Гамлет, принц Датський (Hamlet)

Гамлет, принц Датський (Hamlet)

Трагедия (1603).

Уильям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564−1616.

Английская література.

Е. З. Шипова.

Площадь перед замком в Ельсинорі, На варті Марцелл і Бернард, датські офіцери. До них пізніше приєднується Гораціо, учений друг Гамлета, принца Датського. Він прийшов переконатися у розповіді про нічному появу привиду, схожого з датським королем, недавно мертвим. Гораціо схильний вважати цю фантазією. Північ. І грізний привид у його військовому одязі з’являється. Гораціо вражений, він намагається з нею заговорити. Гораціо, розмірковуючи над побаченим, вважає поява привиду знаком «якихось смут для держави». Він вирішує розповісти про нічному баченні принцу Гамлета, прервавшему навчання в Віттенберге у зв’язку з раптової смертю батька. Скорбота Гамлета погіршує те, що мати невдовзі після смерті батька вже вийшла заміж над його брата. Вона, «черевиків не зносивши, у яких за труною», поринула у обійми людини невартого, «щільний згусток м’яса». Душа Гамлета здригнулася: «Яким докучным, тьмяним і непотрібним, / Мені здається, усе що є світлі! Про гидоту!».

Горацио повідав Гамлета про нічному привид. Гамлет не коливається: «Дух Гамлета в оружье! Кепська справа; / Тут щось криється. Швидше б ніч! / Терпи, душа; изоблачится зло, / Хоча б від очей у підземний морок пішло».

Призрак батька Гамлета розповів про страшному злодіянні.

Когда король мирно відпочивав садом, його брат влив то вухо смертельний сік блекоти. «То уві сні від братственной руки / Втратив життя, вінець, і королеву». Привид просить Гамлета помститися для неї. «Прощавай, прощавай. І пам’ятай мене» — з тими словами привид видаляється.

Мир перевернувся для Гамлета… Він клянеться помститися за батька. Він просить друзів зберігати таємно цю зустріч і дивуватися дива її поведінки.

Тем часом ближній вельможа короля Полоній відправляє тато свого сина Лаерта навчання до Парижа. Той дає свої братерські настанови сестрі Офелії, і ми довідуємося почутті Гамлета, від якої Лаерт остерігає Офелію: «Він підданстві свого народження; / Вона сама собі не є ріже свою частину, / Як інші; від вибору його / Залежать життя й здравье всієї держави».

Его слова свідчить і батько — Полоній. Він забороняє їй проводити період із Гамлетом. Офелія розповідає батькові, що до неї приходив принц Гамлет і він начебто над собі. Узявши за руку, «він видав подих настільки скорботний та глибокий, / Як якби вся груди його розбилася і гаснула життя». Полоній вирішує, що дивна поведінка Гамлета останніми днями пояснюється тим, що він «божевільний від любові». Він збирається розповісти звідси королю.

Король, совість якого обтяжена убивством, стурбований поведінкою Гамлета. Що його — божевілля? Чи тому що інше? Він закликає Розенкранца і Гильдестерна, у минулому друзів Гамлета, і їх вивідати у принца його таємницю. Про це він обіцяє «монаршью милість». Приходить Полоній і висловлює припущення, що шаленість Гамлета викликано любов’ю. У підтвердження своїх слів показує лист Гамлета, взяте їм у Офелії. Полоній обіцяє послати дочка на галерею, де гуляє Гамлет, щоб пересвідчитися у його почуттях.

Розенкранц і Гильдестерн безуспішно намагаються вивідати таємницю принца Гамлета. Гамлет розуміє, що вони підіслані королем.

Гамлет дізнається, що актори, столичні трагіки, що йому так подобалися колись, і його спадає на думку думку: використовувати акторів у тому, щоб у винності короля. Він домовляється з акторами, що відіграватимуть п'єсу про загибель Приама, і туди вставить два-три вірша свого твори. Актори згодні. Гамлет просить першого актора прочитати монолог про убиении Приама. Актор читає блискуче. Гамлет схвильований. Доручаючи акторів турботам Полонія, він у самотині розмірковує. Вони повинні знати точно про злочині: «Видовище — петля, щоб заарканити совість короля».

