Аналіз ринкових можливостей фірми

Санкт-Петербурзький Гуманітарний Університет Профсоюзов.

Факультет экономики.

КОНТРОЛЬНА РАБОТА.

Тема:

Аналіз ринкових можливостей фирмы.

Виконав: студент 5 курсу заочного відділення Цай Юрий.

Принял:

Санкт-Петербург 1998.

План.

1.

Введение

.

2. Вивчення можливостей предприятия.

3. НЕДОРОГІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЫНКА.

1. Телефонні опитування і письмові анкеты.

2. Маркетинговий тест.

3. Дискусійні группы.

4. ЯК ИСПОЛЬЗОВАТЬ ПОЗИЦІЮ У ПЛАНІ ПО МАРКЕТИНГУ.

5. Аналіз ринкових возможностей.

6. Планування маркетинга.

7.

Заключение

.

8.

Список литературы

.

Будь-яка компанія має вміти виявляти які ринкові можливості. Ні одну фірму неспроможна вічно покладатися за свої нинішні товари та ринки. Багато фірм підтвердять, що більшість їх нинішніх продажу та прибутків посідає товари, що вони якісь інші п’ять років тому чи не виробляли взагалі, або продавали. Компаніям може видатися, що й можливості дуже обмежені, але ці всього лише невміння подумки побачити майбутнє того справи, якою вони займаються, і усвідомити свої сильні боку. Адже перед будь-який компанією відкрито безліч ринкових перспектив.

Изучение можливостей предприятия.

Вивчення постачальників, посередників, від конкурентів і оточуючих умови дозволяє визначити можливості фірми задля досягнення її маркетингових цілей. За підсумками аналізу виробництва, фінансів, устаткування, кадрів інших ресурсів фірма з’ясовує, які ресурси вона має у наявності, які потрібно придбати й яку ціну, і навіть зможе виробництво забезпечити належний кількість і якість товару. Вивчення можливостей підприємства спрямоване розкрити його потенціалу, сильних і слабких сторін діяльності. Визначаються галузі діяльності та зняття функцій, у яких підприємство має досягнення, й ті, які потребують поліпшенні по ринковим показниками. Фактично вивчення можливостей підприємства зводиться до порівняльного аналізу потенціалу підприємства міста і існують і перспективних ринкових потреб. Аналіз виробляється зазвичай по матеріалам звітності самого підприємства міста і додатковим джерелам інформації: статистичним выборкам, бизнес-справкам, звітам наукових організацій, професійним, комерційним, урядовим публікаціям. Аналіз потенціалу підприємства є доцільним за такими розділах: Производство.

A. Обсяг, структура, темпи производства.

B. Асортиментна номенклатура продукції підприємства, ступінь обновляемости, широта та глибина ассортимента.

З. Забезпеченість сировиною і матеріалами, рівень запасів, їхнє использования.

D. Готівковий парк устаткування й ступінь її використання. Резервні потужності. Технологічна новизна.

E. Місцезнаходження виробництва та наявність инфрастуктуры.

F. Екологія виробництва. Розподіл і збут продукции.

A. Транспортування продукції. Транспортні можливості і - оцінка расходов.

B. Збереження товарних запасів. Рівень запасів, їх розміщення та швидкість звернення. Наявність і ємність складських приміщень та хранилищ.

З. Можливість доопрацювання, розфасовки і упаковки товаров.

D. Продаж. За окремими товарам, збутових територіям, вартості, типам покупців, посередників і каналів збуту. Організаційна структура і менеджмент.

A. Організація і системи управления.

B. Кількісний та фаховий склад работников.

З. Вартість робочої сили в, плинність кадрів, продуктивність труда.

D. Рівень менеджмента.

E. Фірмова культура. Маркетинг.

A. Дослідження ринку, товару, каналів сбыта.

B. Стимулювання збуту і реклама, ценообразование.

З. Нововведения.

D. Комунікаційні зв’язку й информация.

E. Маркетинговий бюджет та її исполнение.

F. Маркетингові плани і програми. Финансы.

A. Фінансова стійкість і платежеспособность.

B. Прибутковість і рентабельність (з товарів, регіонам, каналам збуту, посредникам).

З. Власні і позикові кошти і їхній соотношение.

