці дві низки категорій ефективності менеджменту і побачити, з яких двох головних позицій описані критерії эффективности.

Но, як показала практика сучасного менеджменту, досягнення пристойних результатів, крім встановлення критеріїв ефективності, дуже важливо навчитися використовувати позитивний досвід руководителей-предшественников. Безумовно, що управлінські ситуації не повторюються повністю, але основні проблемні моменти, і методи їхнього рішення можна зводити до певним повторюваним моментів: технологіям, алгоритмам, стратегіям. Останніми десятиліттями ХХ століття спеціально навчені менеджери вже вміють точніше застосовувати отримані теоретичні знання до конкретних ситуацій і реально отримувати шуканий результат з допомогою відпрацьованих прийомів і технологій управління. З допомогою цих технологій менеджери конкретизують різноманітні джерела ресурсу менеджменту: вони зможуть використовувати послідовність вже знайомих зразків поведінки й виробити більш новий зразок управлінського рішення. Річ у тім, хоч скільки існує керованих соціальних об'єктів (підприємств, товариств, фірм та його різновидів), — стільки є і відповідних технологій, які мають дати оптимальні управлінські вирішення питань існування й розвитку організацій. Вивченню технологій управління присвячені дисципліни стратегічного й ефективного менеджмента.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.