Политические ідеї некористолюбців

Политические ідеї «некористолюбців «

Основные становища вчення нестяжания найповніше розробили Максимом Греком (розум. 1556), справжнє ім'я якого Михайло Триволис. Він народився знатної сім'ї у Греції наприкінці XV в.; у юності отримав чотирирічну освіту на своїх батьківщині, потім продовжив їх у Італії, де слухав університетські курси в Падуї, Болоньї, Феррарі і Мілані. У Італії мислитель був свідком руху Джироламо Савонароли, можливо, саме під враженням проповідей Савонароли він постригся в ченці в домініканському монастирі. Потім повернувся у Грецію, в 1504 р. прийняв православ’я й оселився в Ватопедском монастирі на Афоні під назвою Максима, присвятивши своє життя філологічним трудам.

В 1515 р. великий князь московський Василь III звернувся безпосередньо до афонским старцям, відомим своєї освіченістю, з проханням про відправленні з Росією книжкового перекладача для виправлення Богослужбових книжок. На виконання цієї прохання за 3 роки «…придоша старці від Святі гори Афонські» в Москву. У тому числі був і Максим. Старець Максим оселився на Москві Чудовом монастирі, де навколо неї незабаром склався гурток освічених людей.

В 1525 р. Максим, названий у Росії Греком, засудили Соборним судом за обвинуваченням у протурецькою орієнтації. По вироку суду вона був в Иосифа-Волоколамский монастир, де утримувався у важких умовах. У 1531 р. Максим Грек вдруге став перед Соборним судом, у тому випадку, вже що з «нестяжателем» Вассианом Патрикеевым. На цього разу він обвинувачувався в «нестяжательских» симпатіях, і зокрема у запереченні вотчинних прав монастирів. У результаті був знову засуджений і передано Тверській Отроч монастир, а й у ув’язненні афонський чернець користувався славою вчену людину і спромігся написати багато творів, у яких торкнувся велике коло політичними темами. Його цікавили проблеми, пов’язані з походженням і сутністю верховної влади, формами організації і всіма засобами здійснення.

Большое увагу він приділив питанням законності у діях верховної влади, влаштуванню правосуддя країни, визначенню курсу зовнішньої політики України, проблемам війни і миру.

К законним способам походження влади Максим Грек відносить як спадкове сприйняття престолу, а й заняття його виборним шляхом, бо його цілком законним отриманням царської гідності і трону. Причому він залежить підкреслює, що у виборах повинні брати участь як бояри і дворяни, а й «найпростіші», чия думка знати далеко ще не марно для можновладців. Авторитет великого князя московського дуже високий у власних очах Макима Грека; він звертається до нього «вищим царем», а Московське держава— «всевидимой, преславної державою».

Предпочтительной формою влади, по Максиму Греку, є така організація, у якій цар управляє своєю народом «в синклитских радах царських», де є «благохитростные радники і крепкодушные воєводи». Поганих радників, «розмовляючих щось розпусне», слід негайно видаляти, щоб цар не піддавався їх впливу. Перераховуючи склад «советующих осіб». Максим Грек поруч із боярством згадує дворянство (воєводи, воєначальники). У наявності ради мислитель вбачає реальне протидія самовіллю пануючої персони. Розвиває і положення про необхідність обмеження верховної влади законом. Царська владу у свої дії пов’язана законів і божественними і позитивними. Суд у державі здійснюється лише виходячи з державних (позитивних) законів. Викриття сучасних судових порядків у творах М. Грека відведено значне місце. Він зазначає хабарництво суддів, їх лихоимство і несправедливість. Такий суд шкодить не лише підданим держави, а й авторитету царьова імені як і своєї країни, і там «довкіл себе які живуть ляхів, німець… які мають суд здійснюється виходячи з грацких законів».

Царю необхідно піклуватися воїнів, нагороджувати їх, особливо турбуватися про потерпілих у бою, відшкодовувати втрати сім'ям загиблих тощо. п. Воїн може бути вихований на повагу до поселянам, до яких належить мати «пощажение і бережение». Сам воїн має бути «цнотливим і усякими чеснотами прикрашеним».

Крайние висновки з нестяжательской доктрини було зроблено Феодосією Косим. Слід зазначити, що й Ніл Сорский, Вассіан Патрикєєв і Максим Грек залишалися внутрицерковными мислителями і за всієї критичності своїх позицій, вони прагнули поліпшення діяльності церковної організації, особливо у чернечому її ланці, то Феодосій Косий пориває лише з церквою, а й виступаєте критикою низки догматів віровчення і майже зовсім заперечує обрядову техніку. Таким чином, його доктрина формулює єретичні становища, а він виступає у ролі єресіарха. Соціальне звільнення людині він пов’язував які з знищенням форм підпорядкування і Церкви і державі: «не личить християнам властем быти». Його .ідеалом є громада, джерело якої в загальної власності, коли всі члени однаково рівні й називаються чадами і духовними братами. Причому Феодосій обмежувалося мирної проповіддю, а закликав до дієвому створенню таких громад, тому й охарактеризували як «заколотник» і «злий діяч».

Отрицание Феодосієм «усіляких влади», очевидно, навіяно ідеалізацією ранньохристиянських громад за зразок людського суспільства, позбавленого внутрішніх та зовнішніх протиріч (війни з іншими державами в).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.