Отношение норм поведінки й мислення до рідної мови

Отношение норм поведінки й мислення до рідної мови.

" Люди живуть у об'єктивному світі речей але тільки у світі громадської діяльності, як це зазвичай вважають, вони у значною мірою перебувають під впливом того конкретного мови, що є засобом спілкування в даного суспільства. Було б помилкою вважати, що ми можемо цілком усвідомити дійсність, не вдаючись по допомогу мови, або що мову є побічним засобом дозволу деяких приватних проблем спілкування, і мислення. Насправді ж «реальний світ «значною мірою несвідомо будується з урахуванням мовних норм цієї групи: Ми, почуємо й сприймаємо однак ті чи інші явища переважно тому, що мовні норми нашого суспільства припускають цю форму висловлювання. «.

Эдвард Сепир

Вероятно, більшість людності погодиться з твердженням, що прийняті норми вживання слів визначають деякі форми мислення та поведінки, але це припущення звичайно йде далі визнання гіпнотичної сили філософського і наукового мови, з одного боку, і модних слівець і виборчих гасел з іншого.

Ограничиться лише цим — отже не розуміти суті однією з найважливіших форм зв’язку, яку Сепир вбачав між мовою, культурою і психологією і який коротко сформульована у наведеної вище цитаті.

Мы повинні визнати вплив мови різні види діяльності людей й не так особливих випадках мововжитку, як у його постійно діючих загальних законах і у повсякденній оцінці їм тих чи інших явищ.

Обозначение явища та до дій людей.

Я зіштовхнувся з однієї зі сторін цієї проблеми ще до його того, як розпочав студіювати Сепира, у сфері, зазвичай вважається дуже віддаленій від лінгвістики. Це було під час моєї роботи у суспільстві страхування від вогню. У мої завдання входив аналіз сотень доповідей про обставини, що призвели до виникнення пожежі чи вибуху. Я фіксував просто фізичні причини, такі, як несправна проводка, наявність або відсутність повітряного простору між димоходами і дерев’яними частинами будинків та т. п., а результати обстеження описував у термінах. Причому не ставив собі ніхто інший завдання. Але з часом зрозуміли, що українці власними силами ці обставини, а й позначення їх було іноді тим чинником, який через поведінка людей був причиною пожежі. Чинник позначення проявлявся раніше виробляли усього тоді, коли ми мали працювати з мовним позначенням, котрий з назви, чи зі звичайним описом подібних обставин засобами мови.

Так, наприклад, близько складу про gasoline drums «бензинових цистерн «люди поводяться відповідним чином, тобто. дуже обережно, до того ж час поруч із складом під назвою empty gasoline drums «порожні бензинові цистерни «люди поводяться інакше: недостатньо обережно, курять і навіть кидають недопалки. Але ці empty «порожні «цистерни може бути більш небезпечними, позаяк у них містяться вибухові випаровування. За наявності реально небезпечної ситуації лінгвістичний аналіз орієнтується слову «порожній », яка передбачає відсутність будь-якого ризику. Можливі два різних випадку вживання слова empty: у разі воно вживається як точний синонім слів null, void, negative, inert (порожній, беззмістовний, безглуздий, незначний, млявий), тоді як у другому — при застосуванні до позначенню фізичної ситуації, не приймаючи до уваги наявності парів, крапель рідини чи будь-яких інших залишків в цистерні чи у якомусь вмістилище. Обставини описуються з допомогою другого випадку, а люди поводяться у цих обставинах, маю на увазі перший випадок. Це загальної формулою необережного поведінки людей, обумовленого суто лінґвістичними чинниками.

На лесохимическом заводі металеві дистилляторы було ізольовано сумішшю, приготовленою з вапняку, именовавшегося заводі «центрифугированным вапняком ». Жодних заходів по охорони цієї ізоляції від перегрівання і зустрічі з вогнем прийнято був. Дистилляторы перебували деяке час у роботі, і якось полум’я під їх досягло вапняку, який, на подив почав дуже горіти. Надходження парів оцтової кислоти з дистиляторів сприяло перетворенню частини вапняку в ацетат кальцію. Останній при нагріванні розкладається, створюючи ацетон, який воспламеняется. Люди, хто десятиліттями допускав зіткнення вогню з ізоляцією, діяли так оскільки саму назву limestone «вапняк «пов'язувалося у свідомості з поняттям stone «камінь, який горить » .

Огромный залізний казан для варіння оліфи виявився перегрітою до температури, коли він міг запалитися. Робочий зсунув його з вогню й відкотив на деяке відстань, але з прикрив. Приблизно за мить оліфа запалилася. І тут мовне вплив виявився більш слабким завдяки переносу значення (про що нижче буде вказано докладніше) «причини «як контакту чи просторового дотику предметів на тлумачення становища on the fire «на вогні «на противагу off the fire «поза вогню ». Насправді ж та стадія, коли він головним чинником була зовнішнє полум’я, закінчилося, перегрівання стало внутрішнім процесом конвенції в оліфі завдяки сильно нагрітому казана і тривало, коли казан був offthefire «поза вогню «.

Электрическим рефлектором, повішеним на стіні, користувалися рідко, і тому одне із робочих приладив його як зручною вішалки для пальто. Вночі ввійшов черговий і повернув вимикач, подумки позначаючи свою дію як turning on the light «включення світла ». Світло не загорівся. Черговий подумки позначив це як light is burned out «перегоріли пробки ». Він побачити світіння рефлектора тільки те, що вона висіло старе пальто. Невдовзі пальто спалахнуло, та був спалахнула лісова пожежа і в усьому будинку.

Кожевенный завод спускав стічну воду, содержавшую органічні залишки, в зовнішнє відстійний резервуар, наполовину закритий дерев’яним настилом, а наполовину відкритий. Така ситуація то, можливо позначена як pool of water «резервуар, наповнений водою ». Сталося, що робочий запалював паяльну лампу і кинув сірник в воду. Під час розкладання органічних залишків виділявся газ, скапливавшийся під дерев’яним настилом, отже вся установка була watery «водної «.Моментальна спалах вогню запалила дерево, і вогонь, нас дуже швидко поширився на сусіднє будинок.

Сушильня для шкіри було організовано з воздуходувкой щодо одного кінці кімнати, щоб направити потік повітря вздовж кімнати і далі назовні через отвір й інші кінці. Вогонь виник у воздуходувке і завдяки дії останньої перекинувся безпосередньо в шкіри, розсипавши іскри у всій кімнаті і знищивши в такий спосіб весь матеріал. Небезпечна ситуація створилася, отже, через наявність терміна hlower «повітродувка », що є мовним еквівалентом thatwhichblows «те, що дме », що вказував те що, основна функція цього приладу blow «дмухати ». І ця функція то, можливо позначена як blowing air for drying «роздмухувати повітря для просушування », причому не береться до уваги, що може «роздмухувати «й те, наприклад іскри і розкошлане полум’я. У дійсності повітродувка просто створює потік повітря і може втягувати повітря як і, як і видувати його. Її було поставити іншому кінці приміщення, там, де було отвір і вона мала б втягувати потік повітря, проходить над шкірами, та був видувати його назовні.

Рядом з тигелем для плавки свинцю, які мали вугільну топку, була надрукована купа scrap lead «свинцевого брухту «- позначення, яка вводить на манівці, бо в насправді «брухт «складалася з аркушів старих радиоконденсаторов, між якими ще були парафінові прокладки Невдовзі парафін загорівся, а й за ним спалахнула і дах.

Можно привести безліч таких прикладів. Вони показують є досить переконливим, як розгляд лінгвістичних формул, що пропагують цю ситуацію, може з’явитися ключем до пояснення тих чи інших вчинків покупців, безліч як ці формули аналізувалися, класифікуватися і співвідноситися у цьому світі, який «значною мірою несвідомо будується виходячи з мовних норм цієї групи «(Еге. Сепир). І ми завжди виходимо речей, що мова краще, чому це насправді має місце, відбиває дійсність.

