Символ військового гідності й честі

Символ військового гідності й чести

Символика наплечных знаків військового відмінності - погонів і еполетів — іде у сиву старовину.

Происхождение погона бере початок з часів хрестоносців (перший хрестовий похід відбувся 1096−1099гг.), він був на той час складової частини лицарських латів оберігаючи плече бійця від шабельного удару. У Великобританії, наприклад, незалежності до середини XIXв. офіцери й рядові гусарських кінних полків мали обов’язок різновид погона, виготовлену з металевої сітки чи кольчуги.

Введение

погонів у російській армії було даниною пам’яті про те далеких часи, коли древні російські витязі носили наплечники-оплечья (як «філіжанки»), — захищали їхню відмінність від ворожих мечів. У 1732 г. погони ввели для особового складу полків польовий піхоти*. Вони виглядали вовняну накладку, нашивавшуюся лише з плече каптана. Кожен такий полк мала свій колір погона. У практичному сенсі погони були зручні тим, що при носінні рушниць «на плече» охороняли верхню частина мундира від швидкого зносу і як скріплювали всі деталі шкіряної і амуніції: портупею, перев’яз, ранцеві ремни.

В 1741 г. військовослужбовцям гренадерської роти Преображенського лейб-гвардії полку, яке несло службу в царському дворі, подарували погони з крученого золотого шнура. Носили їх обох плечах. Вони служили прикрасою мундира, вказуючи заодно на приналежність воїна до придворної військової части.

Эполеты (від французького ераи1еttенаплечник) як різновид погонів з’явилися мови у Франції на початку XVIIIв. спочатку як пучка різнобарвних стрічок, та був — вузького розшитого погона з у зрізу плеча, у якому розміщувалися знаки отличия.

Так як погони і еполети XVIII — початку XIXв. ще завжди визначали військове звання і посадове становище військовослужбовців, у російській армії існував спеціальний офіцерський знак, заснований ще ПетромI. Він мало вигляд невеличкий закругленої срібної чи позолоченою пластинки-щита і з допомогою спеціальної стрічки носився на грудях. З іншого боку, знаками відмінності, а це й прикрасою були різнобарвні широкі смуги з тасьми, тянувшиеся по-діагоналі всього мундира, і навіть різноманітне багате гаптування на комірі, обшлагах і полях мундира. Еполети у російській армії уведено підрозділи до 1763 г. одне плече, а 1801−1809гг. майже усіх військових ввели погони: в піхоті - на обидва плеча (спочатку червоні, потім різних кольорів побатальонно), в кінноті (крім гусар) і артилерії - лише з плече (кольору — по полкам). Єгерям погони були надано. Офіцерські погони обшивалися золотим чи срібним шнуром** .

В 1807 г. для генералів, адміралів і старших офіцерів армії й флоту ввели еполети на обидва плеча, які з’явилися найяскравішим знаком, отличавшим їхнього капіталу від інших військовослужбовців. Для нижніх чинів кольору погонів було встановлено за номерами полків в дивізіях: у перших полицях — червоні, по-друге — білі, по-третє - жовті, в четвертих — темно-зелені, по-п'яте — сині. На все погони було нанесено номери дивизии.

В 1807 г. погони були встановлені також для єгерів: першим полкам — червоні, другим — сині. Усій артилерії в 1808 г. встановили носіння червоних погонів з номерами бригад ними. У кавалерії погони на мундирах і шинелях нижніх чинів покладено були лише драгунам і кірасирам, інших кавалерійських полицях їх носили лише з шинелях. На мундирах гусари носили шнури, уланы-эполеты, що складалися з цих двох частин: подовжньої платівки і круглого наплечника, крепившегося у кореня эполета. Суцільні золоті і срібні еполети носили лише генерали і адмірали. Офіцерський склад мав полі еполетів приладового сукна чи кольору у зв’язку зі войск.