Внутрифирменная інформація видається більш достовірної, надійної, легко одержуваної і піддається систематизації. Проте, з метою оцінки потенціалу підприємства вони можуть виявитися недостатньою. І тут добір зовнішньої інформації слід проводити по порівнянним показниками, використовуючи різні прийоми і силові методи. Перераховані вище показники у процесі експертної оцінки для наочності може бути оформлені як таблиць і графіків. Якщо аналізу необхідні певні якісні ці критерії оцінки потенціалу до цілому і окремих показників, вона може використовуватися бальна система. Укрупнений аналіз можливостей підприємства може доповнюватися за такими конкретним напрямам:. за продукцію (які позиції асортименту дають найбільший і найменший оборот, продаж яких виробів приносить найбільший і найменший дохід);. з фондових ринків (які ринки є і найменш пріоритетними для продукції фірми з погляду обігу субстандартні та доходу),. за галузями (яких галузях реалізується продукція фірми, які частки ринків належать фірмі у цих галузях);. по споживачам (хто постійне споживачем продукції фірми, що приваблює в цієї продукції, що потрібно зробити, щоб залучити нових потребителей).

Кабинетные дослідження з урахуванням внутріфірмової інформації доцільно доповнити методом «вивчення підприємства з боку», використовуючи при цьому опитування кінцевих споживачів, торговців, експертів та інших фахівців. У опитувальний лист слід залучити найважливіші на ринку показники підприємства:. місцезнаходження підприємства;. ступінь популярності (імідж);. фірмовий стиль;. відгуки, рекомендації, відсоток рекламацій;. новизна і оновлюваність продукції;. виробничий потенціал;. гнучкість виробництва;. технологічне устаткування;. тривалість виготовлення;. якість продукції;. конструкторський потенціал;. рівень кваліфікації і обсяг НДДКР;. використання «ноу-хау»,. пріоритет в патентування,. методи лікування й організація збуту;. кваліфікація партнерів у збуту,. сервісні послуги й забезпечення запасними частинами,. рівень кваліфікації і обсяг дохідності (обороту),. програма виробництва та збуту,. купівельний потенціал,. персонал,. система керівництва,. рівень витрат,. продуктивність,. фінансовий потенциал.

НЕДОРОГИЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЫНКА.

Дослідження ринку зовсім не від має коштувати тисяч доларів. Звісно, якщо ці тисячі ви зайві, ви можете вкопатися під більш спеціальні питання. Але коли його таких грошей немає, можна обмежитися тим, що у Америці влучно називають «допитом тещі «(mother-in-law research). Не наукове дослідження суворому буквальному розумінні. Вона навіть перестав бути репрезентативною вибіркою. Але його результати допоможуть вам переконатися, ваш постанову по позиції фірми, продаваемом продукті, виборі місця продаж і призначенні ціни верно.

Способи проведення такої дослідження різні: опитування телефоном, роздача анкет, маркетинговий тест чи групи обсуждения.

Телефонные опитування і письмові анкеты.

Як телефонні опитування, і письмові анкети — хороший спосіб збору інформації про клієнтів, їх думку про товарі, і навіть про їх потребах. Анкети можна розсилати поштою, скориставшись адресами клієнтів, писали у невеличку фірму, можна роздавати опитувальні листи покупцям черзі чи поставити їм декілька питань усно. Якщо фірма займається оптової торгівлею, анкету поширюється серед клієнтів (дистриб’юторів, власників магазинів, дилеров).

Гідність телефонної анкети — більшому відсотку опитаних. Якщо фірма використовує письмові анкети і надіслати відповіді поштою, відповідей повернеться лише п’ять відсотків розісланих анкет. І тут доведеться враховуватиме й поштові расходы.

Зекономити під час останніх можна, проводячи письмові опитування у великих універмагах і магазинах. Багато людей охоче погодяться витратити кілька хвилин на заповнення анкети, запропонованої люб’язним продавцем. Торговий центр місцем для опитувань зручний і те, що дозволяє «дійти «до тих, які у час перестав бути вашим клиентом.

Який метод опитування ні обраний, слід пам’ятати: ніж коротше анкета, тим краще. Телефоном можна втримати увагу клієнти на протягом 10 -15 хвилин, проте в людей звичайно буває багато вільного часу, тому помізкуєте з того, щоб запровадити премію за в анкеті — наприклад, купон на пільгову купівлю товара.

Маркетинговий тест.

