Екологічна обстановка Донбасу

Экологическая обстановка Донбасса

Реферат виконав: студент групи МТ-121 Косенка Р.В.

Министерство освіти та Украины Восточноукраинский національний університет імені Володимира Даля Кафедра экологии Луганск — 2004.

Экологический криза Донбасу як промислового району Украины.

Чрезвычайно важливий чинник, істотно впливає на територіальну організацію всієї соціально-економічного життя і ефективність виробництва, є екологічна ситуація. Останніми десятиліттями України вона істотно погіршилася. Однією з основних чинників, вплинули на екологічну обстановку, є розвиток видобувної й переробляє промисловості при застарілих технологіях пов’язана з цим надмірна урбанізація багатьох районів, колись всього Донбасса.

Донбасс — це великий промисловий регіон України, у якому налічується кілька великих промислових підприємств, производственно-промышленных об'єд-нань і підприємств паливно-енергетичного комплексу, гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, важкого машинобудування, будівельної галузі, і навіть агропромислового комплексу. Донбас забезпечує більшу частину промислового виробництва України, причому у найбільш екологічно небезпечних отраслях.

Высокая концентрація промислового й сільськогосподарського виробництва, транспортної інфраструктури, разом із високої щільністю населення, створили надзвичайно високу техногенну і антропогенну навантаження на біосферу — найвищу України та Європі. Сумарна техногенне навантаження на одиницю теренах регіону вчетверо вищий за середній Україною. Донбас має запасами майже всіх хімічних елементів. Головним природним багатством регіону є родовища кам’яного вугілля. Його запаси лише у Донецькій області оцінюються 25 млрд. т, що Мінздоров'я може задовольнити потреби України ні одне десятиліття вперёд.

Несмотря на спад виробництва, у результаті якого загальна кількість викидів і скидів суттєво зменшилося, навантаження біосферу Донбасу як і залишається однієї з найбільших у Європі. Підприємства регіону викидають близько третини сумарного обсягу забруднюючих речовин в Україні. Високі швидкості і цьогорічні масштаби техногенних процесів, величезні переміщення гірських мас зумовлюють великі обсяги розсіювання багатьох хімічних елементів (передусім вуглецю і тяжких металів), викликають накопичення у довкіллі сполук хімічних елементів в невластивих природі сочетаниях.

Из вищесказаного видно, що Донбас належить до найбільш критичним щодо екологічної обстановці регіонах України. Найгострішими проблемами регіону є: забруднення атмосферного повітря, водного басейну і почв.

Загрязнения атмосферного воздуха.

Плотность викидів пилу й газів, що у атмосферу становить близько 70 тонн на 1 кв. км, що у 6 разів більше, ніж у Україні. Нині наш регіон є постачальником до 40% всіх викидів страны.

В структурі шкідливих викидів переважає оксид вуглецю, частку яке припадає майже 28,8% всіх викидів, сірчистий ангідрид (діоксид сірки) — 21,3%, пил — 15% і легені органічні сполуки — 13%.

Сверхнормативные викиди промислових підприємств і автотранспортних коштів завдають значної шкоди атмосфері великих індустріальних міст, як-от, Маріуполь, — обсяг викидів забруднюючих речовин, у 1999 року становив 324,5 тис. т, Донецьк — 208,5 тис. т, і т.д.

Это зумовило перевищення гранично допустимі концентрації діоксиду азоту (від 1,2 до 3,3 ГДК), пилу (до 1,3 ГДК), сірчистого ангідриду (до 2 ГДК), оксиду вуглецю (до 1,25 ГДК), аміаку (до 3 ГДК), фенолу (до 3,2 ПДК).

Одной з причин їхнього незадовільний технічний стан повітряного басейну регіону — недостатнє оснащення джерел виділення забруднюючих речовин високоефективним газопылеулавливающим обладнанням і низький рівень її експлуатації. Так було в Донбасі оснащені очисними установками лише близько сорока% джерел викиду шкідливих речовин. Як і попередні року, причини незадовільного стану та недостатньою оснащённости джерел викидів газоочистным устаткуванням залишаються незмінними — відсутність чи недолік обслуговуючого і ремонтного персоналу, запасними частинами і матеріалів, проблеми фінансування запланованих ремонтних і вартість будівельних работ.

Загрязнения водних ресурсов.

Водные ресурси регіону формуються рахунок транзитного припливу поверхневих вод, переважно річкою Сіверський Донець рахунок Харківської області, місцевого річкового стоку, стічних, шахтних і кар'єрних вод, і навіть експлуатаційних запасів підземних вод (1067 тис. куб. м в сутки).

