Наркоманія хвороба століття

Реферат.

за курсом: «ОБЖ «.

Тема: «Наркоманія — хвороба століття «.

|Ученик: | | |Клас: | | |Викладач:| |.

1. Запровадження… стор. 1−2.

2. Що таке наркоманическая залежність? …стор. 2−3.

3. Наркоманія — дуже складне хвороба… стор. 4.

4. Чому розвиваються наркоманії? …стор. 4−5.

5. Як розвиваються і виявляються наркоманії? …стор. 6−15.

6. Лікування наркоманій …стор. 15−17.

7. Перехід від наркоманії до життя без будь-яких наркотику… стор. 17.

Наркоманія — багатолика зло. І, що найбільш страшне, вона часто втягує у свої тенета підлітка, безповоротно руйнуючи здоров’я Наполеона, спотворюючи особистість, породжуючи агресивність і жестокость.

Тому й коротка доріжка від наркотику до преступления.

Проблема наркоманії нам нова, історично нам не властива. Але яка прийшла із Заходу мода на наркотики стала, на жаль, поширюватися, залучаючи переважно молодих людей підлітків. Чому підлітки виявилися настільки податливими з цього отруйну приманку? Вік 13−15 років — особливий вік. У цей час відбувається бурхливий розвиток особистості, загострюється потяг до всього нового, зокрема і заборонному, а заборона, як відомо, викликає особливе любопытство.

Залежність зазвичай формується внаслідок повторних прийомів психоактивних речовин, у різні терміни (і від кількох тижнів до кілька років, відповідно до силою болючого впливу речовини на організм). Наприклад, залежність від наркотику героїну може сформуватися впродовж місяця і навіть за. Через війну формування залежності організм хіба що «звикає» до психоактивному речовини, перебудовується на «болючий стиль існування». Без цієї речовини який звик до нього людина неспроможна продовжувати терпиме йому існування. Інакше кажучи, організм починає «вимагати» психоактивное речовина, а й у людини ці «вимоги» проявляються у вигляді неприємних, інколи навіть болісних фізичних відчуттів і психічних переживань. Щоб бути в відносне спокійне стан, хворий з залежністю повинен знову і знову приймати наркотики чи токсикоманическое засіб, оскільки залежність — це хвороба. Так виникають хвороби наркоманія чи токсикоманія. Нині прийнято терміни накоманическая чи токсикоманическая зависимость.

Поділ наркоманій і токсикоманий певною мірою умовно. Необхідність такої поділу викликана тим, у сучасному цивілізованому суспільстві склалася ситуація, у якій певні угруповання людей цілях наживи зацікавлені у поширенні певних психоактивних речовин, саме наркотичних коштів (наркотиків). Йдеться тих речовинах, які, викликаючи спочатку у приймаючої їх людини приємні психічні переживання, нас дуже швидко ведуть до формування залежності, тобто. до хворобі розвиватися — наркоманії, при якої життя споживача наркотику втрачає будь-який сенс, якщо справа не стосується добування та споживання наркотику. Наркотичні речовини несуть в собі руйнівну для організму, що психіки людини силу. Тому державу й суспільство особливо пильно відстежують ситуацію з наркотиками країни. У зв’язку з цим, зазначає професор Еге. А. Бабаян, з визначенням «наркотики» чи «наркотичне засіб» пов’язані три проблеми: медична, соціальна, і юридична. Суть медичної проблеми у тому, що залежність то від наркотиків — це хвороба, потребує лікування. Суть соціальну проблему у тому, що «збитки, заподіювана наркотиками, надзвичайно великий — від нього страждають як окремі люди чи групи людей, а й суспільство загалом. Маючи великий руйнівною силою щодо організму, що психіки людини, наркотики діють колись всього на молоду, активну частину населення, руйнують, як кажуть, генофонд нації, тобто. згубно впливають і такі покоління. Вживання наркотиків безпосередньо з поруч хронічних, зокрема невиліковних, хвороб (як-от СНІД, гепатит), які нищать насамперед все ту ж молоду більшість населення. Нарешті, суть юридичної проблеми полягає у цьому, що поширення та незаконне виготовлення наркотиків — кримінально кримінальне справа, і з нелегальним поширення наркотиків вимагає потім від держави (переважно у особі правоохоронних органів) максимальної активности.

Що й казати розуміють слово «наркотики». Наркотики — це психоактивні речовини, включені до переліку наркотичних коштів. Цей перелік важливих (список, коли трохи списків) стверджується відповідним уповноваженим державним обличчям (нашій країні таким обличчям є міністром охорони здоров’я). Наявність такої переліку дозволяє на законних підставах, з участю правоохоронних і судових органів боротися з незаконними виготовлювачами, торговцями й розповсюджувачами наркотиків. У Росії у 1997 року органами внутрішніх справ виявлено 848 підпільних лабораторій, у яких проводилися наркотики чи працювалося створення нових. У деяких країнах правосуддя карає і споживачів наркотиків, і вельми суворо. У різних країнах переліки наркотичних коштів відрізняються одна від друга, хоча основні, найширше поширені в світу і шкідливі, речовини звичайно є в переліках наркотиків в більшості держав. Є Єдина Конвенція (угоду) про наркотичних засобах, переліку якої вказуються речовини, визнані наркотичними в усьому світі. Це можливим міждержавне співробітництво у боротьбі з поширенням і вживанням наркотиків. Найбільші проблеми, у у світі сьогодні, як і і багато років тому, пов’язані з цими наркотиками, як героїн, кокаїн, анаша, фенамін, а нашій країні і эфедрон.

Ще 10 тому вважалося, що проблеми наркоманії ми маємо і «бути неспроможна. На жаль, життя спростувала це твердження. Останніми роками число наркоманів нашій країні збільшилася в сотні разів. На початку 1990;х рр. наркологи зіштовхнулися з безліччю хворих, котрим знадобилися особливі умови лікування. Проблему наркоманії слід вирішувати ще, а цього мати уявлення про причини захворювань, їх ознаках, можливості лікування, особливостях відносин із хворими людьми. І головне — необхідно ознайомитися з прийомами, які можуть опинитися допомогти попередити цю болезнь.

ЩО ТАКЕ НАРКОМАНИЧЕСКАЯ ЗАВИСИМОСТЬ?

Отже наркотик — це психоактивное речовина, здатне при повторних прийомах викликати в людини залежність. З іншого боку, це хімічна речовина, внесена у спеціальний перелік наркотичних коштів, «узаконене» як особливо шкідливе здоров’ю чоловіки й суспільству. Слово наркотик походить від слова narke, що таке заціпеніння, сон. Цим назвою група психоактивних речовин зобов’язана з того що першими наркотиками були речовини, викликають заспокоєння, сон (морфій, веронал). Потім серед наркотиків з’явилися речовини з протилежним дією, так звані стимулятори, збуджуючі, взбадривающие, хіба що додають енергію, тимчасово що б працездатність. Проте група речовин зберегла колишню назву. Назва хвороби наркоманія (наркотична залежність) складається з цих двох грецьких слів narke+mania; mania означає безумство, пристрасть, потяг. Отже, наркоманія — це пристрасть, або потяг, до наркотику. Кожен хворий зазвичай страждає наркоманією, що з прийомом якоїсь однієї наркотику. Іноді хворий приймає то один наркотик, то інший (в людини, котрий страждає від однієї виду залежності, наприклад, від анаші, може легко сформуватися інша залежність, наприклад, від героїну) — у разі говорять про полинаркомании (від грецьк. polys — багато). Особливо це важкі випадки наркоманії, важче інших піддаються лечению.

