Мировой ринок нафти і ОПЕК

смотреть на реферати схожі на «Світовий ринок нафти і ОПЕК «.

" Щоб пробити стіну чолом потрібен чи великий розбіг, чи багато лобів. «.

А. Азольский.

Світовий ринок нафти і ОПЕК З кінця 1997 р. ми з тривогою спостерігали різке зниження ціни світових товарно-сировинних ринках (енергоносії подешевшали 31-ий %), ця тенденція отримала подальший розвиток у 1998 р. й досягла піку першому кварталі 1999 р., коли вартість «нафти «впала до рекордно низькою позначки протягом останніх 20 років: ціна північноморського сорти Brent на IPE (Лондон) опустилася рівня 11 дол./бар., а Західній півкулі котирування нафти сорти WTI (западнотехасской) знизилися до 12 дол./бар. Це була одна з найсерйозніших потрясінь, яке пережив світової нафтової ринок у найновішої історії Фактично протягом усього повоєнного періоду лише 3 разу спостерігалося різке одномоментне зниження цін: протягом 1986 р. на 51,1%, 1988 р. — на 22, 1% з кінця січня до жовтня 1998 р. — 29, 6% Основні чинники, які депресію на товарно-сировинних ринках, можна умовно розділити на дві групи: фундаментальні (чи макроекономічні) і кон’юнктурні. До першої групи ставилися: затяжний економічний спад на ринках Південно-Східної Азії, спровокований істотним зниженням попиту більшість сировинних товарів (особливо у нафтопродукти), рекордним останніми десятьма роками падінням промислового виробництва, повсюдним скороченням зовнішньоторговельного обороту, розвиток кризи у Росії, Латинській Америці й країнах Східної Європи, наслідком стало зниження внутрішнього споживання, девальвація національних валют і підвищення сировинного експорту за низькими цінами Саме тоді країни знайомилися з низькою собівартістю нафтовидобутку (насамперед — це країни ОПЕК) використовували несприятливу цінову кон’юнктуру для «витіснення «з ринку своїх конкурентів з допомогою постачання нафти і нафтопродуктів по демпінговими цінами, значно посилювало тенденцію до зниження вартості енергоресурсів, і погіршувало економічну ситуацію країн з відносно високої собівартістю нафтовидобутку, яких у той час належала й Росія. До другої групи чинників слід віднести різко загострилися розбіжності серед найбільших нафтовиробників, особливо це перша половини 1998 року, коли частина держав-членів ОПЕК саботувала виконання договірних зобов’язань скорочення поставок світовий ринок вуглеводневої сировини. Але вже в лютому 1999 р. на світовому ринку намітилися певні позитивні зрушення, пов’язані насамперед з переглядом урядами країн методів економічного регулювання. Перехід до розширювальним кредитно-грошової політиці стимулювання внутрішнього попиту дозволив стабілізувати економічну ситуацію, а, починаючи з другого кварталу, домогтися переважно уражених кризою країн зростання споживання і промислового виробництва. Не уповільнило зашкодити цінах ринку енергоресурсів, тим паче, що відбулося після тривалого періоду взаємного недовіри і певних закидів, країни ОПЕК нарешті стали дотримуватися затверджені іще навесні 1998 р. домовленості про скороченні поставок нафти. Результатом став негайний зростання ціни вуглеводневу сировину, в результаті чого вартість нафти встановила нові рекорди цін, показавши нові максимуми з часів «Бурі у пустелі «Спробуємо оцінити як вплинула цей стрибок нафтових цін рішення ОПЕК, один із найбільш могутніх організацій сучасної епохи. Історія створення ОПЕК. Міжнародна Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) була створена вересні 1960 року в конференції у Багдаді. Спочатку ОПЕК складалася з п’яти країн — Ірану, Іраку, Кувейту, Саудівської Аравії та Венесуели, та був до них приєдналися ще шість — Катар (1961), Індонезія і Лівія (1962), ОАЕ (1967), Алжир (1969) і Нігерія (1971). Ще країни — Еквадор (1973) і Габон (1975) згодом вийшли зі складу організації у 1992 і 1994 рр. відповідно. Метою ОПЕК є проведення узгодженої цінової політики задля встановлення прийнятних виробникам нафтових цін. Для членів картелю високі ціни є життєво необхідною, оскільки експорт нафти становить істотну частку як бюджетних надходжень, а й ВВП цих країн. Низькі ціни 1998 — початку 1999 р. завдали серйозної шкоди економіці навіть таких країн, як Саудівська Аравія, Кувейт і ОАЕ, примусивши їх уряду ухвалити низку непопулярні заходи у фінансовому та соціальній сферах, а державні бюджети на 1999 р. було заплановано із величезними дефіцитами. Що тоді говорити про Алжирі, Лівії та Нігерії, рівень добробуту яких порядок нижче, чи, приміром, про Індонезії, яка досі не подолала наслідків азійської кризи? Тому цілком зрозуміле виглядало висловлювання міністра нафти Лівії Абдулли альБадрі у тому, що «торішні втрати вони були надто великі, і знадобиться ще чимало часу їхнього компенсації «. А генеральний секретар ОПЕК Р. Лукман не без певного зловтіхи констатував, що безпосередньо причетний до обвалу нафтових цін промислово розвинених країн не гріх пожити небагато, й за умов дорожнечу. Розміри дефіциту державного бюджету, спочатку запланованого арабськими країнами Перської затоки на 1999 р., % ВВП |Бахрейн |8,5 | |Кувейт |22,0 | |Оман |11,0 | |Катар |9,0 | |Саудівська |10,0 | |Аравія | | |ОАЕ |2,0 |.