Свежую воду використовують підприємства металургійної, вугільної промисловості, енергетики, комунального і сільського господарства.

Основными забруднювачами водних об'єктів є підприємства гірничої та металургійної промышленности.

Техногенному впливу піддаються величезні території - від Дону до Дніпра, у яких розміщено понад сотню вугільних шахт. Щороку вони скидають близько 500 млн. куб. м шахтних вод, загрязнённых мінеральними солями, виваженими речовинами і бактеріальними домішками. У малі річки Донецької та Луганської області щорічно надходить близько 1,5 млн. тонн солей, що призвело до обмелению річок останніми роками на один метр.

К категорії основних підприємств — забруднювачів металургійної промисловості слід віднести такі: металургійний комбінат їм. Ілліча й «Азовсталь «в Маріуполі, металургійний і коксохімічний заводи у Єнакієве, Алчевський металургійний комбінат, Алчевський і Стахановський коксохімічні заводы.

Необходимо також відзначити, що через частих аварійних ситуацій на об'єктах каналізаційного господарства, їх санітарно-епідеміологічне стан залишається неудовлетворительным.

Загрязнения почвы.

Анализ і зіставлення даних із геохимической спеціалізації встановлених природно-техногенних типів грунтів і основних видів мінерального сировини, извлекаемого у надрах і споживаного виробничими комплексами Донбасу (вугілля, залізних і марганцевих руд, вапняків доломітів та інших.), і навіть які виникають промислових відходів показують, що змінені техногенними процесами грунту, зазвичай, успадкують геохімічну спеціалізацію від мінерального чи вторинної сировини — через промислові відходи чи минаючи їх. Отже, визначається причинно-наслідковий зв’язок в компонентної ланцюга: сировину — промислові відходи — навколишня среда.

Результаты проведеної класифікації змінених техногенезом грунтів і дослідження унаследованности їх «геохимической спеціалізації «дозволяють, приміром, по р. Донецьку визначити основні техногенні процеси (причини), що призвели грунтів та інші, тісно пов’язані із нею компоненти довкілля до сучасному екологічному стану. Вони об'єднують у такі три группы:

Физико-химические, механічні і біохімічні процеси, зумовлені вуглевидобутком, углеобогащением, углепераработкой, промисловим побутовою спалюванням вугілля, іншими виробництвами, споживають вугілля Донбасу, «геохимически спеціалізовані «на сірці, миш’як, ртуті, німеччини, молибдене, літії. головним чином, ці процеси сприяли найбільш великому (97 кв. км) хімічному забруднення грунтів території м. Донецька названими вище й ін. хімічними элементами.

Техногенные процеси, зумовлені виробництвами Донецького металургійного заводу — доменним, сталеплавильным, прокатним, переробки промислових відходів та ін. Переважна вплив на довкілля даного найстарішого (діє з 1872 р.) металургійного заводу призвело до забруднення грунтів та інших компонентів довкілля площею 55 кв. км. Основними елементами — забруднювачами тут, поруч із залізом і марганцем, є хром, миш’як, ртуть, свинець, цинк і др.

Техногенные процеси, зумовлені металургійним виробництвом по вторинної переробці кольорових металлов.

С переважної роллю цього, порівняно молодого, металургійного виробництва пов’язано освіту локального, високого рівня небезпеки вогнища забруднення грунтів на понад 7 кв. км. Тут вийшло накопичення великий групи кольорових і рідкісних металів — 18 элементов.

Экологические наслідки масового закриття шахт

Программа реструктуризації вугільної в промисловості й, у зв’язку з ній — закриття шахт в Луганської та Донецької областях стали джерелом непередбачених екологічних проблем, які через свої значимості вийшли врівень з соціально-економічними питаннями региона.

Многие проблеми пов’язані з недотриманням належних заходів при закритті шахт. Наприклад, судячи з матеріалам «Річного звіту Держуправління екологічну безпеку в Луганській області за 1999 рік про стан довкілля» по стану 31-ий грудня 1999 р. внаслідок перевірок встановлено факти порушень як вимог природоохоронного законодавства, і самих проектів ліквідації шахт. Виявлено, що ні однієї шахті немає авторський нагляд за веденням ліквідаційних робіт, а УДКР не укладає навіть відповідних договорів. У найгіршому разі 1999 року ні до одне з які закривають шахт готовий до фізичному закриттю відповідно до вимог «Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Мінвуглепрому», затвердженого Постановою Кабміну України від 29.06.99 р. № 1164.

