Над Яузой-рекой. 
Розповідь про Спас-Андрониковом монастирі

Над Яузой-рекой. Розповідь про Спас-Андрониковом монастирі

Ананичев А. З.

Бежит, а здається, слід за місці закована в камінь ріка Яуза. Обганяють нешвидке протягом машини та трамваї… Над Яузой-рекой перекинуть важкий міст, яким у далекі краї йдуть із Курського вокзалу поезда.

Впервые я побачив бані Андроникова монастиря в ранньому дитинстві з вікна на купе. У той далеке літо з батьками їхали ми на море, в сонячний Крим. Дитячі враження особливо пам’ятні. Липневе сонце повільно котилося за даху столичних багатоповерхівок. І раптом на пагорбі, точно з казки, виник білосніжний кам’яний місто, оточений високими фортечними стінами і шпилястими вежами. Над величними соборами голубіло безтурботний, високе небо…

Три десятиліття минуло відтоді. Для людини — великий термін. А монастир три десятки років, здається, і зауважив. Шкода ось тільки, щодо сьогодні не святая обитель чернечій життям — в 1960 року у її мурах відкрився музей преподобного Андрія Рубльова. Але віриться — незабаром настане день, як у намолені храми повернуться іноки і полетить догори з крутого яузского пагорба чиста і безперервна молитва до Творцю Небесному. Дай Бог…

Когда і ким грунтувалася святая обитель, прославлена іменами найбільших російських подвижників? Вслухаємося в голос уцілілих храмів. Вони розповідають нам роки минувших…

В страшну бурю потрапив корабель святого митрополита Алексія, повертався в до Москви зі Константинополя у серпні 1356 року. Буря зчинилося таке, що, здавалося, вода змішалася з небом. Корабель ось-ось мав захлинутися в разбушевавшемся Чорному морі та піти на дно. Багато вже годі і навіть перестали молитися, але тільки святої митрополит.

— Боже! — звернувся святитель Алексій до небес. — Якщо ми досягнемо берега, обіцяю побудувати храм в ім'я Твоє!

Вскоре буря вщухла. 16 (29) серпня корабель благополучно пристав до берега. Православна Церква зазначає у вона свято Спаса Нерукотворного. Знаменно, що Константинопольський патріарх Калліст благословив митрополита Алексія іконою Нерукотворного Спаса, вручивши Московському святителеві образ перед самої дорогой…

Благодарный святитель через чотири роки побудував на честь Нерукотворного образу лівому березі Яузи дерев’яний храм. Невдовзі цьому місці утворився монастир. Першим ігуменом у ньому став учень преподобного Сергія Радонезького — преподобний Андронік.

Место майбутнього монастиря було святителем вибрано невипадково. Повз яузского пагорба пролягла в Золоту Орду уторована дорога. У золотий дорожньої пилу йшов схід за покликом кочевников-завоевателей російські князі, бояри і митрополити. У монастирських храмах перед головною святинею нової обителі — чудотворним чином Нерукотворного Спаса (1) — прощалися подорожани із Москвою, не знаючи наперед, що він готує небезпечну подорож. Зате, після повернення там, першим зустрічав їх у Москві Андроников монастырь!

Первый настоятель монастиря, ім'ям котрого і називається обитель — преподобний Андронік — народився боярської сім'ї міста Ростова Великого. З дитинства який відрізнявся покірливістю і смиренністю, обрав він у юності чернечий шлях у монастирі преподобного Сергія Радонезького (2).

В новому монастирі ігумен Андронік ввів за прикладом Троїцької обителі общежитийный статут. З прийняттям гуртожитки з’явилися торік у монастирі нові господарські будівництва та посади, розподілені між ченцями: келаря, скарбника, трапезника… Мати власність, або називати щось «своїм «заборонялося. Трапеза благословлялася загальна, а чи не окрема по келіям.

Преподобный Сергій неодноразово відвідував учня у новій обителі. Збереглася донині каплиця за кілометр від Спасо-Андроникова монастиря, побудована 1890 року на місці прощання двох угодників Божих.

Преподобный Андронік передбачав день своєї смерті — тож життя провів він самотою і постійним молитві. 13 червня 1404 року відійшла до Господу його святая душа.

Святые настоятелі Спасо-Андроникова монастиря Сава (розум. між 1410−1420 рр.) і Олександр (розум. 1427) продовжили велика річ свого вчителя. При третьому ігумені монастиря — преподобному Олександра — «чоловіка доброчесному і мудрого «— зметнулась догори дивовижна церква з білого каменю в ім'я Нерукотворного образу Спаса.

В 1427 року головний храм Андроникова монастиря розписали два знаменитих інока — Данило Чорний і учень його Андрій Рублев.

