Пути вирішення екологічних проблем очима психолога

Московський психолого-социальный институт.

Психолого-педагогічний факультет.

Заочне отделение.

Специальность:

20 400 Психология.

Контрольна работа.

тема: Шляхи вирішення екологічних проблеми з погляду психолога.

1. Охорона навколишнього людини природної среды.

2. Рішення проблеми забезпечення зростаючого населення харчовими продуктами.

3. Проблеми энергетики.

Заключение

.

Література Введение.

Найважливішою особливістю сьогодення стає дедалі більше ускладнення взаємодії суспільства і природи. Причому системі зв’язків, які забезпечують життєдіяльність людей, постає цілий ряд негативних явищ і процессов.

Усвідомлення масштабів екологічної небезпеки, її можливих катастрофічних наслідків сприяє з того що у суспільстві виробляється розуміння цілісності людства, формується новий спосіб мислення, посилюється тенденція екологізації різної форми громадського сознания.

У різні сфери діяльності дедалі більше значення мають загальнолюдські ценности.

Важливе значення має екологічна інформованість, яка дозволить змінити орієнтацію суспільства від божевільного розорення та «підкорення природи», хижацької її експлуатації до бережного ставлення до ресурсів природи, розумінню їх справжньої ценности.

Людина має знати як зберегти природні багатства і які завдання потрібно вирішувати з ліквідації екологічних проблем. Це і є метою нашої работы.

1. Охорона навколишнього людини природної среды.

Ця проблема є одним із найактуальніших загальносвітових проблем сучасності. Масштаби впливу на довкілля часом досягають глобальних ж розмірів та порівняти з общепланетарными масштабами багатьох природних процессов.

З 1990 по 2000 рік екологічна ситуація у Росії стала ані гіршою ні краще. З одного боку йшло падіння виробництва, розпад великих промислових об'єднань, сільськогосподарських комплексів, отруйних довкілля. Так 1996 року рівень промислового виробництва Росії оцінювався 52% від рівня 1990 року. При спаді виробництва на 20- 22% забруднення зменшилися тільки 8−10%. 1].

Екологічна проблема — це відбиток за умов життя людей, соціально-економічних, політичні процеси протиріч, що виникають у системі зв’язків суспільства і природи внаслідок інтенсифікації їх взаимодействия. 2].

Ряд глобальних наслідків забруднення довкілля належить до найбільш опасным:

1. Стоншення озонового слоя.

Озон має значення в існуванні життя Землі, т.к. охороняє організми від згубного впливу короткохвильовою ультрафіолетової радіації Сонця та інших космічного проміння. Ультрафіолетові опромінення призводять до спадковим змін, зростанню числа заболеваний.

Озон руйнується, переважно, фреонами, азотом, бромсодержащими веществами.

Один із провідних японських хімічних компаній «Слова дэнко» ще 1989 року оголосила з приводу створення устрою, здатного вловлювати і переробляти знову фреон (до 98 т.). Це спеціальний масляний фільтр, який установлюють на виході вентиляційних установок промислових підприємств, використовують фреоны.

У багатьох країн під час виробництва аерозольних балончиків як розпилювачів використовуються замість фреона інші гази, менш небезпечні озонового слоя.

2. Глобальні зміни климата.

Цією проблемі приділяється багато уваги в усьому світі. Суть проблеми, у наступному. Земне атмосфера отримує певну кількість сонячної радіації. Близько 30% її ж відбивається у космічному просторі. Інші 70% сонячних променів поглинається поверхнею океанів і материків. Ця поглинута енергія надходить знову на космос як інфрачервоного випромінювання. Частина її затримується хмарами, водяникам парою й вуглекислим газом — це парниковий эффект.

Підвищена температура повітря призводить до непоправним наслідків: поява великої числа шкідливих в людини комах, різке зниження врожайності багатьох сільськогосподарських культур, збільшення теплової подушки можуть призвести до таненню ледника.

«Парниковий ефект» нічого очікувати загрожувати планеті, поки поверхневих шарах Світового океану житимуть багато мікроорганізми, насамперед — фитоплактон. Завдяки дії фитоплактона (він поглинає вуглекислий газ) запобігається перегрів нашої планети. Тому фитоплактон підлягає особливої екологічної охране.

Потрібно наскільки можна скорочувати викиди вуглекислого газу атмосферу, щоб уникнути «вуглекислого літа». Однією з рішень зазначеної проблеми є боротьби з тероризмом, котрі можуть призвести до непоправним наслідків, «ядерної войне».

Повинно зводитися до мінімуму й техногенне втручання у біосферні процессы.

3. Випадання кислотних дождей.

Дощі стають кислотними через забруднення повітря з допомогою спалювання викопного палива й виділення у своїй кислотообразующих газів — сірчистого ангідриду і окислів азоту. Ці окисли, реагуючи з крапельками води, утворюють кислоты.

Збитки, заподіяний кислотними дощами, дуже високий: страждають люди, наноситься шкоди лісам, почвам, річках і озерам, зданиям.