Не викликає сумнівів об'єктивність оцінок вчених і фахівців щодо екологічних наслідків масового закриття шахт у Луганській та Донецькій області для стану навколишнього довкілля й здоров’я, і навіть рекомендацій на ліквідацію їх негативних впливів, що зводяться до следующему:

В результаті сукупного дії негативних факторів при закритті шахт проявляється стійке зростання площ територій з активним розвитком процесів підтоплення житлово-комунальних й управління промислових об'єктів, сільгоспугідь, комунікаційних об'єктів, транспортних магістралей тощо.

Как слідство цього активізуються процеси забруднення поверхневих і підземних вод, осідання денний поверхні, накопичення потенційної енергії в затоплених гірських виробках з формуванням гидрогеомеханических напруг і зниженням стійкості породних масивів.

Одновременно змінюється структура потоків вибухонебезпечних газів, що ІСД може ускладнити газогеохимические умови діючих шахт й прилеглих промышленно-городских агломерацій.

Практически повсюдно спостерігається геохімічне забруднення ландшафтів промышленно-городских і сільськогосподарських районів, що полягає у кар'єрному зростанні концентрацій важких металів, нафтопродуктів та інших. у ґрунтах, сніжному покриві, донних відкладеннях.

Происходит стійке підвищення мінералізації і забруднення нітратами, важкими металами підземних і поверхневих вод.

Проявляется на окремі ділянки радиохимическое забруднення грунтів і підземних вод уран-радийсодержащими мінералами, переважно, в зонах впливу шламонакопичувачів.

Дальнейший зростання числа закритих шахт у регіоні та розширення площ, де інтенсивно розвиваються процеси техногенних змін довкілля, зумовлюють необхідність виконання наступних заходів:

опережающая оцінка впливу закриття шахт, на екологічний стан довкілля;

выявление ділянок потенційного підтоплення і затоплення місць складування рідких і твердих відходів, геохімічного забруднення ландшафтів (проммайданчика, терикони та інших.);

разработка на основі випереджальних прогнозів басейнових і територіальних схем управління уровненным режимом підземних вод;

разработка регіонального прогнозу зміни якості підземних вод з метою обґрунтування складу заходів із їх охорони судів і підвищенню екологічної усталеності систем господарсько-питного водопостачання;

создание прогнозних моделей зміни довкілля, підготовка рекомендацій прийняття рішень для запобігання екологічних катастроф;

усовершенствование систем моніторингу на локальному і регіональному рівнях, насамперед, геологічне середовище вулканічний (рівненого і гидрогеохимического режимів підземних вод, небезпечних геологічних процесів, міграції метану та інших.);

создание при луганської обласної державної адміністрації підрозділ з комплексному эколого-экономическому управлінню територіями в зонах впливу закритих шахт;

разработка для зазначених цілей з урахуванням GIS-технологий постійно діючих моделей з формуванням функціональних баз даних;

утилизация техногенних відходів, є, з одного боку, чинником шкідливого впливу на навколишнє середовище і, з іншого боку, нетрадиційним джерелом низки дефіцитних корисних компонентів;

для рішення проблем, що з наслідками закриття шахт, ширше використовувати потенціал наукових, проектних наукових і виробничих організацій;

обеспечение фінансування природоохоронних заходів із вивченню, попередження і ліквідацію наслідків масового закриття шахт з бюджетів різних уровней.

Экологическая обстановка у Луганській области.

Состояние природного довкілля Луганській області такими специфічними факторами:

засушливый клімат і маловодность;

интенсивная урбанізація території, високий рівень концентрації в промисловості й розвитку сільського хозяйства;

многообразие хімічного забруднення природного довкілля під впливом промислових, сільськогосподарських і господарсько-побутових выбросов;

отсутствие комплексної системи природоохоронних заходів, залишковий принцип фінансування й матеріально-технічного обеспечения.

Длительное час вплив цих факторів негативно вплинув стан природних екосистем і на умови життя і здоров’я человека.

На території Луганській області досить осібно зосередилися три типу переробної антропогенної діяльності: промышленно-производственная, сільськогосподарська і рекреационная.

Промышленно-производственная функція локалізується у південній частині області на правобережжі р. Сіверський Донець (Донецький кряж), сільськогосподарська охоплює північну зону області (Донецька террасная рівнина), а рекреаційна функція зосереджена основному в долині Сіверського Дінця та частково з його лівобережних притоках.

В відповідність до розпорядженням представника Президента України у Луганській області (дек.1993) Госуправлением екологічну безпеку Луганській області була створена та введена в роботу система обласного моніторингу довкілля. У цьому сенсі розробили такі програмні системи: «Поверхневі води », «Джерела викидів у повітря », «Розрахунок платежів за викиди у повітря », «Фауна », «Екологія право ». Під час створення програми «Підземні води », «Ґрунти », створена досвідчена геоинформационная пошукова система з допомогою багатошарової карти з екологічної ситуацией.

