Эффективность світової торгівлі

Эффективность світової торговли

Выигрыш від світової торговли

Теория порівняльних переваг стверджує, у результаті розвитку зовнішньоторговельних відносин стає дедалі що у них країни одержують виграш як приросту загального добробуту. Разом про те однією з ключових є питання, як розподіляється цей виграш. З одного боку, очевидно, що вона може розподілятися рівномірно між країнами, оскільки її розмір залежить від цього, па будь-якому рівні встановляться світові ціни. З іншого боку, виграш від зовнішньої торгівлі, котра отримує країна цілому, розподіляється у країні між споживачами і виробниками, експортерами і імпортерами теж порівну. Нарешті, слід пам’ятати, у результаті спеціалізації відбуваються зміни у розподілі ресурсів між галузями і, отже, змінюються доходи власників факторів виробництва.

Распределение виграшу від міжнародної торгівлі і в середині країни, і між країнами в остаточному підсумку залежить від того, якому рівні встановлюються ціни на всі товари, якими країни торгують між собою, і є обсяги торгівлі. А аби цей опікується цими питаннями, недостатньо знати лише потенційні можливості пропозиції цих товарів світовий ринок, які можна пояснити з допомогою теорії порівняльних переваг чи інших теорій міжнародної торгівлі, розглянутих книзі. Як засвідчили, навіть коли країна має порівняльним перевагою у виробництві будь-якого товару, це перевагу може бути реалізований у випадку, якщо світова ціна даний товар перевищить внутрішньої. Оскільки і культурний рівень ціни, і обсяг продажу на світовому ринку результат встановлення рівноваги між пропозицією і попитом, теорія міжнародної торгівлі мусить бути доповнена аналізом попиту.

Интересы споживачів. Аналіз попиту й пропозиції показує, хоча вільна торгівля є взаємовигідній для країн цілому, проте всередині цих країн одні групи населення виграють, інші програють.

В результаті розвитку міжнародної торгівлі споживачі в стране-импортере виграють, бо мають можливість купувати більше необхідної їм продукту з більш низькій ціні, а стране-экспортере програють, позаяк у результаті зростання ціни змушені скорочувати обсяг закупівель.

Интересы виробників. Через війну розвитку міжнародної торгівлі виробники в импортзамещающих галузях програють, оскільки конкуренція із боку ефективних іноземних виробників змушує їх знижувати ціни, і скорочувати обсяги виробництва. А виробники в експортних галузях виграють, оскільки, виходячи світовий ринок, вони мають можливість розширити виробництво і продавати продукцію за вищими цінами.

Развитие міжнародної торгівлі дає виграш всі країни. Проте, якщо стране-импортере чистий виграш виникає й унаслідок те, що вигоди споживачів набагато перевершують втрати виробників продукції, конкуруючої з імпортом, то стране-экспортере, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується з допомогою більшого виграшу виробників, хоча споживачі несуть втрати. Такий висновок є засадничо важливим до пояснень причин державного втручання у сферу зовнішньої торгівлі.

Распределение выигрыша

Если обсяг зовнішньої торгівлі в обох країн однаковий, такий розподіл виграшу залежить тільки від того, наскільки у країнах змінилися ціни. Якщо стране-экспортере ціни зросли на x відсотків (щодо світової ціни), а ціни на стране-импортере знизилися на y відсотків, то.

.

Хотя міжнародної торгівлі і є взаємовигідній, виграш від нього розподіляється між країнами нерівномірно. Більше виграє та країна, у якій ціни знизилися більшою мірою. Чим нижчий еластичність попиту імпорт чи експортного пропозиції, то більше вписувалося виграш від торгівлі.

Для оцінки того, наскільки вигідна країні зовнішня торгівля, використовується показник «умови торгівлі» — співвідношення експортних цін аналізованої країни — до її імпортних цін. У випадку зростання цей показник (поліпшення умов торгівлі) означає підвищення добробуту нації, яке падіння (погіршення умов торгівлі) свідчить про зниження добробуту. У насправді, якщо на експортні товари цієї країни на світовому ринку збільшуються по порівнянню з цінами на продукцію, що вона імпортує, це, що на одиницю свого експорту країна тепер може отримати більше імпортних товарів. Отже, країна отримує більший виграш від зовнішньої торгівлі.

Изменение умов торгівлі слугує однією з показників, характеризуючих зміна становища у світовій торгівлі. Самі умови торгівлі, своєю чергою, залежить від коливань попиту світовому та внутрішньому ринку, змін в умовах виробництва, від рівня монополізації ринків окремих товарів.

