Кризис Російської економіки та проблеми виходу з него

смотреть на реферати схожі на «Криза Російської економіки та проблеми виходу потім із нього «.

Міністерство загального користування та професійного навчання РФ.

Тюменський Державний НГУ.

Курсова робота з дисципліни «Економіка» на тему:

«Криза Російської економіки та проблеми виходу з него».

Виконав: студент 2 курсу заочного факультету, група нр/сокр.

Дмитрієв Г. Н.

Перевірила: доцент Салова А.А.

р. Нафтоюганськ, 1998 год.

|Запровадження |2 | |…| | |… | | |Криза всередині кризи |3 | |…| | |… | | |Оцінка ситуації |3 | |…| | |… | | |Причини і наслідки загострення кризи |5 | |… | | |Проблеми та можливі шляхи виходу виходу з кризи |9 | |… | | |Проблеми виходу з кризи |9 | |… | | |Шляхи виходу з кризи і можливі сценарії подолання. |9 | |Укладання |12 | |…| | |… | | |Список використаної літератури |13 | |… | |.

Нинішня осінь, очевидно, найважчий, найнебезпечніший період за всі роки радикальних економічних реформ, пережитих Росією. Той обвал, про можливість, більше, про неминучість якого і ми, за кордоном віддавна попереджали багато, нарешті стався. «Лавина» з місця та пішла вниз, ховаючи під собою всю грошово-фінансову систему країни. Запитання нині у цьому, чи можна зупинити цю «лавину» напівдорозі або він пройде весь шлях остаточно, перетворивши на результаті російську економіку на купу развалин.

Сьогодні нікому не зрозумілі як наші більш-менш віддалені перспективи, незрозуміло навіть майбутнє не більше кількох осеннезимових месяцев.

У чому причини нинішнього «кризи всередині кризи», що зроблено останніми роками негаразд, і чи є вихід із становища, чи ми приречені і далі лише безпорадно спостерігати, як руйнується величезна страна?

Діагноз того що відбувається очевидний: це давно назріла розплата на тому умоглядну, догматичну політику, що вперто проводилася однією: сталася на кілька найпримітивніших положеннях, почерпнутих із початковий курс макроекономіки, читаного у університетах. До реальному житті, а тим паче до такого життя специфічної країни, як Україна, ті накреслення мають вельми віддалений стосунок чи узагалі ніякого. Недарма навіть американський професор Джеймс Сакс (виявився, мабуть, найбільш тверезим із усіх наших невдах зовнішніх порадників) зрештою змушений був якось визнати в одній міжнародній конференції: «Ми поклали хворого на операційний стіл, розкрили йому грудну клетку… А виявилося — в нього інша анатомия!».

1. Криза всередині кризиса.

1. Оцінка ситуации.

З 21 листопада 1997 року російська економіка увійшла у смугу гострого і затяжної кризи на фінансові ринки, який став важким випробуванням для наших фінансів України й грошової системы.

До листопада о економіці відзначалися певні позитивні тенденції - зниження інфляції (до 11% на рік), припинення спаду та її невеличкої зростання виробництва. У цьому відбувався зростання грошової є і кредитних вкладень на реальну сферу (на 38% на рік), відсоткові ставки для кінцевих позичальників знизилися приблизно від 70 до 30% у листопаді. Ці факти свідчить про початку інтенсивного процесу монетизації економіки. Істотно зросли іноземні інвестиції, зокрема прямі склали 5,3 млрд $ - вдвічі більше, ніж у 1996 року, і портфельні (державні цінні папери акції російських підприємств) — до 20 млрд $.

Щоправда, ці позитивні тенденції розвивалися і натомість низки застарілих слабкостей нашої економіки, передусім, бюджетної кризи, що з поганим збиранням податків, високими зобов’язаннями держави за видатках і неефективною системою контролю над використанням державних коштів як наслідок, з великим дефіцитом федерального бюджету. Покривати його доводилося з допомогою зростаючих позик і витрат на обслуговування державного боргу перед (відсоткових витрат). За 1997 рік ці витрати значно зросли, склавши 28% усіх витрат бюджету проти 16% рік тому. Ставлення державного боргу до ВВП для Росії менш велике (50%, що менше, ніж в багатьох країн), але структура боргу, особливо внутрішнього, несприятлива з переважання коротких і дорогих боргів по ДКО. Звідси й швидке зростання відсоткових расходов.

