Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

Зміст Вступ Розділ 1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології

1.1 Загальні основи уваги

1.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених

1.3 Класифікація, види та форми вияву уваги

1.4 Властивості уваги Розділ 2. Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

2.1 Особливості уваги молодшого школяра

2.2 Способи розвитку уваги

Розділ 3. Експериментального дослідження особливостей розвитку уваги у молодших школярів

3.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

3.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

3.3.Вправи для успішного розвитку уваги молодших школярів Висновки Список використаних джерел Додаток Вступ Сучасний стан суспільства потребує докорінних змін в освіті, пошуку нових ідей для створення школи самореалізації, життєтворчості, полікультурного виховання, в якій затверджена особистісно-зорієнтована педагогіка, де дитина є ключовою цінністю, суб'єктом життя та культури.

Головні завдання сучасної школи: розвиток та вдосконалення особистості молодшого школяра, його впевненості в собі та активній діяльності, становлення як суб'єкта діяльності, реалізація його творчих здібностей для всебічного розвитку.

Початкове навчання є рушійною силою для встановлення всебічно розвиненої та сформованої особистості. У молодшому шкільному віці у дитини виникає велика кількість позитивних новоутворень та змін. Надзвичайно великий вплив на подальший розвиток психіки дитини молодшого шкільного віку справляють зміни, що відбуваються у її пізнавальній сфері. Цей віковий період є сензетивним для формування позитивного ставлення до навколишнього середовища, навичок навчальної діяльності та самовдосконалення. Становлення таких новоутворень як пам’ять та увага відбувається у процесі навчальної діяльності учня.

Розвиток уваги є одним з найважливіших чинників ефективного навчання та успішного розвитку особистісного становлення молодших школярів, що є необхідним для самопізнання, усвідомлення та точного відображення учбового матеріалу та його подальшого засвоєння.

Увага учнів — одна з основних умов ефективності навчально-виховного процесу. У процесі навчання і виховання, діяльності та спілкування у школяра розвиваються властивості уваги, його види, утворюються стійкі поєднання, на основі яких формується уважність як властивість особистості. Я вважаю, що недостатній рівень розвитку уваги і як наслідок виникнення відхилень розвитку уваги досить часто виступає як один з провідних ознак, який перешкоджає не тільки засвоєнню знань, а й формуванню особистості, лежить в основі неуспішності школярів, особливо в молодших класах. Навчальні завдання містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає більш тривалого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб впоратися з усім цим потрібно вміти управляти своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. Увага — основа будь-якої інтелектуальної діяльності. Жоден психічний процес, будь то сприйняття, мислення, пам’ять або уява, не може протікати без уваги.

У житті людини увага посідає одне з найголовніших місць. Завдяки увазі контролюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна уважно відноситися до об'єкта та плану своєї діяльності, стежити її за перебігом і наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння. Згідно з поглядами К. Д. Ушинського, увага є єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.

Проблемою уваги займались як вітчизняні, так і закордонні психологи: Л. С. Виготський, П.Я. Гальперін, В. В. Давидов, Г. С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Н. А. Менчинська, С.Л. Рубінштейн, К. Д. Ушинський, Б.В. Ельконін; А. Валлон, К. Коффка, Ж. Піаже, Т. Рібо, Е.Б. Тітченер та інші.

Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких виявляє себе увага.

Зважаючи на дані аргументи, я вибрала тему своєї курсової роботи: «Психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку».

Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей молодшого шкільного віку Предмет дослідження: психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги

Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.

На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:

1.Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.

2. Визначити значення і зміст уваги, його фізіологічні і психологічні основи. 3. Проаналізувати процес розвитку та формування уваги за умови засвоєння.

4. Простежити динаміку зміни рівня уваги процесі експериментальної роботи. Гіпотеза цього дослідження виходить з припущенні у тому, що розвитку уваги дітей молодшого шкільного підвищується, якщо:

— педагоги шкільної освіти будуть зацікавленими керівниками процесу розвитку уваги;

— буде організовано систематичне навчання розвитку уваги з допомогою діагностичних методик і занять із ігровим матеріалом;

— методики буде забрано адекватно віку дітей на навчання та розвитку уваги; - використовуватимуться прийоми активізації уваги;

— відбувається активне сприйняття дитиною навчального матеріалу;

— їхні діяння набувають самостійний, усвідомлений характер;

— використовуватиметься набутий досвід.

Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи:

а) загально наукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження;

б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології - бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент.

Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.

1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології

1.1 Загальні основи уваги Я переконана у тому, що всі процеси пізнання спрямовані на той або інший об'єкт: ми сприймаємо щось, думаємо, щось собі пригадуємо або уявляємо. Разом з тим сприймає не сприйняття саме по собі, і мислить не сама по собі думка; сприймає й мислить людина — сприймаюча й мисляча особистість. Тому в кожному з психічних процесів є певне відображення, є якесь відношення особистості до світу, суб'єкта до об'єкта, свідомості до предмета. Це відображення відношення знаходить собі вираження в увазі. Відчуття й сприймання, пам’ять, мислення, уява — кожний із цих процесів має свій специфічний зміст; кожний процес є єдність предмета і діяльності: сприймання — єдність процесу сприймання і сприйняття як образу предмета і явища дійсності; мислення — єдність мислення як діяльності й думки, як зміступоняття, загального подання, судження. Увага свого особливого змісту немає; вона проявляється всередині сприймання, мислення. Вона — сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, і при тім, та їхня сторона, в якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт.

Ми уважні, коли ми не тільки чуємо, але й слухаємо або навіть прислухаємося, не тільки бачимо, але й дивимося або навіть вдивляємося, тобто коли підкреслена або підвищена активність нашої пізнавальної діяльності в процесі пізнання або відображення об'єктивної реальності. Увага-це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності: вона виражає зв’язок психічної діяльності з певним об'єктом, на якому вона як у фокусі зосереджена. Увага — це вибіркова спрямованість на той або інший об'єкт і зосередженість на ньому, поглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.

За увагою завжди стоять інтереси й потреби, установки й спрямованість особистості. Вони викликають зміну відношення до об'єкта. А зміна відношення до об'єкта виражається в увазі - у зміні образу цього об'єкта, у його свідомості: він стає більше зрозумілим і виразним. Таким чином, хоча увага немає свого особливого змісту, проявляючись в інших процесах, однак і в ній виявляється специфічною формою взаємозв'язок діяльності й образу. Зміна уваги виражається в зміні й виразності змісту, на якому зосереджена пізнавальна діяльність. В увазі знаходить собі вираження зв’язок свідомості із предметом; чим активніша свідома діяльність, тим чіткіше виступає об'єкт; чим більш чітко виступає у свідомості об'єкт, тим інтенсивніша й сама свідомість.

Оскільки увага виражає взаємозв'язок свідомості або психічної діяльності індивіда й об'єкта, у ньому спостерігається й відома двобічність: з одного боку, увага спрямовується на об'єкт, з іншого боку — об'єкт привертає увагу.

Увага-важлива і необхідна умова ефективності всіх видів діяльності людини. Вона найтіснішим чином пов’язана з діяльністю. Спочатку, зокрема на ранніх щаблях філогенетичного розвитку, вона безпосередньо включена в практичну діяльність, у поведінку. Увага спочатку виникає як пильність, готовність до дії по першому сигналу, як мобілізованість на сприйняття цього сигналу в інтересах дії. Разом з тим увага вже на цих ранніх стадіях означає й загальмованість, що служить для підготовки до дії.

В міру того як у людини із практичної діяльності виділяється й здобуває відносну самостійність діяльність теоретична, увага приймає нові форми: вона виражається в загальмованості сторонньої зовнішньої діяльності й зосередженості на спогляданні об'єкта, поглибленості й зібраності на предметі міркування. Якщо вираженням уваги, спрямованого на рухливий зовнішній об'єкт, пов’язаним з дією, є спрямований погляд, що чітко стежить за об'єктом і переміщається слідом за ним, то при увазі, пов’язаному із внутрішньою діяльністю, зовнішнім вираженням уваги служить нерухливий, спрямований в одну крапку, що не зауважує нічого стороннього погляд людини. Але й за цією зовнішньою нерухомістю при увазі ховається не спокій, а діяльність, тільки не зовнішня, а внутрішня. Увага — це внутрішня діяльність під покровом зовнішнього спокою.

1.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених Увага — дуже важливий психічний процес, який є умовою успішного здійснення будь-якої діяльності як зовнішньої, так і внутрішньої, а її продуктом — її якісне виконання. Проблемою вивчення уваги протягом багатьох десятків років займалися і займаються відомі зарубіжні психологи і педагоги. В історії психологічної думки увагу вивчали з позиції інтроспективної психології В. Джемс, В. Вундт, Е. Тітченер; гештальтпсихології - К. Кофка, В. Келер, П. Адамс; феноменологічного напряму — французький учений М. Мерло-Понті; когнітивної психології - американський психолог У. Найсен та ін.. Розробці проблеми уваги присвятили свої праці П. Гальперін, М. Добринін, М. Ланге, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе, І. Страхов. У сучасній психології вивчення уваги здійснюють у загальній, віковій, педагогічній і медичній психології, психології праці, нейропсихології та інших галузях. І сьогодні вона має багато нез’ясованих питань методологічного і теоретичного плану.