Раз на тиждень передається інформацію про стані поверхневих вод річки Сіверський Донець по мері відновлення — про стан промислових викидів і скидів, здійснюється оперативна зв’язок в аварійних ситуациях.

Потребителями банку даних РЦЭИ (регіонального центру екологічного моніторингу) є організації, яким необхідні відомості екологічного характера.

Экологическая обстановка з промисловою регіонах Луганської области.

Луганщина — один з найнесприятливіших екологічними умовам регіонів України в. На території Вінницької області містяться близько 1500 підприємств і закупівельних організацій вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної та нафтохімічної промисловості, енергетики. 123 підприємства використав технологічному процесі близько 40 тис. тонн різноманітних сильнодіючих речовин. У атмосферу викидаються щороку близько 700 тис. тонн забруднених речовин трьохсот найменувань, понад три чверті їх — не очищены.

Высокий питомий вагу промисловості, у господарському комплексі області, недостатнє оснащення підприємств шалі-, газоулавливающими пристроями призвело до зниження повітряному басейні змісту кисню та підвищення кількості токсичних речовин, особливо у районі Лисичанско-Рубежанского, Алчевско-Стахановского, Краснолучско-Антрацитовского, Свердловско-Ровеньковского економічних вузлів, де повітря перенасичений сернокислыми газами, двоокисом азоту, окисом вуглецю, фенолом, аміаком, коксовым газом і т.п.

Основные забруднювачі повітря на Луганщині - Алчевський металургійний комбінат, рубежанское ВАТ «Барвник », ВАТ «Лисичанська сода », сєверодонецьке ДПП «Обьединение Азот », Стахановський завод техуглерода, Алчевський і Стахановський коксохімічні заводи. Пылегазоочистительное устаткування ними зношене або застаріло. Отруйні гази йдуть прямо на небо. Більшість підприємств немає необхідних санитарно-защитных зон (т.е. люди й не отселены з місць, де порушена екологія. Виняток — виділяється Алчевський меткомбінат і рубежанський «Барвник »).

Наравне з промисловістю повітря отруює автотранспорт. Підприємства, мають його (Стахановський завод феросплавів, Алмазнянский метзавод), немає устаткування контролю змісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах.

Но є Луганщині м. Сєверодонецьку й побачивши унікальне підприємство — санітар екології - СП «Інтерсплав ». На території заводу повітря чистий, насичений киснем — дихається як і горах. В усіх життєвих цехах можна пройтися у черевичках та білої сорочці. Багато видів робіт виконують комп’ютери, роботи, автоматика.

Луганск входить у число міст України з самої несприятливої екологічною обстановкою. Однією з забруднюючих елементом довкілля є солі важких металів, джерело яких, переважно — відходи гальванічного виробництва. У місті гальванічних ділянок та цехів близько сорока, областю — більш 60.

Опасность, яку вони представляють важкі метали для організму людини, залишає далеко позаду такі чинники, як радіоактивні, хімдобрива, розливи нефти.

Ввиду складного складу ці відходи який завжди можна переробити те щоб їх не було. Потрібно здійснити повний екологічний аналіз існуючого виробництва, підібрати технології, які знижуватимуть кількість важких металів в відходах вдесятеро. І тому досить трохи реконструювати лінію гальванічного виробництва. Якщо ж централізувати гальваническое виробництво (мати замість 40 цехів 10), то шкідливих відходів мало буде. Працювати по малоі безвідхідним технологіям для підприємства прибутково.

Состояние міських звалищ безпосередньо впливає епідеміологічну обстановку населених пунктів, часом звалища починають своє згубний вплив на грунт, підземні джерела питної води, річки, забруднюють воздух.

Бытовые відходи Луганська вивозяться на полігон твердих побутових відходів біля р. Олександрівська, де склалося катастрофічне положение.

В Алчевську такі великі підприємства, як заводи великопанельного будинку, залізобетонних виробів, будівельних матеріалів, немає площ розміщувати виробничих та побутових отходов.

Тревогу викликає стан міських звалищ, де відходи не сортуються. У містах додалася проблема утилізації упаковок мелкоштучного товару, у величезних кількостях завезеного човниковим бізнесом. Прострочені продуктів харчування, які потрапляють до нас з-за кордону, теж вважаються відходами, тому завдають подвійний шкода там, де сбываются.

