Трудові привітання й побажання

Згідно з давніми українськими звичаями людині, зайнятій на момент зустрічі певною роботою, завжди адресували особливі привітання й побажання. Більшість із них містить смисловий компонент Бог (Боже), Господь (Господи). Одним із найбільш давніх і найчастіше вживаних упродовж багатьох століть в українській мові залишається привітання-побажання Дай Боже! На думку вчених, уперше воно зустрічається в Остромировому Євангелії (1056−1057 рр.), а також різноманітних жанрах давньоруської книжності (літописах, оригінальних і перекладних творах): Даи Бог здравия и спасения и отпущения грехов творящему благое [8, с. 32−33]. Дослідник східнослов'янського привітання Н.С. Гребєнщикова стверджує, що привітальне побажання Божої допомоги активно використовується в українській мові зі староукраїнського періоду, про що свідчить його поява в драматичних творах, зокрема, інтермедіях [5].

Фразу Дай, Боже! в українській мові можна вважати первинною, на основі якої пізніше сформувалися інші вислови релігійного змісту. Підтвердженням цього є велика кількість синонімів, що виникли під впливом діалектів: Бог на (у) поміч!; Помагай Біг (Бог, Боже) Вам (тобі)!; Боже Вам помагай (поможи)!; Дай, Боже, щастя! [13; 16]; Дай, Боже, час і пору добру!; Дай, Боже, щоб робилося, не псувалося!; Дай, Боже, на прожиток! [14], на що відповідлю було Спасибі! Нехай і Вам Бог помага! або Дай, Боже, здоров’я! [14; 15]. Функціонування цих привітань переважно в усній формі привело до різноманітних зрощень, що характерно для діалектного мовлення: Пома (га)й-бо!; Помагайбі!; Помай Биг!; Помагайбіг!; Магайбі!; Богпоміч!; Дайбоздоровля!; Дай-бо здоровля! [13] тощо. У лексикографічних працях вони, як правило, кваліфікуються як застарілі, хоча й сьогодні їх досить часто можна почути в мовленні сільських мешканців різних вікових категорій.

Варто відзначити, що в українському мовленнєвому етикеті побажання Божої допомоги спочатку адресувались лише тій людині, яка на момент зустрічі займалася певною трудовою діяльністю. Однак пізніше ці вислови розширили сферу свого функціонування та стали вживатись як привітання безвідносно до трудової ситуації. У зв’язку із цим змінилась також фраза-відповідь: замість подяки почали використовувати одне з привітань (Доброго здоров’я!; Дай, Боже, здоров’я! тощо), що підтверджує традиційне українське прислів'я: Яке «помагайбі!», таке й «доброго здоров’ячка!» [14, с. 270].

В українській культурній традиції вибір тієї чи іншої етикетної формули визначався родом трудової діяльності адресата. Людям, які виконували різну роботу, адресувалися різні привітання й побажання:

• — збирачам урожаю: Дай, Боже, нам урожаю!; Благослови, Боже, в щасливу дорогу на лицарське жниво, і дай, Боже, щасливо повернутися; Господи-Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько!; Благослови і поможи нам, Господи, у добру путь!; Дай, Боже, час добрий і пору в доброму здоров'ї пожать та й на той рік дождать! [15, с. 264];
• — косарям: Дай, Боже, нам легко, весело цю траву знять! (на що відповіддю було Посилай, Господи!). Жінки в цій ситуації вживали конструкцію Дай, Боже, щоб нашим косарям і трава легко лягала, і коса брала! [15, с. 252];
• — збирачам сіна: Дай Бог сей год убрать і на той діждать!; Здорові будьмо! Дай Бог у годину в добрім здоров'ї сіно упорать, гребовицю кінчить! [15, с. 252];
• — сіячам зерна: Господи поможи! Дай, Господи, час добрий!; Роди, Боже, на всякого долю — і на кривого, і на сліпого, і на бачущого, і на видющого!; Щоб було людям дать і продать!; Дай, Боже, в добрий час! Щоб Господь уродив хліб святий нам! тощо. Завершення трудової діяльності, як правило, супроводжувалось фразою Спасибі Богу за помогу! [15, с. 258−259].

У мовленнєвому етикеті лезгинів людям, зайнятим на момент спілкування певною трудовою діяльністю, також адресується безліч привітань і побажань релігійного змісту. І це не є випадковим, адже словесна творчість лезгинів, як і українців, створювалась у тісному зв’язку із землеробством та мала виключно магічний, заклинальний характер [3, с. 17]. Первинними можна вважати фрази Аллагь куьмек хьурай!; Квез (Ваз) Аллагьди куьмек (нуьсрет) гурай! («Хай Аллах допоможе Вам (тобі)!»); Це Аллах!!! («Дай Аллах!!!») [11, с. 52], на основі яких сформувалася велика кількість синонімів: Ваз Аллагьди къуват гурай! («Хай Аллах дасть тобі сили!»); Я Аллагь ви гъилер галат тахІурай! /ЯАллагь ви гъилериз галатвал акунтувурай! («О Аллах, щоб твої руки не втомлювалися!»); Куь кІвалахар Аллагьди вичи вилик кутурай! («Хай Ваші справи будуть вдалими!», букв. «Хай Аллах сам просуне вперед Ваші справи!») [11, с. 53]. Такі побажання є взаємними, тому передбачають відповіді-подяки: Баркалла! Аллагьди ваз багъишрай! («Спасибі! Хай нагородить тебе Аллах!»); Аллагьди Куьн шадаррай! («Хай обрадує Вас Аллах!»);

Баркалла! КвезАллагьди берекат гурай! («Спасибі! Хай Аллах дасть прибуток і Вам!»); Къуй Аллагьдиз ван хьурай ви гафар! Къуй Куь крарни (кІвалахарни) дуьзмиш хьурай! («Щоб почув Аллах Ваші слова! Хай підуть і Ваші справи благополучно!»); Къуй Аллагьди Квез сагъ-саламатвал ва рагьим гурай! («Хай Аллах дасть Вам здоров’я і добра!») [11, с. 53] тощо.