Н. Чупрікова, Ю. Дормашев, В. Романов критично зауважують, що у психології існують різні теоретичні та методологічні підходи до розкриття проблеми уваги.

Зокрема, чітко та однозначно не виокремлено ознак уваги, оскільки немає загальновизнаного її наукового тлумачення.

Наукові визначення уваги, які дають різні автори, є дуже різносторонніми і практично не піддаються систематизації. Досі немає єдиної думки про те, чи існує увага як самостійний психічний процес (аналогічний, наприклад, процесам сприймання і мислення), чи це лише особлива сторона інших психічних процесів. Ми маємо безліч визначень уваги, що стали більш-менш стійкими і загальновизнаними. Тим не менш, їх суперечливість надзвичайно велика.

Тлумачення уваги в історії психологічної думки (за М. Фалікманом).

На думку С.Л.Рубінштейна, увага — це виборча спрямованість на той чи інший об'єкт і зосередженість на ньому, заглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.

Л.С.Виготський і Л.М.Леонтьєв вказували на суттєве значення промови для уваги, тому що з допомогою слова відбувається вказівка на предмет, на якому треба зосередитися.

Л.С.Виготський намагався простежити історію розвитку уваги. Він писав, що історія уваги є історія розвитку організованості його поведінки, що ключ до генетичного розуміння уваги слід шукати не всередині, а поза особистості дитини.

М.М.Ланге виділив такі основні підходи до вивчення уваги.

1. Увага як результат рухового пристосування.

2. Увага як результат обмеженості об'єму свідомості.

Увага — це спрямованість на об'єкт і зосередженість на ньому так, що він стає виразним і опуклим в полі свідомості. Спрямованість відображає залучення уваги, зосередженість — його підтримку, а результат свідчить про те, що увага — обов’язкова умова результативності будь-якої діяльності, будь то сприйняття реальних предметів і явищ, вироблення рухового навику або операції з числами, словами, образами, що здійснюються в розумі.

Отже, на сучасному етапі розвитку наукових знань концепція уваги не є завершеною. Свідченням цього є наявність у науковій літературі численних теорій уваги, що відображають різні підходи до її визначення та розкриття фізіологічних основ.

У сучасній вітчизняній психології під фізіологічними основами уваги розуміють сукупність нервових структур головного мозку, діяльність яких забезпечує виникнення і функціонування людської уваги. На основі аналізу фізіологічних теорій уваги нами встановлений різносторонній підхід до аналізу фізіологічних механізмів уваги, її моторних і сенсорних компонентів, механізму орієнтувальної діяльності, значення ретикулярної формації, дослідження закономірностей протікання нервових процесів у корі великих півкуль, системності ВНД, принципів домінанти і зворотнього зв’язку, значення мовленнєвої системи у розвитку довільної уваги.

Вітчизняні психологи і фізіологи пояснюють фізіологічні механізми уваги з погляду взаємодії основних нервових процесів — гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку.

Таким чином, проведений аналіз наукової літератури дає змогу узагальнити різні підходи науковців щодо пояснення фізіологічних основ уваги .

Фізіологічні основи уваги

Отже, увага є одним з феноменів орієнтовно-дослідницької діяльності особистості. Це психічна дія, спрямована на зміст образу, думки чи іншого явища. Увага відіграє важливу роль у житті людини, оскільки завдяки їй здійснюється регуляція діяльності, поведінки та інтелектуальної активності.

1.3 Класифікація, види та форми вияву уваги У сучасній психології увагу класифікують за різними критеріями. На основі аналізу психологічної літератури узагальнено відобразимо існуючі класифікації видів уваги у вигляді таблиці.

У дослідженнях російського психолога Е. Соколова був виявлений механізм формування мимовільної уваги. На думку вченого, у центральній нервовій системі утворюється «нервова модель» стимулу або ситуації. Раптова зміна характеристик подразника призводить до виникнення невідповідності між інформацією, що надходить, та уявленнями. Це викликає орієнтувальний рефлекс та на його основі - мимовільну увагу.

Мимовільна увага виникає внаслідок зовнішніх причин, тобто особливостей діючих на нас подразників, а також внутрішніх спонукань, спрямованості особистості. Оскільки орієнтувальний рефлекс є біологічною реакцією, то в процесі його виникнення спрацьовує «закон сили». Він полягає в тому, що відповідна реакція буде залежати від інтенсивних змін стимулу. До таких змін зовнішніх причин належать сила і раптовість дії подразника. Наприклад, виразне мовлення вчителя чи раптова зміна темпу мовлення, інтонації здатні викликати і підтримувати увагу. Мимовільну увагу також викличе у школярів поява серед них нового учня, нові види наочності. Окрім зовнішніх причин, її зумовлюють і внутрішні спонукання. Так, увага пов’язана з загальним станом людини, з її настроєм, переживаннями, потребами, інтересами. Особливо дієвим чинником активізації мимовільної уваги є пізнавальна потреба, елементарними формами якої розглядають зацікавленість та допитливість. Що сильнішою є пізнавальна потреба, то частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу. Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку. Основне її призначення полягає в створенні для людини можливості швидко і правильно орієнтуватися в постійно мінливому середовищі, а також виділяти з нього значущі об'єкти. Лише у людини на основі мимовільної виникає довільна увага.

Довільну увагу ще називають активною і вольовою. Її психологічний зміст пов’язаний з виробленням мети діяльності та вольовим зусиллям.

Відомий психолог В. Джеймс писав, що головний подвиг волі полягає у спрямованості свідомості на непривабливий об'єкт. Виникнення такої здатності пов’язане з розвитком і вдосконаленням спеціальних фізіологічних механізмів. Довільна увага має суспільну природу і сформувалася в процесі праці. Оволодіння мовою дало людині змогу усвідомлено визначати мету, обирати шляхи її досягнення, переборювати зовнішні і внутрішні перешкоди і спрямовувати свої зусилля на виконання певної діяльності. Довільна увага є вольовою. За її допомогою здійснюється регуляція активності, прогнозування, контроль і корекція діяльності. Вона розвивається у дитини в процесі виховання, а згодом і самовиховання.

Довільна увага необхідна для виконання людиною будь-якого складного завдання. Вона виникає там, де предмет уваги є непривабливим для людини, де праця є рутинною. За участю довільної уваги відбувається регуляція активності, прогнозування, контроль і корекція діяльності. Цей вид уваги завжди є опосередкованим, бо ґрунтується на операціях, що опосередковують мислення. Будь-який акт уваги, для того, щоб стати актом довільної, свідомо спрямованої уваги, повинен насамперед перетворитися на інтелектуальну, опосередковану операцію.

Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв'язки і взаємопереходи. Довільна увага виникає на основі мимовільної, але вона може перейти у мимовільну при зміні мотивації діяльності, зокрема при виникненні інтересу до неї. Облік цього переходу мимовільної уваги в довільну й довільної в мимовільну має центральне значення для правильного теоретичного відображення реального протікання процесів уваги й для практичної правильної організації роботи, зокрема навчальної.

Післядовільна увага, будучи цілеспрямованою, виступає як спрямованість на кінцевий результат діяльності. Людина, виробивши мету, передбачає кінцевий результат, планує способи його досягнення, проте не здійснює контролю за процесом діяльності. Цим даний вид уваги нагадує мимовільну. Її виникнення збільшує тривалість зосередження на діяльності, сприяє зменшенню втоми і підвищенню продуктивності праці. Післядовільна увага є оптимальною у всіх видах діяльності, але найефективніша у розумовій роботі.

1.4 Властивості уваги Увага обслуговує усі психічні процеси і є умовою їх виникнення і функціонування, характеризуючи динаміку їх перебігу. Вона не має власного змісту, а також продукту, але має специфічні властивості: стійкість, концентрацію, розподіл, переключення, відволікання і обсяг уваги.

Стійкість уваги — здатість певний час зосереджуватися на одному і тому ж об'єкті. Це властивість уваги може визначатися периферичними і центральними чинниками. Якби увага при всіх умовах була нестійкою, більш-менш ефективна розумова робота була б неможлива. Включення розумової діяльності, що розкриває в предметі нові сторони і зв’язку, змінює закономірності цього процесу і створює умови для стійкості уваги.

Стійкість уваги залежить від цілого ряду та інших умов. До їх числа відносяться ступінь труднощі матеріалу і знайомства з ним, його зрозумілість, ставлення до нього з боку суб'єкта, а також індивідуальні особливості особистості.

Стійкість уваги визначається тривалістю, протягом якої зберігається концентрація уваги, тобто його тимчасової екстенсивністю.

Серед останніх істотна, перш за все, здатність за допомогою свідомого вольового зусилля довго підтримувати свою увагу на певному рівні, навіть якщо той зміст, на яке воно спрямоване, не представляє безпосереднього інтересу, і збереження його в центрі уваги пов’язане з певними труднощами.

Стійкість уваги не означає його нерухомості, вона не виключає його переключення. Переключення уваги полягає у здатності швидко виключитися з одних установок і включатися на нові, відповідні умов, що змінилися. Здатність до перемикання означає гнучкість уваги — дуже важливу і часто дуже потрібну якість.

Стан, протилежний стійкості, називається нестійкістю уваги.