Грамматические моделі у ролі тлумачів дійсності

Лингвистический матеріал наведених вище прикладів обмежується окремими словами, фразеологическими оборотами і словосполученнями певного типу. Вивчаючи вплив цієї матеріалу на поведінка людей, не можна обійти увагою, що незрівнянно сильніше впливом геть їхня поведінка можуть надавати всі можливі типи граматичних категорій, як-от категорія числа, роду, класифікація по одухотвореності, бездушності тощо. п., і навіть часи, застави та інші форми дієслова, класифікація за частинами мови і питання, ніж позначена ця ситуація — однієї чи морфемой, формою чи слова чи синтаксичним словосполученням. Така категорія, як категорія числа (єдина у протилежність множинному), є намаганням позначити цілий клас явищ дійсності. У ньому міститься вказівку те що, як потрібно класифікувати різні явища і які випадки може бути «поодинокими », а які - «множинними ». Проте знайти таке опосередкований вплив надзвичайно складно, по-перше, через її неясності, а по-друге, зважаючи на те, що дуже важко подивитися зі сторони, і вивчити об'єктивно рідна мова, що є звичним засобом спілкування, і свого роду невід'ємною частиною нашого культури. Якщо ж ми приступимо до вивчення мови, не схожого на наша рідна, ми вивчатимемо його оскільки вивчаємо природу. При аналізі чужого, незвичного мови ми осмысливаем його засобами свого рідної мови або ж виявляємо, що завдання роз’яснення суто морфологічних труднощів настільки складна, що, здається, поглинає все інше. Проте, попри складність завдання, яка перебуває в з’ясуванні того опосередкованого впливу граматичних категорій мови на поведінка людей, про яку зазначалося вище, вона все-таки реалізовано і розв’язати її найлегше розгляді якогось екзотичного мови, оскільки, вивчаючи його, ми мимоволі буваємо вибиті зі звичного колії. І, ще, надалі можна знайти, що така екзотичний мову є дзеркалом стосовно рідної мови.

Мысль про можливості роботи над даної проблемою вперше мені голову під час вивчення мною мови хопі, навіть за, чому усвідомив сутність цій проблеми. Що Здавалося нескінченним опис морфології мови було, нарешті, закінчено. Але була річ цілком очевидна, особливо у світлі лекцій Сепира про мову навахо, що описування мови загалом було далеко ще не повним. Я знав, наприклад, правила освіти множини, але з знав, за останнє вживається. Було зрозуміло, що ця категорія множини у мові хопі істотно відрізняється від категорії множини щодо англійської, французькому та німецькою мовами. Деякі поняття, виражені у тих мовами множинним числом, у мові хопі позначаються єдиним. Стадія дослідження, що з цього історичного моменту, посіла два роки.

Прежде всього, треба було збагнути спосіб порівняння мови хопі з західноєвропейськими мовами. Відразу стало очевидним, що й граматика хопі відбивала певною мірою культуру хопі як і, як граматика європейських мов відбиває «західну », чи «європейську », культуру. Виявилося, що ця взаємозв'язок дає можливість виділити з допомогою мови класи уявлень, подібні «європейським » , — «час », «простір », «субстанція », «матерія ». Оскільки категорії, які буде порівнянню щодо англійської, німецькою та французькою, в тому числі в іншими мовами, крім, мабуть (та й це дуже сумнівно), балто-славянских і неиндоевропейских мов, мають лише незначні розбіжностях, я зібрав всі ці мови до однієї групи, названу SAЕ, чи «Standard Аverage Еuгореаn „“ середньоєвропейський стандарт » .

Ту частина дослідження, представленої тут, можна коротко сформулювати у двох питаннях: 1) є наші уявлення «часу », «простору «і «матерії «насправді однаковими всім осіб або вони до певної міри обумовлені структурою даного мови та 2) чи існують видимі зв’язок між а) нормами культури та поведінки й б) основними лінґвістичними категоріями? Я зовсім на стверджую, що є пряма «кореляція «між культурою і розумом і тим паче між. этнологическими рубриками, як, наприклад, «сільському господарстві «, «полювання «тощо. буд., і такими лінґвістичними рубриками, як «флективный », «синтетичний «чи «ізолюючий «[1].

Когда започаткував вивчення цієї проблеми, вона зовсім не від була така ясно сформульована і маю якесь не було жодної уявлення, які будуть відповіді ці запитання.

Множественное число і рахунок у SAЕ й у хопі.

В наших мовами, т. е. в SAE, множину ці числівники застосовують у такому разі: 1) що вони позначають справді множину і 2) при позначення уявлюваного множинності, чи, точніше, хоча менш виразно: при позначення сприймають нами просторової сукупності і поєднанні з переносним значенням. Ми говоримо ten men «десять людина «і ten days «десять днів ». Десять людина ми чи реально уявляємо, чи, у разі, можемо собі уявити ці десять як цілу группу[2], наприклад 10 осіб в закуті вулиці. Але ten days «десять днів «ми можемо уявити реально. Ми представляємо реально лише одне день, сьогодні, решта дев’ятеро (або навіть всі десять) — лише з пам’яті чи подумки. Якщо ten days «десять днів «і розглядаються як собі група, це «уявна », створена подумки група.

Каким чином створюється про себе таке уявлення? Так само, як й у випадках із помилковим поданням, послужившим причиною пожежі, зважаючи на те що нашу мову часто змішує дві різні ситуації, бо обох є і той ж спосіб висловлювання. Коли говоримо про ten steps forward «десять кроків вперед », ten strokes on, а bell «десять ударів дзвони «і будь-якої як і циклічною послідовності, маю на увазі кілька times «раз », ми виникає таку ж уявлення, як у разі ten days «десять днів ». Циклічність викликає уявлення про уявлюваного множинності. Але подібність циклічності з сукупністю необов’язково виникає у сприйнятті раніше, чому це полягає у мові, інакше ця подібність спостерігалося б переважають у всіх мовами, чого насправді немає. У нашому сприйнятті часу й циклічності міститься щось безпосереднє і суб'єктивне: в основному відчуваємо час як щось «стає дедалі більш пізнім ». Але в звичному мисленні, т. е. в мисленні людей, розмовляючих на SAE, це зовсім інакше, яка може бути названо суб'єктивним, хоч і ввозяться мисленнєвої сфері. Я назвав би «объективизированным », чи уявлюваним, оскільки він побудовано по моделям зовнішнього світу. У ньому відбиваються особливості нашої мовної системи. Наш мову не проводить різницю між числами, укладеними з реальних предметів, і числами «самоисчисляемыми ». Сама форма мислення обумовлює те, що щодо останнього як і, як й у першому, числа складаються із якихось предметів. Це і об'єктивізація. Поняття часу втрачають зв’язку з суб'єктивним сприйняттям «стає більш пізнім «і объективизируются як обчислювані кількості, т. е. відтинки, які з окремих величин, зокрема довжини, оскільки довжина то, можливо реально розділена на дюйми. «Довжина », «відрізок «часу мислиться як однакових одиниць, подібно, скажімо, ряду пляшок.

В мові хопі становище зовсім інша. Множинне число ці числівники вживаються лише позначення тих предметів, що утворюють чи можуть утворити реальну групу. Там немає уявних багатьох чисел, натомість вживаються порядкові числівники в однині. Таке вираз, як ten days «десять днів », не вживається. Еквівалентом його служить вираз, указывающее на процес рахунки. Отже, they stayed ten days «вони пробули десять днів «перетворюється на «вони прожили до одинадцятого дня «чи «вони поїхали після десятого дня ». Tendaysisgreaterthanninedays «десять днів більше, ніж дев’ять днів «перетворюється на «десятий день пізніше дев’ятого ». Наше поняття «тривалість часу «розглядається не як фактична тривалість чи протяжність, бо як співвідношення між двома подіями, одна з яких сталося раніше іншого. Замість нашої лінгвістично осмисленою об'єктивізації тій галузі свідомості, яку ми називаємо «час », мову хопі назву жодного способу, що містить ідею «ставати пізніше », що є сутністю поняття часу.

Существительные, які позначають матеріальне кількість в SAE і хопі.

Имеется два виду іменників, що пропагують реальні предмети: іменники, які позначають окремі предмети і іменники, які позначають речовини: water «вода », milk «молоко », wood «дерево », granite «граніт », sand «пісок ». flour «борошно », meat «м'ясо » .Іменники першої групи ставляться до предметів, у яких певну форму: atree «дерево », astick «палиця », aman «людина », ahill «пагорб ». Іменники другої групи позначають однорідну масу, яка має чітких меж. Між цими двома категоріями є і лінгвістичне відмінність: у іменників, що пропагують речовини, немає множинного числа[3]. У англійській їх опускається артикль, французькій ставиться партитивный артикль du, la, de, des. Це відмінність чіткіше виступає у мові, ніж у дійсності. Дуже трохи можна уявити, безмежним: air «повітря », іноді water «вода », rain «дощ », snow «сніг », sand «пісок », rock «гірська порода », dirt «бруд », grass «трава », але butter «олію », meat «м'ясо », cloth «тканину », iron «залізо », glass «скло », як і більшість подібних їм речовин, зустрічаються над «безмежному «кількості, а вигляді великих чи малих тіл певної форми. Різниця це у якійсь мірі нам нав’язане оскільки вона існує у мові. У багатьох випадків, це виявляється так незручно, що доводиться застосовувати нові лінгвістичні способи, щоб конкретизувати іменники другої групи. Почасти це з допомогою назв, що пропагують той чи інший форму: stickofwood «брусок дерева », pieceofcloth «шматок матеріалу », paneofglass «шматок скла », cakeofsoap «брусок мила » , — але набагато частіше — з допомогою назв судин, у яких містяться речовини: glassofwater «склянку води », cupofcoffee «чашка кави », dishoffood «тарілка їжі «, bagofflour «мішок борошна », bottleofbeer «пляшка пива ». Ці звичайні форми, у яких of має значення «у якому », сприяли появі менш явних випадків вживання тієї ж самої конструкції: stickofwood «обрубок дерева », lumpofdough «кому тесту «тощо. У обох випадках формули однакові: іменник першої групи плюс і той ж пов’язувалося компонент (щодо англійської мові - прийменник of). Зазвичай цей компонент позначає зміст. У складних випадках він управі лише «передбачає «зміст. Отже, передбачається, сто lumps «грудки », chunks «скибки », blocks «колоди », pieces «шматки «містять якісь stuff «речовина », substance «субстанцію », matter «матерію », які відповідають water «воді «, coffee «кави », flour «борошні «у формулах. Для людей, які говорять SAE, філософські поняття «субстанція «і «матерія «несуть у собі найпростішу ідею. Вони сприймаються безпосередньо, вони общепонятны. Ці ми маємо мови. Закони наших мов часто змушують нас позначати матеріальний предмет словосполученням, яке ділить уявлення на безформне речовина плюс та чи інша конкретизація («форма »).