Пусковим механізмом на формування наркотичної залежності є виникнення стану наркотичного сп’яніння, який в людини, зазвичай, приємні переживання і який спонукає його повторно приймати наркотики.

Прилучаючись до дурману, підліток часто вважає цю пробою, грою, діє за принципом «подивлюся, що це таке». Попередженням у тому, що може виникнути нездоланна потяг до наркотиків, не вірить. Докази дорослих здаються йому перебільшеними, а іноді навіть надають зворотне дію, розпалюючи цікавість і бажання ризикнути, випробувати себя.

Залучення підлітка на такі смертельно небезпечні гри часто сприяють неорганізований дозвілля, відсутність контакту з батьками, нерозуміння, що він зустрічає у ній. І тоді починається пошук інших авторитетів: підліток примикає до сумнівних компаніям, де їй немає пред’являють ніяких вимог, і претензій, де, як йому здається, його розуміють і співчувають. І якщо компанії є наркоман, то долучення до наркотиків стає майже неизбежным.

Наркомани зазвичай вербують слабовільних, таких, хто легко потрапляє під їхнього впливу. Як то кажуть, що у пекло шукає попутчиков…

Поступово, щоб викликати в час сп’яніння бажане приємне стан, людина стає змушений прийматимемо всі велику дозу наркотику. Доходить доти, що доза, що раніше могла викликати отруєння, лише тоді п’янить. Людина зростає перенесення наркотику. Організм хіба що звикає до наркотику і ГЗК стає здатним переносити запровадження дедалі вищих доз. У той самий час людина постійно думає тільки про наркотику і дедалі більша частину його діяльності відбувається під впливом цих думок, у пошуках можливості запровадити чи прийняти наркотичне речовина, — виникає психічна залежність від наркотику. Певний (зазвичай короткий) час то вона може опиратися бажанню запровадити наркотичне речовина, хоча думки звідси позбавляють його. Зміна реакції організму не ідентичне хворобі т формування психічної залежність від наркотику — то це вже початок хвороби. Початковий період наркоманії триває короткий термін — тижня чи місяці (у своїй описуються випадки звикання до наркотику після першій же його ін'єкції). У цьому вся одне з небезпек наркоманій — «баловство» з наркотиками може моментально призвести до трагедии.

Фактично, трагедія настає тоді, коли людина має формується психічна залежність від наркотику, але він значно поглиблюється після формування фізичної залежності. Фізична залежність виявляється у тому, що людина змушена приймати наркотик щодня, іноді кілька разів щодня, інакше відзначається надзвичайно тяжке психічне й фізичне стан. При відчуження наркотику організм, звикнувши існувати в хворобливому «наркотичному» рівновазі, зривається, у своїй проявляється маса тяжких для хворого хворобливих розладів. Ці розлади усуваються лише черговим запровадженням наркотику чи значної кількості спеціальних ліків, з допомогою яких можна кілька днів вивести хворого з тяжкий стан. Требующаяся доза наркотику зазвичай підвищується про таку величини, яка для здорового людини міг би виявитися смертельна. Усвідомлюючи некоректність називання описуваного стану похміллям (словом, зазвичай пов’язаним у свідомості із зловживанням алкоголем), змушені вживати для позначення подібного стану при наркоманиях термін «наркотична абстиненція». Слово «абстиненція» походить від латинського abstinentia, що таке утримання, в такий спосіб, воно характеризує стан хворого після позбавлення його наркотиков.

Існують наркотики, за умови вживання яких, особливо сильної є психічна залежність, а фізична інколи зовсім непомітна. Такими речовинами є анаша і наркотики викликають галюцинації. Це означає, що потяг до наркотику хворий відсутня, потреба у повторних введениях наркотику однаково досить великий. Слід враховувати, що буває після лікування чи самостійного припинення вживання наркотику основною причиною поновлення її використання є психічна залежність. Людина, який потерпав наркоманією, зазвичай продовжує використовувати наркотик до того часу, поки якісь надзвичайні обставини (неможливість придбати наркотик через брак коштів, ізоляція та інших.) не змусять його припинити запровадження наркотика.

НАРКОМАНІЯ — ДУЖЕ СКЛАДНЕ БОЛЕЗНЬ.

Наркоманія — одне з найтяжких хвороб, вражаючих організм, і психіку людини (останнім часом це твердження було ще більш справедливим, оскільки наркоманія ускладнюється такої страшної хворобою, як СНІД). Людина сам головне дійовою особою в придбанні цієї хвороби, стає хворим з власної болю. Підступність наркоманій у цьому, що, навіть якщо звикання немає миттєво та перші запровадження наркотиків проходять начебто безслідно, іноді навіть забуваються, повторні запровадження наркотичного речовини, які зазвичай не змушують себе довго чекати, швидко паралізують волю чоловіки й викликають в нього сильне бажання знову і знову вживати наркотик.

Сотні молоді, особливо приховуючи свою «пристрасть» шукають, знаходять, вживають наркотики, продають, щоб заробити на чергову «дозу». Але одній людині прийде на думку пожартувати, посміятися, спостерігаючи за хворим наркоманією і знаючи її проблеми, як і іноді може статися побачивши котрий страждає алкоголізмом. Від героиновой наркоманії страждають до 90% всіх хворих наркоманиями у містах. Є й інші виходи наркоманій, у яких страждає під час першого чергу нервова система і розвиваються непросто ті чи інші психічні реакції, а досить швидко руйнується сама нервова тканину. Людина може бути інвалідом (наприклад, при эфедроновой наркоманії). Такі явище можна спостерігати за умови вживання хворими саморобних, кустарних наркотиків, які, крім чинного речовини містять отруйні продукти, позаяк у умовах кустарного виробництва (хворі зазвичай готують «матеріал» для уколу самі) речовина неможливо очистити належним чином. У певних варіантах наркоманій може абстиненції (абстиненція — це позбавити наркотику) виникатимуть судомні напади. Навіть менш важкі варіанти наркоманій, яким вважається, наприклад, гашишная наркоманія, окрім іншого небезпечні тим, що цими варіантами наркоманії зазвичай справи не закінчується: гашиш (анаша) «торує шлях» похідним опію (героїну). Хворий наркоманією може змінити наркотик.

Особливо тяжке враження виробляє те що, що весь час збільшується кількість наркоманів і зловживають психоактивными речовинами подростков.

ЧОМУ РОЗВИВАЮТЬСЯ НАРКОМАНИИ?

Як і інших захворюваннях, що з залежності від психоактивних речовин, при захворюваннях наркоманією є низку приводів, сприяють виникненню хвороби. Ці приводи можна розділити втричі групи: 1) обставини, пов’язані особливостям розвитку та будівлі організму (до них відносяться наявність певних захворювань у батьків, поведінка матері, зокрема вживання нею психоактивних речовин під час вагітності, перенесені, особливо у дитячому віці, хвороби, індивідуальні особливості обміну речовин і, нарешті, підлогу та вік); 2) психологічні причини, пов’язані з характером людини, його звичками, інтересами, розумовими здібностями, особливостями його реакцію різноманітні життєві ситуації; 3) соціальні чинники (сім'я, друзі, товариші з навчанні чи роботі, освіту, професія, рівень культури у суспільстві, релігія, місцевість і історична епоха, у яких живе людина, нарешті, «мода» на відповідний наркотик у цей период.

Познайомившись із наведеними даними, слід врахувати, що людина, у якого якостями, предрасполагающими до розвитку наркоманії, не обов’язково занедужує на цю хворобу, він входить у «групу ризику», тобто. має шансу занедужати більше, ніж без перелічених особенностей.

Тепер на кожну групу причин, що можуть сприяти виникненню та розвитку наркоманической зависимости.

