Отелло (Othello)

Отелло (Othello).

Уильям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564−1616.

Трагедия (1604). Англійська литература.

И. А. Быстрова.

Венеция. Біля будинку сенатора Брабанцио венеціанський дворянин Родріго, без відповіді закоханий в дочка сенатора Дездемону, дорікає свого дружки Яго через те, що той прийняв чин поручика від Огелло, родовитого мавра, генерала на венеціанської службі. Яго виправдовується: і сам ненавидить свавільного африканця через те, що той у обхід Яго, професійного військового, призначив своїм заступником (лейтенантом) Кассіо, вченого-математика, який при цьому молодший Яго роками. Яго має наміру помститися і Огелло і Кассіо. Закінчивши суперечки, приятелі піднімають крик і будять Брабанцио. Вони повідомляють старому, що його єдина дочка Дездемона бігла з Огелло. Сенатор розпачливо, він упевнений, що його дитя стало жертвою чаклунства. Яго йде, а Брабанцио і Родріго вирушають за вартовими, щоб їх допомогою заарештувати викрадача.

С фальшивим дружелюбністю Яго поспішає попередити Огелло, хіба що обвенчавшегося з Дездемоною, що його новоспечений тесть розлючений і ось-ось заявиться сюди. Шляхетний мавр не хоче приховуватися: «…Не таюся. / Мене виправдовують ім'я, звання / І совість». З’являється Кассіо: дож терміново вимагає себе прославленого генерала. Входить Брабанцио у супроводі варти, хоче заарештувати своєму кривднику. Огелло зупиняє готову спалахнути сутичку і з м’яким гумором відповідає тестю. З’ясовується, що Брабанцио також має бути присутніми при надзвичайне раді глави республіки — дожа.

В залі ради переполох. Те і йдеться з’являються гінці з суперечливими новинами. Зрозумілим є одне: турецький флот йде до Кіпру; щоб оволодіти ним. Заходячи Огелло дож заявляє про терміновому призначенні: «хороброго мавра» відправляють воювати проти турків. Проте Брабанцио звинувачує генерала у цьому, що він залучив Дездемону силою відьмацьких чар, і її кинулася «на груди страховиська чорніша сажі, / Яка Вселяє страх, а чи не любов». Отелло просить послати за Дездемоною і вислухати її, а тим часом викладає історію свого одруження: буваючи у домі Брабанцио, Отелло з його проханні розповідав про своє повної пригод і неприємностей життя. Юну дочка сенатора вразила сила духу це вже літнього і не гарного людини, вона плакала її оповіданнями й першої зізналася у коханні. «Я їй своїм бесстрашьем полюбився, / Вона ж — співчуттям своїм». Ввійшла слідом за служителями дожа Дездемона ла-гідно, але твердо відповідає стосовно питань батька: «…я відтепер / Слухняна мавру, чоловіку моєму». Брабанцио упокорюється і прагне молодим щастя. Дездемона проситиме дозволити їй вирушити за чоловіком на Кіпр. Дож не заперечує, і Отелло доручає Дездемону піклуванню Яго та його дружини Емілії. Вони повинні відплисти на Кіпр із нею. Молоді видаляються. Родріго розпачливо, він збирається втопитися. «Спробуй саме це зробити, — каже йому Яго, — і це назавжди раздружусь з тобою». З цинізмом, не позбавленим дотепності, Яго закликає Родріго не піддаватися почуттям. Досі зміниться — мавр і чарівна венеціанка не пара, Родріго ще насолодитися коханої, помста Яго відбудеться саме так. «Набий тугіше гаманець» — це слово підступний поручик повторює багаторазово. Запевнений Родріго йде, а вдаваний друг сміється над ним: «…мені ця Дурень служить гаманцем і дармовий забавою…» Мавр теж простодушний і довірливий, так і не шепнути йому, що Дездемона занадто привітна з Кассіо, а той ще й гарний, і манери в нього чудові, ну ніж не спокусник?