В хопі знов-таки усе інакше. Там є суворо обмежений клас іменників. Однак у ньому не спостерігається підкласу — «матеріальних «іменників. Усі іменники позначають окремі предмети і мають значення і єдиний і множину. Іменники, є еквівалентами наших «матеріальних «іменників, теж ставляться до тілах з невизначеними, які мають чітких меж формами. Проте під останнім слід розуміти невизначеність, а чи не відсутність форми і дрібних розмірів. У кожному даному випадку water «вода «позначає певну кількість води, інакше, що ми називаємо «субстанцією води ». Абстрактність передається дієсловом чи предикативной формою, а чи не іменником. Оскільки іменники ставляться до окремим предметів, не потрібно уточнювати їх сенс назвами судин чи різної форми, якщо, звісно, форма чи посудину не мають особливого значення тому випадку. Саме іменник свідчить про відповідну форму чи посудину. Кажуть не, а glass of water «склянку води », а ka yi «вода », нe, а pool of water «калюжа води », а ра ha[4], не, а dish of cornflour «миска борошна », а tamni «кількість борошна », не, а piece of meat «шматок м’яса », а siki «м'ясо ». У мові хопі немає необхідності, ні моделей для побудови поняття існування як сполуки безформного і форми. Відсутність певної форми позначається не іменниками, а іншими лінґвістичними символами.

Периодизация часу у SAE і хопі

Такие терміни, як summer «літо », winter «зима », September «вересень », morning «ранок », пооп «полудень », sunset «захід сонця », які в нас є іменниками мало чим відрізняються формою з інших іменників, може бути підлягають чи доповненнями, говоримо at sunset «на заході сонця «чи in winter «взимку «як і, як at, а corner «в закуті «, in an orchard «садом «[5]. Вони утворюють множину і обчислюються подібно тим іменником, що означують предмети матеріального світу, що зазначалося вище. Наше уявлення про явищах, які охоплюють цими словами, в такий спосіб, объективизируется. Без об'єктивізації він суб'єктивним переживанням реального часу, т. е. свідомості becominglaterandlater «становлення пізнішим, простіше » , — повторюваним періодом, подібним попередньому періоду становлення дедалі більше пізньої протяжності. Тільки уяві можна уявити такий період поруч з іншим настільки ж, створюючи, в такий спосіб, просторову (подумки подану) конфігурацію. Але сила мовної аналогії така, що ми встановлюємо згадану об'єктивізацію циклічною періодизації. Це відбувається у разі, ми говоримо, а phase «період «і phases «періоди «замість, наприклад, рhаsing «періодизація ». Модель, що охоплює як іменники, які позначають окремі предмети, і іменники, які позначають речовини, результатом якої є двучленное словосполучення «безформне речовина плюс форма », настільки поширена, що адресований всіх іменників. Следовательнo, такі загальні поняття, як substance «субстанція », matter «матерія », можуть замінити в даному словосполученні майже будь-яке іменник. Проте й вони досить узагальнені, оскільки нe можуть включить у собі іменники, які виражають протяжність у часі. Останніх і з’явився термін time «час «Ми говоримо, а time, т. е. якийсь період часу, подія, з моделі а шаss noun (іменників, що пропагують речовини), аналогічно як, а summer «якесь літо «ми перетворюємо в summer «літо «(як загальне поняття) по тієї ж моделі. Отже, використовуючи наше двучленное словосполучення, ми можемо говорити чи уявляти собі а momentoftime «час », a secondof time «секунда часу », а уеаг of time «рік часу ». Я вважаю боргом вкотре підкреслити, що саме точно зберігається модель, а bottle of milk «пляшка молока «чи, а piece of cheese «шматок сиру ». І це допомагає нам уявити, що, а summer реально містить таке-то і таку кількість «time » .

В хопі, проте, все «тимчасові «терміни, подібні summer, morning та інших., представляють собою не іменники, а особливі форми прислівників, якщо вживати термінологію SAE. Це — особлива частина промови, відрізняється від іменників, дієслів і навіть з інших нapeчий в хопі. Вони є формою місцевого чи іншого падежу, як desAbends «ввечері «чи inthemorning «вранці «. Не містять морфем, схожих на ті, що є у inthehouse «у домі «і at the tree «на дереві «[6]. Таке наріччя має значення thenismorning «Коли ранок «илн whilemorning-phaseisoccuring «коли період ранку відбувається ». Ці «tempoгals «» тимчасові прислівники «не вживаються ні як підлягають, ні як доповнення, ні з якась інша функції іменника. Hельзя сказати it «p.s, а hot summег «спекотне літо, чи summerishot «літо спекотно », літо може бути спекотним, літо — це період, когдапогода тепла, коли трапиться спека. Нeльзя сказати thissummer «це літо ». Cледует сказати summernow «тепер літо «чи summег гесепt1у «недавно літо ». Тут немає жодної об'єктивізації (наприклад, свідчення про період, тривалість, кількість) суб'єктивного почуття протяжності у часі. Ніщо, не свідчить про час, крім постійного ставлення до petting later «становленні пізнішим ». Тож у мові хопі немає підстави до створення абстрактного терміна, схожого на наш time.

Временные дієслова в SAE і хопі.

Трех тимчасова система дієслова в SAE впливає всі наші ставлення до часу. Цю систему об'єднується з тим ширшим схемою об'єктивізації суб'єктивного сприйняття тривалості, що вже відзначалася за іншими випадках двучленной формулою, застосовувану до іменником взагалі, у «тимчасових «(що пропагують час) іменників, у безлічі і исчисляемости. Ця об'єктивізація допомагає нам подумки «вибудувати відтинки часу у ряд ». Осмислення часу, як низки гармонізує і системи трьох часів, проте система двох часів — раннього і пізнішого — точніше відповідала б відчуття тривалості у його реальному сприйнятті. Якщо ми зробимо спробу проаналізувати свідомість, знайдемо не минуле, сьогодення та майбутнє, а складний комплекс нижченаведених, до складу якого у собі всі ці поняття. Усе є в свідомості, і у свідомості є і існує неподільно. У нашому свідомості з'єднані почуттєва і нечувственная боку сприйняття. Чуттєву бік — те, що бачимо, чуємо, осязаем, — ми можемо назвати the present (справжнє), інший бік — велику, уявну область пам’яті - позначити the past (минуле), а область віри, інтуїції і надзвичайно невизначеності - the future (майбутнє). Але й чуттєве сприйняття, і пам’ять, і передбачення — усе це існує у нашій свідомості разом, ми можемо позначити одне як yet to be «ще існуюче », а інше як оnсе but nо mоге «існувало, але вже настав немає «. До дійсності реальне час відбивається у нашій свідомості як getting later «ставати пізніше », як незворотної ситуації зміни певних відносин. У цьому вся latering «опозднении «чи durating «протяжності у часі «це і є основне протиріччя між самим недавнім, пізнішим моментом, які у центрі уваги, й іншими, попередніми йому. Багато мови чудово обходяться двома тимчасовими формами, відповідними цьому суперечливого відношенню між later «пізніше «і earlier «раніше ». Ми можемо, звісно, створити, й подумки уявити систему минулого, сьогодення й майбутнього часу у объективизированной формі точок на лінії. Саме до цього веде нас наш спільний тенденція до об'єктивізації, що підтверджується системою часів в мовами.

