Искусство Грецької класики (Початок 5 — середина 4 в. е.)

Искусство Грецької класики (Початок 5 — середина 4 в. до н.э.)

Ю.Колпинский.

С перших десятиліть 5 в. е. почався класичний період розвитку грецької культури та грецького мистецтва. Для Стародавню Грецію це був період найвищого розквіту драми, політичного красномовства, архітектури, скульптури, монументального живопису і вазопису. Високо досконале, послідовно реалістичне і повний глибокого почуття краси, мистецтво грецької класики визначило собою новий термін і найважливіший етап у розвитку усієї світової мистецтва.

Искусство класики — це мистецтво грецького міста-держави квітучою пори його розвитку, що з перемогою демократії у Афінах та інших грецьких полісах. Реформи Клисфена наприкінці 6 в. е. затвердили в Афінах перемогу демосу над аристократією — эвпатридами, внаслідок цих реформ зламалося могутність аристократії і закладено підстави швидкого й яскравого розвитку афінської рабовласницької демократії.

К початку 5 в. е. склалися два найбільш протилежних зі свого укладу міста-держави Стародавню Грецію: Афіни і Спарта. У Афінах найповніше висловили себе принципи рабовласницькою демократії, що спиралася здебільшого розквіт ремесла і військовий морський торгівлі. У землеробській, відсталою зі свого суспільний розвиток Спарті, самому сильному у плані полісі Греції, розвивався консервативно-аристократический політичний устрій, забезпечив панування згуртованої групи воинов-рабовладельцев — спартиатов — над масою безправних рабов-земледельцев — ілотів.

.

Аттика (Давня Греція).

Соперничество і Афін і Спарти було визначено у подальший шлях історичного поступу Греції. Для історії мистецтва Спарта залишилася цілком безплідною, не висунувши жодного митця до лав майстрів, створили мистецтво грецької класики.

В першої чверті 5 в. е. Греція піддалася нашестю полчищ Перської держави. Перемога народних ополчень які об'єдналися полісів, захищали свою незалежність від грізного завойовника, надзвичайно прискорила зростання громадського самосвідомості еллінів. Це була перемога вільної, свідомої демократії над східної деспотією. Мильтиад — ватажок афінян та їхніх союзників в битву біля Марафоні (490 р. е.) — чудово висловив у своїй промові перед боєм той моральний дух, яким було проникнуть кожен афінянин, вказавши, що тільки від нього самих залежить «чи покласти на Афіни ярмо рабства, чи зміцнити свободу». Вирішальні перемоги над персами — морська при Саламине (480) і суші, при Платеях (479) — зміцнили свідомість сили та значення грецького суспільства, сприяли утвердженню основних принципів світогляду та фізичної культури. Разом про те перемога над персами сприяла подальшому економічному, розквіту полісів, особливо Афін.

Центром розвитку класичної еллінської культури сталі у основному Аттика, північний Пелопоннес, острова Егейського моря, и почасти грецькі колонії в Сицилії і Південної Італії — так звана Велика Греція. Малоазійські міста (Мілет і ін.), хоч і оговталися від розгрому, учиненого персами, але вже могли грати колишньої провідну роль у економічної та напрямів культурної життя Греції.

Во час греко-перських війн почався період розвитку класичного мистецтва — рання класика, що тривала приблизно десятиліття (490 — 450 рр. е.). Художники цього часу знайшли нові художні кошти до створення монументального мистецтва, що втілив у образах етичні й естетичні ідеали перемігшої рабовласницькою демократії. Зображення людини в багатстві та свободі його дії, пошуки узагальнених типових образів, побудова реалістичної груповий композиції, нове розуміння синтезу скульптури й архітектури, рішуче звернення до сценам з реальної повсякденні (особливо у вазопису) стали найважливішими, основними рисами цього періоду у розвитку класичної грецької мистецтва. У другій чверті 5 в. е. (тобто у 475 — 450 рр. е.) архаїчні традиції, які гальмували розвиток реалістичного мистецтва (в скульптурі і живопису), були остаточно подолані, та організаційні принципи класики отримали своє яке закінчила вираження у творах таких майстрів, як невідомі автори олімпійських фронтонів і особливо знаменитий афінський скульптор Мирон. Мирон старший серед великих майстрів класики, завершив період творчих пошуків ранньої класики, підготувавши грецьке мистецтво до ще більшого підйому у наступні роки — до зрілої, чи високої, класиці.

Время найвищого розквіту давньогрецького мистецтва — в «епоху Перікла» — тривало приблизно також десятиліття — з 450 по 410 р. е. Художні створення періоду високої класики відрізнялися героїчної величавістю, монументальністю і гармонійністю людських образів і одночасно життєвої невимушеністю, природністю і простотою. У ті роки творили великі майстри грецького мистецтва — скульптори Фідія і Поликлет, зодчі Иктин і Калликрат. Твори цього часу у області архітектури, скульптури, вазопису і монументального живопису є прекрасними прикладами того художнього чарівності, якого не може досягти мистецтво, вдохновляемое вірою в досконалість людини, яке втілює передові суспільне прагнення своєї епохи й правильне принципам реалізму.

К кінцю 5 в. е. що зростає застосування рабської праці початок негативно позначатися на процвітанні вільної праці, викликаючи поступове зубожіння рядових вільних громадян. Поділ Греції на незалежні і соперничающие друг з одним поліси початок гальмувати розвиток рабовласницького суспільства. Тривалі і досить важкі Пелопоннесские війни (431 — 404гг. е.) між двома спілками міст, возглавлявшимися Афінами і Спартою, прискорили економічний та політичний криза полісів. Мистецтво класики до кінця 5 — початку 4 в. е. перейшло лише свою останню, третій, етап розвитку.

В цей період пізньої класики мистецтво розвивалося за умов кризи грецького рабовласницького поліса. В деякій мірі втратило героїчний, гражданственный характер, ясну гармонію своїх монументальних образів. Разом із цим у мистецтві великих майстрів пізньої класики розроблялися нові завдання розкриття в образах мистецтва світу внутрішніх переживань людини йди бурхливої, неспокійною людської діяльності. Їх мистецтво почало драматичним і лиричным, більш психологічно поглибленим.

Македонское завоювання у другій половині 4 в. е. поклало край самостійного існуванню грецьких міст-держав. Воно не знищило традиції грецької класики, але загалом відтоді розвиток мистецтва пішло по іншим шляхах.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.