Види ринкових структур

смотреть на реферати схожі на «Види ринкових структур «.

Конкурентність рынка.

Вона визначається тими межами, у межах яких окремі фірми здатні впливати ринку, т. е. впливати на умови реалізації своєї продукції, насамперед ціни. Чим менший окремі фірми впливають ринку, де їх реалізують своєї продукції" тим більш конкуретным вважається ринок. Найвища ступінь конкурентності ринку досягається тоді" коли окрема фірма не надає ніякого подібного впливу. І тут над ринком товару діє дуже багато фірм, кожна їх у окремішності неможливо впливає на ціну товару, а сприймає її як величину, котру визначаємо ринковим попитом й пропозицією. Такий ринок називається цілком конкурентним. Фірми, які у умовах цілком конкурентного ринку, не ведуть між собою конкурентної боротьби. Якщо окремі фірми може впливати на умови продажу своєї продукції (насамперед, ціни), всі вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок не вважають цілком конкурентним. Коли група фірм випускає продає однойменні, однорідні товари, то вважається, що це фірми утворюють галузь. Крива, що описує, яку кількість виробленого фірмою товару пред’являють попит покупці за будь-якої ціні товару, званої кривою індивідуального попиту фірми. Якби окрема фірма знала свою криву попиту, їй було б праці визначити обсяг продажу і отримуваний від рівня цього дохід. Якби були відомий і витрати фірми, вона змогла знайти відповідний обсяги виробництва і максимізувати прибуток. Однак у реальному житті можна встановити ринковий попит усієї галузі, а чи не окремої фірми. Щоб визначити, які будуть обсяги продажу виробленого товару за зміни нею ціни товару, фірма має знати, як поведуться інші фірми галузі (оскільки з їхньою реакція до дій фірми, безумовно, позначиться рівні її продажів), т. е. знати структуру ринку. У курсі «економікс «розглядаються чотири теоретично можливі ринкові структури, у своїй вважається, що вони охоплюють більшість реально існуючих ринкових структур: 1) досконала конкуренція, 2) монополія, 3) монополістична конкуренція, 4) олігополія. Перш ніж можливість перейти до аналізу функціонування окремої фірми у ринкових структурах, зупинимося за принципами, притаманних усім цим структурам.

Загальні принципи поведінки фирмы.

Введемо необхідну в подальших дослідженнях категорію граничного доходу (MR), під яким розуміють зміна сумарного доходу фірми (7R), викликане продажем однієї додаткової одиниці товару, іншими словами:

MR=^TR/^q.

Стремящаяся максимізувати прибуток фірма має вирішувати принципово важливі запитання: 1) чи варто їй продовжувати своєї діяльності, 2) якщо стоїть, до яких меж. Фірмі можна буде продовжувати функціонування, якщо досягнутому рівні виробництва її дохід перевершує перемінні витрати. Фірмі слід припинити виробництво, якщо сумарний прибуток від продажу виробленого нею товару не перевершує змінних витрат (чи навіть не дорівнює їм) — правило 1. До якого рівня повинна фірма розширювати обсяги випуску? Здоровий сенс підказує, що й виробництво однієї додаткової одиниці товару дає дохід, перевищує витрати, пов’язані виготовлення цієї одиниці товару, то фірмі можна збільшувати обсяг продукції. Фірмі не потрібно розширювати виробництво, якщо прибуток від продажу останньої одиниці виробленої продукції стане рівним издежкам її виробництва. Це наступному утвердженню: якщо фірма вирішила продовжувати виробництво, вона повинна мати такий кількість продукції, у якому граничний дохід дорівнює граничним недоліків — правило 2. Ці дві правила носять універсальному характері і застосовні до будь-якої структурі рынка.

Укладена конкуренция.