В англійському мові час перебуває у найбільш різкому суперечності з основним тимчасовим ставленням. Воно хіба що виконує різні і не цілком збіжні друг з одним функції. Один із них у тому, щоб позначати щось середнє між объективизированным які пройшли і объективизированным майбутнім в розповіді, аргументації, обговоренні, логіці й філософії. Друга його функція полягає у позначення почуттєвого сприйняття: I see him «Я бачу його ». Третя включає у собі констатацію загальновідомих істин: wе see withour eyes «бачимо очима ». Ці різні випадки вживання вносять деяку плутанину до нашого мислення, чого ж ми переважно випадків усвідомили.

В мові хопі, як і можна було чекати, це відбувається інакше. Дієслова не мають часів, наші: натомість вживаються форми затвердження (assertions), видові форми і форми, котрі пов’язують пропозиції (нахилення), — все це дає промови значно більшу точність. Форми затвердження позначають, що який провіщає (не суб'єкт) повідомляє подію (це відповідає нашому справжньому і що пройшла), чи вона передбачає, що подія станеться (це відповідає нашому будущему)[7], чи вона стверджує об'єктивну істину (що він відповідає нашому «об'єктивного «справжньому). Види визначають різну ступінь тривалості й різні напрями «протягом тривалості «. До цього часу ми зіштовхувалися з розпорядженнями на послідовність двох подій, про які йдеться. Необхідність такої вказівки виникає, щоправда, тільки тоді ми, коли є дві дієслова, т. е. дві пропозиції. І тут нахилення визначають відносини між пропозиціями, включаючи передування, послідовність і одночасність. З іншого боку, є багато окремих слів, які висловлюють аналогічні відносини, доповнюючи нахилення і різноманітні види, функції нашої системи граматичних часів з її лінійним, трехчленным объективизированным часом розподілені серед інших дієслівних форм, докорінно від наших граматичних часів, в такий спосіб, в дієсловах мови хопі немає (як і, як і за іншими категоріях) підстави об'єктивізації поняття часу, але ці ні з жодному разі означає, що дієслівні форми та інші категорії що неспроможні висловлювати реальні відносини совершающихся подій.

Длительность, інтенсивність і спрямованість в SAE і хопі.

Для описи усього розмаїття дійсності будь-яка мова потребує вираженні тривалості, інтенсивності і соціальної спрямованості. Для SAE й багатьох інших мовних систем характерно опис цих понять метафорично. Метафори, застосовувані у своїй, — це метафори просторової протяжності, т. е. розміру, числа (множинність), становища, форми і рух. Ми висловлюємо тривалість, словами: long «довгий », short «короткий ». great «великий », much «багато », quick «швидкий », slow «повільний «тощо. буд., інтенсивність словами: large «великий », much «багато », heavy «важко », light «легко », high «високо », 1оw «низько », sharp «гострий », faint «слабкий «тощо., спрямованість — словами: mоге «більш », increase «збільшуватися », grow «зростати », turn «перетворюватися », get «ставати », аррrоасh «наближатися », go «йти », come «приходити », rise «підніматися », fall «падати », stop «зупинятися », smooth «гладкий », even «рівний », rapid «швидкий », slow «повільний «тощо. буд. Можна становити майже нескінченний список метафор, які ми чи усвідомлюємо як такі, оскільки вони є єдино доступними лінґвістичними засобами. Неметафорические способи вираження даних понять, як і еаг1у «рано », late «пізно », soon «скоро », lastilig «тривалий », intense «напружений », vегу «дуже, «, настільки малочисленен, що ні жодному разі неможливо знайти достатніми.

Ясно, яким чином склалося таке положениe. 0но є частиною нашої системи — об'єктивізації - уявної уявлення якостей і потенцій як просторових, хоча вони є насправді просторовими (наскільки це нашими почуттями). Значення іменників (в SAE), йдучи від назв фізичних тіл, веде до позначенням зовсім іншого характеру. Позаяк фізичні тіла, і їх форма в видимому просторі позначаються термінами, що відносяться до форми і розміру, і обчислюються різного роду числами, то такі способи позначення і обчислення переходить до символи, позбавлені просторового значення й які передбачають уявне простір. Фізичні явища: move «рухатися », stop «зупинятися », rise «підніматися », sink «опускатися », approach «наближатися «тощо. — в видимому цілком відповідають, на погляд, їх позначенням в уявному просторі. Це зайшло не треба, що ми постійно звертаємося до метафор, коли говоримо про найпростіших непространственных ситуаціях. Я «ловлю «» нитку «міркувань мого співрозмовника, якщо їх «рівень «занадто «високий », мою увагу може «розсіятися «і «загубити зв’язків «зі своїми «течією », отже, що він «підходить «до кінцевого «пункту », ми розходимося вже «широко «і наші «погляди «так «відстоять «друг від друга, що «речі «, про які він каже, «видаються «» дуже «умовними і навіть «нагромадженням «нісенітниці.

Поражает повне відсутність що така метафор в хопі. Вживання слів, виражають просторові відносини, коли таких відносин насправді немає, просто неможливо в хопі, ними у разі хіба що накладено абсолютний заборона. Це стає зрозуміло, якщо взяти до уваги, що у мові хопі існують численні граматичні і лексичні кошти на описи тривалості, інтенсивності та напрями як, а граматичні закони у ньому не пристосовані щодо аналогій з мислимим простором. Численні види дієслів висловлюють тривалість і спрямованість тих чи інших дій, в нас саме деякі форми застав висловлюють інтенсивність, спрямованість і тривалість про причини і чинників, викликають такі дії. Далі, особлива частина промови интенсификатор (thetensors) -многочисленнейший клас слів — висловлює лише інтенсивність, спрямованість, тривалість і послідовність. Основна функція цієї маленької частини промови — висловлювати ступінь інтенсивності, «силу », в тому числі то якому вони перебувають як і видозмінюються: в такий спосіб, загальне поняття інтенсивності, аналізованих з погляду постійної зміни, з одного боку, і безперервності - з інший, включає у собі ще й поняття спрямованості і тривалості. Ці особливі тимчасові форми — интенсификаторы — свідчить про розбіжності у ступеня, швидкості, безперервності, повторюваності, збільшенні і зменшення інтенсивності, прямий послідовності, послідовності перерваної деяким інтервалом часу, тощо. буд., і навіть на якості напруженості, що висловили б метафорично у вигляді таких слів, як smooth «гладкий », even «рівний », hard «твердий », rough «грубий ». Вражає повна відсутність у цих формах подібності зі словом, виражають реальні відносини простору й руху, які нам означають один і той ж. Вони майже немає слідів безпосередньої деривації від просторових терминов[8].

Таким чином, хоча хопі під час розгляду форм його іменників здається гранично конкретним мовою, в інших формах интенсификаторов він досягає такий абстрактності, що її практично перевищує наше розуміння.

Нормы мислення в SAP і хопі

Сравнение, проведене між нормами мислення людей, які говорять мовами SAE, та аналогічних норм мислення людей, які говорять мові хопі, може бути, звісно, вичерпним. Воно може лише торкнутися деяких чітко виявляються особливостей, які, очевидно, творяться у результаті мовних відмінностей, вже що відзначалися вище. Під нормами мислення, чи «розумовим світом », розуміються більш широкі поняття, ніж просто мову чи лінгвістичні категорії. Сюди включаються і всі пов’язані з тими категоріями аналогії, усе, що вони з собою вносять (наприклад, наше «мислиме простір «чи те, що під може матися на увазі), взаємодія між розумом і культурою загалом, внаслідок котрого чимало людей чинники, хоча які й не ставляться до рідної мови, свідчить про його яке формує вплив. Інакше висловлюючись, «розумовий світ «є тією мікрокосмом, який людина містить у собі і з допомогою якого він намагається виміряти і зрозуміти мікрокосм.

Микрокосм SAE, аналізуючи дійсність, використовує переважно слова, які позначають предмети (тіла, і схожі на них) й ті види протяжного, але безформного стану, які називаються «субстанцією «чи «матерією ». Він сприймає буття у вигляді двучленной формули, яка висловлює насущее як просторову форму плюс безформна просторова безперервність, співвідноситься з формою, як і вміст співвідноситься з формою що містить явища, не які мають просторовими ознаками, мисляться як просторові, несли у собі самі поняття форм і непрерывностей.

