Комедия про скрині

Комедия про скрині

(La Cassaria; інший переклад — «Скринька») (1508).

Лодовико Аріосто (Lodovico Ariosto) 1474−1533.

Итальянская література.

Е. Д. Мурашкинцева.

Действие першою у Італії «ученого» комедії відбувається на острові Метеллино, в невизначені «античні» часи, У віршованому пролозі декларується, що сучасні автори цілком може позмагатися зі стародавніми майстерністю, хоча італійська мова поки поступається в благозвучии грецькому і латини.

Пьеса починається сіло, що юнак Эрофило наказує своїм рабам вирушати до Филострато і обурюється на упертість Неббья, якому року хочеться залишати будинок. Причини цієї колізії розкриваються у діалозі слуг. Неббья розповідає Джанде, що з який живе поруч звідника Лукрано є дві чарівні дівиці: однієї із них по вуха закохався Эрофило, а іншу — син місцевого бассама (правителя) Каридоро. Торговець заламав ціну надії зірвати великий куш з багатих молоді, а ті цілком від своїх батьків. І ось старий Крисоболо поїхав за кілька днів, доручивши охорону майна вірному домоправителю, і Эрофило скористався нагодою: спровадив тимчасово всіх рабів, крім шахрая Вольпино, свого підручного, ключі ж відібрав, пустивши у хід палицю. Тепер закоханий молодик запустить руку в батькове добро, і потім звалить провину на злощасного Неббья. У у відповідь ці нарікання Джанда радить не суперечити хазяйському синку, законному наступникові багатства і рабів.

В наступній сцені відбувається зустріч Эулалии і Кориски з Эрофило і Каридоро. Дівчата обсипають юнаків докорами — на клятви й зітхання вони щедрі, нічого не роблять, щоб вихопити з неволі своїх коханих. Молодих людей скаржаться на скнарість батьків, але обіцяють діяти рішуче. Каридоро підбиває Эрофило: якби його тато відлучився хоч і дня давно обчистив комори. Эрофило заявляє, що заради Эулалии готовий попри всі і сьогодні звільнить її за допомогою Вольпино. Закохані розходяться, побачивши Аукрано. Торговець живим товаром прикидає, як витягнути більше грошей за дівиць. Дуже доречно розпочався корабель, який завтра чи післязавтра відпливає до Сирії. Лукрано у присутності свідків з капітаном, щоб він узяв його на борт зі усіма домочадцями і добром, — дізнавшись звідси, Эрофило розщедриться.

Далее головна роль належить Вольпино і Фульчо — слугам молодих закоханих. Вольпино викладає свій план: Эрофило повинен викрасти з батьківської кімнати скринька, прикрашений золотом, і відразу заявити про зникнення бассаму. Тим часом приятель Вольпино, переодягнений купцем, вручить цю дорогу штучку своднику заставою за Эулалию. Коли наскочить стража, Лукрано стане відмовлятися, та хто йому повірить? Будь-який дівиці красна ціна — п’ятдесят дукатів, скриня ж варто так незгірш від тисячі. Звідника напевно посадять у в’язницю, та був повісять і навіть четвертують — на загальний задоволення. Після деяких коливань Эрофило погоджується, і сцену виходить іще одна слуга — Траппола. Його наряджають в одяг Крисоболо, вручають скринька і надсилають до Лукрано. Договір відбувається швидко, і Тралпола веде з дому звідника Эулалию.

В цей час вулицею крокує підпила компанія: рабам Эрофило дуже сподобалося у домі Филострато, де ситно годують і щедро напувають. Тільки Неббья продовжує бурчати, передчуваючи, що справа добром не скінчиться і всі неприємності Посиплються з його голову. Побачивши Эулалию з Траппола і здогадався, що звідник продав її, все дружно вирішують прислужитися молодому хазяїну і труднощів відбивають дівчину, наставивши Траппола синців. Вольпино входить у розпач: заставу залишився в звідника, а Эулалия викрадена невідомими розбійниками. Вольпино просить Эрофило передусім визволити скриня, але не всі даремно — безутішний юнак, забувши про все, впадає шукати коханої. Лукрано ж тріумфує: за незначну дівку йому віддали скриня філігранної роботи, і до того ж набитий золотий парчею! Раніше звідник готували до від'їзду лише виду, але тепер ця викрут йому знадобиться — світанку він залишить Метеллино назавжди, залишивши ловить облизня дурного купця.