Експортна виручка країн ОПЕК |Країна |Номінальні долари США. |Реальні долари США (1990 | | |Млрд. |р.) Млрд. | | |1998 |1999 |Изменени|1972 |1980 |1986 |1999 | | | | |е. % | | | | | |Алжир |4.8 |6 |125 |4.2 |20.2 |4.8 |4.7 | |Індонезія |2.8 |4 |143 |2.8 |22.5 |5.6 |3.1 | |Іран |10.5 |13 |124 |12.9 |20.9 |6.7 |10.2 | |Ірак |6.2 |11.4 |184 |4.5 |43.6 |8 |9 | |Кувейт |8 |9.2 |115 |8.5 |28.5 |7.1 |7.2 | |Лівія |5.6 |6.9 |123 |9.1 |35.3 |5.5 |5.4 | |Нігерія |8.8 |11.4 |130 |6.6 |38.6 |7.7 |8.9 | |Катар |2.9 |3.7 |128 |1.4 |8.5 |1.6 |2.9 | |Саудівська |29.7 |34.6 |116 |14.5 |162.7 |21.4 |27.2 | |Аравія | | | | | | | | |ОАЕ |9.3 |11 |118 |3.3 |29.9 |6.8 |8.6 | |Венесуела |11.2 |12.6 |113 |9.4 |28.2 |7.8 |9.9 | |ОПЕК. Усього |99.8 |123.8 |124 |77.2 |438.9 |83 |97.1 |.

Представники організації проводять періодичні зустрічі (разів у півроку, а іноді щокварталу), у яких приймають рішення про зміну рівня видобутку сирої нафти. Головним ціновим орієнтиром для ОПЕК є так звана «нафтова кошик» — індекс, визначається з урахуванням семи сортів нафти. У цей кошик входять алжирська суміш Saharan, індонезійська Minas, нігерійська Bonny Light, суміш Саудівської Аравії Arabian Light, Dubai, венесуельська Tia Juana і мексиканська Isthmus. Так було в січні 2000 року середня вартість нафтового кошика становила 24,58 дол. за барель, що у 19 центів менше, ніж грудні й на 13,84 дол. більше, аніж січні 1999.