Микрокосм хопі, аналізуючи дійсність, використовує переважно слова, які позначають явища (events, чи, точніше eventing), що розглядаються двома шляхами: котрі об'єктивно й суб'єктивно. Об'єктивно — і це тільки у ставленні до безпосередньому фізичному сприйняттю — явища розглядаються головним чином із погляду форми, кольору, руху, і інших безпосередньо які сприймаються ознак. Суб'єктивно, як фізичні, і нефізичні явища розглядаються, як вираз невидимих чинників сили, від якої залежить їх непорушність і сталість чи нетривкість чи мінливість. Це отже, що не явища дійсності однаково ставляться «дедалі більше і більше пізніми ». Одні розвиваються, виростаючи як рослини, другі розсіюються і зникають, третю піддається процесу перетворення, четверті зберігають таку ж форму, перебувають у них впливають потужні сили. У природі кожного явища, здатного виступати як єдине ціле, міститься сила властивого йому засобу існування: його зростання, занепад, стабільність, повторюваність чи продуктивність. Отже, вже всі підготовлено ранніми стадіями до того що, як з’явиться в момент, чим він стане пізніше — частково вже підготовлено, а частково ще у процесі «підготовки ». У цьому вся погляді поширювати на світ, як у щось, що у процесі якийсь підготовки, полягає для хопі особливого сенсу і значення, відповідне, можливо, тому «властивості дійсності «, яке «матерія », чи «речовина », має нам.

Нормы поведінки у культурі хопі.

Поведение людей, які говорять SAE, як і поведінку людей, які говорять хопі, очевидно, багатьма шляхами співвідноситься лінгвістично обумовленою мікрокосмом. Як можна було цікаво спостерігати при реєстрації випадків пожежі, у тому чи ситуації люди поводяться відповідно тому, як вони про це свідчать. Для поведінки хопі характеризуєтся тим, що вони надають особливе значення підготовці. Про подію оголошується і щодо нього починається підготовка задовго перед тим, як він має статися. Розробляються відповідні запобіжні заходи, щоб забезпечити бажані умови, і особливе значення надається доброї волі як силі, здатної підготувати потрібних результатів. Візьмемо способи обчислення часу. Час обчислюється переважно «днями «(talk-tala) чи «ночами «(tok), причому це слово не є іменниками, а особливої частиною промови (tensors). Перше слово створено від кореня багатозначно «світло », «день », друге — від кореня багатозначно «спати ». Рахунок ведеться у вигляді порядкових числівників. Цей спосіб рахунки неспроможна застосовується до групи різних осіб або предметів, навіть якщо вони йдуть друг за іншому, бо й у такому разі вони можуть об'єднуватись у групу. Але він застосовується стосовно послідовному появі однієї й тієї самої людини чи предмета, нездатних об'єднається в групу. «Кілька днів «сприймається негаразд, як «кілька людей », чого саме схильні наші мови, бо як послідовне поява однієї й тієї самої людини. Не можемо відразу змінити відразу кількох людина, впливаючи однієї, але не можемо підготувати отже змінити наступні появи однієї й тієї самої людини, впливаючи з його появу у цей час. Так хопі розглядає майбутнє: діють в цій ситуації однак, вважаючи, що це вплине як очевидне, і приховане на майбутню подію, що їх цікавить. Можна було б сказати, що хопі розуміють таку нашу прислів'я, як: «Wellbegunishalfdone «» Хороше початок — то це вже половина справи », але з розуміють інший нашої прислів'я: «Tomorrowisanotherday «» Завтра — то це вже новий день ». Це пояснює багато речей характері хопі.

Что-то, подготавливающее поведінка хопі. можна грубо розділити на оголошення, зовнішню підготовку, внутрішню підготовку, приховане співчуття й наполегливе проведення життя. Оголошення чи попереднє оприлюднення є важливим обов’язком особливого офіційна особа — Головного Глашатая. Зовнішня підготовка охоплює широку, відкриту всім діяльність, у усе з нашою погляду, є сам корисним. Сюди входять звичайна діяльність, репетиція, підготовка, попередні формальності, приготування особливої їжі тощо. (це так ретельно, яка може бути надмірної), інтенсивно підтримувана фізична діяльність, наприклад біг, змагання, танці, що нібито сприяють інтенсивності розвитку подій (скажімо, зростанню посівів), мимикрическая та інших магія, дії, засновані на таїнствах із застосуванням особливих атрибутів (наприклад, священних паличок, пір'їн, їжі), і, нарешті, танці та церемонії, нібито подготовляющие дощ і врожай. Від однієї з дієслів, що означають «підготувати », створено іменник «жнива «чи «врожай »: na «twani «те, що підготовлено », чи «то, що підготовляється «. 9].

Внутренней підготовкою є молитва і міркування й у меншою мірою — Добра воля і побажання хороших результатів. Хопі надають особливе значення силі бажання про силу думки. Це дуже природно їхнього мікрокосму. Бажання й думку є першою і потім в найважливішої, вирішальної стадією підготовки. Понад те, з місця зору хопі, наші бажання і думки впливають як на наші вчинки, а й у всю природу. І це зрозуміло. Ми самі її усвідомлюємо, відчуваємо зусилля та енергію, які у бажання й думку. Досвід ширший, ніж досвід мови, свідчить, що, якщо витрачається енергія, досягаються результати. Ми схильні вважати, що можуть зупинити, дію цієї енергії, завадити їй впливати на навколишнє, коли ми не розпочали фізичним діям. Але ми вважаємо то лише тому що в маємо лінгвістичне основу теорії, за якою елементи навколишнього світу, позбавлені форми, як, наприклад, «матерія », є речами у собі, сприймаються лише у вигляді тих-таки елементів і таким чином віддільними від життєвих і духовних сил. Вважати, що тоді пов’язує все, охоплює весь світ, не менш природно, ніж заведено вважати, як ми робимо, так про світлі, запаленому на вулиці. І, природно припустити, що тоді, як і будь-яка інша сила, завжди залишає сліди свого впливу. Приміром, ми думаємо якесь кущі троянд, ми припускаємо, що наш думка звертається до цього куща і висвітлює його, подібно поданого нею прожектору. З чим ж і має справа нашу свідомість, ми думаємо про кущі троянд? Можливо, ми вважаємо, що він має працювати з «уявним поданням », що є не кущем троянд, а лише його уявним замінником? Але чому представляється природним думати, що наш думку оперує сурогатом, а чи не з справжнім рожевим кущем? Можливо, оскільки у нашій свідомості завжди присутній якесь уявне простір, наповнений уявними сурогатами. Подумки сурогати — знайоме нам засіб. Цей, реально існуючий рожевий кущ ми сприймаємо як уявлюваний поруч із образами мислимого простору, можливо, саме бо нього в маємо зручне «місце ». «Розумовий світ «хопі не знає уявного простору. Звідси слід, що вони можуть зв’язати думка про реальному просторі з чимось іншим, крім реального простору, чи відокремити реальне простір від впливу, думки. Людина, який провіщає мовою хопі, був би, природно, припускати, що його думку (або вона сама) подорожує разом із рожевим кущем або з паростком маїсу, якого він думає. Думка ця у разі повинна залишити якийсь слід і рослині на полі. Якщо це слушна думка, думка про здоров’я або зростанні, — це добре для рослини, якщо погана — погано.

Хопи підкреслює интенсифицирующее значення думки. Щоб думка була найбільш дієвою, повинна бути живої у свідомості, певної, постійної, доведеною, повної ясно відчутних добрих намереннй. Англійською це може бути висловлено як concentrating, holding It in уоuг heart, putting your mind on it, earnestly hoping «зосереджуватись, зберігати у своїй серце, спрямовувати свій розум, палко сподіватися ». Сила думки — це те сила, що стоїть — за церемоніями зі священними паличками, обрядовими куpениями тощо. п. Священна трубка сприймається як засіб, допомагає «зосередитися «(так сказав мені інформант. Її назва natwanpi означає «засіб підготовки » .

Скрытое участь у хопі є мисленне співучасть людей, які не діють у даної операції, у яких вона ні полягала: у роботі, полюванні, змаганні чи церемонії, цих людей направляють цю думку і добру волю до досягнення успіху проведеного. Оголошення часто дається у тому, щоб забезпечити підтримку подібних уявних помічників, як і і дійсних учасників, оголошення закликає людей допомогти своєї доброї волей[10]. Нагадує сочувствующую аудиторію чи підбадьорливих уболівальників на футбольний матч, до чого тут немає протиріччя, тому що від прихованих співучасників очікується, передусім, сила спрямованої думки, а чи не просто співчуття чи підтримка. У насправді, основна ж бо робота прихованих співучасників починається до гри, а чи не під час гри. Звідси й сила зловмисності, т. е. думки, несучою зло, звідси одне з цілей прихованого співучасті - домогтися масових зусиль багатьох доброзичливців, аби протистояти згубної думки недоброзичливців. Такі дії сприяють розвитку почуття співробітництва уряду і солідарності. Не отже, де хопі немає суперництва чи зіткнення інтересів. Протидія тенденції до громадської роз'єднаності у такому невеличкий ізольованій групі, як хопі, надає теорія «підготовки «силою думки, логічно яка веде до посиленню об'єднаної, интенсивированной й організованою думки всього суспільства. Ця теорія повинна діяти у значною мірою як сила сплачивающая, попри приватні зіткнення, які простежуються в селищах хопі переважають у всіх основних областях їх культурної діяльності.

