Бутлеров Олександр Михайлович

Александр Бутлеров народився 1828 року у Бутлеровке — невеличкому сільці неподалік Казані, де було маєток батька. Матері своєї Сашко не пам’ятав, вона через 11 днів саме його народження. Вихований батьком, людиною освіченим, Сашко хотів в усьому скидатися на него.

Спочатку він відправлявся у пансіон, та був вступив у Першу казанську гімназію, вчителя якому було дуже досвідчені, добре підготовлені, вони вміли зацікавити учнів. Сашко легко засвоював матеріал, оскільки із раннього дитинства його привчили до систематичної роботі. Особливо залучали його природні науки.

Після закінчення гімназії, всупереч бажанню батька, Сашко влаштувався естествен-нонаучное відділення Казанського університету, щоправда, поки що тільки слухачем, оскільки він є ще неповнолітнім. Лише наступному, 1845 року, коли юнакові виповнилося 17 років, його прізвище з’явилося у списку узвичаєних перший курс.

У 1846 році життя Олександр захворів тифом і дивом вижив, тоді як заразився від цього батько помер. Восени разом із тьотею вони переїхали до Казань. Поступово молодість брала своє, до Сашкові повернулися і душевному здоров'ї, і веселощі. Молодий Бутлеров тренувався з винятковим ретельністю, але, до свого подиву, зауважив, найбільше задоволення доставляють йому лекцій з хімії. Лекції професора Клауса їх задовольняли, і він став регулярно відвідувати лекції Миколи Миколайовича Зинина, які читалися для студентів фізико-математичного відділення. Незабаром Зінін, спостерігаючи за Олександром під час лабораторних робіт, зауважив, що це світловолосий студент надзвичайно обдарований і може бути хорошим исследователем.

Бутлеров займався успішно, однак дедалі частіше замислювався над своїм майбутнім, не знаючи, що він, зрештою, вибрати. Зайнятися біологією? Але, з іншого боку, хіба відсутність чіткого уявлення про органічних реакціях не пропонує нескінченні змогу исследования?

Щоб самому отримати учений ступінь кандидата, Бутлеров мав уявити дисертацію після закінчення університету. На той час Зінін виїхав із Казані Петербург і його й не залишалося нічого іншого, як зайнятися природними науками. Для кандидатської роботи Бутлеров підготував статтю «Денні метелики Волго-Уральской фауни». Проте обставини склалися отже Олександру все-таки довелося повернутися до химии.

Після затвердження Радою його ученого ступеня Бутлеров залишився працювати в університеті. Єдиний професор хімії Клаус було вести все заняття сама і потребував помічнику. Ним став Бутлеров. Восени 1850 року Бутлеров склав іспити на вчений ступінь магістра хімії і вирішив негайно розпочав докторську дисертацію «Про ефірних мастила», яку захистив на початку наступного. Паралельно зі підготовкою лекції Бутлеров зайнявся докладним вивченням історії хімічної науки. Молодий учений посилено працював і у своєму кабінеті, й у лабораторії, і дома.

На думку його тіток, їх стара квартира балу незручною, тому вони зняли іншу, просторішу у Софії Тимофіївни Аксаковой, жінки енергійної та рішучої. Вона взяла Бутлерова з материнською турботою, бачачи у ньому підходящу партію для дочки. Попри постійну зайнятість у університеті, Олександре Михайловичу залишався веселим і товариським людиною. Він зовсім на вирізнявся горезвісної «професорської забудькуватістю», а приязна усмішка і невимушеність у спілкуванні робили його бажаним гостем всюди. Софія Тимофіївна із задоволенням помічала, що «молодий учений вочевидь був небайдужий до Наденьке. Дівчина у самому справі була гарною: високий розумний лоб, великі блискучі очі, суворі правильні риси обличчя і прийняти якесь особливої чарівності. Молодих людей стали добрими друзями, а згодом почали дедалі частіше відчувати необхідність бути разом, ділиться найбільш потаємними думками. Невдовзі Надія Михайлівна Глумилина — племінниця письменника С. Т. Аксакова стала дружиною Олександра Михайловича.

