Конармия. 
Аналіз новели Бабеля Моя перша гусь

«Конармия» І. Еге. Бабеля — це збірник невеликих оповідань, пов’язаних темою громадянської війни й єдиним чином повествователя.

«Конармия» написана з урахуванням щоденників Бабеля (що він боровся в Першої кінної армії). Воював сам Бабель під назвою Лютова.

З цього можна дійти невтішного висновку, що головна герой висловлює світогляд самого Бабеля.

При уважному розгляді щоденника й розповіді виявляються несхожими. Але це зрозуміти. Форма усунення автора Щоденника від реальності, продиктована у кризовій ситуації громадянську війну необхідністю самозбереження, в «Конармии» перетворюється на естетичний прийом, дає можливість, з одного боку, — оголити грубість і варварство козаків, і з інший — дозволяє акцентувати відчуження єврейського інтелігента, хто намагається жити у чужої йому, дивовижно жорстокої жизни.

Новела «Моя перша гусак». Як і більшість новел цієї збірки написана від першої особи — Кирила Васильовича Лютова.

Автор оголює грубість і варварство козаків, акцентує відчуження єврейського інтелігента, хто намагається жити у чужої йому, дивовижно жорстокої жизни.

Це буквально з перших рядків оповідання: «Ти грамотний?» запитав Савицький, і той дізнався, що Лютов «грамотний» («кандидат прав Петербурзького університету»), адже це армія робочих селян. Він чужой.

Потім, що він закричав йому: «Ти з киндербальзамов… і окуляри на носі», що він сміючись вигукнув: «Шлють вас, не спитавши, а ви тут ріжуть за окуляри», — Бабель був точний у виконанні того як століттями копившаяся класова ненависть огрубляет людську поведінку. Лютов смиренно і покірно згинається перед козаками. Автор зобразив її поведінка іронічно. Є у його страху жіночне. Відчуваючи, що воно чужій, Лютов хочуть ставати своїм. Досягнення цього, він безпристрасно вбиває гусака. Коли перемога, здавалося, досягнуто, коли козаки нарешті кажуть: «хлопець нам підходящий» — Лютов, торжествуючи, читає їм промову на газеті, з’являється відчуття, що перемог-те його якась дивна, неповна. «…Ми спали шестеро там, зігріваючи друг від друга».

Конфлікт тут зовнішній, і у фіналі оповідання стає зрозуміло, що безпристрасність нещире. На душі героя млість, «внутрішній жар», «палаючий лоб». «І тільки серце, обагренное убивством, скрипіло і текло» («минає голова вбитого гусака під чоботом солдата). Це «супровід» будь-яку війну. І це потрібно пережити. Між Лютовым і червоноармійцями є дистанція. У ньому ще залишилося щось людське. Цим і пояснюється високий стиль финала.

У системою вартостей героя немає майбутнього. Маю тільки справжнє. Уся життя ніби пульсує переживання. Напевно саме тому такий важливий життя, й дуже трагічна смерть.

Бабелевский світ власне які буде розкрито у ньому найпростіших загальнолюдських відносин трагічний — через постійне втручання смерті протягом жизни.

Незвичайний пейзаж у Бабеля. «сільська вулиця лежала маємо, кругла і жовта, як гарбуз, вмираюче сонце випускало на небі свій рожевий дух». Пейзажу поставлено два суперечать тону: тепла і руйнівної смерті. Все перебуває у русі. Відносини «неба» і землі" абсолютно незалежні друг від друга. Ось і виходить, що позитивний стан героя суперечливо. Адже він робить це незалежно від своєї внутрішнього состояния.

«Сонце падало прямо мені через зубчастих пагорків». Взаємозв'язок тут між небесними і земними гранями знову постає в незвичайної формі. Рух сонця вертикально. І це вертикальності ніби немає вибору головного героя своєї прямолинейностью.

Так, як на мене, пейзаж безпосередньо пов’язані з діями героя.

Сюжету тим щонайменше як немає.. Бабель свідомо будує сюжет на баченні світу, що відбиває, переважно, свідомість одну людину — Лютова. Отже, автор «Конармии» звільняє себе від виробничої необхідності мотивації того що відбувається І що важливіше, від розкриття логіки власне військових подій — для книжки про війну «Конармия» містить дивовижно мало фабульного дії як. Сюжетний ряд будується в такий спосіб, щоб передати зорове, слухове сприйняття головного героя.

Автор підкреслює миттєвість, раптовість, уривчастості діянь П. Лазаренка та відсутність зв’язок між ними. Щоб показати всю цінність життя. Цього він домагається використовую дієслова досконалого видів: особливо — в дієсловах стилістично нейтральних: «закричав», «прокричав», «вимовив». Може посилюватися словом «раптом», яке найчастіше вживається саме поруч із нейтральними дієсловами промови. Інколи дії безглузді і оборванны: «…підійшов до мене зовсім поруч, потім відскочив розпачливо і побіг в перший двір». Усі внутренне-смятенное стан людини виражено тут у дії, і наблюдатель-автор, не пояснюючи, хіба що механічно відновлює послідовність цих божевільних «кроків» і «жестів», логічно які пов’язані між собою. Усе як б побудовано за схемою стислості. Структура стилю Бабеля предсталение живого світу — як щось осколочное і обірваний, немає у ньому цельности.

Розповідь ведеться на літературному мові. Але тим не мене стильовий малюнок словесної форми строкатий і різноголосий. Багато в чому цьому сприяють козаки, вводячи у розмова природну живу мова: «…зобов'язані ви прийняти цієї людини у приміщення і глупостев, тому це людина постраждалий по ученого части…».

В усіх життєвих розповідях «Конармии» є присутність самого автора, який разом із її героями пройшов важкий шлях до розуміння сенсу цій кривавій боротьби. У описах подій є жорстока щоправда могутнього кривавого потоку жизни.