Вместе про те слід пам’ятати, що розмір виграшу, котра отримує країна, від зовнішньої торгівлі, залежить тільки від цін, а й від фізичних обсягів експорту і імпорту. Тому який завжди правомірно зробити висновок про зміну добробуту країни основі зміни індексу умов торгівлі. Зокрема, якщо зниження ціни експортну продукцію обумовлено зростанням ефективності її виробництва, то, при досить еластичному попиті на світовому ринку країна зможе збільшити фізичні обсяги свого експорту й одержати великий виграш, хоча умови торгівлі нею погіршилися.

Следует, проте, звернути увагу до так звану проблему разоряющего зростання, коли розширення експорту призводить до такому погіршення умов торгівлі, що добробут нації знижується. Проблема може виникнути, зокрема, у багатьох країнах, у яких можливості економічного зростання обумовлені розширенням видобутку газу і експорту сировини. Оскільки попит сировини часто характеризується низькою еластичність, швидке нарощування експорту призводить до такому падіння світових ціни сировину, яке перекриває позитивний ефект світових цін від економічної зростання. І тут экспорторасширяющий зростання може бути невигідним.

Закон попиту і предложения

1. Зміна попиту чинники виробництва та доходів у короткостроковому періоді. Розвиток вільної міжнародної торгівлі призводить до зміни цін, обсягів від попиту й пропозиції над ринком, і навіть до спеціалізації, т. е. збільшення виробництва, у галузях, орієнтованих експорт, і виробництва в галузях, що із імпортом. Тому, як демонструвалося, міжнародна торгівля ділить суспільство за тими, які у результаті виграє, і тих, хто втрачає. Проте досі ми аналізували цю проблему погляду поділу суспільства до споживачів і середніх виробників. Теорія Хекшера — Олина дає можливість оцінити наслідки розвитку зовнішньої торгівлі для власників різних факторів виробництва (робочих, хліборобів, власників капіталу та інших.), оскільки зміни відносних ціни товари спричиняють зростання винагороди одних факторів виробництва з допомогою інших.

Напомним основні становища теорії Хекшера — Олина: країни експортують товари, потребують для свого виробництва значних витрат чинників, щодо надлишкових для цих країн, і невеличких витрат, відносно дефіцитних чинників.

Используем приклад, коли країни (Проте й Б) виробляють два товару (цукор і зерно). Припустимо, що з виробництва цих двох товарів використовуються два чинника виробництва — земля і праця, причому у виробництві зерна інтенсивніше використовується земля, тоді, як виробництво цукру — більш трудомісткий процес. нехай у Що ж до надлишковим чинником виробництва є земля, а Б — працю. І тут відповідно до теорією Хекшера — Олина країні А вигідно спеціалізуватися з виробництва збіжжя і експортувати його, а Б стане експортом цукру. Як зміняться доходи власників землі і сотні робітників: хто виграють і хто програє? Відповідь ці запитання великою мірою залежить від аналізованого періоду, оскільки короткострокові і тривалі наслідки розвитку зовнішньої торгівлі виявляються різними. Спеціалізуючись з виробництва зерна, А збільшує її виробництво. Зростають ціни на всі зерно, росте, і попит не земельні ділянки, придатні вирощування зерна, що з обмеженому пропозиції цього ресурсу приводить до підвищення рівня орендної і щодо оплати землі і до зростання доходів земельних власників. З іншого боку, для вирощування зерна потрібен певний кількість сільськогосподарських робочих, попит на праця яких також зростає. Це відкриває можливість на шляху зростання зарплати, що у короткостроковому періоді кількість робочих над ринком праці, які мають необхідними знаннями й кваліфікацією до роботи на цієї галузі, також обмежена.

Одновременно, А починає імпортувати дешевший цукор. Для підприємств цукор знижуються, і вітчизняних виробники цукру змушені скорочувати виробництво, що зумовлює падіння попиту працю робочих, і навіть на земельні ділянки. Падають доходи власників цієї землі, частина робочих виявляються безробітними, середній рівень заробітної плати у галузі знижується. Зворотні процеси відбуваються й у Б, яка спеціалізується з виробництва цукру й імпортує дешеве зерно з А.