Які причини «внутрішнього» порядку, тобто. пов’язані особливостям розвитку чоловіки й будівлі його організму? Говорячи про розвиток, є у виду спадковість людини, його біологічне походження (іншими словами, від когось з’явився світ, що він могло передатися від батьків); внутрішньоутробний розвиток (важливо, як протікала вагітність у матері); саме раннє розвиток людини (захворювання, перенесені у перших місяці й роки життя); нарешті, хвороби (інфекції, травми, отруєння і інші найтяжчі захворювання), перенесені людиною надалі, вже у зрілому віці. Коли йдеться про ці причинах, можна сказати, що більше шансів занедужати в людини, батьки (частіше із батьків) якого страждали від будь-якого виду залежності (алкогольної, наркоманической чи токсикоманической). З огляду на, що наркоманії широко поширилися лише останні роки, треба сказати, що хворі наркоманією частіше мають «алкогольну» спадковість. Дуже велика значення мають здоров’я і поведінку матері під час вагітності. На розвиток плоду, та був в розвитку і душевному здоров'ї дитини, безумовно, впливають перенесені матір'ю під час вагітності серйозні хвороби, а про зловживання вагітної жінкою алкоголем, наркотиками чи табаком.

Часті й важкі хвороби і ранньому дитинстві негативно впливають на опір різним шкідливим впливам й у кінцевому результаті спроможні викликати відхилення в психічному розвитку, які можуть опинитися пізніше стати «грунтом» до виникнення наркоманії. Ці причини особливо часто грають роль для формування «ранніх» — юнацьких і підліткових — наркоманий.

Одне з основних чорт згубного дії наркотиків у тому, що це хвороба молодого віку, значно більшою мірою, ніж, наприклад, алкоголизм.

Найчастіше хворіють котрі мають такими рисами характеру, як дратівливість, схильність до вибухів гніву, частим змінам настрою, нелагідність, чи котрі мають геть іншими особливостями характеру — сором’язливістю, замкнутістю, дивакуватістю. Серед хворих наркоманиями нерідко трапляються люди і з цими рисами характеру, як демонстративність у вчинках, схильність до театральним ефектів, прагнення себе показати в вигідному свете.

Істотну роль захворюванні наркоманією, безумовно, грають соціальні моменти. Тут має значення багато, наприклад місце проживання людини. Сьогодні ми зіткнулися з таким фактом, що наркоманії найбільш поширені у досить великих містах, а сільську місцевість, де поширена алкогольна залежність, вони лише починають проникати, причому у основному місцях, якими проходять шляху транспортування наркотиков.

Нерідко формування наркотичної залежності сягає корінням у найближче оточення майбутнього хворого наркоманією — у його сім'ю. Часто люди, страждають цими захворюваннями зростають у про «неповних» сім'ях, де із батьків (чи обидва) зловживають алкоголем. Неправильне виховання (недолік уваги з боку батьків або його надлишок, відтворений у зайвої опіки, заласкивании дитини) може у подальшому, разом з іншими згаданими обставинами, стати що спонукає чинником у формуванні залежність від наркотиків. У цьому певну негативну роль можуть зіграти нервові, конфліктні чи неприязні відносини між батьками. Відсутність сім'ї, безпритульність, на жаль, які отримують дедалі більших масштабів нашій країні, теж є серйозними «чинниками ризику» виникнення наркотичної залежності. Одне слово, є безліч причин, кожна з яких в окремішності, а частіше у поєднані із інший, призводить до розвитку цього важкого заболевания.

ЯК РОЗВИВАЮТЬСЯ І ВИЯВЛЯЮТЬСЯ НАРКОМАНИИ?

Усі наркоманії, як і алкоголізм і токсикоманії, мають у своєму своєї основі стан сп’яніння, у разі наркоманического. Через нього люди і вживають наркотики. При запровадження будь-яких наркотиків досить швидко формується психічна (іноді її ще називають психологічної) залежність. Більшість наркотичних коштів за цим викликають формування важкої фізичної залежності. Хвороба поступово калічить особистість чоловіки й вражає весь організм (маю на увазі не леченые або піддаються лікуванню випадки наркоманій, що зустрічаються нередко).

ОПИЙНАЯ НАРКОМАНИЯ.

Це найбільш поширений вид наркоманії нині, у цьому однині і нашій країні. У його основі лежить залежність від опіатів, речовин, родоначальником якого є опіум, чи опій, що добувають з соку певних сортів маку. Сюди входять одержувані хімічним шляхом речовини, зокрема і лікарські. До цих речовин ставляться: морфій, кодеїн, героїн. Кілька років тому страждають на цю залежність люди вживали опій кустарного виробництва, який звичайно готували прямо перед вживанням з опия-сырца. Нині пишно пороки розквітла героиновая наркоманія. Це найбільш важка наркоманія, до котрої я нерідко приходять люди, страждають інші види залежності - від анаші, різних лікарських засобів та інших токсикоманических средств.

У виникненні залежність від опіатів істотну роль грає стан опійного сп’яніння, заради чого майбутні, а невдовзі вже справжні, хворі намагаються знову і знову вводити собі наркотик. Перші запровадження цих речовин можуть викликати приємних відчуттів. Навпаки, нерідко з’являються головний біль, нудота, блювота, пригніченість, уповільнення пульсу, зниження артеріального тиску. Хоча наркоманією хворіють далеко в повному обсязі, хто «пробує» наркотики, але частина людей завзято повторює запровадження наркотику, домагаючись його «позитивного» эффекта.

Що таке за стан, якого до самозабуття прагнуть люди, лише кілька разів випробували його? Потрібно знати про це, як «про «знаку біди», у зв’язку яких можна спробувати зупинити когось чи себе від подальшого поступу по згубному шляхів розвитку наркоманической зависимости.

Опийное сп’яніння, на відміну від алкогольного, не забарвлене грубуватої веселістю. Основним тут є «спокійне» поліпшення настрої, зняття внутрішнього напруженості із відволіканням сп’янілого від усіх неприємних труднощів і ситуацій. Яке Знаходить в опийном сп’янінні людини, можна дізнатися по ряду ознак. Це звуження зіниць, сухість шкіри, блідість, прискорення пульсу, зниження артеріального тиску, балакучість. У початковий період вживання опіатів під час сп’яніння настрій раз від разу поліпшується. Початок сп’яніння супроводжується почуттям легкості, відчуття прозріння. У відмінність від алкогольного сп’яніння людина стає більш зібраним, а руху його робляться впевненішими. Люди можуть успішно вести розмову чи виконувати фізичну роботу. Однак у наступній стадії сп’яніння людина видається загальмованим і млявим, з’являються тягар і тепло до рук і ногах, зникають всякі бажання, виникає повне внутрішнє байдужість, яке хворі називають «кайфом». Людина може марити наяву, бачити різні картини природи чи архітектурні споруди. Після цього настає трех-четырехчасовой сон, звичайно який приносить самі відпочинку: людина прокидається з відчуттям втоми, головний біль, запамороченням, нудотою. Це ознаки швидко що формується фізичної залежність від наркотику. Невдовзі період сп’яніння з «приємними» переживаннями починає скорочуватися, і, аби продовжити його, хворий має постійно збільшувати дозу наркотику. За відсутності чи недостатності дози наркотику людина починає страждати фізично. В нього виникає абстинентное стан. На усе це йде зовсім небагато часу, іноді з місяць. З цієї часу наркотик починає доставляти більше неприємностей, ніж «задоволення». Якщо давні часи, у ХІХ в., страждають наркотичної залежністю письменники і поети або не мали труднощів з пошуками наркотику і могли спокійно розмірковувати з і читачами про своє незвичайних відчуттях, нині видобуток наркотиків зазвичай, пов’язані з криміналом. У «кращому» разі хвора на наркоманію тягне останнє від батьків, щоб обміняти його за наркотики, за іншими випадках він наркотиками приторговує, і може бути, чекає в парадному якогось захмелілого «дяденьку», щоб застрашити його й відібрати гаманець. Інакше кажучи, життя такого хворого — це постійний пошук наркотику, і штовхає його за це страх виникнення абстинентного состояния.