Теорія цілком конкурентного ринку може без різних змін застосовуватися окремих реально діючих галузей або стати основою виявлення закономірностей, іманентних іншим ринковим структурам. При розгляді поведінки фірми за умов досконалої конкуренції ми повинні виходити із двох основних припущень: 1) обсяги виробництва окремої фірми настільки незначні тоді як випуском усієї галузі і змінюються до таких межах, що це надає ніякого впливу ціну продаваного нею товару, 2) галузь, де функціонує розглянута нами фірма, є вільної для входу й аж виходу. Це означає, будь-яка фірма, якщо захоче, може, розпочати виробництво певного товару і ввійти у галузь, або припинити випуск цього товару і зі сфери. фірми, об'єднані у галузь, не мають жодного на рішення. З першого припущення випливає, що крива попиту окремої фірми горизонтальна, т. е. попит продукції окремої фірми абсолютно еластичний. Такий вид кривою попиту зовсім нс означає, що фірму може продавати скільки завгодно товару при даної ціні. Абсолютну еластичність попиту треба брати участь у тому сенсі, у межах можливого розширення виробництва фірма не вплине на ціну товару. Як і разі витрат, введемо поняття сумарного й середнього доходу (визначення граничного доходу ми дали раніше): — сумарний дохід (TR) — загальна сума надходжень від продажу всіх одиниць товару. Якщо продано (q /одиниць товару за ціною p крб. за одиницю, то TR = q*p , — середній дохід (AR) — дохід, отримуваний за одиницю проданої продукції. Вочевидь, що за умови досконалої конкуренції середній дохід дорівнює ціні продаваного товару. Оскільки граничний дохід (MR) окреслюється сума, отримана від реалізації однієї додаткової одиниці товару, можна дійти невтішного висновку, що за умов абсолютно конкурентного ринку MR також дорівнює ціні товару. Зі сказаного вище слід: якщо поведінка окремої фірми не надає на ціну реалізованого нею товару, то тут для цієї фірми крива попиту, крива середньорівневого статку і крива граничного доходу збігаються. Вони є те ж горизонтальну лінію, проведену на рівні, відповідному ціні продаваного товару. Якщо умовах досконалої конкуренції ціна дорівнює граничного прибутку, то тут для максимизирующей свій прибуток фірми (виходячи з універсального правила 2) ціна має дорівнювати граничним издержкам.

Монополістична конкуренция.

Теорія монополістичної конкуренції розроблено у працях англійського економіста Дж. Робінсон і журналісти американського вченого Еге. Чемберлина. Зупинимося тільки деяких основних принципах цієї ринкової структури. Монополістична конкуренція передбачає взаимосочетание двох моделей — досконалої конкуренції, та чистої монополії. І за досконалої конкуренції, передбачається, що у галузі діє багато фірм і є досить вільний вхід і вихід. Проте (і це риса, притаманна монополії) все фірми галузі мають певними можливостями видозмінювати ціну виробленого ними товару, бо кожна фірма продасть товар, має значне на відміну від товарів, випущених конкурентами. Здається, що все фірми готового сукні випускають і той ж товар — чоловічі костюми. Але тут інше — окрема фірма виробляє свій товар (чоловічої костюм), який отличастсяы від товару інших фірм фасоном, якістю обробки, застосованої тканиною, фурнітурою тощо. п. Диференціація товару передбачає, кожна фірма володіє деякій мірі монопольної владою над своїм товаром: вони можуть підвищувати чи знижувати ціну нею незалежно від дій конкурентів. Але це влада обмежується, безумовно, як наявністю виробників аналогічних товарів, і значної свободою входу у галузь. Усе це призводить до того, що крива попиту окремої фірми за умов недосконалої конкуренції має падаючий характер, а більш плавний, ніж привая попиту галузі. Диференціація товару, в такий спосіб, означає, що фірми галузі виробляють товари досить схожі щоб їх можна назвати тим самим товаром (чоловічої костюм), а й досить несхожі (фрак, трійця й т. п.), щоб виробник кожного товару мав можливість змінювати ціну свого товару. Підсумовуючи сказане, можна назвати, що теорія монополістичної конкуренції полягає в трьох принципових положеннях: 1. Крива попиту окремої фірми має падаючий характер, її еластичність вище, ніж еластичність кривою попиту галузі, оскільки у ринку продаються товары-заменители, вироблені іншими фірмами. Падав характер кривою попиту надає фірмі можливість отримувати монопольну прибуток у короткостроковому періоді. 2. Є свобода входу у галузь і з її. Ця обставина призводить до того, що у довгостроковому періоді економічна прибуток всіх фірм галузі стає рівної нулю. Це стане зрозуміло, якщо розглянути графіки на рис. 1−10. Якщо фірма отримує монопольну економічну прибуток (на рис. 1- 10, а це заштрихований прямокутник), то галузь починається експлуатація капіталу. Поява кожної нової фірми буде спричинить тому, ринковий попит покупців даний товар почне розподілятися на bc{ більше фірм, і крива попиту окремої фірми переміститися вліво (крива D2). Нарешті, настане такого моменту, зображений на рис. 1- 10,6, коли економічна прибуток фірми стані! рівної нулю, і вхід нових фірм припиниться. Отже, за умов монополістичної конкуренції рівновагу окремої фирмь галузі довгостроковому періоді настає тоді, коли продава емого товару (т. з. величина середньорівневого статку) зрівняється з величині! середніх сумарних витрат (точка У, де крива D2 стосується криво) Л ТО.