Таким чином, що породжується міжнародної торгівлею на зміну структури національного виробництва означає зміну цін і структури попиту чинники виробництва. Галузі, які починають швидко розвиватися, пред’являють попит на додаткові ресурси, а галузі, де обсяги виробництва скорочується, будуть ці ресурси визволяти. У результаті короткостроковому періоді зовнішня торгівля обумовлює перерозподіл доходів залежно від цього, як і галузі зайнятий даний чинник виробництва: ростуть доходи тих, хто пов’язані з галузями, орієнтованими експорту, і падають доходи — у галузях, що із імпортом.

2. Зміна попиту чинники виробництва та доходів у довгостроковому періоді.

Чем більш тривалий проміжок ми розглядаємо, тим більший роль грає мобільність факторів виробництва, їх переливи зі сфери у галузь. Власники чинників виробництва прагнуть пристосуватися до змін структурі від попиту й знайти собі використання у зростаючих галузях.

Более високі ставки заробітної плати господарствах, котрі займаються вирощуванням збіжжя у А, приваблюватимуть туди додаткову робочої сили, зокрема ту, яка втратила роботу в підприємствах цукрової промисловості. Збільшення пропозиції праці призведе до поступового зниження заробітної плати у зернових господарствах. З іншого боку, почнуть вирівнюватися ставки орендної плати тоді, як частину земель буде вивільнятися з-під посівів цукрового тросника і надаватися під вирощування зерна. У Б, навпаки, кількість земель, зайнятих під вирощування зерна, скорочуватиметься, а робоча сила буде поступово перетікати в цукрову промисловість.

Таким чином, згодом за ринках факторів виробництва відновлюється порушення рівноваги між попитом й пропозицією і культурний рівень доходів поступово вирівнюється. Але це означає, що у довгостроковому періоді ставки доходів повертаються до свого колишнього рівня, що існував на початок зовнішньої торгівлі. Річ у тім, що позаяк спочатку різні чинники використовувались у виробництві збіжжя і цукру на різного рівня, зміна обсягом виробництва зумовило нерівномірність у зміні попиту чинники виробництва. Так, наприклад, в, А скорочення цукровиробництва призвело до вивільненню великого кількості праці (оскільки відносно трудомістка виробництво) і невеликої кількості землі.

Однако в виробництві зерна, яке швидко зростало, навпаки, вимагалося багато родючої землі і щодо мало нових робочих рук. Інакше кажучи, чинники виробництва, які вивільнилися у галузі, конкуруючої з імпортом, не відповідали за своєю структурою тієї, яка потрібна расширявшимся експортним галузям. Через війну таких галузевих зрушень під впливом міжнародної торгівлі в, А утворився надлишок робочої сили й недолік родючих земель. Ця диспропорція усувається шляхом зміни на чинники виробництва: рівень заробітної плати цілому у економіці повинен знизитися, а ставки орендної і щодо оплати землю — зрости. У прикладі в, А зі часом у виграші виявляються все землевласники, а програші — все робочі, незалежно від цього, що не виробництві ці чинники зайняті.

Таким чином, в довгостроковому періоді розвиток зовнішньої торгівлі призводить до збільшення доходів власників чинника виробництва, який інтенсивно використовують у експортних галузях, і до зниження доходів чинника виробництва, який інтенсивно використовують у галузях, що із імпортом. Такий висновок відомий як теорема Столпера — Самуельсона. Вона справедлива за певних припущеннях (існування досконалої конкуренції, вільне пересування чинників виробництва між галузями, незмінність загального пропозиції чинників виробництва та ін.).

До цього часу ми розглядали наслідки розвитку зовнішньої торгівлі задля розподілення доходів за незмінної пропозиції факторів виробництва економіки загалом. Однак у довгостроковому періоді пропозицію факторів виробництва іншого постійним: збільшується запас капіталу, зі зростанням населення росте, і пропозицію трудових ресурсів, розробляють нові родовища з корисними копалинами, в господарський оборот можуть утягуватися нові землі.

Важно підкреслити, пропозиція різних факторів виробництва збільшується по-різному, що зумовлює розбіжності у динаміці виробництва, у різних галузях. Нехай, наприклад, країна експортує трудомістку продукцію та імпортує капіталомістку. Коли відбувається випереджаюче зростання грошової пропозиції праці, він спостерігатися розширення виробництва та, отже, доходів у експортних галузях. Проте одночасно може відбутися скорочення виробництва та доходів у конкуруючому з імпортом капиталоемком виробництві, оскільки зростаючий експортний сектор буде «відтягувати» частина зайнятого там капіталу. Отже, що зростає пропозицію однієї з факторів виробництва призводить до збільшення виробництва і доходів у тієї галузі, де цього чинника використовується щодо більш інтенсивно, і до зменшення виробництва та доходів у галузі, де цього чинника використовується щодо менш інтенсивно.