У флотських офіцерів полі еполетів було темно-зеленого кольору. Еполети генералів і адміралів мали навколо наплечників густу («жирну») бахрому з спірально звитих золотих чи срібних джгутів. Трохи більше тонку бахрому мали штаб-офицерские еполети. Обер-офицерские еполети бахроми або не мали зовсім. Ніяких інших проміжних деталейзірочок чи нашивок — еполети або не мали. Скажімо, полковника від майора чи капітана 1-го рангу від лейтенанта можна було відрізнити з інших ознаками, саме — із пошиття на комірі мундира, по клапанам-петлицам на рукаві, по плюмажу на капелюсі, поясного шалика чи з спеціальному офіцерському знаку. У 1808 г. раніше встановлені офіцерські шийні знаки, вдвічі зменшені у вигляді, були такі: у прапорщиків — всуціль срібні, у підпоручиків — срібні з золотим орлом, у капітанів — золоті зі Срібним орлом і т.д.

Звездочки для визначення старшості у чині побачили еполетах лише 1827 г. *** Погони в офіцерів, крім короткого терміну (1803−1808), що вони були у формі прямокутників з закругленими кутами, були відсутні до Кримської війни 1853−1856гг. У 1855 г. переважають у всіх пологах військ було затверджено генеральські, адміральські і офіцерські погони зі збереженням еполетів при парадній формі одягу. Для відмінності чинів на еполети і погони ввели зірочки. Саме тому будь-який генерал і офіцер періоду 1803−1855гг. зображення що їх часто бачимо на портретах чи в скульптурі, незмінно представлено мундирі, рідше в сюртуку (виц-мундире) з обов’язковими еполетами. Такими постають маємо і М. И. Кутузов, і М. Ю. Лермонтов, адмірали М. П. Лазарев, Ф. Ф. Белинсгаузен, П. С. Нахимов і з інші. Слід додати, що у ті часи в позаслужбовий час дозволялося носити сюртук, введений 1803 г., зовсім без еполетів і погонів, але зі збереженням про контрпогончиков, нашивавшихся впоперек плеча.

Для пересічного складу флоту погони були узвичаєного всім морських частин темно-зеленого кольору, і навіть червоного — для матросів Гвардійського флотського екіпажу. Матроси носили їх у шинелях, мундирах і бушлатах. На фланелевих сорочках і «білих форменках, і навіть робочому сукню («робі») погонів не потрібно було — лише унтер-офіцерський склад флоту носив поперечні погони з жовтої та білої нашивочной тасьми, звані контрики.

Кроме нагрудних знаків, триколірних шарфів з срібними чи золотими пензлями, різних кантів, галунів, кокард, еполетів і погонів, на форменому одязі офіцерів корабельного складу військово-морських сил багатьох країн здавна невід'ємним аксесуаром були нарукавні знаки відмінності, що дають їх персональні військові звания.

Морские нарукавні знаки відмінності історично виникли у період вітрильного флоту, коли офіцери, стояли на чолі абордажних партій, зазвичай пов’язували на рукави своїх камзолів парчевий чи вишитий золотом або сріблом хустку, яким можна було в палубі ворожого корабля в рукопашній сутичці розпізнати свого командира. Пізніше такі перев’язі стали пришиваться до рукавах. Старшинство абордажних начальників тепер визначалась пришитих перев’язів. Поступово абордажні золототкані хустки перетворилися на нашиваемые на рукави золоті галунные смужки, які становлять з XIXстолетия і по сьогодення традиційні знаки відмінності моряків в усьому мире.

На форменій тужурці корабельних офіцерів ВМС Англії верхня з нарукавних нашивок вигнута як петлі. Почему?

В 1797 г. в бою при Санта-Крус (о.Тенерифе) командувач англійської ескадрою контр-адмірал Гораціо Нельсон розгромив противника, але втратив правицю. На наступному, 1798 г. здобув перемогу у морському бої при Абукире, знищивши французький флот. Вирушаючи на урочистий прийом до королеві Англії з випадку нової перемоги, він наказав зав’язати вільний рукав мундира і опустити кінець рукави до кишені - вийшло щось на кшталт петлі. З того часу на рукавах офіцерів британського флоту, а згодом і інших країнах з’явилася золота петля — «петля Нельсона».

