Особливості функціонування двомовної періодики

Розвиток двомовної періодики в Україні налічує майже два століття. Під двомовністю видання розуміють, по-перше, паралельні різномовні версії одного й того самого видання, а по-друге — газети й журнали, що містять на своїх шпальтах матеріали одночасно двома мовами.

За типом двомовності видання можна умовно поділити на дві великі групи: ті, в яких за кожною з мов закріплено певну сферу функціювання, і ті, в яких обидві мови функціонують рівноправно, відображаючи реальну мовну ситуацію.

Кількісний та змістовий аналіз періодичних видань в Україні за останні роки засвідчує, що число двомовних українсько-російських видань постійно зростає. Найбільшими двомовними проектами стали все українські газети «Голос України», «Високий замок». Українською і російською виходять у світ аналітичний щотижневик «Дзеркало тижня» (рос. «Зеркало недели»), Український діловий тижневик «Контракти», щоденна всеукраїнська газета «День», «Газета по-українськи», онлайн-газета «Лівий берег — LB.ua» тощо. Здебільшого двомовність засобу масової комунікації прямо пов’язана з білінгвізмом групи населення, якій він адресований. Мотивацією власників ЗМІ, який має два ідентичних різномовних варіанти, є задоволення мовних преференцій громадян щодо споживання інформації. Тобто видання прагне до розширення читацької чи глядацької аудиторії, ґрунтуючись на переконанні, що мова є вагомим фактором вибору джерела інформації.

Сьогодні більших обертів набуває тенденція до переходу друкованих ЗМІ в електронний формат. Контрольний підрахунок, проведений 29 січня 2007 р. серед перших 500 сайтів, які увійшли до рейтингу рубрики «Топ-25» порталу bigmir.net, засвідчив таке співвідношення українськомовних та російськомовних онлайнових ресурсів, що базуються в УА-неті: українськомовних сайтів — 23 (4,6%), російськомовних — 407 (81,4%), двомовних (російськомовна і українськомовна версії) — 70 (14%). Уа-нет є сегментом Ру-нету, в загальному масиві якого частка українськомовних сайтів мізерна.

З’ясувати, чи справді двомовні ЗМІ задовольняють запити білінгвального українського суспільства в інформаційній і розважальній продукції двома мовами, а чи потрапили в пастку поширених у суспільстві (треба сказати, часто пропагандистських) соціомовних стереотипів, допоміг аналіз даних анкетування студентів-журналістів вищих навчальних закладів України, присвяченого мовним преференціям інформантів у сфері сприйняття публічної інформації та оцінці якості мови засобів масової комунікації. За результатами нашого аналізу, найбільше (43,2%) серед опитаних студентів вишів виявилося тих, хто схвалює дублювання видання другою мовою, і вдвічі менше (21,7%) тих, хто не схвалює. Це питання загалом не хвилює третину (33,5%) майбутніх фахівців у цій галузі.

Проведене дослідження засвідчило:

• 1. Третина опитаних майбутніх журналістів і редакторів у всіх містах України не зважають на проблему двомовності засобів масової комунікації.
• 2. Ставлення до дублювання джерел інформації двома мовами лояльніше, ніж до змішування української та російської в одному виданні, телечи радіопередачі. Лише 41% з тих, хто відповів, що схвалює дублювання інформаційної продукції двома мовами, позитивно ставиться і до використання в ній двох мов одночасно.
• 3. Ідея випуску різномовних версій одного й того самого видання до вподоби респондентам зі Сходу, Півдня, Криму та Центру України — тим, хто послуговується в повсякденні російською мовою. При цьому українськомовні в побуті та двомовні мовці з Києва, центральних і західних міст дублювання схвалюють меншою мірою, хоча різкого несприйняття ми не зауважуємо.
• 4. Використання одночасно двох мов у засобі масової комунікації не до душі більшій частині з небайдужих до цього питання. Лише в Криму і в східних містах воно знаходить підтримку, що пов’язано з переважанням тут російської мови в побуті.