Удивительное збіг — Андрій Рубльов народився рік створення дерев’яного храму в Спасо-Андрониковом монастирі! Ні, напевно, людини в країні, хто чув б імені цього великого іконописця. Пригадаємо про святої життя преподобного Андрія, про його славнозвісному вчителя — Данила. Згадаємо й помолимся…

***.

В якому місті з’явилася світ Андрій Рубльов, хто був його — нам не відомо. Але припустити, що належали вони знатного роду, адже прізвища зі древні століття носили лише люди вищих верств.

Ученые припускають, що Андрій Рубльов навчався іконопису в Візантії. Багато російські в часи відвідували Святу гору Афон, Святу землі і Константинополь. Учень преподобного Сергія Афанасій Висоцький, приміром, два десятки років таки працював у Константинополі над перекладами і переписуванням Богослужбових книжок. Можливо, саме у древньої столиці Римська імперія у Андрія проявилося особливе, трепетне ставлення до кольору та фарб. Його попередник, перший російський іконописець Аліпій, інок Києво-Печерського монастиря, вважав фарби священними і цілющими, лікував фарбами хворих, помазуя їх пензлем, якої писав ікони. Наші предків переконані в цілющої сили мистецтва. Ось чому їхній творчість таке одухотворене і високе. Духоносные лики святих на іконах в усі часи протистояли кривавому царству ситій і самовдоволеної плоти.

В на самому початку 15 століття імена Андрія Рубльова і Данила Чорного багато знали на Русі. У 1405 року інок Андрій Рубльов разом з іншими знаменитими іконописців — греком Феофаном і старцем Прохором — розписав Благовіщенську церква Московського Кремля. Приблизно через ще 3 роки Данило Чорний й жити Андрій Рубльов прикрасили Успенський собор Божої Матері у Володимирі.

Творениями Андрія Рубльова захоплювалися сучасники, називаючи майстра «живописцем незвичайним ». Саме у його 1424 року після будівлі білокамінного Троїцького собору, де спочивали недавно знайдені мощі преподобного Сергія Радонежского, звернувся ігумен Никон. Літописець пише, що Андрій Рубльов і Даніїл Чорний непросто запросили, а «умолена быша » .

Знаменитые іноки охоче розпочали справа в ім'я прославляння преподобного Сергія — натхненника перемоги на Куликовому полі, і єднання російського народу. На жаль, в Троїцькому храмі не збереглися фрески Данила Чорного й Андрій Рубльова, замінені через старості в 1635 року. Про святих иконописцах молитовно нагадують в іконостасі храму 42 ікони, написані їх учнями, безсумнівно, під впливом самих учителей.

Для Троїцького храму «на похвалу преподобному Сергію «написав Андрій Рубльов образ Святий і Живоначальной Трійці. Преподобний Андрій зобразив на знаменитої іконі не сам момент явища Трійці Аврааму (Авраама та його дружини — Сари — немає на іконі), але предвечный рада Божественної Трійці, предопределяющий спокутну жертву Христа за гріхи людські. Два перста Пресвятої Богородиці — центральної постаті Трійці, зображеною у образі Ангела, — простягнені до спокутної чаші. Господь дає Своє згоду вдатися до Хрест і постраждати заради порятунку людей.

В Трійці дивним чином виражена головна ідея чернечого служіння преподобного Сергія: «я вже над світі, але у світі, а Я до Тобі йду. Отче Святий! соблюди їх в ім'я Твоє, тих, яких Ти Мені дав, щоб були єдині, як і Ми «(Ін. 17, 11). Андрій Рубльов у фарбах висловив молитву Радонежского чудотворця про врятування і єднанні Русі. Радісне почуття надії новою силою оволодіває душею при уважному погляді на велику ікону. Печаль, принесена у світ ненавистю й розбратами, відступає.

Правы ті, хто вважає Трійцю Рубльова вірним доказом існування Бога. А, «якщо Господь із нами — хто проти нас? «Недарма суперечку святих отців Стоглавого Собору 1551 року ухвалили «писати образ Святої Трійці як Андрій Рубльов і пресловущие грецькі живописці «.

Больно усвідомлювати, що Трійця, які перебувають нині праворуч від Царських воріт в Троїцькому храмі, — не оригінальна ікона Рубльова, а чудова копія. Рублевский чудесний образ в 1929 році, вивезли із лаври у Москві, в Третьяковську галерею, де зараз його досі під склом…

Андрей Рубльов разом із Данилом Чорним потрудилися на славу. На жаль, лише деякі їхні твори вціліли до відома наших дней.

Мало відомостей зберегли нам себе дивовижні російські майстра, що свідчить про їх великому смиренність. Адже відомо — російські іконописці чи колокололитейщики не хотіли підписувати свої роботи. Якщо ж і ставилася підпис, то часто вона уничижала самого майстра. Так, на одному з потерпілих дзвонів Троїце-Сергієвої Лаври тільки і прочитали мізерні, відлиті в бронзу, слова: «А лив майстер багатогрішний і грубий змістом » .

