Шпаргалка за морфологією

Шпаргалка по морфологии Часть перша. Основні поняття морфологии.

1. Словоформа, лексема і парадигма.

Словоформа — конкретно бачимо слово в контексте.

Лексема — слово-тип, що включає всі форми слова з тим самим лекс. значением.

Парадигма — упорядкована сукупність всіх словоформ.

2. Граматичне значення слова.

Лексическое значення — характерно лише даного слова.

Лексико-грамматическое значення: загальне, конкретне, неживе тощо.

Грамматическое значення — рід, число, падіж тощо. — отвлечённые, які пов’язані з лексикою понятия.

3. Морфологічна форма.

— спосіб висловлювання грамматического значення, переважно це аффиксы.

Тотожні граматичні форми можуть виявити різні граматичні значення (напр. нош-у і брош-у). І тут, аби з’ясувати різні грам. значення, треба поставити ці форми до системи, виявити видову опозицію. А з другого боку, визначенню сприяє семантика.

4. Засоби виражальності граматичних значений:.

синтетический аналитический синтетико-аналитический синтаксический (синтагматический, контекстуальный) супплетивный.

5. Кошти висловлювання граматичних значений..

В основному це — закінчення, формотворні суфікси і префиксы.

Наряду із нею — чергування звуків, внутрішня флексія, наголос, порядок слів, допоміжні слова, интонация.

6. Граматичні категории.

Это узагальнення протилежних одна одній співвідносних граматичних значень, які висловлюються з допомогою граматичних форм.

Для іменника це рід, число і падіж; для дієслова — обличчя, час, нахил, число й посвідку, і т.д.

Для категорії важливо членів опозиції (вид — двочленна, рід — тричленна, падіж — многочленная), характер компонентів: словоизменительные (число, падіж) і класифікаційні (род).

7. Частини мови, як основні лексико-граматичні частини слов..

Части промови — класи слів, різняться узагальненим лексико-грамматическим значенням, граматичними формами і категоріями, словотворчими особливостями і синтаксичними функциями.

.

8. Знаменні сі службові частини речи..

Части промови російського языка:

1. Знаменні частини промови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово (причастя, дієприслівник), наріччя, предикативы.

2. Службові частини промови: приводи, союзи, частицы.

3. Междометия.

4. Модальні слова.

Часть друга. Глагол.

1. Загальна характеристика.

часть промови, що означає процес, що виражається в граматичних категоріях часу, особи, нахилення, виду, застави, числа і рода.

В формуванні пропозиції важлива валентність глагола.

В залежність від граматичної функции:

полнозначные вспомогательный бути (читатиму — складова частина анал. форми буд. вр.).

глаголы-связки — бути, бути, ставати, называться.

фазовые дієслова — починати, продовжувати, кончать.

Лексико-грамматические розряди глагола:

переходные/непереходные способы дієслівного действия разряды зворотних глаголов предельные/непредельные (білити, побілити — знати, соответствовать).

Основная синтаксична функція дієслова — предикативная (сказуемое).

Глагол визначається наречием.

2. Неопределённая форма — инфинитив.

3. Спрягаемые і неспрягаемые форми глагола.

Неспрягаемые (атрибутивные, неличные) — інфінітив, причастя і деепричастие.

Остальные — спрягаемые (предикативные).

4. Дієвідміну глаголов.

Ко 2 дієвідміні относятся:

все дієслова наить крім голити, стелити, зиждиться гнать, тримати, дихати, слышать смотреть, бачити, залежати, ненавидіти, скривдити, терпіти, вертеть.

Все інші дієслова ставляться до 1 спряжению.

Глаголы хотіти, бігти, шанувати — разноспрягаемые.

Словоизменительные категорії глагола.

5. Категорія наклонения..

Наклонение — ставлення дії відповідає дійсності.

Изъявительное (можливо, у значенні повелительного) Повелительное (приказ/запрет, застереження; інфінітив в знач. п. н.).

Сослагательное (лише аналітичним способом; побажання, відтінок побоювання, спонукання, повинність, умовне значение).

6. Категорія времени.

Выражает ставлення дії на момент речи.

