Общие принципи інвестиційної діяльність у Тунісі

Общие принципи інвестиційної діяльність у Тунисе

Находясь на півночі Африканського континенту, в 150 кілометрів від острова Сицилія, Туніс ще у часи римлян був каменем спотикання у боротьбі багатьох народів. Протягом століть основою добробуту країни вважалося сільському господарстві. Напівпустеля на півдні традиційно вважалася центром скотарства, де розводили кіз та верблюдів.

В кінці 80-х років становище різко змінилося.

В країні назріла потреба перегляду економічної стратегії. Було зроблено упор зроблено на пожвавлення торгівлі. Наступним етапом стало розширення масштабів авіаперевезень. Такі зміни зажадали великих капіталовкладень, і кожна країна стала шукати нові джерел доходів. У Тунісі серйозно зайнялися розвитком туризму. Завдяки цим об'єктивним і слушним умовам, і навіть внутрішню стабільність і послідовної політиці, Туніс у сфері туризму вийшов серед африканських країн перше місце і він міцно тримає першість.

Желая забезпечити приплив іноземного капіталу, Туніс зробив запровадження потужних податкових стимулів, У 1989 р. Було ухвалено законодавство, що передбачає надання великого комплексу податкових пільг для міжнародних компаній, зайнятих у туризмі, харчової та сільськогосподарської промисловості (особливо у рибальстві), машинобудівної та електронної промисловості, сфері обслуговування. У Тунісі міжнародні торгові можуть отримати дозволу ведення біля країни бізнесу від пільговим оподаткуванням. Основним сенсом діяльності є експорт товарів та послуг.

В цілях залучення нерезидентів: Зарсиз Півдні країни й Бізе рота північ від отримують статус вільних економіч-них зон. Пільгові податкові умови приваблюють туди іноземних підприємців, які, згідно із законом, повинні реекспортувати всю своєї продукції. У цих зонах передбачається створити 8 тис. Нових робочих місць і одержати окрайчик від експорту 140 $ млн. Прибули. Особливі надії тунісці покладає Бізе роті, яка дістала статус вільної економічної зони лише у 1995 р., але вже яка претендує цього разу місце «французького Гібралтару «у Північній Африці.

Новое законодавство, покликане стимулювати діяльність інвесторів, колись всього надає «режим найбільшого сприяння «резидентам, нерезидентам чи партнерам, инвестирующим і які нові робочі місця у в таких галузях туніській економіки, як сільському господарстві, рибальство, обробна промисловість, громадські роботи, туризм, розвиток художніх ремесел, транспорт, освіту, професійне навчання, культура і захист довкілля. Іноземці (резиденти і нерезиденти) можуть вільно робити у галузі будь-які капіталовкладення, проте їх у компаніях, частково що працюють у системі експорту, підлягає утвердженню із боку Верховної комісії з інвестиціям у разі, якщо їхня частка перевищує 50% статутного капіталу компанії.

Единственное обмеження стосується сільського господарства. Іноземці можуть брати землю лише у оренду й лише за умови її обробки. Купівля сільськогосподарських угідь іноземцями заборонена. У той самий час нерухомість Тунісі може придбати будь-який іноземець. І тому необхідно лише отримати дозвіл губернатора того округу, у якому передбачається зробити купівлю.

Компании, повністю працюють у системі експорту

Наибольшими податковими пільгами користуються компанії, чия діяльність повністю орієнтована експорту. До експортним компаніям ставляться ті, чия продукція повністю призначається для вивезення до інших держав, чи компанії, які пропонують свої послуги з кордонам або біля Тунісу, але від використання там. До числа входять також компанії, хто з компаніями, учрежденными на економічні зони, ні з банківськими і фінансовими організаціями, які працюють переважно з нерезидентами.

Налогообложение «повністю експортних «компаній регулюється законодавчими актами, прийнятими для вільних економіч-них зон. У результаті діяльності на території Тунісу зобов’язані виплачувати:

1.Налоги і збори за експлуатацію легкових авто у;

2.Единый компенсаційний податку дорожній транспорт;

3.Санитарный податок;

4.Эксплуатационные витрати;

5.Налоги і внески, стягнуті за ефективність послуг, наданих відповідність до чинним законодавством;

6.Взносы і вклади в існуючу систему їм соціального страхування (однак у момент надходження працювати до компанії иностранцы-нерезиденты заслуговують відмовитися від туніській системи соціального страхування; у разі ні роботодавці, ні службовці податки в тунисскую систему не платитимуть);

7.Подоходный податку з фізичних осіб, що стягується після зниження на 50% експортної прибутку. У перші десятиліття після проведення першої експортної операції зазначена в щорічної податкової декларації експортна прибуток прибутковим податком не оподатковується;

8.Налог на прибуток компаній виплачується із цієї схемою.