Маркетинговий тест проводять перед впровадженням ринку нового продукту (послуги), щоб оцінити, як він прийнято. Якщо вартості самого продукту (послуги), тест нічого очікувати коштувати жодної копійки: досить зв’язатися з кимось із постійних клієнтів — і заручитися його згодою провести тестування без додаткової оплати, роз’яснивши, скільки триватиме тест і потрібно зробити. Зі свого боку, вам доведеться забезпечити усе необхідне для успішного проведення теста.

Намагання клієнта слід винагородити, подарувавши йому товар чи визнавши його прерогатива продаж продукту протягом часу й (якщо продукт призначений для продажу). У такий спосіб перевіряються методи продажу, просування продукту, і навіть його реклама. У незабаром ви зможете вирішити, чи будь-які коригування перед масовим викидом продукту на рынок.

Молоде підприємство, що спеціалізується на випуску вітальних листівок, вирішило випустити набір листівок із зображенням овочів й порадами для городників. Протестувати протягом трьох місяців і новий продукт фірма попросила місцевий центральний універмаг. Універмаг погодився, і якщо фірмі виділили місце у писчебумажном відділі. Видавці потурбувалися про те, щоб листівки були зручно розташовані на півметровій полицях і в міру потреби заповнювали їх запаси. Універмаг лише інкасував гроші від продажу, а її 15% перевищила очікування видавців. І видавці, і універмаг були надзвичайно задоволені. На знак вдячності за послугу видавці визнали прерогатива розповсюдження «овочевих «листівок за мережею магазинів — філій универмага.

Дискусійні группы.

Дискусійні групи дозволяють оперативно дізнатися реакцію клієнтів цільового ринку на продукт, його позиціонування й інші цікаві для питання. Такі групи складаються з 8−10 людина, які збираються разом до обговорення запропонованої темы.

У Штатах Америки цих цілей, зазвичай, орендують відповідно обладнані зали, причому оренда стоїть від 500 до 1500 доларів за сеанс з цими двома групами, який у протягом одного вечора. З залом сусідить кімната, звідки через дзеркальне вікно можна стежити дискутирующими, залишаючись їм невидимими та нечутним. Власники таких залів дають також можливістю записати обговорення на відеочи аудиопленку.

Там, де таких зручних залів немає, засідання групи обговорення можна провести у центральному офісі, в конференц-залі, навіть у кав’ярні чи барі. Учасників підбирають з листів клієнтів чи з інших джерел. Потрібно лише бути впевненим, що з них може бути объективным.

Учасникам груп обговорення, власне кажучи, потрібно заплатити, але з обов’язково готівкою. Платою може бути вечерю з допомогою фірми чи подарунок від фирмы.

Варто тільки пам’ятати, що результати обговорення допоможуть вибрати напрям дозволу проблем, але з, дадуть даних на кшталт «15% споживачів стверджують, що ні куплять більше цей товар ». Такі може надати лише анкетування. Учасники груп обговорення, ще, можуть піддатися так званому «стадному інстинкту », заключающемуся у цьому, що з них, має твердий погляд на цю проблему, стимулюватиме думки остальных.

ЯК ИСПОЛЬЗОВАТЬ ПОЗИЦІЮ У ПЛАНІ ПО МАРКЕТИНГУ.

Вичерпавши схему позиції і перевіривши її результативність шляхом дослідження ринку, зроблено семимильний крок до визначення плану з маркетингу. Результативний маркетинговий план завжди грунтується на грунтовно продуманої схемою позиції. Схема позиції — щось на кшталт парасольки над маркетинговими складовими вашого бізнес-плану Інакше кажучи, позиція, яку прийнята, впливає особливості елементів плану з маркетингу, які, до речі, разом називаються маркетинг микстом.

Інакше кажучи, маркетинг мікст — це координація всіх взаємозалежних чинників, які впливають продаж. Складові маркетинг міксту — продукт, ціна, упаковка, розподіл і продвижение.

Позиція фірми обумовлює, якого якості буде продукт або послуга, яким пропонується над ринком, наскільки високої буде ціна, як буде упакований продукт, де буде продаватися, і навіть, як він рекламуватися. Уявімо, приміром, що фірму, імпортує товари з Франції, вирішила розпочати їхню продаж за пошті. Позиція фірми — унікальні товари по розумною ціною, призначені тим, хто любить робити подарунки собі і привабливий другим.