Вольпино потрапляє у пастку. Хитромудрий задум обернувся проти неї самої, й у довершення всіх нещасть додому повертається Крисоболо. Старий досі у тривозі, справедливо вважаючи, що з марнотратного сина, і продувних слуг нічого чекати не можна. Вольпино підтверджує гірші його підозри: осів Неббья недогледів за хазяйської кімнатою, і винесли скриня з парчею. Але справу, ще можна поліпшити, оскільки крадіжку, судячи з усього, зробив сосед-сводник. Крисоболо відразу посилає слугу до бассаму Критоне, своєму кращому Другові. Обшук приносить блискучі результати: скриня виявлено у домі Лукрано. Вольпино готовий передихнути, но/его підстерігає нової біди: він зовсім забув, що у домі як і сидить Траппола в хазяйському каптані. Старий з першого погляду дізнається своє сукню. Траппола хапають як злодія. Вольпино пізнає його — це всім відомий німий, котрі можуть пояснюватися лише знаками. Тямущий Траппола починає розмахувати руками, а Вольпино переводить: одяг Крисоболо подарував знедолений одне із слуг — високий, сухорлявий, з великим носом і сивий головою. Під цю опис є ідеальним Неббья, але тут Крисоболо згадує, як упійманий на гарячому звідник кричав, нібито скриня вручила йому якийсь купець в багатою одязі. Під загрозою шибениці Траппола набуває дару мови і визнається, що віддав скриня під заставу за дівчину за наказом Эрофило і наущению Вольпино. Розлютований Крисоболо наказує закувати Вольпино в кайдани, а синові загрожує батьківським прокльоном.

Теперь у справі береться Фульчо, якому терпиться довести, що у хитрості не поступиться нікому — навіть Вольпино. Спочатку слуга Каридоро квапиться до Лукрано з дружнім радою нести якомога швидше ноги — украдений скриня знайдено при свідках, і бассам вже розпорядився підняти злодія. Нагнавши на звідника страху, Фульчо вирушає до Эрофило з повідомленням у тому, що потім. Лукрано став благати про врятування, і Фульчо, поломавшись кілька днів, відвів бідолаху до Каридоро, Той не відразу піддався умовляння, і Фульчо шепнув своднику, що можна послати за Кориской — у її присутності син бассама стане більш поступливими. Усі склалося відмінно: залишається виручити з біди Вольпино і роздобути грошей для Лукрано, що хоче бігти, однак може, бо залишився без шеляга. Фульчо йде до Крисоболо зі звісткою, що Эрофило вплутався надто неприємну історію, проте бассам Критоне готовий по дружбі заплющити очі цього справа, якщо Лукрано стане подавати скаргу. Умилостливить звідника просто — треба лише заплатити йому за дівицю Эулалию, через котру був ґвалт. Старий скупар, знехотя, розлучається з кругленької сумою і погоджується, щоб у переговори з звідником брав участь Вольпино — на жаль, немає у домі другого такого хитруна, а недотепу синка будь-який обведе навколо пальця!

В кінці п'єси Фульчо цілком обгрунтовано іменує себе полководцем-триумфатором: вороги впали і застидаєтеся це без будь-якого кровопролиття. Урятований від покарання Вольпино палко дякує соратника. Эрофило радіє: завдяки Фульчо він отримав як Эулалию, а й їхньому зміст. А герой дня пропонує своїм глядачам розійтися додому — Лукрано збирається вдайтеся, і свідки йому зовсім непотрібні.

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.