На порівняно невеличкий території Лисичанско-Рубежанского регіону зосереджені великі промислові підприємства хімії, нафтохімії, приладобудування, обчислювальної техніки, вугільної і скляної промисловості, будіндустрії. Рубіжне, Сєверодонецьк, Лисичанськ входить у список міст України з найбільшим рівнем забруднення атмосфери, перевищують санітарних норм в 3−50 раз.

В підземному водоносном обрії зібралося майже п’ять млн. т. мінеральних солей і більше 230 т. аминоі нітросполук. Високий рівень забруднення природного довкілля при великий густоти населення (500 чол. на 1 кв. км.) призводить до високого рівня заболеваемости.

У жителів р. Рубіжне, особливо в дітей, пригнічений імунітет, чимало уроджених каліцтв, невынашивания вагітності, бронхіальну астму, цукрового діабету, злоякісних новоутворень, в 2−3.5 разу вищу, ніж Україні, захворюваність гіпертонією і на ішемічну хворобу серця, в 1,5−3 рази більше хвороб органів травлення, «молоді «інфаркт міокарда та т.п. У великої кількості робочих хімічного виробництва виявлено ушкодження в периферичної нервової системе.

Весной в Лисичанську одне із дворів вулицею Луначарського провалився до 7 метрів в глибину. Нещодавно грунт пішла вниз неподалік заводу «Строммашина ». Частина міста, підвладна зсувів, «поїхала «по прошарку глини, розташованому на глибині близько тридцяти метрів убік Сіверського Дінця. Пішов, кажуть геологи, зріз пласта. Лисичанску, де останні півроку грунт буквально йшла люди з-під ніг вже 27 раз, потрібна противооползневая станція, яка відстежувала б перелік небезпечних зон, прогнозувала б розвиток ситуації, попереджаючи про наслідки оползней.

Часть Лисичанська повільно «дрейфує «убік Сіверського Дінця. На квітні 1988 р. м. Лисичанську внаслідок зсувів на північному гори у районі Содового заводу біля близько 6 га стався подьем грунту на 40 див, спучування автошляхи та полотна. У багатьох районів Лисичанська відключено все комунікації, зупинено тролейбусний рух, припинено рух пасажирських поїздів дільниці Лисичанск-Волчеяровск.

Экологическая обстановка в сільськогосподарських районах области.

Сельскохозяйственная освоєність Луганській області значно вища, ніж загалом в Україні та становить понад 80%. Це порушило екологічну рівновагу між окремими видами угідь — луками і пасовищами, ріллею, лісами, болотами і водними экосистемами.

Почвы у сфері піддаються водяної та вітрової ерозії. Схили крутіше 3-х градусів эрозированы понад 80%. Масштабність проблеми необоротною деградації грунтів ставить під загрозу забезпечення населення продовольством. На зруйнованих грунтах, які на Луганщині понад половина, поступово знижується врожайність сільськогосподарських культур від 10 до 50 і більше %.

В сільськогосподарських підприємствах області зберігається понад сто тонн непридатних і невідомих хімічних засобів захисту рослин (помешкань без дахів, на зернотоке).

Самые благополучні стосовно економіки на Луганщині - Станичнолуганский, Меловской і Біловодський райони. І саме — одні з найблагополучніших на Украине.

Экологическое стан водних ресурсів у области.

За роки соціалістичного будівництва у нас річці Сіверський Донець сталі у лад дуже багато екологічно дуже небезпечні об'єкти, у тому числі і рубежанський «Барвник », і сєверодонецький «Азот », і лисичанські содовий і нафтопереробний заводи, счастьинская ГРЕС. У результаті діяльності таких у цій головній водної артерії області багато риби скоротили свої ареали і чисельність, відбувалися рідко або зовсім зникли. Нездоланної перепоною шляхах нерестових і зимувальних міграцій промислових і інших риб є побудована не враховуючи природоохоронних вимог, глуха, позбавлена ефективних рыбопропускных споруд гребля Луганської ГРЭС.

Деятельность людини довела р. Лугань до згубного стану. Серйозною причиною падіння рівня річки є замулювання, поява обмілин (у межах р. Зимогорье — 7 такі штучні островів, у яких ростуть верби. Викиди ціанідів шахт «Слов'яносербська », «Черкаська », оксиду заліза з Дружківського заводу насичує р. Лугань отруйними речовинами. У річку летить весь побутове сміття, дошки, гілки, трупи полеглих тварин. Сміття накопичується під залишками старого мосту через Лугань м. Зимогорье.