Здебільшого у листопаді 1997 року російська економіка виявилася дуже чутливої до «хвилі» світової кризи, який прийшов з Азії, погіршення коньюктуры на світовому ринку энергоносителей.

Слід зазначити, як і вперше 5 місяців 1998 року, по основним об'єктивним показниками у складі економіці справи в самісінький цілому виходять гірше, ніж торік року. Зростання споживчих цін з початку року становив 4%, що у 1,5 рази менше темпу інфляції за ж період минулого року її. Обсяги ВВП і промислової продукції практично стабільні. Стабільні також показники, що характеризують рівень життя населения.

Проте, на фінансові ринки ситуація розвивалася драматично. З листопада тричі (листопад, січень, травень) спостерігалися різкі падіння котирувань Російських державних цінних паперів, дохідність ДКО зросла з 19−22% у листопаді до 60−70% у травні - июне.

Різко загострилося ситуація з бюджетом, попри скорочення бюджетного дефіциту (4, 4% проти 6,7% ВВП 1997 року, з міжнародного визначенню) і перевищення доходів витратами без відсоткових витрат (на 17,4 млрд рублів за 5 місяців), дедалі більше коштів використати в погашення боргових зобов’язань, ніж перефинансировать їх за надмірно високими ставками дохідності. З квітня знову погіршуватися збір податків і відповідно фінансування бюджетних призначень по непроцентным видатках. Знову стала заборгованість по заробітної плати бюджетникам і з пенсиям.

У умовах знову підскочили відсоткові ставки з позик для реальної сфери, скоротилися кредитні вкладення. Позитивні тенденції були зламано. Країна виявилася перед небезпекою нового загострення кризиса.

2. Причини і наслідки загострення кризиса.

Причини нинішніх наших бід лежать зовсім на економіці. Вони полягають, передусім, в моралі, психології, загальному погляді життя нашої політичної й ділової еліти. Якщо ж спростити проблему — в неучёте, чи, вірніше, у його відвертому цинічному нехтуванні такому першорядному чиннику економічного життя, як довіру людей, довіру «людини на вулиці» до свого державі, до життя загалом. У остаточному підсумку, все — економічний клімат, успіх чи, навпаки, відторгнення реформ, стійкість грошово-фінансової системи, бюджет, а податкові надходження, виробництво, інвестиційний процес, соціальна стабільність тощо. — залежить від цього, довіряє людина які встановилися навколо неї умов життя, чи живе у постійному страху, в щоденному очікуванні якогото нового удару власті, чи це конфіскація його заощаджень, різке зниження чи взагалі невиплата його зарплати, чергова спалах некомпенсируемой інфляції, позбавлення звичних соціальних благ і що інше, внаслідок чого, з нашої традиції, влади тільки ніколи не вибачаються, а й навіть не вважають за потрібне до пуття пояснити людям, що саме, власне, сталося. Ця думка — не відкриття, вона дуже й дуже банальна, що ж робити, тоді як неї все суть те, що фактично привело нинішню Росію грань катастрофы?

Почалося все з нашої невиправданою і зовсім обов’язкової конфіскації заощаджень 1992 року, подорвавшей назавжди і безповоротно довіру і населення, і до хіба що яке з’явилося Російському Державі і уряду реформаторів. Звісно, все пам’ятають про «грошовий навіс», повністю зруйнувала до кінця 1992 року Російський споживчий ринок. Але конфіскація «зайвих» грошей без будь-яких пояснень і виправдань була тоді єдиний засіб рішенням проблеми? Можна было:

— «заморозити» ці заощадження на роки вперед (але за відповідної індексації і запровадження державних гарантії подальшою выплаты),.

— добровільно — примусово перетворити значну частина їх в довгострокові державні зобов’язання зі щорічною виплатою біліша більш-менш розумних процентов,.

— почасти направити ці грошей приватизацію державної собственности.

Але за жодних обставин не міг допускати такого «шоку», який миттєво перетворив більшість Російського населення з прибічників у противників реформ, що з всієї очевидністю довели парламентські вибори у 1993 й у 1995 году.

Але виявилося мало. Усі наступні дії уряду реформаторів лише поглиблювали прірву між народом й «нову владою. У Росії стрімко почали з’являтися величезні багатства, але вони створювалися такими способами, які у очах «людини на вулиці» або не мали ніякого морального виправдання. Ще більш зміцнили убеждённость Російського людини у тому, що настала ера кримінального держави й цьому державі не у чому не можна вірити, такі явления:

— «ваучерна афера» і буде безплатна роздача під час приватизації величезної державної власності між «своїми» — номенклатурою і з декількома щасливими выскочками,.