Нестійкість виявляється в її відвертанні, або відволіканні, іншими об'єктами, тобто в зміні під їх впливом спрямованості діяльності людини. Що менш стійка увага, тим частіше і легше вона відволікається другорядними зовнішніми і внутрішніми чинниками, унаслідок чого така діяльність тимчасово або й зовсім припиняється. Відволікають увагу ті ж агенти, що її мимовільно привертають, а саме: раптові, сильні, різкі, динамічні зовнішні подразники, а також різкі зміни стану організму та емоційно діючі фактори.

Нестійкість уваги виникає в умовах непосильної, важкої, нецікавої роботи. Боротьба з відволіканням вимагає тренувань у виконанні завдань у не зовсім сприятливих умовах.

Наступна властивість уваги — концентрація уваги. Під концентрацією уваги мається на увазі ступінь чи інтенсивність зосередженості уваги. Концепція виражається в тому, що увага поглинена одним об'єктом. Показником інтенсивності є неможливість відвернути увагу від предмета діяльності сторонніми подразниками.

Під концентрованим увагою розуміється увагу інтенсивної зосередженості на одному або невеликому числі об'єктів. Концентрованість уваги в такому випадку визначається єдністю двох ознак — інтенсивності і вузькості уваги.

Концентрація уваги пов’язана з її стійкістю і залежить від тих же умов, які визначають останню. Проте ступінь концентрації уваги на певному об'єкті не залишається однаковим протягом часу. Він то підвищується, то знижується. Такі зміни концентрації уваги називають її коливаннями. Це короткочасне та мимовільне підсилення або послаблення уваги. Причини коливання уваги слід шукати передусім у необхідності відновлення працездатності виснажених кіркових центрів та гальмування внаслідок динаміки процесів іррадіації й концентрації негативної індукції.

Розподіл уваги Під розподілом уваги розуміють здатність людини виконувати декілька видів діяльності одночасно. Однак, як показує життєва позиція, людина здатна виконати тільки один вид свідомої психічної діяльності, а суб'єктивне відчуття одночасності виконання декількох зобов’язане швидкому послідовному перемиканню з однієї сторони на іншу. Ще В. Вундтом було показано, що людина не може зосереджуватися на двох одночасно пропонованих подразниках. Проте іноді людина дійсно здатна виконувати одночасно два види діяльності. Насправді, в таких випадках один з видів виконуваної діяльності, повинен бути повністю автоматизований, і не вимагати уваги. Якщо ж ця умова не дотримується, поєднання діяльності неможливо Переключення Це зумисне перенесення уваги з одного об'єкта на інший. У цілому переключення уваги означає здатність швидко орієнтуватися в складній ситуації, що змінюється. Переключення може бути зумовлене або програмою свідомої поведінки, вимогами діяльності, або необхідністю включення в нову діяльність відповідно до умов, що змінюються, або здійснюватися в умовах відпочинку.

Виділяють ряд показників переключення уваги. Це передусім час, витрачений на перехід від однієї діяльності або операції до другої; продуктивність роботи; якість, точність роботи. Можна говорити про повне завершене переключення або про неповне незавершене. При неповному незавершеному переключенні людина, приступивши до виконання нової роботи, неповністю відключається від попередньої. Тому при організації уваги учнів на уроці необхідно враховувати як час переключення, так і особливості виконання роботи після переключення уваги.

Переключення пов’язано з особливостями попередньої діяльності та наступної діяльності. Успішність переключення залежить від ставлення людини до попередньої та нової діяльності. Чим цікавіша була попередня діяльність і чим менш цікава наступна, тим важче відбувається переключення.

У переключенні уваги яскраво проявляються індивідуальні особливості людини. Уповільненість або швидкість переключення уваги залежить від рухливості основних нервових процесів (збудження та гальмування), проте вправляння у переключенні уваги може підвищити його показники. Переключення уваги належить до числа добре тренованих якостей.

Під обсягом уваги розуміється кількість об'єктів, які ми можемо охопити з достатньою ясністю одночасно. Важливою і визначальною особливістю обсягу уваги є те, що він практично не змінюється при навчанні і тренуванні.

Обсяг уваги є мінливою величиною, залежною від того, наскільки пов’язано між собою зміст, на якому зосереджується увага, і від уміння осмислено зв’язувати і структурувати матеріал. Останню обставину необхідно враховувати в психолого-педагогічній практиці, систематизуючи пропонований матеріал таким чином, щоб не перевантажувати обсяг уваги учнів.

Взагалі-то обсяг уваги — величина індивідуально змінюється, але класичним показником обсягу уваги у людей вважається рівний 5 ± 2 об'єкти.

Властивості уваги не існують ізольовано. Вони тісно пов’язані між собою і є аспектами єдиного акту уваги, який не залишається постійним, а вдосконалюється разом із розвитком людини. Якщо у людини сформувалася звичка бути завжди уважною, тоді увага стає закріпленою, постійною властивістю особистості, яку називають уважністю. Вона пов’язана з наявністю в людини стійкої і зосередженої уваги, вмінням бачити в предметах і явищах малопомітні, але важливі для розуміння суті властивості. Уважною можна назвати людину, якщо у неї переважає довільна і післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Уважність є основою чуйності й тактовності у ставленні до людей і має бути невід'ємною рисою особистості.

Усі негативні риси уваги (нестійкість, поверхова зосередженість, легкість відволікання) охоплюють поняттям неуважності. Неуважна людина — це та, яка не вміє зосередитись на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого.

Ці негативні риси проявляються у розсіяній увазі. За такого типу уваги мимовільна увага стійко домінує над довільною, людина не здатна до внутрішньої зосередженості.

Неуважність виявляється у невмінні зосередитися на об'єкті, у ковзанні по поверхні предметів та в нездатності відобразити їх істотні властивості, приховані від ока. Неуважність, як і уважність, позначається на мисленні, викликаючи у ньому, на противагу уважності, непослідовність, не аргументованість.

Причинами розсіяності можуть бути втома людини, хворобливий стан організму, відсутність інтересу до діяльності. Окремо виділяють розсіяність, яка зумовлена високою концентрацією уваги людини на якійсь іншій проблемі (наприклад, розсіяність уваги у людини, стурбованої важливою для неї подією). Такий недолік уваги має тимчасовий характер.

Часто недоліки уваги зумовлюються органічними захворюваннями мозку. Вони можуть проявлятися у високій рухливості уваги, що не дає змоги тривало зосередитися на об'єкті, у слабкому розподілі уваги, в її малій рухливості чи патологічній фіксації на певному об'єкті.

Критерієм вихованості уваги є подолання всіх різновидів неуважності на основі формування мотивів учіння та праці.

Розділ 2. Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

2.1 Особливості уваги молодшого школяра Молодший шкільний вік (з 6−7 до 9−10 років) визначається вступом до школи — це період, коли дитина переходить на нову сходинку системи відносин між людьми: у неї з’являються нові обов’язки, пов’язані з навчальною діяльністю.

Розгляд школяра як суб'єктів навчальної діяльності грунтується на тезах Д.Б.Ельконіна — провідна діяльність дитини (гра, навчальна діяльність, особисте спілкування і т.д.) відбувається у певному соціальному середовищі, ситуації розвитку, що в сукупності формує психічні і особистісні новоутворення.

У цьому віці для них характерні деякі особливості фізичного розвитку.

Суттєвим фактором розвитку психіки є удосконалення нервової діяльності. Розвиток головного мозку у молодших школярів проявляється як у збільшенні його ваги, так i в зміні структурних зв’язків між нейронами.

Суттєве значення для розумового розвитку молодших школярів має правильна організація та удосконалення їх пізнавальної діяльності. Передусім важливо розвивати ті психічні процеси, які пов’язані з безпосереднім пізнанням довкілля.

У молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система, пов’язана з абстрактним мисленням та мовленням. Це створює умови для засвоєння багатьох питань програмного матеріалу.

Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками потребує постійного і ефективного самоконтролю дітей, що можливо лише при формуванні досить високого рівня уваги.

Розвиток уваги у молодшому шкільному віці пов’язаний із оволодінням новим видом діяльності - учбовою, яка стає провідною і формує нові інтереси, розширює кругозір, сприяє оволодінню новими видами практичної діяльності. Молодший школяр усе більше звертає увагу на ті сторони реальної дійсності, що раніше залишалися поза увагою.

Як відомо, у дошкільника переважає мимовільна увага, вона ж у перший час навчання переважає і в молодших школярів. Ось чому розвиток довільної уваги стає умовою подальшої успішної навчальної діяльності школяра.

На початку навчання увагу учня привертає лише зовнішня сторона речей. Зовнішні враження захоплюють учнів. Однак це заважає їм проникнути в суть речей (подій, явищ), ускладнює і контроль над своєю діяльністю. За твердженням вчених це пояснюється особливостями мислення молодших школярів. Наочно-образний характер мислення спонукає учнів до звернення всієї уваги на окремі, найпомітніші предмети та їхні якості. З розвитком мислення вони стають здатними зосереджувати увагу на основному та суттєвому, а отже розвивається довільна увага, що відбувається протягом всього періоду молодшого шкільного віку. Цьому сприяють чітка організація дій дитини з використанням зразка і також таких дій, якими він може керувати самостійно і при цьому постійно себе контролювати.

