Жизнь в повітовому місті до приїзду ревізора (за твором Гоголя «Ревизор»)

Твір за твором Гоголя «Ревизор».

«Життя в повітовому місті до приїзду ревизора».

Серед перших творів Миколу Васильовича Гоголя була комедія «Ревізор», де зараз його вивів на Майдані сцену цілу галерею російських типів. Комедія не наклеп на сучасну письменнику життя, та її відбиток. Епіграф до комедії підтверджує це: «На дзеркало нема чого нарікати, коли пика крива».

У творі показується життя повітовому місті після отримання звістки прибуття ревізора. Ця звістка налякала чиновників, оскільки вони втратити свою дохідну посаду. Звісно, це були причини. Так що ж вони укладалися? Якою була життя міста до приїзду Хлестакова?

На погляд життя місті сприятлива, чинна, але цим маскою сприятливість, ханжества перебуває вся непривабливість непристойного вигідна російського чиновничества.

Основною причиною для занепокоєнь головних героїв був безладдя, творившийся, куди не глянь: церква при богоугодному закладі, на яку п’ять років тому була ассигнована сума, навіть починала будуватися. «Протягом двох тижня викарбувано унтер-офіцерська дружина! Арештантам не видавали провізії! На вулицях шинок, нечистота!», — свідчить саме городничий. Поліцейський Держиморда, для порядку, всім ставить ліхтарі під очима — і правому і винуватому. А оцінити солдатів? «Ця погана гарниза надіне лише зверху сорочки мундир, а внизу нічого нет».

«Батьки» повітового міста — мздоимцы й ледацюги, були тільки задоволенням своїх бажань, і примх, життя міста їх зовсім не интересовала.

Суддя їздить лише зайцями, у людних місцях тримає собак. Він дає змогу сторожам розводити гусаків із малими гусенками у передній повітового суду, як від засідателя такий запах, ніби він зараз вийшов із винокурного заводу. Та й поведінка самого судді Аммоса Федоровича ганебно: «Маю на увазі всім відкрито, що беру хабарі, та що хабарі? Борзими цуценятами», — чуємо ми їх від него.

Неменьший безладдя творився й у лікарні. Тут як дорогих ліків не вживають, тут лікар російською немає нічого не знає. «Людина простий: якщо помре, те й так помре; якщо одужає, те й так одужає», — розмірковує Артемій Филиппович.

Тутешній поштмейстер зовсім нічого робить. Від цього є всі справи в самісінький великому запущении, посилки затримуються. Замість працювати, він без докорів сумління опубліковує й читає листи: «Смерть люблю дізнатися, що є нового на свете».

Але найгірше городничий. Хабар — його головна зброя. До приїзду ревізора не тільки дбав про підлеглих його влади городян, він оббирав купців, витрачав казенні грошей власні нужды.

Але чому усе чиновники міста «n» хоч і дуже бояться приїзду ревізора, навряд чи виконують своїх зобов’язань? Мені здається, це відбувається тому, що цього міста вважають, що немає такої людини, якої не можна було б підкупити, зокрема і ревизора.

Про свій творі Гоголь писав: «Я вирішив зібрати все погане, яке лише знав, і поза одним разом з нього посміятися — ось походження «Ревізора». Письменник був чесним художником, а також справжню життя Росії, сувору і драматичну, й у його заслуга.

(от автора: цей твір я опублікувала, оскільки мені для неї поставили п’ятірку, і це хотіла б, щоб завдяки мені хтось інший одержав дуже хорошу оценку).