Нафта: експортно-імпортні зв’язку, 1998 р. (млн. т) |У |США |Південна и|Западн|Центра|Африка|Япония|Другие | | | |Централ|ая |льная | | |країни | | | |ьная |Европа|Европа| | |Тихоокеанск| | | |Америка| | | | |ого регіону| | | |. | | | | | | |З |- |- |- |- |- |- |- | |США |- |8,7 |9,4 |- |0,4 |1,3 |4,3 | |Канада |77,9 |0,5 |0,5 |- |- |- |0,1 | |Мексика |66,4 |7,3 |9,6 |- |1,0 |1,9 |- | |Південна і |134,3|- |12,8 |- |1,7 |0,2 |1,4 | |Центральна| | | | | | | | |я Америка | | | | | | | | |Західна |30,5 |1,7 |- |10,5 |8,2 |0,3 |2,7 | |Європа | | | | | | | | |Колишній |1,1 |2,2 |92,8 |35,6 |0,8 |0,3 |4,2 | |СРСР | | | | | | | | |Близький |104,4|28,4 |213,4 |16,1 |32,8 |209,6 |290,9 | |Схід | | | | | | | | |Північна |14,4 |1,5 |98,9 |4,0 |4,3 |0,9 |2,0 | |Африка | | | | | | | | |Західна |70,3 |14,2 |38,4 |0,1 |1,6 |1,0 |25,7 | |Африка | | | | | | | | |Разом |499.3|64.50 |475.80|66.30 |50.80 |215.50|331.30 | |імпорт |0 | | | | | | |.

Те, що ОПЕК має реальну можливість диктувати світові ціни на всі нафту, є наслідком кількох чинників. По-перше, країни, вхідні у нафтовій картель, мають багатющими запасами нафти, їхня частка припадає понад три чверті всіх доведених світових запасов.

Нафта: доведені запаси (млрд. т) |Країна |1978 |1988 |1997 |1998 | |Північна Америка|57,1 |97,8 |85,2 |85,1 | |Південна і |25,3 |67,8 |86,2 |89,5 | |Центральна | | | | | |Америка | | | | | |Європа |27,4 |20,3 |20,2 |20,7 | |Країни колишнього |71,0 |58,5 |65,4 |65,4 | |Радянського Союзу| | | | | |Близькій Схід |369,6 |571,6 |676,9 |673,7 | |Тихоокеанський |40,0 |45,0 |42,3 |43,1 | |регіон | | | | | |Разом, зокрема. |648,3 |917,9 |1046,2 |1052,9 | |OPEC |441,8 |673,9 |797,1 |800,5 | |Non-OPEC |135,5 |185,4 |183,8 |187,1 |.

По-друге, нині ОПЕК видобуває близько 24 млн барелей сирої нафти на день, забезпечуючи близько сорока% світового пропозиції. Динаміка сумарного виробництва нафти країнами ОПЕК (крім Ирака).

в 1997;1999 рр., млн барр./сут. |1997 |26,3 | |рік | | |1998 |25,7 | |рік | | |1999 |22,5 | |рік | | |Квота |22,0 |.

Нафта: видобуток (млн. т) |- |1996 |1997 |1998 |Изменения|Доля | | | | | |1998;го г.|данных в | | | | | |по |загальної | | | | | |отношению|сумме, | | | | | |до 1997 г.|1998 р. | |Північна Америка|661,0 |671,3 |667,0 |-0,6% |19,0% | |Південна і |314,3 |332,3 |343,3 |3,3% |9,7% | |Центральна | | | | | | |Америка | | | | | | |Європа |327,6 |327,8 |325,1 |-0,8% |9,3% | |Колишній Советский|353,5 |361,0 |361,3 |0,1% |10,3% | |Союз | | | | | | |Близькій Схід |994,6 |1037,9 |1096,8 |5,7% |31,1% | |Африка |357,9 |372,5 |360,1 |-3,3% |10,2% | |Тихоокеанський |362,6 |367,0 |365,4 |-0,4% |10,4% | |регіон | | | | | | |Разом у Мірі, в |3371,5 |3469,8 |3518,9 |1,4% |100,0% | |т.ч. | | | | | | |OPEC |1370,8 |1433,6 |1480,0 |3,2% |42,1% | |Non-OPEC |1647,1 |1675,1 |1677,6 |0,1% |47,7% |.