У окремих країнах, як-от Швеція, Норвегія, боротьби з кислотними дощами належить до найбільших проблем захисту навколишнього среды.

4. Забруднення Світового океана.

Океан дедалі більше перетворюється на помийну яму.

На одній із найбільших небезпек представляє забруднення океану нафтопродуктами. Вони вступають у океан на підводному човні судів, розробці нафти і газу на шельфах, навантажувально-розвантажувальних работах.

Інший великий небезпекою служить радіоактивне забруднення Світового океану. Інтенсивність поширення радіоактивних ізотопів акваторіями Світового океану посилюється у зв’язку з розвитком атомного флоту, зі створенням атомних плавучих электростанций.

Відходи промислових підприємств сильно забруднюють Балтійське морі та Токійський затоку. Дуже високо забруднення Карибського бассейна.

Погіршення стану довкілля на часі цієї проблемы.

Можуть бути різні підходи під час вирішення глобальних проблем збереження биосферы:

— по-перше, запобігання виникнення необоротних наслідків (захист озонового слоя);

— по-друге, зменшення, ослаблення впливу (притаманне транскордонного поширення забруднюючих речовин і кислотних дождей);

— по-третє, пристосування людства до нових условиям.

У рішенні екологічних проблем є три принципово різних пути:

1) Відмова від подальшого промислового розвитку. Це утопічний шлях, обговорення якого бессмысленно.

2) Очищення шкідливих відходів промислових і сільськогосподарських підприємств. Для цього він на підприємствах будуються спеціальні очисні споруди, вловлюють з відходів забруднювачі і устраняющие можливість їхнього попадання в природну среду.

3) Створення систем малоотходного і безвідходного виробництва. Це — радикальне технологічне розв’язання проблеми збереження оптимальної природного довкілля. Воно вимагає такої технології, коли він круговорот речовин, у виробництві буде замкнутим. Усі сировину, яке надходить у виробництві, переробляється на корисні продукти чи віддається в сусідні виробництва. Ніяких відходів, отже, і забруднення довкілля нет.

Застосування принципів безвідходної технології називається экологизацией производства.1.

Циклічний безвідходне виробництво, порівнянна з біосферою — майбутнє промисловості, ідеальний шлях збереження чистоти оточуючої среды.

Важливим необхідним умовою боротьби з забрудненнями біосфери є моніторинг. Мета його — вивчення змін природного довкілля, що виникають у результаті на чоловіки й що призводять до порушення динамічного рівноваги. Моніторинг має забезпечити отримання як кількісних, так і якісних характеристик що сталися в природної середовищі змін. Відповідні спостереження потрібно проводити систематично і здійснюватися на постійних станціях спостереження. Станції містяться у різних природних зонах, але перевагу має віддаватися районам, найбільш підданим забруднення тих чи інших компонентів оточуючої среды.

У найрозвиненіших країнах світу з оцінки «здоров'я середовища» широко використовуються методи биотестирования.

У Росії її ці методи доки набули належного поширення. Найадекватнішим критерієм оцінки стану природного довкілля можуть бути результати генетичного моніторингу. Є низка перспективних методів біоіндикації і біотестування, заснованих на виключно виборчої чутливості деяких організмів до впливам конкретних шкідливих факторов.

2. Рішення проблеми забезпечення зростаючого населення харчовими продуктами.

Гострі проблеми сьогодення, зокрема і продовольча, пов’язані з надмірним зростанням населення. Сільськогосподарське виробництво не може встигнути над його зростаючими потребами. Втрати родючих земель унаслідок їх виснаження, ерозії, вилучення на будівництво сприяли загострення продовольчої проблема у багатьох країнах мира.

На думку американського вченого Ревелла, якби вся грунт, придатна як на сільського господарства, оброблялася сучасними методами, то отриманого продовольства вистачило для задоволення 50−60 млрд. человек.1.

Аби вирішити цієї проблеми, у сільське господарство має зрости зростання механізації, енергоозброєності, використання добрив, високопродуктивних сортів рослин i порід животных.

Аби вирішити проблеми створення нових селекційних сортів необхідна розробка принципово нових засобів і методів зміни наследственности.

Крім сільськогосподарського існують та інші можливості збагатити стіл жителів планети. Тут ідеться про нетрадиційних джерелах продовольства, заснованих на виключно розробці аналогів і білкових обогатителей продуктів харчування тваринного происхождения.

3. Проблеми энергетики.

З усіх галузей світового господарства енергетика впливає на довкілля. Це вплив різноманітно: від подальшого зростання змісту парникових газів з допомогою спалювання палива до зміни екосистем річок при будівництві ГЭС.

Близько половини вуглекислого газу, що надходить атмосферу від спалювання органічного палива, може бути компенсоване природними экосистемами.

Безперервне зростання споживання енергії ставить перед людиною проблему пошуку альтернативних її джерел. І це слід віднести гідроенергію, сонячну, вітрову інші види энергии.

По запасам гідроресурсів Росія займає перше місце світі. Самі по собі гідроелектростанції нешкідливі для довкілля. Але будівництво водоймищ на рівнинах загрожує екологічної катастрофой.