Після визначення позиції підприємство розробляє свій план по маркетингу, кожен із елементів яких слід старанно описати. Асортимент запропонованих продуктів включає багато найменувань: від одягу до меблів. Ціни вище, ніж у магазинах — причому основою цього послужить зручність клієнтів, без клопоту одержують товари поштою. Продаж здійснюватиметься так: знімки товарів вкладаються у каталог, який розсилається поважним споживачам та рекламується в магазинах.

Схему позиції найкраще розробити ще до його виходу ринок, визначення ціни, і форми продажу. Навіть якщо його продукт або послуга давно існують ринку, схема позиції завжди підкаже, яке рішення прийняти в кожному елементу маркетинг міксту; всі мають узгоджуватися з прийнятою позицією, ніж дезорієнтувати клієнтів. Рішення, що стосуються однієї з елементів маркетингу, впливатимуть інші элементы.

Анализ ринкових возможностей Выявление нових рынков.

Організація може займатися пошуками нових можливостей або період від часу, або систематично. Багато відшукують нові театральні ідеї, просто уважно стежачи за змінами над ринком. Керівники компанії читають газети, відвідують спеціалізовані виставки, вивчають товари конкурентів, збирають ринкову інформацію іншими шляхами. Чимало ідей можна отримати роботу, використовуючи неформальні методи збору інформації. Інші виявляють нові ринки, користуючись формальними прийомами. Однією з корисних прийомів що така є використання сітки розвитку товару і рынка.

Оцінка маркетингових возможностей.

Одна річ — виявити можливості, і зовсім інше — визначити, які їх підходять для фірми. Ми визначаємо маркетингову можливість фірми наступним чином: Маркетингова можливість фірми — привабливе напрям маркетингових зусиль" у якому конкретна фірма може домогтися конкурентного переваги. Маркетингова можливість повинна точно відповідати цілям й адміністративного ресурсів компании.

Отбор цільових рынков.

Процес виявлення з оцінкою ринкових можливостей зазвичай породжує безліч нових ідей. І чомусь часто справжня завдання фірми залежить від відборі кращих ідей з низки хороших, тобто. у виборі ідей, які відповідають цілям і ресурсів фірми. Фірма мають бути впевнені, що її насичення цієї сфери діяльності не викликає роздратування публіки. Кожну можливість необхідно вивчити з погляду розміру й характеру ринку. Процес складається з трьох етапів: виміри та прогнозування попиту, сегментування ринку, відбір цільових сегментів ринку України і позиціонування товару на рынке.

Сегментування рынка.

Ринок складається з безлічі типів споживачів, безлічі товарів, безлічі потреб. Групи споживачів можуть формуватися за географічними ознаками (регіони, міста), демографічним ознаками (підлогу, вік, рівень доходів, рівень освіти буде), социографическим ознаками (належність до громадському класу, спосіб життя) і поведінковим ознаками (приводи для покупок, шукані вигоди, інтенсивність потребления).

Процес розбивки споживачів на групи з урахуванням відмінностей у потреби, характеристиках і/або поведени називається сегментированием рынка.

Не все прийоми сегментування ринку однакові наприклад, немає потреби проводити різницю між чоловіками, й жінками, якщо обидві ці групи споживачів однаково реагують на спонукальні стимули маркетингу. Сегмент ринку складається з споживачів, однаково реагують однією і хоча б набір спонукальних стимулів маркетингу. Споживачі, що визначають саме сильнодіюче засіб незалежно з його ціни, становлять один сегмент ринку. У другому сегменті виявляться ті, хто передусім звертає увагу до ціну. Фірми завбачливо концентрують свої зусилля на задоволенні специфічних потреб однієї чи кількох сегментів ринку. Необхідно скласти профіль всіх цільових сегментів ринку, описавши їх у основі різних властивих їм ознак, щоб оцінити привабливість кожного з них же в ролі маркетингової змогу фирмы.

Вибір цільових сегментів рынка.

