Психологические аспекти керівництва та лидерства

Психологические аспекти керівництва та лидерства.

В будь-якій групі виділяється керівник, лідер. Він може бути призначений офіційно, і може і займати ніякого офіційного становища, але вони керувати колективом з своїх організаторських спосіб ностей. Керівник призначений офіційно, ззовні, а чи дер висувається «знизу». Лідер як спрямовує і ве дет своїх послідовників, а й хоче вести за собою, а послідовники непросто йдуть за лідером, а й бажають іти його. Дослідження свідчать, знання й здатне сті лідера оцінюються людьми завжди значно вища, ніж відповідні якості інших членів групи. Чому людина стає лідером? Відповідно до концепції «чорт», лідер має певні властивості, риса ми, внаслідок чого він висувається в лідери. Лідеру притаманні такі психологічні якості: упевненість у собі, гострий і гнучкий розум, компетентність як доско нальное знання у справі, сильна воля, вміння зрозуміти особливості психології людей, організаторські спосіб ности. Проте аналіз реальних груп показав, що часом лідером стає людина, і у якого перечис ленними якостями, і, з іншого боку, то вона може мати дані якості, але з бути лідером. Виникла ситуативна теорія лідерства, за якою лідером стає та людина, який за виникненні в груп пе будь-якої ситуації має якості, властивості, спосіб ности, досвід, необхідних оптимального вирішення цієї ситуації для цієї групи. У різних ситуаціях група висуває різні люди в ролі лідера. У дослідженнях Б. Д. Парыгина виділено типи лідерів залежно від характеру діяльності (універсальний лідер, ситуатив ный лідер), її змісту (лидер-вдохновитель, лидер-исполнитель, ділової лідер, емоційний лідер) і пародіюванням стилю керівництва (авторитарний лідер, демократичний лідер).

Таким чином, лідером групи може лише той, хто може привести групу до розв’язання тих чи інших групових ситуацій, проблем, завдань, хто містить у собі наи важливіші з цією групи особистісні риси, хто сет у собі поділяє цінності, властивих груп пе. Лідер — це хіба що дзеркало групи, лідер з’являється у даної конкретної групі, як і група — така й чи дер. Людина, що є лідером лише у групі, не неодмінно стане знову лідером на другий груп пе (група інша, інші цінності, інші очікування й вимоги до лидеру).

С погляду масштабності розв’язуваних завдань выделяют:

1) побутової тип лідерства (в шкільних, студентських групах, досуговых об'єднаннях, в семье);

2) соціальний тип лідерства (з виробництва, в проф союзному русі, у різних суспільствах: спортивних, творчих тощо. д.);

3) політичний тип лідерства (державні, про щественные деятели).

Существует безсумнівна зв’язок долі лідера побутового, лідера соціального і лідера політичного. Перший має можливість висунутися в лідери іншого типа.

Структура механізмів впливу лідерів на масу залежить від властивостей послідовників. Лідер перебуває у сіль нейшей залежність від колективу. Група, маючи образ лідера— модель, жадає від реального лідера, з одного боку, відповідності їй, з другого — від лідера вимагає ся здатність висловлювати інтереси групи. Тільки за зі блюдении його запровадження послідовники непросто йдуть за своїм лідером, а й хочуть іти за ним.

Психологическая характеристика діяльності человека.

1. Деятельность — це активна взаємодія людину з середовищем, коли він сягає свідомо поставленої мети, яка виникла у результаті появи в нього певної потреби, мотиву. Діяльність завжди носить опосередкований характер. Людська дея тельность завжди цілеспрямована, подчинена щели як свідомо перед ставляемому запланованому результату, досягненню яку вона служит.

Мотивы і цілі можуть збігатися — чому людина діє опреде ленним чином, часто вже не збігається з тим, чого він діє. Діяльність завжди носить продуктивний характер. Основные види дея тельности, щоб забезпечити існування чоловіки й формування його як личности:

• общение;

• игра;

• учение;

• труд.

2. Основні категории, пов’язані з діяльністю человека:

• вчинок — дію, виконуючи яке, людина усвідомлює його значення й інших людей;

• предметна діяльність — це вид діяльності, який передбачає відтворення певного суспільно виробленого способу дей ствия з предметом культуры;

• мотив — те, навіщо здійснюється деятельность;

• мета спрямовує діяльність й коригує її ход.

3. Сенсомоторные процессы — це процеси, у яких здійснюється зв’язок сприйняття й руху. У цих процесах розрізняють четыре психічних акта:.

1) сенсорний момент реакції - процес восприятия;

2) центральний момент реакції - більш-менш складні процеси, пов’язані з переробкою сприйнятого, ми інколи з розрізненням, узнава нием, оцінкою і выбором;

3) моторний момент реакції - процеси, що визначають початок та перебіг движения;

4) сенсорні корекції руху — зворотна связь.

Идеомоторные процеси пов’язують уявлення про рух з виконанням движения.

Эмоционально-моторные процеси — це процеси, котрі пов’язують виконання рухів з емоціями, почуттями, психічними станами, пережитими человеком.

Интериоризация — це процес переходу від зовнішнього, матеріального дії до внутрішнього, ідеальному действию.

Экстериоризация — це процес перетворення внутрішнього психічної дії в зовнішнє действие.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.