Висновки. 
Любовна лірика Ліни Костенко

Лірична героїня любовної лірики Ліни Костенко — не емансипанка кінця двадцятого віку. Вона — немовби з минулого сторіччя. До коханого звертається на Ви, як Анна Ахматова і Марина Цвєтаєва. Для неї любов — явище духовно піднесене. Це не старомодність, не занудство, а глибоке розуміння святості почуття. Вона — поет від Бога. Людина, якій дано глибоко почувати і точно все розуміти. Вона знає краще за інших, що таке любов, і тому не терпить приниження цього почуття. Одна із симпатичніших героїнь історичного роману «Маруся Чурай «Ящика Балаклійська Кошова не витримала, зірвалась у розмову:

— Любов — це, люди, діло неосудне.

По всі віки. Вовік віков. Амінь.

Навiть кохання, потьмарене зрадою, невмируще, як пам’ять про найвищий злет душi. Це велике почуття запалило в серцi Марусi Чурай нетлiнний вогонь творчостi. У зображення головної героїнi iсторичного роману Лiна Костенко майстерно переплiтає особисте, нацiональне й загальнолюдське. Поетеса протиставляє високу духовнiсть мiщанськiй ситостi, яка губить душу людини. Маруся увiчнила своє кохання в пiснях. I тепер вони мандрують вiд поколiння до поколiння, непiдвладнi старiнню i смертi, бо пiсня — то безцiнний скарб людського духу у романi «Маруся Чурай» .

«Воно як маєш серце не з льодини, розп’яття — доля кожної людини» — свята істина. Ліну Костенко характеризує енергійне простування проти течії, право на збереження власної індивідуальності у творчості під тиском ідеологічної машини, уміння брати з великої європейської традиції найцінніші вартощі без епігонства. Неповторність Ліни Костенко радше духовна, ніж формальна, вона визначає її спосіб існування в сучасній літературі - сприйняття традиції і водночас наявність індивідуальних рис поетеси, яка ніколи не ступала стоптаними стежками і вперто прагнула до вироблення власного, притаманного тільки їй стилю. Її називають «царицею поезiї в Українi». Щира й безкомпромiсна, вона нiколи не продавала свого таланту, вiдстоюючи чеснiсть i високу художнiсть поетичного слова. А потiм було багаторiчне мовчання — важка «нiмота слiв», напружене протистояння «невидимому страшному монстру», що намагався обламати вiльнi крила її поезiї. I хоч вiршi поетеси заборонялись, вони все одно знаходили шлях до серця читача. У теперiшньому духовному вiдродженнi української нацiї є вагомий внесок i Лiни Костенко. Поетеса намагається осмислити й донести до читача невмирущi скарби людського духу.