— режим «експортних квот», який дозволяв нашим «скоробогатеям», використовуючи колосальну відмінність між внутрішніми і чотирма світовими цінами, в вмить перетворюватися на доларових мільйонерів, залишаючи у своїй основну частину своєї «видобутку» за границей,.

— митні пільги різноманітних «ветеранським», «спортивним» і церковним організаціям, особливо у спиртне, тютюн, багатьох видів продовольства, автомобили,.

— «прокручування» величезних і буде безплатних бюджетних коштів через уповноважені банки, доповнена згодом продажем їм короткострокових державних зобов’язань під небачений у світі процент,.

— найчорніший, безкарний кримінал на кшталт фінансових «пірамід», підпільного виробництва та контрабанди спиртного, розкрадання й законність продажу військового майна, корупції, рекету, торгівлі наркотиками і пр.

Одночасно всупереч усім і теоретичним, і практичним резонів проводилася політика надмірного звуження грошової маси, створення штучного грошового «голоду», що позбавила переважна більшість підприємств будь-яких коштів до існування як поточних, і інвестиційних. Факт залишається фактом, і оскаржити його не може ніхто. У будь-якій здорової економіці кількість грошей до зверненні становлять нині порядку 70−100% до ВВП, у Росії - всього 12−15%.

Через війну, зробивши після 1991 року повний коло, ми повернулися фактично на настільки звичне нам стан безгрошової, натуральної економіки: лише 30% економічного обороту сьогодні обслуговується грошима, 70% - це бартер різного роду грошові суррогаты.

Звідси й загальні неплатежі: бюджет роками не платить підприємствам за виконані державні замовлення, не виплачує пенсії, зарплату. Підприємства не не сплачують податки до бюджету, одна одній, банкам, своїм працівникам, роблять відрахувань у Пенсійний фонд. Утворився «зачароване коло», і винуватець його — передусім бюджет, бо, як відомо, карбованець, вчасно не виплачений з державної скарбниці від, породжує доі більш рублів неплатежів у всій ланцюга економічний отношений.

Неплатежі держави за своїх зобов’язань в усьому світі вважаються або банкрутством, або злочином, а нашій країні - це лише «антиінфляційна політика». І дивно чи, що маємо тепер возмущённые натовпу людей регулярно перекривають залізничні магістралі, а те, що протікає це в більш-менш ненасильницьких формах. Така ситуація лише підриває залишки довіри населення до ринків і ринкових відносин, хоча ринок, ні ринкові реформи власними силами тут, звісно, ні за що ж, річ лише в психології, розумових здібностях і рівні професіоналізму тих, хто взявся проводити реформы.

Але це мало. У своєму «антиифляционном» старанності наш уряд і ЦентроБанк замість регульованої емісії - цілком, ніби між іншим, законного і практичного кошти покриття бюджетного дефіциту в поміркованих (але саме поміркованих) масштабах, застосовуваного в усьому цивілізований світ, вирішили дотримуватися принципу фінансової «піраміди», забезпечивши по випускам різного роду короткострокових державних цінних паперів (позик) фантастичний рівень прибутку ЦентроБанку, СберБанку та інших учасникам цього спекулятивного ринку — від 50 іноді до 200 й більше відсотків річних. Результат — все вільні гроші пішли зі реальної економіки ринку ДКО, бо хто ж працювати з нормальних 5−10% річний прибыли?

Разом про те, дуже швидко свою повну безглуздість довела і короткозора примитивно-фискальная податкова політика уряду реформаторів. Вона непросто довершила розвал величезної частини реальної Російської економіки, а виштовхнула понад 40 кримінальних % їх у тіньову, тобто повністю неналоговую сферу.

Ще одна серьёзнейшая, сутнісно трагічна проблема — триваюче втеча вітчизняного капіталу із країни. Із різних оцінкам, із Росії 90-ті роки емігрувало порядку 300−400 млрд $, що більш ніж двічі перевищує нашу заборгованість зовнішнього світу. Не світ сьогодні фінансує нашій країні, а ослабла, яка перебуває у глибокому кризу Росія продовжує фінансувати світ. Хто винуватий у тому хронічному економічному кровопускании — довга розмова. Самі ми бачимо виноваты.