Які ж виглядає сьогодні «стан відібрання» наркотику (абстиненція)? Ось опис героиновой абстиненції. Через кілька годин після останнього вживання героїну виникають позіхання, сльозотеча, з’являються стрімкі виділення з носа, озноб, біль у животі (спазми), пронос, розбитість, слабкість, іноді блювота. Надалі з’являються сильного болю в суглобах, відчуття викручування м’язів. Усе відбувається і натомість нестримної потягу наркотику, і, якщо хворим не надати відповідну допомогу, і готові попри всі, щоб роздобути цей наркотик і введення його. При цьому в хворих пропадає апетит, виникає безсоння, настрій знижений з відтінком тоскливости і злобності. Вони може бути агресивні. У поведінці загальмованість змінюється занепокоєнням, що вони метаються, прагнуть кудись бігти. Цей стан може тривати до тижня і більше. У вона найчастіше, якщо хворі виходять за межі стін лікарні, вони у остаточному підсумку знаходять наркотики і «полегшують» свої страждання. Ось і замикається це порочне круг.

Після цього періоду зазвичай протягом місяці й більше хворий зберігаються погіршення настрою, похмурі думки, супроводжувані епізодами внутрішнього напруженості із очікуванням якихось великих неприємностей в недалекому майбутньому, безсоння, відразу їжі. Часом хворих охоплює озноб, з’являються пітливість і серцебиття. З огляду на зниженого настрої виникатимуть думку про небажанні жити, здатні спровокувати відповідні вчинки. Це негайного втручання психиатра.

Хвороба прогресує, стан сп’яніння стає коротше. А аби домогтися колишнього чи близького щодо нього ефекту, хворі змушені підвищувати дозу. Поступово дози наркотику, які хворі вводять собі, перевищують «нормальні» дози в 10−20 і більше разів. Можливо, ці дози не «уб'ють кінь», але людини вони можуть убить.

Виникнення абстинентного стану свідчить, що фізична залежність від опію сформувалася. Для її тлі змінюється картина сп’яніння. Зникає легкість, раніше з’являвшись після прийому наркотику, колишнього «блаженства» немає. Наркотик лише відновлює (і те на порівняно короткий час) відчуття бадьорості, працездатність, можливість вільно спілкуватися, покращує апетит. Хворі намагаються під час поліпшення поїсти, покурити, зробити найнеобхідніше. За кілька годин у тому, щоб зберегти задовільний стан, потрібно повторно зробити укол наркотику. Тим більше що тривале і майже безупинне присутність наркотику в організмі (тривале отруєння наркотиком) робить свою справу, поступово викликаючи хворобливі зміни у органах, та був просто руйнуючи ці органи. Шкіра бліднішає, сухий корм і шелушащейся, волосся і нігті - ламкими, кришаться зуби. Апетит погіршується, з’являються болісні запори. Зіниці різко звужені, що погіршує зір. Оскільки хворі поступово вводять наркотик, не дотримуються правил знезараження шкіри шприців, нерідко одним шприцом користуються кількох людей, вони часто розвиваються запальні захворювання печінки (гепатит), запалення вен (тромбофлебіт). Найстрашніше ускладнення, хвороба, яка вражає найчастіше людей, котрі страждають наркотичну залежність, — СПИД.

Різко змінюється особистість людини, він працює байдужим до всього, крім проблеми добування наркотику та її вживання. У цьому раніше чуйна людина стає черствим, навіть жорстоким. Йому дуже легко образити когось, збрехати, зрештою вкрасти заради володіння наркотиком, їх хвилюють страждання, що він йде на близьким, він може спокійно «посадити на голку» залежить його й люблячого його людини. Постійне отруєння опиатами (опієм, героїном) як спотворює особистість, а й згубно діє нервову систему і мозок, пошкоджує розум, наводить людини у психіатричну больницу.

Якщо людина не припиняє вживання наркотику внаслідок лікування чи примусової ізоляції (у місцях укладання), він може загинути вже в стадії - від перевищення дози наркотику чи то з якогось присоединившегося заболевания.

Коли хворий доживає до кінцевої стадії хвороби, що з продовжують вводити наркотики буває нечасто, він перетворюється на виснаженого, байдужого до всього інваліда, що навіть неспроможна переносити колишніх доз наркотику. З цих людей чимало часу проводять у ліжку. Дія черговий дози наркотику дозволяє йому лише харчуватися і елементарно себе обслуговувати. Хворі наркоманією гинуть в цій стадії хвороби (в відносно молодому віці) від вражаючих їх ослаблених організм інфекційних та інших захворювань. Такий результат найбільш поширеного зараз виду наркоманической залежності - опийной наркомании.

ГАШИШНАЯ НАРКОМАНИЯ.

У нашій країні основному вживають гашиш (інші назви тієї самої речовини — анаша, план), і в Америці поширена марихуана, ефект якої слабше, ніж дію гашишу. Ці речовини видобувають з конопель. Найчастіше використовуються наркотики, виготовлені з індійської конопель. Це дуже поширений вид наркоманії. Гашиш (анашу) зазвичай курять, готують для цього спеціальні сигарети, іноді змішуючи наркотик з тютюном. У деяких країнах «організовано» промислового виробництва цих наркотиков.

Безпричинний, нестримний сміх — одне із зовнішніх проявів гашишного опьянения.

Крім цього невтримного сміху відзначається підвищена балакучість, причому беседующие курці, перебиваючи одне одного, кажуть про різні дрібниці. Професор І. М. П’ятницька звернула увагу, що накурившиеся спільно люди (курять анашу зазвичай групою) сприймають тільки те, що відбувається у компанії, навколишнього вони начебто не помічають. У стані гашишного сп’яніння кольору стають надзвичайно яскравими, навіть тихі звуки сприймаються, мов досить гучні. Спотворюється сприйняття відстані - все бачиться ніби крізь перевернений бінокль (близькі предмети віддаляються). З’являється відчуття легкості у тілі. У стані сп’яніння зіниці розширено, очі блищать, відчувається сухість у рту.

Влучаючи у організм під час куріння значних доз гашишу у людини розвивається справжній психоз. Він втрачає орієнтування, його охоплюють найнеймовірніші переживання, супроводжувані то жахом, то блаженством.

Швидкість виникнення хвороби (залежність від гашишу) пов’язані з частотою куріння «травички». При щоденному куріння залежність може сформуватися за 2−3 місяці. За більш рідкому куріння залежність формується дольше.

Започаткована залежність є психічної, якщо нав’язливі ставлення до наркотику змушують хворого курити 2−3 десь у день. Ознаки фізичної залежності (абстинентного стану) зазвичай незначні і виражаються підвищеної втомлюваності, сонливостью, нестійкістю настрої, дратівливістю, головний біль, болями в серце. Усе це негаразд болісно, як із опийной абстиненції, але цілком достатньо, щоб змушувати хворого майже весь час присвячувати пошуку наркотику. Після формування залежності хворі припиняють «групове» паління і курять в одиночку.