Так поступово молодший школяр вчиться керуватися самостійно поставленою метою, тобто довільна увага стає у нього ведучою. За твердженням психологів Л. І. Божович та О. М. Леонтьєва велике значення для розвитку довільної уваги має вміння працювати цілеспрямовано, що потребує значних вольових зусиль. Розвиток довільної уваги в дітей молодшого шкільного віку відбувається у напряму від досягнення мети, яку поставили дорослі, до мети, яку окреслює для себе сам учень. На основі цього і здійснюється перехід від мимовільної та нестійкої до розвитку довільної та стійкої уваги. Розвиваючись довільність уваги впливає і на розвиток інших властивостей уваги, які також ще дуже недосконалі на першому році навчання. Разом з розвитком довільної уваги також розвивається і мимовільна, яка пов’язана тепер не з яскравістю і зовнішньою привабливістю предмета, а з потребами та інтересами дитини, що виникають під час навчальної діяльності, тобто з розвитком їх особистості, коли почуття, інтереси, мотиви і потреби постійно визначають спрямованість його уваги.

Щоб краще зрозуміти особливості уваги дітей молодшого шкільного віку, треба зрозуміти те, що характерне для їх вищої нервової діяльності.

Процеси збудження та гальмування у корі півкуль змінюються у молодших школярів доволі швидко. Тому увага дитини молодшого шкільного віку відрізняється легким переключенням та відволіканням, що заважає їй зосередитись на одному об'єкті.

Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них нових інтересів у процесі учбової діяльності створює підґрунтя для подальшого розвитку мимовільної уваги до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу. Включаючись під керівництвом дорослих у різні види діяльності (гра, малювання, виконання нескладних доручень тощо), молодші школярі можуть тривало ними займатися, виявляючи необхідну для цього стійкість їх мимовільної уваги. Із віком дітей ця стійкість помітно зростає.

Увага молодшого школяра тісно пов’язана з мисленням. Діти не можуть зосередити свою увагу на нечіткому, незрозумілому, вони швидко відволікаються і починають займатися сторонніми справами. Тому необхідно складне, незрозуміле зробити для учнів доступним і зрозумілим, розвивати вольові зусилля, а разом з тим і довільну увагу.

Л.С. Витотський простежив ґенезу вищих механізмів уваги, запропонувавши для цього експериментально-генетичний метод. Він передбачає створення ситуації, коли дитина постає перед необхідністю оволодіти своєю увагою за допомогою зовнішніх стимулів-засобів. Психолог вказував на те, що «Довільна увага виникає з того, що оточуючі дитину люди» починають за допомогою ряду стимулів та коштів направляти увагу дитини, керувати його увагою, підпорядковувати її своїй владі і цим самим дають в руки дитини ті засоби, за допомогою яких він згодом і сам оволодіває своєю увагою «. Здійсненням цього завдання займався О.М. Леонтьєв, котрий розробив функціональну методику подвійної стимуляції для дослідження опосередкованих процесів уваги (гра в запитання та відповіді за типом гри у фанти з забороною «так-ні не говоріть, біле-чорне не купуйте»).

Л.С. Виготський вважав, що культурний розвиток уваги розпочинається у ранньому віці. Цей розвиток має соціальний характер. Дитина під час вростання в соціальне середовище, у процесі пристосування до цього середовища розвиває та формує довільну увагу. Витоки цієї уваги перебувають поза особистістю дитини. Сама собою органічна, або натуральна, увага ніколи б не привела до виникнення довільної уваги. Вона формується завдяки тому, що люди навколо дитини за допомогою певних стимулів та засобів спрямовують її увагу, керують нею, тобто дають дитині в руки ті засоби, на підставі яких вона в подальшому оволодіває своєю увагою за таким самим типом.

О.М. Леонтьєв, розвиваючи ідеї Л. С. Виготського, писав, що розвиток зовнішньої опосередкованої уваги йде швидше, ніж розвиток її загалом, а тим більше — «натуральної» уваги. В шкільному віці настає перелом у розвитку уваги. Зовнішня опосередкована увага поступово стає внутрішньою опосередкованою.

Співвідношення між довільною і мимовільною увагою змінюється на користь довільної, починаючи з дошкільного віку. Максимального розвитку довільна увага досягає у шкільному віці, а згодом указане співвідношення виявляє тенденцію до зрівнювання. Ця тенденція пов’язана з тим, що в процесі свого розвитку система дій із зовнішньої поступово перетворюється на внутрішню.

У цьому віці розвиток довільної уваги передбачає формування трьох умінь: прийняття інструкцій, які поступово ускладнюються; утримання увагою інструкцій упродовж усього заняття; розвиток навичок самоконтролю.

Увага у молодших школярів розвивається у шкільному і позашкільному середовищі. Учбова діяльність ставить нові, щораз складніші вимоги до уваги учнів і разом з тим приводить до створення тих внутрішніх умов, від яких залежить її подальший розвиток. Дітям потрібно усвідомлювати завдання, виконувати їх незалежно від того, привабливі вони чи ні, відповідно планувати і організовувати свою діяльність, контролювати її хід і результати. Разом з тим у ході учбової діяльності діти збагачуються новими знаннями, вміннями і навичками, у них з’являються нові інтереси, перспективні цілі, розвиваються вольові якості, які дають їм змогу поступово переходити до досконалішої внутрішньої організації і регуляції діяльності.

Розвиток довільної уваги в молодшому шкільному віці проходить ряд послідовних етапів. Зокрема, у 6 років виникає елементарна форма довільної уваги під впливом самоінструкції. Довільна увага найбільше розвивається в активній діяльності, в іграх, маніпуляції предметами, під час виконання різних дій. У 7-річному віці увага розвивається й удосконалюється, відбуваються наступні зміни: розширюється обсяг уваги; зростає її стійкість; формується післядовільна увага. Обсяг уваги у даному віці залежить від минулого досвіду і розвитку дитини.

Однією з особливостей довільної уваги молодших школярів є низький рівень її вибірковості, диференційованості. Так, старанний молодший школяр намагається охопити все пояснення вчителя, не розрізняючи у ньому суттєве і другорядне. Учні молодших класів майже на одному рівні фіксують і основне, і другорядне.

Багато недоліків уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому працею уроці, учні 1 класу можуть бути тривалий час уважними не відволікаючись від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них інтересу.

У І. В. Дубровиної, умовою підтримки довільної уваги є різноманітність навчального матеріалу, чіткість та послідовність його викладу. Дуже важливим для організації уваги є вміння вчителя запропонувати завдання та мотивувати його так, щоб пробудити інтерес дитини та привнести певну емоційну насиченість у навчання. Л. С. Виготський зазначає, що навчання повинно спиратися на інтерес дитини, спрямований на вивчення самого навчального предмету. Особливістю уваги молодших школярів є те, що вона підвладна зовнішнім впливам, в більшому ступені залежить від умов, в яких йде робота учнів. Часто те, що не впливає на увагу старших школярів, виступає як значний відволікаючий фактор для молодших учнів.

Одне із завдань розвитку уваги у процесі учбової діяльності полягає у формуванні контрольної функції, тобто здатності контролювати свої дії і вчинки, перевіряти результати своєї діяльності. У цьому багато психологів вбачають основний зміст уваги: становлення розумової дії контролю можна забезпечити під час самостійної роботи дітей із навчальним матеріалом. Організація навчального матеріалу під час уроку дозволяє планувати дії контролю, діяти відповідно до наміченого плану, постійно здійснювати операцію перевірки за наявним зразком. Така побудова роботи дає можливість індивідуалізувати учбову діяльність кожної дитини відповідно до її оптимального темпу і ступеня активності.

Основні досягнення в розвитку уваги молодших школярів виявляються у формуванні в них вищих, довільних і післядовільних її проявів, виробленні вмінь свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти, концентруватися на них, переборювати відвертання, переключати увагу на нові завдання, розподіляти її, зосереджувати на об'єктах, даних їм мислено. Цей процес пов’язаний із подальшим загальним психічним розвитком дітей, що відбувається під впливом навчання і виховання.

Необхідні умови для виникнення і розвитку довільної уваги створюються в процесі спілкування дитини з дорослими, у ході якого вона усвідомлює необхідність виконувати певні навчальні завдання, доручення батьків і вчителя, підпорядковуватись правилам і володіти своєю поведінкою у школі та в позаурочний період.

Регуляція уваги тісно пов’язана не тільки з волею, але й з розвитком логічного мислення. Для довільної уваги необхідний достатньо високий її рівень. Щоб примусити себе бути уважною, людина повинна дійти до висновку про необхідність зосередитися, зважити «за» й «проти» та відкинути ті висновки, які сприяють відволіканню від предмета, на якому треба зосередитися. Тому, довільна увага є не тільки вольовою, але й інтелектуальною, тобто пов’язаною з достатньо розвинутим мисленням.

Необхідно відзначити також і особливості довільної уваги молодших школярів с точки зору тієї задачі, якій вона підпорядкована. У старших учнів та у дорослих цей вид уваги утримується на об'єкті й у тих випадках, коли задача пов’язана з далекою мотивацією. Молодший школяр може діяти, коли до цієї віддаленої мотивації приєднується більш близька задача (одержати добру оцінку). За такої мотивації вольові зусилля незначні, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхідності.