Інша дуже складне стратегічною помилкою останніх — допуск в країну долара, і налагодження з початку невиправдано високого курсу рубля стосовно нього. Звісно, кожна економіка потребує якомусь усталеному «якорі». Але натомість, щоб залучити до цих цілях наш ж власний досвід 20-х і випустити паралельну, стабільну і повністю конвертовану національну валюту з твердим курсом («червінець»), ми «запросили з цього роль» чужу, неможливо підконтрольну нам валюту, перетворивши в такий спосіб подушний долар на справжнього хазяїна Російської економіки. У цьому встановили амбіційний, узятий зі стелі, різко занижений його курс, на просту чию підтримку ЦентроБанк витратив останніми роками кілька десятків мільярдами доларів, цим пустивши їх, просто кажучи, на ветер.

Отже, створилася найвищою мірою потворна система організації головних фінансових потоків у Росії. З одного боку, все нормальні джерела освіти державних доходів були або повністю, або частково паралізовані. Головні гроші країни перейшли кордон. З іншого — прямі іноземні приватних інвестицій притікали лише «тонкими струмочками». Державний ж бюджет всі роки реформ будувався, по суті, двома цілком ненадёжных опорах: на ДКО, зокрема й валютну її складову (більш 1/3) і прямий допомоги деяких наших зовнішніх партнерів та Міжнародних фінансових организаций.

Безперечно, переважають у всіх сумних подіях останніх місяців був і певний елемент невезіння: по-перше, загальна нестійкість фінансових ринків країн і, по-друге, круте падіння світових ціни нафту, разом що знизив загальних доходів Росії від цього приблизно 10−15%.

І все-таки, пояснювати нинішнє скрутне становище лише, так сказати, звичайній «ламкою» закоренілого наркомана, раптово позбавленого звичної голки, тобто регулярних фінансових вливань іззовні, було б непрощенним спрощенням. Чи не з зовнішнім, саме внутрішніми нашим зобов’язанням більше тривати були. «Будинок» Російських фінансів мало повалитися, і це зруйнувалося насамперед через нежиттєздатності його «несучою конструкції». Зовнішні чинники лише прискорили цей обвал.

2. Проблеми та можливі шляхи виходу з кризиса.

1. Проблеми виходу з кризиса.

Тішить одне: не ми перші заступники та, мабуть, не ми їх у світі, хто був у таке становище. Можна, звісно, доводити, що нічого, крім якоїсь нової повторення 1917 року, нас попереду не чекає. І все-таки, полубанкротство — це не банкрутство. Крах, загальний параліч, повне припинення всіх платежів із непередбаченими політичними, соціальними і економічними наслідками, безумовно, можливі, але лише тому випадку, коли ми, як країна, як суспільство, як народ, повністю втратимо всякі інстинкти самозбереження. Але усе ж таки есть.

Зрозуміло, що вона може бути безболісним, що він потребує мобілізації сил країни й якогось мінімуму національної єдності, національного розуміння та згоди. Але він усе ж есть.

2. Шляхи виходу з кризи і можливі сценарії його преодоления.

Ніякої «хороший» сценарій у найближчій перспективі, по крайнього заходу найближчих місяців, а, мабуть, півтора — два роки сьогодні вже, схоже, нізвідки проглядається. Див у світі немає, немає і сьогодні рецепта швидкого оздоровлення нашої грошово-фінансової системи та нашої економіки. Перед країною імовірні лише три виходу, три вірогідних сценарії: «поганий», «дуже поганий», «катастрофический».

«Поганий» сценарий.

Джерел відновлення рівноваги у бюджеті, на денежно-финансовом ринку й у цілому економіці будь-якої країни, що влучила у подібне становище, трохи. Усі вони знані, й вони у тому, мірою би мало бути сьогодні использованы.

Перший джерело — зростання доходів державного бюджету та взагалі скорочення його витрат. Резерви помітного зростання дохідної частини бюджету ми огромны:

— зниження рівня оподаткування нафтопереробки і цій основі - різке розширення налогоблагаемой бази до повернення значній своїй частині ушедшей.

«у тінь» економіки знову на податкову систему,.

— встановлення державній монополії виробництво та оптову торгівлю спиртным,.

— збільшення митних зборів, акцизов,.

— подальша приватизація державної власності, за злодійським, а, по реальним ценам,.

— продаж земли.

Другий джерело — позики всередині країни та там. Тут також наші можливості досить обмежені, хоча вони усе ж таки есть.