Гашиш (анаша) викликає грубі зміни психіки лише за тривалому, багаторічному вживанні, коли хворі змушені курити «план» по кілька разів на день. Таких людей виникає байдужість до всього чи вибуховість зі злостивістю і агресивністю. Посилюються хворобливі розлади при припинення прийому, вони вже більше на абстинентные стану, які під час інші види наркотичної залежності. З’являються різка слабкість, тужливий настрій, головний біль, біль у серце, нудота і спазми в животе.

Гашиш дуже небезпечний тим, що його як «перехідний» наркотик, якої приймають що час, після чого переходять потімнибудь «серйозніше». Найчастіше це героїн, значно швидше калічить організм, і психіку, викликаючи такі наслідки, які важко лікуються або зовсім не піддаються лечению.

НАРКОМАНІЯ, ПОВ’ЯЗАНА ЗІ ЗЛОВЖИВАННЯМ РЕЧОВИНАМИ, ВЫЗЫВАЮЩИМИ.

ГАЛЛЮЦИНАЦИИ.

Дія на психіку людини коштів, викликають галюцинації, схоже на дію гашишу. Викликаного ними сп’яніння також характеризується підвищеним настроєм і відчуттям насолоди (самотужки немає наркоманії), однак за зловживанні виникають виражені психічні розлади, у яких підвищену настрій може змінитися страхом чи навіть жахом. Проте незвичайність переживань, і можливість «відключитися» від обременяющих життєвих переживань, і ситуацій штовхають людей на повторний прийом цих препаратів й у остаточному підсумку призводять до формуванню залежності. Взагалі ці гроші називають галлюциногенами (у перекладі - «кошти, викликають галюцинації»). Розлади, які викликають, нагадують картину справжнього психічного захворювання, головне прояв якого — галюцинації (галюцинації - це такі хворобливі психічні явища, коли людина «сприймає» неіснуючі предмети і події - бачить неіснуючих тварин, виразно чує неіснуючі «голоси», відчуває неіснуючі доторку і т.д.).

Ці речовини — одні з найдавніших наркотичних речовин. Галлюциногены невідь-скільки років вживають жителі Америки, зокрема корінні жителі Мексики, які добували їх із певних видів кактуса. Пізніше подібні властивості були й в деяких видів неїстівних грибів. У першій половині XX в. виділили з рослин, та був отримано хімічним шляхом багато тих речовин. У нашій країні середовищі, де люди зловживають психоактивными речовинами найчастіше використовують широко поширені галлюциногены — мескалин, диэтиламид лилергиновой кислоти (ЛСД) і финциклидин, скорочено обозначаемый написом РСР (ПЦП).

Загальною рисою цих речовин був частиною їхнього властивість викликати під час сп’яніння почастішання серцебиття, підвищення артеріального тиску, тремтіння рук, пітливість, погіршення зору, розширення зрачков.

Мескалин, наркотик, виявлений вперше у мексиканському кактусі, зазвичай приймається всередину в розчині і в людини ряд незвичайних переживань, триваючих кілька часов.

Психічні розлади, зловживають мескалином, настільки серйозні, що доводиться не про наркотичному сп’янінні, йдеться про психозах, що викликаються цим речовиною. Оточуючі предмети видаються більш рельєфними, яскравими, іноді забарвленими до одного колір. Люди, особливо їхнього особи, також різко обкреслені. Предмети то зменшуються, то збільшуються в розмірах. Потім виникають зорові галюцинації (хворі бачать неіснуючі предмети) — кулі, трапеції, трикутники, складаються в складніші візерунки, здаються блискучими коштовним камінням, золотими ланцюгами, квітуючими деревами, казковими тваринами і пейзажами. Можуть виникати і слухові галюцинації - окремі звуки, музичні фрази, цілі музичні твори. Стають різкішими, інколи ж відчуваються спотворено запахи і смакові відчуття. Змінюється сприйняття часу — воно тече то повільно, тут ми дуже швидко, інколи ж зовсім зникає. Інколи з’являється відчуття легкості, навіть невагомості тіла. Тіло чи руками і ноги здаються тонше чи товщі звичайного, збільшуються чи зменшуються в розмірах. Відбуваються своєрідні порушення мислення: наприклад, хворим може видатися, що й думки дізнаються оточуючі (точно такі переживання властиві хворим на шизофренію, найпоширенішим психічним захворюванням). Як у психічних хворих, люди, приймаючих мескалин, може з’явитися підозрілість. Їм починає здаватися, що й переслідують, «хочуть завдати шкоди» оточуючі люди. Поведінка людей, які перебувають під впливом мескалина, й у що свідчить нагадує поведінка душевнохворих: вони то загальмовані, нерухомі, хіба що усунуті від навколишнього, то безпричинно порушено, суєтні. Орієнтування в навколишньому цих людей звичайно втрачають, спілкування із нею возможно.

Коли раніше йшлося і про засобах, отримуваних з рослин, то подальшому вона про одержуваних штучно речовинах, здатність яких викликати психози була випадково виявлено вченими під час проведення досліджень, у лабораториях.

Дані речовини нерідко викликають більш грубі розлади, ніж мескалин (хоча вживаються в менших дозах і отруєння (чи сп’яніння) цими речовинами багато чим нагадує дію мексалина).

ЛСД (у російському написанні іноді застосовується поєднання літер ДЛК) відома з середини ХХ в. Наркотик приймають всередину, іноді на шматок цукру, іноді змішують з тютюном і сміливо палять. Дія речовини проявляється швидко — за годину після прийому. Настрій змінюється, стає то піднесеним, то тривожним, із переживанням жаху. З’являються зорові галюцинації, спочатку у вигляді яскравих спалахів, потім геометричних постатей, надалі «бачення» набувають чітких обрисів і починають являти собою постаті фантастичних тварин, картини пейзажів тощо. (ефект нагадує дію мескалина). Проте прийом ЛСД викликає більш серйозні психічні розлади. Більше виражено порушується сприйняття свого тіла, здається, що частини тіла діють «власними силами», їх довжина і обсяг змінюються. Може виникнути відчуття «відділення кінцівок». Оточуючі предмети приймають вигадливі обриси: «витягуються», «роздуваються», викривляються. Іноді люди, які взяли ЛСД, відчувають неприємні відчуття, їм, що за них пропускають струм. Вони можуть запідозрити «в підступах» людей зі свого найближчого оточення. Але вони можуть з’явитися підозри, що він дали отрута. Поведінка таких людей буває досить дивним. Вони без причини голосно реготати, кажучи у своїй, що «їм не смішно», або бути пригніченими, відчуваючи тривогу. Водночас може бути неспокійні, можуть метатися чи, навпаки, застигати лише у позі і відповідати стосовно питань, відвертатися, коли до них звертаються. Стан хвороби може зберігатися протягом чи навіть місяців. Виникаючі незвичні відчуття можуть люди недовірливих викликати підозри, що вони занедужали психічно, «збожеволіли». От на які незвичні переживання цікавить людей галлюциногены.

Щодо нещодавно у цій групі речовин з’явився препарат фенциклидин (РСР). Він був «взятий на озброєння» що у 70-ті рр. США, та був і інших країнах, зокрема у Росії. Бистре поширення РСР було пов’язані з щодо простий технологією його лабораторного приготування. Речовина можна вживати у будь-який спосіб: його ковтають, вводять у вену, курять, додаючи в сигарети. Стан людини в прийомі РСР залежить від прийнятої дози. Можуть виникнути як злегка підвищену настрій, і глибоке порушення свідомості, у якому осіб), ні потім не реагує потім не пам’ятає, що з нею сталося. Запровадження середніх доз РСР призводить до настільки ж порушень, які описувалися, розглядаючи отруєння іншими галлюциногенами, зокрема ЛСД.