Катастрофическим є стан Пызинского ставка в Петровському. Через порушення берега вода початку йти у лесопосадку. Це спричинилося до масової загибелі рыбы.

Одна з найчистіших рік України — Айдар — протягом останніх 40 років значно обміліла. Зникли сотні питавших її джерел. У багатьох ділянках річки вирубані чи висохло верби, сдерживавшие розмивання берегів, молода поросль не висаджується. Від змиву в річку отрутохімікатів зникли раки, збідніли рибні запаси. Проводиться розораність земель під городи в 10−20 кілометрів від річки. У прибережній смузі здійснюється випас худоби і напування їх у річці; організовані купи сміття. Для порятунку річки необхідно закрити кар'єри з видобутку піску і глини у Айдара з рекультивацією землі.

Самая складна ситуація у області - з питною водою. Основним джерелом господарського й питного водопостачання є підземні води. З розвіданих запасів прісної води Держстандарту «Питна вода «відповідають лише 14%.

Огромный шкода водоймам завдає комунальне господарство. Тільки 8% стоків вважатимуться очищенными.

Перегрузка Вергунских очисних споруд може шпигат 4-й водозабір, який досі живить р. Луганськ, що сприятиме широкомасштабному екологічному нещастю. Подача питної води за графіком внаслідок її дефіциту посилює загрозу її бактеріального загрязнения.

В водойми після дощів стікають що зберігаються у багатьох господарствах під музей просто неба отрутохімікати і мінеральних добрив, отруюючи все живое.

Состояние рекреаційної зони Луганської области.

Луганщина — самий бідний України край за кількістю заповідників (вірніше, площею, займаній ими).

С 1995 р була розширено заповідна мережу, створено:

ландшафтный заказник «Самсоновская заводь «(Белокуракинский район),.

ботанический пам’ятник природи «Велика долина «(Белокуракинский район);

ландшафтный заказник «Краснянское водосховище «(Краснодонську район);

ландшафтный заказник «Міус «(Чернухинское лісництво, Перевальський район) Ботанический заказник «Гончаровский (Сватовский район);

общезоологический заказник «Меловатский лиман «(Сватовский район) В останні роки у сфері створено три ихтиологических заказника: Деркульский, Донецький і Мусский. Зроблено перший етап будівництва рачачого розсадника на ставках в селі Колядовка Новоайдарского района.

Благодаря Старобельской районної організацією Українського реріхівського товариства мисливців та рибалок фауну Старобільщини поповнили фазани, лосі, кабани, т.к. з допомогою членських внесків обладнуються годівниці, майданчики для подкорма птаство та звірину, щорічно засіваються кормові поля.

Много проблем по лісових ресурсів. За віком і стану більшість дубових насаджень підлягає суцільним рубаннями. У цьому відбувається зміна цінних порід на менш цінні. Великі площі лісів гинуть у дії водозаборів (знижується рівень грунтових вод).

Каждый 4-й вид флори області зустрічається тут дуже рідко й у єдиному примірнику. Заповідні території, які містять близько 75% видового складу флори, займають лише 0,005% площади.

Анализ сучасного землекористування у сфері свідчить, що через наявність 5-ї частини території, придатної для відтворення природних ресурсів тут не можна прогнозувати позитивні зрушення: це єдиний масив, а частини земель, ізольовані одна одної. На території Вінницької області повністю порушений необхідний круговорот речовин, особливо воды.

Использование окремих заходів підвищення активності біосистеми (лісопосадки, охоронні території) або недостатньо, і навіть шкідливо (надлишок міндобрив, пестицидів), і навіть ускладнює стан биосферы.

В області темпи зростання в природоохоронну діяльність постійно відстає від темпів зростання капіталовкладень у виробництві. У результаті сільське господарство області можна очікувати подальшого забруднення і руйнувань грунтового покриву, а промисловості - посилення забруднення повітряного і водного басейнів, перенасичення територій відходами.

С екологічної погляду ситуація з водними ресурсами гірше, ніж статки повітряного басейну вп’ятеро. Деградація грунтових ресурсів у основному обумовлена їх смывом. Вузол екологічних проблем локалізується у районі населених пунктів Лисичанськ — Сєверодонецьк — Рубіжне — Луганськ — Счастье.

Источником підвищеної радіації і дуже шкідливих в людини хімічних утворень (плавикової кислоти) є шахтні терикони, доменні печі. Непередбачувані наслідки закриття шахт та його затоплення без наукового обоснования.

Практически на території області середовище проживання в людини оцінюється як критична. У сфері найнижча в Україні тривалість життя, 85% дітей народжується з різними патологіями і відхиленнями. З усієї цього Луганщину слід визнати зоною надзвичайного екологічного бедствия.

