Из чого складається й як визначається рівень життя

Из чого складається й як визначається рівень жизни

Валерий Якович Райцин, доктор економічних наук, професор, проректор Російської економічної академії імені Г. В. Плеханова.

Уровень життя (добробут) населення — складне соціально-економічне поняття. Знання про рівень життя передусім дає аналіз умов (потреб), задоволення котрих необхідне для життєдіяльності. Найважливіші у тому числі (перша група потреб) — харчування, споживання одягу, взуття та інших предметів, складових фізичні (фізіологічні) елементи рівень життя. Другу групу потреб утворюють духовні (інтелектуальні) умови життя і, нарешті, третю — соціальні потреби, удовлетворяемые у процесі суспільної діяльності. Усі групи потреб породжені як природними, а й історичними умовами жизни.

Недаром кажуть, що життя — дзеркало економіки. Економістів, зокрема що спеціалізуються з экономико-математическом моделюванні рівень життя, в першу чергу цікавить та грань потреб, формування та задоволення якої залежить з виробництва. Тож у економічної літературі найбільш поширене уявлення про рівень життя, як про кількість споживаних матеріальних, культурно-побутових і соціальних благ і рівня задоволення потреб у них як на досягнутої стадії розвитку продуктивних сил.

Все групи потреб у про свої головні рисах визначаються соціально-економічними умовами. Разом про те вони залежать і південь від природних, і південь від фізіологічних чинників. Тому поруч із рівнем розвитку щодо потреб слід зважати на особливості довкілля, насамперед природно-кліматичні умови, і навіть особливості структури населення (по віку, підлозі, характеру праці). Нарешті, певну роль формуванні потреб грають соціальна приналежність і важливе місце проживання (місто, село), і навіть пов’язані з цим особливості культури. Складаються в такий спосіб потреби стають основою формування невиробничого споживання, що визначається як процес задоволення потребностей.

В визначенні рівень життя підкреслюється, по-перше, тісний зв’язок добробуту з рівнем розвитку продуктивних сил — виробництвом, споживанням, потребами. По-друге, це визначення враховує порівнянні і піддаються кількісної оцінці аспекти життя. Однак у широкому значенні добробут ними не вичерпується. Воно залежить від такого типу, наприклад, чинників, як умови праці, відпочинку, стан довкілля та інших., вплив яких рівень життя виміряти доки вдається. Ці й подібні їм ознаки частіше враховуються щодо характеристик способу життя та якості життя, хоча у на відміну від рівень життя дані поняття ще устоялися. По-третє, у визначенні звертає уваги на історичний характер потреб, їх мінливість у времени.

Со часом роль окремих чинників у формуванні потреб змінюється. Принаймні розвитку продуктивних сил способи задоволення потреб населення стають дедалі більше різноманітними, зростає роль довкілля. Щоправда, зростання продуктивних сил дозволяє згладжувати вплив останньої під потребу. Тим щонайменше дедалі чіткіше проявляється специфічна проблема взаємовідносин людини із зовнішнього середовищем. Рішення екологічних проблем (забезпечення чистого повітря, тиші тощо.) стає менш важливим завданням, ніж задоволення потребує матеріальних та духовних потреб человека.

Вместе про те зберігають свою вплив та фізіологічні чинники формування потреб, оскільки залишається їх першооснова — властивості, іманентні людині як вищої формі саморазвивающегося організму, який свого відтворення повинна харчуватися, вдягатися, спілкуватися із людьми і природою, і т.д. І хоча значення цих факторів згодом щодо зменшується, їхнього впливу будь-коли зникне, бо ніколи не зникнуть названі свойства.

Потребности становлять найважливішу бік рівень життя. Вони задовольняються у процесі споживання, тобто. використання людиною тих чи інших благ.

Если брати безпосередньо особисті потреби людей, ця визначення буде характеризувати особисте споживання. Від неї слід відрізняти виробниче споживання, тобто. використання коштів виробництва та предметів праці для створення матеріальних благ. Хоча у процесі виробничого споживання люди власними силами щось споживають, він у кінцевому підсумку здійснюється заради задоволення особистих потреб, тому дане вище визначення справедливо й у виробничого потребления.

Следует відзначити, шляхи й ефективні методи підвищення рівня життя людей різні періоди розвитку неоднакові, передусім, з мінливих економічних можливостей. Якщо роки існування радянської влади, вони дозволяли лише частково регулювати матеріальне становище шляхом перерозподілу благ на користь трудящих класів, то роки довоєнних п’ятирічок зростання рівень життя був із плановими заходами, спрямованими ліквідацію безробіття, збільшення фонду зарплати, доходів населення і ще виробництва товарів народного споживання. Відновлення економічного потенціалу в повоєнні роки та її подальше зростання дозволили спочатку здійснити заходи для підвищення рівня життя від населення (шляхом, наприклад, кількаразових знижень роздрібних цін), та був можливість перейти до диференційованому зростанню благосостояния.

Уровень життя так можна трактувати у трьох аспектах: стосовно всього населення, його соціальним групам у питаннях родин зі різною величиною доходу. Останні дві категорії особливо важливими для характеристики ступеня розшарування населення за майновим станом. Вони активно вивчаються, оскільки зближення добробуту різних груп населення Криму і скорочення диференціації доходів сімей пріоритетні цілями соціальної полі-тики розвинених стран.