" Подготавливающая «діяльність хопі вкотре ілюструє дію лінгвістичної мисленнєвої середовища, серед особливо проявляється роль завзяття й безустанного постійного повторення. Відчуття сили всієї сукупності незліченних одиничних енергій притупляється нашим объективизированным просторовим сприйняттям часу, яке посилюється мисленням, близькими до суб'єктивного сприйняттю часу, як безперестанному потоку подій, розташованих на «тимчасової лінії «. Нам, котрим час є спрямування просторі, здається, що незмінне повторення втрачає чинність на окремих відтинках цього простору. З точки зору хопі, котрим час не рух, а «становлення більш пізнім «всього, що коли-небудь було зроблено, незмінне повторення не витрачає чинність, а накопичує її. У процесі наростає невидиме вимір, що передається пізнішим событиям. 11] Наприклад, повернення дня сприймається тут як і, як повернення якогось особи, що є трохи старшого, але несе бачимо всі ознаки минулого дня. Ми сприймаємо це обличчя не як «наступного дня », тобто. не як ще інше «обличчя ». Цей принцип, з'єднаний з принципом сили думки й загальним характером культури пуэбло, виражений як у передачі сенсу церемоніального танцю хопі, покликаного викликати дощ і врожай, і у його короткому дробовому ритмі, повторюваному тисячі разів у протягом кількох годин.

Некоторые сліди впливу мовних норм у західній цивілізації.

Обрисовать в кількома словами лінгвістичну обумовленість деяких чорт нашої власної культури важче, ніж культури хопі, бо дуже важко бути об'єктивним, коли аналізуються знайомі, глибоко вкорінені у свідомості явища. Я хотів лише приблизний начерк те, що властиво нашої лінгвістичної двучленной формулі форма + позбавлене форми речовина чи «субстанція », нашої метафоричності, нашому розумовому простору і коли нашому объективизированному часу. Усе це, як ми можемо вже бачили, має ставлення до рідної мови.

Философские погляди найбільш традиційні і характерні для «західного світу », у що свідчить грунтуються на двучленной формулі - форма + cодержание. Сюди відносяться матеріалізм, психофізичний паралелізм, фізика, по крайнього заходу, у її традиційної - ньютоновской — формі, і дуалістичні погляди на всесвіт в цілому. Фактично, сюди належить майже всі, що можна назвати «твердим, практичним здоровий глузд ». Монізм, холізм і релятивізм поглядів на дійсність близькі філософам та деяким вченим та деяким ученим, але де вони ніяк не укладаються у рамки «здоровим глуздом «середнього західного людини не що їх спростовує саму природу (якби це так була така, філософи б відкрили це), тому, що з здобуття права про неї говорити, потрібно якийсь новий мову. «Здоровий сенс «(як свідчить саме назва) і «практичність «(цю назву ні про що вона каже) становить на утримання такої промови, коли всі легко розуміється. Іноді стверджують, що ньютоновские простору, час і матерія відчуваються усіма інтуїтивно, тоді як відносність проводиться як доказ те, що математичний аналіз спростовує інтуїцію. Дане судження, а про його несправедливому ставлення до інтуїції, є непродуманим відповіддю перший питання, який поставив у на початку цього праці та заради чого було розпочато справжнє дослідження. Переказ повідомлень і спостережень майже вичерпана, і, гадаю, ясний. Імпровізований ж відповідь, який покладає всю провину нашу повільність в осягненні таких таємниць космосу, як, наприклад, відносність, на інтуїцію, є помилковим. Правильно відповісти на запитання слід так: ньютоновские поняття простору, часу й матерії не є дані інтуїції. Вони дано культурою і мовою. Саме з самих джерел і взяло їх Ньютон.

Наше объективизированное уявлення про час відповідає історичності і цілому, що пов’язані з реєстрацією фактів, тоді як уявлення хопі про час суперечить цьому. Уявлення хопі про час занадто тонко, складно і постійно розвивається, вона дає готової відповіді питанням у тому, коли «одне «подія закінчується, а «інше «починається. Якщо вважати, що це, що коли-небудь сталося, триває і тепер, але обов’язково жити у формі, відмінній від тієї, яку дає пам’ять чи запис, стане слабшати прагнення вивченню минулого. Справжнє ж ми записується, а сприймається як «підготовка ». Наша объективизированное час викликає у поданні щось на кшталт стрічки чи свитка, розділеного на рівні відтинки, що їх заповнені записами. Писемність, безсумнівно, сприяла нашої мовної трактуванні часу, навіть Якщо ця мовна трактування спрямовувала використання писемності. Завдяки взаимообмену між розумом і всієї культурою ми маємо, наприклад:

1. Записи, щоденники, бухгалтерію, рахівництво, математику, стимулированную рахунком.

2. Зацікавлення точної послідовності - датування, календарі, хронологію, годинник, літочислення зарплати по витраченому часу, вимір самого часу, час, як він застосовується у фізиці.

3. Літопису, хроніки — історичність, інтерес поваги минулому, археологію, насичення минулі епохи, виражені класицизмом і романтизмом.

Подобно тому, як ми собі наше объективизированное час простирающимся в майбутньому як і, як він простирається у минулому, подібно цьому й наша уявлення про майбутнє складається виходячи з свідчень минулого й по цьому зразком ми виробляємо програми, розкладу, бюджети. Формальне рівність нібито просторових одиниць, з допомогою що їх вимірюємо і сприймаємо час, веде до того що, що ми розглядаємо «безформне явище «чи «субстанцію «часу, як щось однорідне і пропорційне стосовно якомусь числу одиниць. Так, вартість ми обчислюємо пропорційно витраченому часу, що зумовлює створенню цілої економічної системи, заснованої на вартості, співвіднесеної згодом: вести (кількість витраченого часу постійно витісняє кількість вкладеного праці), квартирна плата, кредит, відсотки, витрати з амортизації і страхові премії. Звісно, ця колись створена велика система мітла б бути незалежно від лінгвістичному розумінні часу, але сам собою факт її створення, розмаїття та особлива форма, притаманні їй у світі, перебувають у повній відповідності до категоріями європейських мов. Важко сказати, можлива було б чи ні цивілізація, така нашої, з іншим лінгвістичним розумінням часу, у разі, нашої цивілізації притаманні певні лінгвістичні категорії і норми, складаються виходячи з даного розуміння часу, і вони цілком відповідають одна одній, Звісно, ми вживаємо календарі й різні годинникові механізми, ми намагаємося дедалі точніше вимірювати час, — це допомагає науці, а наука своєю чергою, слідуючи цим добре розробленим шляхах, повертає культурі безупинно зростаючий арсенал пристосувань, навичок та матеріальних цінностей, з допомогою яких культура знову спрямовує науку. Але чому перебуває поза межами такий спіралі? Наука починає знаходити у Всесвіті щось яка відповідає уявленням, які ми виробили не більше даної спіралі. Вона намагається створити новий мову, щоб із його за допомогою встановити зв’язку з расширившимся світом.

Ясно, що особливе значення, яке надається «економії часу », цілком зрозуміле виходячи з всього сказаного і що представляє очевидне вираз об'єктивізації часу, призводить до того, що «швидкість «набуває високу цінність, і це чітко виявляється у нашій поведінці.

Влияние такого розуміння часу нашу поведінка проявляється й у тому, що одноманітність і регулярність, властиві нашому уявленню про час (як «про рівно виміряної безмежної стрічці), змушують нас поводитися, так ніби одноманітність властиво і подій. Це ще більш посилює нашу відсталість. Ми схильні відбирати і віддавати перевагу усе те, що він відповідає даному погляду, як ніби пристосовуємося цієї усталеним точки зору на світ. Це проявляється, наприклад, у цьому, що у поведінці ми виходимо з помилкового відчуття впевненості, віримо, наприклад, у те, що це має йти гладко, і здатні передбачити небезпеки, і запобігати їх. Наше прагнення підпорядкувати собі енергію цілком відповідає цьому усталеному погляду, і, розвиваючи техніку, ми йдемо тими самими звичними шляхами. Приміром, як ніби не зацікавлених у тому, щоб завадити дії енергії, яка викликає нещасні випадки, пожежі і вибухи, що відбуваються постійно зростає і в широких масштабах. Таке байдужість до непередбаченому у житті було б катастрофічним у суспільстві, настільки нечисельній, ізольованому і постійно подвергающемся на небезпеки, яким є, чи, вірніше було, суспільство хопі.