По-третє, собівартість видобутку нафти родовищах ОПЕК істотно нижче, ніж у сусідніх регіонах планети. Так було в країнах Перської Заливу, вартість видобутку одного барелі становить близько одного долара. Важливе значення має тут і те, що ОПЕК може досить легко змінювати рівень видобутку нафти як у бік зниження і збільшення. За оцінками EIA (Energy Information Administration), без залучення істотних інвестицій, нафтової картель може збільшити видобуток нафти до 35 млн барр./сут. У цьому вкладення підвищення рівня видобутку на 1 барр./сут. припадає лише близько 2,8 дол. Історія «злодіянь «ОПЕК Відмова від Бреттон-Вудської валютної системи та наступне ослаблення курсу американського долари на початку 70-х призвели до того, що ОПЕК поступово став збільшувати тиск на західних країн, активно брали участь у розробці своїх родовищ на Близькому Сході. У 1971 року ОПЕК схвалив план, що у власності членів картелю закріплювалося 25% частки концесії, належали раніше для західних компаній. У цьому до 1983 року передбачалося збільшення частки до 51%. Поступово майже всі країниучасники ОПЕК націоналізували нафтової бізнес у своїх територіях. У жовтня 1973 року почався четверта Арабо-Израильская війна. У відповідь ОПЕК спочатку скоротив, та був взагалі наклав ембарго експорту нафти союзникам Ізраїлю. Передусім це стосувалося США, потім санкції були поширені Голландію, Португалію, Родезию і ПАР. Перший нафтової криза тривав п’ять місяців, аж до 18 березня 1974 року, поки діяло ембарго картелю проти США. Упродовж цього терміну ціни злетіли з 4,5 до 12 доларів за барель. Другу кризу, що вибухнула 1979 року є ще небезпечнішою. У Ірані відбулася революція, і з 1 квітня ОПЕК збільшив ціни на всі 14,5%. Це спричинило тому, що ринкова ціна зросла до 14,6 дол. за барель. З липня картель підвищив ціни поки що не 15%. Потому було захоплення Іраном західних заручників і розрив із США. У той самий термін дії Саудівської Аравії сприяли зростання цін з 19 до 26 дол. за барель. У 1980;х року ситуацію загострила ИраноІракська війна. Суміш Saudi Light зросла до 34 доларів за барель, досягнувши свого максимуму. Після цього ринку протягом 5 років спостерігалося спокій плавне зниження нафтових цін. Однак у грудні 1985 року ОПЕК різко збільшив видобуток нафти — до 18 млн барр/сут, розпочалося справжнє цінова війна, спровокована Саудівською Аравією. Її результатом було те, що у протягом кількамісячної сиру нафту подешевшала більш ніж двічі - з 27 до 12 дол. за барель. Четвертий нафтової криза вибухнула 1990 року. 2 серпня Ірак напав на Кувейт, ціни підскочили з 19 дол. за барель у липні до 36 у жовтні. Але потім нафту подешевшала до свого попереднього рівня до початку операції «Буря» в пустелі», яка завершилася військовим поразкою Іраку й економічної блокадою країни, триваючої по сьогодні. Ситуація. Після кризи у Південно-Східної Азії 1997 р. стався обвал фондових ринків у світі. Проте ОПЕК не звернув увагу до тривожні симптоми. Понад те, на листопадовій зустрічі було вирішено збільшити виробництво зерна на 10% - до 27,5 млн. барр./сут. Уся невчасність такого кроку проявилася у 1998 року, коли зростання грошової пропозиції нафти тлі скорочення її споживання Азії призвів до збільшення промислових запасів нафти і обвалу цін. Протягом всього року ОПЕК було змінити ситуацію, і це поставило під сумнів саме існування картелю. Двічі - у березні та червні ОПЕК приймав рішення про скорочення виробництва, проте низька дисципліна всередині організації істотно підірвала довіру ринку. У грудні 1998 року опустилися до 10 доларів за барель, а промислові запаси США досягли 330 млн. барелей. Лише березні 1999 року картель як прийняв рішення про скорочення видобутку, а й зумів його виконати. Зниження видобутку нафти з 25,5 млн барр./сут. до майже 23-ї, поруч із відновленням економік країн Югосхідної Азії зробили свою справу Практично цілий рік після історичного рішення нафтові ціни безупинно росли, причому тоді як лютому 1999 року Brent коштувала близько 10 дол. за барель, то березні 2000 — все 30. Ситуація 1998 