Генріх фон Офтердінген

Генрих фон Офтердинген

ГЕНРИХ ФОН ОФТЕРДИНГЕН Роман (опубліковано у 1802) Твір і двох частин. Перша, завершена, називається «Чекання ». Двадцятилітньому Генріху, учневі капелана, сниться сон у тому, що він бреде темним лісі, виходить горами й у печері знаходить неймовірною краси блакитний квітка. Блакитний квітка — це символ німецької романтичної поезії, інакше кажучи — чистої поезії і досконалої життя. Йому вже вдається додивитися свій сон остаточно, оскільки до йому у кімнату заходить матір та будить его.

Чуть пізніше Генріх залишає Тюрінгію, будинок свого батька, разом із матір'ю їде під Аугсбург, їхньому родину.

Они подорожують у супроводі купців, теж які прямують в Південну Германию.

Генрих, якому визначено би бути великим поетом, з тремтінням прислухається до розповідям своїх попутників про поетів і про їхніх влади над душами всіх живих істот. Купці знайомлять його з цими двома легендами. У одній їх говориться у тому, як колись, у часи, одному славнозвісному поету і співакові загрожувала загибель рукою жадібних до його скарбів власників корабля, де вона плив по морю. Проте його пісні так потрясли морських тварин, що вони врятували йому життя і… повернули відібране від нього скарби. У другій легенді йдеться про дворі освіченого, покровительствующего поезії короля та її дочки, що колись залишила рідний дім і цілий рік ховалася від батька, живе у лісі, з улюбленим людиною. За рік її коханий своїми піснями й грою на лютні настільки опанував серцем батька, що той дарувавши обом прощення і від в обійми їх і новонародженого — свого внука.

Через кілька днів подорожани зупиняються в замку старого воїна й стають свідками підготовки до нового хрестового походу. У його ж володіннях Генріх знайомиться з молодий, привезеній зі Сходу полонянкою Зу-леймой. Вона нудиться вдалині від Батьківщини і оплакує свою безрадісну судьбу.

Покинув замок, Генріх відносини із своїми попутниками невдовзі зупиняється в передгірної селі, де знайомиться з колишнім рудокопом. Той розповідає їм про своє життя, про металах і мінералах, прихованих у надрах землі. Під його проводом вони відвідують, у горах цілу галерею печер, де знаходять останки доісторичних тварин і звинувачують знайомляться з самітником, який Після славної і насиченою військовими подвигами молодості пішов людей для відпочинку, пізнання внутрішнє життя своєї душі, й вивчення історії. Самітник показує їм свої книжки. У одній їх Генріх виявляє печеру, себе, а поруч — самітника і старого, і всі одягнені в незвичну одяг, а написи зроблено незрозумілою йому языке.

Постепенно він знаходить інших сторінках опис східної жінки, своїх і багатьох інших йому людей.

Ознакомившись під час свого мандри в країні з деякими таємницями минуле й надр землі, Генріх фон Офтердинген нарешті прибуває в Аугсбург, до своєї справи — старому Шва-нингу.

В будинку діда Генріх знайомиться з поетом Клингсором, величавим людиною, зображення якого вона вже бачив у книзі самітника, та її дочкою Матильдой.

Между молодими людьми з першого погляду спалахує любов, а невдовзі вони стають нареченим і невестой.

Клингсор керує духовним становленням юного Генріха. Вона розмовляє з нею поезію, про його внутрішній світ і найбільш доцільне і природному «користуванні «своїх душевних сил. Закликає його удосконалювати розум, і навіть осягати закономірність які у світі подій, проникати в «сутність «будь-якої справи, будь-якого явища, щоб душа у результаті стала пильної і спокійною. Слід також, щоб душа була щирою, а щира душа подібна світу, вона так само проникновенна, могутня і непомітна, як свет.

Генрих розповідає Клингсору про своє подорож, і весь його мова, її лад і образність, свідчать, що «молодий людина народжений бути поэтом.

По переконання Клингсора, в поезії немає нічого незвичайного, він є «основне властивість духу людського » .

Вечером у час бенкету Клингсор на прохання Генріха розповідає гостям символічну казку про перемогу поезії над безстрасністю. Ця історія передбачає те, що повинна піти йшлося під другій частині роману. У казці говориться про королівстві Арктура і прекрасної Фрее, його дочки, про Еросі та її молочної сестрі Байки, і навіть про їх хрещеною матері Софии.

Вторая частина роману (її Новаліс я не встиг закінчити) називається «Здійснення ». Починається вона із те, що Генріх у вигляді мандрівника може розпачу, в що він впав по смерті Матільди, бреде горами. Перед ним внизу розстеляється Аугсбург, вдалині блищить таємниче потік. Осторонь він ніби бачить ченця, стоїть навколішки перед дубом. Йому здається, що це старий придворний капеллан.

Однако, підійшовши ближче, він усвідомлює, і ним лише стрімчак, з якого схилилося дерево. Раптом дерево починає тремтіти, камінь глухо гуде, а з-під землі долинає радісне спів. Чутно голос, який просить Генріха зіграти на лютні і проспівати пісню, він обіцяє, тоді з’явиться дівчина, що має взяти з собою і злочини не відпускати від. Генріх дізнається голос Матільди. У листі дерева проти нього виникає бачення його коханої, що з улыбкой/ласково нею дивиться. Коли бачення зникає, разом із з його йдуть все страждання й турботи. Не залишається зовсім мало, крім тихого млості і смутку. Минає біль утраты.

Генрих починає співати та не помічає, як щодо нього підходить дівчина й його з собою. Вона знайомить його з дідом, якого звуть Сільвестр, він лікар, але Генріху здається, і ним старий рудокоп.

Оказывается, що давним-давно старого відвідав батько Генріха, у якому Сільвестр побачив задатки скульптора, і познайомив його із коштовною спадщиною древнього світу. Проте його тато не послухався поклику своєї істинної природи. Раціональне ставлення до навколишньої дійсності пустило у ньому глибоке коріння. Він став лише майстерним ремесленником.

Старик хоче, щоб Генріх повернулося на своєму рідному місті. Проте Генріх каже, краще дізнається своєї батьківщини, помандрувавши різним .країнам, і взагалі, люди, багато що подорожують, від інших більшу розвиненість розумом та ін дивовижними властивостями і здібностями. Вони проводять розмову про добро і зло, про причинах зла.

Новалис не встиг завершити цю другу частину, у якій хотів висловити суть поезії. Не встиг і оформити цю думку у тому, що це у світі: природа, історія, війна, повсякденне життя, — все перетворюється на поезію, позаяк вона й є дух, оживляючи все суще у природі: В другій частині Генріху потрібно було повніше ознайомитися навколишнім світом. Він був потрапити до Італії, брати участь у військових дій, при дворі імператора зустрітися ще з сином Фрідріха-II була та мріяв стати його близьким іншому, побувати у Греції, відбути подорож сходові, аж до Єрусалима, потім в Тюрінгію разом із Клинг-сором прийняти що у знаменитому поэти-. ческом турнірі. Продовження роману мало перетворитися на міфологічне, виконане символіки розповідь, у якому все: тварини, рослин та каміння — мало розмовляти перетерплювати чарівні перетворення. Матильде, вже після смерті, у вигляді різних жінок потрібно було часто зустрічати Генріха, який нарешті наяву мав зірвати «блакитний квітка », побачений якось під сне.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.