В російському дореволюційному військовому флоті ніяких галунных нашивок чи інших знаків відмінності на рукавах не носили. Єдиними знаками відмінності - від мічмана до адмирала-были погони й еполети. Перші нарукавні нашивки як знаки розбіжності у формі одягу морських офіцерів військово-морського флоту Росії з’явилися торік у квітні 1917 р. при Тимчасовому уряді після скасування погонів — спочатку Балтійському, а її у інших флотах Росії. Ці нашивки з’явилися механічним повторенням офіцерських нашивок англійського флота.

Погоны до армій і нарукавні нашивки у флоті було заборонено декретом Раднаркому РРФСР у грудні 1917 р., а 16января 1919 г. наказом Реввійськради Республіки були вперше засновані знаки відмінності військовослужбовців Робітничо-Селянській Червоній Армії по пологам військ та знаки розлита начальницького складу. У РСЧФ перші знаки відмінності було затверджено у вересні 1921 г. як. нарукавних нашивок червоного кольору, з червоною зірочкою, окантованной трехмиллиметровым золотим кантом-выпушкой. Знаки відмінності нашивались на лівий рукав пальто, тужурки і кітель. Усі нашивки мали довжину 8 см, які ширина була з групами комскладу: молодші командири — 1 см, середні командири — 2, старші командири — 4 см. У 1922 г. для політскладу флоту затвердили одну спільну знак розбіжності у формі великої червоною зірки, выкраиваемой з цього кола діаметром 8 см. За рік цей знак приналежність до политаппарату флоту замінили загальними знаками відмінності, присвоєними всьому командному складу військово-морського флота.

Заграничные плавання радянських військових кораблів на 1924 г. виявили всю незручність однорукавных червоних нашивок — вони мали схожість із унтер-офицерскими нашивками іноземних флотів. 6февраля 1925 г. для командного і політичного складу РСЧФ було встановлено нові знаки различия-золотые і срібні галунные нашивки на обох рукавах тужурки від шва до шва, у яких зверху були укріплені зірочки червоного кольору із золотою чи срібної окантовкою. Кількість нашивок визначалося приналежністю до одної з 13служебных категорій. У межах кожної їх значилися особи, командного і політичного складу, штатна посада і служебно-правовое становище яких були. На пальто, шинелях і кітелях носили нашивки укорочені - довжиною 8см — й зіркою наверху.

В 1935 р. після запровадження персональних військових звань командного і політичного складу військово-морських сил знаки відмінності були кілька змінені. Так, для політичного складу між нашивками ввели просвіти червоного кольору, з червоною ж зірочкою колишнього зразка. Стройової ж, корабельний склад кольорових просвітів між нашивками у відсутності, а червона зірочка замінили йому суцільний золототканой. Особи комскладу инженерно-механической спеціальності мали просвіти малинового кольору, морської авіації - блакитного, берегової оборони — коричневого, медичної служби — зеленого.

В травні 1940 г. в зв’язку із введенням адміральських (генеральських) звань цієї категорії були встановлено особливі знаки відмінності з золотого галуна із зіркою великого розміру: і вишитій у центрі емблемою серпа і молота. У грудні цього року замість колишніх знаків відмінності на пальта й шинелях комскладу флоту були затверджені нашивки із такого самого галуна, але довжиною від шва до шва.

6 січня 1943 г., у період Великої Вітчизняної війни, указом Президії Верховного Ради для особового складу армії ввели нові знаки различия-погоны. Для особового складу військово-морського флоту погони ввели указом від 15февраля 1943 г.

Погоны додали виглядом військовослужбовців більш підтягнутий та фаховий вид, завершеність і красу відновлюючи старі традиції у російській армії й флоте.

Введение

погонів у Збройні сили ще раз підтвердило наступність вітчизняних військових традицій. Адже погони як деталь одягу, а й знак військового гідності, військової чести.

* Див.: Історичний опис одягу та озброєння російських військ. СПб, 1899: Ч. 4, з. 115−116, Ч. 3, з. 75, 99−101, Ч. 4, з. 50, 73, 85, 96, 101, Ч. 10, с. 212, Ч. 12, з. 176, Ч. 19, з. 186, 187.

** Див.: Енциклопедія військових і морських наук (складена під головною редакцією генерал-лейтенанта Леера). Т. VI. СПб., 1883−1897, з. 57.

*** Див.: Радянська військова енциклопедія. У 8-місячного тт. Т. 8, з. 604.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.