Абсолютное час і відносне (ставлення одного дії на момент здійснення другого).

ОБРАЗОВАНИЕ ФОРМ ВРЕМЕНИ:

Прошедшее на відміну від наст. і буд. має формотворний суфіксл-; немає категорії особи.

Будущее: несов. вид — аналітична форма, сов. — синтетическая.

ЗНАЧЕНИЕ І ВЖИВАННЯ ТИМЧАСОВИХ ФОРМ:

Прошедшее: несов. і сов. виду — по-різному ставляться до справжньому актуальному.

Сов. вид — послідовність подій чи результат дії момент промови.

Иногда в перфектном значенні - дієслова несов. вида.

Несов. вид — повторюваність дій чи результат даний момент аннулирован.

Настоящее. Справжнє актуальне і наст. неактуальне (постійне — вони називаються…, розширене — він працює сторожем, абстрактне — маємо — не бережемо, потенційне — він добре співає).

Будущее. Може висловлювати минуле повторювана.

Категория особи..

Выражает ставлення дієслівного дії для її виконавцю.

Синтетически відбита лише у цьому часу.

Недостаточные (дефективні) дієслова — в усіх форми особи; що рясніють — з паралельними формами.

В контексті одну особу може вживатися у значенні іншого.

Безличные дієслова: явища природи, фізичне чи психічний стан, значення повинності (хочеться).

Также засіб освіти безособових дієслів — постфиксся. Особисті дієслова можуть виступати у безособовому значенні.

Лексико-грамматические категорії дієслова..

Категория виду..

Вид — граматична інтерпретація дієслівного дії, що з лексичним значенням і морфемним складом дієслова. Це несловоизменительная категория.

Для висловлювання виду: префікси, суфікси, супплетивизм, чергування, наголос.

Помимо целостности/нецелостности дії, дієслова сов. і несов. видів різняться по морфемному складу, по парадигмі, по сочетаемости.

ЧАСТНЫЕ ВИДОВІ ЗНАЧЕНИЯ:

Совершенный вид: конкретно-фактическое, наглядно-примерное (повторюваність: спочатку накричить, потім перепрошує), потенційне (можливість/неможливість дії: лишень не зустрінеш; що він завгодно зробить), сумарне (пробили в десять разів).

Несовершенный: конкретно-примерное, неограниченно-кратное (повторювана), постоянно-непрерывное, потенційне (він добре поет).

4 ТИПУ ВИДОВИЙ ОППОЗИЦИИ:

бесприставочный дієслово недосконалого виду — приставочный досконалого (делать-сделать) префиксальный сов. виду — дієслово несов. виду з тим самим префіксом і суфіксом имперфективации (ть-прочитывать) бесприставочный дієслово несов. в. — хоча б дієслово сов. в. з суфіксомну- (толкать-толкнуть) бесприставочный гол. сов. в. з суффиксальным гласнимі- - той ж несов. в. з гласнима- (решить-решать).

ВИДОВАЯ ОПОЗИЦІЯ І ВИДОВА ПАРА:

Видовая опозиція пронизує всієї системи дієслова, проте в усіх дієслова мають видову пару.

4 супплетивных видових пари: брать/взять, говорить/сказать, класть/положить, ловить/поймать.

Особо слід виділити непарні, одновидовые і двувидовые глаголы.

СПОСОБЫ ДІЄСЛІВНОГО ДЕЙСТВИЯ:

начинательный (загудіти), обмежувальний (перезимувати), однократний (штовхнути), зменшувальний (здрімнути), финитивный (отлетаться) усилительный (распсиховаться)/смягчительный (притримати), багаторазовий (говорити), прерывисто-смягчительный (попискивать), взаємний (перепихиваться).

Категория застави..

В залежність від поєднуваності коїться з іншими словами все дієслова діляться на перехідні і неперехідні.

Переходные поєднуються з винительным падежом без приводу. У 2 випадках — родовий падіж: при позначення частини об'єкта (приніс молока) і при дієсловах з отрицанием.

Если дію спрямоване на об'єкт, але падіж інший, то дієсловокосвенно-переходный.

Переходные дієслова об'єднують у семантичні групи: почуттєвого сприйняття, творення, руйнації, переміщення, стану, звучання і др.