Мультипликатор зовнішньої торговли

С зростанням експорту національний дохід збільшиться, навіть якщо і станеться будь-яких змін — у рівні цін. Частина цього зрослого доходу люди захочуть використовувати на придбання великої кількості імпортних товарів. Отже, через збільшення національного доходу розширення експорту до певних межах безпосередньо викликає збільшення імпорту незалежно від цього, змінилися ціни чи ні. Але якщо детально проаналізуємо дії мультиплікатора зовнішньої торгівлі за зрослого національному доході, то побачимо, що похідне прирощення імпорту не одно початкового збільшення експорту, а становить лише його частину.

Перейдем до аналізу дії мультиплікатора зовнішньої торгівлі. Збільшення експорту, подібно зростанню внутрішніх інвестицій, призведе до зростання доходу на залежність від величини мультиплікатора.

Предположим, нові експортні замовлення суму 1 млрд дол., розміщені серед верстатобудівних заводів Великобританії, приведуть до підвищення доходів теж на 1 млрд дол. Потім робітники і підприємці, можливо витратять 2/3 своїх нових доходів на споживчі товари, вироблені у Каліфорнії, на свій чергу, 2/3 цього додаткового доходу також буде витрачено. Процес цей припиниться тільки тоді, як підсумок становитиме 3 млрд дол., тобто. 3=1/(1−2/3), або вона буде дорівнює 2 млрд дол. наступних споживчих витрат плюс 1 млрд дол. первинних витрат.

Международная торгівля як виводить на процес деиствие мультиплікатора експорту, вона тягне у себе ще одну важливу наслідок. Припустимо, зростання доходу збільшить імпорт, скажімо, на 1/12 з кожного додаткового долара, це, що збільшення імпорту, подібно зростанню заощаджень, призведе до загасанню процесу мультиплікації, отже, припинення зростання доходу. Імпорт діє і як «витік», точно як і, як гранична схильність збереження.

Если застосувати аналіз мультиплікатора зовнішньої торгівлі до міста чи малої країні, можна знайти, що вплив мультиплікатора у районі майже непомітно, оскільки відбувається витік більшу частину додаткових доходів у інші райони.

Вводя в аналіз мультиплікатора зовнішню торгівлю, економісти заявляють, що протягом короткого відрізка часу за збільшенням експорту необов’язково має йти збільшення імпорту, і тому збільшення обсягу або ж вартості експорту породить доходи, не збільшуючи до того ж час кількості готівкових товарів, і тих самим започаткує повышательному колебанию. Це твердження означає, що зростання експорту надає стимулюючий вплив в тому разі, коли він призводить до перевищення експорту над імпортом або якщо цього зростання не зводиться відразу нанівець рівним збільшенням імпорту. Далі проводиться різниця між тим, що називається автономними і результативними змінами у імпорті. Різниця це дуже важливо. Результативні зміни у імпорті — це зміни, які викликаються попередніми змінами у доходах. Автономні зміни — це зміни, викликані іншими чинниками, наприклад, митними тарифами й іншими охоронними заходами, знеціненням валюти, змінами у споживчому попиті.

Концепции мультиплікатора зовнішньої торгівлі, і граничною схильність до імпорту є новими, оскільки ідеї, які у основі, можна простежити історія економічної думки минулого.

Она була висунуто Кейнсом. Однак у основі її лежить стара ідея. Збільшення імпорту, викликане зростанням, є невід'ємною частиною класичної моделі міжнародної торгівлі. Подальше нововведення полягає до основному допущенні досить постійного співвідношень між змінами у прибутки і в імпорті. Традиційна теорія не намагається встановити наявність стійкого співвідношення, але стверджує, що пропорція, у якій зміни у доходах викликають зміни у імпорті, залежить від інших чинників, зокрема і південь від обсягу зайнятості в країні, І що тому питання, який фазі циклу це відбувається, має важливого значення. Якщо досягнуть великий обсяг зайнятості (близька до найвищій точці циклу), то зростання доходів призведе до більш різкого збільшення імпорту, ніж у тому випадку, коли має місце сильний застій безробіття.

Таким чином, нові теорії міжнародної торгівлі намагаються аналізувати у конкретній плані слідства, переходячи від однієї стану рівноваги до іншого, тоді як традиційні теорії займалися більше описом станів рівноваги і було схильні применшувати перехідні процеси.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.