Неофрейдизм (К.Хорні)

Неофрейдизм (К.Хорни)

В теорії Хорні біологічна орієнтованість, характерна классич. психоаналізу, замінюється соціокультурної, властивою неофрейдизму. З погляду Хорні, вирішальний чинник розвитку особи є соціальні відносини між дитиною та батьками, які стосуються передусім дві найважливіші тенденцій дитинства — прагнення до задоволенню своїх бажань, і прагнення до гарантування безпеки. Причому провідна остання тенденція: задоволення потреб безпечно веде до формування здорової особистості; і навпаки — поведінка батьків, що перешкоджають цьому (глузування, невиконання обіцянок, гіперопіка, надання явного переваги братам і сестрам тощо. п.), веде до розвитку в дитини базальної тривоги — відчуття самотності й безпорадності перед потенційно небезпечного світу.

По Хорні, виражена базальна тривога в дитини веде до формування неврозу у дорослого. Щоб справитися з базальної тривогою, дитина вдається до захисним стратегіям, які дістали назву невротичних потреб, чи невротичних тенденцій. Це надлишкові потреби 1) у коханні й схваленні; 2) у керівництві партнера; 3) у чітких обмеженнях; 4) при владі; 5) в експлуатуванні інших; 6) в товариств, визнання; 7) захоплено собою; 8) в честолюбстві; 9) в самодостатності і самій незалежності; 10) в бездоганності і неспростовності.

Позднее ці потреби об'єднувалися у трьох основні категорії, кожна з яких є стратегію міжособистісних відносин із метою досягнення почуття безпеки, т. е. зниження тривоги. Кожній стратегії супроводжує провідна орієнтування у стосунки з ін. людьми: 1) орієнтація на людей; 2) орієнтація від людей; 3) орієнтація проти людей. Відповідно цим типам орієнтації було виділено три типу невротичної особистості: поступливий, окремий і агресивний. Всі ці стратегії використовує і здорова людина, проте гнучко змінює їх відповідно до обставинам.

Список литературы

Н. У. Чепелева. Неофрейдизм (К.Хорни).