ВОЗВРАТНЫЕ ГЛАГОЛЫ:

Чаще всього утворюються від перехідних дієслів і об'єднують у кілька лексико-грамматических разрядов.

Собственно-возвратные (вмиватися, купаться) взаимно-возвратные (обійматися, ссориться) общевозвратные (захоплюватися, торопиться) косвенно-возвратные (прибиратися, будуватися, запасаться) безобъектно-возвратные (кішка царапается) пассивно-качественные (віск плавится) От неперехідних дієслів утворюються рідше й у групи не объединяются.

Некоторым дієсловам постфиксся саме й надає безособове значення (живеться, спиться).

Возвратные дієслова від зворотних форм дієслів тим, що з зворотних дієслів утворюються всі форми з постфиксом — ся (все 3 особи наст. і буд. часу, інфінітив, прич. і дееприч та інших.).

Грамматические конструкції може бути активні або пасивні залежно від дійсного чи страдательного застави дієслова.

Пассивные конструкції бувають 2-членные і 3-членные: підлягає + присудок + доповнення [агентивное в тв. п.].

ПРИЧАСТИЕ.

Причастие поєднує ознаки дієслова і прикметника.

Признаки дієслова — вид, час, заставу; прикметника — рід, число і падіж, сповнене труднощів і коротка форми.

ДЕЕПРИЧАСТИЕ.

Деепричастие поєднує у собі ознаки дієслова і прислівники.

Это незмінні слова, службовці висловлення додаткового дії.

Признак дієслова — вид, здатність керувати іменниками. Аналогічно прислівнику, він змінюється, примикає до поясняемому слову, у пропозиції - обставина чи другорядне присудок.

Деепричастия мовчки, сидячи, лёжа, неквапливо адвербализировались (перетворилися на прислівники).

Также деепричастия можуть переходити в приводи: завдяки, через, починаючи, беручи до уваги; дієприслівник + прийменник — складні приводи: виходячи з, попри, попри, судячи по.

ИМЯ СУЩЕСТВИТЕЛЬНОЕ.

это лексико-грамматический клас слів, які мають загальним категориальным значенням предметності, выражаемым в інших формах роду, числа і падежу.

ЛЕКСИКО-ГРАММАТИЧЕСКИЕ РАЗРЯДЫ:

собственные/нарицательные конкретные/абстрактные (могут/не можуть поєднуватися з кількісними числительными) собирательные (сукупність осіб, назви тварин, рослин, предметів — молодь, вороньё, аппаратура) вещественные (речовини, не ділені на одиниці: жир, пшениця, сукно, аспірин, цемент, пшеница) одушевлённые/неодушевлённые.

ОСОБЕННОСТИ РОДА:

Некоторые іменники чоловічого роду можуть позначати професію осіб як чоловічого, і жіночої статі.

Существительные загального рода:

нарицательные наа, дають якісну характеристику особи (сирота, тюхтій, выскочка) уменьшительные особисті імена від однокореневих чоловічих і жіночих імен (Валя, Сашко, Женя і др.).

фамилии іншомовного походження на гласний (Рабле, Дідро, Муссолини) бывают паралельні форми 2 пологів (жираф/жирафа, віконниця/ ставня) ОСОБЕННОСТИ ЧИСЛА Нередко граматичні форми числа ускладнюються додатковими лексичними значениями.

2 форми з разл. лекс. значеннями: зубы/зубья, корни/коренья, пропуски/пропуска і др.

стилистические відмінності: сыновья/сыны, чоловіки/ мужі.

среди речовинних іменників протиставлення:

по масі (песок/пески, снег/снега, вода/воды) по сорту (вина/вино, масло/масла) интенсивности (мороз/морозы, ветер/ветры, холод/холода) Конкретизация: ёмкость/ёмкости, мощность/мощности і др.