К речі, цієї чеснотою вони помітно відрізнялися від західних майстрів. Знаменитий італієць епохи Відродження Мікеланджело, будучи свідком у храмі святого Петра спору двох парафіян у тому, кому належить скульптура Богородиці «Пьетта «(Пресвята Богородиця тримає навколішки хіба що зняте з Хреста Тіло Панове), вночі крупно викарбував на хітоні Діви Марії: «Мікеланджело Буонаротті створив » …

Даже місце поховання преподобних Андрія Рубльова і Данила Чорного ми точно б не знаємо! За переказами, вони були поховані між храмом Спаса Нерукотворного і зруйнованої дзвіницею (3) в Спасо-Андрониковом монастирі.

В 1988 року у Трапезному храмі Троїце-Сергієвої Лаври Андрій Рубльов «на підставі святості життя, подвигу иконописания, у якому, подібно євангелістам, він свідчив незаперечну істину Бога, в Трійці славимом », зарахували до образу святых.

Память преподобного Андрія Рубльова Православна Церква зазначає 17 липня. Йому моляться християни про обдаруванні здібності в иконописании.

***.

Спасский собор, возводившийся 17 років — з 1410 по 1427 рік дуже благолепен зовні. Проте від натхненною розписи Андрія Рубльова і Данила Чорного збереглися лише невеликі орнаменти в нішах вівтарних вікон. 17 липня 1989 року, під час першого річницю канонізації преподобного Андрія Рубльова, в соборі пройшла Божественна Літургія. З того часу щодень, рік у рік відігрівається потоптаний храм молитвами православних…

Стараниями першої дружини імператора Петра Євдокії Лопухиной наприкінці XVII століття Андрониковом монастирі було закладено білокамінна церква Архангела Михайла (4). Для Андроникова монастиря пам’ять Євдокії Лопухиной незабвенна. Крім Спаського собору, лише висока однокупольная церква Михайла Архангела збереглася до наших дней.

В початку 20-х сучасності монастир виявився під замком. У його будинках розмістилася колонія для безпритульних… Монастирське цвинтарі (5) зрівняли з землею, але в місці його, зі сходу нинішньої огорожі, футболісти стали ганяти мяч.

В 1947 року Москва відзначала своє 800-ліття. І тоді академік Ігор Грабар запропонував відреставрувати монастир, і створення у ньому музей. На 1960 року, в рік 600-летия преподобного Андрія Рубльова, в уцілілих будинках монастиря відкрився музей давньоруської культури й мистецтв імені святого монаха-иконописца.

Русь — святая, велика, сумна… Біля пам’ятника Андрію Рубльову, що стоїть навпаки входу до монастиря з цими двома приготовлені на роботу дошками, чомусь подумалося ось що: Русь живе між двох безодень — раєм і пеклом. Те до Творцю Небесному поспішають її скакуни, то намагаються махнути в пекло. Душа російська широка і неосяжна, подібно великим і неозорим російським просторам. Поруч із подвигами святості гніздяться у ній часом багато пороки, відзначені тяжкими гріхами. Недарма Достоєвський говорив, що у душі російського чоловіка 2 безодні і зі свого моральному стану російська людина може підніметься до неба, а може ниспасть аж до глибин пекла. «З російського людини — або ікона, або ломака… «Святі образи преподобного Андрія Рубльова — як відблиски Фаворского світла. До перетворенню звуть вони, духовному прозрінню. Нагадують чудові твори Андрія Рубльова, що нічого не можна змінити у світі, крім власної душі. «Стяжи Дух мирний, й роззирнімося навколо тебе врятуються тисячі… «.

ПРИМЕЧАНИЯ.

1. На жаль, місцезнаходження цього сьогодні известно.

2. Преподобний Сергій (1314−1392) — великого русского святої, засновник Троїцького монастиря, народився, як і преподобний Андронік, в боярської сім'ї у селі Варниці, що у трьох верст Ростова Великого.

3. Дзвіниця в Андрониковом монастирі будувалася межі XVIII і XIX століть на гроші купця Васильєва. У проекті архітектора Казакова вони мали бути вище дзвіниці Івана Великого у Кремлі. Але імператора Павла, що у Москву для коронування, не схвалив проект. 73-метровая дзвіниця висадили в повітря в 1931 году.

4. У 1698 року Петро звільнив себе від законних за шлюбні узи, повелівши Євдокії постригтися в черниці. Через тринадцять років Петро справив весілля з литовської селянкою Мартою Скавронской…

5. На цвинтарі спочиває прах багатьох героїв Куликовської битвы.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.