Сводные показники добробуту ділять втричі групи. Першу групу становлять синтетичні показники, до яких належать національний дохід, фонд споживання національного доходу, до загального фонду споживання населенням матеріальних благ і рівнем послуг, реальні доходи населення, зокрема для одну особу, реальні доходи — у розрахунку членів сім'ї у різних соціальних групах, от середня і мінімальна вести працівників різних сфер виробництва, співвідношення душових реальних доходів, мінімальної і середній заробітної плати працівників різних сфер виробництва, співвідношення мінімальної заробітної плати мінімальної пенсії, частка громадських фондів споживання реальні доходи населення, частка громадських фондів споживання у загальному обсягу споживання матеріальних благ і постачальники послуг, мінімальна пенсія, громадські фонди споживання. (Громадськими фондами споживання називають ту частину загальної фонду споживання, що формується державою для задоволення потреб верств населення, з об'єктивних причин матеріально незахищених чи слабко захищених (дітей, старих, інвалідів та інших.). З громадських фондів ці верстви населення одержують, стипендії, посібники та інші, безпосередньо які пов’язані з результатами праці, выплаты.).

Во другу групу входять показники споживання населенням конкретних видів матеріальних благ та надаваних послуг, і навіть опосредствующие це споживання вартісні показники як основні елементи реальних доходів населення. Зокрема, в плані підвищення рівня життя враховується споживання населенням продовольчих і непродовольчих товарів, предметів тривалого користування і забезпеченість житлом, Витрати послуги, споживання продовольчих і непродовольчих товарів у розрахунку населення, споживання предметів тривалого користування у розрахунку 100 сімей, кількість житла, приходящееся однієї міського жителя, споживання послуг у розрахунку населення, загальну структуру потребления.

Реальные доходи населення представлені у вигляді наступних елементів: фонду заробітної плати працівників різних соціальних груп, натуральних надходжень із його особистого підсобного господарства, матеріальних витрат у сфері послуг, грошових доходів з громадських фондів споживання, валової продукції житлового будівництва, заощаджень населення Криму і боргу товарам, купленим в кредит, зміни цін, і грошових доходів, не реалізованих для закупівлі товаров.

Третью групу становлять показники забезпеченості населення дитячими установами, телевізійним мовленням, різноманітних послугами охорони здоров’я, комунального господарства і др.

Основой для обчислення всіх показників рівень життя служить національний дохід — джерело споживання населенням матеріальних благ. Вона має прямі і зворотний зв’язок з фондом споживання, який, своєю чергою, характеризує загальну величину реальних доходів; вона може бути одержана і шляхом складання їх окремих елементів. Реальним доходах відповідає ще й певна материально-вещественная структура споживання, корреспондирующая і з фондом споживання національного доходу. Нарешті, показники забезпеченості населення послугами залежать і південь від реальних доходів (і, отже, від фонду споживання національного доходу), і зажадав від показників споживання натуральному выражении.

Важнейший зовнішній кореспондент показників рівень життя — матеріальне виробництво. Від нього залежить дохід, що формується у матеріальному виробництві й по вартості, і з натурально-вещественному складу. Природно тому, що споживання матеріальних благ безпосередньо з матеріальним виробництвом. З іншого боку, із багатьма показниками рівень життя матеріальне виробництво має опосередковані зв’язку. Приміром, від визначає показники, що характеризують товарообіг, працю й кадри, розвиток народного освіти і управлінням культури, розвиток здоров’я та фінанси, які, на свій чергу, пов’язані з показниками споживання населенням матеріальних благ, з показниками забезпеченості дитячими установами, телевізійним мовленням й медичним обслуговуванням. Від фінансів залежить забезпеченість населення комунальними послугами, і навіть реальні доходи — у вигляді пенсій, стипендій, посібників. Показники рівень життя впливають всі інші показники народного господарства, перелічені вище. І матеріальне виробництво, і трудові, і фінансові, й інші показники формуються з урахуванням завдань, котрі наважуються у сфері підвищення благосостояния.

Сложившаяся система показників рівень життя, як нам бачиться, характеризує його різнобічно: споживання (по натурально-вещественной структурі та за вартістю), забезпеченості населення різноманітних послугами і, нарешті, з допомогою синтетичних показників — із боку споживання населенням певної сукупності матеріальних благ й нових послуг. Ряд показників дозволяє оцінити соціальні зрушення у структурі доходів населення і споживання, оскільки їх розраховуються окремо до різних тих категорій населення. Структура населення враховується під час розрахунків дуже важливих показників рівень життя, як громадські фонди споживання і забезпеченість населення різноманітних послугами, і навіть показників споживання окремих видів матеріальних благ. Вони ж знаходить відбиток обліку впливу добробут довкілля, від якої залежать і асортимент споживаних товарів та послуг, та розвитку тих громадських фондів, що використовуються відпочинку. У цьому все показники добробуту пов’язані з матеріальним виробництвом, отже сформульовані вище вимоги до аналізу і прогнозу рівень життя в прийнятої системі його показників переважно выполняются.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.