Экологическая обстановка у Донецькій области.

На території Донецькій області, що становить 4,4% площі держави, зосереджена одна п’ята частина промислового потенціалу України. Висока концентрація промислової і переробка сільськогосподарської промисловості, транспортної інфраструктури, велика щільність населення створили тут величезну навантаження на біосферу — найвищу на Україні й у Європі. Донецька область є регіоном з критичним станом довкілля. Екологічні проблеми накопичилися в Донеччине на протязі багато часу, а негативний зміни, які відбулися в навколишньому середовищі, наближаються до необратимым.

Так, викиди забруднюючих речовин, у атмосферу, розміщення відходів, скиди забруднюючих стоків в водойми становлять відповідно 31%, 30% і 25% від загальне твердження українських. Саме зосереджено 55,5% промислових токсичних відходів країни. У перебігу року в квадратний кілометр території Вінницької області викидається в атмосферу 70 тонн забруднюючих речовин, що у сім разів перевищує середньоукраїнський рівень, а гранично дозволене забруднення атмосферного повітря на більшості промислових містах класифікується як «небезпечне «і «дуже небезпечне » .

Общая маса нагромаджених області індустріальних відходів становить 4 млрд. тонн. У той самий час у області недостатні і виснажені природні ресурси. Ліси займають лише 7% її території проти 17% Україною. Забезпечення річковим стоком на на одного мешканця вп’ятеро менше, ніж загалом Україною, забезпеченість сільськогосподарськими угіддями — менші надходження до 2 разу. Розораність угідь становить 80%. Грунт эродирована аж 70%. З 247 малих річок області - 230 річок деградированы. Постійний джерело техногенного навантаження однією квадратний кілометр території Вінницької області з різними небезпечними чинниками в 5−7 разів більше посередньо украинских.

Сложная екологічна ситуація негативно впливає стан здоров’я населення області. Знизився показник народжуваності - з 10,2 до 6,1 на тисячу населення (Україною — 7,8) і збільшилася загальна смертність населення з 12,7 до 17 на тисячу населення (Україною — 15,3). Особливо висока смертність населення працездатному віці, що становить 24% від усіх померлих регіоні (по Україні - 11%). Щороку 30% дітей народжуються з уродженими відхиленнями розвитку, часто несумісними з життям (Україною — 24%).

Коэффициент відновлення населення Донеччины найнижчий країні - 0,413, тоді як і Україні загалом вона становить 0,519. Надзвичайно висока концентрація тех-нічно та хімічно потенційно небезпечних виробництв призводить до зобов’язаний значною кількістю техногенних аварій з такими тяжкими екологічними випливають, та загибеллю людей. У сфері випадки фіксування професійних захворювань становить 40% від загальної кількості Украине.

Т.к. кожен четвертий працівник промисловості, зайнятий на шкідливому виробництві, працює на Донецькій області, то, на цей регіон доводиться 40% потерпілих з виробництва від усієї України, 22% - потерпілих за смертельним исходом.

Проблемы охорони лісів Донецькій області пов’язані зі своїми рекреаційним використанням. Потреба Донеччини в рекреаційних ресурсах забезпечується тільки 13.6%. У зв’язку з екологічним занепадом Південної рекреаційної зони (Приазовте) основне навантаження лягає на його лісу Північної зони (Придонцовье) і приміські лісу, створюючи загрозу їм. Рекреаційні навантаження характеризуються крайньої нерівномірністю (від повного відсутності рекреантів до 400 чел/га). У лісових масивах найпривабливіші природні, старовозрастные, зріджені, з досить розвиненим трав’яним покровом, добре просматриваемые насадження в свіжих і вологих типах лісу поблизу річки чи озера. У байрачних лісах рекреанты розташовуються на узліссях, а глибині лісу — на рівних галявинах по тальвегу, не затримуючись на схилах з густим підліском. У штучних лісових масивах на плакоре рекреанты переповнюють берега ставків, нагромаджуються вздовж широких просік, але уникають густих посадок у глибині кварталов.

Одна із великих екологічних проблем Донецькій області - це дефіцит питної води та небезпечний рівень забруднення природних водних источников.

