Речь, її основні функції і свойства

Речь, її основні функції і свойства.

Важнейшим досягненням людини, що дозволило йому використовувати загальнолюдський досвід, як минулий, і справжній, стало мовленнєвий спілкування, яке развива лось з урахуванням праці. Йдеться — це язик у дії. Мова — система знаків, куди входять слова зі своїми значеннями і синтаксис — набір правил, якими будуються пропозиції. Слово є різновидом знака, оскільки такі є у різноманітних формалізованих языках.

Объективным властивістю словесного знака, обусловли вающим нашу теоретичну діяльність, є зна чение слова, яка представляє собою ставлення зна ка (слова у разі) до обозначаемому у реальному дійсності об'єкту незалежно від цього, як він представлений в індивідуальному свідомості. •.

В на відміну від значення слова особистісний сенс — це свій відбиток у індивідуальному свідомості того місця, кото рої займає даний предмет (явище) у системі дея тельности людини. Якщо значення об'єднує соціально значимі ознаки слова, то особистісний сенс — це суб'єктивне переживання його содержания.

Выделяют такі основні функції мови: 1) середовищ ство існування, передачі й засвоєння суспільно-історичного досвіду; 2) засіб спілкування (коммуника ции); 3) знаряддя інтелектуальної діяльності (восприя тия, пам’яті, мислення, уяви). Виконуючи першу функцію, мову служить засобом кодування информа ции про вивчені властивості предметів і явищ. Посред ством мови інформація про світ і самій людині, отримана попередніми поколіннями, стає надбанням наступних поколений.

Выполняя функцію кошти спілкування, мову позволя ет впливати на співрозмовника — пряме (коли ми прямо указуємо те що, що потрібно зробити) чи косвен ное (коли ми повідомляємо йому відомості, важливі його дея тельности, куди він орієнтуватися немед ленно чи інше час у відповідної ситуации).

Функция мови як знаряддя интеллектуальной деятельности пов’язана насамперед із тим, що людина, виконуючи будь-яку діяльність, свідомо планує свої дії. Мова є основним знаряддям планування інтелектуальної діяльності, та й взагалі рішення розумових задач.

Речь має три функції: сигнификативную (обозначе ния), узагальнення, комунікації (передачі знань, від ношень, чувств).

Сигнификативная функція відрізняє мова людини від комунікації тварин. Людина щодо слова пов’язано уявлення про об'єкт чи явище. Порозуміння у процесі спілкування грунтується, в такий спосіб, на єдиний стве позначення предметів і явищ сприймачем і говорящим.

Функция узагальнення пов’язана з тим, що слово обозна сподівається як окремий, даний предмет, але цілу груп пу подібних предметів і завжди є носієм їх су щественных признаков.

Третья функція промови — функція комунікації, т. е. передачі. Якщо два функції промови мо гут розглядатися як внутрішня психічна діяч ность, то комунікативна функція постає як внеш неї мовленнєвий поведінка, спрямоване на контакти з дру гими людьми. У комунікативної функції промови виділяють три боку: інформаційну, виразну і волеизлиятельную.

Информационная сторона проявляється у передачі знань і міцно пов’язана з функціями позначення і обобще ния.

Выразительная сторона промови допомагає передати чув ства й стосунку говорить до предмета сообщения.

Волеизлиятельная сторона спрямовано те що підпорядкувати слухача задуму говорящего.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.