В умовах шкільного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить від уваги інших дітей, і в цьому розумінні колектив та навчальна праця — головні фактори розвитку уваги. Спостереження показують, що ті школярі, які в силу будь-яких причин позбавлені нормального шкільного навчання, стають менш працездатними, менш здатними до зосередження, в особливості тоді, коли їм доводиться займатися в колективі.

Розвиток довільної уваги у молодшому шкільному віці пов’язаний із засвоєнням способів керування нею. Спочатку це зовнішні способи, вказівний жест, слово вчителя, батьків, які організовують увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Із розвитком планувальних функцій мови молодший школяр стає здатним заздалегідь організовувати свою увагу у майбутній діяльності, формулювати словесні інструкції для виконання навчальних дій. Що краще розвинуте мовлення у дитини цього віку, то вищим є рівень розвитку сприймання і раніше формується довільна увага.

Розвиток довільної уваги тісно пов’язаний не тільки з розвитком мовлення, але й із розумінням значення майбутньої діяльності, усвідомленням її мети. Здатність до довільної уваги формується в систематичній праці. Вона вимагає й виховує вищі форми довільної уваги. У своїх роботах Рібо підкреслив думку про зв’язок довільної уваги із працею. Він пише: «Як тільки виникла необхідність у праці, довільна увага стала у свою чергу фактором першорядної важливості в цій новій формі боротьби за життя. Як тільки в людини з’явилася здатність віддаватися праці, по суті своїй не привабливій, але необхідній як засіб до життя, з’явилася на світ і довільна увага…»

Розвиток цього виду уваги також пов’язаний з освоєнням норм і правил поведінки на уроці чи в позаурочний час, а також зі становленням вольової дії особистості.

Для підтримки стійкої довільної уваги молодших школярів необхідні наступні умови:

чітке розуміння конкретної задачі виконуваної діяльності;

звичні умови роботи (якщо дитина виконує роботу у постійному місці, у певний час, якщо її предмети і робоче приладдя утримуються в порядку, а сам процес роботи чітко структурований, це створює умови для розвитку і концентрації довільної уваги);

виникнення непрямих інтересів (сама учбова діяльність може не викликати в дитини зацікавленості, але в неї існує стійкий інтерес до результату діяльності);

створення сприятливих умов для учбової діяльності, тобто усунення сторонніх негативних подразників (шум, голосна музика, різкі звуки, запахи і т. ін). Проте легка, приємна і неголосна музика, слабкі звуки не тільки не порушують уваги, але навіть і підсилюють її);

тренування довільної уваги (шляхом повторень і вправ) з метою виховання спостережливості у дітей.

Велике значення для розвитку цілеспрямованої уваги в молодшому шкільному віці має навчальна гра, оскільки вона завжди має задачу, правила, дії і вимагає зосередженості. Щоб вчасно розвивати в дітей певні якості уваги (цілеспрямованість, стійкість, зосередженість) і здатність керувати ними, необхідні спеціально організовані ігри і вправи. В одних іграх треба враховувати різні вимоги задачі, в інших — уміти виділяти і пам’ятати ціль дії, у третіх — вчасно переключати увагу, у четвертих — потрібна зосередженість і стійкість уваги, оскільки необхідно помітити й усвідомити актуальні зміни.

Під впливом різних видів діяльності увага молодшого школяра досягає досить високого ступеня розвитку, що забезпечує дитині можливість навчатися.

Проаналізувавши матеріал можемо сказати, що увага залежить від багатьох чинників:

— фізичного розвитку дитини;

— психічного розвитку;

— від періоду статевого дозрівання

— від віку дитини.

Ступінь організації уваги визначається і характером діяльності, і її змістом. Увага може бути низькою і навіть знизитися до рівня розсіяності з різних причин:

— вплив одноманітних, монотонних і малозначних подразників;

— незадоволеність своєю роботою, усвідомлення її малозначності і навіть непотрібності;

— перевтома через довготривалу і безперервну роботу;

— апатія як стан байдужості до зовнішніх впливів та ін

Підводячи підсумок, відзначимо, що увага багато в чому залежить від психологічної атмосфери в групі (колективі), взаємостосунків між людьми, організації праці та відпочинку.

Таким чином, необхідно підкреслити, що виховання уваги школяра означає формування його особистості, її психічних якостей. Для цього необхідно передусім загальна висока культура навчально-виховної роботи. Вона містить розвиток широких пізнавальних інтересів у дітей, застосування інноваційних технологій, активних методів навчання, формування у школярів почуття відповідальності, свідомого ставлення до навчання, розуміння необхідності знань, виховання волі школярів та звички до планової систематичної праці.

2.2 Способи розвитку уваги психологічний довільний увага школяр Увага посідає особливе місце серед психічних явищ. Виступаючи невід'ємною частиною пізнання, почуття та волі, вона не зводиться до жодної з цих трьох сфер психічного.

Особливу роль увага відіграє в навчальній роботі школярів. Зосередженість, спрямованість свідомості учня на певні предмети та явища необхідні на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, невміння починати і послідовно проводити роботу над заучуванням тестів, виконанням малюнків, технічних виробів пояснюється не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабою кмітливістю або поганою пам`яттю, а недостатньою уважністю.

Уважність містить три компоненти:

а) сталість уваги як тривалість безперервного психічного процесу, необхідного для завершення даного завдання, дії тощо;

б) уміння довільно переключати увагу з одного об'єкта на інший;

в) стійкість, яка визначається опором щодо відволікаючого впливу сторонніх подразників.

Системоутворюючим компонентом у структурі уважності є сталість уваги. Згідно з дослідженнями вітчизняних учених, саме стала увага — найголовніша умова, що відрізняє добре встигаючих учнів від їх малопродуктивних однокласників.

Увагу розглядають і як функцію внутрішнього контролю за відповідністю розумових дій програмам їх виконання. Розвиток такого контролю покращує результативність будь-якої діяльності і її планомірне формування, корекція дає змогу перебороти деякі її дефекти. Увага молодшого школяра відрізняється великою нестійкістю, легким відволіканням. Нестійкість уваги пояснюється тим, що у молодшого школяра переважає збудження над гальмуванням. Увага може відволікатися з різних причин, наприклад із-за новизни обстановки, через дію орієнтовного рефлексу, при неправильному використанні наочного посібника і т.д. Одним і тим же видом діяльності молодший школяр може займатися вельми нетривалий час у зв’язку з швидким настанням утоми, позамежного гальмування. Загальна нестійкість уваги призводить до виявів неуважності в діяльності молодшого школяра.

Дуже часто зустрічаються неуважні учні, які cконцентровують увагу не на учбових заняттях, а на чомусь іншому — на своїх думках, які далекі від навчання, малюванні на парті і т.д. Коли така дитина дивиться в підручник, вона не бачить правила чи вправи, а цілеспрямовано вивчає текст чи малюнок, який не має відношення до сьогоднішнього уроку. Увага таких дітей достатньо розвинута, але через відсутність необхідної спрямованості вони складають враження розсіяних.

Зі стійкістю пов’язане також явище, що має назву коливання уваги. Воно виявляється в тому, що зосереджуваність та стійкість уваги періодично стають більш або менш інтенсивними. Спостереження свідчать, що коливання уваги молодших школярів через 15−20 хв. здебільшого призводить до мимовільного відволікання її від об'єкта.

Розподіл уваги в молодших школярів розвинутий недостатньо, але спостерігається помітна динаміка за перші роки навчання дітей. Невміння розподілити увагу між різними видами робіт, наприклад, між слуханням товариша, що читає книгу, і своїм читанням, призводить до того, що учень збивається з темпу читання, відстає або забігає наперед.

Однією з особливостей уваги, яку також необхідно знати і враховувати педагогу, є те, що молодші школярі не вміють швидко переключати свою увагу з одного об'єкта на інший. Переключення уваги як процес перебуває у стадії розвитку в перші роки навчання. Поступово, за правильної організації учбового процесу, удосконалюється і дана властивість уваги молодших школярів: за необхідності вони вільно переходять від одних дій до інших.

У розвитку властивостей уваги школярів спостерігаються індивідуальні особливості, пов’язані із типом темпераменту учня. Успіх у тренуванні уваги напряму залежить від типу ВНД дитини. Різні сполучення якостей нервової системи можуть сприяти або перешкоджати оптимальному розвитку властивостей уваги. Увага учнів з сильною, рухливою нервовою системою стала, має високий рівень перерозподілу та переключення. Учні, які мають інертну, слабку нервову систему, мають нестале, погане переключення уваги, розподіл уваги теж низький. Якщо інертність поєднується з силою нервової системи, то ці показники набагато вищі. Тобто, враховуючи індивідуальні особливості конкретного учня, можна кваліфіковано тренувати увагу в розумних межах.