[pic] 3. У галузь входить достатньо конкуруючих друг з одним фірм, отже кожна окрема фірма проводить власну цінову політику, попри реакцію конкурентів. І ще одну цікаву зауваження: якщо розглянути рис. 1−10,6, можна бачити, що, домігшись рівноваги у точці У (в довгостроковому періоді), фірма, дій вона у умовах досконалої конкуренції, обов’язково збільшила б випускати продукцію рівня q з, що у точці З вона не має мінімальні середні сумарні витрати (т. е. у точці З вона отримала максимальну прибуток). Отже, за умов монополістичній конкуренції виготовляється понад різноманітний асортимент товарів, але з вищими витратами на одиницю товару, аніж за досконалої конкуренції. Практика показує, третє умова монополістичною конкуренції часто вже не виконується. У багатьох галузях США, наприклад, є невеличке число (від 3 до 12) домінуючих фірм, які визначають політику цін. Але водночас у галузі присутній все-таки достатньо конкурентів, тому крива сумарного попиту домінуючих фірм неспроможна розцінюватися як крива попиту галузі. Така ринкова структура носить назва «олігополії», і її рссмотрим ниже.

Олигополия.

Для олігополії характерні три ознаки: — у галузі є дві чи кілька конкуруючих фірм, отже галузь перестав бути монополізованої, — крива попиту кожної фірми має падаючий характер, у галузі не діють правила вільної конкуренції, — у галузі функціонує по крайнього заходу одна велика фірма, будь-яке дія котрої викликає реакцію конкурентів, тому не можна вважати, що у галузі спостерігається монополістична конкуренція. Головна відмінність цілком конкурентного ринку від олигополистического полягає у особливостях зміни. Якщо конкурентному ринку ціни змінюються безупинно залежно від флуктуацій попиту й пропозиції, то при олігополії ціни змінюються нечасто, зазвичай за якихось часові відтинки і значну величину. Така «нерухомість» цін зазвичай зустрічається, коли фірми зіштовхуються з циклічними і сезонними змінами попиту. Такі коливання попиту заздалегідь враховуються фірмамиолигополистами, і останні намагаються змінювати ціну товару, а реагувати зміни попиту збільшенням чи зменшенням обсягу випущених товарів. Зазвичай фірмі вигідно у разі флуктуацій попиту змінювати обсяги виробництва, а чи не ціну. Зміна ціни, зазвичай, пов’язаний із значними витратами — потрібно й друкувати нові прейскуранти, витрачати грошей оповіщення покупців, а про втрату довіри клієнтів. Утримання ціни одному рівні ефективна лише в короткостроковому періоді, для довгострокового періоду воно незастосовно. Здатність утримувати ціни на короткостроковому періоді закладена й у самої структурі фирм-олигополистов: плануючи виробництво, вони заздалегідь готують його до можливим падінням чи увеличениям попиту. Зазвичай фирма-олигополист має своєрідну криву середніх змінних витрат (рис. 1−11). Під час такої кривою A VC випуск товару з величини q1 до q2 може здійснюватися за одного й тому самому рівні змінних витрат. У цьому інтервалі граничні витрати теж змінюються, й рівні середнім змінним. [pic].

Монополия Основные риси монополии.