Третій джерело — заощадження населення Криму і Російські капітали, що емігрували зарубіжних країн. Реальні можливості тут сьогодні теж мінімальні. Ті приблизно 20 млрд $ в рублёвых заощадженнях, які були в населення, серйозним резервом — не є, вже розпочатий процес їх швидкого «висихання» внаслідок девальвації стане ще одним чинником соціальної нестабільності. Наявні на руках 40−60 млрд $ в твердої валюті сьогодні населення ні державі, ні банкам не довірить ані за яких обставинах, у найближчі годы.

Четверте джерело — відновлення рівноваги в грошово-фінансової системі - девальвація рубля. Цей джерело використаний, девальвація дефакто вже произошла.

П’ятий джерело — емісія. Змушений джерело, більше, в умовах, сутнісно, можна сказати, передреволюційний джерело. Недарма кажуть, що «емісія — це альтернатива громадянської війни». Але, на жаль, інші джерела сьогодні або недостатні, або вже исчерпаны.

Неминуча емісія мусить бути, проте, по-перше, дуже обмеженою, не допускає розгону інфляції з недавніх 10% до, ніж 25−30% річних, по-друге, суворо цільової, «точкової», спрямованої насамперед оплату віддавна виконаних держзамовлень і погашення пенсійні борги і зарплате.

Шостий джерело — технічні, як кажуть, кошти, (масовані взаимозачёты, списання накопичених пені, банкрутство безнадійних должников).

Викладене «поганий» (найбільш реалістичний у цій ситуації) сценарій неминуче пов’язаний, в такий спосіб, зі значними втратами як населення, так наших внутрішніх та зовнішніх інвесторів, зростання цін, різкого зниження реальну зарплату і підвищення пенсій, знецінюванням рублёвых і валютних приватних вкладов.

Звісно, називаючи речі своїми власними іменами, слід визнати, що у будь-якій, навіть сприятливому разі це завжди буде ще одне колосальний державний грабёж.

«Дуже погана» сценарий.

Цей сценарій можливий за двох варіантів: умовно кажучи, «монетарному» і «директивном».

«Монетарний» грунтується, сутнісно, на двухходовой комбінації: спочатку запустити на повну потужність друкований верстат, знецінити карбованець в десятки, а ще краще — у сотні разів, розплатитися до 1 січня 1999 року із усіма у країні повністю знеціненими рублями, і потім міцно прив’язати цей карбованець до долара, суворо обмеживши кількість карбованців на зверненні готівкою золотовалютними резервами страны.

«Директивний» сценарій нам до найменших подробиць теж відомий по колишнім часів: адміністративно фиксируемые ціни, тотальний дефіцит всього і весь, черги, «чорний» товарний ринок, закриття кордонів Шотландії й різке скорочення импорта.

«Катастрофічний» сценарій навіть обговорювати немає, напевно, ніякого сенсу. Лише можна сказати: ми його теж вже було. і поза тисячолітню історію Росії - не раз.

Заключение

.

Отже, що склалася напружена обстановка країни Демшевського не дозволяє більше вдаватися до ломовим прийомам. Найпершим політичним та соціальним пріоритетом уряду та ЦентроБанка на найближчу перспективу має стати максимально можливе відновлення довіри населення до Російському Державі, до карбованця, підірваного під час реформи останніх. У ідеалі основні засоби у своїй міг би стати індексація зарплати, пенсій і рублёвых ощадних вкладів у повному обсязі або хоча б частковому відповідність з темпами інфляції, і навіть реальні, а чи не удавані гарантії держави за схоронності валютних вкладів. Так само важливе значення має мінімізація втрат економічних суб'єктів за всі борговим зобов’язанням государства.

Будь-які ж подальші прямі чи замасковані спроби конфіскації доходів, заощаджень населення і ще капіталовкладень у державні короткострокові зобов’язання практично нічого істотного не дадуть, а можуть призвести до абсолютно непередбачуваним політичним та соціальним последствиям.

Список використаної літератури. |1. |М. Шмелёв | | |"Криза всередині кризи" М.: Питання економіки, № 10, 1998 рік. |.

2. |Чепурин М. Н., Кисельова Е. А. «Курс економічної теорії» Кіров, 1993 рік | | |3. |Мэнкью Н.Г. | | |"Макроекономіка" М.: Видавництво МДУ, Москва, 1994 рік | |4. |Борисов Е.Ф. | | |"Економічна теорія" М.: «Манускрипт», Москва, 1993 рік | |5. |Барр Р. | | |"Політична економія" М.: «Манускрипт», Москва, 1993 рік |.