Я удостовірилась, що увага дітей молодшого шкільного віку має свої особливості. Молодшим школярам легше зосереджуватися на конкретному навчальному матеріалі, підкріплюваному різними засобами унаочнення, їм важче підтримувати спрямованість уваги за несприятливих зовнішніх умов роботи, переборювати її відволікання. Тому тут особливо треба дбати про усунення зовнішніх перешкод, що заважають зосередженню дітей на роботі. Увага дітей цього віку тим стійкіша, чим більше приваблює їх сама діяльність. Звідси важливість турботи про те, щоб у процесі навчання викликати і зміцнювати у дітей безпосередній інтерес до його змісту. У молодшого школяра зростає стійкість уваги, формується здатність зосереджуватись на навчальних об'єктах, даних мислено і мало підтримуваних засобами унаочнення, виробляється вміння бути уважним за несприятливих зовнішніх обставин, контролювати свою увагу і володіти нею в учбовій і позаучбовій діяльності, далі вдосконалюється вміння розподіляти і переключати увагу. Характерним для учнів цього віку є внутрішнє прагнення виховувати у себе вміння бути уважним, переборювати слабкі сторони своєї уваги, а також формування уважності до людей як важливої риси характеру підростаючої особистості.

Позитивні риси уваги є цінною якістю школяра, а недоліки — серйозною перешкодою в навчальній і трудовій діяльності. Гарно розвинуті властивості уваги та її організація є важливим чинником, який насамперед обумовлює успішність навчання у молодшому шкільному віці.

Отже, розвиток уваги є однією з необхідних умов успішного навчання дітей. Школа висуває свої вимоги до довільності дитячої уваги в плані уміння діяти без відволікань. Дитина повинна дотримуватись інструкцій і контролювати одержаний результат. Діти, які щойно прийшли в школу не мають сформованої уваги тому, вчитель повинен працювати над розвитком та її вдосконаленням. Адже розвивати і вдосконалювати увагу так само важливо як формувати вміння і навички з читання, письма, математики… Уважна дитина легше засвоює навчальний матеріал, виконує чіткіше і акуратніше рухи при написанні букв і цифр, що є показником ефективності навчальної діяльності.

Розділ 3. Експериментального дослідження особливостей розвитку уваги у молодших школярів

3.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів Для більш детального і точного вивчення властивостей уваги у психології застосовують ряд методик. Вони забезпечують отримання результатів й дають їм кількісну оцінку.

Дослідженням охоплено 10 учнів молодшого шкільного віку 3 класу Краснолуцького НВК «ЗОШ-Iст.- дитячий садок», Лановецького району Тернопільської області (класоводСтепанова Надія Олексіївна). Проводила дослідження Сидорук Марія Володимирівна.

Дата проведкння: 27.01.2015р.

Для вивчення рівня розвитку властивостей уваги молодший школярів я застосувала методику «Дослідження розподілу та переключення уваги» (П'єрона-Рузера в адаптації Р. Нємова) .

Мета: визначити особливості розподілу і переключення уваги.

Обладнання: бланк методики, секундомір.

Хід виконання роботи. Діти ознайомлюються із бланком методики, де розташовані різні геометричні фігури. Надається інструкція: «На бланку є зображені геометричні фігури: квадрат, трикутник, коло, ромб, які чергуються у різній послідовності. За моїм сигналом: «Увага! Починаємо!» розставте якомога швидше і без помилок у ці фігури такі знаки: у квадратах знак «+» (плюс), у трикутниках — «*» (крапку), у ромбах — «-» (риску), у колі - «v» (галочку). «Дослід триває 2 хвилини. Дитина безперервно працює, виконуючи завдання упродовж двох хвилин.

Обробка та аналіз результатів. Підраховується загальний показник розподілу та переключення уваги за формулою:

0,5 N — 2,8 n

S = ——————,

де S — показник розподілу та переключення уваги дитини;

N — кількість переглянутих геометричних фігур, які продивилася дитина за час роботи і помітила відповідними значками;

n — кількість помилок, допущених за час роботи. Помилками вважаються неправильно проставлені значки або пропущені геометричні фігури.

Шкала оцінювання результатів переключення та розподілу уваги:

2. Методика «Запам'ятай і розстав крапки.

Мета: дослідження обсягу уваги молодших школярів.

Обладнання: стимулюючий матеріал (набір карточок із вісьмома малими квадратами, на яких зображені крапки) та бланкові карточки (набір порожніх карточок із вісьмома малими квадратами), секундомір, протокол, простий олівець.

Хід виконання роботи. Дитина працює за інструкцією із вісьмома малими квадратами, на яких зображені крапки. Квадрати складені на купку у порядку зростання зображених на них крапок (від 2 до 9). Дитині послідовно зверху вниз показують (на 1−2 секунди) кожну із восьми карточок із крапками. Після кожного демонстрування пропонується відтворити побачені крапкинанести їх на порожній квадрат за 15 секунд. Цей час дається дитині для того, щоб вона могла пригадати, де знаходилися побачені крапки, і відмітити їх у порожній картці. Надається інструкція: «Зараз ми пограємося з тобою у гру на увагу. Я буду показувати тобі одну за одною карточки, на яких зображені крапки, а потім ти сам (сама) будеш малювати ці крапки в порожніх клітинках у тих місцях, де ти бачила їх на карточках» .

Обробка та аналіз результатів. Обсягом уваги дитини вважається максимальна кількість крапок, яку вона змогла відтворити на будь-якій одній із восьми карток.

Шкала оцінювання результатів дослідження обсягу уваги:

Для подолання труднощів, пов’язаних з віком респондентів, процедуру дослідження проводили з кожним учнем окремо за допомогою класовода контрольного класу.

Окрім зазначених методів, використовували спостереження за учнями під час уроків та на перервах, бесіди з учителем, батьками, метод експертних оцінок (експертом виступив учитель) .

Усі методики взаємодоповнювали одна одну та дали змогу зібрати багатий емпіричний матеріал щодо розвитку властивостей уваги (розподілу, переключення, обсягу, стійкості, продуктивності) досліджуваних першокласників для подальшого кількісного та якісного їх аналіз.

3.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів Дослідженням охоплено 10 учнів молодшого шкільного віку 3 класу Краснолуцького НВК «ЗОШ-Iст.-дитячий садок», Лановецького району Тернопільської області (класоводСтепанова Надія Олексіївна).

Констатуючий експеримент організовано та проведено 27 січня 2015 року. За методикою «Дослідження розподілу та переключення уваги» Р. Нємова отримано наступні результати досліджень:

1) Прядун Григорій: S = (0,5×105 — 2,8×8) / 120 = 30,1/120 = 0,25.

Рівень переключення та розподілу уваги — дуже низький.

2) Іваськів Максим: S = (0,5×254 — 2,8×4) / 120 = 115,7 /120 = 0,97.

Рівень переключення та розподілу уваги — дуже високий.

3) Блажійчук Вадим: S = (0,5×180 — 2.8×6) / 120 = 73,2 / 120 = 0,61.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

4) Ратушко Віталій: S = (0,5×196 — 2,8×2) / 120 = 92,4 / 120 = 0,75.

Рівень переключення та розподілу уваги — високий.

5) Польова Божена: S = (0,5×201 — 2,8×3) / 120 = 92,1 / = 0,77.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

6) Данилюк Олег: S = (0,5×189 — 2,8×7) / 120 = 72,9 / 120 = 0,61

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

7) Парчун Марія: S = (0,5×280 — 2,8×3) / 120 = 131,6 / 120 =1,1.

Рівень переключення та розподілу уваги — дуже високий.

8) Присяжнюк Христина: S = (0,5×240 — 0) / 120 = 120 / 120 = 1.

Рівень переключення та розподілу уваги — дуже високий.

9) Люблюк Катерина: S = (0,5×174 — 2,8×5) / 120 = 79,2 / 120 = 0,7.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

10)Ткачук Вікторія: S = (0,5×196 — 2,8×8) / 120 = 75,6 / 120 = 0,63.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

Таблиця

З числа учасників досліду не виявилось жодного з низьким рівнем розвитку уваги, але виявилася дитина з дуже низьким рівнем. Цей учень має дуже низький рівень уваги, відповідно погано навчається в класі, постійно не сконцентрований. Переключення та розподіл уваги у третьокласників розвинуті досить добре, адже більша частина дітей має високий рівень розвитку уваги. В основі зміни спрямованості уваги лежить переміщення в корі головного мозку осередку оптимального збудження. Запропоноване завдання виявилось для більшості учнів не складним.

Вони повинні були розподіляти свою уваги, по-перше, між різними геометричними фігурами, по-друге, між різними знаками, що їх потрібно проставляти у ці фігури, по-третє, між дотриманням встановлених правил заповнення бланку (просування рядочками, одночасна робота з усіма фігурами та ін.). Їм було надто важко водночас контролювати дотримання усіх умов виконання завдання та зумисне свідомо переключати уваги з одних об'єктів на інші. Учням постійно потрібно було звірятися зі взірцем, поданим унизу бланку. А у деяких дітей при виконанні завдання десь у середині відведеного часу (наприкінці першої хвилини) ми спостерігали своєрідний збій, що полягав у тому, що вони забували або саме завдання експериментатора, або те, які знаки потрібно ставити і у які фігури, або ж порушували встановлені правила, проставляючи якісь окремі знаки, а інші ігноруючи. Можливо, це спричинено зростаючою утомою від виконання такої одноманітної роботи. Уповільненість або швидкість переключення уваги залежить від рухливості основних нервових процесів (збудження та гальмування). Ми простежили, що із завданнями методики краще справлялися учні із сильним врівноваженим типом нервової системи. Слабкий тип нервової системи та інертність нервових процесів утруднювали переключення уваги. 2. За методикою «Запам'ятай і розстав крапки» продіагностовано обсяг уваги третьокласників. Як свідчать дані, ця властивість є дещо краще розвиненою в учнів.

