История англійської

ИСТОРИЯ АНГЛІЙСЬКОГО ЯЗЫКА

НАЧАЛО

История англійської невідривно пов’язані з історією Англії. Коли римляни залишили Британські острови в 410 р., водночас і пішов латинське мову. Справжні мешканці острова (бритты)продолжали використовувати кельтські языки.

Предки сучасних англійців не втрачали задарма часу. У 449 року німецькі племена англов, саксів і ютів почали перші набіги на острова. Вони розмовляли на діалектах, які розвинулися з урахуванням нижнегерманского языка.

Бритты, як і завойовники, говорили на індоєвропейських мовами, але мову бриттів належав швидше кельтської, ніж до німецької галузі. Мова завойовників, куди додалася лише купка кельтських слів, тепер називають англо-саксонским.

Можно лише здогадуватися, у що перетворився мову, якби нащадки цих племен не зазнавали нападів. Річ у тім, що дві великих вторгнення острова і місійне рух неймовірно змінили мову. Через війну англійська мова стала мовою з найбільшою кількістю слів, а граматиці головну роль стали грати не закінчення слів, які лад у пропозиції. Але ми забігаємо вперед.

ВИКИНГИ

Почти через три століття після англосаксонського вторгнення островами прокотилася чергова хвиля «гостей ». З цих людей говорили на северогерманском мові, і прибували з Норвегії, Швеції та Данії. Їх мову відрізнявся від мови англосаксів приблизно як і італійський відрізняється від іспанського. Попри розбіжність у вимові і кінчиках, в обох мовами досі можна було знайти коріння, що робив спілкування вікінгів і англосаксів цілком сносным.

Вторжение вікінгів було щодо мирним, і після перших боїв племена стали мирно співіснувати біля Англії. Мови змішалися, утворюючи змішаний мову, у якому не було більшість закінчень, які бути присутнім на більшості континентальних мов. Цей змішаний мову поступово став загально визнаним та перетворився на те, що ми тепер називаємо староанглийским языком.

НОРМАННЫ

В 1066 року нормани захопили Англію. Вони, як і вікінги, походили з Скандинавії, але, з причин, осіли у північної Німеччині й розмовляли однією з діалектів французької. Вторгнення норманнов поставило французьку мову до рівня державного, мови панівного меншини. Усі офіційні документи писалися французькою, і здавалося, що він буде загальновизнаним мовою країни. Але вперті англосакси хотів вчити французький, і переважна більшість жителів продовжували розмовляти староанглийском языке.

Английский мову ні обмежений у розвитку писемністю, й тому він змінювався і спрощувався дуже швидко протягом століть завоювання Англії норманнами. Ще кілька закінчень, выживших після вторгнення вікінгів, витіснила стандартним порядком слів і дедалі сильнішим значенням функціональних слів. Одночасно всмоктав у собі дуже багато французьких слів, які переважно вважалися більш чемними й делікатними варіантами простонародних англосаксонських аналогів. Тому тепер є англосаксонські swine, sheep і belly і французькі pork, mutton і stomach.

Таким його й застав англійський поет Джеффрі Чосер, який написав знамениті «Кентерберійські оповідання », класичний та практично єдиний приклад середньовічного англійського. Хоча вимова слів в чотирнадцятому столітті значно відрізнялася від сучасного (скидалося на сучасний шотландський акцент — шотландці досі стверджують, що вони вимовляють на «правильному англійському »), орфографія досі впізнавана, і його розповіді Чосера можна прочитати без спеціальної подготовки.

С того часу англійська мова не відчував таких потрясінь, як англосаксонське і норманноское вторгнення. Бистре зміна мови було припинено розвитком писемності, винаходом пресі й підвищенням рівня освіченості населення. Після Чосера багато слова цілком перестали використовуватися, але в зміну їм настали інші, запозичені з європейських мов і культур латыни.

ЛАТЫНЬ

В шостому столітті місіонери принесли християнство до Англії. Латинські слова, запозичені у священиків, потрапляли відразу в розмовну мову. Чимало їх ми змінилися так, що мені нелегко дізнатися латинські прототипи. Прикладами можуть бути street, wine, bishop, priest і church.

После норманнского вторгнення запозичення з латини стало набирати обертів. Латина була мовою всіх освічених людей Європі. У церковні закони й незалежних школах вчили латинський і грецький мови. Вчені часто вже не знаходили підходяще англійське слова висловлювання думки, тому часто використовували латинські слова в англомовних роботах. У такий спосіб англійська мова потрапило багато латинських і грецьких слів, але це скоріш добровільне запозичення, ніж результат тиску зовнішніх захватчиков.

ОБЩИЙ СТАНДАРТ

Перемены, що відбувалися з шостого по п’ятнадцятий століття, носили природний характер і не підкріплені ніякої теорією. Люди намагалися говорити як і говорили їх сусіди, і всі, хто хоч якийсь вмів писати, намагалися закарбувати звуки свого виступу на папері. Тоді було ні словників, ні підручників із граматиці, та й узагалі немає ніяких друкованих видань. Місцеві відмінності в вимові і написанні були великі, що людина із півночі Англії відчував б серйозні труднощі під час читання манускрипту, написаного півдні. Проте, лондонський діалект був скрізь впізнаваний і навіть мав частку престижу серед його жителів іншої країни, що й спричинило до того що, що він було прийнято за стандарт. Ко другої половини XV століття в манускриптах використовувався у основному воно. Лише за півночі країни люди й не користувалися лондонським діалектом. Початок друкарства в 1476 року (з його центром у Лондоні) значно посилило вплив лондонського діалекту інші частини країни. Помітні розбіжності у вимові досі є одній з характерних ознак областей Англії, проте письмовий англійський залишався єдиним для всієї страны.

ПРАВИЛА

Ранние граматики англійської (перша з яких були написана в 1586 року) були написані або у тому, аби допомогти іноземцям опанувати мови тої, або для здобуття права підготувати англомовних студентів до вивчення латини. У цілому нині, ці книжки були призначені на навчання носіїв мови. Лише приблизно 1750 року почали вживатися спроби навчання мови англичан.

Жаль, що це цього не сталося кількома поколіннями пізніше. Лінгвісти вісімнадцятого століття засновували своє дослідження англійського на невірних теоріях. Наприклад, вони вважали, що граматичні правила одні всім мов, і, стверджуючи, що латину є ідеалом, часто намагалися переробити англійські висловлювання на латинський манер.

Более того, вони вважали, що відмирання закінчень за тими словами було ознакою деградації, а чи не прогресу. Не могли повернути вже які зникли закінчення, але успішно зберегли й інші. Якби їхнього впливу, неправильних дієслів в сучасному англійському було б набагато менше. Їх теорії було закріплено і донесені до звичайних людей завдяки хвилі повсюдного освіти у Англії. Величезне кількість неправильних дієслів і старанно збережені закінчення не дозволили англійської мови повністю змінитися із синтетичної мови в аналитический.

НАШИ ДНІ

С поширенням грамотності англійська мова забарився своє зміна, але продовжує постійно змінюватися і з сьогодні. З заселенням і відділенням колоній Британської Імперії паралельно з британським англійським почали розвиватися американський, австралійський, пакистанський, індійський та інші варіанти мови. Усі вони значно відрізняються лише вимовою, а граматика і слів загалом дуже схожі на. Бувають і істотної різниці, однак дедалі частіше британці неусвідомлено використовують американські висловлювання, беручи за істинно британські, і наоборот.

Простота використання правил, і навіть багатство словникового запасу, котрий як і продовжує розширюватися, дозволила англійської мови протягом останніх півстоліття стати міжнародним мовою общения.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.