року змінилася на прямо протилежну. Експортери отримали достатню компенсацію за понесені збитки, тоді як сьогоднішні високі ціни загрожують економікам розвинених країн — імпортерів нафти, котрі почали докладати титанічні зусилля задля зниження нафтових цін. Передусім що це стосується США, західної Європи — й Японії. Загроза зростання інфляції вже призвела до збільшення дисконтних ставок. Індекс Dow Jones Industrial останні кілька місяців втратив близько 14%, опустившись нижче 10 000 пунктів. На думку багатьох фахівців, якби майбутньому 27 березня саміті нафтових міністрів нічого очікувати прийняте рішення істотному збільшенні експортних квот, ситуація можуть призвести до непередбачуваним наслідків. Переговорні зусилля провідних індустріальних країн почали приносити плоди. Спочатку, Мексика і Норвегія оголосили, що піднімуть свої квоти нафтовидобутку, незалежно від рішення ОПЕК 27 березня. Потім, було спільне заяву Саудівської Аравії, Мексики і Венесуели у тому, що ці країни на нараді ОПЕК домагатимуться збільшення загальної квоти на 1 млн. барелей на день. Проте з оцінці інвестиційного банку Merrill Lynch доведення ринку на рівновагу під кінець року квоту слід збільшити мінімум на 2,5 млн. барелей щодня. Отож становище над ринком нафти залежатиме від розміру підвищення квот, а істотного падіння цін доки очікується. Нарада ОПЕК відкриється у Відні 27 березня (наступного дня після президентських виборів у Росії). Мабуть, у квітні загальний обсяг постачань ОПЕК, і навіть індивідуальні квоти поставок країн ОПЕК і Мексики будуть збільшено на 28%, тоді як у другому кварталі, якщо обстановка на ринку не поліпшиться, ОПЕК збільшить поставки поки що не 500 тис. бар. щодня. У кожному разі остаточне рішення з’явиться 27 березня. Проте, на думку аналітиків нафтового ринку, незалежно від цього, яке рішення приймуть країни ОПЕК на конференції у Відні, цінова картина ринку незалежності до середини року істотно не зміниться. Запаси бензину на індустріально розвинених країн сьогодні настільки малі, що коли поставки у другому кварталі і зростуть у його обсягах, яких домагаються США, нафтові ціни і бензин під кінець літа однаково збережуться вищому рівні. По яка з’явилася на ряді ЗМІ інформації ОПЕК, цілком імовірно, погодиться збільшити обсяг видобутку нафти 2−2,5 млн. барелей щодня. Джерело в самому ОПЕК повідомив, організація має намір офіційно схвалити підвищення квот видобутку на 1 млн. барелей щодня, потім у ролі поступки «тиску ринку» додати цієї же цифри ще від 1 до $ 1,5 млн. барелей щоденних поставок. Окремі члени ОПЕК вже підняли обсяги своєї нафтовидобутку вище встановленого кількості. Проте обговорення цієї проблеми серед країн — учасниць організації експортерів нафти доки закінчено. За оцінками Energy Information Administration, щоб стабілізувати ринок, ОПЕК необхідно підвищити рівень видобутку на 2,3 млн. барр./сут., оскільки збільшення видобутку нафти 1 млн барр./сут. кардинально не змінить ситуацію: ціни залишаться досить високими, а промислові запаси — низькими. На цифрі в 2,5 млн. останніми місяцями активно наполягали США, при цьому ОПЕК намагалася опиратися: досі. Найвищий обсяг додаткового експорту, яке міністрами енергетики країн ОПЕК, становив лише 1,7 млн. барелей. Однак у остаточному підсумку, якщо вірити ЗМІ, ОПЕК здалася. На думку більшості іноземних експертів, процес вирівнювання балансу попиту й пропозиції та формування його основі стабільних і розумних цін поки лише починається. Скільки часу він триватиме, сказати що складно. Але зрозуміло, що вирішальну роль цьому належати ОПЕК, міжнародний авторитет якої протягом року незмірно виріс. Він зміцнюватися і далі, але за дотримання дві найважливіші умов — збереженні єдності і наявності чіткої продуманої програми дій. І на цьому плані свої найближчими завданнями ОПЕК бачаться, по-перше, розробка механізму приєднання Іраку (виробництво якого розростається досить динамічно) до спільним зусиллям над стабілізацією ринку України і, по-друге, завчасне планування поступової скасування запроваджених ограничений.