Таким чином, наш лінгвістичний детермінований розумовий світ як співвідноситься з нашими культурними ідеалами і установками, але втягує навіть наші власне підсвідомі дії сферу свого впливовості проекту та надає їм деякі типові риси. Це виявляється, як ми бачили, в недбалості, з яким ми, наприклад, зазвичай водимо машини, чи тому, що ми кидаємо недопалки у кошик для папери. Типовим проявом цього впливу, але вже іншому плані, є наша жестикуляція під час промови. Дуже багато жести, характерні, по крайнього заходу, для таких людей, розмовляючих англійською, а можливо, й у всієї групи SAE, служать для ілюстрації руху на просторі, але, сутнісно, не просторових понять, а якихось внепространственных уявлень, які нашу мову трактує з допомогою метафор мислимого простору: ми схильні зробити жест, передавальний поняття «схопити », коли ми говоримо про бажанні впіймати вислизаючу думку, ніж коли кажемо у тому, щоб розпочати дверну ручку. Жест прагне передати метафору, зробити більш ясним туманне висловлювання. Але коли мова, маючи працювати з непространственными поняттями, обходиться без просторової аналогії, жест зробить непространственное поняття більш ясним. Хопі обмаль жестикулюють, суть у тому сенсі, як розуміємо жест ми, де вони жестикулюють зовсім.

Казалось б, кинестезия, чи відчуття фізичного руху тіла, хоча він і виникла до мови, повинна зробитися значно більше усвідомленої через лінгвістичне вживання уявного простору й метафоричне значення руху. Кинестезия характеризує дві області європейської культури — мистецтво спорт. Скульптура, у якій Європа досягла такого майстерності (як і і живопис), є виглядом мистецтва — у вищого рівня кинестетическим, чітко передавальним відчуття руху тіла. Танець з нашого культурі висловлює скоріш насолоду рухом, ніж символіку чи церемонію, а наша музика перебуває під сильним впливом форми танцю. Цей елемент «поезії руху «в значною мірою проникає й у наш спорт. У змаганнях і спортивних іграх хопі першому плані ставиться, мабуть, витривалість і сила витримки. Танці хопі в вищого рівня символічні й виконуються з великою напруженістю і серйозністю, але у них мало руху, і ритму.

Синестезия, чи можливість сприйняття з допомогою органів якоїсь однієї почуття явищ, які стосуються області іншого почуття, наприклад сприйняття кольору чи світла через звуки і навпаки, і має було б зробитися більш усвідомленої завдяки лінгвістичної метафоричної системі, яка передає непространственное подання з допомогою просторових термінів, хоча, поза всякими сумнівами, вона виникає з глибшого джерела. Можливо, початкова метафора виникає з синестезії, а чи не навпаки, але, як показує мову хопі, метафора необов’язково мусить бути міцно пов’язана з лінґвістичними категоріями. Безпосередньому сприйняттю властиво одне добре організоване почуття — слух, нюх і смак менш організовані. Непространственное сприйняття — це переважно сфера думки, відчуття провини та звуку. Просторове сприйняття сфера світла, кольору, зору дотику, воно дає форми й запевнення. Hаша, метафорична система, називаючи непространственные сприйняття на зразок просторовим, приписує звуках, запахів зв звуковим відчуттям, почуттям і думкам такі риси, як колір, світло, форму, контури, структуру і, рух, властиве просторовому сприйняттю. Цей процес відбувається певною мірою звернімо, бо, коли ми говоримо: високий, вузький, різкий, глухий, важкий, чистий, повільний звук, — нам вже неважко представляти просторові явища як явища звукові. Тож ми говоримо про «тонах «кольору, про «однотонному «сірому кольорі, про «викличному «краватці, про «смак «у одязі - усе це становить зворотний бік просторових метафор. Для європейського мистецтва характерно навмисне обігрування синестезії. Музика намагається викликати уявою цілі сцени, кольору, рух, геометричні візерунки, живопис і скульптура часто свідомо керуються музыкально-ритмическими аналогіями, кольору асоціюються за аналогією з відчуттями співзвуччя і дисонансу. Європейський театр і опера прагнуть синтезу багатьох видів мистецтва. Можливо, саме в спосіб наш метафоричний мову, який неминуче кілька спотворює думку, сягає з допомогою мистецтва важливого результату — створення глибшого естетичного почуття, що веде до більш безпосередньому сприйняттю єдності, лежачого основу явищ, які у різноманітних і розрізнених формах даються нам через наші органи почуттів.

Исторические зв’язку

Как історично складається сплетіння між мовою, культурою та аналогічних норм поведінки? Що було первинним — норма мови чи норма культури?

В основному вони розвивалися разом, постійно впливаючи друг на друга. Але цього співдружності природа мови є тією чинником, яким обмежує його волю і гнучкість і спрямовує її розвиток за суворо певному шляху. Це відбувається тому що мова є системою, а чи не просто комплексом норм. Структура великий системи піддається суттєвого зміни надто повільно, тоді як у багатьох інших галузях культури зміни відбуваються порівняно швидко. Мова, в такий спосіб, відбиває масове мислення, він реагує попри всі зміни і нововведення, але реагує слабко поволі, тоді як і свідомості які виробляють зміни це відбувається моментально.

Возникновение комплексу мову — культура SAE належить до древнім часів. Чимало з його метафоричної трактування непространственного у вигляді просторового утвердилось в древніх мовами, зокрема у латини. Цю його рису можна навіть назвати характерною рисою латинської. Порівнюючи латину, скажімо, з давньоєврейською мовою, ми виявляємо, що й для староєврейської мови характерна лише певна трактування непространственного за посередництвом просторового, то тут для латини це більшою мірою. Латинські терміни для непространственных понять, наприклад educo, religio, principia, comprehendo, — це звичайно метафоризованные фізичні поняття: вивести, пов’язувати тощо. буд. Сказане стосується і не всім мовам, цього не зокрема у хопі. Факт, що у латини напрям розвитку йшло від просторового до непространственному (почасти внаслідок зіткнення інтелектуально нерозвинених римлян з грецької культурою, дав новий стимул до абстрактного мислення) І що пізніші мови прагнули наслідувати латинської, з’явився, мабуть, причиною у тому переконання, що це природний напрям семантичного зміни переважають у всіх мовами (цього переконання дотримуються деякі лінгвісти ще й зараз) І що об'єктивні сприйняття первинні стосовно суб'єктивним (такої думки твердо дотримуються у західних наукових колах, але це не поділяється вченими Сходу). Деякі філософські доктрини представляють переконливі докази на користь протилежного погляду, й, звісно, іноді процес іде у зворотному напрямі. Так, наприклад, довести, що у хопі слово, що означає «серце », є пізнім освітою, створеним від кореня, що означає «думати «чи «пам'ятати ». Те саме відбувається зі словом radio «радіо », якщо ми співставимо значення слова radio «радіо «у пропозиції he bought, а new radio «він купив нове радіо «з його первинним значенням science of wireless telephony «наука про бездротового телефонії «.

В середньовіччі мовні моделі, вже вироблені латиною, стали пристосовуватися до дедалі увеличивающимся винаходам в механіці, промисловості, торгівлі, до схоластичної і з наукового думки. Потреба вимірах у промисловості й торгівлю, склади і вантажі матеріалів різних контейнерах, приміщення різних товарів, стандартизація одиниць виміру, винахід годинникового механізму, і вимір «часу », запровадження записів, рахунків, складання хронік, літописів, розвиток математики з'єднання прикладної математики з наукою — усе це, разом узяте, привело наші мислення і естонську мови до сучасному стану.

В історії хопі, якщо б ми могли прочитати його, ми знайшли б іншою тип мови та інший характер взаємовпливу культури та довкілля. Тут ми зустрічаємо мирне хліборобське суспільство, ізольоване географічно і врагами-кочевниками, суспільство, обитающее землі, бідної опадами, возделывающее культури на сухий грунті, здатної принести плоди тільки внаслідок надзвичайного затятості (звідси ті значення, яке надається наполегливості і повторення), суспільство, ощущающее необхідність співробітництва (тому й та роль, що відіграють психологія колективу та психологічні чинники взагалі), яка набирає збіжжя та дожі, за вихідні критерії цінності, осознающее необхідність посиленою підготовки й запобіжних заходів задля забезпечення врожаю на мізерної грунті при нестійкому кліматі, сознающее залежність від бажаної природі молитви і виявляючи релігійне ставлення до сил природи через молитву і релігію, спрямованим до вічно необхідного благудощу. Всі ці умови, властиві даному суспільству, взаємодіючи з мовними нормами хопі, формують їх характері і помалу створюють певне світогляд.

Чтобы підвести підсумок усього сказаного вище і назавжди відповісти перший питання, поставлений спочатку, можна сказати так: поняття «часу «і «матерії «не дано з досвіду всіх людей лише у й тієї формі. Вони залежить від природи мови чи мов, завдяки вживання що вони розвинулися. Вони залежать й не так від якоюсь однією системи (якось: категорії часу, чи іменника) в межах граматичної структури мови, як від способів аналізу та позначення сприйняттів, що закріплюються у мові як окремі «манери промови «і накладаються типові граматичні категорії отже така «манера «може охоплювати у собі лексичні, морфологічні, синтаксичні та інші, за іншими випадках цілком несумісні кошти мови, співвідносні друг з одним у певному послідовності.