Бутлеров був відомий як як неабиякий хімік, а й як талановитий ботанік. Він проводив різноманітні досліди у оранжереях в Казані й у Бутлеровке, писав статті з проблемам садівництва, квітникарства і землеробства. З рідкісною терпінням і любов’ю спостерігав за розвитком ніжних камелій, пишних троянд, виводив нові сорти цветов.

4 червня 1854 року Бутлеров отримав підтвердження про надання йому ученого ступеня доктора хімії і фізики. Події розгорталися з неймовірною швидкістю. Відразу після одержання докторський ступінь Бутлеров призначили виконуючим обов’язки професора хімії Казанського університету. На початку 1857 роки він став вже професором, а влітку тієї самої року директор отримав дозволу закордонну командировку.

Бутлеров прибув Берлін кінці літа. Потім продовжив поїздку до Німеччини, Швейцарії, Італії і Франції. Кінцевою метою його подорожі був Париж — світового центру хімічної науки на той час. Його вабила, колись всього, зустріч із Адольфом Вюрцем. Бутлеров працював у лабораторії Вюрца два місяці. Саме він почав свої експериментальні дослідження, які протягом наступних двадцяти років увінчалися відкриттями десятків нових речовин і реакцій. Численні зразкові синтези Бутлерова етанолу та етилену, третинних спиртів, полімеризації етиленових вуглеводнів лежать у витоків низки галузей в промисловості й, в такий спосіб, надали її у саме безпосереднє стимулюючий влияние.

Займаючись вивченням вуглеводнів, Бутлеров зрозумів, що вони представляють собою зовсім особливий клас хімічних речовин. Аналізуючи їх будову та властивості, учений зауважив, що саме існує сувора закономірність. Вона і лягла основою створеній ним теорії хімічного строения.

Його доповідь у Паризькій Академії Наук викликав загальний інтерес і жваві суперечки. Бутлеров говорив: «Можливо, настав час, коли наші дослідження мають стати основою нову теорію хімічної будови речовин. Ця теорія відрізнятиметься точністю математичних законів і дозволить передбачити властивості органічних сполук». Подібних думок ніхто досі не высказывал.

Кілька років тому, під час другої закордонної відрядження, Бутлеров представив до обговорення створену їм теорію. Повідомлення він зробив 36-му з'їзді німецьких натуралістів і лікарів у Шпейере. З'їзд відбувся вересні 1861 года.

Він виступив із доповіддю перед хімічної секцією. Тема носила більш як скромну назву: «Щось про хімічному будову тел».

Бутлеров говорив це й ясно. Не вдаючись у непотрібні подробиці, він познайомив аудиторію з новою теорією хімічної будови органічних речовин: його доповідь викликав небувалий интерес.

Термін «хімічне будова» зустрічався, і до Бутлерова, але переосмислив його й застосував визначення нового поняття про порядок межатомных зв’язків в молекулах. Теорія хімічної будови служить тепер основою всіх без винятку сучасних розділів синтетичної химии.

Отже, теорія заявила своє бути. Вона вимагала її подальшого розвитку, і де ж, крім Казані, слід було це робити, там народилася нова теорія, там працював її творець. Для Бутлерова ректорські обов’язки виявилися б важкою і непосильним тягарем. Він кілька разів просив звільнити його від посади, але його прохання залишалися незадоволеними. Турботи не залишали його й вдома. Тільки саду, займаючись улюбленими квітами, він забував тривоги й негаразди минулого дня. Часто разом із садом працював його син Мишко; Олександре Михайловичу розпитував хлопчика про події школі, і розповідав цікаві подробиці про цветах.

Настав 1863 рік — найщасливіший рік у життя Великого вченого. Бутлеров був у йдемо правильним шляхом. Йому вдалося вперше у історії хімії отримати найпростіший третинний спирт — третинний бутиловый спирт, чи триметилкарбинол. Згодом у літературі з’явилися повідомлення про успішно проведеному синтезі первинного і вторинного бутиловых спиртов.

Ученим був відомий изобутиловый спирт ще з 1852 року, коли його вперше виділено із природного олії. Нині вже про будь-яке суперечці і бути були, оскільки існувало чотири різних бутиловых спирту, й вони — изомеры.