Фірма може вирішити виходити чи кілька сегментів конкретного ринку. Припустимо, що можна підрозділити втричі ділянки за інтенсивністю купівельної потреби і групи за ознакою віку споживачів. Зіставляючи інтенсивність потреб і середній вік споживачів, можна назвати дев’ять можливих сегментів ринку. 1. Концентрація на єдиному сегменті. 2. Орієнтація на купівельну потреба. 3. Орієнтація на групу споживачів. 4. Обслуговування кількох які пов’язані між собою сегментів. 5. Охоплення всього ринку. При виході нового ринок більшість фірм починають із обслуговування одного сегмента і, якщо починання виявилося успішним, поступово охоплюють і інші. Черговість освоєння сегментів ринку слід старанно продумувати у межах комплексного плану. Гарним прикладом ретельного планування виходу ринок та захоплення у ньому домінуючого становища служить діяльність японських фірм. Вони проникають на обійшли увагою ділянку ринку, завойовують собі ім'я з допомогою задоволених покупців і лише потім поширюють своєї діяльності інші сегменти. Користуючись цієї маркетингової формулою, монголо-татари захопили вражаючу частку світового фінансового ринку автомобілів, фотокамер, годин, побутової електроніки, стали, знову споруджуваних судів і участі інших товарів. Великі компанії, у кінцевому підсумку прагнуть повного охвату ринку. Вони хочуть обіймати у своєї галузі таке саме становище, яке посідає у своєї корпорація «Дженерал моторс». А вона заявляє, що випускає автомобілі «для будь-яких гаманців, будь-яких цілей, будь-яких осіб». Провідна компанія, зазвичай, звертається до найрізноманітніших сегментам ринку з різними пропозиціями. У протилежному разі вона ризикує, що у її обминуть фірми, що зосередили увагу до задоволенні потреб саме цих сегментов.

Позиционирование товару на рынке.

Діяч ринку повинно чітко уявляти собі, чим відрізняються один від друга за своєю дією існуючі марки, як його рекламують, які мають ціни, і т.п. Будь-який товар-это набір які сприймаються споживачем властивостей. Одне з способів розібратися, чому споживачі воліють цей товар, а чи не інший, — порівняти їх основні властивості, що визначають вибір. Після цього фірма має з’ясувати, чого саме з погляду основних властивостей жадають товару споживачі Їх можуть попросити описати рівень ефективності, м’якості, вартості, швидкості дії та інші характеристик, що вони хотів би вбачати у реформі і поза які були готові платити свої гроші. Позиціонування над ринком — забезпечення товару не що викликає сумнівів, чітко відмінного від інших, бажаного місця над ринком і у свідомості цільових потребителей.

Планування маркетинга.

Стратегічний план фірми визначає, якими виробництвами вона займатиметься, і викладає завдання цих виробництв. Тепер кожного з них слід розробити власні деталізовані плани. Якщо виробництво включає у собі кілька асортиментних груп, кілька товарів, марок, ринків, кожну з цих позицій необхідно розробити окремий план Саме тому ми стикаємося з планами^ виробництва, планами випуску товару, планами випуску мароч-j ного вироби та планів ринкової діяльності Всі ці плани ми 1 будемо позначати одним термином-«план маркетингу». Зупинимося на основних розділах маркетингових планов.

ПОТОЧНА МАРКЕТИНГОВА СИТУАЦІЯ. У першому основному розділі плану дається опис характеру цільового ринку виробництва і становища фірми цьому ринку. Упорядник плану описує ринок із погляду його величини, основних сегментів, потреб замовників і специфічних чинників середовища, робить огляд основних товарів, перераховує від конкурентів і вказує канал распределения.

ОПАСНОСТИ І МОЖЛИВОСТІ. Цей поділ змушує керівників подивитись перспективу навіть уявити небезпеки, і можливості, які можуть виникнути перед товаром. Мета від цього — змусити керівництво передбачити важливі події, що потенційно можуть сильно зашкодити фірмі. Управляючі повинні перерахувати максимально можливу кількість небезпек і можливостей, які можуть собі представить.

Маркетинговая можливість — привабливе напрям маркетингових зусиль, у якому конкретна фірма може домогтися конкурентного переваги. Керуючий повинен оцінити можливість появи кожної небезпеки, і кожної можливості і їхні наслідки для фирмы.

ЗАДАЧИ І ПРОБЛЕМИ. Вивчивши пов’язані з товаром небезпеки, і можливості, керуючий у змозі постачити завдання й окреслити коло які виникають за цьому проблем. Завдання мали бути зацікавленими сформульовані як цілей, яких фірма прагне досягти у період дії плану. Наприклад, управляючий захоче домогтися завоювання 15%-ной частка ринку, 20%-ной прибутковості продажів до сплати прибуткового податку і 25%-ной прибутку до сплати податку вкладений капитал.