Дітям сподобалось дане завдання. Вони не відволікалися і захоплено «гралися» з експериментатором та без особливих труднощів малювали побачені крапки в порожніх клітинках розданих їм карточок.

Максимальний рівень обсягу уваги набрало 50% дітей. Їх показник оцінено у 10 балів, що відповідає дуже високому рівню розвитку обсягу уваги. Таких дітей виявилося найбільше. Високий рівень обсягу уваги набрало — 30% дітей. Середній рівень обсягу уваги набрало — 20% дітей.

Стан уваги не завжди може служити характеристикою та показником утоми організму дитини. Упродовж тижня простежуються підйом уваги. Найвищі показники припадають на середину тижня. Тобто можна припустити, що тут наявний ефект входження у стан роботи. А зниження уваги та її найнижчі показники припадають на вихідні дні, оскільки у ці дні учні відпочивають від розумової праці, а увага та розумова діяльність — завжди поряд.

Констатуючий експеримент свідчить про необхідність організації цілеспрямованої роботи із учнями-третьокласниками з розвитку їх властивостей уваги, яка забезпечуватиме відповідний рівень функціонування пізнавальної сфери дітей і сприятиме покращенню результатів їх учбової діяльності.

3.3 Вправи для успішного розвитку уваги молодших школярів Дитина 6 років найбільше часу проводить в школі. Навчання в школі безпосередньо пов’язане з психічними процесами. Поступово змінюється увага дитини, бо відносно неї ставляться певні вимоги. Часто діти молодшого шкільного віку характеризуються непідготовленністю до сприймання змісту уроку, невмінням зосередитися та сконцентруватися на поставлених учителем завданнях, що призводить до відставання у навчанні .

Учні 1−2 класів не вміють контролювати свою увагу та спрямовувати її на найголовніше в тексті, в пісні чи картині. У дітей такого віку мале коло обсягу уваги. Вони не вміють розподіляти увагу протягом тривалого часу на кілька предметів, адже не здатні цілком контролювати і зосереджуватися на одному об'єкті. Дітям такого віку цікаво все і відразу, це призводить до розсіяння уваги, а це є небажано у навчальному процесі.

Існує безліч вправ для розвитку та удосконалення уваги молодших школярі:

1. Вправа «Що змінилося» Мета: розвивати увагу. Час виконання: 6 хв. Інструкція. Психолог ставить перед дітьми від трьох до семи іграшок і пропонує зажмурити очі. В цей час забирає одну іграшку. Відкривши очі, діти повинні вгадати, яка іграшка захована.

2. Вправа «Слухай і почуй» Мета: розвивати уважність, переключення уваги. Час виконання: 10 хв. Інструкція. Учням запропоновується уважно слухати слова, які говорить психолог, і плескати у долоні щоразу, коли трапляється назва тварини. Увага! Почали: шафа, собака, кінь, ліжко, кіт, потяг, горобець, машина, коза, ворона, книжка, корова. Учнів просять підвестися, коли вони почують назву рослини. Слід повторити, що не треба плескати, а підводитися й реагувати не на тварину, а на рослину. Увага! Почали: дорога, тигр, береза, пшениця, літак, троянда, змія, дуб, гриб, лялька, школа, ромашка. Запропонувати учням підносити руку, коли почують назви професій. Увага! Почали: вазон, вчитель, лікар, куртка, продавець, лілія, пекар, корова, комп’ютер, машиніст, суддя, футболіст. Присідаємо, коли називатимуть казкових персонажів. Увага! Почали: стежка, мама, Колобок, Попелюшка, листоноша, Баба-Яга, Дюймовочка, папуга, автобус, Рукавичка, Круть та Верть.3." У магазині дзеркал"

Мета: розвиток спостережливості, уваги, пам’яті. Створення позитивного емоційного тла. Формування почуття впевненості, а також уміння підкорятися вимогам іншої людини.

Опис. Дорослий (а потім дитина) показує рухи, які після нього точно повинні повторювати всі гравці.

Інструкція:"Зараз я розповім вам історію про мавпочку. Уявіть собі, що ви потрапили до магазину, де стоїть багато великих дзеркал. Туди ввійшов чоловік, на плечі в нього була мавпочка. Вона побачила себе в дзеркалах і подумала, що це інші мавпочки, і почала корчити їм мордочки. Мавпочки у відповідь скорчили їй точнісінько такі самі пички.

Мавпочка показала їм кулака, і їй із дзеркал також показали кулаки. Вона тупнула лапою, й усі мавпочки тупнули. Що не робила мавпочка, всі інші точно повторювали її рухи. Починаємо гру. Я буду мавпочкою, а ви — віддзеркаленнями.

4. «Дивися на руки».

Мета: розвиток довільної уваги.

Необхідний матеріал: аудіозапис маршу.

Опис. Діти, рухаючись по колу, точно виконують різні рухи, вони показані дорослим чи «командиром».

Інструкція:"Зараз ми пограємося. Для гри нам потрібно вибрати командира, що буде придумувати рухи для рук. Спочатку командиром буду я, а потім той, кого ми виберемо за допомогою лічилки. Усі гравці, стоячи один за одним у колі, повинні почати рухатися під музику. Першим буде стояти командир — зараз ним буду я. Всі уважно стежать, які рухи рук показує командир, і повторюють їх точно за ним. Починаємо гру".

Примітка. На етапі освоєння гри рухи рук показує дорослий (варіанти показу рухів: руки нагору, у сторони, на пояс, руки зі зчепленими пальцями витягнуті вперед, занесені за голову тощо). Потім показ рухів рук здійснюють діти .

5." Слухай команду"

Мета:розвиток довільної уваги.

Опис. Кожна дитина повинна виконувати рухи відповідно до команд дорослого, вимовленими пошепки. Команди даються тільки на виконання спокійних рухів. Гра проводиться доти, доки гравці добре слухають і точно виконують завдання.

Інструкція:"Ми пограємося в гру «Слухай команду». Для цього треба стати в коло один за одним і рухатися кроком під музику. Коли звуки музики припиняться, необхідно зупинитися й уважно слухати мене. У цей час я пошепки вимовлю команду, наприклад «підняти руки», і всі гравці команду, наприклад «підняти руки», і всі гравці повинні виконати цю команду. Будьте уважні!"

Примітка. Приклади команд: присісти; нахилитися вперед і витягнути руки вперед; зігнути праву ногу в коліні, руки розвести в сторони; сісти на підлогу й обхопити коліна двома руками і т. ін.

4." Знайди два однакових предмети"

Мета:розвиток мислення, обсягу уваги, сприйняття форми, величини, спостережливості, формування уміння порівнювати, аналізувати.

Обладнання:малюнок із зображенням п’яти предметів і більше, з яких два предмети однакові; гостро заточені прості олівці.

Опис. Дитині пропонуються:

а) картка із зображенням п’яти предметів, серед яких є два однакові; потрібно їх знайти, показати і пояснити, у чому подібність цих двох предметів; б) картка із зображенням предметів і зразка; необхідно знайти предмет, подібний до зразка, показати його і пояснити, у чому схожість;

в) картка із зображенням більше п’яти предметів, із зображених предметів треба утворити однакові пари, показати їх чи з'єднати лініями, проведеними простим олівцем, і пояснити, у чому подібність кожної пари.

Інструкція: а) «Подивися уважно на цю картку і знайди серед усіх намальованих предметів два однакові. Покажи ці предмети і поясни, у чому їхня схожість. Приступай до роботи».

б) «Подивися, на цій картці зображені предмети. Кожному з них можна знайти пару. З'єднай лініями кожну отриману пару (два однакові предмети) і поясни, у чому їхня схожість. Приступай до виконання завдання».

5. «Будуємо ланцюжок»

Після того, як діти навчилися вловлювати характер зв’язку і добудовувати пари за поданою моделлю, можна перейти до цієї захоплюючої гри. Граємо в неї так. Сідаємо у коло. Хто-небудь називає будь-який предмет. Сусід зліва повинен назвати інший, що якимось чином пов’язаний із попереднім. Наступний учасник називає новий предмет, який пов’язаний із попереднім. Наприклад:

Телевізор — антена — зображення — художник — пензлик — …

У цій грі потрібно не забувати заохочувати кожний неординарний, але чіткий і цікавий хід. Окрім зв’язків за суміжністю (в тому числі: ціле — частина), за схожістю і контрастом, у цій грі можуть бути використані зв’язки слів за звучанням (рими). Додаткові можливості розкриває в цій грі багатозначність слів.

Висновки Темою моєї курсової роботи було вивчення психолого-педагогічних засад розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.

Отже, опрацювавши психологічну літературу, я побачила, що явище уваги має декілька столітній досвід вивчення. Особливого характеру дослідження уваги набуває з кінця ХІХ — початку ХХ століття, що пов’язане з розробкою рефлексологічних концепцій в психології, котрі описували увагу як відповідь на подразник, сигнал зовнішнього середовища, на якій реагує індивід.

У цілому можна сказати, що у дослідженнях психологів поняття «увага» не набуло одностайного визначення, а в працях окремих науковців увага взагалі не визначається як окремий психічний процес. Такі дослідники трактують увагу або як вид внутрішньої діяльності людини, або як вид вольових зусиль. Однак, практично усі психологи дотримуються положення про те, увага є необхідним елементом психічного життя людини, без якого були б неможливе функціонування усіх інших когнітивних процесів — пам’яті, сприймання, уявлення, мислення, а також мовлення.