Жители Кіпру радіють: сильніший шторм розбив турецькі галери. Але це ж шторм розметав морем на допомогу венеціанські суду, отже Дездемона сходить до берега раніше від свого чоловіка. Поки що його корабель не пристав, офіцери розважають її балачкою. Яго піддає осміянню усіх своїх жінок: «Усі в гостях — картинки, / Тріскачки вдома, кішки — біля плити не, / Сварливі невинності з пазурами, / Чортихи в мученицькому вінці». І це ще найм’якше! Дездемона обурюється його казарменим гумором, але Кассіо заступається за товариша по службі: Яго — солдатів, «він ріже напрямоту». З’являється Отелло. Зустріч подружжя надзвичайно ніжна. Перед відходом до сну генерал доручає Кассіо і Яго перевірити варти. Яго пропонує випити «за чорного Отелло» і було Кассіо погано переносить вино і намагається відмовитися від випивки, все-таки подпаивает його. Тепер лейтенанту море до колін, і Родріго, подученный Яго, легко провокує його за сварку. Одне з офіцерів намагається їх розняти, але Кассіо хапається за меч і ранить невдахи миротворця. Яго з допомогою Родріго б'є тривогу. Б'є сполох. Він з’явився Отелло з’ясовує у «чесного Яго» подробиці бійки, заявляє, що Яго вигороджує свого приятеля Кассіо з доброти душі, і усуває лейтенанта від посади. Кассіо протверезів і згоряє від сорому. Яго «від люблячого серця» дає йому рада: шукати примирення з Отелло через його дружину, вона ж так великодушна. Кассіо з подяками йде. Він пам’ятає, хто напоїв, спровокував на бійку і звів наклеп на перед товаришами. Яго у захопленні — тепер Дездемона проханнями за Кассіо сама допоможе очорнити своє ім'я, і він погубить всіх своїх ворогів, застосовуючи їх найкращі риси.

Дездемона обіцяє Кассіо своє заступництво. Вони обидва торкнуті добротою Яго, що його щиро переживає чужу біду. Тим часом «добряга» вже почав потихеньку вливати отрута в генеральські вуха. Отелло навіть не розуміє, чому його умовляють не ревнувати, потім починає сумніватися і, нарешті, просить Яго («Цей малий кришталевої чесності…») ознайомитися з Дездемоною. Він засмучений, ввійшла дружина вирішує, що залежить від втоми головний болю. Вона намагається пов’язати голову мавра хусткою, але вона усувається, і хустку падає додолу. Його піднімає компаньйонка Дездемони Емілія. Вона хоче порадувати чоловіка — той давно просив її вкрасти хустку, сімейну реліквію, яка до Отелло від і подаровану їм Дездемони щодня весілля. Яго хвалить дружину, але з каже їй, навіщо ж йому знадобився хустку, лише велить мовчати.

Измученный ревнощами мавр неспроможна повірити у зраду улюбленої дружини, але вже може позбутися підозр. Він жадає від Яго прямих доказів свого нещастя і загрожує йому страшної розплатою наклеп. Яго розігрує ображену чесність, але «з дружби» готовий надати непрямі докази: вона сама чув, як уві сні Кассіо прохопився про своє близькості з дружиною генерала, бачив, як і той утирався хусткою Дездемони, так-так, цим хусткою. Довірливому мавру цього досить. Його колінах приносить обітницю помсти. Яго теж впадає навколішки. Він клянеться допомогти ображеному Отелло. Генерал дає їй дні на вбивство Кассіо. Яго згоден, але лицемірно просить пощадити Дездемону. Отелло призначає його лейтенантом.

Дездемона знову просить чоловіка вибачити Кассіо, але нічого не слухає і вимагає показати дарований хустку, у якого магічними властивостями зберігати красу власниці і любов її обранця. Зрозумівши, що хустки в дружини немає, він у люті йде.

Кассио знаходить вдома хустку з гарним візерунком і дає його власним подружці Бианке, щоб вона скопіювала вишивку, доки знайшовся власник.