Только в однині:

собирательные (біднота, молодёжь) вещественные (молоко, картофель) отвлечённые (тиша, гордость) собственные (Урал, Волга) Только у множественном:

конкретные предмети з кількох частин чи парні предмети (штани, штани, санчата, ножницы) вещества, матеріали (духи, консерви, чорнило, помиї, щі, обои) отвлеченные слова — дії, процеси, стану (дебати, переговори, бігу, збори, скачки) промежутки часу (добу, каникулы) вещественно-отвлечённые (гроші, мемуари, надра, оковы) некоторые власні імена географічних і астрономічних назв (Альпи, Карпати, Терези, Близнецы) в літературі од. год. замість множинного (експресивний характер).

ОСОБЕННОСТИ ПАДЕЖА Составные складні слова — велику інформативність несе перший компонент (диван-кровать, театр-студия) Слитные складні слова — навпаки (шеф-кухар, яхт-клуб, плащ-палатка).

При цьому родова приналежність визначається по головному компоненту.

ПРИЛАГАТЕЛЬНОЕ.

Качественные, відносні, присвійні.

Краткие й огрядні форми.

Степень сравнения.

ЧИСЛИТЕЛЬНЫЕ.

Количественные: собственно-количественные, неопределенно-количественные (багато, мало, кілька), збірні (двоє, четверо), дробные.

Порядковые.

Простые/ складні (-надцять, -дцать)/составные.

МЕСТОИМЕНИЕ.

личные возвратные притяжательные указательные определительные (весь, всякий) вопросительные і относительные отрицательные неопределённые м.-существительные, м.-прилагательные, м.- числительнве.

НАРЕЧИЕ.

это частина промови, що об'єднує невідмінювані і неспрягаемые слова, що означують ознака дії, ознака якості чи властивості, ознака стану предмета. (співає добре, розмова наодинці, судак польською, майже дитя).

По значенням: обстоятельственные (час, місця, причини, мети) і означальні (якісні, кількісні, образу действия) Имеет ступеня порівняння, причому ступінь якості - давненько, далеченько, тихо, премило, давным-давно.

ПРЕДИКАТИВЫ.

это частини промови, невідмінювані і неспрягаемые, з отвлечённым значенням стану.

Сказуемые в безособових пропозиціях.

Есть ступеня порівняння.

МОДАЛЬНЫЕ СЛОВА.

Модальность — лексико-грамматическая категорія, якою виражено ставлення змісту промови до реального действительности.

Модальные слова — особлива група слів, які змінюють основного змісту пропозиції, лише висловлюють ставлення говорить до висловлюваному. Членами пропозиції не є.

Образуются з урахуванням знаменних частин промови.

Делятся на 2 группы:

Выражение логічного оцінки (безумовно, звісно, верно) Возможности, припущення, ймовірності (певне, напевно, возможно) В групу модальних слів звичайно включають вступне слово емотивної оцінки (на щастя), порядок викладу думок (тож, по-перше), уточнення, пояснення (отже, следовательно).

Употребление то, можливо факультативним і обязательным.

ПРЕДЛОГИ.

Первообразные і похідні (наречные, отымённые, отглагольные — всередині, на відміну від, судячи по) По структурі - прості і составные.

ОСНОВНЫЕ ГРАМАТИЧНІ ВІДНОСИНИ, ВИРАЖЕНІ ПРЕДЛОЖНЫМИ СЛОВОСОЧЕТАНИЯМИ:

Пространственные временные объектные (із шерсті, від книг) причинные целевые определительные (вирізка з газети, двері з улицы).

СОЮЗЫ.

первообразные/производные простые/составные сочинительные/подчинительные Сочинительные: з'єднувальні, противительные, розділювальні, градационные, присоединительные Подчинительные: тимчасові, умовні, причинні, цільові, уступительные, изъяснительные, сравнительные.

ЧАСТИЦЫ.

придают додаткові смислові, эмоционально-экспрессивные і модальні оттенки.

Простые/составные.

По походженню пов’язані з дієсловами, займенниками, говірками, союзами.

Отрицательные вопросительные (чи, разве) сравнительные (словно) утвердительные передача чужої мови (дескать) Указательные.

Выделительно-ограничительные (лише только) определительно-уточняющие (саме, як раз) эмоционально-экспрессивные (куди уж).

МЕЖДОМЕТИЯ.

Первичные (ого! ух!)/ похідні (батюшки!).

Эмотивные і імперативні (Гей! ну!).

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.