Анализ інвестиційної ситуації

Анализ інвестиційної ситуации

1.ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЙ АНАЛІЗ ИНВЕСТИЦИОННОЙ СИТУАЦИИ..

Для здобуття права з усього різноманіття можливих напрямів вкладення засобів у різні види фондових інструментів вибрати ті, що є найефективнішими з погляду інвестиційних цілей, необхідно грунтовно їх проаналізувати. Одне з поширених методів аналізу ринку цінних паперів та її сегментів — так званий фундаментальний аналіз.

Полный фундаментальний аналіз проводиться на трьох рівнях. Спочатку його межах розглядається стан економіки ринку загалом. Це дозволяє з’ясувати, наскільки загальної ситуації сприятлива для інвестування і дає можливість визначити основні чинники, детерминирующие зазначену ситуацію. Після вивчення кон’юнктури загалом здійснюється аналіз окремих сфер ринку цінних паперів в цілях виявлення тих, які в загальноекономічних умовах найбільш сприятливі для приміщення коштів із погляду вибраних інвестиційних цілей і пріоритетів. У цьому розглядається стан галузей і підгалузей економіки, представлених на фондовий ринок. Виявлення найбільш предпочтительных напрямів розміщення коштів створює основу для вибору їх рамках конкретних видів цінних паперів, інвестиції у яких забезпечили найповніше виконання інвестиційних завдань. Тому на згадуваній рівні аналізу докладно висвітлюється стан окремих фірм та акцій компаній, чиї долевые чи боргові фондові інструменти звертаються над ринком. Це дає можливість вирішити питання, які цінних паперів є привабливими, а які з тих, у яких придбано, необхідно продать.

Изучение загальної економічної ситуації в першому етапі аналізу грунтується у показників, характеризуючих динаміку виробництва, рівень економічної активності, споживання й накопичення, розвиненість інфляційних процесів, фінансове становище государства.

Для галузевого етапу фундаментального аналізу велике значення має тут наявність прийнятої досить широким колом суб'єктів чіткої класифікації деяких галузей і підгалузей, що відбивають їх технічні особливості.

В ході галузевого аналізу здійснюється зіставлення показників, що відбивають динаміку виробництва, обсяги реалізації, величину товарних і сировинних запасів, рівень цін, і зарплати, прибутку, накопичень як і розрізі галузей, так і порівняно з показниками загалом національному господарству. Причому у країнах із розвиненою економікою аналітики спираються на стандартні індекси, що характеризують стан справ у різних отраслях.

2. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПО ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПРОЕКТАМ. РОЗРОБКА ВАРІАНТІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТОВ.

Все підприємства у тому чи іншою мірою пов’язані з інвестиційної діяльністю. Прийняття рішень по інвестиційними проектами ускладнюється різними чинниками: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язані з прийняттям тієї чи іншої решения.

Причины, що зумовлюють необхідність інвестицій, можуть бути різні, проте загалом їх можна підрозділити втричі виду: відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, часом з’являтимуться нові видів діяльності. Тягар відпо-відальності за прийняття інвестиційного проекту на рамках тієї чи іншої напрями різна. Тож якщо йдеться про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може з’явитися досить безболісно, оскільки керівництво підприємством ясно сподівається, в про який обсяг і з якими характеристиками необхідні нові кошти. Завдання ускладнюється, якщо йдеться про інвестиції, що з розширенням основний діяльності, що у такому разі слід врахувати низку інших чинників: можливість зміни розташування фірми над ринком товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і, можливість освоєння нових та т.д.

Очевидно, що важливим є питання розмірі гаданих інвестицій. Так, рівень відповідальності, що з прийняттям проектів вартістю 100 тис.$ і одну млн.$ різний. Тому мусить бути різна та глибина аналітичної проробки економічної боку проекту, яка передує ухвалення рішення. Крім того, у багатьох фірмах стає повсякденною практика диференціації права прийняття рішень інвестиційного характеру, тобто. обмежується максимальна величина інвестицій, у межах якої той чи інший керівник може приймати самостійні решения.