З описів видно, що особливо страждають нервова система і психіка людини. Прояви залежність від цих речовин не різко виражені, проте їх тривале вживання викликає порушення пам’яті й контролю над своїми діями. Можуть з’явитися відчуття повзання мурашок під шкірою, тремтіння рук, сіпання м’язів особи. Для дії деяких із цих речовин характерні повторні погіршення стану (і натомість тимчасового поліпшення), звані «флешбек», що у перекладі з англійської отже «поворотна вспышка».

НАРКОМАНІЯ, ВИКЛИКАНЕ СТИМУЛЮЮЧИМИ (ЗБУДЛИВИМИ) СРЕДСТВАМИ.

Йтиметься групу наркотичних речовин, загальним котрим є які б збуджували дію на нервову систему. Ця група наркотиків має порівняно коротку історію. Вхідні у ній кошти люди почали застосовувати як засобу боротьби з втомою, які полегшують сприйняття навколишнього і які збільшують работоспособность.

Одне з найбільш «старих» збудливих наркотиків — кокаїн. У ХІХ в. він застосовувався як лікарський засіб під час лікування хвороб, протекавших зі слабкістю, пригніченістю (зокрема, під час лікування інфекційних захворювань), а початку ХХ в. він прирівняли до морфію і героїну як наркотик. Стала очевидною її здатність викликати залежність. У подальшому масштаби зловживання кокаїном то збільшувалися, то зменшувалися. Нині його вживають дуже часто в усіх країнах Америки, де жують листя, містять кокаїн, нюхають його порошок, вводять внутрішньовенно його розчин. У нашій країні кокаїн доки дуже поширений, що пов’язане його дорожнечею та набуттям більшої доступністю нині героина.

Дія кокаїну надзвичайно короткочасно і вимагає постійної підкріплення. Хворі мають з інтервалами в 15 хвилин вводити собі наркотик, аби досягти бажаного ефекту. Нарешті відзначається підйом настрої із підвищеною рухової активністю, багатомовністю, відчуттям збільшення своїх фізичних і психічних можливостей. При передозуванні виникають страх, підозрілість. Під час кокаїнового сп’яніння з’являється також кілька виражених фізичних розладів: сухість в роті, пітливість, тремтіння рук, розширення зіниць, відчуття жару в очах, озноб, прискорені позиви на сечовипускання, пітливість, почастішання серцебиття, посмикування м’язів, нудота. Нерідко кокаїн приймають періодами, що нагадує запої при алкогольної залежності. Після прийому кокаїну у протягом тижня і припинення цього прийому то вона може спасти кілька дней.

Після припинення споживання кокаїну стан характеризується зниженим настроєм з тривогою, дратівливістю. Найбільш стійкими розладами є психічні розлади, протилежні тим, які відзначаються при сп’янінні: погіршення настрої, зниження самооцінки. У той час людини турбують настирливі думку про наркотику, що говорить формування психічної залежності. Ця залежність формується дуже швидко, тому «пробувати» кокаїн надзвичайно небезпечно. «Запойное» стан може повернутися навіть по дуже тривалої перерви у прийомі наркотику. При тривалому безупинному вживанні кокаїну і зосередженні всіх інтересів хворого на продовженні цього прийому у котрі страждають кокаїнового залежністю й з роботою (оскільки вони прогулюють роботи й перестають із ним упораюся), вона втрачає сім'ю і друзів. Переважає погіршення настрою з докорами сумління і думками вони самогубство. У деяких з’являються підозрілість, відчуття ворожості із боку оточуючих, загрозливі слухові галюцинації. Такі хворі, звісно, потребують лікуванні у психіатра, нерідко тримають у умовах психіатричної больницы.

Існує вид наркоманії, спричиненої зловживання речовинами, кустарного приготування з эфедрина й низки ліків, містять ефедрин (наприклад, эфедрона і первитина). Їх використання було надто поширений у 70−80-х рр. Ці речовини готувалися кустарним способом, зазвичай, у домашніх умовах без дотримання гігієнічних правил. Дія цих препаратів (сп'яніння) частково нагадує ефект кокаїну, ні має і свої відмінності. Також відзначаються піднесений настрій, балакучість. Вони супроводжуються відчуттям легкості тіла. Хворим здається, що «волосся й зростають ворушаться вся її голова». У той самий короткий час вони відчувають приплив зусиль і енергії, готові «великі звершення». Увага хворих хитливо, вони охоче відволікаються, можуть не слухаючи одне одного. При эфедроновом сп’янінні хворі схильні до продуктивної діяльності, виконуючи переважно домашні обов’язки чи звичні досить прості дії на роботі (роблять збирання, ремонтують побутову техніку). При первитиновом сп’янінні люди більше склоныы до «творчої» діяльності, яка виявляється набагато менше продуктивної, ніж звичайна робота: намагаються відтворювати вірші, картини, щось винаходити, але це кидають, не закінчивши. Іноді хворі почуваються здатними пророкувати майбутнє. За інших випадках, коли за тривалому прийомі наркотику захоплене настрій змінюється страхом, хворим здається, що з ними стежать, загрожують фізичної розправою, вони «чують» неіснуючі «загрози» на свою адресу. При зловживанні збудливими наркотиками частенько виникають психічні розлади. Іноді, коли в людини є прихована схильність до виникнення психічні розлади, що розвиваються під впливом збудливих наркотиків психози можуть мати затяжний характер.

Спостерігаються два варіанта вживання збудливих наркотичних коштів: як епізодів, по періодичності нагадують алкогольні запої, і безупинне употребление.

Стан, виникає при відчуження наркотиків, у разі зловживання эфедроном і первитином проявляється різкій слабкістю, млявістю, разбитостью, зниженим настроєм, сонливостью. У перші ж дні абстиненції, яка може тривати досить від 1 до 3 тижнів, хворі можуть засипати під час розмови. При тривалому вживанні эфедрона і первитина особистість людини катастрофічних розпадається, він втрачає інтерес до всього, що ні пов’язані з прийомом наркотиків, перестає працювати, його зв’язки й з близькими порушуються, слабшає пам’ять, знижується інтелект. Гнітюче змінюється від і зовнішній вигляд хворих эфедроновой (первитиновой) наркоманією. Це виснажені котрі мають запалими очима, блідої, з сіруватим відтінком кожей.

Ще одна вид наркоманії цього пов’язані з вживанням збудливого наркотику амфетаміну. Його поширеність, починаючи з 30-х рр. ХХ в., також коливалася, часом досягаючи масштабів, притаманних про наркоманических епідемій (так бувало — і з поширеністю інших наркотиків). Іноді люди використовували амфетамин і під час термінової роботи, коли треба було «ясність думок», а часу відпочивати не залишалося. Певний короткий час він використовувався у медицині при деяких нервових захворюваннях, а останнім часом відомий лише як що збуджує наркотик.

Прийом амфетаміну викликає відчуття бадьорості, активності, «припливу сил», та заодно, як і за запровадження інших наркотиків цього виду, відзначаються балакучість і метушливість. Проте за тривалому вживанні наркотику такий ефект поступово зникає і потрібно значне збільшення дози у тому, щоб домогтися бажаного ефекту. У стані сп’яніння розширюються зіниці, з’являються м’язові пересмикування, частішає пульс, підвищується кров’яний тиск. Швидко формується психічна і фізична залежність від наркотику. Стан абстиненції характеризується занепадом сил, разбитостью, сонливостью вдень і безсонням вночі. Усе це є хіба що «розплатою» за що переживається може сп’яніння підвищену активність. Виникає під час абстиненції знижене тужливий настрій, тривога іноді штовхають хворих намагання до самоубийству.