Монополія — найяскравіше проявле ние недосконалої конкуренції. Собственно кажучи, за умов монополізації ринку саме існування конкуренції може бути визнаний лише з більшими на застереженнями. Адже конкуренція передбачає поділ економічної влади, наявність в споживача вибору. Саме тому починається змагання між виробниками за попит споживача, виникає прагнення найкращим чином задовольнити його запити. А в умовах монополії споживачам протистоїть єдиний производитель-гигант. Хоче або хоче того споживач, він мусить користуватися продукцією монополіста, погоджуватися з його цінові умови тощо. Як бачимо на рис. 9.1, всевладдю монополіста допомагає унікальність чи незамінність продукції останнього. Чи може житель Москви — або Владивостока добровільно відмовитися від послуг монопольний постачальник електроенергії, ніжщо його замінивши в домашньому господарстві? Чи здатні вугільні підприємства Кузбасу перевозити своєї продукції без допомоги залізниці? Негативний у відповідь ці запитання очевидний, як і те, що таке становище дозволяє монополісту диктувати умови з позиції сили. Зміцнює влада монополіста над ринком, і повнота наявною в нього інформації. Обслуговуючи всіх споживачів галузі, він чітко знає обсяг ринку, може оперативно і з абсолютної точністю відстежувати зміни обсягів продажу і, вже звісно, докладно обізнаний із цінах, які сам і устанавливает.

[pic] Бар'єри входження до монополістичну отоасль Зрозуміло, що поєднання всіх таких обставин ставить монополіста виключно вигідну обстановку і сприятливі передумови щоб одержати надприбутків. Вочевидь, проте, і те, що це переваги миттєво розвіялися б, з’явився б він у галузі хоча б іще одна производитель-конкурент. Монополісту негайно довелося б вийти з диктату стосовно споживачеві до ретельному обліку потреб і навіть примх последнего.

До речі, нинішнє покоління росіян, своєму досвіді испытавшее крах державного монополізму, легко знайде масу побутових прикладів подібних змін. Черствий хліб, скажімо, не так давно безроздільно який панував у булочних, миттєво став рідкістю, коли монопольна система постачання змінилася конкуренцією маси незалежних пекарен.

Саме тому монополістична структура ринку там, де існує, захищена цілої системою практично нездоланних бар'єрів по дорозі вторгнення галузь незалежних конкурентів. Основними бар'єрами, що у монополістичної галузі, є: 1. переваги великого виробництва (до природною монополії), 2. легальні бар'єри (монопольне володіння джерелами сировини, землею, правами на науково-технічні досягнення, санкціоновані державою виняткові права), 3. нечесна конкуренція. Переваги великого виробництва Як і олигополистическом ринку, в монополізованої галузі ефективні лише великі підприємства. Шанси виникнення монополії є лише там, де розміри створюють великі переваги в витратах. Це становище теорії багаторазово перевірено практичним досвідом. Річ у тім, що високі прибутку монополістів завжди, були предметом заздрості дрібних компаній. У історії багатьох країн зафіксовано спроби дрібних фірм під тим або іншим назвою створити картель (асоціацію, об'єднання, комісію з стандартам тощо., нагадаємо: офіційно картелі заборонені) і силоміць диктувати умови постачальникам і споживачам. У сучасному Росії, наприклад, кроки робили імпортери чаю та виробники соків. Результат цих спроб, проте, він був невтішний їхнього організаторів. Оскільки витрати у новоявленого колоса були нижче, ніж в дрібних виробників, ніщо можна було новим, незалежним фірмам розпочинати галузь й успішно конкурувати з картелем, а незадоволеним учасникам самого об'єднання (такі обов’язково з’являлися) спокійно і безкарно залишати його. Як, наприклад, можна комусь завадити торгувати чаєм? У результаті рано чи пізно «створені на порожньому місці» картелі обов’язково розвалювалися. Інша річ галузі, де великі підприємства мають нижчі витрати, ніж конкуренти. Це створює високий бар'єр перед бажаючими проникнути у галузь (див. параграф 8.1), а за сприятливих для фирм-лидеров обставин і дозволяє йому повністю монополізувати ринок. Чи загрожує, скажімо, у майбутньому щось монополії російської фірми «Центр їм. Хруничева" — виробника важких космічних ракет «Протон »? Теоретично носії такого класу складності здатні спроектувати і освоїти 4−5 провідних приватних і введення державних аерокосмічних компаній світу. Але практично цього потрібні такі великі капіталовкладення, що навіть американці десятиліттями що неспроможні знайти в них грошей. І на випадок потреби запускають свої важкі вантажі до космосу російськими ракетами — благо по закінченні «холодної громадянської війни» таку можливість существует.