Нередко рішення мають приймати за умов, коли є низка альтернативних чи взаємно незалежних проектів. І тут необхідно зробити вибір однієї чи кількох проектів, виходячи з якихось критеріях. Вочевидь, що якихось критеріїв може бути кілька, а можливість, що якусь одну проект буде краще інших за всі критеріям, зазвичай, значно менше единицы.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке має обмежені фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфеля.

Весьма істотний чинник ризику. Інвестиційна діяльність завжди ввозяться умовах невизначеності, ступінь якій у змозі істотно варіювати. Так, в останній момент придбання основних коштів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому рішення нерідко приймаються на інтуїтивної основе.

Принятие рішень інвестиційного характеру, як будь-який інший вид управлінської діяльності, полягає в використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхньої поєднання визначається різними обставинами, зокрема і тим із них, наскільки менеджер знайомий з які є апаратом, застосовним у цьому чи іншому даному випадку. У виконанні вітчизняної й зарубіжної практиці відома ціла ряд формалізованих методів, з допомогою яких розрахунки можуть бути підвалинами прийняття рішень у сфері інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного всім випадків життя, не існує. Мабуть, управління однак у більшою мірою є мистецтвом, ніж наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть у певної міри умовні, легше приймати остаточні решения.

3. МЕТОДИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТОВ.

В основі процес прийняття управлінські рішення інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу гаданих інвестицій і прийнятті майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнянні показники ставляться до різним моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їх порівнянності. Ставитися до неї можна по-різному залежно від об'єктивних і суб'єктивних умов: темпу інфляції, розміру інвестицій і генерируемых надходжень, горизонту прогнозування, рівня кваліфікації аналітики й журналісти т.д.

Методы, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтированных оцінках, б) засновані на дисконтних оценках.

3.1. Дисконтирование капіталу і доход.

Финансовые ресурси, матеріальну основу яких становлять гроші, мають тимчасову цінність. Тимчасова цінність фінансових ресурсів можна розглядати у двох аспектах. Перший аспект пов’язані з купівельною спроможністю грошей. Другий аспект пов’язані з зверненням коштів як капіталу та придбанням доходів від рівня цього обороту. Гроші якнайшвидше повинні це робити нові деньги.

Дисконтирование доходів — приведення доходу на момент вкладення капіталу. Для визначення нарощеного капіталу та будівництво додаткового доходу з урахуванням дисконтування використовуються такі формули (1):

До = До (1 + n), (1.4.).

где До — розмір вкладення капіталу до кінця t-го періоду часу з вкладу початкової суммы, руб.,.

К — поточна оцінка розміру вкладеного капіталу, тобто. з позиції вихідного періоду, коли робиться початковий внесок, руб.,.

n — коефіцієнт дисконтування (тобто. норма дохідності, чи відсоткову ставку), частки единицы,.

t — чинник часу (число років, або кількість оборотів) капитала).

Д = До (1 + n) — К, где Д — додатковий прибуток, руб.

Дисконтирование доходу застосовується з метою оцінки майбутніх грошових надходжень (прибуток, відсотки, дивіденди) з позиції поточного моменту. Інвестор, зробивши вкладення капіталу, керується такими положеннями. По-перше, відбувається постійне знецінення грошей, по-друге, бажано періодичне надходження доходу із капіталу, причому у розмірі чи нижче певного мінімуму. Інвестор має оцінити, який прибуток він отримає у майбутньому й яку максимально можливу суму фінансових ресурсів припустимо вкласти у цю справу з прогнозованого рівня дохідності. Ця оцінка проводиться у разі формулі (1):

До = _(1.5)__.

(1 + n).

3.2. Метод розрахунку чистого наведеного эффекта.

Этот метод грунтується на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтированных чистих грошових надходжень, генерируемых нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілено у часу, він дисконтируется з допомогою коефіцієнта r, установлюваного аналітиком самостійно з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на инвестируемый їм капитал.

Допустим, робиться прогноз, що інвестиція (IC) генеруватиме протягом n років, річні доходи — у розмірі Р1, Р2,…, Рn. Загальна нагромаджена величина дисконтированных доходів (PV) і чистий наведений ефект.