Король розпитує Розенкранца і Гильдестерна про успіхи їх місії. Вони зізнаються, що ні зуміли нічого вивідати: «Розпитувати себе не дає / І з хитрістю шаленства вислизає…».

Они ж доповідають королю, що бродячі актори, і Гамлет запрошує подання короля і королеву.

Гамлет прогулюється самотиною й вимовляє, розмірковуючи, свою знамениту монолог: «Бути чи бути — такий питання…» Чому так тримаємося про життя? У якій «глумленье століття, гне сильного, глузування гордія». Сам відповідає на питання: «Страх чогось по смерті — / Нікому не відомий край, звідки немає повернення / Земним блукачам» — бентежить волю.

Полоний підсилає Офелію до Гамлета. Гамлет швидко розуміє, що й розмова підслуховують І що Офелія прийшла за порадою короля і батька. І він розігрує роль божевільного, дає Україні рада у монастир. Прямодушна Офелія вбита промовами Гамлета: «Про, що з гордий розум вбитий! Вельможі, / Бійця, вченого — погляд, меч, мову; / Колір і радісною держави, / Чекан вишуканості, зерцало смаку, / Приклад зразкових — упав, упав остаточно!» Король ж засвідчується, що ні любов причина розлади принца. Гамлет просить Гораціо стежити королем вистави. Починається уявлення. Гамлет у процесі п'єси її коментує. Сцену отруєння він супроводжує словами: «Він отруює їх у саду задля її держави. / Його звуть Ґонзаґо Нині ви побачите, як убивця снискивает любов Гонзаговой дружини».

Во час цієї сцени король не витримав. Він звівся. Почався переполох. Полоній зажадав припинити гру. Усі йдуть. Залишаються Гамлет і Гораціо. Вони переконані у злочині короля — він видав себе з головою.

Возвращаются Розенкранц і Гильдестерн. Вони, який засмучений король як і дивується королева із приводу поведінки Гамлета. Гамлет бере флейту й уряд пропонує Гильдестерну зіграти у ньому. Гильдестерн відмовляється: «Не володію цим мистецтвом». Гамлет розмовляє з гнівом: «Ось бачите, що з негідну річ ви з мене робите? На мені готові грати, вам здається, що своїх лади ви знаєте…».

Полоний кличе Гамлета до матері — королеві.

Короля мучить страх, терзає нечиста совість. «Про, гидкий гріх мій, догори він смердить!» Але вона вже зробив злочин, «груди його чорніша смерті». Він постає навколішки, намагаючись молитися.

В цей час проходить Гамлет — він іде до покоїв матері. Але вона хоче вбивати жалюгідного короля під час молитви. «Назад, мій меч, дізнайся страшніше обхват».

Полоний ховається за чиюсь килимом в покоях королеви, щоб підслухати розмова Гамлета матері.

Гамлет сповнений обурення. Біль, роздираюча його серці, робить зухвалим у якого мова. Корольова лякаються і скрикує. Полоній виявляє себе за килимом, Гамлет і кричати «Криса, пацюк», простромлює його шпагою, думаючи, що це король. Корольова благає Гамлета про помилування: «Ти мені очі направив просто у душу, /Ів ній бачу стільки чорних плям, / Що нічим не вивести…».

Появляется привид… Він вимагає пощадити королеву.

Королева вбачає і чує привиду, їй здається, що Гамлет розмовляє з порожнечею. Схожий він безумця.

Королева розповідає королю у тому, що у припадку безумства Гамлет убив Полонія. «Він бідкається у тому, що вчинив». Король вирішує негайно відправити Гамлета до Англії у супроводі Розенкранца і Гильдестерна, яким буде вручено таємний лист Британцеві про умертвінні Гамлета. Полонія він вирішує таємно поховати, щоб уникнути чуток.

Гамлет та її друзья-предатели поспішають вздовж. Вони зустрічають озброєних. Гамлет розпитує їх, чиє військо і куди йде. Виявляється, це військо Норвежця, що йде не воюватимемо з Польщею за клаптик землі, який «не за п’ять дукатів» шкода взяти у найм. Гамлет уражається тому, що що неспроможні «залагодити суперечка звідси дрібниці».