У 1862 — 1865 роках Бутлеров висловив основне становище теорії оборотного ізомеризації таутомерии, механізм якої, по Бутлерову, був у розщепленні молекул одного будівлі та поєднанні їх залишків з освітою молекул іншого будівлі. Це була геніальна думку. Великий учений стверджував необхідність динамічного підходи до хімічним процесам, тобто розглядати їх як равновесные.

Успіх приніс вченому впевненість, але водночас поставив проти нього нову, важче завдання. І було застосувати структурну теорію всім реакцій та з'єднаннях органічної хімії, а головне, написати новий підручник з органічної хімії, де всі явища розглядалися б із погляду нову теорію строения.

Бутлеров працював над підручником майже двох років безперервно. Книжка «Вступ до повного вивченню органічної хімії» вийшла друком трьома випусками 1864 — 1866 роках. Вона не йшла у жодному порівняння, ні одним із відомих тоді підручників. Цей натхненна праця був одкровенням Бутлерова — хіміка, експериментатора і філософа, перестроившего весь накопичений наукою матеріал за принципом, за принципом хімічного строения.

Книжка викликала справжню революцію у хімічної науці. Вже 1867 року почалася робота з її перекладу і видання німецькою. Невдовзі по цього вийшли видання на всіх основних європейських мовами. За словами німецького дослідника Віктора Мейєра, вона почала «дороговказної зіркою» в величезному більшості досліджень у сфері органічної химии.

З часу, коли Олександре Михайловичу завершив роботу над підручником, він дедалі більше проводив час Бутлеровке. Навіть під час учбового року сім'я по кілька разів на тиждень виїжджала до села. Бутлеров відчував тут себе вільний від клопотів і повністю віддавався улюбленим захопленням: квітам і колекціях насекомых.

Тепер Бутлеров менше працював у лабораторії, але уважно стежив за новими відкриттями. Навесні 1868 року з ініціативи знаменитого хіміка Менделєєва, Олександра запросили до Петербурзький університет, де зараз його почав читати лекції і одержав її можливість організувати власну хімічну лабораторію. Бутлеров розробив нову методику навчання студентів, запропонувавши нині повсюдно ухвалений лабораторний практикум, в якому студенти навчалися прийомів роботи із різною хімічної аппаратурой.

Поруч із наукової діяльністю Бутлеров активно включається й у громадське життя Петербурга. Тоді прогресивну громадськість особливо хвилювало питання про утворення жінок. Жінки повинен мати вільний доступом до вищої освіти! Було організовано Вищі жіночі курси при Медико-хірургічній академії, поновилися заняття і Бестужівських жіночих курсах, де Бутлеров читав лекцій з химии.

Багатостороння наукова діяльність Бутлерова знайшла визнання Академії наук. У 1871 року його обрали екстраординарним академіком, а через три роки — ординарним академіком, що дозволило право отримати квартиру у будинку Академії. Там жив і біокібернетик Микола Миколайович Зінін. Близьке сусідство ще більше зміцнило давню дружбу.

Минали роки невблаганно. Робота зі студентами виявилася до нього занадто важка, і Бутлеров вирішив залишити університет. Прощальну лекцію він прочитав 4 квітня 1880 року перед студентами другого курсу. Вони зустріли повідомлення про догляді улюбленого професора з глибоким прикрістю. Вчений рада прийняв рішення просити Бутлерова лишитися й працювати обрав того щасливця ще п’ять лет.

Вчений вирішив обмежити своєї діяльності в університеті лише читанням основного курсу. Та все ж кілька разів на тиждень з’являвся до лабораторій і керував работой.

Через все життя Бутлеров проніс ще одну пристрасть — бджільництво. У своєму маєтку він організував зразкову пасіку, а останні роки життя справжню школу для крестьян-пчеловодов. Своєю книгою «Бджола, її життя й правила тлумачного бджільництва» Бутлеров пишався майже більше, ніж науковими работами.

Бутлеров вважав, що справжній учений має бути й популяризатором своєї науки. Паралельно зі науковими статтями він випускав загальнодоступні брошури, у яких яскраво й барвисто розповідав про своє відкриттях. Останню їх він закінчив за півроку до смерти.

Помер учений від закупорки кровоносних судин 5 серпня 1886 года.