Полностью експортні компанії вважаються нерезидентными, якщо капітал, отриманий нерезидентом з допомогою імпорту конвертованій іноземної валюти, становить, принаймні 66%. Ці можуть вільно імпортувати будь-які складові, що їм задля забезпечення процесу виробництва. Вони уповноважені продавати товари власного виробництва чи надавати послуг у Тунісі в пропорціях, визначених відповідним декретом залежно від характеру роботи і вироблених продуктів, які перевищують, проте, 20% обороту. Сільськогосподарські і рибальські компанії вважаються повністю експортними, якби експорт йде з крайнього заходу 70% наукової продукції, що залишилася ж його частина вони заслуговують продати на ринку. Реалізація цих товарів та послуг виробляється у відповідності до положень про зовнішній торгівлі, виплачуються митні мита податку імпорт.

После повідомлення Міністерства, відповідального за оренду й ефективну професійну підготовку працівників, повністю експортні можуть прийняти працювати іноземний персонал, зокрема менеджерів, але з понад чотири людина кожної компанії. Крім цього компанії зобов’язані дотримуватися становища особливої програми, схваленої Міністерством відповідно до ст. 260 закону про праці.

Иностранному персоналу, закордонних інвесторів чи його представникам надаються такі пільги:

1.Выплата паушальной суми (без диференціювання складових частин) прибуткового податку у вигляді 20% валового доходу;

2.Освобождение від мит і податку імпорт товарів, необхідні стабільної діяльності іноземного персоналу, і навіть податку імпорту одного пасажирського автомобіля кожному за людини.

Компании, повністю працівники експорт, підлягають перевірці компетентних адміністративних влади, які опікуються тим, щоб їхня діяльність дорівнювала законам. Компанії повинні постійно проходити митного контролю та відповідальність за своєчасну зарплату персоналові й орендної і щодо оплати офіс.

Компании, частково працюють у системі експорту

К цьому різновиду ставляться компанії, зайняті такими видами діяльності:

А)Продажей товарів до інших держав;

Б)Предоставлением послуг зовнішньому ринках;

В)Продажей товарів та послуг компаніям, повністю працюючим експорту, компаніям, зареєстрованим у вільні економічні зони, банківським і нашим фінансовим організаціям, які працюють сьогодні здебільшого з нерезидентами; До того ж зарубіжні компанії, що надають послуги біля Тунісу.

Компаниям, частково працюють у системі експорту надаються такі податкові пільги:

1. Звільнення від ПДВ і податку споживання товарів, продуктів і постачальники послуг, необхідних щодо експортних операцій.

2. Зниження ставки прибуткового податку для фізичних осіб й відповідне зниження прибуток на 50% для компаній упродовж перших десятиріччя після проведення першої експортної операції.

3. Компенсація мит та підвищенням податків з розрахунку вартості сировини й напівфабрикатів, імпортованих або нажитих на внутрішньому ринкові із метою виробництва товарів, виділені на експорту.

4. Компенсація мит та підвищенням податків із ввезення устаткування, який буде необхідний виробництва, залежно кількості продуктів і товарів, призначених для експорту. Умови у цій пункту визначаються відповідним декретом.

5. Створення більш гнучких умов імпорту продуктів і товарів, виділені на подальшої переробки нафти і реекспорту. І тому на депозит вноситься велика сума, розміри якої визначаються відповідним декретом.

Для реєстрації компаній, повністю й частково зайнятих у системі експорту, до відповідного Міністерство має бути подана заява із зазначенням: форми і близько інвестування, основного виду, місцезнаходження проекту, інформації про укладені контракти, вартості, джерела фінансування, плану інвестицій, юридичної форми компанії, ступеня участі закордонних інвесторів, термінів реалізації проекту й числа необхідних робочих місць.

Особое увагу в Тунісі звернуто залучення нових інвесторів. Максимальна вартість їхнього перебування проектів, у сільське господарство, рибальстві і сфери обслуговування встановлена у розмірі - 1 млн. динарів.

Для забезпечення життєдіяльності настільки складної структури в Тунісі створена банківська мережу, відповідальна найсуворішим міжнародних стандартів. Крім за Центральний банк (Banque centrale) Тунісу, визначального монетарну політику країни, у ній складаються з близько десяти комерційних банків, стільки ж інвестиційних чи банків розвитку, також декілька офшорних банків. Сьогодні зарано говорити про офшорних перспективи Тунісу. Ніхто не знає, наскільки успішно будуть реалізовані його нові можливості. Висновок може бути однозначною:

Инициативы туніського уряду поповнять країну міжнародні корпорации.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.