Этот випадок йому — привід до глибоким міркуванням про тому, що його мучить, а мучить його власна нерішучість. Принц Фортінбрас «заради забаганки і нісенітної слави» посилає до страти двадцять тисяч, «як і постіль», оскільки зачепленою його честь. «То що ж я, — вигукує Гамлет, — я, чий батько убитий, / чия мати, у ганьбі» і живу, твердячи «то треба зробити». «Про думку моя, відтепер ти маєш кривавої бути, чи прах тобі ціна».

Узнав про загибель батька, таємно, з Парижа повертається Лаерт. Його чекає й інша біда: Офелія під тягарем горя — після смерті батька рукою Гамлета — збожеволіла. Лаерт жадає помсти. Оснащений, він вривається до покоїв короля. Король називає Гамлета винуватцем всіх нещасть Ааэрта. Саме тоді гонець приносить королю лист, у якому Гамлет повідомляє своє повернення. Король дивуючись, вона розуміє, що сталося. Але відразу в нього дозріває новий мерзенний план, до якого вона втягує було запального, недалекого Ааэрта.

Он пропонує влаштувати поєдинок між Лаэртом і Гамлетом. А щоб вбивство відбулося напевно, кінець шпаги Лаерта змазати смертельним отрутою. Лаерт згоден.

Королева зі скорботою повідомляє про загибель Офелії. Вона «намагалася по гілкам розвісити свої вінки, підступний гілку зламався, впала в ридаючий потік».

…Двое гробарів риють могилу. І пробрасываются жартами.

Появляются Гамлет і Гораціо. Про марність всього живого розмірковує Гамлет. «Олександр (Македонський. — Є. Ш.) помер, Олександра поховали, Олександр перетворюється на прах; прах є земля; з землі роблять глину; і чому цієї глиною, до якої він звернувся, що неспроможні заткнути пивну бочку?».

Приближается похоронна процесія. Король, королева, Лаерт, двір. Ховають Офелію. Лаерт стрибає зі світу і закопати його разом із сестрою, фальшивої ноти не виносить Гамлет. Вони схоплюються з Лаэртом. «Її любив я; сорок тисяч братів / всім безліччю свого кохання зі мною не зрівнялися б» — у тих знаменитих словах Гамлета справжнє, глибоке почуття.

Король їх рознімає. Його не було влаштовує непередбачуваний поєдинок. Він нагадує Лаэрту: «Будь терплячий і пам’ятай про вчорашньому; / Ми рушимо справу до швидкому кінцю».

Горацио і Гамлет одні. Гамлет розповідає Гораціо, що йому вдалося прочитати листа короля. У ньому містилася прохання негайно страчувати Гамлета. Провидіння зберігало принца, й скориставшися печаткою батька, він підмінив лист, у якому написав: «Подавачів негайно умертвити». І з цим посланням Розенкранц і Гильдестерн пливуть назустріч загибелі. На корабель напали розбійники, Гамлет потрапив до полону і він його доставили Данію. Тепер готовий помсти.

Появляется Озрик — наближений короля — і каже про тому, що король побився про заклад, що Гамлет переможе Лаерта у поєдинку. Гамлет погоджується на поєдинок, але серце в нього тяжкість, воно передчуває пастку.

Перед поєдинком він просить вибачення в Лаерта: «Мій вчинок, задевший вашу честь, природу, почуття, / — Я це заявляю, — був божевільним».

Король приготував для вірності ще одне пастку — він поставив кубок з отруєним вином, щоб дати його Гамлета, коли людина захоче пити. Лаерт ранить Гамлета, вони змінюються рапірами, Гамлет ранить Лаерта. Корольова випиває отруєне вино на перемогу Гамлета. Король не зумів її зупинити. Корольова вмирає, але встигає сказати: «Про, Гамлет мій, — питво! Я отруїлася». Лаерт визнається Гамлета у зрадництві: «Король, король винен…».

Гамлет отруєним клинком вражає короля, Сам вмирає. Гораціо хоче допити отруєне вино, щоб поїхати з принцом. Але умираючий Гамлет просить: «Дихай суворого світі, щоб мою / Повідати повість». Гораціо повідомляє Фортинбрасу англійською послам про що сталася трагедії.

Фортинбрас дає розпорядження: «Нехай Гамлета піднімуть на поміст, як воїна…».

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997. — 848 с.