Важливим приватним випадком монополістичній структури ринку, що формується з урахуванням переваг великого виробництва, є природні монополії. Вони творяться у тому випадку, коли єдиний виробник обслуговує ринок ефективніше, чому це зможуть зробити кілька які конкурують між собою фірм. Адже галузях формування природних монополій оптимальний розмір підприємства більше реального розміру ринку. Тому що більше компанія, чим ближче вона до 100%-ному охвату ринку, тим ближче воно оптимального і, отже, тим нижче витрати. Саме ціто рекордно низькі витрати й служать природним економічним бар'єром всім, прагнуть вторгнення у галузь. Ринкове рівновагу за умов монополії Для аналізу ринкової поведінки фирмы-монополиста повернемося до графіка встановлення оптимального обсягу виробництва фірмою, діючу пенсійну систему умовах недосконалої конкуренції, й подивимося, які риси він одержує на монополізованому ринку. [pic] Фирма-отрасль Першої особливістю цього добре знайомого нам графіка стосовно монополії і те, що в випадку він справедливий як для окремої фірми, але й усієї галузі. У насправді, монополіст є фирмой-отраслью, окрім неї відповідну продукцію хто б виробляє. Тому рис. 9.2 одночасно відбиває стан і процес вибору оптимального обсягу виробництва монополістом, та інформаційний процес встановлення ринкового рівноваги в монополізованої отрасли.

Обсяг виробництва встановиться лише на рівні Q^, відповідному точці перетину кривих граничного прибутку і граничних витрат (МС = MR). А проекція тієї ж крапки над криву попиту (точка 0^) задасть і рівноважну ціну Р^. А сама точка 0^ відбиває тільки цінової та кількісний оптимум для фірми, але стає точкою загальногалузевого ринкового рівноваги в умовах монополії. Нееластичний попит Другий особливістю монополістичного ринку з порівнянню коїться з іншими типами недосконалої конкуренції є низька еластичність від попиту й, відповідно, велика крутість його кривою D. Низька еластичність попиту товару фирмы-монополиста пояснюється його унікальністю і незамінністю, відсутністю конкуруючих товарів, куди міг би переміститися спрос.

Тим більше що, як зазначалось при характеристиці інших типів ринку, ступінь недосконалості ринку зростає зі зростанням неэластичности попиту продукції (нагадаємо: при досконалої конкуренції попит абсолютно еластичний, при монополістичної конкуренції вирізняється високою еластичність тощо.). Інакше кажучи, при монополії ступінь недосконалості ринку сягає за максимальний рівень. Недовироблення, завищення цін, монопольні прибутку По-третє, особливо високий рівень недосконалості ринку при монополії в тому, що реалізуються цьому ринку з особливою силою типові наслідки недосконалої конкуренції: 1) сильне недовироблення товарів проти конкурентним рівнем (Qm «Qp), 2) значне завищення цін порівнянні з величиною, що склалася б при досконалої конкуренцією (Рm «Рo), 3) тенденція до постійному отриманню економічної прибутку (рм-атс">о). Два перших пункту, очевидно, не потребує особливих коментарів. Повне відсутність конкурентів над ринком дозволяє монополісту настільки різко обмежити пропозицію, що справжній рівень цін піднімається до економічно обгрунтованого (з погляду монополіста) максимуму. Нагадаємо (див. модель Курно в параграфі 8.2), що навіть за олігополії, також котра високої ступенем недосконалості ринку, цього вдається. Навіть єдиним конкурент може й зацікавлений викинути ринку додаткову (по порівнянню з монополістичним рівнем Q^) продукцію, що викликає певне зниження цен.

А третій пункт потребує поясненні. Графік 9.2 належить, суворо кажучи, до короткостроковому періоду. Поява економічної прибутку цілком то, можливо тимчасовим явищем. Ми вже бачили, зокрема, як приплив нових фірм у галузь руйнує економічні прибутку на долгосточном періоді на ринках довершеної конструкції і монополістичною конкуренції. Періодично прибутку пропадають і в олигополистов, особливо як між ними починаються конкурентні війни. Інша ситуація існує при монополії. З огляду на нездоланності бар'єрів для входу у галузь тут всупереч волі монополіста будь-коли створюються нові виробничі потужності, тобто. би в економічному сенсі короткостроковий період будь-коли змінюється довгостроковим, якщо це не обіцяє принести додатковий прибуток монополісту. Тому якось виникнувши, економічна прибуток присвоюється монополістом на постійної основе.