(NPV) відповідно нараховуються по формулам:

PV =.

NPV =.

Очевидно, що якщо: NPV > 0, то проект слід принять,.

NPV < 0, то проект слід отвергнуть,.

NPV = 0, то проект не прибутковий і убыточный Если проект передбачає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів у протягом m років, то тут для розрахунку NPV модифікується наступним образом:

NPV =.

где і - прогнозований середній рівень инфляции.

Необходимо відзначити, що показник NPV відбиває прогнозовану оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття аналізованого проекту. Це аддитивен у часі, тобто. NPV проектів можна підсумовувати. Це дуже важливе властивість, що виокремлює цей критерій з інших і яка дозволила використовувати його як основного під час аналізу оптимальності інвестиційного портфеля.

3.3. Метод розрахунку індексу рентабельності инвестиций.

Этот метод є, власне, продовженням попереднього. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формуле:

PI =.

Очевидно, що якщо: PI > 1, то проект слід принять,.

PI < 1, то проект слід отвергнуть,.

PI = 1, то проект ні прибутковий, ні убыточный.

В на відміну від чистого наведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний під час виборів одного проекту з низки альтернативних, мають приблизно однакові значення NPV, або за комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

3.4. Метод розрахунку норми рентабельності инвестиции.

Под нормою рентабельності інвестиції (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, у якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при якому NPV = f ® = 0.

Смысл цього коефіцієнта під час аналізу ефективності планованих інвестицій залежить від наступному: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, які можна асоційовані з цим проектом. Наприклад, якщо проект фінансується повністю з допомогою позички комерційного банку, ті значення IRR показує верхню межу за припустимий рівень банківської відсоткової ставки, перевищення якого робить проект убыточным.

3.5. Метод визначення терміну окупності инвестиций.

Этот метод — одне із найбільш і набув значного поширення у світі, не передбачає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо дохід розподілено за літами рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат за величину річного доходу, обумовленого ними. З отриманням дробового числа воно заокруглюється в бік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілено нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, в які інвестиція погасять кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника РР має вид:

РР = n, при якому Рк > IC.

Показатель терміну окупності інвестицій дуже проста під час розрахунків, водночас має низку недоліків, які треба враховувати в анализе.

Воперших, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Удругих, оскільки це метод грунтується на не дисконтированных оцінках, не робить різниці між проектами з сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх за годам.

Существует ряд ситуацій, у яких застосування методу, заснованого на розрахунку терміну окупності витрат, то, можливо доцільним. Зокрема, ця ситуація, коли керівництво підприємством більшою мірою стурбоване рішенням проблеми ліквідності, а чи не прибутковості проекту — головне, щоб інвестиції окупилися якомога швидше. Метод також хороший у кризовій ситуації, коли інвестиції пов’язані з високим рівнем ризику, тому, ніж коротше термін окупності, проте ризикованим є проект. Така ситуація й у галузей чи видів діяльності, котрим притаманна велика можливість досить швидких технологічних изменений.

3.6. Метод розрахунку коефіцієнта ефективності инвестиции.

Этот метод має дві характерні риси: не передбачає дисконтування показників доходу, дохід характеризується показником чистий прибуток PN (балансовий прибуток з відрахуванням відшкодувань до бюджету). Алгоритм розрахунку виключно простий, як і визначає широке використання цей показник практично: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічний прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції перебуває розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту все капітальні витрати спишуть, якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), що його оцінка мусить бути исключена.

ARR = _____PN______.

½ (IC — RV).

Данный показник порівнюється зі коефіцієнтом рентабельності авансированного капіталу, рассчитываемого розподілом загальної чистий прибуток підприємства загальну суму коштів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього балансу нетто).

Список литературы

Е. М. Бородіна, Ю. З. Голікова, Н. В. Колчина, З. М. Смирнова Фінанси підприємств. Москва, 1995 г.

Джей До. Шим, Джоел Р. Сигел Фінансовий менеджмент. Москва, 1996 г.

Роберт М. Холт Основи фінансового менеджменту. Москва, 1993 г Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.