Опасный рівень забруднення водяних джерел регіону пов’язані з великими объёмами стічних вод мовби. Щороку обсяги стічних вод мовби Донецькій області становлять близько двох млрд. куб. м, причому на вугільну промисловість припадає понад 50% всіх стоків. Шахтні води відзначаються високою змістом зважених речовин (до 0,1 г/л), підвищеної мінералізацією (зміст солей до 3 г/літр посідає 70% всіх шахт, від 3 до 7 г/літр на 26% всіх шахт), через що водоёмы і річки щорічно скидається більше трьох млн. т мінеральних солей і речовин. Це спричинило підвищенню часом мінералізації поверхневих водяних джерел в Донецькій області до 2 — 2,9 г/л, збільшення вмісту у водоймах важких металів і замулюванню водних об'єктів. Особливо гострою проблема забруднення водяних джерел вугільними підприємствами стає в з закриттям нерентабельних шахт. При закритті шахт їх водопритоки перерозподіляються частіше всього на працюючі шахты.

Вторичное використання шахтних вод обмежується, насамперед, їхньою високою мінералізацією ряд гірничодобувних підприємствах регіону. Найбільш распространёнными методами, использующимися при опреснении стічних вод мовби, є: дистиляція (випарювання), электородиализ і зворотний осмос.

Начиная з 1997 року у області у складі Програм економічного та розвитку розробляються розділи з охорони навколишнього середовища. Нині впроваджується екологічна Програма області на 2001;2005 роки, розроблено й прийнята Програма науково-технічного розвитку Донецькій області до 2020 року, яка одержала гарну оцінку з боку президента України. Проте, такий підхід у вирішенні питань екологічну безпеку дозволяє тільки стримувати подальше зростання техногенного навантаження на довкілля. Можливості підприємств та відмиванні грошей, що чинять з дев’яти місцевих фондів охорони довкілля, замало здобуття права як слід фінансувати заходи, створені задля зниження надмірної екологічної небезпеки, і деградації природних ресурсів области.

Выводы.

Таким чином, эколого-геохимические дослідження грунтів, річок, рослин, аерозольних опадів і медико-біологічні дослідження промислових агломерацій Донбасу свідчить про перебування їх у стані екологічної кризи. Без пошуків і наукових проробок варіантів виходу з кризи і практичних кроків для поліпшення екологічній ситуації може стати катастрофической.

Исходя зі складної екологічної обстановки розроблений структурний план концепції екологічної діяльність у Донбасі на період 2001;2010 гг.

Согласно цю концепцію було визначено такі приоритеты:

Уменьшение і знищення небезпечних отходов;

Утилизация і знищення відходів промислового комплекса;

Снижение скидів загрязнённых вод від промислових підприємств й у комунальному секторе;

Развитие природно-заповідного фонду области;

Экологическое освіту, роботу з громадськими організаціями, міжнародне співробітництво у сфері экологии.

Список литературы

Григорьев А.А. Міста й навколишня Середовище. Космічні дослідження. — М.: Думка, 1982.

Зубков Р.M., Матлак Е. С. Екологічна обстановка у донецькій області // Одеський гідрометеорологічний інститут. Матеріали III Всеукраїнської наукової студентської конференції «Екологічні проблеми регіонів «(р. Одеса, 25−26 квітня 2001 р.) — з. 30−32.

Зубков Р.M., Редько А. Л. Екологічні проблеми донецко-макеевской промышленно-городской агломерації // Вісник Донбаської державної академії будівництва й архітектури. Збірник наукової праці. Випуск 99−4 (18). Матеріали XXV студентської науково-технічної конференції студентів (27−28 квітня 1999 р.) — з. 78.

Зубков Р.М., Аверін Г. В. Енергетичні проблеми деминерализации шахтних вод // Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів / Збірка доповідей І Міжнародної наукової конференції аспірантів та студентів. Т.1 — Донецьк: ДонНТУ, ДонНУ, 2002. — з. 90−91.

Кононов І.Ф., Кононова Н. Б., Денщик В. А. Криза і самоорганізація: Шахтарські міста Донбасу під час реструктуризації вугільної промисловості: соціальне екологічний виміру. — Луганськ: Альма-матер, 2001.

Материалы «Річного звіту Держуправління екологічну безпеку Луганській області про стан навколишнього природного середовища за 1999 рік».

Обращение голови Донецького обласної ради Б. В. Колесникова до президента України Л. Д. Кучме, голові Верховної Ради України В. М. Литвину, прем'єр-міністра України А. К. Кинаху 30 серпня 2002 года Пыльнев Т. Г. Природокористування. — Л.: 1995.

Степура А.В., Синельщиков Р. Г. Проблеми охорони лісів Донецької області у зв’язку з їхнім рекреаційним використанням // Охорона навколишнього середовища: Збірник доповідей Всеукраїнської науковій конференції аспірантів і, 1997.

Тищенко З. Цивілізоване самогубство // Газета «Донбас» № 188(20 327) від 12.10.2002.