Наше власне «час «істотно відрізняється від «тривалості «у хопі. Воно сприймається нами як суворо обмежений простір чи іноді - як спрямування такому просторі і відповідно використовують як категорія мислення. «Тривалість «у хопі може бути виражена в термінах простору й руху, оскільки саме в цьому понятті полягає відмінність форми від забезпечення і свідомості загалом від окремих просторових елементів свідомості. Деякі поняття, які з’явилися результатом нашого сприйняття часу, як, наприклад, поняття абсолютної одночасності, було би чи дуже важко, чи неможливе висловити у мові хопі або їх було б безглузді у тому сприйнятті і замінені чимось іншим, прийнятнішими для них поняттями. Наше поняття «матерії «є фізичним подтипом «субстанції «, чи «речовини », які мислиться як щось безформне і протяжне, що має прийняти певний форму, колись ніж стати формою дійсного існування. У хопі, здається, нічого немає, що відповідало це поняття, немає безформених протяжних елементів, існуюче може мати, і може і мати форми, зате йому повинні прагнути бути властиві інтенсивність і тривалість — поняття, які пов’язані з простором і у своїй основі однорідні.

Как усе ж таки слід розглядати наше поняття «простору », яка також вмикалося у питання? У розумінні простору народи хопі і SAE немає такої чіткого відмінності, як і розумінні часу, і, можливо, розуміння простору дається переважно у тієї ж формі через досвід, незалежний від мови. Експерименти, проведені структурної психологічної школою (Gestaltpsychologie) над зоровими сприйняттями, начебто вже встановили це, але поняття простору кілька варіюється у мові, бо, як категорія мислення [12], вона дуже був із паралельним використанням інших категорій мислення, таких, наприклад, як «час «і «матерія », зумовлені лінгвістично, Наше око бачить предмети у тих-таки просторових формах, як автор бачить їх і хопі, але до нашого ставлення до просторі характерно і те, що його використовується для позначення таких непространственных відносин, як час, інтенсивність, спрямованість, й у позначення вакууму, наполняемого уявлюваними безформними елементами, один у тому числі можна назвати «простір ». Простір в сприйнятті хопі не пов’язано психологічно з цими позначками, воно щодо «суто », тобто. неможливо пов’язані з непространственными поняттями.

Обратимся до нашому другому питанню. Між культурними нормами і мовними моделями існують зв’язку, але з кореляції чи прямі відповідності. Хоча було б неможливо пояснити існування Головного Глашатая відсутністю категорії часу у мові хопі, водночас, безсумнівно, є зв’язок між мовою та іншою частиною культури суспільства, яке цю мову користується. У окремих випадках «манери промови «становлять невід'ємну частину всієї культури, хоча й не вважається загальним законом, і є зв’язок між застосовуваними лінґвістичними категоріями, їх відбитком поведінці покупців, безліч тими різноманітними формами, які вже вживає розвиток культури. Так, наприклад, значення Головного Глашатая, безсумнівно, пов’язано коли з відсутністю граматичної категорії часу, те з тієї системою мислення, на яку характерні категорії, які від часів. Ці зв’язку виявляються не стільки тоді, коли ми концентруємо увагу до суто лінгвістичних, етнографічних чи соціологічних даних, скільки тоді, ми вивчаємо культури і мову (у своїй лише у випадках, коли культура і естонську мови співіснують історично протягом значного часу) цілісно, в якій неважко припускати взаємозалежність між окремими областями, і якщо ця взаємозалежність справді є, повинна бути виявлено в результаті такої вивчення.

Б.Л. Уорф.

Примечания

[1] Ми маємо безліччю доказів у підтверджує те, що тут інше. Потрібно лише порівняти хопі і юті з мовами, з таким подібністю і області лексики і морфології, як, скажімо, англійську та німецьку. Ідея взаємозв'язку між розумом і культурою у звичному розумінні цього терміну, безсумнівно, хибна.

[2] Так, кажучи «десять одночасно, ми показуємо цим, що в мовою й мисленні ми відтворюємо факт сприйняття множини в термінах поняття часу, про мовному вираженні якого «буде сказано нижче.

[3] Не є виключення з цього правила (відсутності множини) і випадок, коли лексема іменника, що означає речовина, збігаються з лексемою «окремого «іменника, яке, звісно, має форму множини. Приміром, stone (немає множини) збігаються з astone (мн. год. — stones). Множинне число, що означає різні сорти, наприклад wines, є щось не на справжнього множини. Такі іменники слід вважати своєрідними відповідниками від «матеріальних «іменників в SAE. Вони утворюють особливу групу, вивчення якої входить у завдання даної роботи.

[4] У хопі існує два слова для позначення кількості води: ka yi і ра ha. Різниця з-поміж них приблизно така ж, як і між stone і rock у «англійському мові: ра. ha позначає більший величину і wildпess «природность, природність », поточна вода незалежно від цього, у приміщенні вона чи природі, буде ра ha, як і і moisture «волога ». Але на відміну від stone і rock різниця тут — істотна, котра від контексту, і одного словом не можна замінити інше.

[5] Звісно, в англійській є певні незначні відмінності між інших іменників, наприклад, у вживанні артиклів.

[6] Year «рік «і пояснюються деякі словосполучення уеаг із назвами пір року, а часом і самі назви пір року могли трапитися з «місцевої «морфемой at, але це є винятком. Такі випадки вже можуть бути або історичними нашаруваннями раніше які діяли законів мови, чи викликані аналогією з англійською мовою.

[7] «Які «і «стверджуючи «судження сопоставляются друг з одним відповідно до «основному тимчасовому відношенню ». «Які висловлюють очікування, існуюче раніше, ніж відбулося саме подія, і збігаються з цією подією пізніше, ніж звідси заявляє який провіщає, становище якого у часі включає в себявесь підсумок минулого, вираженого у цьому повідомленні. Наше поняття «майбутнє «, виявляється, висловлює одночасно лише доступне раніше, і те, що пізніше, з порівняння із мовою хопі. На цьому порядку видно, наскільки важка розуміння таємниця реального часу і яким штучним є його зображення у вигляді лінійного відносини: минуле — справжнє - майбутнє.

[8] Ось приклад однієї з таких слідів: tensor, що означає longinduration «довгий по протяжності «, хоча й має загального кореня з просторовим прикметником long «довгий », зате має громад корінь з просторовим прикметником large «широкий », Іншим прикладом може те, що somewhere «десь «у просторі, вжите з цією особою частиною промови (т. е. з tensor), означатиме at someindefinitetime «в кaкoe-то невизначений термін ». Можливо, щоправда, що тільки присутність tensor надає даному випадку значення часу, отже somewhere «десь «належить до простору, при даних умовах невизначене простір означає просто загальну отнесенность, незалежно від часу й простору. Наступним прикладом може бути тимчасова форма прислівники afternoon, тут елемент що означає after «після », походить від іменника toseparate «розділяти ». Є та інші приклади цієї деривації, але дуже нечисленні й є винятками, обмаль схожими на форумі нашу просторову об'єктивізацію.

[9] Дієслова хопі, які означають «підготувати », відповідають точно нашому «підготувати », в такий спосіб, na «twani може бути передане як «то, з чого трудилися «чи щось подібне.

[10] Див. приклад, наведений у Ernest Beaglehole, Notes on Hopi Economic Life (YaleUniversitypublicationsin «Anthropology », #15, 1937), особливо посилання оголошення про заячою мисливстві та на стор. 30 опис діяльності в з очищенням Джерела Торева: випуск оголошення, організацію різних підготовчих заходів і, нарешті, опис заходів, зроблених для забезпечення здобуття права досягнуті позитивні результати збереглися і щоб джерело продовжував діяти.

[11] Це уявлення про наростаючою силі, що з поведінки хопі, має свою аналогію у фізиці: прискорення. Можна сміливо сказати, що якісь лінґвістичні основи мислення хопі дають можливість визнати, що сила проявляється не як рух чи швидкість, бо як накопичення і прискорення. Лінгвістичні основи нашого мислення заважають такому тлумачення, бо, визнавши силу чимось що викликає зміна, ми сприймаємо це й зміна у вигляді нашої мовної метафоричної аналогії - руху — натомість, щоб сприймати його як щось абсолютно нерухоме й незмінного, тобто. накопичення і прискорення. Тому ми буваємо так наївно вражені, коли довідуємося з фізичних дослідів, що неможливо визначити силу руху, що рух і швидкість, як і і стан спокою, — поняття відносні І що сила може вимірюватися лише прискоренням.

[12] Сюди ставляться «ньютоновское «і «евклидово «поняття простору тощо. п.