Основи загальновійськового бою

Основи загальновійськового бою

Бій як основна форма тактичних дій військ — це організовані і узгоджені щодо місця, години, ударів, вогню й маневрів дії війська із метою знищення противника чи відбиття його ударів чи виконання інших завдань в обмеженому районі (малий.).

Сучасний загальновійськовий бій ведеться про «єднаними зусиллями всіх військ, котрі беруть у ньому доля з застосуванням танків, бойових машин піхоти, броні-, транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та іншого озброєння й техніки.

Основні риси загальновійськового бою

Рішучість полягає в прагненні особового складу всіма наявними засобами, за короткий рядків й із найменшими втратами знищити противника й здобути повну перемогу (малий.). Це досягається всебічним знанням противника, сміливістю, наполегливістю й завзяттям особового складу при виконанні бойових завдань, швидким використанням наслідків вогневого удару, а також результатів вогню своєї зброї, вмілими та ініціативними діями всього особового складу. Рішучість у бою забезпечується також високими морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою активністю і ініціативністю.

Напруженість й швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження моральних й фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів знищення й пересування, що мають велику потужність, обумовлює швидкоплинність бою. Це висуває нові, вищі вимоги до воїна; він має бути сильний духом, морально загартований, добро фізично підготовлений й здатний переборювати будь-які труднощі і нестатки; винен володіти непохитною волею до перемоги; захищати командира в бою, бути готуємо у випадку його поранення чи загибелі взяти у собі командування підрозділом; не залишати без дозволу командира своє місце в бою. У разі поранення воїн мусить вжити заходь щодо самей взаємодопомоги й продовжувати виконання бойового заподіяння; якщо йому накажуть піти до медичного пункту, то треба взяти із собою особисту зброю.

Динамічність — це здатність до швидких переміщень сил й засобів із тим, щоб зайняти найвигіднішу позицію, порівняно із противником, для нанесення удару по ньому, при цьому поєднуючи вогневі дії із рухом (малий.). Висока динамічність досягається виучкою особового складу, знанням своїх завдань, умінням робити правильні висновки із обставин, швидко приймати рішення й злагоджено діяти на полі бою. Виходячи із обстановки, що склалася, солдатів винен уміти знищувати противника вогнем із особистої зброї, озброєнням бойової машини, ручними осколковими гранатами, а рукопашному бою штиком, прикладом, піхотною лопаткою, прийомами нападу й самозахисту, виявляти при цьому хоробрість, ініціативу й кмітливість, допомагати товаришам (малий.).

Швидкий перехід від одних дій до інших. Солдат завжди винен бути готовий: оборонятися; за наказом командира перейти у наступ; переслідувати противника стрімким маршем, як у пішому порядку, то й машинами; захоплювати вигідні рубежі; переходити до оборони. Усе це можливо лише тоді, коли солдатів уміє використовувати місцевість, швидко виривати окопи, обладнувати укриття, здійснювати маскування, долати загородження, перешкоди й зони зараження, встановлювати й розміновувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спе-ціальну обробку.

Наземно-повітряний характер бою ставши можливим завдяки значному підвищенню бойових можливостей військ, далекобійності та ефективності засобів знищення, тіснішій взаємодії авіації із наземними військами (малий. 124). Солдат завжди винен бути готовий діяти в тактовному повітряному десанті, розпізнавати повітряні цілі противника й вміло вести боротьбу із ними, знаті бойові характеристики танків, інших броньованих машин й протитанкових засобів противника, їхні сильні й слабкі сторони, особливо найбільш уразливі місця.

Одночасні потужні вогневі дії на велику глибину. Незалежно від того, де перебуває солдатів — на передньому краї чи в глибокому тилу, він винен постійно бути готуємо захищатися від вогневих дій противника (малий.).

Види загальновійськового бою

Основними видами загальновійськового бою є оборона й наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено із головною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат й створити умови для переходу своїх військ у наступ.

Наступ проводитися із метою повного розгрому противника й оволодіння важливими районами (про «єктами) місцевості. Солдат вол «язаний знаті бойове заподіяння взводу і відділення та своє особисте, про «єм й послідовність обладнання фортифікаційних споруд, постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника й негайно доповідати про нього командирові, сміливо й рішуче діяти в наступі, стійко й наполегливо — в обороні.

Види вогню й маневрів у бою

У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести вогонь із особистої зброї як самостійно, то й в складі підрозділу по окремих, групових й повітряних цілях, усунь й вночі, із різних положень (мал.).

Вогонь розрізняють:

а) за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, придушення, виснаження та ін.);

б) за видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.);

в) за способами ведення (прямою, напівпрямою наводкою, з закритих вогневих позицій та ін.);

г) за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими чи довгими чергами, безперервний, кинджальний, залповий та ін.);

д) за напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь) ;

е) за способами стрільби (із місця, з зупинки, із ходу, із борту, із розсіюванням фронтом, із розсіюванням у глибину, по площі та ін.) (малий.);

є) за видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий вогонь та ін.) .

Вогонь якщо ефективним, якщо його поєднувати із маневром. Про. Суворов казав, що кожний солдатів винен знаті свій маневр. Ця вимога тім более актуальна для сучасного бою.

Маневр силами й засобами проводитися із метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найуразливіщому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг й в тил, а виведення підрозділів з-під удару противника.

Видами маневру силами й засобами є: охоплення, обхід та відхід.

Охоплення — маневр, який здійснюється із метою виходу для удару у фланг противника .

Обхід — более глибокий маневр, який здійснюється із метою виходу для удару по противнику із тилу .

Відхід —маневр, який застосовується із метою виводу своїх підрозділів з-під удару противника й зайняття вигіднішого стану. Проводиться лише із дозволу старшого командира .

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасному перенесенні вогню взводом по кількох цілях.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.