З іншого боку увага визначається, як окремий психічний процес, форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

Увага — один з головних психологічних процесів, від характеристики якого залежить оцінка пізнавальної сфери молодших школярів школярів. Основним змістом розвитку уваги є її перехід від мимовільної форми до довільної, а також збільшення концентрації уваги, її стійкості та обсягу. Я переконалась у тому, що увага дитини розвивається у зв’язку з розвитком її життєдіяльності, виникненням нових потреб. Проте оптимальні умови створюються у процесі учбової діяльності, коли починає інтенсивно формуватися довільність психічних функцій.

Незаперечним є і те, що залежність розвитку уваги від цілеспрямованої провідної діяльності виводить на перший план необхідність такої організації навчально-виховного процесу, яка б забезпечувала розвиток уваги як психічного процесу разом із уважністю як рисою особистості молодшого школяра. Необхідність дослідження уваги учнів початкових класів зумовлюється тим, що саме у цьому віці уважність уперше формується як риса

Під впливом різних видів діяльності увага молодшого школяра досягає досить високого ступеня розвитку, що забезпечує дитині можливість навчатися. В учнів початкових класів зміни стосуються усіх видів і властивостей уваги. Збільшується її обсяг; зростає можливість розподілу уваги в зв’язку з автоматизацією багатьох дій дитини; концентрація уваги може бути достатньо інтенсивною під час виконання цікавих завдань; переключення уваги перебуває у стадії розвитку в перші роки навчання. У молодшого школяра зростає стійкість уваги, формується здатність зосереджуватись на навчальних об'єктах, даних мислено і мало підтримуваних засобами унаочнення, виробляється вміння бути уважним за несприятливих зовнішніх обставин, контролювати свою увагу і володіти нею в учбовій і позаучбовій діяльності. Характерним для учнів цього віку є внутрішнє прагнення виховувати у себе вміння бути уважним, переборювати слабкі сторони своєї уваги, а також формування уважності до людей як важливої риси характеру підростаючої особистості.

Для експериментального вивчення рівня розвитку властивостей уваги доцільно використовувати комплексний підхід із взаємодоповнюючим психодіагностичним інструментарієм. Провівши дослідження особливостей розвитку уваги дітей молодшого шкільного віку, я можу зробити такі висновки. Увага у кожної дитини розвинута по-різному. У когось краще, у когось слабше.

Порівнявши отримані результати, я побачила, що у більшості дітей 3класу увага розвинена на високому та середньому рівнях. Хоча є декілька учнів з низьким рівнем розвитку уваги. Діти які мають низький рівень, відповідно не дуже успішні у навчанні, вони не можуть зосередитися на одному об'єкті. Такі учні неуважно вислуховують завдання поставленні вчителем, вони упускають найголовніше. Цим дітям властива не зосередженість.

Такі висновки я зробила за допомогою досліджень особливостей уваги молодших школярів, а саме «Дослідження розподілу та переключення уваги» Р. Нємова та за методикою «Запам'ятай і розстав крапки».

Для того, щоб бути уважним, потрібно постійно працювати над собою. Для цього потрібно виконувати різні вправи, які будуть сприяти розвитку уваги. Вчитель повинен допомагати кожній дитині розвивати увагу, для кожного учня особисто підбирати тести та ігри. У молодших школярів мимовільна увага в більшій мірі залежить від вразливості матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільш розвинута увага мимовільна, перші роки навчання — головний період формування і довільної вольової уваги.

Список використаних джерел

1.Абрамова Г. С. Возрастная психология. — Екатеринбург: Деловая книга, 1999. — 624с.

2.Аверин В. А. Психология детей и подростков: Учеб. пособ. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб, 1998. — 379 с.

3.Андерсон Дж.Р. Когнитивная психология. — СПб.: Питер, 2002.

4.Анисимова И. Как помочь ребенку с нарушениями внимания // Психология обучения. — 2001. — № 4. — С.5−6.

5.Астапов В. М., Дробышева Г. В., Викторова В. В. Тревога как сопутствующий фактор синдрома дефицита внимания и гиперактивности у детей // Психологический журнал. — 2007. — № 6. — С.91−100.

6.Барташнікова І.А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навичок

7.Блонский П. П. Психология младшего школьника. — М. — Воронеж: Институт практической психологии, 1997. — 575 с.

8.Божович Л. И. Психическое развития школьника и его воспитание / Л. И. Божович, Л. С. Славина. — М.: Знание, 1979. — 96 с.

9.Борисова І. Щоб учні були уважнішими // Шкільний світ. — 2006. — № 35. — С.5−6.

10.Варій М. Й. Загальна психологія: Підручник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. — 2-ге видан., випр. і доп. — К.: «Центр учбової літератури», 2007. — С.11−39.

11.Вербин С. Как повысить эффективность умственной деятельности // Воспитание школьников. — 2004. — № 5. — С.45−49.Етюка. — К.: Рад. школа, 1976. — 272 с.

12.Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. B. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2001. — 416 с.

13.Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М. В. Гамезо, М. В. Матюхиной, Т. С. Михальчик. — М.: Просвещение, 1984. — 256 с.

14.Волков Б. С. Психология младшего школьника: Учеб. пособ. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 128 с.

15.Волкова Т. Н. Творчі ігри, завдання і тести для розвитку пам’яті та уваги. -Донецьк: TOB ВКФ «БАО», 2006.

16.Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. — СПб.: Союз, 1997. — 224 с.

17.Дусавицкий А. К. Развитие личности в учебной деятельности. — М.: Дом педагогики, 1996. — 208 с.

18.Заваденко H. H. Фактори риска для формирования дефицита внимания и гиперактивности у детей // Мир психологии. — 2002. — № 3. — С. 196−209.

19.Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.: Либідь, 2005. — С.244−265.

20.Ілляшенко Т. Д. ефіцит уваги у дітей з гіперактивністю // Початкова школа. -2006. — № 11. — С.4−8.

21.Калініна Ю. Гіперактивний розгляд та дефіцит уваги // Психолог. — 2006. — № 39. — С.26−31.

22.Колесник А. Корекційні вправи на розвиток пам’яті та уваги // Психологічна газета. — 2007. — № 6. — С.21−27.

23.Коломинкий Я. Л., Панько Е. А. Учителю о психологии детей шести летнего возраста. — М., 1988.

24.Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К.: Радянська школа, 1989. — 608 с.

25.Кравцова М. Развитие внимания в начальной школе // Школьный психолог. — 2003. — № 46. — С.2−3.

26.Крайг Грэйс. Психология развития. — СПб.: Питер, 2001. — 992 с.

27.Кузікова С. Б. Увага // Кузікова С.В. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посіб. для студ. вузів. — Суми: Університетська книга, 2006. — С.109−126.

28.Кузнецова Л. П. Компетентний підхід до розуміння властивостей уваги молодшого школяра // Початкове навчання та виховання. — 2006. — № 15. — С.27−29.Кулагина И. Ю. Возрастная психология: Развитие ребенка от рождения до 17 лет. — М.: Изд-во РОУ, 1996. — 180 с.

30.Левитина С. С. Можно ли управлять вниманием школьника. — М.: Педагогика, 1980. — 136 с.

31.Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Политиздат, 1975. — 304 с.

32.Москальова А. Як розвинути увагу дитини // Шкільний світ. — 2000. — № 18. — С.4−6.

33.Несух Ю. Розвиток пізнавальних процесів дітей молодшого та середнього шкільного віку. — К.: Шкільний світ, 2008. — С.83−90.

34. Осипова A. A., Малашинська Л.І. Діагностика і корекція уваги // Обдарована дитина. — 2004. — № 8. — С.31−41.

35. Психологічна енциклопедія / О. М. Степанов. — К.: «Академвидав», 2006. — 424 с.

36. Родюкова Т. М. Програма корекції недоліків розвитку уваги молодших школярів. — Х., 1999.

37.Садова А. М. Заняття з психології на тему: «Тренування якостей уваги» // Обдарована дитина. — 2000. — № 4. — С.32−34.

38. Сергієнкова О. Що допомагає думати? // Психолог. Шкільний світ. — К., 2005, — № 29−32. — С.23−51.

39. Скуба Н. В. Тести, ігри, творчі завдання для розвитку уваги та пам’яті // Початкове навчання та виховання. — 2008. — № 14. — С.21−24.

40. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібн. для студ. вузів. — 2-ге вид., випр. і доп. — К., 2005. — С.109−117.

41. Степанский В. И. Измерение переключаемости внимания в сенсомоторной деятельности // Вопросы психологии. — 1989. — № 1. — С.132−136.

42.Тітова М. В. Розвиток уваги молодших школярів — одна із складових структур ключової компетентності вміння вчитися // Початкове навчання та виховання. — 2007. — № 10. — С.18−20.

43.Увага дитини / Упоряд.: С. Максименко, Л. Терлецька, О Главник. — К.: Главник, 2004. — 112 с.

Додаток

1.Визначення розподілу та переключення уваги (методики Р. Нємова).

2.Методика «Запам'ятай і розстав крапки»