СТРАТЕГИЯ МАРКЕТИНГУ. У розділі плану управляючий викладає широкий маркетинговий підхід (так званий план гри) до вирішення поставлених завдань. Стратегія маркетингу — раціональне, логічну побудову, керуючись яким організаційна одиниця розраховує вирішити свої маркетингові завдання. Вона містить у собі конкретні стратегії за цільовими ринків, комплексу маркетингу й рівнем витрат за маркетинг. Цільові ринки. Стратегія маркетингу повинна точно назвати сегменти ринку, на яких фірма зосередить свої свої головні зусилля. Ці сегменти відрізняються друг від друга за показниками перевагу, реакцій у відповідь і дохідності. Фірма надійде дуже розумно, сконцентрувавши зусилля і діяти енергію на сегментах, що вона може обслужити найкраще від конкурентної точки зору. До кожного з відібраних цільових сегментів потрібно розробити окрему стратегію маркетингу. Комплекс маркетингу. Керуючий повинен перетворитися на найзагальніших рисах його викласти конкретні стратегії щодо таких елементів комплексу маркетингу, як нові товари, організація продажу на місцях, реклама, стимулювання збуту, ціни і розподіл товарів. Кожну стратегію необхідно обгрунтувати з місця зору того, як враховує вона небезпеки, можливості і ключові проблеми, викладені у попередніх розділах плану. Витрати на маркетинг. Одночасно управляючий повинен точно вказати розміри бюджету маркетингу, який буде необхідний втілення у життя всіх раніше викладених стратегій. Керуючий знає, що як високий бюджет, мабуть, забезпечить і вищий збут, однак їй потрібно розробити бюджет, який забезпечив найвищу рентабельность.

ПРОГРАММА ДІЙ. Стратегії маркетингу необхідно перетворити на конкретні програми дій, дають відповіді такі питання: 1) що зроблено? 2) коли це? 3) хто робитиме? 4) скільки це коштуватиме? Наприклад, управляючий може захотіти посилити стимулювання збуту, зробивши його ключовою стратегією завоювання частка ринку. І тому потрібно буде розробити план заходів із стимулюванню збуту з переліком пільгових пропозицій і термінів їх дій, участі у спеціалізованих виставках, устрою нових експозицій у місцях продаж і т. п. Протягом року у мері виникнення нових труднощів і появи нових можливостей у плани заходів вносять коррективы.

БЮДЖЕТЫ План заходів дозволяє управляючому розробити відповідний бюджет, є, щодо справи, прогнозом прибутків і збитків. У графі «Надходження» дається прогноз щодо числа і середній цены-нетто товарних одиниць, які продані. У графі «Витрати» вказуються витрати виробництва, товароруху і маркетингу. Їх різницю дає суму очікуваного прибутку. Вище керівництво розглядає запропонований бюджет і стверджує чи змінює його. Будучи затвердженим, бюджет є підставою для закупівлі матеріалів, розробки графіків виробництва, планування потреб у робочої сили і проведення маркетингових мероприятий.

ПОРЯДОК КОНТРОЛЮ У цьому розділі плану викладається порядок контролю над ходом виконання всього запланованого. Зазвичай цілі й бюджетні асигнування розписують по місяців чи кварталами Це означає, що вищий керівництво може оцінювати результати, досягнуті у межах кожного окремого відрізка часу, і виявляти виробництва, які зуміли домогтися поставлених перед ними цільових показників. Керуючим цих виробництв потрібно буде уявити пояснення й вказати, які заходи вони хочуть приймати для виправлення положения.

Заключение

.

Каждая фірма зацікавлена ефективному управлінні своєю маркетингової діяльності. Зокрема, їй треба знати, як аналізувати ринкові можливості, відбирати підходящі цільові ринки, розробляти ефективний комплекс маркетингу й успішно управляти перетворенням у життя маркетингових зусиль. Відлік маркетингової діяльності - аналіз ринкових можливостей. Керівництву треба зазначити, як слід виявляти й оцінювати ці можливості. Вона може відшукати їхні, працюючи з сіткою розвитку товару і ринку повідомивши їм про нові привабливі сфери діяльності. Кожну можливість необхідно оцінити з погляду її відповідності цілям і готівковим ресурсів фирмы.

1. Ф. Котлер «Основи Маркетингу», М., 1996 г.

2. Дж.М. Еванс, Б. Берман «Маркетинг».

3. Романов О. Н. «Маркетинг».