Тривале застосування амфетаміну, як і та інших наркотиків, викликає грубі розлади особистості, що призводять до життєвому краху хворого. Що ж до фізичних ускладнень, то тут для цих хворих характерно сильне виснаження, оскільки амфетамин різко знижує аппетит.

Ще один речовина, використовуване у час частенько, особливо молоддю. Це правда званий екстазі - «наркотик для дискотек». Прийнявши його, можна танцювати всю ніч, проте згодом настає «похмілля», що виявляється млявістю, сонливостью. У «серйозних» наркоманів цей наркотик вважається «легким», проте, будучи похідним амфетаміну, він має всіма негативними якостями цього йому досить «важкого» наркотику, то, можливо, вираженими на кілька меншою степени.

Всі ці наркотики досить важкі, в такому разі досить швидко, іноді миттєво, формується залежність, часто виникають психічні розлади (психози), глибоко уражається особистість людини. Якщо порівнювати все згадані вище варіанти наркоманій, доведеться визнати, що важкі їх, викликають найглибші поразки нервової системи, насамперед мозку, — це наркотики кустарного виробництва, эфедрон і первитин.

НАРКОМАНІЯ, ПОВ’ЯЗАНА З ПРИЙОМОМ ЗАСПОКІЙЛИВИХ (СНОДІЙНИХ) СРЕДСТВ.

Є й така наркоманія, «вік» якої обчислюється не одним десятком років. Тут використання терміна «наркоманія» доречніше, оскільки слово «наркоманія» походить від narke — сон. Зловживання заспокійливими речовинами почалося із застосуванням в медичну практику снодійних коштів, похідних барбитуровой кислоти (барбитуратов). На початку ХХ в. який із таких ліків був веронал, в зв’язку з зловживанням яким і зародилася барбитуромания. Цей вид наркотичної залежності досить поширився протягом останніх 25 років. Особливістю барбитуратов і те, що вони широко застосовувалися для лікування деяких захворювань, зокрема психічних. І на цього часу, хоча у набагато меншою мірою, барбитураты використовують у медицині (лікарі іноді призначають нембутал, фенобарбитал, раніше називалося люминалом, та інші такі кошти). Часто початок барбитуровой наркоманії буває пов’язані з вживанням барбитуратов як снодійних коштів. Річ у тім, що це снодійні, як і всі наркотичні засоби, вимагають задля досягнення бажаного ефекту постійного збільшення дози. І тепер якомусь етапі використання ліки як снодійного, при безперервне збільшення дози замість сну виникає сп’яніння. Відтоді ліки поступово перетворюється на наркотик. Щоправда, трапляється так, коли відразу починають використовувати снодійні із єдиною метою викликати сп’яніння (чи посилити сп’яніння в випадку, вже наявної алкогольної зависимости).

Реакція приймання снодійних в підвищеної дозі проявляється підйомом настрої, приловом сил, підвищенням апетиту, балакучістю. Цей стан через кілька годин перетворюється на сон, прокидаються в хорошому настрої, з відчуттям бадьорості. Поступово, якщо вживанні снодійних добрий настрій може сп’яніння перестає виникати. З’являється потреба у збільшенні дози, але варіанті наркоманії відмінність дози, вперше що отримала підвищену настрій, від можливої максимальної дози невелика. Легко може виникнути передозування, тобто. вживання такий дози, яка повертає відчуття комфорту, а спричиняє отруєння. Це отруєння (перевищення максимальної стерпної дози) проявляється нудотою, блювотою, запамороченням, сильним потоотделением, гикавкою, різзю у власних очах, слюнотечением.

На початковому етапі знають хвороби картина сп’яніння розкритий достатньо грубими розладами: характерні змазана мова, хиткість ходи, незграбні руху, розширення зіниць, посилене слюноі потовиділення. Настрій гневливое, хворі схильні до агресії, ніяк не сприймають навколишнє. Надалі картина сп’яніння змінюється. Незручність рухів зникає, сприйняття навколишнього дещо покращується, проте розумові процеси уповільнюються, хворих із працею переключаються з одного теми розмови в іншу, «застряють» у розмові на дрібниці, вони виникають спалахи гніву і агрессии.

На відміну від абстиненції при скасування інших наркотиків, абстинентное стан при припинення прийому снодійних протікає надзвичайно складно і нерідко загрожує життя. І це, мабуть, єдині наркотики, позбавити яких немає рекомендується виробляти відразу. Потрібно припиняти їх прийом, поступово знижуючи дозу.

Якщо постає стан абстиненції, воно проявляється тривогою, безсонням чи переривчастим сном з кошмарами, потливостью. У стані крайньої тривоги хворі метаються і може намагатися скоїти самогубство. Може різко припинитися серцева діяльність, що за відсутності необхідної медичної допомоги, іноді призводить до смерті. Виникають біль у великих суглобах, в шлунку, нудота, блювота, людина різко худне. Крім цього, відзначаються тремтіння рук, століття, м’язові посмикування. Дуже велику небезпеку становлять можливість виникнення судомних припадків з втратою свідомості, як із епілепсії, чи психічні розлади зі слуховими і зоровими галюцинаціями. Абстинентное стан може протривати до 3 тижнів і більше, її і тяжкість безпосередньо пов’язані із тяжкістю течії хвороби. Дуже небезпечна можливість багаторазового повторення судомних припадків протягом суток.

Після однієї чи кількох судомних припадків в хворих може розвинутися стан, нагадує алкогольну «білу гарячку». Хворі втрачають орієнтування, відчувають численні, переважно зорові, галюцинації. Їм можуть бачитися сцени боїв, полювання, страт тощо. При цьому в хворих возникаю страх, тривога, вони метаються, прагнуть кудись бежать.

При безупинному вживанні снодійних досить швидко виникають грубі психічних відхилень: труднощі в зосередженні уваги, неможливість продуктивної інтелектуальної діяльності. Різко знижується працездатність, і це супроводжується погіршенням настрої і появою злобності. Зовнішність хворих свідчить про тривалому отруєння — обличчя отечное, очі тьмяні, волосся ламкі. Хворі стають неряшливыми, байдужими до всього, проте іноді через сущих дрібниць можуть проявити сильну дратівливість, навіть агрессивность.

Надалі зниження інтелекту прогресує, розумові процеси і йшлося стають уповільненими, кмітливість різко снижается.

Після різкого припинення прийому цих ліків, а то й виявляється необхідна медичну допомогу, в хворих розвиваються судомні припадки.

ПОЛИНАРКОМАНИИ.

Полинаркоманиями називаються досить нерідкісні захворювання, при які людина приймає послідовно чи одночасно різні наркотики і більш ніж одного з них нього є залежність. Хвороба зазвичай відбувається у важких формах, які дуже важко піддаються лікуванню. Йдеться про використання двох або більшої кількості наркотичних веществ.

Кожна полинаркомания — це буде непросто арифметичне складання двох або трьох залежностей (від героїну, від снодійних, від эфедрона тощо.), це нова хвороба відносини із своїми специфічним набором хворобливих проявів. Якщо в людини сформувалася залежність від однієї наркотику, то інший варіант залежності в нього може формуватися «блискавично», за за кілька днів. Квазінаціональне середовище таким хворих абстиненція містить у собі ознаки абстинентных станів, характерних для зловживань усіма наркотиками, які хворий використовує. Ці змішані стану відрізняються особливої вагою і мучительностью.

