Производительность до й Європі: чи так велика різниця?

Производительность до й Європі: чи так велика різниця?

Сразу після 11 вересня курс долара стосовно євро пішов на спад. Через війну багато економісти поспішили заявити про завершення епохи одноосібного царювання американської валюти над душами інвесторів. Проте, попри невеличке зниження курсу після чергового скорочення ставок, проведеного ФРС США 6 листопада, останнім часом долар вже повернувся тих позиції, що він обіймав 11 вересня. Отже, євро не змогла набрати ті 25% «ваги», що вона втратила з її запровадження січні 1999 року. Чим ж можна пояснити таку силу долара, сохраняющуюся, попри занурення американської економіки рецесію?

Согласно усталеної точки зору, це пов’язано з тим, що продуктивність США зростає швидше, ніж у єврозоні. Хоча час спаду темпи зростання американської продуктивності дещо знизилися, аналітики обіцяють, у майбутньому вони знову колишній рівень. Згідно з опублікованими цього тижня даним, динаміка продуктивності США як і цілком сприятлива: в третьому кварталі цей показник становило 1.8% у середньорічному обчисленні. Отже, укладають економісти, Америка залишається найкращим місцем для вкладення капіталу, тобто. курс долара і надалі високим.

Однако, при використанні більш коректних методів порівняння, різниця у зростанні продуктивності до й у Європі виявляється мінімальної. Порівняння динаміки цього у різних країнах утруднено тому, що з його вимірі використовують одразу кілька підходів. Найпростіший залежить від розрахунку приросту ВВП одному працівникові. З 1996 по 2000 рр. цей показник у Америці зростав із швидкістю 2.5% на рік, тоді як у єврозоні його зростання становив лише 1.2% на рік. Така оцінка недостатньо коректна тому, що упродовж такого періоду у Європі різко зросла кількість працівників, зайнятих по сумісництву, що призвело до заниження зростання продуктивності за його розрахунку у зазначеній методиці. Більше правильним цих умовах то, можливо розрахунок приросту ВВП однією робочий годину. Протягом останніх п’яти цей показник виріс у США перевищив на 2.1%, а єврозоні - на 1.6%, тобто. різниця помітно скорочується.

Кроме того, при оцінці темпи зростання американської продуктивності, зазвичай, використовується іще одна показник: погодинна продуктивність працівника, зайнятого поза сільського господарства, росшая впродовж останніх п’яти зі швидкістю 2.5% в рік. Вочевидь, що порівнювати його з європейським показником, враховує приріст ВВП однією робочий годину, по меншою мірою, некоректно. Але саме діють чимало економістів, цим, завищуючи відмінність між швидкістю зростання продуктивності до й Європі. З іншого боку, на відміну своїх європейських колег, американські економісти в оцінці зростання продуктивності приймали до уваги і такі фактори, як підвищення якості товарів та послуг, додатково збільшуючи відмінність між показниками.

Далее, відповідно до діючих правил, витрати американських компаній для закупівлі програмного забезпечення розцінюються як інвестиції, тоді як у Європі вони вважаються проміжним споживанням. Отже, різке зростання цих витрат останніми роками теж позначився на завищенні зростання продуктивності США проти Європою.

Один із шляхів розв’язання проблеми полягає у відмові від використання ВВП при оцінках продуктивності, із переходом чистий внутрішній продукт (ЧВП). Цей показник, враховує знецінення активів, вважається точнішою мірою економічного зростання. Зазвичай, ЧВП і ВВП зростають із однієї швидкістю. Проте останніми роками різниця у темпах його зростання зросла через прискорення процесу знецінювання основний капітал, пов’язаних із зростанням обсягів інвестування на активи з відносно невеликим терміном служби, такі як комп’ютери і програмне забезпечення.

Экономист CSFB Джуліан Кэллоу підрахував приріст ЧВП однією робочий година за навіть в єврозоні за останні п’ять років. Як виявилося, упродовж такого періоду зростання продуктивності і в Америці відбувався лише трохи спритнішим, ніж у Європі: 1.8% та 1.5% на рік, відповідно. У цьому, при розрахунку швидкості зростання продуктивності протягом тривалого, Європа навіть обганяє США: загалом, за період із 1994 по 2000 рр. продуктивність в єврозоні росла зі швидкістю 1.8%, тоді як і США швидкість зростання становить лише 1.4%.

Подведем підсумки: ніхто не заперечувати, що після стількох 1995 року зростання продуктивності в США зробив різкий стрибок проти двома десятиліттями. Проте цей рекорд виглядає помітно скромніше, якщо порівнювати з динамікою зростання продуктивності у Європі. Коли міжнародні інвестори усвідомлюють це, їх симпатії до долара може настати кінець.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.