Яго, вдаючи, що заспокоює Отелло, примудряється довести мавра до непритомності. Потім він умовляє генерала сховатися і стежити його розмовою з Кассіо. Говорити вони, звісно, про Дездемони. Насправді ж він розпитує молодої людини про Бианке. Кассіо зі сміхом розповідає про цю вітряної дівиці, Отелло ж у своєму укритті не чує половини слів і, впевнений, що сміються з нього та його дружиною. На біду, є саме Біанка й рішуче кидає дорогоцінний хустку межи очі коханому, але це напевно подарунок якийсь повії! Кассіо втікає заспокоювати ревниву спокусницю, а Яго продовжує розпалювати почуття обдуреного мавра. Він радить задушити зрадливу у ліжку. Отелло погоджується. Раптом прибуває посланник сенату. Це родич Дездемони Лодовіко. Він привіз наказ: генерала відкликають із Кіпру, владу він повинен передати Кассіо. Дездемона неспроможна стримати радості. Але Отелло розуміє її по-своєму. Він ображає дружину і вдаряє її. Оточуючі вражені.

В розмові сам на очей Дездемона клянеться чоловікові у своєї невинності, але вона лише переконується у її брехливість. Отелло просто у нестямі від горя. Після вечері на вшанування Лодовіко він іде проводити почесного гостя. Дружині мавр наказує відпустити Емілію й лягти у ліжко. Та рада — чоловік, здається, пом’якшав, проте Дездемону мучить незрозуміла туга. Їй усе час згадується чута у дитинстві сумна пісня про вербу і нещаслива дівчина, співала її перед смертю. Емілія намагається заспокоїти пані своєї нехитрої життєвої мудрістю. На її думку, що краще було б Дездемони і зовсім зустрічатися у житті з Отелло. Проте біль любить його й не міг би йому змінити за «все скарби всесвіту».

По наущению Яго Родріго намагається вбити Кассіо, хто повертається вночі від Біанкі. Панцир рятує Кассіо життя, він навіть ранить Родріго, але Яго, напавши із засідки, встигає скалічити Кассіо і прикінчити Родріго. На вулиці з’являються люди, і Яго намагається направити підозри на віддану Бианку, яка прибігла і голосить над Кассіо, цьому він вимовляє масу ханжеських сентенцій.

…Отелло цілує заснулу Дездемону. Він знає, що зійде з розуму, вбивши кохану, але з бачить іншого виходу. Дездемона прокидається. «Ти перед сном молилася, Дездемона?». Нещасна неспроможна ні довести свою невинність, ні переконати чоловіка сжалиться. Він душить Дездемону, і потім, щоб зменшити її муки, заколює кинджалом. Вбежавшая Емілія (вона спершу вбачає тіла господині) повідомляє генералу про поранення Кассіо. Смертельно поранена Дездемона встигає крикнути Емілії, що вмирає безвинно, але відмовляється назвати вбивцю. Отелло визнається Емілії сам: Дездемона вбита за невірність, підступництво і брехливість, а викрив її зраду чоловік Емілії і один Отелло «вірний Яго». Емілія кличе людей: «Мавр убив своєї дружини!» Вона використала всі зрозуміла. У присутності ввійшли офіцерів, і навіть і самої Яго вона викриває його й пояснює Отелло історію з хусткою. Отелло в жаху: «Як терпить небо? Який невимовне лиходій!» — і намагається заколоти Яго. Але Яго вбиває дружину і втікає. Розпачу Отелло немає меж, він називає себе «низьким убивцею», а Дездемону «дівчинкою з нещасної зіркою». Коли вводять заарештованого Яго, Отелло його ранить і після пояснення з Кассіо заколюється сам. Перед своєї смерті він каже, що «був… ревнивий, але у бурі почуттів впав в сказ…» і «власної рукою підняв і викинув перлину». Всі належне мужності генерала і величі його душі. Кассіо залишається правителем Кіпру. Йому наказано судити Яго і зрадити мученицької смерті.

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту «internet.