Один з напрямів розв’язання проблеми енергетичної кризи — розвиток атомної енергетики. Її переваги полягають у необмежених запасах атомного сировини, а й у збереженні чистоти оточуючої середовища, т.к. атомних електростанцій дають значно менше шкідливих викидів, ніж електростанції, працівники органічному паливі. Небезпека життю людей, і навіть тварин і звинувачують рослин виникає при забруднення довкілля радіоактивними ізотопами внаслідок аварій на АЕС (приклад: Чорнобильська АЕС). Тому проектування, будівництво АЕС вимагають надзвичайної відповідальності, а краще взагалі відмовитися АЕС і законсервувати существующие.

«Чисте» та практично невичерпне випромінювання Сонця — одне із найперспективніших джерел енергії. Переваги сонячної енергії перебувають у її доступності, невичерпності, відсутності побічних продуктов.

Незаперечні екологічні переваги вітряних станцій. Ресурси потенційної енергії вітру незаперечні і величезні. Вітряні станції практично безотходны і це непотрібно сировину. Турбіни добре уловлюють вітер, зменшуючи цим ерозію грунтів. У нашій країні енергію вітру мало используют.

Проблема захисту довкілля, і особливо атмосфери, шкідливих викидів під час спалювання органічного палива поставила перед наукою завдання отримання екологічно чистого палива, яким є водень. Найбільш економічно отримання водню з природного газа.

Надзвичайно важливу і перспективне, особливо міської екології, напрям — перехід автотранспорту природного газу в двигунах внутрішнього сгорания.

При розумному ставлення до ресурсів людству вдасться уникнути енергетичної кризи. І тому важливо дотримуватися концепцій стійкого екологічного развития.

Заключение

.

Люди сьогодні повинні собі чітко уявити, що вони залишать в спадщину своїм нащадкам. Вчені мають прийняти нелегку обов’язок: вивчити шкідливість всього, що зроблено їх побратимами. Кожна нова речовина має бути перевірено те щоб нинішні трагедії не повторилися. Здорові і традиційно сильні духом люди третього тисячоліття повинні жити у прекрасної і мирної середовищі. Якщо вчені візьмуть він жорсткий контроль викиду в довкілля небезпечні спадковості речовин, то невтримна експансія останніх припинять. Коли зміну хімічним методів боротьби з шкідниками і хворобами прийдуть біологічні, або від цього виграють все покоління в будущем.

Точна і правдива інформація може та створення суспільного думка, налаштувати людей те що, щоб, розпрощавшись з декотрими, часто удаваними зручностями, поповнити своїх рук головне — упевненість у безпеки майбутньої жизни.

Необхідність вивчення абсолютно новій довкілля вимагає створення принципово нових подходов.

Профілактику захворювань можна забезпечити шляхом гігієнічного нормування — на наукове обґрунтування необхідності виключити ті чи інші шкідливі факторы.

Практичне значення у вирішенні екологічних завдань має медикоекологічне районування країни, відповідно до яким великі території розбиваються на однорідні медико-экологические і санітарноекологічні райони. Таке районування сприяє рішенню багатьох актуальних наукових негараздів у галузі охорони навколишнього середовища, здійснення соціально-екологічної политики.

У справі поліпшення популяционного здоров’я населення не можна розраховувати лише з медичні заходи. Необхідно проводити політику, спрямовану на оптимізацію оточуючої среды.

Існування і прогрес людства у третій тисячолітті можливо лише за умов стійкого екологічного развития.

Концепцією стійкого розвитку як система пріоритетів у вирішенні екологічних проблем, як «інструкція», прийнята міжнародним науковим співтовариством для відповіді питання, що можна, а чого годі було робити для тривалого благополучного існування й розвитку человечества.

Оптимізація взаємодії людського суспільства із дикою природою шляхом міжнародних зусиль і внеском кожної людини — ось головна стратегія і заставу розв’язання глобальних проблем біосфери та сталого екологічного развития.

1. Актуальні проблеми екології і шляхи їх рішення. Ч.1. — Брянск,.

1999.

2. Васильєв Н.Г., Мороз П.І. Охорона природи з засадами экологии:

Підручник. — М.: Екологія, 1999.

3. Голуб А. Економіка і охорона довкілля. — М.: Экология,.

1999.

4. Кочегарова Н. Л. Сталий екологічне розвиток Росії одразу на порозі третього тисячоліття. — Брянськ, 2003. ———————————- [1] Кочегарова Н. Л. Сталий екологічне розвиток Росії одразу на порозі третього тисячоліття. — Брянськ, 2003, стор. 120. [2] Кочегарова Н. Л. Сталий екологічне розвиток Росії одразу на порозі третього тисячоліття. — Брянськ, 2003, стор. 120. 1 Голуб А. Економіка і охорона довкілля. — М., 1999, с. 27 1 Васильєв Н.Г., Мороз П.І. Охорона природи з засадами екології: Підручник. — М.: Екологія, 1999, з. 239.