Існую поєднання залежність від наркотиків із зловживанням лікарськими чи токсикоманическими речовинами: димедролом, циклодолом, феназепамом, алкоголем. Такі наркоманії називають ускладненими, в такому разі зловживання одним наркотиком ускладнюється використанням ненаркотического речовини. Слід пам’ятати, що, страждають наркоманической залежністю, пройшовши відповідного лікування та відмовившись прийому наркотиків, можуть почати вживати алкоголю. У цьому залежність формується за кілька тижнів, а сама хвороба (алкоголізм) протікає надзвичайно тяжело.

ЛІКУВАННЯ НАРКОМАНИЙ.

Основний принцип лікування хворих наркоманиями — це допомога їм в прагненні цілком відмовитися від вживання наркотиків. Успішним результатом лікування можна вважати лише повна відмова від вживання наркотику й подальше припинення прийому будь-яких психоактивних веществ.

Лікування наркоманій — справа надзвичайно важке, яка потребує знань, вміння і часу. Допомога хворому, що у стані абстиненції, — лише початком тривалого шляху відновлення та закріплення позицій хворого на життя без будь-яких наркотиків. Надалі цьому шляху людина буде потребуватимуть допомоги лікарів, психологів, соціальних працівників, «колишніх хворих», членів своєї сім'ї та інших людей.

Отже, наркоманія, як і будь-яке інше хронічне захворювання, потребує тривалого лікування. Своєрідність ситуації у цьому, що якщо звичайному захворюванні хворий, переймаючись своєму здоров'ї, виконує усіх розпоряджень лікаря, то, при наркоманії він, пам’ятаючи про «приємних» переживаннях, що викликаються наркотиком, часто пручається лікуванню, сподівається обійти півзаходами, годі було остаточно радам лікаря, і інших, які намагаються боротися з його недугою, людей. Щоб лікування був успішним, його слід починати за умов ізоляції хворого, тобто. участь у закритому наркологічному відділенні. Лікування можна лише з дозволу хворого (якщо зловживання наркотиком не ускладнилося явними психічними вадами) і хворий проти неї від цього отказаться.

Лікування хворих наркоманиями залежить від першу черга у наданні допомоги хворим під час безпосереднього відриву наркозалежності. Після закінчення періоду, наступного безпосередньо станом абстиненції, за відносної нормалізації фізичного і психічного стану хворі потребують поглибленні й підтримці цього стану відносного здоров’я у тому, що вони могли вести позбавленим наркотиків і важливість залишатися нормальними повноправними членами суспільства. Якщо перше завдання (усунення тяжких прояви абстиненції) досить конкретна й у сучасних умовах виконано, то інше завдання — утримання хворого на життя без будь-яких наркотиків — дуже багатостороння і сложная.

З огляду на, що економічні причини виникнення наркоманій різноманітні і лікувальні методи також мають бути різноманітними, саме: вони мусять містити в себе три підходу — лікарський, психотерапевтичний і социотерапевтический. Триматися цих принципів необхідне лікування усіх захворювань, що з залежності від психоактивних веществ.

Лікарська лікування починається від моменту надходження пацієнта в лікарню. Воно спрямоване на полегшення психічного й фізичного стану хворого, які перебувають, зазвичай, може наркотичної абстиненции.

Принципово існує три методу відібрання наркотиків — поступова скасування наркотику зі зниженням його дози протягом днів, одномоментний скасування наркотику з призначенням ліків, які полегшують стан хворого, які зменшують виразність проявів абстиненції чи усувають їх, і, нарешті, порівняно котрий з’явився метод — заміна одного наркотику іншим. У нашій країні, як та у багатьох інших державах, застосовується другий метод — одномоментний скасування наркотику і всі з хворих наркоманією, про це. Поступова скасування використовується в окремих випадках при важкому фізичному стані хворого, викликану чи ускладненнями, які виникають якщо прийомі наркотиків, чи наявністю у пацієнта якогось важкого, загрозливого життя захворювання, залежність від снодійних (похідних барбитуровой кислоти, барбитуратов). Що ж до третього варіанта (заміни одного наркотику іншим), при якому намагаються замінити, наприклад, героїн «легшим» і «менш шкідливим» наркотиком, це теж затягує лікування, котрий іноді заважає радикальному рішенню проблемы.

Наприкінці курсу в стаціонарі лікарі можуть призначати хворим ліки, нейтралізують дію наркотиків. Беручи такі ліки, скінчено, з його власного згоди, хворий перестає «позитивно реагувати» приймання наркотиків, наркотики поступово перестають викликати в нього стан піднесеності і блаженства, наркотик приймається «даремно». Прийом подібних ліків має сенс тільки при позитивної установці хворого на повне припинення прийому наркотику. Препарати, нейтралізують дію наркотику, корисними у світі випадках одиничного прийому наркотику як іто критичну ситуацію, при примус чи заміни власної «моральної неустойчивости».

Є ще один новий нам метод лікування наркоманій — оперативне втручання на головному мозку. Сутність цього методу полягає у вступі найтонших електродів у той область мозку (так званий «центр задоволення»), яка бере участь у формуванні болючого потягу наркотиків. Роздратування электричесвом відповідних структур мозку руйнує механізми формування залежності і придушує потяг до наркотиків. Операція ця не що травмує, ускладнень, зазвичай, не викликає, але її є доцільним хворим, якою допомагають інші, зокрема лікарські, методи лікування та профілактики які фізично щодо здоровы.

Психіатрія — це комплекс лікувальних заходів, дозволяє впливати на психіку з допомогою слова, розмови, роз’яснення, обговорення — не залучаючи лікарських засобів. До цього виду лікування ставляться навіювання і самонавіяння (гіпноз і аутогенная тренировка).

Суть соціотерапії, чи терапії оточенням, середовищем, суспільством, полягає в включенні хворого після курсу активного лікування життя терапевтичного суспільства, групи минулих лікування людей, провідних правильний спосіб життя без наркотиків надають допомогу «видужуючим», тобто. які є шляху до нормальної, спокійного життя. Конче важливо тим часом як утримати хворого — від прийому колишнього наркотику, але й дати їй приохотитися до нового психоактивному веществу.

ПЕРЕХІД ВІД НАРКОМАНІЇ ДО ЖИТТЯ БЕЗ НАРКОТИКА.

Найбільш відповідальним є період після виписки із лікарні. Часто хворі тим часом перебувають у стані «нестійкого рівноваги», їх опірність шкідливим зовнішніх впливів ще досить висока. Тому дуже важливо у цей час ізолювати хворого — від колишньої компанії та продовжувати активно тримати його у житті без наркотику — на стадії ремісії (ремісія — це повне припинення психоактивної речовини, мета всіх зусиль наркологів, світлий проміжок протягом наркоманії, тобто. відрізок часу, коли хворий так само жодних психоактивних речовин, зокрема і підвищених доз ліків). Стійка, тривала ремісія, зрештою, умовно то, можливо прирівняно видужання, оскільки він може тривати місяць, рік, кілька років, хоч і занадто рідко, — всю жизнь.

Отже, все лікувальних заходів, всяка допомогу хворому повинні бути направлені на утримання його від поновлення прийому наркотиков.

Нині нашій країні, на жаль, більшість хворих після виписки не підтримують відносин із лікарями чи організаціями, допомагають уникнути повернення болезни.

Ділячи кожного хворого проблема наркоманії може бути розв’язана лише тоді, що він повністю відмовився наркозалежності та інших психоактивних речовин. Інакше, хоч би яке психоактивное речовина хворий не приймав, хвороба прогресує, продовжуючи руйнувати організм, і особистість людини. Решта, зокрема й лікарі, — це лише помічники больного.

Литература

: Журнал «Працівниця» № 3 1987 р., О. Ф. Ерышев «Життя без наркотиків», С.-П. Видавництво «Піонер», Москва Астрель. АСТ 2001.